В уяві сучасників із Маланкою тісно пов’язані щедрівки — величальні українські народні обрядові пісні, що виконуються під Новий рік, у Щедрий Вечір. Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та його родину.
Багатством змісту і поетичною формою щедрівок захоплювалися українські письменники і композитори, зокрема Микола Лисенко, Микола Леонтович (відомий «Щедрик»), Кирило Стеценко, Михайло Вериківський, Костянтин Данькевич та інші, а звичай Маланки описував у своїй драмі «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Михайло Старицький.
Спробуймо розібратися, чим відрізняються обряди колядування й щедрування, які в чомусь подібні, проте традиційно закріпилися за різними зимовими святами й датами. Обидва різновиди в реальних селянських традиціях не завжди чітко розмежовують, проте різниця між колядками і щедрівками суттєва.
Зазвичай колядувати починають на Різдво (24-25 грудня), а завершують на Водохреща (6 січня), щедрують — напередодні Нового року (31 грудня), а засівають вже на свято Василя, у перший день Нового року (1 січня). Проте в окремих регіонах існує традиція щедрувати і напередодні свята Водохреща.
Колядування, імовірно, раніше збігалося з днями зимового сонцестояння, тож нині припадає на Різдво. Саме тому колядування значно поповнилося християнським змістом, а у колядках здебільшого прославляють народження Христа.
Щедрування ж залишалося загалом світським передноворічним обрядом. Щедрівками бажають добробуту родині, багатого урожаю тощо.
Традиційно колядують представники обох статей, тоді як щедрувати за звичаєм мають жінки та дівчата, а ось засівають самі лише чоловіки і хлопці.
Із запровадженням християнства на Русі 988 року нехристиянські обряди довгий час не тільки зберігалися, а навіть розвивалися і збагачувалися, обрядові пісні та їхні мелодії створювали і змінювали. Церковна влада, з одного боку, боролася з «поганськими» піснями, переслідуючи народних співців, забороняючи нехристиянські обряди, а з іншого, — намагалася прилучити обрядовий спів до християнських свят — Різдва і Хрещення.
У щедрівках і колядках християнського циклу переважають мотиви біблійних і євангельських та апокрифічних оповідань: картини народження Христа, поклоніння волхвів і пастухів.
У багатьох щедрівках і колядках християнські мотиви і євангельські оповідання сполучені з життям і побутом українського селянина («Господь волики гонить, Пречиста Діва їсточки носить, а святий Петро за плугом ходить»). Образи святих уводять, щоб надати ще більшої магічної сили поетичній формулі.
До XV століття Новий Рік на Русі святкували в березні, і щедрівки виконували функції веснянок, тобто розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки про ластівок, зозуль («прилетіла ластівочка», «ой, сивая зозуленька»). Горобцеподібна пташка «щедрик» також прилітає на терени України лише наприкінці березня.
Немає коментарів:
Дописати коментар