Спільний проєкт Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" та Публічних бібліотек Солом'янки. Цикл відеолекцій

Відеолекція «Биківня: шлях до правди»

Лектори: Наталія Амонс і Микола Бривко - наукові співробітники НІМЗ "Биківнянські могили"

Правда про Биківнянські могили упродовж кількох десятиліть приховувалась від українського суспільства. Радянська влада наполегливо або не помічала поховання у Биківнянському лісі та мародерів, які робили свою чорну справу, або тиражувала брехливу інформацію про провину нацистів у масовій загибелі людей. Урядові комісії, що в різні роки розслідували факт віднайдення тіл у Биківні, перебували під жорстким контролем КДБ. А місцеві мешканці, якщо й знали щось про це трагічне місце, не наважувались згадувати спецділянку НКВС навіть пошепки. В який спосіб правда про місце поховання жертв сталінських репресій вийшла на поверхню, хто долучився до її поширення ви дізнаєтеся в онлайн-лекції.

Також ви довідаєтеся:
- хто з відомих українських діячів звертався до влади з вимогою правди про Биківню,
- якою була роль журналіста Сергія Кисельова в розслідуванні теми Биківнянських поховань,
- що поєднувало американського бізнесмена Артура Луковського з Биківнею

Онлайн-лекція «Розстріляна палітра. Репресовані українські художники, поховані в Биківні»

У Биківнянському мартирологу представлено чимало діячів Розстріляного відродження – літературно-мистецького покоління 1920-1930-х років, яке пов’язують з піднесенням та розквітом української культури. Окремою сторінкою в український ренесанс цього періоду вписана діяльність провідних українських художників, серед яких Володимир Гагенмейстер, Микола Івасюк, Михайло Бойчук, Василь Седляр та інші.

У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського живопису в 1920-х – 1930-х роках, лекторка Тамара Бойко, старший науковий співробітник НІМЗ «Биківнянські могили» розповідає про основні тенденції розвитку малярства цього періоду, знайомить із знаковими картинами митців та згадує важливі документи з архівно-кримінальних справ репресованих художників.

"Пам’ять заради життя: слово, обірване у Биківні" - історико-літературознавча лекція Тетяни Шептицької, заступника генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»

Онлайн-лекція Тетяни Шептицької "Вирок українському сміху: українські гумористи, які стали жертвамирепресій радянського терору"

Український гумор і сатира 1920-х – 1930-х років відзначались модерними пошуками, появою нових жанрів та імен. У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського гумору в 1920-х – 1930-х роках, лекторка розповідає про основні тенденції розвитку цього жанру, ознайомлює з їхніми знаковими і репрезентативними творами та розкриває особливості роботи з архівно-кримінальними справами репресованих митців-гумористів.

Ви дізнаєтесь:

- як встановлювався партійний контроль за українським гумором;

- що сталося з членами редколегії «Червоного Перцю»;

- як народжувався «радянський сатирик»;

- які жарти Юрія Вухналя чекісти вважали антирадянськими;

- якими були подальші долі українських сатириків і гумористів 1920-х – 1930-х років.

Пам’ять заради життя: Биківнянський мартиролог: імена, викреслені з афіш

Важливі і трагічні сторінки історії українського театру 30-х років ХХ ст. відкриває нам лекторка, начальниця науково-дослідного відділу Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Олена Полідович.

Розстріляна палітра. Репресовані українські художники, поховані в Биківні

9 червня на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася онлайн-лекція на тему «Розстріляна палітра. Репресовані українські художники, поховані в Биківні» у рамках спільного проєкту НІМЗ «Биківнянські могили» та «Публічних бібліотек Солом’янки». Лекторка - Тамара Бойко, старший науковий співробітник НІМЗ «Биківнянські могили».

У Биківнянському мартирологу представлено чимало діячів Розстріляного відродження – літературно-мистецького покоління 1920-1930-х років, яке пов’язують з піднесенням та розквітом української культури. Окремою сторінкою в український ренесанс цього періоду вписана діяльність провідних українських художників, серед яких Володимир Гагенмейстер, Микола Івасюк, Михайло Бойчук, Василь Седляр та інші. 

Українські художники 1920-х – 1930-х років презентували різні стилі й напрямки образотворчого мистецтва, різні мистецькі школи й світоглядні платформи, але були поєднані національним спрямуванням у творчості. Безперечний талант митців та україноцентризм у творчості в поєднанні зі свободою мислення та почасти європейською освітою стали підґрунтям як для їхнього визнання, так і для того, аби художні здобутки митців назавжди залишилися у скарбниці української культури.

Проте радянська влада, зорієнтована на обслуговування диктатури пролетаріату, не змогла дозволити вільно розвиватися яскравим і самобутнім українським художникам. Володимир Гагенмейстер, Микола Івасюк, Михайло Бойчук були знищені сталінським режимом, як багато інший, причетних до українського національного самоствердження та відродження. 

Глядачі мали можливість дізнатися безліч корисної інформації, до якої не всі мають доступ і яку ретельно досліждують, трепетно зберігають і діляться із зацікавленими в музеї «Биківнянські могили»:

• як представник відомого дворянського роду, що належав до гербу Гаген, став українським художником і педагогом;
• чому Микола Івасюк повернувся до радянської України та в чому його звинуватили співробітники НКВС;
• хто із художників-бойчукістів похований у Биківні;
• якою була доля Софії Налепинської.

У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського живопису в 1920-х – 1930-х роках, Тамара Бойко розповідає про основні тенденції розвитку малярства цього періоду, ознайомить із знаковими картинами митців та згадає важливі документи з архівно-кримінальних справ репресованих художників.

Лекція дуже цікава, заснована на архівних документах. 

Детальніше дивіться у відео

«Вирок українському сміху»: українські гумористи, які стали жертвами репресій радянського терору

7 квітня на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася онлайн-лекція «Вирок українському сміху», яку запропонувала письменниця Тетяна Шептицька у рамках спільного проєкту НІМЗ «Биківнянські могили» та Публічних бібліотек Солом’янки.

Проект спрямований на поширення відомостей про людей, які знайшли свій спочинок в Биківнянському лісі, про таємниці архівних документів. Сьогоднішня лекція - про українських гумористів, які стали жертвами репресій радянського терору.

Основну увагу лекторка звернула на долі українських гумористів, яких було репресовано в 30-х роках ХХ ст. машиною «червоного» радянського терору. На основі матеріалів архівно-кримінальних справ українських сатириків і гумористів 1920-х – 1930-х рр. досліджено перебіг масових політичних репресій стосовно провідних українських літераторів доби «Розстріляного відродження». Про українську гумористичну літературу 20-30-х років ХХ ст. як наступницю українського гумору попередніх століть – з однієї сторони, й як явище, що мало свої нові риси, теми – з іншої, - розповіла Тетяна Шептицька.

Від «червоного» терору в Україні, за висновками вчених, постраждало до 15 млн. людей з різних верств населення. У 20-30-х рр. вістря «червоного терору» було спрямоване в українську еліту УСРР–УРСР. Від початку 1930-х років партійні та репресивні органи беруть письменників під жорсткий контроль – посилюється цензура, заохочується написання наклепів та розгромних критичних статей.

Про основні теми та тенденції української гумористичної літератури, про виникнення журналу «Червоний перець», про те, хто придумав таку назву для гумористичного журналу, яка доля спіткала українських письменників-гумористів В. Чечвянського, Ю. Гедзя, Ю. Вухналя, В. Ярошенка та інших? Якими способами радянська влада знищувала українських письменників-гумористів? В чому трагізм і значення літератури «Розстріляного відродження»? Про ці та багато інших тем цікаво та фахово розповіла Тетяна Шептицька, посилаючись на розсекречені документи з архівів КДБ.

Інформація дуже цікава, унікальна, дбайливо зібрана і збережена в історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили». 

Детальніше дивіться у відео.

Запис етеру

Пам’ять заради життя: Биківнянський мартиролог: імена, викреслені з афіш

2 березня на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася онлайн-лекція "Пам’ять заради життя: Биківнянський мартиролог: імена, викреслені з афіш", яку провела начальниця науково-дослідного відділу Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Олена Полідович.

Основну увагу Олена Полідович звернула на долі театральних діячів, які були знищені в 30-х роках ХХ ст. зловісною машиною «червоного» терору, керованою комуністичною партією і Сталіним.

Від «червонного» терору в Україні, за висновками вчених, постраждало до 15 млн. людей з різних верств населення. У 1937–1938 роках вістря «червоного терору» було спрямоване в українську еліту УСРР–УРСР. Тоді зникла ціла епоха української «театральної революції», пов’язана з Лесем Курбасом та його «Березолем», з іменами Ф. Лопатинського, Я. Бортника, М. Старицької, І. Стешенко, І. Мар’яненка, О. Кисіля, В. Скляренка, Є Захарчука та інших. Національні театри – польський та єврейський, що існували в Києві на той час, були також ліквідовані в 1937 році. 

Розповіді про радянське реформування театру як одного з основних ідеологічних важелів впливу на свідомість населення, про долі акторів розповіла лектор. Інформація дуже цікава, унікальна, дбайливо зібрана і збережена в історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили». Слухаючи лектора, фізично відчуваєш біль і безвихідь, в який було занурено Україну та її еліту зокрема.

Докладніше про репресованих театральних діячів України дивіться у відео.

Запис етеру

Пам’ять заради життя: слово, обірване у Биківні

2 лютого на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася перша історико-літературознавча онлайн-лекція Тетяни Шептицької, заступника генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», в рамках спільного проєкту Публічних бібліотек Солом’янки та Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили».

В історичному місці «Биківнянські могили» знайшли свій вічний спочинок сотні людей, які мали свої індивідуальні вільні погляди на життя та світ. Люди, що стали жертвами тоталітарної радянської політичної системи, потрапивши під страшну сталінську зачистку.

В 1937 році був розгул політичного масового терору проти Українського суспільства і, насамперед, інтелігенції. Це були масові репресії, арешти та знищення української еліти, що мала свої непохитні особистісні творчі погляди на життя. Серед них були літератори, художники, музиканти, театральні діячі, лікарі, освітяни просто звичайні робітники і селяни. Їх тероризували, вибивали з них неправдиві зізнання й таке інше. Їх називали людьми неправильного походження або неправильних думок.

П’ять гектарів Биківнянського лісу належали до спеціального проєкту НКВС – це була спеціальна територія, відведена для поховання тіл так званих "ворогів народу".

1937-38 роки були періодом суцільного страху і терору, які переживало людство того часу. Поширювалася інформація, що радянську ідеологію "підривають" як зовнішні, так і внутрішні вороги, діють завербовані шпигуни та буржуазні імперіалісти. Це нагнітання відбувалося постійно через інформаційні засоби, насамперед, через пресу. Отже, проти цього ілюзорно-надуманого реваншистського імперіалізму діяла, досить підступно жорстоко й цинічно, репресивна совітська машина. Людина, яка потрапляла в руки чекістів, фактично не мала шансу вийти живою. Здебільшого таких людей розстрілювали або робили з них зомбі, які після їхньої жорнової обробки ставали агентами НК (ЧК). Людям, яких арештовували, приписувалися найрізноманітніші надумані, а часом дуже безглузді кримінальні сценарії, щоб винести їм відповідний судовий вирок. 

Тіла вбитих та закатованих людей звозили "полуторками" до Биківнянського лісу й закопували у братські могили. Серед літераторів, які там спочивають, - поет Михайль Семенко та група футуристів: Майк Йогансен, Володимир Дурдуківський, Яків Савченко, Іван Маловічко, Михайло Мороз, Микола Скуба. А ще критики Борис Коваленкоі Фелікс Якубовський, письменниця та перекладачка Вероніка Черняхівська. Непроста особистість Іван Кулик та його дружина Люціана Піонтек, письменниця Мирослава Сопілка, гумористи Юрій Вухналь, Юхим Ґедзь (Олекса Савицький, він же Ясний Олесь) та багато інших безвинно закатованих людей. 

Наприкінці зустрічі пані Тетяна Шептицька запросила усіх небайдужих час до часу навідувати їхні могили у Биківні, але приходити до них не як до навіки спочилих, а як до живих. Тільки так працює Пам'ять заради Життя.

Відеозапис етеру