вівторок, 30 травня 2023 р.

Зустріч до Дня Києва з Максимом Рильським-онуком та Оленою О'Лір

День Києва в нинішній час набуває особливого значення і емоційного відгуку. Київ, як символ українського духу та незалежності, стає фокусом єднання, солідарності та мужності. Це день, коли мешканці Києва та всієї України вшановують своїх предків, героїв минулого і спільно протистоять загрозі, зміцнюючи братерство та солідарність.

28 травня в Центральній бібліотеці Солом'янки відбулась дуже особлива літературно-музична недільна зустріч, а саме: до бібліотеки завітали Максим Георгійович Рильський, онук великого поета Максима Тадейовича Рильського, та Олена О'Лір, провідний науковий співробітник Музею Максима Рильського.
Цей захід поєднав розповіді про життя та творчість Максима Рильського, презентацію його нової книги "Співучий Києве, дитя живих століть", а також виконання пісень на його слова нашим колегою Ігорем Якубовським. Зокрема "Києву", "Він наш", "Дім Городецького", "Гарячий брук, метелик жовтий" та інші. 
Також під час заходу Ігор Якубовський також виконав пісні "Я виросла у Київській Венеції", "Хрещатик", "Старий київський романс", "Києве Мій", зануривши аудиторію в мальовничу атмосферу столичного свята. Відчуття ностальгії та любові до Києва переплелися з враженнями від творчості видатного поета.

День Києва. Тематичні видання в бібліотеці

До Дня Києва працівники Центральної бібліотеки Солом'янки підготували добірку книг, які допоможуть киянам та гостям міста краще пізнати історію, культуру, архітектуру та інші особливості, які роблять Київ незабутнім містом.

Щоб жити. Розуміючи Київ. Благодійна книга спогадів.
Це збірка щирих історій з перших вуст про життя звичайних городян у різні періоди ХХ століття.
Де гуляли мешканці міста, яким був побут киян, що вони полюбляли - автори книги (а їх 22 найстаріших киянина) згадують різноманітні деталі київського життя. "Спогади простих, звичайних людей мають свою привабливість. Де мешкали? Що їли? Що пили? Подробиці - найцікавіше. Добра і щастя такій несподіваній книзі!" - Іван Драч.

Малаков Д., Прибєга А. Київ столітньої давнини.
Автори пропонують цікаву екскурсію в місто початку ХХ століття. Подорож читача побудована на ретельно підібраній колекції поштових листівок з краєвидами Києва столітньої давнини. Шауівальникам давнини присвячується

Київ у світлинах забутих фоторепортерів. Пам'яті Андрія Левченка.
Ця книга розповідає про талановитого київського фотохудожника Андрія Левченка. На святлинах митця найцікавіші миті життя повоєнного Києва, етапи відновлення міста. Творчість фотомитця припала на 50-60 роки ХХ століття. Книга зацікавить читача унікальними світлинами, по яких можна вивчати історію рідного міста.

Шаповаленко Таїсія. Спадок Григорія Гладинюка.
Кріпак, який подарував Києву палаци. Григорій Гладинюк, купець 1-ї гільдії, володар успішних готелей в центрі міста. Він народився в 1833 році в сім'ї кріпаків, але відміна кріпосного права подарувала Григорію шанс, який він використав.
Книга розповість читачеві цікавезну історію життя Григорія Гладинюка в Києві, про його підприємницьку діяльність, він першим в місті започаткував послугу трасферу. Гладинюк жертвував значні кошти на будівництво та обслуговування дитячих притулків, розвивав готельний бізнес, вкладав гроші в нерухомість. Був меценатом Києва.

субота, 27 травня 2023 р.

Бекір Чобан-заде. Життя, доля, епоха

На честь цієї видатної людини в місті Карасубазар (сучасний Білогірськ) встановлено пам’ятник, його ім’ям названа одна з вулиць у столиці Азербайджану Баку, з 1990 року його ім’я носить премія Кримського фонду культури «за найкращий твір, дослідження в галузі літератури» і названо нещодавно створений Навчально-науковий інститут сходознавства, що є структурним підрозділом розташованого з 2016 році у Києві Державного закладу "Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського". І сьогодні в історії кримськотатарського народу немає більш видатного вченого-тюрколога, філолога-сходознавця, поета, класика не лише кримських татар, а й усіх тюркських народів, ніж Бекір Чобан-заде.

Бекір Ваапоглу народився 15 травня 1893 року в Криму, в Карасубазарі (нині Білогірськ), у бідній родині простого чабана. Батьки не мали освіти, але мріяли дати її своєму синові. Як знак любові і вдячності батькові, його прізвищем пізніше стане Чобан-заде – у перекладі «син пастуха». У 1904 –1908 роках Чобан-заде навчався в Карасубазарській школі-рушдії. По закінченні її, за кошти місцевого мусульманського благодійного товариства був відправлений для продовження навчання в Стамбул. Там Бекір навчався в престижному Галатасарайскому ліцеї на словесному відділенні. Паралельно з цим він закінчив і трирічні вищі курси арабської та французької мови при Стамбульському університеті і отримав право викладання цих мов у середній школі і в ліцеях. Під час навчання в Стамбулі Бекір опублікував свої перші вірші, які були підписані псевдонімом Чобан-заде.

У грудні 1915 року Бекір отримав позитивне рішення щодо свого прохання про навчання в Будапешті і подався до Угорщини, де вступив на історико-філологічний факультет Будапештського університету. Тут він увійшов у світ науки, почав вивчати «Кодекс Куманікус» - знаменитий пам’ятник кипчакської мови. Молодий вчений до закінчення навчання завершив свою наукову роботу і в 1920 році захистив докторську дисертацію. 
В студентські роки в Будапешті в Бекіра повною мірою розкривається талант поета. У своїх віршах Чобан-заде постає тонким ліриком і патріотом. У поетичному щоденнику «Къавалсеслери» («Звуки сопілки») молодий поет пише проникливі сумні вірші: («Анам») («Моя мама»), «Суванасы» («Русалка»), «Язакъшамы, уйалдында» («В літній вечір у дворі»), «Тувдымбируйде» («Народився в одному я домі»). Хрестоматійним став його знаменитий вірш «Тувгъантиль» («Рідна мова»). 
Після закінчення навчання Бекір викладав у Будапештському та Лозанському (Швейцарія) університетах і в 26 років став професором обох університетів. 

У 1920 року Бекір Чобан-заде повернувся на батьківщину. З цього часу для молодого вченого починається новий період в житті.
У 1921 році була проголошена Кримська АРСР, і Чобан-заде був обраний членом ЦВК Кримської АР, брав участь у процесі революційного оновлення суспільства. У наступному році став професором Кримського університету, а пізніше його ректором. У цей непростий період його діяльність була спрямована на служіння народу, розвиток його освіти та культури, збереження рідної мови, звичаїв і традицій від асиміляції, яку активно пропагувала радянська влада. За час перебування в Криму Бекір Чобан-заде дозрів як великий вчений-тюрколог. У 1925 році Чобан-заде на запрошення керівництва Азербайджану переїзджає до Баку і як професор Бакинського університету викладає введення в тюркологію, тюрко-татарську діалектологію, методику викладання азербайджанської мови та літератури. У 1927 році стає головою наукової ради Всесоюзного Центрального Комітету нового тюркського алфавіту. 
У ці роки сам Баку перетворюється в культурний центр всіх тюркських народів. Тут проводяться наукові конференції, куди запрошують фахівців з Європи. Сам Чобан-заде свої доповіді публікує в провідних сходознавчих журналах Франції. В Європі про нього знають як про видатного тюрколога з енциклопедичними знаннями.

У 1928 році в країні розгорнулася галаслива пропагандистська кампанія проти буржуазного націоналізму і пантюркізму. Вістря репресій було направлено проти національної інтелігенціі та особисто проти Бекіра Чобан-заде.Але, незважаючи на цькування у пресі, вчений зберіг високий авторитет у наукових колах. У 1930-1935 роках він завідував кафедрою узбецької мови в Ферганському педінституті, викладав у Ташкентському університеті, Бухарському педінституті, був обраний дійсним членом Азербайджанського філіалу АН СРСР, а в 1935 році - членом Паризького лінгвістичного товариства. На початку 1937 року Чобан-заде був професором Бакинського університету. 
Але регалії і величезний науковий авторитет не врятували його від арешту. Він був арештований в ніч на 28 січня 1937 року в Кисловодську, де перебував на лікуванні. Матеріали слідчої справи Чобан-заде складають 3 томи, понад тисячу сторінок. Всього вчений пережив 32 допити, причому деякі тривали по 2 доби. Пізніше були розкриті кричущі факти катувань ув’язнених бакинської в’язниці НКВС, перед якими тьмяніють жахи фашистських концтаборів.

Незадовго до загибелі під час допиту зломлений тортурами вчений так характеризував свою діяльність:
«1. Я є першим професором на Радянському Сході за своєю спеціальністю, який удостоєний цього звання радянською ж владою і читав перші лекції рідними мовами народів цих країн. Мною вперше розроблені університетські курси зі своєї спеціальності.
2. За весь період моєї наукової діяльності мною написані приблизно 150 наукових праць, з яких min. 100 є першими спробами наукового обгрунтування проблем азербайджанської мови і літератури азербайджанською мовою. Більшість цих робіт і тепер не втрачають свого наукового значення.
3. Мною підготовлені сотні фахівців мовознавців і літературознавців майже на порожньому місці; серед цих моїх учнів є десятки висококваліфікованих науковців-доцентів і асистентів, які зарекомендували себе своїми роботами за межами своєї країни».

Суд відбувся в Баку і тривав 20 хвилин. Видатному вченому Бекіру Чобан-заде був винесений смертний вирок без права оскарження. Вирок був приведений у виконання 13 жовтня 1937 року.
Справедливість восторжествувала лише через двадцять років – Бекір Чобан-заде був реабілітований рішенням Верховного Суду СРСР 25 червня 1957 року.

четвер, 25 травня 2023 р.

Квартет книг Елени Ферранте - в Центральній бібліотеці Солом'янки

В Центральній бібліотеці Солом'янки нещодавно з’явилася четверта книга “Неаполітанських романів” Елени Ферранте.
Отже, тепер ми нарешті маємо повний квартет із книг: “Моя неймовірна подруга”, “Історія втечі та повернення”, “Історія нового імені”, “Історія втраченої дитини”.

Усі ці книги - приголомшливі. Вони щирі, вишукані, подекуди кумедні. Та абсолютно унікальними їх робить тема дружби між Еленою та Лілою, що ніби полум’я, то слабшає, то розгоряється з новою силою. Ця дружба проходить через усі випробування життя: горе, кохання, щастя, жах і сором.
Серія романів піднімає багато важливих проблем, що були притаманні Італії в часи від 40-х років до початку цього століття: політика і корупція, насильство і бідність, жорстоке поводження з робітниками, поява технологій і персонального комп'ютера. Таким чином авторка нам розповідає довгу історію, що охоплює кілька десятиліть, починаючи ще з дитячих років, проведених у двориках передмістя Неаполя, до старості головних героїв.

Елена Ферранте пише простою, доступною мовою, але її письмо відрізняється особливим, ефектним стилем. Її персонажі виписані надзвичайно реалістично: немає «святих» і «героїв». Ми бачимо негідні і хороші вчинки кожного з них, інколи вони демонструють слабкість та двозначність (включаючи оповідача, який нічого не робить, щоб виглядати кращим або приховати суперечливі погляди).
“Неаполітанські романи” - чудовий приклад книжок, де можна почерпнути максимум інформації про життя італійської провінції післявоєнних років минулого століття. Авторка надзвичайно майстерно зуміла зробити прості факти звичайного життя захоплюючими, а також зосередила увагу на пристрасній і рішучій боротьбі жінок за право бути собою.
Друзі, запрошуємо до нашої бібліотеки!

вівторок, 23 травня 2023 р.

Захід, присвячений Дню пам'яті жертв політичних репресій

День пам'яті жертв політичних репресій – національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня та відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року.
У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки».
Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом, це одне з найбільших в Україні місць масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. Свій останній спочинок тут знайшли тисячі осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВС у Києві.

У Центральній бібліотеці Солом'янки 21-го травня була проведена літературно-пісенна зустріч за творами поетів розстріляного відродження та поетів-шістдесятників, серед яких Євген Плужник, Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Володимир Сосюра, Василь Стус, Василь Симоненко та Ліна Костенко. У піснях були відображені теми про материнські очі, рідну Батьківщину, людські чесноти, філософські настрої та роздуми, кохання. Присутні не приховували своїх емоцій, які переходили від смутку до радості, від посмішки до печалі.

Заключним акордом зустрічі стало запрошення усіх охочих на наступну недільну імпрезу, яка відбудеться 28-го травня і буде присвячена Дню Києва. 
Спеціальний гість прийдешньої зустрічі - Максим Рильський, онук відомого класика української літератури.



понеділок, 22 травня 2023 р.

Знайомимося з Європою на сторінках книг

Центральна бібліотека Солом’янки підготувала підбірку книжок, що ознайомлять вас з європейськими країнами, аби ви могли більше про них дізнатися, краще зрозуміти, а можливо і вперше познайомитися.

Клаудіо Лаґомарсіні “По тих, хто вижив стрілятимемо ще”
Почнемо мандри з подорожі в Італію. Та не в ту Італію, яку звикли бачити в туристичних журналах чи музичних кліпах. Тут вона постає іншою. Через різкий голос головного героя, щоденник якого знаходять через багато років, автор змальовує безжальний портрет італійської провінції та її жителів. Між сімейними вечерями та лютими сварками проглядається ретроградний, чоловічий та шовіністичний світ, що панує в містечку.
Багато уваги приділено дрібницям, що як пазли складаються в загальну картинку сюжету. Саме через такі деталі автор майстерно розкриває характер та вдачу кожного з персонажів.
Книжка є прикладом того, як приємне, легке читання може глибоко вразити та забезпечити відчуття шаленої наростаючої напруги, що вибухає у фіналі.

Катажина Ґрохоля “Г’юстоне, у нас проблеми”
Ця книжка знайомить нас з Польщею. Авторка показує нам цю країну очима тридцятидворічного чоловіка Єремія, чиє життя пішло шкереберть.
Він є чудовим кінематографістом, але занадто справедливий і безкомпромісний, щоб будувати кар'єру в кіно. У Єремії є матір, яка ним надто опікується, та іпотека - що створює йому додаткові проблеми. Зі своєю коханою хлопець розійшовся, проте жінки, що його оточують, відіграють в його житті важливу роль.
Книжка пронизана гумором та теплом, мова - барвиста, приправлена дотепами та смішними діалогами, а особливе задоволення приносить споглядання за прекрасною Варшавою, що дуже колоритно постає перед читачами.

Кейт Фокс “Спостерігаючи за англійцями”
Для тих, хто хоче відкрити для себе Англію, ця книжка стане універсальним посібником. Вона познайомить вас з англійцями, їх культурою та звичками у повсякденному житті.
Книжка поділена на дві великі частини. Перша це - лінгвістичні коди, правила спілкування з англійцями, чи то в пабі, чи на іподромі, чи на роботі, чи навіть у лондонському таксі. Друга частина присвячена правилам поведінки в дорозі, на роботі, в домашньому побуті, в сфері англійської культури, релігії тощо.
Книжка наповнена гумором, оскільки це також велика складова англійської культури. Авторці вдалося передати соціальні манери англійського суспільства настільки захоплююче, що іноді відчуваєш себе стороннім спостерігачем, що заворожено дивиться в бінокль, а іноді - далеким родичем, який відвідав сімейну зустріч.

Шон Байзел “Щоденник книгаря”
В цій книжці Шон Байзел ділиться своїм щоденником за 2014 рік, у якому пише про все, що відбувається в його книжковому магазині, що знаходиться в мальовничому шотландському містечку Віґтауні. Книгарня автора є найбільшим букіністичним магазином у Шотландії, а його повсякденне життя складається з часу, проведеного там разом з працівниками.
Автор ділиться як привабливими, так і буденними аспектами професії. Показує, як нелегко власникам книжкових магазинів “триматися на плаву” в епоху Amazon і AbeBooks. Він описує проблеми, з якими зіштовхуються продавці паперових книг, коли зростає популярність електронних. Шон Байзел дуже реалістично, подекуди з гумором зображує мешканців міста, а також клієнтів магазину. А ще тут є кіт, адже у всіх хороших книгарнях повинен бути постійний кіт та зручні крісла перед палаючим каміном.
Особливої уваги заслуговує те, як автор передає атмосферу книжкового містечка Віґтаун, де можна насолоджуватися риболовлею, катанням на човнах і скелелазінням. Шон Байзел також описує багатьох цікавих мешканців та місцевий фестиваль, що дає змогу познайомитися з багатьма авторами та письменниками.

Ірена Карпа “Добрі новини з Аральського моря”
Для тих, хто хоче з головою поринути в світ жіночих інтриг та секретів, оповитих колоритною атмосферою Парижа, ця книжка буде ідеальним варіантом. Роман можна назвати щоденником українок-емігранток, написаного про життя в такому прекрасному, але не завжди романтичному Парижі.
Авторка розповідає про чотирьох жінок, чиї долі в якийсь момент перетнуться. Серед них немає позитивних чи негативних персонажів, але є справжні психотипи людей, яких ми часто бачимо в реальному житті. Кожна з них будує власні плани та переживає особисті страхи. У романтичному Парижі вони прагнуть забути своє складне минуле та розпочати нове життя. Та чи буде воно таким казковим?
Ірена Карпа показує Париж з іншого погляду. Тут не лише чарівні тераси з кавою та круасанами, не лише бордо по вечорах, тут також і вкрадені чайові в офіціанта, вбогість орендованих квартир та вулична їжа.

Спільний проєкт Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" та Публічних бібліотек Солом'янки. Цикл відеолекцій

Відеолекція «Биківня: шлях до правди»
Лектори: Наталія Амонс і Микола Бривко - наукові співробітники НІМЗ "Биківнянські могили"
Правда про Биківнянські могили упродовж кількох десятиліть приховувалась від українського суспільства. Радянська влада наполегливо або не помічала поховання у Биківнянському лісі та мародерів, які робили свою чорну справу, або тиражувала брехливу інформацію про провину нацистів у масовій загибелі людей. Урядові комісії, що в різні роки розслідували факт віднайдення тіл у Биківні, перебували під жорстким контролем КДБ. А місцеві мешканці, якщо й знали щось про це трагічне місце, не наважувались згадувати спецділянку НКВС навіть пошепки. В який спосіб правда про місце поховання жертв сталінських репресій вийшла на поверхню, хто долучився до її поширення ви дізнаєтеся в онлайн-лекції.
Також ви довідаєтеся:
- хто з відомих українських діячів звертався до влади з вимогою правди про Биківню,
- якою була роль журналіста Сергія Кисельова в розслідуванні теми Биківнянських поховань,
- що поєднувало американського бізнесмена Артура Луковського з Биківнею

У Биківнянському мартирологу представлено чимало діячів Розстріляного відродження – літературно-мистецького покоління 1920-1930-х років, яке пов’язують з піднесенням та розквітом української культури. Окремою сторінкою в український ренесанс цього періоду вписана діяльність провідних українських художників, серед яких Володимир Гагенмейстер, Микола Івасюк, Михайло Бойчук, Василь Седляр та інші.
У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського живопису в 1920-х – 1930-х роках, лекторка Тамара Бойко, старший науковий співробітник НІМЗ «Биківнянські могили» розповідає про основні тенденції розвитку малярства цього періоду, знайомить із знаковими картинами митців та згадує важливі документи з архівно-кримінальних справ репресованих художників.



"Пам’ять заради життя: слово, обірване у Биківні" - історико-літературознавча лекція Тетяни Шептицької, заступника генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»



Український гумор і сатира 1920-х – 1930-х років відзначались модерними пошуками, появою нових жанрів та імен. У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського гумору в 1920-х – 1930-х роках, лекторка розповідає про основні тенденції розвитку цього жанру, ознайомлює з їхніми знаковими і репрезентативними творами та розкриває особливості роботи з архівно-кримінальними справами репресованих митців-гумористів.
Ви дізнаєтесь:
- як встановлювався партійний контроль за українським гумором;
- що сталося з членами редколегії «Червоного Перцю»;
- як народжувався «радянський сатирик»;
- які жарти Юрія Вухналя чекісти вважали антирадянськими;
- якими були подальші долі українських сатириків і гумористів 1920-х – 1930-х років.



Важливі і трагічні сторінки історії українського театру 30-х років ХХ ст. відкриває нам лекторка, начальниця науково-дослідного відділу Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Олена Полідович.

До Дня вишиванки - урок української літератури в бібліотеці

У четвер 18 травня, у День вишиванки, до Центральної бібліотеки Солом'янки завітали учні 8 класу ліцею "Універсум". Їхня вчителька Алла Шаматин провела в бібліотеці відкритий урок української літератури. Родзинкою якого було вивчення літературних жанрів за допомогою співаної поезії у виконанні нашого колеги Ігоря Якубовського. Серед віршів, покладених на музику прозвучали поезії Олександра Олеся, Василя Симоненка, Ольги Ходацької, Тризубого Стаса та інших.
А викладачка математики Olena Shkolna поділилась своїм секретом запам'ятовувати вірші — співати їх, заспівавши вірш, який вона вчила разом з своїм сином, коли той ходив до школи. Після уроку учні із задоволенням вивчали фонд нашої бібліотеки. Серед книг які зацікавили юних українців були "Українське барокко", "Ядерна фізика" та "Зазирни у мої сни" Макса Кідрука.




вівторок, 16 травня 2023 р.

15 травня - Міжнародний день сім'ї. Огляд літератури


Міжнародний день сім’ї світ відзначає кожен рік 15 травня, згідно резолюції ООН. Щороку тематика і акценти свята змінюються: здоровий спосіб життя, проблеми достатку в сім’ї, роль батька у вихованні дитини тощо.

Тема Дня у 2023 році: «Демографічні тенденції та сім’ї».
Останніми роками, за даними ООН, формат сімей швидко змінюється, і не завжди ці зміни відбуваються на краще. Наприклад, зростає кількість неповних сімей.
Також серед досліджуваних актуальних проблематик у сучасних сім’ях зазначають таку, що чоловік і дружина протягом дня багато часу приділяють роботі, дітям, «посиденькам» в Інтернеті, а наодинці подружні пари проводять іноді лише декілька хвилин на день. Та й це спілкування, на жаль, не завжди можна назвати гармонійним та розслабленим, бо почасти зводиться до вирішення тих чи інших питань…

Ми, звісно, не є сімейними фахівцями та психологами, але радимо прочитати декілька книг, корисних та просто цікавих, про які далі йтиметься.
Друзі, читання об'єднує родини, об’єднує світ!

Шалва Амонашвілі «Мистецтво родинного виховання»
Ця видання позиціонується в жанрі «педагогічне есе». Як зазначає сам автор у вступному слові, книга не є науковим чи методичним посібником по вихованню дитини, бо такої науки не існує. Воночас відомий педагог і психолог ділиться особистими міркуваннями щодо унікального процесу виховання дитини. А унікальність цього процессу в тому, що він не повторюється, його не можна скопіювати. Матеріал книги подається у ненав'язливій та структурованій формі роздумів, притч, прикладів з життя.

Цитата з книги: «У родини встановлюється традиція: серед різних подарунків, із приводу чи без нього, даруємо одне одному книги з добрим написом. Треба вміти приймати такий подарунок від нашої Дитини: з почуттям радості, захоплення, вдячності»

Дмитро Карпачов «Як дати дитині все без грошей і зв'язків»
Психолог і телеведучий Дмитро Карпачов в своїй книзі намагається дати відповідь на одвічне питання «Як правильно виховати дитину?» Однак замість загальних фраз та непотрібного моралізаторства книга містить конкретні кроки та поради, які варто робити батькам, детально розбираються причини поганої поведінки дитини, бо без правильного діагностування проблеми не можна ж і обрати правильний способ «лікування».
Разом з тим, усі питання, що розглядаються в книзі, мають збалансований і гармонійний вигляд. Про правила, але без тиранії, про покарання, але з певними табу і ефективністю на майбутнє тощо. Про різне-різне, що може хвилювати сучасних батьків та вмістити в себе одна книга.

Цитата з книги: «Складно виховати щасливу дитину, якщо їй бракує вашої уваги, якщо вона вас дратує, якщо вона не відстоює власні позиції, бо ви карали її за всі намагання навчитися це зробити»

Емі Маккріді «Мам, я сам! Як допомогти дитині вирості самостійним»
Сімейний консультант Емі Маккріді спеціалізується на питаннях дитячого егоцентризму та несамостійності. Розпещеність (прохання не плутати з розбещеністю) дітей останні років 20 носить катастрофічний характер. Коли діти різного віку, хтось раніше, а хтось пізніше, розраховують отримати від життя все, що тільки забажають, не докладаючи для цього майже жодних зусиль. І починається гонитва за нездійсненними мріями.
Від цього виснажуються батьки і самі страждають діти, особливо коли подорослішають, бо нездатні впоратися з проблемами життя, не наділені почуттям відповідальності, елементарної самоповаги тощо.
Детально діагностуючи проблему дитячої розпещеності, авторка дає практичні методики щодо підготовки дітей та підлітків до реального життя, пропонує стратегії та дієві інструменті позбавлення сім'ї такого явища як розпещеність. Бо коли щасливі і самодостатні (відповідно до свого віку, звичайно) діти – щасливі і їх батьки.

Цитата з книги: «Семирічна донька, не припиняючи, говорить про свій список бажань до дня народження – хоча до нього ще цілих три місяці. Одинадцятирічний син знає про своїх кращих друзів тільки те, що їм подобаються ті ж ігри, що і йому, а п'ятнадцятирічна школярка щоранку мерзне на автобусній зупинці, тому що відмовляється надягати нове пальто, яке раптом без усіляких видимих причин почало здаватися їй потворним»

Любов Загоровська «Коли були ми…»
Українська письменниця Любов Загоровська написала чудовий, навіть дещо сентиментальний роман, який буде цікавий і дітям, і дорослим. Діти мають гарну нагоду дізнатися про дозвілля своїх батьків, коли ті були малими чи підлітками, а батьки – згадати своє дитинство. Зрештою, сама авторка зазначила «Тим, чиє дитинство припало на 80-90-ті роки, присвячую».
Цитата з книги: «Я залізла до ліжка й відкрила коробку зі скарбом. Там була піратська пов'язка на око, майстерно вирізьблений з дерева мініатюрний баян, маленька лялька – їх ми називали пупсиками, велика скляна кулька й записка, написана азбукою Морзе»

Джеремі Стронг «Мій тато і зелений алігатор та інші історії»
Англійський дитячий письменник Джеремі Стронг вже більше 40 років радує дітей цікавими історіями. Лагідний гумор, кумедні ситуації, а головне – доброта. Це все притаманно даній книзі. Найкраще ця книга підходить для дітей молодшого або середнього шкільного віку. І, звісно, такі історії якнайкраще читаються спільно в родинному колі.

Цитата: «Я сидів і міркував. Ще трошки – і я вже не буду єдиною дитиною в сім'ї. Я стану братом, адже близнята будуть набагато молодшими за мене. Мені доведеться доглядати за ними. Чи справді мені треба буде міняти їм підгузки? Чи зможу я? Адже там буде вже не горохове пюре»

Святкування Дня матері в Центральній бібліотеці Солом'янки

Мама – головна людина у житті кожного. День матері – свято чудової жіночої любові, відзначається щорічно в другу неділю травня. Цього року святкування припадає на 14 травня і цей день у Центральній бібліотеці Солом’янки відбулася традиційна музично-літературна зустріч, гостею якої була Ольга Ходацька – філологиня, поетеса та посол Миру в Україні і звісно ж мати. Гостя читала свої вірші та прозу.
Також у стінах бібліотеки звучали народні та авторські пісні присвячені найближчим та найдорожчим людям у їхньому житті, їхнім матерям. Серед пісень «Рідна мати моя», «Чорнобривці», «Била мене мати», «Росте черешня в мами на городі», «Ой у вишневому саду», «Виростеш ти сину», «Вже качки летять» та інші. Руки та серця матерів є найціннішим скарбом, що може бути у житті кожної людини. Це відчувалося у виступі кожного учасника – дівчинки Вероніки, письменниці Тетяни Лавинюкової, користувачів Максима та Наталії.

Наступна недільна літературно-музична зустріч відбудеться 21 травня і буде присвячена поетам розстріляного відродження та шістдесятникам, які мали свою індивідуальну творчу, національну та громадянську позицію, яку чесно і відверто відстоювали, і за яку поплатились своїм життям!

вівторок, 9 травня 2023 р.

9 травня - День Європи. Огляд літератури до нового свята в Україні



1. Норман Дейвіс. "Європа: Історія"
Книжка видатного англійського історика, професора Університету Лондона і нашого сучасника Нормана Дейвіса – водночас і стислий, майже конспективний курс європейської історії, і неоціненний, багатющий тезаурус розмаїтих культурно-історичних знань. Це широке історичне панно, інкрустоване коштовними мініатюрами, захопить і зацікавить кожного, хто не байдужий до історії.
Автор підійшов до написання свого 1500-сторінкового шедевру як до створення масштабного захопливого фільму. А саме – поєднав загальні плани (перекази найважливіших історичних подій) із деталями (вставками літературних замальовок, анекдотів, маловідомих фактів).
Надзвичайна ерудиція, літературний хист та почуття гумору Нормана Дейвіса зробили свою справу. Саме тому на сторінках його книги сухі історичні постаті перетворюються на живих людей, разом із якими читач переживає буремні події європейського минулого – прадавні й новітні, героїчні й ганебні, смішні й шокуючі.

2. Історія європейської ментальності (за ред. Петера Дінцельбахера, переклад з німецької Володимир Кам’янець)
Історію європейської ментальності від античності й до наших днів досліджено крізь призму формування i розвитку основних концептів людського життя: релігійності, сексуальності та кохання, хвороби, віку, смерті, страхів, комунікації, «свого» й «чужого», простору i часу тощо. Доступний виклад матеріалу заохотить до читання не тільки фахівців – істориків, культурологів, етнологів, – але й усіх, хто цікавиться культурно-історичним розвитком європейських народів.

3. Ментальні кордони в Європі без кордонів (монографія, переклад з польської Даріуш Вояковський)
Українське видання монографії відомого польського соціолога, професора Даріуша Вояковського присвячене актуальній проблемі співвідношення між територіальними кордонами і ментальними границями в Європі.
Автор розвиває і поглиблює сучасні підходи до осмислення вузлових аспектів загального дискурсу європейської ідентичності у контексті геополітичних змін і трансформаційних зрушень останніх двох десятиліть, порушує питання про наявність і співвідношення меж між кордонами територіальними і границями свідомісними, даючи відповідь на користь збереження територіальних кордонів національних держав і відповідних ментальних вимірів, незважаючи на посилення тенденцій до глобалізації та космополітизації у сучасній Європі. При цьому вихідним пунктом для польського науковця є соціологічно-антропологічний підхід – спроба поглянути на глобальні, континентальні та локальні зміни з перспективи суспільних груп і мікроструктур у кордонах європейських держав і насамперед Польщі й інших країн Центрально-Східної Європи. Загалом формування «Європи без кордонів», на думку Даріуша Вояковського, хоча й значною мірою змінило сприйняття кордонів, та вони продовжують відігравати не лише роль чинників, які окреслюють межі державних утворень, але й визначають ментальні, ідентичнісні розмежування національного характеру в умовах поліетнічного європейського середовища. Монографія є одним із варіантів відповіді на питання про суть і характер змін, які відбуваються в Європі і з європейцями на ґрунті конструювання нових вимірів ідентичності у світлі сучасних трансформаційних, інтеграційних і глобалізаційних процесів.

4. Мідделаар Луук Ван "Перехід до Європи. Як континент став союзом"
Луук ван Мідделаар – нідерландський історик і політичний філософ, який з 2010 по 2014 роки був найближчим помічником Германа ван Ромпея, першого постійного президента Європейської Ради. У своїй книзі «Перехід до Європи» він докладно аналізує історію формування та внутрішній устрій Європейського Союзу, від моменту створення Європейської спільноти вугілля та сталі (1951) до сучасного стану ЄС. Оригінальна концепція Мідделаара розглядає ЄС як утворення, що складається з трьох «сфер»: зовнішньої (сукупність усіх держав Європи), внутрішньої («Європа спільноти» з передбаченими угодою спільними інституціями) та проміжної (взаємини між державами – членами спільноти). У 2012 році книга «Перехід до Європи» отримала почесну Європейську книжкову премію (European Book Prize). Український переклад книги зроблено з авторизованого англійського видання 2013 року.

5. Вулф Ларі. "Винайдення Східної Європи. Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва"
Ларі Вулф досліджує витоки концептуального поділу Европи на Східну та Західну, що його вперше винайшли мандрівники та мислителі доби Просвітництва, а відтак уречевили картографи та політики. Перш ніж з’явитися на мапі, Східна Европа постала в свідомості людини Просвітництва, конституючись у процесах входження, заволодіння, уявляння, картографування, звернення і залюднення, що були результатом химерних поєднань уяви, інтересу та об’єктивного факту. Цей інтелектуальний продукт пережив епоху свого народження і породив культурні аномалії, наслідки яких не подолано і досі.

6. Ніл Ферґюсон. "Цивілізація. Як Захід став успішним"
Ніл Ферґюсон зауважує: «Ще на початку XV століття сама лише думка про те, що наступні п’ять століть Захід буде домінувати над рештою світу, здалася б дуже дивною. А втім, це сталося». І нині могутність Заходу вражає навіть найбагатшу уяву... То чому ж так трапилося? Чому Європа, що на 1500-й рік поступалася Сходу за багатьма показниками – економічними, технологічними, демографічними, – зуміла різко рвонути уперед і досягти безперечного світового панування? Які складові успіху західної цивілізації? Саме ці дражливі питання украй сміливо, часом навіть зухвало, а проте надзвичайно захопливо висвітлює Ніл Ферґюсон.
Автор бачить проблему сучасного покоління у фрагментарному знанні минулого, тому пропонує цілісну історію світу. Він описує, як конкуренція, розвиток науки і медицини, масове споживання та етика праці допомогли Заходу розширити багатства, вплив та владу. А також розмірковує, до чого може призвести «запозичення» західних норм іншими країнами і чи довго Захід триматиме лідерські позиції у світі.

понеділок, 8 травня 2023 р.

"Пісня - як пам'ять". Зустріч до Дня пам'яті та примирення

Актор театру, кіно і дубляжу, а на сьогодні воїн ЗСУ, підрозділу десантно-штурмових військ Дмитро Лінартович був спеціальним гостем на музично-пісенній зустрічі, що відбулась 7 травня у Центральній бібліотеці Солом’янки.

Рік і неповні три місяці тому назад, 22-го лютого 2022 року актор Дмитро Лінартович був гостем нашої бібліотеки на творчій зустрічі зі старшокласниками ліцею №144 ім. Григорія Ващенка. А цього разу він прийшов до бібліотеки у статусі воїна ЗСУ. Дмитро, як актор не одноразово перевтілювався у різні образи героїв кінокартин, театральних персонажів, озвучував дублюючи різні кіно та мультиплікаційні ролі. Ми ж ладні в уяві переносити рольові характери в життя виконавців, особливо якщо це яскраві ролі, такі, як образ льотчика Другої світової … Та Дмитро і поза екраном справляє враження людини твердих принципів. Напевне, що багато хто із нас бачив в Інтернеті його стан, важко пораненого на сході України, але такого ж незламного і непереможного. І ось він, момент істини: актор і десантник, після тривалого відновлення, охочий до слова, спілкування, до пісень, яких додалося за час бойової роботи. 
Однострій і зачіска зовнішньо міняють, це факт, але ті ж очі людини, уважної до життя, чутливої до нюансів, стиль і характер виконання, слова пісень, в яких не сумніваєшся, почувши гірку правду бойового досвіду. І ніхто із присутніх передчасно не покинув зустрічі, яка тривала майже три години.

А ще усі охочі співали разом із гостем чи просто насолоджувались улюбленими піснями, знайомились із авторськими творами, поезіями, цікавими історіями. Творчими подарунками для актора була пісня співробітника бібліотеки Ігоря Якубовського на вірші Олександра Козинця «Холоднішає осінь…», яку він виконав у дуеті з читачкою Русланою П’ятницькою, а також вірш дівчинки Мілени, яка подарувала його Дмитру Лінартовичу і всім присутнім.

По завершенню зустрічі присутні ще довго не розходились, спілкуючись між собою. Колективне фото стало тим завершальним акордом, який дуже емоційно згуртував усіх і налаштував на нову чергову творчу зустріч, яка відбудеться 14-го травня - до Дня матері.

8 травня - День пам'яті та примирення

8 травня в Україні відзначається День пам’яті та примирення.
Цьогоріч, вдруге поспіль, Україна зустрічає цей день в умовах повномасштабного російського вторгнення.
Запроваджуючи законодавчо саме цю дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції офіційного відзначення перемоги у Другій світовій війні, вшанування борців із нацизмом та жертв війни.
Відзначимо, що фінішну крапку в тій війні було поставлено 2 вересня 1945 року, коли українець, Герой України (2007, посмертно), генерал-лейтенант Кузьма Дерев'янко на борту американського лінкора «Міссурі» підписав від імені СРСР Акт капітуляції Японії.
Історики зазначають, що Друга світова стала найкривавішою війною в історії людства, коли загальна кількість жертв військових і цивільних досягла орієнтовно 80 млн життів. І якщо людство, як показує історія від найдавніших часів, не може, на жаль, існувати без війн, то хоча б давайте робити все від нас залежне для того, щоб цей жахливий рекорд не був досягнутий знову. Ніколи знову.

Для тих, хто давно цікавиться книжками даної тематики, або хоче з чогось почати, Центральна бібліотека Солом'янки пропонує добірку видань з багатьох, які є в нашій бібліотеці.
Цього разу ми вирішили замість опису книг навести по три цитати з кожного видання, щоб користувачі могли обрати для себе найцікавішу книгу. Хоча найкраще - прочитати їх усіх.

«Друга світова. Непридумані історії» (укладач Вахтанг Кіпіані)
«Було таке, що забороняли стріляти в німецьких мотоциклістів: вважали, що в них броньовані мотоцикли, тож стріляти немає сенсу»

«Небеса розірвалися від мого крику. Мамо… Я залишилася сама серед хаосу війни, без будь-якої матеріальної чи моральної підтримки. Мені було лише шістнадцять»

«Війна мала і людське обличчя: солдати Червоної армії та вермахту, які могли вистрілити один в одного, лише обмінялися поглядами та розійшлися»

«Українська Друга світова» (матеріали міжнародної наукової конференції до 70-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні)
«Сучасний російський «неосталінізм» можна дефініювати як «неідеологічний сталінізм», себто соціальну практику, яка, реабілітуючи політичну та соціальну атмосферу сталінських часів, виправдовує їх суто з прагматичних міркувань»

«Намагаючись протиставитися гітлерівській пропагандистській машині, повстанська пропаганда відповіла німцям своїми листівками. Так, у червні 1943 р. побачила світ відозва «Українці!», в якій населення закликали до активного опору німецькому окупаційному режимові»

«Прикладом того, як радянська влада заарештовувала підозрілих їй київських викладачів після початку німецько-радянської війни 22 червня 1941 р., можуть бути долі Калачевської Наталії Володимирівни, Александренка Гліба Васильовича, Марченка Михайла Івановича, Кримського Агатангела Юхимовича. Зупинимося на цьому детальніше»

«Український досвід Другої світової війни» (Сергій Єкельчик)
«Початок російської агресії проти України у 2014 р. поставив руба питання про інтерпретацію українського досвіду Другої світової війни»

«Любомир Дмитерко – меткий галицький драматург часів пізнього сталінізму, який чітко відчував політичну кон’юнктуру, швиденько написав п’єсу про Ватутіна. Там також не пояснено, як він загинув, але створено величний образ сталінського полководця, визволителя України».

«Велика Вітчизняна війна (як і досі називають у Росії Другу світову) залишається центральним елементом офіційної політики пам’яті путінського режиму; вона становить дискурсивну основу конструювання Росією власного історичного образу»

«Україна у Великій війні 1939-1945» (відповідальний редактор Ігор Юхновський)
«Якби Сталін планував оборону країни, він не допустив би розгрому й окупації буферної Польщі, існування якої робило неможливим несподіваний наступ на СРСР»

Сьогодні дослідники слушно називають невдалі контрнаступи радянських військ у 1942 р. Харківською і Кримською трагедією, адже кількість втрат вражає»

«Попри німецькі перестороги, «Українське слово» регулярно публікувало статті, що закликали населення розмовляти лише українською, критикувало тих, хто послуговувався російською»

«Закохані в життя, одружені на смерті» (Євстахій Загачевський)
«Я хотів стати вояком, то хоч ним не був у своїй рідній армії, але став ним у чужій, де ще й покарано за те, що відмовлявся від служби в ній»

«Мозок майже цілком перестав працювати: там виключено більшість клітин, змінено цілу сіру речовину в одне фотографічне кліше, що вмить має точно прийняти на себе прикулену постать ворога, що підсувається»

«Ігор перестав далі читати. Не смів. Перед очі з’явилися недавно бачені картини спільних братських могил, які прийшлось йому стрічати в час погоні за ворогом, що тікав»

вівторок, 2 травня 2023 р.

Літературно-музична зустріч "Ромська пісня"

30 квітня в Центральній бібліотеці Солом'янки відбулась чергова музично-пісенна зустріч, присвячена ромській пісні та вільній музиці джазу, адже саме 30-го квітня відзначається Міжнародний день джазу. Працівники бібліотеки готуючись до зустрічі, перевтілились у циганські строї, щоб бути наближеними до ромської культури вільного духу.

Вже склалась гарна традиція, запрошувати на музично-пісенні зустрічі до нашої бібліотеки знакового гостя. Цього разу учасники зібрання вітали українську поетесу, прозаїкиню, драматургиню, перекладачку з польської, болгарської та македонської мов Анну Багряну, яка проживає у Болгарії і приїхала із коротким творчим візитом до України. У своєму виступі Анна презентувала присутнім одну із останніх своїх книг «Вітрова гора», а також прочитала власні вірші.

А далі була музика. У стінах бібліотеки звучали джазові композиції, українські народні та авторські пісні - «Доля циганська», «Ніченька-циганка», «Ой на горі цигани стояли», «Очі чорнії», «Цигани їдуть» та інші. Навіть прозвучала пісня ромською мовою, яку виконала співачка із м. Боярки Наталя Горенко. Дві пісні із репертуару тріо Мареничів виконала постійна користувачка бібліотеки Руслана П’ятницька. Своєю грою на гітарі поділився юний читач Роман, а поетеса Тетяна Лавинюкова процитувала уривок із твору циганської тематики поетеси Ліни Костенко «Циганська муза», а також переклала і виконала твір «Циганка-Молдаванка».

У найближчу неділю, 7 травня, запрошуємо усіх охочих на музично-літературну зустріч, присвячену Дню Пам'яті та примирення. Гість заходу — Дмитро Лінартович — актор театру, кіно й дубляжу, а з серпня 2022 року — військовослужбовець Збройних Сил України.