пʼятниця, 26 червня 2020 р.

Чи справді просто писати фентезі?

25 червня на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбулася онлайн-зустріч із Інною Ковалишеною (Інна Ковалишена), історикинею, перекладачкою, сценаристкою, письменницею з міста Вінниця. Говорили про українське фентезі! Так, воно існує й досить успішно розвивається! Наша гостя зізналася, що: «Пише з трьох років, дописує – з двадцяти. Має історичну освіту з домішком етнології, що неабияк впливає на написане. Вона срібна призерка першого конкурсу фентезі-оповідань «Брама». Її оповідання виходили друком у збірці «Брама. Багряні ночі» та збірці «Через воду і вогонь» від Азимуту. Також видала в електронній версії оповідання «Дгарма» від «Тотемного видавництва».

Тож про те, як складається доля українського фентезі на пострадянському зросійщеному тлі, як писати історичне (псевдоісторичне) фентезі не так, як до тебе писали інші, і так, щоб історія від того «не дуже постраждала», як донести до читача особливості ментальності тих чи інших цивілізацій/етносів (зокрема, стосунки з нечистю) та вплести їх у сюжет твору і що для цього потрібно – сміливо і нестандартно з вуст людини, яка відчула в собі сили «замахнутися» на історичне фентезі. Хоча спершу здавалося: ну що там того фентезі? Вигадуй собі та й годі…


Лідерство: вебінар Вікторії Дівоньки

22 та 24 червня на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбувся вебінар на тему «Лідерство: що це, категорії лідерства, навички лідера і як лідерство працює не лише в професійному, а й сімейному житті» від тренера з персональної ефективності, комунікацій, емоційного інтелекту Вікторії Дівоньки (Освітній хаб міста Києва). Для зручності вебінар було розбито на дві частини, перша – у вигляді наочної презентації, друга – у звичному онлайн-режимі. 24 червня трапилися перебої зі світлом через негоду, тож 26 червня ми надолужували недоотримані знання та робили практичні вправи.

Під час вебінару, як завжди, ми мали що проаналізувати, що переосмислити, що запланувати собі. Головною метою вебінару була відповідь кожного з нас на питання: хто я? який я? чого прагну? яка моя найвища мета? чи здатен я брати на себе відповідальність? які засоби застосовую? який результат це приносить? що мені перешкоджає? чи поважаю я сам себе? чи поважають мене люди, що мене оточують? чи міг би я зробити більше та в ім’я чого? Список питань можна продовжувати нескінченно. 
А ви вже замислювалися на цю тему? Відеозаписи вебінару вам допоможуть!

Заняття 1 (презентація)

Заняття 2 (початок)
Заняття 2 (продовження)

четвер, 25 червня 2020 р.

«Однокласник» вміє дивувати!

За традицією, останнього четверга місяця бібліотеки Солом’янки зустрічаються з представниками українських періодичних видань. З початком літа й канікул і настрій відповідний. Закортіло до карантинного життя додати трохи молодого драйву та зустрітися з Наталією Степанчук – головною редакторкою щомісячного журналу для підлітків «Однокласник» – письменницею, активною популяризаторкою читання серед школярів, учасницею численних книжкових фестивалів в Україні, серед яких Книжковий Арсенал, Одеський міжнародний Корнійчуковський фестиваль дитячої літератури, Міжнародний фестиваль інтеграції слова у сучасному арт-просторі «Lytavry» та інші.

Нагадаємо, «Однокласник» – журнал із 95-річною історією! І це – єдиний в Україні журнал, який не тільки створюється для підлітків, але й який створюється підлітками, адже читачі журналу часто стають його авторами. Третина видання – це «Літературний додаток» з оповіданнями та віршами сучасних українських авторів.

Тож цілісінький 1,5 годинний ефір з теплом і сонцем у голосі говорили про «Однокласник» – журнал для тих, хто любить читати, про вир його «підліткового» життя (різноманітні конкурси, можливості, постери та цікаві факти про зірок, кросворди, лайфхаки), про «кухню» та плани сучасного видання, про друзів «Однокласника» (зокрема й бібліотеки) та його натхненників та партнерів, про любов до книги і постійне прагнення самовдосконалення!


середа, 24 червня 2020 р.

Бібліоніч: Привид Едгара Аллана По

Що може бути кращим за нетипове знайомство з письменником? А ще й з письменником, відомим своїми макабричними (в стилі жахів) і містичними оповіданнями? А ще й з письменником ХІХ сторіччя? До всього – майже поночі… Уявили «літературний релакс»? 

Надвечір 23 червня усі охочі мали змогу відвідати таємничу містерію за участю привида американського письменника, драматурга, одного із провідних представників американського романтизму Едгара Аллана По! Нагадаємо, Едгар По був одним із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновником детективу, його внесок у жанр наукової фантастики неоціненний. А ще він був першим відомим американським письменником, який намагався заробляти винятково творчістю. Про те, чи добре це йому вдавалося, та про безліч унікальних фактів з біографії Едгара По ми дізналися з вуст його привида. А також взяли участь у вікторині на знання нюансів біографії письменника та із завмиранням серця прослухали фрагмент його оповідання «Маска червоної смерті».


Правова освіта триває. Укладання заповіту

23 червня о 15:00 на сторінці Публічні бібліотеки Солом'янки відбувся традиційний правоосвітній вебінар із Сергієм Бреусом, директором Правобережного київського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Цього разу, у продовження попереднього вебінару з питань захисту прав осіб літнього віку, укладення договору довічного утримання та спадкового договору говорили про особливості укладення заповіту, про види заповітів, про обов’язкове нотаріальне засвідчення заповіту, яке є підставою для здійснення передачі майна за бажанням заповідача у межах правового поля. Питання дражливе і краще б із ним не стикатися, але кожна нормальна людина має право почуватися захищеною та спокійною за своїх нащадків, – отже, мусить бути обізнаною.


вівторок, 23 червня 2020 р.

Багатогранність Ірини Мацко

Надвечір 22 червня ми зустрілися з осяйною гостею з міста Тернопіль – українською письменницею, ілюстраторкою, казкаркою, казкознавицею, керівником креативної студії «ІРИска» Іриною Мацко. Про дорогу до себе, про вибір, ким бути, як і що писати, які книжки ілюструвати та видавати, чим наповнюватися, якими проєктами перейматися, які ідеї втілювати в життя, – гарною співучою тернопільською українською, з вуст людини, які дано дуже багато. 
Також ми дізналися про те, де вчаться на казкознавців та казкотерапевтів, про архетипи і образи, які ми несемо з дитинства, про роль казкотерапії у нашому житті та про змогу кожного… переписати свою казку! А відтак лишатися легким та сонячним! 
Потім знайомилися з книжками: «Мамине серденько» і «Чарівна дудочка» – для молодших діточок, «Кава по-дорослому» та «Перехідний вік моєї мами» – для підлітків та їхніх батьків, «Секрети українського щастя» – для читачів свідомого віку, а наостанок – разом ворожили на новелах з книжок «Шпинат для мізків», «Мигдаль для серця» та «Імбир для душі» видавництва «Фоліо». Землю вмивав дощ, а ми із захопленням слухали чуттєві, глибоко сутнісні замальовки про знайомі кожному явища та предмети: любов, розлуку, вдячність, сонечко, дощик, ба навіть про дверну ручку! І все це – натхненно, креативно і страшенно позитивно. А чого ще чекати від авторки секретів українського щастя?!


субота, 20 червня 2020 р.

Поезія моє небо

«Працюю бібліотекарем і скажу одне: це не професія – це стан душі, покликання, карма… бути посеред книг, бачити захопливі вдячні очі читача, бо ти, бібліотекарю, порекомендував САМЕ ТУ книгу… а це важливо… як і важливо те, з якою теплотою ти вкотре торкаєшся зношеної (або по-іншому: читаної-перечитаної) палітурки… Колись на одному із поетсайтів написала: «Поезія моє небо»… це було давно, проте так думаю й нині …крути не крути, але моя доля тісно-претісно переплетена з книгою і від цього я лише щасливію…» Леся Шмигельська

Здавалося б, презентація сьомої книжки поезій «Сьоме небо» чуттєвої поетеси та нашої колеги бібліотекарки із Прикарпаття Лесі Шмигельської у бібліотеках Солом’янки є малоймовірною. Тому є декілька причин, однак опановані нами онлайни дарують нам можливість зустрітися у часопросторі, перемагаючи обставини. 
Тож 19 червня о 19:00 відбулася онлайн-зустріч із пані Лесею, яка була сповнена, водночас, сповідальної щирості та душевної висоти, і, що особливо приємно – пишання своїм фахом! А ще захоплює те, з якою теплотою вона говорить про своїх рідних, про друзів, про людей, «які повірили в неї». І це не напускне, вона така і є. За те її й шанують, тому до її неба й тягнуться. І вчаться у неї мислити високими, чистими й теплими категоріями.

Пані Леся мешкає у с. Камінь Рожнятівського р-ну. Є заступником голови літературного об’єднання «Горгани». Авторка поетичних збірок «Поцілунок літа» (2008), «Жінка з осені» (2011), «Тепло незвіданих доріг» (2012), «Всеобрій» (2014), «ПроСвіт» (2016), «Осанна осені» (2016), «Сьоме небо» (2019). Лауреат премій ім. Марійки Підгірянки (2015), Леся Мартовича (2016) та Василя Стефаника (2018). Член НСПУ. Книжка «Сьоме небо» є у бібліотеці на Освіти, 14 а.


пʼятниця, 19 червня 2020 р.

Здорові звички довгожителів

Традиційно у четвер, 18 червня, за участі п. Отто Стойка, лікаря-методиста Київського міського центру громадського здоров'я, к.мед.н. та п. Ірини Цісар, психолога Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відбувся вебінар зі здорового способу життя. 
Цього разу ми зосередили свою увагу на результатах досліджень звичок та навичок, які дозволяють людям лишатися здоровими та жити довго. Під час вебінару ми дізналися багато корисного про те, якими мають бути режим роботи і віпочинку, харчування і рухова активність, ба навіть особливості вдачі, аби жити довго. А також про те, що на Землі існують унікальні так звані «голубі зони» – регіони, де мешкає найбільше довгожителів. Тож навіть якщо ми досі не замислювалися, чи «правильно й здорово» ми живемо, започаткувати здоровий спосіб буття ніколи не пізно. Адже, за твердженням фахівців, якщо людина змінює свій спосіб життя, за досить короткий термін у неї перезапускається близько 500 генів. А це – мало не інша людина. 
Тож разом із нашими гостями бібліотеки Солом’янки зичать усім довгих літ, при здоров’ї та доброму гуморі! Шануймося!


Афіша в нас динамічна: https://www.facebook.com/zbs.solomyanska/videos/942120202900397/

четвер, 18 червня 2020 р.

Сторітелінг як бізнес

У четвер 17 червня відбулася онлайн-зустріч із Ксенією Мацкевич, директоркою з прав і громадських зв'язків Видавництва «Кальварія» (Кальварія українське видавництво). Саме про вміння цікаво розповідати історії, які змінять нас і світ, йшлося під час етеру. Загалом, про слово «цікаво» (несподівано, привабливо, креативно) та про питання «для чого?» (нам і світові), як про визначальні у будь-якій справі, оповідалося багато, з прикладами і аргументами. Водночас порушувалося багато тем: про славу і заробіток, про те, скільки людей та у який спосіб вирішують долю книжки, про шлях книжки від автора до видавця та від видавця – до читача, про особливості роботи з авторами та перекладачами, про стереотипи щодо книговидання та їх руйнування, про роль комунікацій і креативної індустрії у видавничій справі, про вітчизняну та перекладну літературу, про прозу й поезію, про найулюбленіші видання та найнезабутніші презентації, які вже стали історією. Але якщо підбити підсумки, досвід книговидавця не буває заскорузлим. Найвибагливішого читача можна й треба дивувати, над чим «Кальварія» і працює.


середа, 17 червня 2020 р.

Як просто і легко зробити гарне фото під час подорожі

Задача №1 у період карантину – не забувати старих навичок і здобувати нові, а хоч би й у царині фотографії! Бібліотеки вам радо в цьому допоможуть! Колись карантин закінчиться і ми всі відновимо свої подорожі. І нам захочеться вдалих кадрів – тих, що «на все життя». 
Тому 17 червня о 19:00 на сторінці Публічні бібліотеки Солом'янки всі охочі мали можливість навчитися робити гарні та цікаві фото разом з Ганною Семеновою – фотографом, засновницею бренду хусток «Візерунок» і видавництва листівок «Фотофабрика».

За приклад вдалих кадрів пані Аня взяла серію власних фотографій з фотопроєкту «Краса Українських гір», які здобули І місце у міжнародному арт-проєкті «Parade Of Festivals» (Словенія, 2017). А допомогли віддзеркалити довершену красу природи любов до подорожей, вміння упіймати вдалий кадр та шана до українського культурного спадку. «…Там, під Чорногірським хребтом розкинулось мальовниче село Дземброня. Найбільш високогірне село в Україні. Ліси, полонини, чисте повітря дарують гармонію і спокій. Тут бували і Леся Українка, і Василь Стефаник. Віддалена місцевість, якої майже не торкнулась цивілізація, надихнула режисера Сергія Параджанова на зйомки його легендарного фільму «Тіні забутих предків». Ця краса надихнула і мене зробити серію фотографій...»

В'ячеслав Купрієнко: "Я є Україна"

"Людина - це і є перша, головна молекула нації, народу, етносу"
В.Купрієнко

Ввечері 16 червня на платформі Публічні бібліотеки Солом'янки відбулась чуттєва пісенно-поетична сповідь. Наш гість - офіцер запасу, учасник бойових дій в Афганістані, волонтер, автор-виконавець, лауреат фестивалю "Пісні, народжені в АТО", письменник В'ячеслав Купрієнко. Він пройшов Афганістан, знає китайську мову, пише дитячі казки і не розлучається зі своєю гітарою. Він об'їхав майже всі міста в зоні АТО, підтримуючи бойовий та моральний дух бійців. Він впевнений, що "ми здобудемо справжню незалежність будь-що і які б зараз реванші не відбувалися, точка та пройдена, після якої можливий повний реванш".
Під час ефіру звучали пісні на слова Тетяни Яровициної ("Україна", "Урок історії","Шлях мого українства", "Ще буде час"), Гліба До ("Лелека над Донецьком"), Оксани Стоміної ("Мій Маріуполь", "Останній прапор"), Інни Ковальчук ("Не плачте"), Станіслава Чернілевського ("Час народу"), авторська - "Онук і дід".  

вівторок, 16 червня 2020 р.

Правоосвітній вебінар із Сергієм Бреусом. Захист прав осіб літнього віку. Договір довічного утримання

16 червня, у черговий бібліотечний правовий вівторок, як завжди о 15:00, користувачів Публічних бібліотек Солом'янки чекав правоосвітній вебінар із Сергієм Бреусом, директором Правобережного київського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Головна тема зустрічі - захист прав осіб літнього віку, укладання договору довічного утримання. Пан Сергій розповів яким чином укладається договір, про підстави його оспорення, про імперативні  (обов'язкові) норми в цивільному кодексі щодо невиконання умов договору, а також про базові правовий принцип - принцип добросовісності; надав відповіді на питання: чи надається особі похилого віку соціалний працівник, якщо укладений договір довічного утримання та чи можна розірвати спадковий договір?


понеділок, 15 червня 2020 р.

Зберігаємо спокій і мислимо критично: де і як читати новини в часи постправди і популізму?

На платформі Публічні бібліотеки Солом'янки відбулась онлайн-зустріч із експертом з комунікацій Георгієм Арабулі.
Говорили про основи інформаційної грамотності, які вберігають від дезінформації та маніпуляцій; про те, чи соцмережі можуть бути джерелом достовірної інформації; про те, як розрізняти серйозні медіа та інфоресурси-маніпулятори; як сприймати інформацію з медіа критично, та як не панікувати і зберігати холодний розум в час бурі "поганих новин".


Психологічна маніпуляція

Психологи кажуть, що суть маніпуляцій зводиться до того, щоб викликати у людини страх, сором або почуття провини та використати її для задоволення своїх цілей. Проте не завжди маніпулятор усвідомлює свої дії − часто люди маніпулюють тому, що не знають, як інакше досягти свого, або бояться і соромляться прямо говорити про потреби. 
То хто ж такі маніпулятори і психопати? Як їх розрізнити і знайти управу? Як не стати їх жертвою? Як успішно мати справу з маніпулятором?  
Про це розповіла під час чергового вебінару практикуючий психолог, КПТ-терапевт, засновник Тренінгової агенції «PRO Trainings» Злата Біневич.


субота, 13 червня 2020 р.

Ольжич: слідами поета, підпільника і археолога

Надвечір 12 червня ми вшановували пам’ять видатного земляка, українського поета, політичного діяча та археолога Олега Ольжича. Онлайновий захід, приурочений до річниці загибелі Ольжича у німецькому концентраційному таборі Заксенгаузені, провів Назар Розлуцький, історик, засновник Освітньо-мистецького проєкту «Знай наших», науковий співробітник Музею української діаспори, учасник нинішньої російсько-української війни. 

Під час зустрічі ми дізналися про цікаві факти з біографії Олега Ольжича, життя та творчість якого – суцільна боротьба за вільну Україну, за що він і поплатився своїм молодим життям. Нагадаємо, Олег Ольжич за найжахливіших часів нищення українського народу очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (1937) і Революційний Трибунал Організації Українських Націоналістів (1939—1941), був заступником Голови Проводу та Головою Проводу на українських землях (з 05.1942) та Головою ПУН Об’єднаних Українських Націоналістів (з 1944 аж до загибелі 10 червня 1944 року). Також у рамках заходу ми мали змогу прослухати поему «Незнаному воякові», яка розкриває дух і прагнення українців до свободи, окремі уривки з якої закарбувалися в пам’яті українців.


пʼятниця, 12 червня 2020 р.

Благодать духу героїв

12 червня о 15:00 відбулася онлайн-зустріч із Володимиром Гонським, публіцистом, бардом, волонтером, ведучим сцени Євромайдану, заслуженим діячем мистецтв України, автором понад ста наукових та публіцистичних праць на теми патріотичного виховання, мовознавства, соціофілософії, політичних процесів, історії геноциду українського народу, його визвольної боротьби. З 2010 року пан Володимир провів близько 1000 виступів, патріотичних бесід-концертів для учнів, студентів, інтелігенції, воїнів, переселенців, закордонних українців, під час яких подарував понад 20 тисяч своїх та інших патріотичних книг. І не дивно, бо Володимир Гонський – Людина Духу та надзвичайно цікавий оповідач.

Це була захоплива розмова про благодать служіння інтересам своєї Вітчизни, про те, чому не варто боятися національної ідеї, про те, яку масу рушіїв розвитку втрачає людина, якій "всьо равно" і "какая разніца", про те, чому у цій точці Всесвіту людина має відчувати, пізнавати і творити світ саме українською мовою! А також про те, чому відмерла національна історична пам’ять та наше невміння цінувати своїх Героїв сьогодні озветься нашим нащадкам значними втратами та жертвами завтра. Розмова точилася навколо книжки Володимира Гонського «Людина і нація. Час воїнів», яка 2011 року на Першому Міжнародному конкурсі українських письменників «Козацька балачка» була визнана найкращим твором, що пропагує національну ідею, пробуджує національну гідність та свідомість. Згодом її було перевидано, у ній ожили ще й 320 фото героїв Боротьби за Україну 1917-2012 рр.


четвер, 11 червня 2020 р.

Психічне здоров'я та як його зміцнити

"У здоровому тілі - здоровий дух"
Психічне здоров'я - це стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого складає відчуття душевного комфорту, яке забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так i соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення. 
Активному довголіттю людини сприяють такі психічні аспекти як стійка психіка, що досягається самовихованням i аутотренінгом; доброта, чуйність, чесність, сумлінність i почуття гумору; бажання жити. Ці фактори більш повно реалізуються при інтелектуальній насиченості життя, творчій праці, сімейному благополуччі.
В той же час довготривале перенапруження є ворогом здоров'я. Реалізуючись у стресовий синдром, воно порушує наше нормальне самопочуття, породжує дискомфорт i хворобу. 

Ввечері 11 червня відбувся вебінар на тему психічного здоров’я, який провели п. Отто Стойка, лікар-методист Київського міського центру громадського здоров'я, к.мед.н. та п. Ірина Цісар, психолог Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Говорили про те, які загрози для людської психіки існують у сучасному світі, які є техніки та прийоми, які допомагають людині опанувати себе. Також не забули і про книжки, які допомагають нам стати сильнішими. Як завжди – динамічно і натхненно – у діалозі між собою і нами – наші гості вже традиційно ділилися знаннями про те, як зберегти здоров’я у всіх сферах нашого буття та вміти допомогти іншим.


Життя та сподівання окупованого українського Донбасу

11 червня відбулася онлайн-зустріч із Ганною Хрипунковою, головною редакторкою видання donpress.com, переселенкою з Донецька, яка знає, що Донецьк – це Україна. Під час досить відвертої розмови йшлося про майбутнє Донбасу, про те, як чекають на Україну в тимчасово окупованому Донецьку, про те, як з плином часу змінюються настрої прихильників окупації, про те, як вгасає віра у якісь добрі зміни: на побутовому та духовному рівні, на реальних прикладах – від елементарної відсутності ліків до краху вищої освіти та відсутності будь-яких перспектив. Також говорили про постійну загроженість українців окупованого Донбасу, про їхні страхи та про те, як вони перемагають свій страх завдяки відчайдушним вчинкам. І, авжеж, – про відчуття переселенця «мирне життя для нас так і не настало». Про те як прийняла їх Україна, про те, як вони мріють повернутися в рідні міста і села: хто – назавжди, хто – для розбудови Донбасу в період постокупації, хто – для проведення просвітницьких культурологічних зустрічей у бібліотеках... На питання: чи важко тримати таку довірливу інтонацію, так розважливо та неупереджено доносити інформацію до обох «сторін» конфлікту, ми почули втомлене та людяне: «Я просто пишу як є». 

Досі не відпускає цей ефір, адже навдивовижу спокійним голосом, констатуючи голі факти, аналізуючи причини і наслідки окупації, порівнюючи «тут» і «там», українська журналістка родом з Донецька пояснювала, що варто, а чого не варто робити, аби зберегти єдність та прискорити повернення українських окупованих територій. Дуже важко словами передати «ціну питання», щоб достеменно відчути означену трагедію, її треба пережити. Мурахи поповзли насамкінець, коли звучали вірші пані Ганни про Донецьк, олюднений образ рідного краю…


середа, 10 червня 2020 р.

Етнографічна студія "Червона книга обрядів Буковини"

10 червня відбулася онлайнова зустріч із Іванною Стеф’юк (Олещук), кураторкою проєкту «Спадщина», завідувачкою науково-методичним кабінетом дослідження та збереження традиційної культури Центру культури Буковина та науковою співробітницею музею Марка Черемшини (Снятин, Прикарпаття), кандидаткою філологічних наук. 
Трансляція велася безпосередньо з Центру культури Буковина та стосувалася старовинних буковинських обрядів, що зникають. Віртуальна зустріч нагадувала своєрідну обрядову «машину часу», захопливий політ якою переповісти неможливо. Дивіться і слухайте самі! 
Натхненна своєю розповіддю про традиції рідного краю, пані Іванна ніби й забула, що у житті є прекрасною поетесою та письменницею. Лише насамкінець зачитала оповідання, присвячене своєму дитинству. Оповідання написане діалектною мовою і є таким запашним та знайомим, що мимоволі закортіло відтворити рецепт Іванниної бабусі. Адже воно про те, як бабуся пекла буковинську «піцу».


Я люблю бібліотеку

Середа - час майстування! Наш гурток хенд-мейд продовжує працювати віртуально, то ж, друзі, - в'яжемо з нами ◕‿◕
І нагадуємо, слідкуйте за нашими майстер-класами на Публічні бібліотеки Солом'янки!
Попереду ще багато нових, цікавих ідей! Попередні майстер-класи можете переглянути тут.
 

Правовий червень триває

9 червня о 15:00 традиційно відбувся правоосвітній онлайн-семінар із Сергієм Бреусом. Цього разу йшлося про корупцію. Здавалося б, корупція і ми – речі несумісні. Проте, як виявилося, небезпека скоєння корупційних правопорушень чигає на кожного громадянина мало не на кожному кроці: і коли людину провокують на хабар, і коли людина намагається у незаконний спосіб «залагодити» справу, яка «не рухається», і коли раптом їй підносять «невинний» подарунок, за вартістю більший, ніж прожитковий мінімум, тощо. А наша справа – бути обізнаними, орієнтуватися та вміти казати «ні» – словом, не вестися на чиюсь облуду і не провокувати самим.

Нагадуємо, що система Центру безоплатної вторинної правової допомоги відновила роботу, у філії Центру, яка розташована у Солом’янському районі за адресою вул. Єреванська, 32, вже ведеться прийом громадян (за попереднім записом): тел. 044 593 97 60, 073 593 97 60.

вівторок, 9 червня 2020 р.

«Пухнасті друзі письменників»

У багатьох з нас є домашні улюбленці – коти, собаки, ба більше – папуги, рибки, черепахи чи навіть змії. А митці літературного слова – ще ті поціновувачі домашніх тварин! Про деяких письменників та їхніх домашніх улюбленців ми і хочемо вам розказати.
Марк Твен
Вдома у Твена завжди жили кішки. Марк Твен вважається великим оригіналом в області виховання кішок. Кажуть, що серед них зустрічалися навіть дресировані: вони по дзвіночку збігалися на певне крісло, а за наказом «спати» могли прикинутися сплячими. 
Коти Марка Твена мали свої пристрасті: найбільше їм подобалося спостерігати за тим, як письменник грає в більярд. А кіт Бамбіно вмів черпати воду лапкою і цієї ж лапою гасити вогник свічки в маленькій лампі, від якої письменник припалював! 

Вальтер Скотт
Письменника всюди супроводжували його собаки - такси Камп і Спайс, хорти Дуглас і Персі, дірхаунд Майда. Улюбленець Скотта песик Камп майже завжди був разом із господарем, коли останній лазив по скелях. Там Кемп допомагав митцю вибирати найзручніший шлях. Любов Вальтера Скотта до рудого Адама також згадується в його біографічних нарисах.

Ернест Гемінгвей
Виявляється, що Ернест Гемінгвей надавав перевагу кішкам над собаками. У письменника було більше як тридцять кішок. Можливо, ви чули термін «гемінгвеївські кішки»? Так ось особливість цих кішок у тому, що деякі з них мали по шість пальців на лапках (звідки і пішов термін), 
В обов'язкову програму власника кішок, на думку Гемінгвея, має входити фантазування щодо яскравих імен, наприклад: Екстаз, Самотній Брат, Пілар, Скунс, Ракета тощо.

Франсуаза Саган
Французька письменниця однаково любила собак і кішок, що завжди жили в будинку її батька. З особливою гордістю та любов`ю Франсуаза у спогадах згадувала таксу, перетворену її батьком в песика-самокат. 
До старості у бідної тварини відмовили задні лапки, однак жоден ветеринар не брався лікувати її. Тоді батько Франсуази, П'єр Куаре, сконструював невеликий візочок, на якому звірятко могло не просто пересуватися, але і навіть бігати по вулицях.

Джон Стейнбек
У 1960 році американський письменник Джон Стейнбек, щоб відновити сили після серцевого нападу, вирішив відправитися у подорож по США. У попутники письменник вибрав пуделя на ім'я Чарлі.
Разом із Чарлі Стейнбек подолав майже 20 тис. км і відвідав більше 30-ти штатів. За спогадами письменника, Чарлі допомагав йому легко налагоджувати контакт з людьми, бо був лагідним та привертав до себе увагу оточуючих. Про свої пригоди у цій подорожі Джон Стейнбек написав у книзі «Подорож з Чарлі у пошуках Америки».

Поезія досвіду

8 червня о 19:00 на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки вдруге за час карантину відбулася онлайн-зустріч із письменницею Світланою Дідух-Романенко (Svitlana Didukh Romanenko), яка пише поезію і книжки для дітей. 
Цього разу ми почули від пані Світлани і прозу. Вельми дотепне оповідання про двох сестер, море і їхніх родичів. А ще письменниця майстерно читала напам’ять власні верлібри і римовану поезію. Були вірші з присвятою – синові й… собі 25-річній. Нині авторка зізналася, що переживає кризу середнього віку, хоча їй всього… 37 років, але життєвий досвід… Саме він вчувається у кожному рядку поезії. Самоіронія, критичне мислення і філософія, на кшталт японської культури, коли краса вбачається у недоліках. А життєвий досвід, за словами пані Світлани, – «це вміння поважати чужі рани».
Відповідаючи на запитання, письменниця зауважила, що карантин відібрав час виступів і презентацій, адже вона артистична натура, і вважає, що написане має бути почуте і оцінене. Пані Світлана зізналася, що вельми любить літні вечори й добре нині почувається на природі. Родом авторка з Борисполя, де і мешкає. Каже, якби не письменство, то займалася б акторством (реалізований проект «Козирні дами»). Та наразі весь її час поглинає фотосправа – душа прагне розвитку в цьому напрямку… Працює перекладачем, копірайтером, ведучою культурно-розважальних заходів.



субота, 6 червня 2020 р.

Де Велика Ведмедиця та Волосся Вероніки?

5 червня о 19.00 на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбувся казковий онлайн-вечір з письменницею Оленою Довгаленко.
Олена Довгаленко, колишня працівниця податкової служби, є авторкою роману про кохання «Усі фарби життя» (2015). Книжка є в Центральній районній бібліотеці на вул. Освіти 14а. Нинішня зустріч була присвячена презентації авторських казок для вивчення школярами астрономії. Це 5 казок про сузір’я Великої і Малої Ведмедиць, Волосся Вероніки, Волопас і Гончих Псів. У етері цього разу прозвучало в авторському театралізованому читанні дві казки про Велику Ведмедицю – для малечі і про Волосся Вероніки – для підлітків… А знайомство з зорями відбулося завдяки персонажам – собаці Іскрі й ельфу.

Зірки! Що може бути цікавіше? Інші світи, інше життя… От і Іскра, розумна велика собака, любила дивитися на нічне небо, розписане мерехтливим зірковим сяйвом. Несподіване знайомство з ельфом, що прилетів допомагати феям саду доглядати за трояндами, дало Іскрі можливість не тільки дізнатися багато чого з астрономії, але й мандрувати з новим другом до далеких зірок та знайомитися з їхніми дивовижними мешканцями.


пʼятниця, 5 червня 2020 р.

«Говоріть так, щоб підлітки вас чули, і слухайте так, щоб діти говорили вам»

4 червня о 19:00 на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбулася онлайн-зустріч на важливу тему: «Статева культура для підлітків» – із Отто Стойкою, лікарем-методистом Київського міського центру громадського здоров’я, к.мед.н. та Іриною Цісар, психологом Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Лікарі-експерти акцентували увагу на тому, що статева культура – це складова здорового способу життя, і як правильно визначити ролі двох протилежностей під час дружби, закоханості, кохання. Говорили про три основні періоди зацікавлення дитиною питаннями сексуальної орієнтації. І що таке перший сексуальний досвід, і як дорослим про це розмовляти з підлітками. І чому без засудження треба ставитися до гормонального вибуху 12-річних хлопчиків. І як виховати у дівчаток критичне мислення і самоповагу до їхнього лібідо. З багаторічного досвіду консультування Отто Стойки та Ірини Цісар з питань статевої культури, дізналися, що діти і підлітки потерпають від ранньої втрати цноти через відсутність розуміння і брак любові з боку близьких їм дорослих. Тому завдання батьків, педагогів і психологів – донести важливу інформацію про статеву культуру й відповідальність за вчинки в довірливій формі. У цьому допоможуть як безпосередні поради наших експертів на їхніх робочих сайтах та особистих сторінках у соціальних мережах, так і «Дружні клініки для молоді», а також цікаві книжки про ЦЕ: «Основы современной сексологии» Гэри Келли, «Виховання без невдач» Томаса Гордона та інші. І наостанок, експерти зі здорового способу життя наголосили: «Не сприймайте дітей як об’єкт виховання, вони, діти, – важливі суб’єкти уваги дорослих».


Історія виникнення однієї книги «Життя Девіда Коперфілда, розказане ним самим»

«Девід Коперфілд» був восьмим романом Діккенса. Як і багато інших його романів, перший раз він був опублікований як літературний серіал. Перша частина була опублікована у травні 1849 року, завершальна частина - у листопаді 1850 року.
Роман займав особливе місце в серці Діккенса. У передмові до видання 1867 року Діккенс писав: «З усіх моїх книжок я найбільше люблю цю. Мені легко повірять, якщо я скажу, що ставлюся як ніжний батько до всіх дітей моєї фантазії і що ніхто і ніколи не любив цю родину так гаряче, як люблю її я. Але є одна дитина, яка мені особливо люба, і, подібно до багатьох ніжних батьків, я плекаю її в найглибших схованках свого серця. Її ім'я – «Девід Коперфілд».
Письменник розповідає історію молодого Девіда, життя якого від дитинства до зрілості тісно відображає самого Діккенса. Як і в багатьох інших романах письменника, «Девід Коперфілд» акцентує увагу на соціальному дисбалансі між багатими і бідними, зазначаючи, що бідність може бути більш благородною, ніж багатство.
«Девід Коперфілд» містить багато автобіографічних елементів. На поверхневому рівні легко помітити, що навіть в імені головного героя Девіда Коперфілда є перевернуті ініціали Чарльза Діккенса. Любов Девіда до Дори Спенлоу змодельована після юнацького захоплення Діккенса Марією Беднелл. 
«Девід Коперфілд» - приклад роману виховання. Це тип роману, який зосереджується на проблемах зростання особистості саме у роки її формування, темі виховання людини, виборі життєвого шляху. Але містить не тільки дидактичні настанови, але і елементи, наприклад, пригодницького або філософського спрямування. Доречі, іншими вдалими прикладами літератури цього жанру можна також назвати «Маленькі жінки», «Джейн Ейр», «Убити пересмішника».
Чарльз Діккенс голосом Девіда Коперфілда ділиться з нами деякими цінностями, які, на його думку, привели до його особистого успіху в житті:

My meaning simply is, that whatever I have tried to do in life, I have tried with all my heart to do well; that whatever I have devoted myself to, I have devoted myself to completely; that in great aims and in small, I have always been thoroughly in earnest.
(Мій сенс просто полягає в тому, що все, що я намагався зробити в житті, я усім серцем намагався робити добре; що усьому, чому б я не присвятив себе, я присвятив себе повністю; що у і великих цілях, і в малих я завжди був дійсно щирим).

Письменник був настільки захоплений підготовкою та написанням роману, що залишив дослідникам своєї творчості багато матеріалу для мемуарних досліджень своєї праці над книгою «Девід Коперфілд». Через деякий час стало відомо, що:

Діккенс мав принаймні десяток різних назв для «Девіда Коперфілда».
Наприклад, коли роман вперше був опублікований у формі літературного серіалу, він отримав назву «Життя Девіда Коперфілда, розказане ним самим».

«Девід Коперфілд» - це найбільш автобіографічний з романів Діккенса.
Критики бачать багато паралелей між подіями в романі та подіями власного життя Діккенса. Крікле, керівник школи в романі, має схожість з директором школи Діккенса. Досвід Девіда, працюючи на фабриці, відображає власну працю Діккенса в дитинстві. Містер Мікабер, ув'язнений за борг у романі, як власний батько Діккенса, також ув'язнений за борг. 

Кажуть, що персонаж Урія Гіп був заснований на образі казкаря Ганса Крістіана Андерсена.
Діккенс познайомився з Андерсеном у 1847 р. Андерсен був дуже вражений Діккенсом. Пізніше Андерсен приїхав, без запрошення, до самого Діккенса. Він визнав будинок занадто холодним, змусив сина Діккенса зранку голити його і взагалі дратував господарів своїми скаргами. Сам Діккенс поклав листа до дверей кімнати, яку він залишив, і сказав: «Ганс Андерсен спав у цій кімнаті п’ять тижнів - що здавалося родині вічністю!» Ефект гостювання Андерсена, який відклався на сім'ї письменника, як кажуть, був увічнений в згубному характері Урія Гіпа.

Діккенс назвав свою дочку на честь одного з персонажів «Девіда Коперфілда» .
Дочка Діккенса Дора народилася, поки він писав «Девіда Коперфілда». Він полюбив персонажа Дори Коперфілд у своєму романі і вирішив назвати цим ім’ям свою дитину. Дора Коперфілд в романі помирає при пологах. На жаль, Дора Діккенс теж не довго жила; вона померла у дуже ранньому віці після конвульсій. 

«Девід Коперфілд» – лише один з двох романів Діккенса, написаних від першої особи.
На той момент, коли «Девід Коперфілд» був опублікований, Діккенс опублікував вісім інших романів, усі з оповідачами від третьої особи. «Девід Коперфілд» був написаний з оповідачем від першої особи , що відображало особисту та автобіографічну природу роману. 

Персонаж Урія Гіп став символізувати особливий вид лиходійства.
В «Девіді Коперфілді» Урія Гіп - худий, блідий підприємець, чий кривдний підступ і злі схеми шантажу зробили його улюбленим лиходієм серед читачів. 

Пропонуємо вам переглянути відеоролик з першими ілюстраціями до цієї книги, які створив відомий англійський ілюстратор Браун Хеблот Найт.

четвер, 4 червня 2020 р.

Привид Еміля Золя

03 червня о 21:00 на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбулася таємнича містерія з нетиповим знайомством з життям і творчістю французького журналіста й письменника Еміля Золя для літературного релаксу, що влаштувала наша колега Ольга Ткаченко!!! Але для інтриги й збільшення бажання дізнатися про все на власні очі й вуха, ми не будемо переповідати нічого. Маєте самі переглянути етер.


вівторок, 2 червня 2020 р.

«Муніципальна няня» під час карантину

2 червня о 15:00 традиційно відбувся правоосвітній онлайн-семінар із Сергієм Бреусом. У рамках Тижня захисту дітей партнер Бібліотек Солом’янки юрист Сергій Бреус консультував у важливому для батьків питанні – соціальні виплати при догляді за дітьми. Він повідав, що від 2019 року працює державна програма «Муніципальна няня», і як батьки можуть отримати компенсацію від держави (1779 грн.) за найм няні під час карантину. Про умови цієї програми і які документи треба надавати в центри соціального захисту населення, щоб отримати таку допомогу від держави. Також правознавець наголосив, що програма «Муніципальна няня» є як підтримка держави фізичних осіб-підприємців – пенсіонерів.
Наостанок, Сергій Бреус проанонсував тему наступного онлайн-семінару – «Про запобіганню корупції на виробництві», а також нагадав, що система Центру безоплатної вторинної правової допомоги відновила роботу, і ведеться прийом за попереднім записом: 044 593 97 60, 073 593 97 60.

Про алгоритм зупинки водія

02 червня о 13:00 етер був присвячений правам і відповідальності на дорогах учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів і поліцейської патрульної служби. Перший вебінар для користувачів платформи Публічні бібліотеки Солом’янки провів т.в.о. начальника відділу зв’язків з громадськістю Управління патрульної поліції у місті Києві Сергій Безпальчук (Sergiy Bezpalchuk). Пан Сергій у патрульній поліції працює 5 років. І на його досвід, головним завданням дорожньої поліції є порозуміння і співпраця з населенням. 
Ця онлайн-консультація була присвячена Тижню захисту дітей, а також обговорили встановлення на дорогах Києва 20 відеокамер фіксації швидкості автівок. Як прокоментував поліцейський з почутого: «За 17 годин 1 червня було зафіксовано тисячі правопорушень». Тому говорили, про правочинність зупинки транспорту патрульною службою, про складання протоколів, про необхідні документи у водія машини. Також згадали і про пішоходів – їхні права і обов’язки; про правила паркування, пересування містом новомодним електротранспортом і штрафи. 
Відповідаючи на запитання слухачів-глядачів етеру, пан Сергій зауважив про головне – не перевищення швидкості у весняно-літній період (80 км/год у місті), про обов’язковість ввімкнення фар на трасі, а також про 10-денний термін оскарження «правопорушення» і про заохочення водіїв-батьків біля шкіл наліпками «Я уважний водій!». Наостанок, Сергій Безпальчук наголосив: «Щоб наше життя було безпечним, не варто нехтувати правилами дорожнього руху!».



понеділок, 1 червня 2020 р.

Казкотерапія про безпеку

01 червня о 15:00 на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки відбувся вебінар до Дня захисту дітей з тренером з персональної ефективності та комунікацій Вікторією Дівонькою. Тема вебінару: «ДИТЯЧА БЕЗПЕКА: як донести дитині зрозумілою мовою та які техніки можна використовувати в сімейному колі». 
Практикуючий психолог Вікторія Дівонька розповіла, що робити, коли батьки несвідомо формують у дитини страхи. Приміром, варто розтлумачити дітям про безпеку під час карантину, а не залякувати їх і так наляканих з телевізора. Треба в ігровій формі навчити дитину безпечної поведінки, коли вона вдома чи на вулиці залишається наодинці. Знати, до яких служб телефонувати у разі небезпеки проникнення в дім чужих, у разі викрадення. Чи розмовляти з незнайомцями на вулиці, у соцмережах, по телефону? Є ризики для маленьких дітей визирати з вікна, бути необачними на балконі, гратися на дитячому майданчику, де трапляються викинуті шприци. Звісно, дитина має зайти в калюжу, щоб дізнатися про її глибину, але вона не має торкатися медичних предметів, а до її інтимних зон тіла також не можуть торкатися сторонні. Усе це має дитина почути від батьків, або родичів, яким довіряє.
Також психолог пояснила, чому дитина має ходити в трусиках, а батьки не повинні оголюватися при дітях. І як правильно переходити вулицю школярам. Головне в цій науці, щоб не було заблоковано довіру дітей до розповідей дорослих та сформовано відповідальність за власні вчинки. Так виростають не тільки свідомі громадяни, а й впевнені й успішні дорослі. Наразі є різні телефонні програми контролю дітей, чи смарт-годинники для екстреного зв’язку з батьками. І щоб не втратити дорогоцінний час для порятунку малюка, важливо навчити дитину в разі небезпеки чітко повідомляти: «Що сталося?», «Де вона?» «Яка допомога потрібна». Вікторія Дівонька радить завжди застосовувати в навчанні – казкотерапію.


Віртуальна прогулянка Андріївським узвозом

31 травня о 19:00 на День Києва на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбулася віртуальна екскурсія .Андріївським узвозом. Неможливо собі уявити День Києва без прогулянки цією вулицею. Узвіз називають найдавнішою київською вулицею, про нього розповідають легенди. 
Коли, як і завдяки яким людям і текстам тиха провінційна вулиця стала «туристичною Меккою», про історію Узвозу, його будинки та їхніх мешканців і книжки, пов’язані з Узвозом (добре знані і мало відомі), розповіла Владислава Осьмак, дослідниця Києва. Пані Владислава Осьмак була однією з тих, хто створив Музей однієї вулиці, працювала там майже 20 років науковим співробітником та екскурсоводом. Провела Андріївським узвозом сотні, якщо не тисячі екскурсій, писала про вулицю статті, розповідала – у теле- та радіосюжетах.
Під час онлан-екскурсії (у паралельному вікні) можна було переглядати старі фотографії про Київ різних часів з фотоальбому пані Владислави, який складався з музейних і приватних світлин ХХ ст. І ніби «все цього разу якось інакше: День Києва має зливою закінчуватися, а не починатися...» Ховалися від дощу у віртуальності. 
Екскурсовод Владислава Осьмак розповіла про власні спостереження щодо зміни обличчя вулиці, про людей, історії та тексти дотичні до Андіївського узвозу «побудинково», так би мовити. Вона присвятила цю прогулянку пам’яті вчителів, які вже пішли у засвіти, – легендарному екскурсоводу Анатолію Трохимовичу Халепі, з яким прощалися цього тижня, києвознавцям Віталію Васильовичу Ковалинському та – з особливо щемкою вдячністю – Дмитрові Васильовичу Малакову.