четвер, 30 червня 2022 р.

Основний Закон України. Відеопрезентація

28 червня Україна відзначала День Конституції. Це одне з головних державних свят, що приурочене ухваленню Конституції України в 1996 році на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання та набуттю чинності з дня її прийняття. Конституція – основний державний документ, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян.
Отже, з Днем Конституції, друзі! Маємо пишатися своїм Основним Законом, вивчати і виконувати його. 
Запрошуємо Вас подивитись тематичну відеопрезентацію.

ВІДЕО

четвер, 9 червня 2022 р.

Літературно-музична кав'ярня. Онлайн-зустріч

На сьогоднішній день дуже важливим моментом у житті є спілкування, а особливо, коли мова йде про літературу, поезію, музику, світоглядні аспекти та власний вибір у житті.
Саме такі теми спілкування були обрані для онлайн-зустрічі 3-го червня, яку Центральна бібліотека Солом'янки на Освіти, 14а організувала разом із Київським ліцеєм "Універсум".
Представниками зустрічі були ліцеїсти цьогорічні випускники, вчителі, а також працівник бібліотеки Ігор Якубовський. Назва заходу - традиційна літературно-музична кав'ярня, на якій ліцеїсти ділились цікавими розповідями про себе, свій вибір у житті, цитували вірші відомих українських поетів Тараса Шевченка, Василя Стуса, Василя Симоненка, Ліни Костенко, а також ділилися власними поезіями, розповідали про улюблені книги, виконували свої пісні та відомі пісні Володимира Івасюка, Олександра Білаша. Ігор Якубовський заспівав авторські пісні на вірші Василя Симоненка, Василя Стуса, Ліни Костенко, Ольги Ходацької, Тетяни Яровициної та Анатолія Тарана.
Найбільш вразливими та актуальними були розповіді про військову агресію Росії проти України.
Заключним акордом онлайн-зустрічі стала пісня-хіт "Ой, у лузі червона калина". Не дивлячись на різне місцезнаходження учасників (Київ, різні куточки України та за кордоном), спілкування було щирим і наповненим любов'ю до рідної землі і один до одного.




понеділок, 23 травня 2022 р.

Віртуальна вікторина "День Європи в Україні"

«Мир у світі неможливо забезпечити без будівничих зусиль, 
сумірних рівню небезпеки, яка перед ним постає. 
 Організована і життєздатна Європа може зробити фундаментальний внесок
в цивілізацію, забезпечивши мирні відносини між країнами…»

«Враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію», Указом Президента України «Про День Європи» від 19 квітня 2003 року було встановлено щорічно відзначати цей день у третю суботу травня.
У Європейському Союзі та інших країнах День Європи відзначається 9 травня,  на відзначення миру та єдності на континенті.
День Європи, разом з єдиною валютою (євро), прапором і гімном, є символом Європейського Союзу з 1985 року. Раніше, на європейському рівні, День Європи відзначався 5 травня, але тепер ця дата залишилася лише щорічною згадкою про заснування Ради Європи.


субота, 21 травня 2022 р.

"Дзеркало народної душі". До Всесвітнього дня вишиванки

Напередодні Всесвітнього дня вишиванки наша колега Світлана Булава організувала та провела онлайн свято вишиванки «Дзеркало народної душі» для читачів-учнів початкових класів Дідівщинської НВК.
Діти познайомилися з історією виникнення свята, із вдячністю прийняли у свої маленькі серця вірші видатних українських поетів та народну легенду «Як виникла вишивка», переглянули відеоролик про особливості українського орнаменту та взяли активну участь у вікторині «Що я знаю про вишиванку?»
І, звісно ж, не обійшлося без всесвітньо відомої пісні «Два кольори» на слова Дмитра Павличка.
Центральна бібліотека Солом'янки на Освіти, 14а щиро вітає всіх українців із Всесвітнім днем вишиванки, бажає всім серцем і душею любити свою країну, прославляти свою культуру. Нехай вишиванка завжди залишається вашим оберегом і символізує глибину безмежної любові до України!






неділя, 15 травня 2022 р.

Вражаючі факти про «Великий терор» в Україні

День пам'яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.

Вражаючі факти про «Великий терор» в Україні
  1. Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших на території України. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян.
  2. Інші місця масових поховань жертв «Великого терору» політичних репресій 1937–1938 років – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). У Західній Україні після 1939 року також з’явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).
  3. Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкавидисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.
  4. 27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.
  5. НКВД УРСР розташовувався у Києві в 1934-1938 роках у будівлях колишнього Київського інституту шляхетних дівчат (згодом – Жовтневий палац), в 1938-1941 роках по вулиці Короленка (нині – Володимирська), 33. Київський міський відділ та управління НКВД по Київській області розміщувались по вулиці Р. Люксембург (нині – Липська, 16).
  6. У 1955 році КҐБ при РМ СРСР направив в обласні управління держбезпеки директиву №108 сс, де дав вказівку повідомляти родичам розстріляних, що їхні рідні «померли в місцях позбавлення волі, а в необхідних випадках, при рішенні майнових або інших правових питань, реєструвати в загсах смерть розстріляних із видачею заявникам свідоцтв, в яких дати смерті вказувати у межах 10 років з дня арешту, а причини смерті – вигадані».
  7. В рамках «Великого терору» НКВД організувало та провело серію масових національних операцій. Це т.зв. «німецька операція» (25 липня 1937 р.), «польська» (11 серпня 1937 р.), «румунська», «латиська», «грецька», «іранська», «харбінська», «афганська», «проти болгар і македонців».
  8. Спогади катів-енкаведистів та результати ексгумації тіл свідчать про характерний «почерк» вбивць. Як правило, це були постріли у потилицю або в перший шийний хребець із револьверів системи «Наган». Наган вважався точним, безвідмовним та достатньо потужним для завдання смертельного поранення, несильна віддача берегла сили катів при масових розстрілах.
  9. Влітку 1937 року було введено ряд нормативних документів, що посилили відповідальність членів родин репресованих. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей «ворогів народів», засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР. Показовою є доля колишнього Генерального секретаря харчових справ УНР Миколи Стасюка, який в 1931 р. був засуджений на 10 років, а потім дізнався що в 1937 році його дружина Марія була страчена «як дружина петлюрівського міністра».
  10. Термін «Ворог народу» (латинське hostis publicus) має давньоримське походження. Він застосовувався до ворогів республіки, які прирівнювались до солдатів ворогуючої сторони та підлягали фізичному винищенню. Вдруге цей термін став загальновживаним в часи Великого терору якобінців у Франції в 1793-1794 рр. У СРСР цей термін був не лише розповсюдженим кліше політичної риторики, але і вписаним у Конституцію 1936 року, згідно 131 статті якої «ворогами народу» оголошувались особи, які вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність.

Цикл онлайн-зустрічей у рамках спільного проєкту Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" та Публічних бібліотек Солом'янки

Лектори: Наталія Амонс і Микола Бривко - наукові співробітники НІМЗ "Биківнянські могили"
Правда про Биківнянські могили упродовж кількох десятиліть приховувалась від українського суспільства. Радянська влада наполегливо або не помічала поховання у Биківнянському лісі та мародерів, які робили свою чорну справу, або тиражувала брехливу інформацію про провину нацистів у масовій загибелі людей. Урядові комісії, що в різні роки розслідували факт віднайдення тіл у Биківні, перебували під жорстким контролем КДБ. А місцеві мешканці, якщо й знали щось про це трагічне місце, не наважувались згадувати спецділянку НКВС навіть пошепки. В який спосіб правда про місце поховання жертв сталінських репресій вийшла на поверхню, хто долучився до її поширення ви дізнаєтеся в онлайн-лекції.
Також ви довідаєтеся:
- хто з відомих українських діячів звертався до влади з вимогою правди про Биківню,
- якою була роль журналіста Сергія Кисельова в розслідуванні теми Биківнянських поховань,
- що поєднувало американського бізнесмена Артура Луковського з Биківнею

У Биківнянському мартирологу представлено чимало діячів Розстріляного відродження – літературно-мистецького покоління 1920-1930-х років, яке пов’язують з піднесенням та розквітом української культури. Окремою сторінкою в український ренесанс цього періоду вписана діяльність провідних українських художників, серед яких Володимир Гагенмейстер, Микола Івасюк, Михайло Бойчук, Василь Седляр та інші.
У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського живопису в 1920-х – 1930-х роках, лекторка Тамара Бойко, старший науковий співробітник НІМЗ «Биківнянські могили» розповідає про основні тенденції розвитку малярства цього періоду, знайомить із знаковими картинами митців та згадує важливі документи з архівно-кримінальних справ репресованих художників.

"Пам’ять заради життя: слово, обірване у Биківні"історико-літературознавча лекція Тетяни Шептицької, заступника генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»

Український гумор і сатира 1920-х – 1930-х років відзначались модерними пошуками, появою нових жанрів та імен. У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського гумору в 1920-х – 1930-х роках, лекторка розповідає про основні тенденції розвитку цього жанру, ознайомлює з їхніми знаковими і репрезентативними творами та розкриває особливості роботи з архівно-кримінальними справами репресованих митців-гумористів.
Ви дізнаєтесь:
- як встановлювався партійний контроль за українським гумором;
- що сталося з членами редколегії «Червоного Перцю»;
- як народжувався «радянський сатирик»;
- які жарти Юрія Вухналя чекісти вважали антирадянськими;
- якими були подальші долі українських сатириків і гумористів 1920-х – 1930-х років.

Важливі і трагічні сторінки історії українського театру 30-х років ХХ ст. відкриває нам лекторка, начальниця науково-дослідного відділу Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Олена Полідович.

середа, 23 лютого 2022 р.

До Дня Героїв Небесної Сотні

В Центральній бібліотеці Солом'янки на Освіти, 14а зібралися старшокласники ліцею №144 імені Г. Ващенка для вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні. Щоб згадати тих, хто мужньо боровся за звільнення від диктатури ціною власного життя, долучився бойовий військовий капелан Димитрій Присяжний, а також волонтер, актор театру та кіно і просто людина, що щиро переймається долею України, Дмитро Лінартович.
Захід розпочався щирою молитвою отця Димитрія Присяжного за Небесну Сотню, а також воїнів, що полягли за Україну на війні.
Дмитро Лінартович вів з юними ліцеїстами щиру розмову про те, що майбутнє України в їхніх руках, і що «за свободу потрібно боротися постійно, навіть тоді, коли вони її отримали». Молодь зачаровано слухала авторські пісні артиста про війну, волонтерство, пісні з перевтіленням та з філософськими мотивами, пісенні оповідки та декламацію власного вірша, бо як сказав отець Димитрій: «Той, хто блаженно співає, той двічі молиться».
Дмитро Лінартович також відверто ділився з дітьми історіями зі свого життя, про те, яким був учнем в школі, як навчився гри на гітарі, про його театральні ролі та відповідав на питання, що цікавили слухачів.
Дружні бесіди, пісні та щира молитва – саме те, що дуже потрібне для усіх нас в такий нелегкий та тривожний час, тому ми сердечно дякуємо нашим гостям за те, що своєю присутністю змогли зігріти наші серця, збадьорити дух та вселити віру в те, що ідеї Героїв Небесної Сотні будуть втілені в життя.



"Ой вишеньки-черешеньки". До 151-ї річниці від дня народження Лесі Українки

«Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі?» 
Леся Українка

25 лютого Україна святкуватиме 151 рік від дня народження Лесі Українки. А в Центральній бібліотеці Солом'янки на Освіти, 14а святкування почалися завчасно. До нас завітали четвертокласники київського ліцею №144, щоб вшанувати цю славетну жінку й улюблену письменницю та окрасу українського народу.
Діти з великим інтересом слухали нові цікаві факти про життя Лесі Українки, розглядали її світлини, а ще приємно здивували тим, що вони дуже шанують письменницю і обізнані з її творчістю. Учні захоплено слухали поезію, робили її аналіз, а потім мали можливість продемонструвати своє сприйняття Лесиного вірша на малюнку.
Масу позитивних емоцій отримали діти, коли втілювали на папері власне бачення поезії Лесі України «Вишеньки». Це були дуже різні вишеньки, але саме такі, які уявляє кожна дитина читаючи вірш, а це – головне.
Та не малюнками єдиними! Творчий процес супроводжувала вишукана музика та співана поезія на тексти Лесі Українки у виконанні нашого колеги Ігоря Якубовського.
Від заходу усі отримали величезне задоволення, хороший настрій та прекрасні малюнки, з якими діти робили чудові світлини в стінах бібліотеки.




вівторок, 22 лютого 2022 р.

"Незвичайна подорож МовоСвітом". Відкритий урок до Міжнародного дня рідної мови

«Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема» - Володимир Сосюра.
Українська мова є мовою корінного населення, що віками проживає на всій території сучасної України. Знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Це знаємо не лише ми, дорослі, а й діти, учні 4-го класу спеціалізованої школи №43 «Грааль», що завітали сьогодні до бібліотеки на Освіти, 14а, аби взяти участь у відкритому уроці «Незвичайна подорож МовоСвітом», який приурочений Міжнародному дню рідної мови.
Захід був дуже цікавий та пізнавальний. Діти з великим захопленням дивилися відео про українську мову, складали самостійно вірші, відгадували загадки, тренувалися говорити скоромовками, а також згадували прислів’я та приказки, що так органічно прикрашають українську мову.
По-особливому зворушливо та щиро звучали пісні та вірші, які підготували учні. В них діти оспівували та звеличували рідну мову і Батьківщину, бажали їм щастя та процвітання. А на завершення усі з великим інтересом дивилися мультик на казочку Івана Франка «Фарбований лис».
Це був особливий день, наповнений теплом та любов’ю до рідної мови, а також великим оптимізмом і надією на прекрасне майбутнє України та її мови. 




понеділок, 21 лютого 2022 р.

"Самобутні українські слова". До Міжнародного дня рідної мови

Міжнародний день рідної мови відзначають щороку 21 лютого, почитаючи з 2000 року. 26 жовтня 1999 на Генеральній конференції ЮНЕСКО було оголошено про підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності. Датою свята обрали не випадковий день, це дата протестів у Бангладеші 1952 року, коли влада жорстоко придушила акцію проти заборони бенгальської мови в країні.
Головна мета цього дня - підтримати самобутність та важливість кожної мови. Зокрема, скеровується увага на групи населення чисельністю менш аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Є багато навіть не задокументованих мов, котрими розмовляють менше як 100 осіб.
В Україні також є мови, які знаходяться на межі зникнення: це діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.
Водночас, це свято не тільки "маленьких" мов, але і будь-якої мови, яку кожен для себе вважає рідною, незалежно від регіону проживання.

четвер, 17 лютого 2022 р.

Андре Нортон

Андре Нортон (справжнє ім’я - Аліса Марія Нортон), американська письменниця-фантаст, народилася 17 лютого 1912 року. З-під її пера вийшли близько ста тридцяти романів, а писати вона продовжувала практично до своєї смерті у віці 93 років.
В 17 років Нортон вступила до ВНЗ, а згодом розпочала 18-річну кар’єру дитячого бібліотекаря в Публічній бібліотеці Клівленда (штат Огайо). Минуло 4 роки, аж ось молода Аліса Марія у 1934 році, за порадою видавців, офіційно змінила своє ім'я на Андре після публікації її військового роману «Наказ принца». Це був перший із восьми романів, які вона видала, працюючи бібліотекарем.
У фантастичному жанрі письменниця почала працювати лише в 1947 році, першим був роман «Люди кратера».
Серед найвідоміших її творів – фантастичний роман «Зоряні врата», цикли «Чаклунський світ» та «Ельфійська Трилогія» в жанрі фентезі, серія космічних опер.
Андре Нортон за свою творчу діяльність здобула багато нагород. Вона була номінанткою і лауреаткою премій «Х’юго», «Балрог», отримала місце в Залі слави наукової фантастики та фентезі, тощо. А головне, що Американська асоціація письменників-фантастів удостоїла Андре Нортон титулу Великого Майстра – першою серед жінок.
Живі, динамічні фантастичні та фентезійні твори Нортон, як правило, розповідають про молодь, яка проходить гартування фізичної, емоційної та моральної сили. Світи майбутнього письменниці детально промальовані словом та барвисті.

Пізнавальна вікторина

середа, 16 лютого 2022 р.

#UAразом

Наша сила в єдності! 💙💛

Валентинка з любов'ю

Хіба може бути день кращий за святковий?
Може! Якщо в цей день в бібліотеці діти.
Сьогодні у нас було святково, весело, гамірно і цікаво, бо до нас завітали другокласники київського ліцею № 144 імені Ващенка.
І це був не просто візит в бібліотеку, а участь в майстер-класі з виготовлення «валентинок» власними руками. Діти з великим задоволенням робили маленькі сердечка і самостійно прикрашали їх так, як підказувала їм їхня фантазія, а результатом стали прекрасні вироби, в які вкладена частинка дитячої душі, любові та щирості.

Після завершення майстер-класу маленькі гості із захопленням відвідали міні-екскурсію бібліотекою та досхочу фотографувалися.
 

Поезія – це особлива мелодія, ритм якої примушує кожне чуттєве серце прискорено битися

«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»…
Ліна Костенко

Не просто захід, а поетично-музичний марафон провела 11 лютого Центральна бібліотека Солом’янки до Міжнародного дня мови для київського ліцею «Універсум»!
Протягом трьох із половиною годин учні 8-х класів із відкритими очима і палаючими серцями насолоджувались співаною поезією Володимира Сосюри, Ліни Костенко, Тетяни Яровициної, Тетяни Лавинюкової, Ольги Ходацької, Наталії Крісман, яку виконав працівник бібліотеки, бард, композитор і виконавець Ігор Якубовський. 
Поезія – це особлива мелодія, ритм якої примушує кожне чуттєве серце прискорено битися. Поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Це - один із найгеніальніших винаходів людства!

Презентація книжки «(Не) комфортна (не) околиця: Чоколівка»

Нещодавно у нашій бібліотеці презентували книжку «Там, де починається Солом’янка».
Ми продовжили цю добру традицію, і 11 лютого відбулась презентація книжки «(Не) комфортна (не) околиця: Чоколівка». Це книжка про місцевість в тому ж таки Солом’янському районі з історичною назвою Чоколівка.
Книжка є продуктом колосальної роботи громадської організації «Центру урбаністичних студій». Директор цієї організації Світлана Шліпченко розповіла присутнім про ідею назви книжки та нелегкий процес роботи над нею, на що дуже вплинуло запровадження карантину.

Любов Апостолова-Сосса розказувала про те, як багато вони зі студентами дізналися цікавої інформації, досліджуючи Чоколівку. Скільки нового виявили в дослідженні забудови цього, на перший погляд, звичайного робітничого району. Дізналися, що на Чоколівці є і пам’ятки природи, і річка Вершинка, про яку мало хто знає, і «зниклі місця», що залишили слід у серцях місцевих мешканців.
Тетяна Водотика зі студентами займалися дослідженням історичного аспекту місцевості. Тому повідала багато цікавого про заснування селища Чоколівка, його розвиток, приєднання до Києва та Солом’янського району. Також акцентувала, що «історія Чоколівки – купа особистих історій». Це також історія Івана Світличного, Івана Драча, що проживали в цій місцевості, історія Василя Стуса, що часто навідувався до Світличного, і на вулицях Чоколівки дискутували про поезію, і історія багатьох інших шістдесятників, що там жили.
Світлана Довгань також повідомила, що під час збору матеріалу для книжки, виявили багато цікавих і маловідомих фактів про шістдесятників і подружжя Світличних, яке мешкало в одній із чоколівських новобудов, а їхня квартира стала осередком шістдесятницької топографії Києва.

«(Не) комфортна (не) околиця: Чоколівка» вже чекає своїх читачів в бібліотеці на Освіти, 14а, тому приходьте і дізнавайтеся нове про Чоколівку, бо вона варта пізнання і пам’яті.


Вдячні за світлини Світлані Довгань

понеділок, 14 лютого 2022 р.

Про любов. Тільки найкраще

Грем Грін «Кінець роману»

Як Ви гадаєте, що має вести Вас по життю – любов чи ненависть? Саме це питання і розкриває автор цієї книжки. Якщо Вам хочеться прочитати щось про непросте кохання, яке сам автор на початку роману називає ненавистю, то візьміть книжку Грема Гріна «Кінець роману»
Події цього роману відбуваються в 1946 році з ретроспективою до часів Другої світової війни. У творі автор знайомить нас з письменником Морісом Бредріксом, який випадково зустрічає чоловіка своєї колишньої коханки Сари. Після розмови з ним Моріс підозрює, що Сара зраджує чоловіка ще з кимось, крім нього. Ці підозри доводять його до шаленства, він починає ненавидіти Сару і водночас дуже ревнувати. Моріс дійшов до того, що винайняв приватного детектива, щоб прослідкувати за Сарою і вияснити: хто її коханець, а також зрозуміти, чому припинилися їхні стосунки.
Неймовірно цікаво спостерігати за розвитком подій і непростих стосунків головних героїв. Тут щільно переплітається кохання, ненависть, зрада і віра в Бога. Автор показує нам, що інколи не все так просто і очевидно, як видається на перший погляд.

Деркачова Ольга «Коли прокинешся»

Якщо Вам захочеться прочитати книжку, яка захопить своїм динамічним, дещо детективним розвитком подій і одночасно зачарує своєю романтичністю, то, безперечно, Вам потрібен роман «Коли прокинешся» Ольги Деркачової.
Книжка приковує увагу і викликає зацікавлення ще з перших сторінок. Ми бачимо головну героїню Марту, яка прокидається після шестирічної коми і дізнається, що батьки за цей період померли, а у неї в квартирі живе її законний чоловік уже з іншою жінкою та їх спільною дитиною. Разом з Мартою ми спостерігаємо за тим, як змінилося навколишнє життя за ті шість років, як друзі, родичі та колеги навчилися жити без неї і вже не чекали на її повернення.
Надзвичайно цікаво слідкувати за тим, як Марта починає все з початку, виборює своє право на життя і місце під сонцем, а ще не покидає спроби дізнатися, чому трапилася аварія, що спровокувала її шестирічний сон. Важливе місце в цій історії зайняло кохання, завдяки якому героїня знаходила сили впевнено йти вперед і твердо стояти перед труднощами, які її підстерігали на кожному кроці.
Рекомендуємо книжку всім, кому подобаються пронизливі романи про втрату і кохання, про безвихідь і надію, про незбориме прагнення бути щасливим.

Джоджо Мойєс «До зустрічі з тобою»

Якщо Ви хочете прочитати надзвичайно емоційну історію про велике кохання, то Вам обов’язково потрібно взяти книжку Джоджо Мойєс «До зустрічі з тобою». Це книжка, яка не залишить байдужим нікого. Впевнена, що навіть ті, хто має доволі скептичне ставлення до любовних романів, високо її оцінять, бо це не типовий роман про кохання, а історія з глибоким сюжетом, де розкриваються важливі проблеми життя і смерті, кохання і зради, щастя та відчаю. Вона вчить нас цінувати кожну мить життя і тих, хто поряд, а також бачити щастя в деталях.
Головна героїня роману Луїза – дівчина з небагатої британської родини, яка втратила улюблену роботу і влаштувалася доглядальницею до заможного, розумного, але глузливого і холодного хлопця Вілла, який потрапив в аварію і став прикутим до інвалідного візка. Після невдалого знайомства вони все ж ладнають один з одним, а пізніше Луїза дізнається, що через півроку Вілл має випити смертоносний коктейль і добровільно піти з життя… Дівчина робить все можливе аби кожний його день був сповнений незабутніми емоціями і сподівається на те, що їй вдасться повернути йому любов до життя.
Книжка має чудовий переклад, вона легка для сприйняття і дуже емоційна. Автор дуже чуттєво і проникливо зобразила почуття, переживання та емоції героїв. Особливо вражає фінал – він такий, яким би міг бути у реальному житті, без щасливого кінця, а це ще більше заставляє повірити в цю неперевершену зворушливу історію.

Ісабель Альєнде «Японський коханець»

Для любителів романтично-драматичних історій про кохання рекомендуємо роман Ісабель Альєнде «Японський коханець». Книжка вражає цікавим сюжетом та неординарністю своїх персонажів.
Роман затягне Вас у вир динамічних подій ще з перших сторінок, а головна інтрига буде зберігатися до самого кінця. Читаючи роман, Ви спостерігатимете за двома родинними історіями, що зазнали великого впливу від навколишніх суспільно-політичних подій.
В центрі сюжету – історія про двох жінок, яких доля звела разом. Хоч між ними велика різниця у віці, але доля випадково звела їх разом, а їхня зустріч відкрила низку драматичних подій з їхнього минулого. Вони обидві мають свої секрети і неймовірно цікаву історію життя, на сторінках якого продивляється палке кохання, пристрасть, втрата, біль, складний вибір...
В романі надзвичайно майстерно описані емоції та почуття, внутрішні перетворення та розкриття найважливіших людських цінностей. Важливою родзинкою роману є листи головних героїв, які іноді виринають у тексті і несуть у собі філософські узагальнення.
«Японський коханець» - дуже цікавий роман, де відображено долі декількох людей через призму найстрашніших сторінок ХХ століття, а також це чуйна і чуттєва історія зі спробою прийняти старість і дозволити собі молодість.

Люко Дашвар «Молоко з кров’ю»

Історія про сильне кохання, яке головні герої проносять через усе своє життя, нікого не залишить байдужим. Саме про таке кохання йдеться в книжці Люко Дашвар «Молоко з кров’ю».
Головна героїня роману – Маруся, дівчина, яка з-поміж інших дівчат села виділялася своєю чарівною вродою і гордовитою вдачею. В Марусю ще з дитинства закоханий Степан – маленький, непоказний, рудоволосий сільський хлопчина в зламаних окулярах. Степан носить їй цукерки, а дівчина дарує йому трохи взаємності, але так, щоб ніхто не бачив. Заміж Маруся виходить за молодого, амбітного та перспективного чоловіка, який також у неї закоханий. Так і починається її трагічне і водночас прекрасне життя, де вночі вона кохає Степана, а вдень є дружиною іншого чоловіка.
Це неймовірно прекрасна історія про кохання, зраду, гордість та помсту. Вона захоплює з першої сторінки і не відпускає до останньої. Читаючи книжку, складається враження, що це жива, природня історія, яку слухаєш від сільських жінок, що зібралися погомоніти. Роман дуже колоритний, події відбуваються на тлі буднів і побуту маленького радянського села, де всі знають один одного, а плітки стають розвагою для спостережливих сусідів і односельчан.

Наталія Гурницька «Мелодія кави в тональності кардамону»

Інколи хочеться читати щось таке, що би викликало бурю емоцій, хвилювання і навіть сльози від переживань, а разом з тим, щоб було естетично, приємно, затишно і красиво. Якщо Ваша душа прагне такої історії, то сміливо беріть книжку Наталії Гурницької «Мелодія кави в тональності кардамону».
Книжка настільки проникла в серця читачів, що за мотивами цього роману був знятий українсько-польський міні-серіал. Навіть якщо Ви бачили екранізацію, то не відмовляйте собі в задоволенні прочитати книжку, адже тільки так Ви зможете розкрити для себе глибину образів, намалювати в своїй уяві старі львівські вулички, вимощені брущаткою, будинки австрійської архітектури, чаруючий аромат кави та випічки.
Це захоплюючий любовний роман, де на фоні історичних подій середини ХІХ століття розгортаються шалені любовні пристрасті забороненого кохання. На шляху закоханих стоїть багато перепон: віра, вік, походження та соціальний статус. Чи зможуть Вони усе подолати?...
Радимо книжку всім, хто хоче поринути в світ забороненого кохання з історією, яку читати дуже легко, невимушено і цікаво.

Світлана Горбань, Наталя Лапіна «Роман з містом»

Якщо маєте намір відчути атмосферу привітного Львова з його маленькими вуличками, багатою архітектурою, величними соборами та костелами, численними музеями та рестораціями, то Вам потрібно взяти до рук книжку «Роман з містом» Світлани Горбань та Наталії Лапіної. В цій книжці Львів відчувається на кожній сторінці, ми бачимо його красу, силу, енергетику і настрій. Це місто пережило усі випробування разом з головною героїнею Магдою Свідзинською. Їхні історії нерозривно пов’язані, вони переживають важкі воєнні часи, окупаційний режим та страшні репресії. Незважаючи на важкі моменти свого життя, Магда Свідзинська не покинула рідне місто і батьківський будинок, вона зміцнила свій дух завдяки Львову. Жінка прямувала до свого кохання і щасливого життя з надзвичайною внутрішньою силою та стійкістю.
В романі також зображено життя та побут заможних львівських сімей і звичайних робітників в часи, коли радянська влада знищувала, українських націоналістів, польську шляхту та євреїв.
Книжка читається на одному подиху, вона пронизана неперевершеним львівським колоритом, що поєднує в собі культуру та традиції міста, сформовані віками.

пʼятниця, 11 лютого 2022 р.

Іван Крилов

13 лютого 1769 року народився Іван Крилов, байкар-перекладач, що відкрив для російської літератури жанр байки.
Він є автором більше ніж 200 байок. Поряд з тим, що переважна частина його сюжетів є оригінальними, окремі з них звертаються до байок Жана де Лафонтена (який, в свою чергу, запозичив їх у давногрецьких поетів-байкарів та філософів). Читаючи байки Крилова, для багатьох стає несподіванкою, що вони той чи інший вислів вже "десь чули", бо чимало з цих висловів давно набули статус "крилатих".
Майже 10 років свого життя байкар присвятив подорожам по провінціях, селах і містечках, зокрема він побував і в Україні, де скрізь знаходив для своїх творів нові сюжети, а згодом переїхав у княже село і вчителював для дітей. Іван Крилов мав різнобічну освіту, добре грав на скрипці, знав італійську і виявився чудовим викладачем словесності.
Водночас його твори піддавалися жорсткій цензурі і лише деякі з них потрапляли до друку. В творчому плані Крилов зміг легко зітхнути тільки після смерті Катерини II, яка переслідувала його за викриття тогочасних імперських порядків.
Крилов обрав собі скромну поетичну царину, але у ній був майстерним художником, ідеї його розумні та міцні, а злободенні твори і досі не втратили свого суспільного значення.

середа, 9 лютого 2022 р.

«Порядок виділення земельної ділянки під кладовище». Правоосвітній вебінар

Вчора в етері Публічних бібліотек Солом'янки відбувся вебінар "Порядок виділення земельної ділянки під кладовище", в рамках проєкту правової підтримки громадян "Право на право".
Етер охоплює різні аспекти зазначеного питання. Фахівчиня з права зрозумілою мовою надала грунтовні роз'яснення з питань повноважень органів місцевого самоврядування, норм земельних ділянок та порядку їх виділення (відведення) під кладовища, приділена увага ділянкам, які забороняється відводити під зазначену ціль тощо.
Ведуча вебінару - Антоніна Загура, начальник відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

"Любов великих і знаменитих". Віртуальна книжкова виставка

Барбара Редінґ «Безумці»

Читати про кохання завжди цікаво, а особливо, якщо це правдиві історії знаменитих людей. Одна з таких історій описана в романі Барбари Редінґ «Безумці». Це книжка про драматичну любов Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної. Цікаво, що в основі сюжету лежать особисті любовні листи і записки закоханих. Ці листи в хронологічному порядку послужили своєрідним щоденником, з якого формувався роман.
Михайло Коцюбинський – відомий український письменник, а Олександра Аплаксіна – його співробітниця та молодша на 16 років коханка. Їхні взаємини були забороненими, бо Коцюбинський на той час мав дружину та чотирьох дітей. Закохані таємно зустрічалися, і Коцюбинський довіряв свої почуття, думки та творчі плани коханій Олександрі.
Авторка на основі листів у художній інтерпретації зобразила почуття жінки, яка вважається коханкою. Вона чекає зустрічей та листів, мріє про спільне майбутнє і щастя, але одночасно розуміє, що цим мріям не судилося здійснитися. Тут викладені душевні переживання, інтимні відверті сповіді та зізнання.
У книгу включені також і уривки з творів письменника, які вдало вписуються в сюжет, і ніби підкреслюють його.
Рекомендуємо книжку всім, хто хоче поглянути на Коцюбинського не так, як його могли бачити зі шкільних підручників, а також тим, хто просто хоче прочитати хороший роман про велике, сповнене драматизму кохання, яке відбулося з реальними людьми.


Іван Корсак «Запізніле кохання Миклухо-Маклая»

Що ми знаємо про Миклухо-Маклая? Напевне, кожен скаже лише те, що дізнався в школі: мандрівник, що зробив великий вклад в розвиток науки. Іван Корсак у своєму романі «Запізніле кохання Миклухо-Маклая» для багатьох відкриває цю людину з іншої сторони.
Вже на перших сторінках книжки ми дізнаємося, що Миклухо-Маклай має славетне коріння з козацького роду Миклух. Далі автор веде нас шляхами мандрівника так майстерно, що неможливо відірватися і відволіктися від цієї інтригуючої подорожі. Карколомні події на сторінках роману розгортаються динамічно і захопливо. Дуже цікаво спостерігати за тим, як молодий Миклухо-Маклай долає різні перипетії та пригоди, що з ним трапляються у мандрівці пустелями, джунглями, океанами та островами.
Ну, і звичайно, як же без кохання? Вчений пізнав багато жінок протягом свого життя. Деякі його приваблювали, з деякими листувався лише заради того, аби вдосконалити німецьку мову, але він завжди шукав ту єдину. І таки знайшов… Доля звела його з донькою прем’єра австралійської провінції Маргарет Робертсон. Та чи довго їм судилося бути разом?..
Рекомендуємо цей прекрасний роман усім читачам. Кожний буде читати його з задоволенням. Тут і біографічні відомості про людину, що зробила великий внесок у науку, і історія кохання, і неймовірно цікавий пригодницький сюжет.

Богдан Лепкий «Мотря»

В історії України є багато імен, які нам доводилося неодноразово чути, бо їх власники – люди, які своїми діями вплинули на долю нашої держави. Ми знаємо їх як історичних постатей, характеризуємо позитивно або негативно, але майже ніколи не задумуємося, що їхнє особисте життя може бути не менш цікавим та драматичним.
Богдан Лепкий свою епопею «Мазепа» відкриває романом «Мотря». В романі на тлі історичних подій кінця ХVIІ-початку XVIII століття – велике та заборонене кохання гетьмана Івана Мазепи до своєї похресниці Мотрі Кочубей. Не зважаючи на велику різницю у віці, Мотря відповіла взаємністю Мазепі. Дівчина бачила в ньому не лише коханого чоловіка, а й визволителя рідної землі від Російської імперії. Мотря розуміє значимість України на світовій арені і знає, що за її незалежність потрібно боротися, тому вона готова жертвувати своїм коханням заради великих цілей Мазепи.
Богдан Лепкий, коли писав свою епопею, користувався архівними документами, тому в романі окрім трагічної історії кохання, зображені важливі для України події, а Іван Мазепа, насамперед, великий державний діяч, у якого першочергова мета – незалежність України.
Книжку рекомендуємо всім читачам, бо тут кожен знайде щось для себе. Хтось дізнається багато з минулого нашої країни, для когось це буде цікава романтична історія про кохання, а для когось хороший роман, що прекрасно відображає колорит епохи, де психологічно тонко виписані характери героїв з прекрасною мовою і неповторним внутрішнім станом.


Павло Загребельний «Роксолана»

Серед великих історій кохання, що відомі на весь світ, є кохання українки Роксолани (Хуррем) та султана Османської імперії Сулеймана. Про їхнє кохання по всьому світу написано безліч історій, статей, легенд. Ним цікавляться історики та дослідники, надихаються письменники та художники.
Особливої уваги заслуговує роман українського письменника Павла Загребельного «Роксолана». Для того, щоб зобразити цей твір максимально правдивим, автор вивчав мусульманські традиції, літературу, Коран, закони Шаріату, їздив до Туреччини, щоб відвідати місця, де жила Роксолана, і якомога більше дізнатися про неї інформації.
Весь світ знає Роксолану як величну жінку, що змогла досягти нечуваних вершин у могутній Османській імперії, а Загребельний дав можливість нам подивитися на цей образ, як на дівчину-полонянку, яка боролась за те, щоб уціліти, зберегти себе і свою особистість. Її природний розум, кмітливість та відчайдушність допомогли не лише вберегтися від безлічі інтриг, а й стати улюбленою дружиною та єдиною жінкою султана.
Твір рекомендуємо усім читачам. Ви з першої сторінки будете з великим задоволенням спостерігати за життям відомої українки, десь підтримувати і радіти її успіхам, а десь засуджувати, але ця історія точно нікого не залишить байдужим.