середа, 23 грудня 2015 р.

У Новий рік прийнято чекати від життя казкових змін!

У дитинстві кожен з нас писав Діду Морозу листи. Ми розповідали про те, якими чудовими дітьми були в році, що минає, і чекали в нагороду прекрасних подарунків. І зараз в дорослому житті ми продовжуємо вірити і сподіватися в усе найкраще і найсвітліше, а якщо так, то не варто сумніватися, що Новий рік принесе нам щастя і удачу! Передчуття свята іноді  краще самого свята! То ж завітайте до нас у бібліотеку і зарядіться святковим новорічним настроєм який ми створили для вас, наші любі читачі і відвідувачі бібліотеки.
·         Бажаємо чудового нового року, і нехай самі найпотаємніші мрії та прагнення обов'язково збуваються. Нехай ваші очікування не будуть марними. Нехай реальність перевершить навіть найсміливіші очікування, а успіх стане супутником кожного новорічного починання! Нехай святкова ейфорія, яка буде в твоєму серці під час бою курантів, буде з вами весь 2016 рік!









понеділок, 21 грудня 2015 р.

Як боролися з мовою

Петро I20 грудня 1720 року, 295 років тому Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину про вилучення (та знищення) україномовних та іншомовних текстів з монастирів Україїни, щоб залишити лише російськомовні: "...во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные".
Також в тому році вийшов загальний указ, щоб "знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і "особливого наріччя" в них не було".
Взагалі у XVIII столітті українську мову пригнічували таким чином:
1720 - указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 - наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1731 - вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українсого друку, а "науки вводить на собственном российском языке". У таємній інструкції правителеві України князю О.Шаховському 1734-го наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, "а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами".
1763 - указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 - заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 - зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл про полкових козацьких канцеляріях.
1789 - розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.

Детальніша хронологія заборон української мови, включно до 1990 року, доступна на Вікіпедії . 

вівторок, 15 грудня 2015 р.

«Чайні» книги

Ми знаємо багато різних свят. Але мало хто знає про існування такої дати, як Міжнародний день чаю, який відзначається 15 грудня. Він проходить, в основному в країнах, де вирощують і виробляють цей тонізуючий напій. Однак, якщо ви є справжнім поціновувачем чаю, ніщо не заважає і вам відзначати це свято.  
Ми пропонуємо вам книги з "чайними" назвами, які можна прочитати за чашкою ароматного чаю.
   


К. Уілсон "Чай з Джейн Остін". Англія справедливо вважає себе країною, яка ввела моду на чаювання. Ця книга є підтвердженням цього. Перед нами відкривається затишний світ відомої англійської письменниці Джейн Остін: цитати з її знаменитого роману, уривки з листів, рецепти, розповідь про особливості чайної церемонії. Після прочитання книги і маючи трохи уяви і кулінарних навичок, є можливість організувати смачні чаювання і подорож до атмосфери ХІХ століття Англії.  



М. Фрай "Чайна книга". Це збірник оповідань, персонажі якої п'ють чай з авторськими рецептами приготування цього священного напою. Після прочитання книги ви дізнаєтеся, як правильно заварювати чай і пекти пироги за цими рецептами.

О. Ларкін "Чай, кава, потанцюємо?". В основі сюжету цього іронічного детективу лежать реальні події, що стосуються родичів і друзів письменника. Співпереживання подіям, які відбуваються, вилилися в інтригуючий наратив, темою якого стало втягування підлітків до злочинного світу.
Ш. Оуенс "Чайна на Малберрі-стріт". Долі героїв цієї неймовірної різдвяної історії нерозривно переплітаються і сходяться в дивовижному місці, повному таємниць і дива, в чайній на Малберрі-стріт, де подають смачні десерти і ароматний чай. Ця зворушлива і дуже смішна книга, в якій романтика і мрія йдуть поруч, допоможе вам скоротати довгі зимові вечори. Вишуканий вишневий чізкейк, рецепт, якого ви  з подивом знайдете в кінці книги, буде приємним доповненням до святкового чаювання.



"Чайні" примхи письменників

В Міжнародний день чаю згадаємо, як ставилися до чаю деякі відомі письменники. 
Чай був улюбленим напоєм Федора Михайловича Достоєвського. Чай Федір Михайлович пив міцний та солодкий, по декілька склянок в день, сидячи за письмовим столом. До чаю Достоєвський був таким примхливим, що навіть сама Анна Григорівна не могла йому догодити і нарешті відступилась від заварювання для нього чаю: вдома він завжди наливав його собі сам.
Анна Григорівна згадувала: "Заварюючи чай, спочатку ополіскував чайник гарячою водою, клав 3 ложки чаю (причому неодмінно вимагав "свою" ложку, вона так і називалась "папина ложечка") й наливав лише 1/3 чайника та накривав серветкою; потім хвилини через 3 доповнював чайник і знову накривав. Наливав чай лише тоді, коли самовар переставав кипіти. Наливаючи собі чай, батько неодмінно дивився на колір чаю, йому доводилось дуже часто то додавати чаю, то зливати в полоскальну чашку чай і додавати кип'яток; часто траплялось, що забере склянку в свій кабінет і знову повернеться, щоб долити чи розбавити чай. Запевняв: "Наллєш чай, здається гарного кольору, а принесеш до кабінету, колір не такий". Клав 2 кубики цукру. 

У Анни Ахматової був улюблений тест для нових знайомих: чай чи кава? Кішка чи собака? Пастернак чи Мандельштам?
Тут у повній мірі позначився властивий їй потяг до простих і точних рішень. Два полюси людської натури насправді легко визначити за допомогою цих трьох діхотомій: два найбільш виражених варіанта - "Чай, собака, Пастернак" та "Кава, кішка, Мандельштам" - в усьому протистоять один одному. 
Ахматова вважала, що всі люди поділяються на два типи, - ті, що люблять чай, собак та Пастернака, і тих, хто віддає перевагу каві, кішкам та Мандельштаму.
Авжеж, все в житті не так однозначно, але у поетесси був особистий погляд на людську натуру, і два варіанта відповіді вона розглядала як два полюси людської натури, котрі в усьому протистоять один одному, такий собі ахматовський "Інь" та "Янь".

Полюбляв себе побалувати вечірнім чаюванням й письменник Лев Миколайович Толстой. Валентин Федорович Булгаков, друг і останній секретар Толстого, згадував: "Вечірній чай... Свічки на столі запалювались не завжди, і сидячи за столом, зазвичай задовольнялися розсіяним світлом, яке надходило від розміщених вдалині, в інших кутках кімнати, гасових ламп. Було затишно та просто. Сідали хто де хотів. Частування звичайне: сухе (куплене) чайне печиво, мед, варення. Самовар муркотів свою пісню. І навіть Софія Андріївна не господарювала, надаючи розливання чаю кому-небудь іншому та підсідала до столу збоку як одна із "звичайних смертних".

четвер, 10 грудня 2015 р.

"Закон - це досконалість права"

Під такою назвою в ЦРБ ім. Ф.М. Достоєвського відбувся інформаційно - практичний день правових знань.
Інтерактивне заняття з молоддю на тему "Права і обов'язки неповнолітніх" провели студенти ІІ курсу Київського інституту Національного університету "Одеська юридична академія" Котвицька Каріна Олексадрівна і Кожара Ганна Володимирівна.
Всі бажаючі в цей день мали можливість отримати безоплатну консультацію юристів київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Кравченко Ганни Юріївни і Ющенко Олени Сергіївни.
Бібліотекарі читального залу ознайомили користувачів з літераторою, про права людини.




вівторок, 8 грудня 2015 р.

Майстер-класи з перукарського мистецтва


Красиве волосся – індикатор краси і здоров'я жінки. Тому догляд за зачіскою жінки традиційно приділяють багато уваги. Догляд за волоссям в домашніх умовах – рішення для тих, у кого немає можливості скористатися послугами салонних косметологів та перукарів.
В нашій бібліотеці у перший четвер місяця для пані і паняночок проводяться майстер-класи з перукарського мистецтва, на яких досвідчений майстер-перукар знайомить і навчає всім таємницям догляду за волоссям, а також може відповісти на питання стосовно зачісок, догляду за волоссям дітей, підбір засобів для волосся, та багато інших ваших питань!
Приходьте - це цікаво, пізнавально і корисно!





четвер, 3 грудня 2015 р.


3 грудня українське суспільство разом зі світовим товариством відзначає Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. Цей день не є святом, він покликаний привернути увагу суспільства до життя цих людей та показати їх здібності і таланти.
Книжкова виставка «Одні проти долі», яку організував абонемент нашої бібліотеки свідчить про те що людям талановитим і цілеспрямованим немає перешкод навіть якщо є серйозні вади зі здоров’ям.
Прийдіть,поцікавтесь, задумайтеся! Це гідно вашої уваги!


понеділок, 30 листопада 2015 р.

"Не дай, Боже, відчути смак голоду..."

"Не дай, Боже, відчути смак голоду..." - під такою назвою в ЦРБ імені Ф.М. Достоєвського відбулася година пам'яті.
Завідуюча читального залою Віра Волинчук розповіла про головні причини найжахливішої трагедії за масштабом та перебігом подій, трагедії, яку пережив український народу у 1932 - 1933 -х роках.
Головний бібліотекар Світлана Молчанова запалила свічку пам'яті і роздала присутнім шматочки українського хліба, запропонувавши пом'янути усіх загиблих через голодомор - геноцид, організований проти нашого народу. Бібліотекарі порадили користувачам прочитати твори українських письменників, які торкнулися теми Голодомору (У. Самчук, В. Барка та ін.)

15 культових фільмів-екранізацій відомих книжок

Можна нескінченно довго перераховувати кінофільми, створені за мотивами книжок. До цього списку входять різноманітні жанри: від фантастики і до біографій. 
Пропонуємо кіноманам згадати 15 культових фільмів-екранізацій в історії кінематографу. А книголюбам — не менш приголомшливі літературні твори, сюжет яких втілився і на папері, і на великому екрані світу кіно.

«Бен-Гур», 1959 Автор книги: Лью Уоллес Режисер фільму: Вільям Уайлер

«БЕН-ГУР» РЕЖИСЕРА ВІЛЬЯМА УАЙЛЕРА ЗНЯТИЙ ЗА РОМАНОМ АМЕРИКАНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА ЛЬЮ УОЛЛЕС.
Роман Льюїса Уоллеса «Бен-Гур», що його опубліковано у 1880 році, — це одна з найпопулярніших книжок в історії американської літератури. Не вгасає інтерес кінорежисерів і до сюжету цієї книги, в основі якої лежить історія розп'яття Ісуса Христа з Нового Завіту. Не дивно, адже однойменний фільм Вільяма Уайлера з Чарлтоном Хестоном у головній ролі, що вийшов на екрани понад півстоліття тому, завоював уперше в історії кінематографа «Оскар» в 11 номінаціях і до сьогодні залишатися найтитулованішим. До речі, влітку 2016 року у прокат вийде ремейк історичної картини, режисером якого став Тимур Бекмамбетов.


«12 стільців», 1971; 1976

Автори книги: Ілля Ільф та Євген Петров Режисери фільмів: Леонід Гайдай — у 1971, Марк Захаров — у 1976 році
У 1971 році Леонід Гайдай зняв екранізацію однойменного роману І.Ільфа і Є.Петрова у двох частинах («Крига скресла» та «Засідання триває»). Двосерійна комедія, головну роль Остапа Бендера у якій виконав Арчіл Гоміашвілі є, мабуть, найкращим ремейком книжки, якому вдалося передати властивий літературному першоджерелу дух авантюризму. А ще на етапі кастингу Гайдаю довелося провести свою номінацію «Остапа» — на роль Остапа-Сулеймана-Берта-Марії Бендер-бея пробувалися аж 22 не схожих один на одного претенденти: Володимир Басов, Володимир Висоцький, Олексій Баталов, Олег Борисов, Валентин Гафт, Євген Євстигнєєв, Андрій Миронов, Спартак Мішулін, Михайло Ширвіндт, Михайло Козаков, Микола Рибников, Микола Губенко та навіть співак Муслім Магомаєв.
АНДРІЙ МИРОНОВ ТА АНАТОЛІЙ ПАПАНОВ ПРОБУВАЛИСЬ НА ТІ Ж РОЛІ ДО ФІЛЬМУ «12 СТІЛЬЦІВ» ГАЙДАЯ.
А через п'ять років у прокат вийшла 4-серійна художня картина Марка Захарова, головні ролі у якій зіграли Андрій Миронов та Анатолій Папанов. До речі, обидва актори пробувалися на ті ж ролі до фільму «12 стільців» Гайдая, але їхня гра не переконала метра.


«Механічний апельсин», 1971

Автор книги: Ентоні Берджес Режисер фільму: Стенлі Кубрик
ПІСЛЯ ВИХОДУ "МЕХАНІЧНОГО АПЕЛЬСИНА" МАЙЖЕ ЗАВЖДИ МАЛКОЛЬМУ МАКДАУЕЛЛУ ПРОПОНУВАЛИ РЕАЛІЗОВУВАТИ НА ЕКРАНІ НЕГАТИВНИХ ПЕРСОНАЖІВ
Культовий фільм-антиутопія намагається, як і однойменний роман Берджесса, випущений у 1961 році, говорити про сутність людської агресії і демонструє нездатність виправити людину в'язницею. До речі, Кубрик не відразу погодився знімати екранізацію книги — його відштовхнула мовна витонченість, з якою написано роман. Але через якийсь час режисер змінив свій погляд. Поява «Механічного апельсина» на великому екрані спричинила скандал та обурення багатьох глядачів. Проте фільм став найкасовішим у кар'єрі Стенлі Кубрика, загальна сума зборів за 10 років прокату (з 1972 по 1982 рік) склала 40 мільйонів доларів, тоді як бюджет картини був лише 2 мільйони. В активі картини — 4 номінації на премію «Оскар», в тому числі за найкращий фільм року, всього 5 нагород і 16 номінацій. А виконавця ролі головного героя Алекса — Малкольма Макдауелла — було номіновано на премію «Золотий глобус», як найкращого актора у драматичному фільмі.

«Соляріс», 1972; 2002
Автор книги: Станіслав Лем Режисери фільмів: Андрій Тарковський — у 1972 році, Стівен Содерберг — у 2002.
ПСИХОЛОГ КРИС КЕЛЬВІН, РОЛЬ ЯКОГО ВИКОНАВ ДОНАТАС БАНІОНІС, ПРИЛІТАЄ НА СОЛЯРІС, ЩОБ РОЗІБРАТИСЯ У ДИВАЦТВАХ. АЛЕ ПОТІМ І ДО НЬОГО ПРИХОДИТЬ «ГОСТЯ» — ДРУЖИНА ХАРІ (НАТАЛІЯ БОНДАРЧУК), ЯКА КОЛИСЬ НА ЗЕМЛІ ПОКІНЧИЛА З СОБОЮ.
Культова драма «Соляріс», знята Андрієм Тарковським у 1972 році за мотивами роману польського письменника-фантаста Станіслава Лема, входить до числа найфантастичніших фільмів в історії кінематографа. Головні ролі виконали в цій картині Донатас Баніоніс та Наталя Бондарчук. На жаль, екранізація книги стала причиною декількох сварок письменника Лема з режисером Тарковським. Польський фантаст стверджував, що режисер зняв не "Соляріс», а «Злочин та покарання». І справді, хто читав роман «Соляріс», одразу бачить віртуозну підміну мотиву книжки Станіслава Лема.
ФІЛЬМ УВІЙШОВ ДО СПИСКУ КАТЕГОРІЇ «R» ВСЬОГО ЧЕРЕЗ ОДНУ СЦЕНУ З ОГОЛЕНИМ ДЖОРДЖЕМ КЛУНІ, ЯКОГО ПІДМІНЯВ ДУБЛЕР.
Не сподобався автору книги і ремейк «Соляріса» Стівена Содерберга, що вийшов у 2002 році з Джорджем Клуні у ролі психолога Кріса Кельвіна. До того ж для англомовної аудиторії було змінено імена героїв книги: Снаут став Сноу, Харі перетворилася на Рею, а Сарторіус став чорношкірою жінкою Гордон, прізвище Гібаряна змінило звучання на Джібаріан.
«Содерберг зробив «Соляріс» — я думав, що гіршим був «Соляріс» Тарковського...», — прокоментував художнє втілення Содербергом своєї книжки Станіслав Лем.

«Хрещений батько», 1972
Автор книги: Маріо П'юзо Режисер фільму: Френсіс Форд Коппола
АКТОРСЬКУ РОБОТУ МАРЛОНА БРАНДО БУЛА ГІДНО ОЦІНЕНО — ЗОЛОТОЮ СТАТУЕТКОЮ ПРЕМІЇ «ОСКАР».
Екранізація однойменного роману Маріо П'юзо, виданого в 1969 році, стала найвидатнішим гангстерським фільмом та одним з найкращих фільмів в історії кінематографа. Головні ролі у картині Копполи виконують Аль Пачіно, Марлон Брандо та Джеймс Каан. Всій команді, автору книги, режисеру та акторам, вдалося показати у цій епічній драмі не так війну мафіозних родин, скільки жорстоку історію життя людей та їхніх стосунків. Фільм здобув три премії «Оскар»: як найкращий фільм року, за найкращий адаптований сценарій П'юзо та Копполи, акторську роботу Брандо — і ще 19 різних нагород та 17 номінацій.


«Сталкер», 1979

Автори книги: Аркадій та Борис Стругацькі (за романом «Пікнік на узбіччі») Режисер фільму: Андрій Тарковський
— ЦЕ ТРАГЕДІЯ ЛЮДИНИ, ЯКА ХОЧЕ ВІРИТИ, ХОЧЕ ЗМУСИТИ СЕБЕ ТА ІНШИХ У ЩОСЬ ВІРИТИ. ДЛЯ ЦЬОГО ВІН ХОДИТЬ ДО ЗОНИ, — В ОДНОМУ З ІНТЕРВ'Ю МІРКУВАВ САМ ТАРКОВСЬКИЙ. НА ФОТО ОЛЕКСАНДР КАЙДАНОВСЬКИЙ У РОЛІ СТАЛКЕРА.
Екранізація фантастичного роману братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі», виданого вперше в 1972 році, стала однією з найбільш значних робіт у творчості режисера Андрія Тарковського. Зйомки радянського фантастичного фільму-притчі затяглися на три роки — під час проявлення плівки було майже цілком зіпсовано перший варіант, а потім фактично картину довелося перезнімати тричі, з трьома різними операторами та художниками-постановниками. У фільмі Тарковський грають його улюблені актори Микола Гринько та Анатолій Солоніцин, але візуальна складова картини відсунула їх на другий план. А ось появу нового обличчя — актора Олександра Кайдановського, який переконливо зіграв роль Сталкера — відзначили багато кінофахівців. Фільм дістав приз екуменічного журі на Каннському кінофестивалі 1980 року.


«Пролітаючи над гніздом зозулі», 1975

Автор книги: Кен Кізі Режисер фільму: Мілош Форман
ГРА АКТОРІВ ЗАСЛУЖЕНО ЗДОБУЛА НАЙВИЩІ ОЦІНКИ КРИТИКІВ. ПЕРСОНАЖ ДЖЕКА НІКОЛСОНА ВВАЖАЄТЬСЯ ОДНИМ З НАЙКРАЩИХ «РЕАЛЬНИХ» ГЕРОЇВ ЗА ВСЮ ІСТОРІЮ КІНЕМАТОГРАФА.
Роман Кена Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі», що вийшов з друку в 1962 році, вважається одним з головних літературних творів бітників та хіпі. А ось екранізація книжки Мілошем Форманом стала ще однією роботою в історії кіно, яка викликала обурення в автора літературного першоджерела. Фільм практично цілком знімався у відділенні для душевнохворих госпіталю штату Орегон. А першим кандидатом на роль бунтаря Рендла Патріка Макмерфі був актор Джек Ніколсон, який блискуче зіграв волелюбного пацієнта психушки. Прем'єра фільму відбулася 19 листопада 1975 на кінофестивалі в Чикаго. І незважаючи на звинувачення Кена Кізі та критику на адресу режисера, «Пролітаючи над гніздом зозулі» став другим фільмом в історії, який завоював «Оскар» та «Золотий глобус» у 5 найпрестижніших номінаціях.


«Собаче серце», 1988

Автор книги: Михайло Булгаков Режисер фільму: Володимир Бортко
— АБИР-АБИР…. АБИРВАЛГ! - НАМАГАЄТЬСЯ ВИМОВИТИ СЛОВО «ГЛАВРИБА» ШАРІКОВ.
Радянський двосерійний чорно-білий фільм режисера Володимира Бортко став другою екранізацією однойменної повісті Михайла Булгакова «Собаче серце». Книжку великий письменник написав у 1925 році, а популярність у СРСР вона здобула лише у 1960-х роках, і то вийшовши у світ у самвидаві. Перша ж офіційна публікація повісті відбулася в 1987 році у журналі «Знамя» — за рік до виходу кіноекранізації Володимира Бортка.
Сюжет як повісті, так і фільму традиційно тлумачать як політичну сатиру. Поліграф Поліграфович Шаріков, роль якого у картині зіграв Володимир Толоконников, сприймається як алегоричний образ люмпен-пролетаря, який несподівано дістав права та свободи, але також швидко виявив і свої егоїстичні інтереси. Як і Шаріков, професор Преображенський у виконанні Євгена Євстигнєєва і доктор Борменталь, якого зіграв Борис Плотніков, після виходу стрічки стали прозивними фігурами, а книжка та фільм розійшлися на безсмертні цитати та афоризми.


«Мовчання ягнят», 1991

Автор книги: Томас Гарріс Режисер фільму: Джонатан Деммі
«МОВЧАННЯ ЯГНЯТ» — ДРУГИЙ РОМАН СЕРІЇ ПРО СЕРІЙНОГО ВБИВЦЮ ГАННІБАЛА ЛЕКТЕРА, РОЛЬ ЯКОГО У ТРЬОХ ФІЛЬМАХ ВИКОНАВ ЕНТОНІ ГОПКІНС.
Екранізацію роману Томаса Гарріса «Мовчання ягнят» про доктора Ганнібала Лектера, зняту американським режисером Джонатаном Деммі і яка вийшла в прокат у 1991 році, було визнано найкращим трилером в історії кіно. В основі сюжетної лінії лежить реальна історія співпраці серійного вбивці Теда Банді і професора Університету кримінології Роберта Кеппеля. До речі, літературна версія «Мовчання ягнят», опублікована в 1988 році, була другою книжкою Гарріса про серійного вбивцю Лектера — першим був опублікований у 1981 році роман «Червоний дракон» (екранізований у 1986 році як «Мисливець на людей», а в 2002 — під своєю оригінальною назвою). Уже після «Мовчання ягнят» у світ вийшли «Ганнібал» (опублікований у 1999 році, екранізований у 2001 році), «Ганнібал: Сходження» (опублікований у 2006 році, екранізований в 2007 році). Примітно, що у всіх трьох екранізаціях, починаючи з «Мовчання ягнят», роль серійного вбивці виконав Ентоні Гопкінс, який дуже ретельно підійшов до входження в роль. Гопкінс вивчав досьє багатьох відомих убивць, бував у в'язницях, де вони утримувалися, а також відвідував гучні судові процеси. Так акторові під час перегляду відеозапису розмови Чарльза Менсона вдалося взяти на замітку прийом, який допоміг створити образ доктора Лектера — під час розмови Менсона абсолютно не кліпав очима, що Гопкінс і втілив у фільмі.
Для приготування до зйомок Джоді Фостер, яка зіграла роль молодої курсантки академії ФБР Клариси Старлінг, та Скотту Гленну, який знявся у ролі голови відділу психології Джека Кроуфорда, також надали аудіозаписи вбивць, зроблені під час допитів. Актриса Джоді Фостер відмовилася від їх прослуховування, а от її колега Скотт Гленн спромігся вивчити матеріал, а потім мучився нічними кошмарами. Кінопостановку трилера на Берлінському кінофестивалі було відзначено 5-ма преміми «Оскар», а також «Срібним ведмедем» за найкращу режисуру. «Мовчання ягнят» — третій і поки що останній фільм в історії, який завоював «Оскари» у всіх найпрестижніших номінаціях, раніше це вдалося картинам «Це трапилося якось уночі» (1934) та «Пролітаючи над гніздом зозулі» (1975).


«Список Шиндлера», 1993

Автор книги: Томас Кеніллі Режисер фільму: Стівен Спілберг
ЛІАМ НІСОН У 1994 РОЦІ НОМІНОВАНИЙ НА ПРЕМІЮ «ОСКАР» ЗА РОЛЬ У ФІЛЬМІ «СПИСОК ШИНДЛЕРА».
Книжка австрійського письменника та драматурга Томаса Кеніллі «Ковчег Шиндлера», яка заснована на реальних подіях, що відбувалися під час Голокосту, лягла в основу історичної драми Стівена Спілберга «Список Шиндлера». Фільм оповідає про німецького бізнесмена та члені НСДАП Оскара Шиндлера, який урятував від загибелі понад тисячу польських євреїв. Ця кінострічка стала найдорожчим чорно-білим фільмом: бюджет картини склав 25 мільйонів доларів. І хоча касові збори значно перевищили витрати — 321,2 мільйони доларів — Спілберг відмовився від гонорару за цей фільм. На зароблені кошти режисер заснував «Фонд Шоа» («Шоа» — у перекладі з івриту означає «Катастрофа»), діяльністю якого є збереження письмових свідчень, документів, інтерв'ю з жертвами геноциду, в тому числі й Голокосту. Головний герой екранізації Оскар Шиндлер у виконанні Ліама Нісона посів 13-е місце у списку 100 найвидатніших кіногероїв. Амон Гет у виконанні Рейфа Файнса став 15-м у списку 100 найвидатніших кінолиходіїв. Картина здобула сім премій «Оскара».



«Страх та відраза у Лас-Вегасі», 1998

Автор книги: Гантер С. Томпсон Режисер фільму: Террі Гілліам
НА ЗЙОМКАХ НЕ ВЖИВАЛИСЬ НАРКОТИКИ, ДЖОННІ ДЕПП ЗАМІСТЬ КОКАЇНУ НЮХАВ МОЛОЧНИЙ ПОРОШОК, АЛЕ, ЗА ЙОГО СЛОВАМИ, «НЮХАТИ КОКАЇН БУЛО Б ГУМАННІШЕ».
Хто зараз згадає, що кінострічку Террі Гілліама, зняту за мотивами роману Гантера С. Томпсона «Страх та відраза в Лас-Вегасі: дика подорож до серця американської мрії», спочатку у прокаті чекав провал, і тільки пізніше — статус культового фільму?! Основним сюжетом і книжки, і фільму стали реальні події з життя Гантера, а прототипом Рауля Дюка, якого зіграв Джонні Депп, — сам автор — одіозний письменник та засновник «гонзо-журналістики». Дія відбувається у 1971 році, головні герої, журналіст Рауль Дюк та його адвокат доктор Гонзо, у виконанні Бенісіо дель Торо, їдуть до Лас-Вегаса через Неваду, щоб написати статтю для журналу про місцеві перегони «Мінт 400». Але подорож на червоному Chevrolet Impala перетворюється на психоделічний тріп на Великій Червоній Акулі до Міста гріха, і лише друкарська машинка Дюка, коли той вирішує попрацювати, повертає зі світу наркотичного марення та галюцинацій до реальності. Фільми Террі Гілліама неможливо сприймати однозначно, бо у них завжди присутній сюжет з ноткою божевілля, з такими ж героями, вчинки яких, з погляду здорового глузду, важко пояснити. Режисер дає нам змогу заглянути через світ кіно — в іншу реальність, передаючи атмосферу 70-х, коли панували часи хіпі, ЛСД та ілюзії гонитви за «американською мрією».


«Зелена миля», 1999

Автор книги: Стівен Кінг Режисер фільму: Френк Дарабонт
ІНІЦІАЛИ ДЖОНА КОФФІ (J. C.), ЯК ПИСАВ САМ КІНГ, ВІДПОВІДАЮТЬ ІНІЦІАЛАМ ІСУСА ХРИСТА (АНГЛ. JESUS CHRIST).
Книжки Стівена Кінга як ніби створені для того, щоб за ними знімали кінофільми. За всіма. Так що, крім того, що Стівен Кінг має титул «короля жахів», він є, так би мовити, найекранізовуванішим письменником у світі. За творами Кінга знято, або за основу взяті романи та оповідання, близько 90 кіно- і телетворів. Містичну драму «Зелена миля» зняв той же режисер, що працював над створенням екранізації книги Стівена «Втеча з Шоушенка» — Френк Дарабонт. Як у книжці, так і у фільмі, який Дарабонт постарався зробити максимально наближеним до тексту оригіналу, жахами й не пахне, але вдалося передати відчуття безвиході, неможливості протистояти системі, атмосферу болю та страху невинного героя Джона Коффі, що йде на страту і якого чудово зіграв Майкл Кларк Дункан. Темношкірого велетня звинувачують у вбивстві маленької білої дівчинки, а герой Тома Генкса, наглядач у в'язниці, усвідомлює невинуватість цієї людини, якій неминуче загрожує електричний стілець.


«Бійцівський клуб», 1999

Автор книги: Чак Паланік Режисер фільму: Девід Фінчер
ПІД ЧАС ЗЙОМОК ПІТТ ТА НОРТОН НАВЧИЛИСЯ ВИГОТОВЛЯТИ СПРАВЖНЄ МИЛО.
Через три роки після виходу у 1996 році роману Чака Паланіка режисер Девід Фінчер знімає однойменний фільм, якому визначено увійти до списку американського культового кіно. Як це часто буває, після виходу у прокат «Бійцівський клуб» не тільки негативно сприйняли публіка та критики, але він став і збитковим — бюджет картини склав 64 мільйони доларів, а дохід від касових зборів — лише 10 мільйонів. І лише через 10 років після прем'єри кінофільм, що спричинив у дев'яності роки найбільший суспільний резонанс, було гідно оцінено. Такі актори, як Едвард Нортон, Бред Пітт та Гелена Бонем Картер, що знялися у трилері, також заздалегідь забезпечили цій психологічній драмі успіх.



«Реквієм за мрією», 2000

Автор книги: Г'юберт Селбі-Молодший Режисер фільму: Даррен Аронофскі
У ФІЛЬМІ НІДЕ НЕ ВКАЗУЄТЬСЯ, ЯКИЙ НАРКОТИК ВЖИВАЮТЬ ГАРРІ ТА ЙОГО ДРУЗІ. ВОНИ ЙОГО НАЗИВАЮТЬ «SHIT» (ЛАЙНО), «BREAD» (ХЛІБ)...
Роман «Реквієм за мрією», уперше опублікований у 1978 році, — одна з найвідвертіших та найбезжальніших книжок про наркотики та тих, хто пристрастився до речовин і втратив в собі людину. А у своїй екранізації Аронофскі зумів передати стрімкий розвиток подій життя героїв, у ролі яких знялися Джаред Лето, Дженніфер Коннеллі, Марлон Уайанс та Елен Берстін, життя яких руйнувалися настільки ж безповоротно та швидко.


«Великий Гетсбі», 2013 Автор книги: Скотт Фіцджеральд Режисер фільму: Баз Лурман

Драму База Лурмана — екранізацію однойменного роману Френсіса Скотта Фіцджеральда — знято у форматі 3D, а у головних ролях задіяні Леонардо ДіКапріо, Кері Малліган та Тобі Магуайр. Режисер задумав цей фільм у період світової фінансової кризи, перебуваючи в Сибіру, адже твір Фіцджеральда оповідає про життя золотої молоді в 1920-х роках, коли процвітав такий капіталізм, що робив з бідних — жебраків, а з багатих — дуже багатих. Історія книги та фільму розповідається від першої особи Ніка Каррауейя (Тобі Магуайр), який оселився по сусідству з таємничим мільйонером Джеєм Гетсбі (Леонардо ДіКапріо). Невдовзі між героями зав'язується дружба. І Гетсбі розповів йому свої таємниці, історію свого життя та успіху.
Фільм «Великий Гетсбі» неоднозначно сприйняла американська кінопреса, але це не завадило йому завоювати безліч нагород, у тому числі й дві премії «Оскар» за найкращі декорації та костюми.