"Творча майстерня" в Цетральній бібліотеці Солом'янки

Червоний! Жовтий! Синій!

16 вересня наша «Творча майстерня» провела заняття присвячене вивченню змішування кольорів. Дітки дізнались, що будь який колір можна створити маючи в палітрі лише три основні фарби – червону, жовту та синю.

Творчою темою було завдання - створення композиції «Квіти для мами». Малята майстерно впорались з завданням, засвоїли нову тему та привітали мам яскравими листівками.

До 120-річчя з часу народження Юрія Перевузника

Цього року виповнюється 120-ть років із часу народження Юрія Перевузника – українського громадського та політичного діяча, міністра внутрішніх справ Карпатської України. У 1945-му році заарештований радянськими спецслужбами, відбув 11-ть років каторги у Сибіру, після чого важко хворим повернувся до Праги.

Він був один із засновників і провідних діячів української секції Чехо-Словацької Аграрної Партії, яка гуртувалася навколо газети «Земля і Воля» (виходила в 1934–1938; редактор С. Клочурак). 3 8-го березня 1939-го року очолював політичну організацію закарпатських українців – Українське Національне Об'єднання.

Після офіційного проголошення незалежності Карпатської України 15-го березня 1939-го року – міністр внутрішніх справ в уряді Ю. Ревая. Хоч і Карпатська Україна, як держава проіснувала тоді дуже короткотривалий період, але це була важлива історична подія продемонструвавши всьому світові, що на Закарпатті живуть українці, які бажають мати свою державність.

З початком окупації Карпатської України Юрій Перевузник разом з іншими керівниками на чолі з президентом Карпатської України Августином Волошином емігрував через Румунію, Югославію в Прагу, окуповану німецькими військами. З того часу працював у Празі в судових органах. У 1945-му році, після окупації Праги заарештований радянськими спецслужбами, вивезений до СРСР і засланий. Після звільнення жив у Празі, де і помер 17-го вересня 1966-го року.

15 вересня - Міжнародний день демократії

«Демократія – врядування іменем народу, силами народу і для народу»

За рішенням Генеральної Асамблеї ООН щорічно 15 вересня в світі відзначається Міжнародний день демократії. Це надзвичайно важлива дата і для України, наша держава ось уже кілька десятиліть рухається шляхом утвердження принципів народовладдя.

Демократія – універсальна суспільна загальнолюдська цінність, яка є фундаментальною основою для побудови принципів всіх провідних держав, співтовариств та союзів. Головними її ідеями є свобода та рівноправ’я, а принципи базуються на верховенстві прав людини. З грецької мови це слово перекладається як влада народу. У сьогоденному розумінні демократія – це політичний режим, за якого народ визнається єдиним легітимним джерелом влади.

Україна має власну тривалу та глибоко закорінену демократичну традицію. Елементи демократії були ще у Київській Русі, у козацькому самоврядуванні та організації міського життя на принципах магдебурзького права. Протягом століть українці зберігали свої автентичні риси, народну багату культуру, демократичні традиції та національну гідність.

Сучасна українська держава є демократичною за всіма юридичними ознаками. У Конституції України записано, що «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ».

На думку багатьох експертів війна в Україні в геополітичному плані – це протистояння демократичних держав, з одного боку, та автократичних, з іншого. Збройні Сили України та наші героїчні співвітчизники тримають небо над вільним світом. Ми воюємо за цінності свободи та демократії і висловлюємо вдячність іншим цивілізованим країнам світу за підтримку у цій боротьбі.

Літературно-музична зустріч "Квіти світу"

У неділю, 10 вересня Центральна бібліотека Солом’янки провела літературно-музичну зустріч, де присутні дізнавались про чудодійні «Квіти світу».

А допомагали розкривати тему спеціальні гості, Світлана Грамм – художниця, та Аліна Третяк – журналістка, поетеса, драматургиня і казкарка. Гості представили програму літературно-пісенних творів, художніх картин присвячених квітам світу.

Наповненими та цікавими були виступи наших постійних учасників зустрічі, поеток Ірини Лівобережної та Тетяни Лавинюкової. На вірші пані Тетяни прозвучала пісня на музику Ігоря Якубовського «Три квітки», яку представили Руслана П’ятницька та Ігор Якубовський. 

І цікаво усіх здивувала співачка із містечка Боярка Наталя Горенко, яка виконала три пісні серед яких «Акації білі», «Айстри» та «Троянди».

ВІДЕОЗАПИС

Анонсуючи наступну недільну зустріч хочемо запросити усіх охочих 17 вересня на чергову зустріч, тема якої «Сакральні квіти України», яку знову проведе творчий дует у складі Світлани Грамм та Аліни Третяк.

Друге заняття "Творчої мастерні" в Центральній бібліотеці Солом'янки

9 вересня пройшло друге заняття нашої художньої студії для дітей та підлітків «Творча майстерня».

Творчий розвиток дитини має починатись з простих кроків, так само як і шлях у велике мистецтво. Саме тому темою нашого заняття була «Геометрична композиція». Сьогодні дітки дізнались, що в основі професійної творчості лежать прості форми – коло,квадрат, трикутник.

Цікавою і самобутньою картину роблять базові художні засоби – лінія, крапка, пляма та дитяча фантазія. Пропонуємо ознайомитись з магією геометрії наших гуртківців на світлинах.

Іван Котляревський. До 254 річниці від дня народження

9 вересня святкує день народження класик української літератури - Іван Петрович Котляревський. Він відомий своїми славнозвісними творами "Енеїда" та "Наталка Полтавка".

Центральна бібліотека Солом'янки підготувала допис для дорослих і малих про цікавий та насичений життєвий шлях письменника та про його твір-зачинатель нової української літератури.

Актуальний графік роботи Центральної бібліотеки Солом'янки

 

9 вересня - День українського кіно

12 січня 1996 року Президент України своїм указом офіційно заснував відзначення Дня українського кіно.

Перша українська кінострічка була знята у вересні 1896 року в Харкові. Фотограф Альфред Федецький став першим українським оператором хроніко-документальних фільмів, знявши декілька сюжетів. Згодом в грудні того ж року в Харківському оперному театрі він влаштував перший публічний кіносеанс на території тогочасної Російської імперії.

Загалом у 1896-1897 роках Федецький зняв 5 фільмів. Однак треба розуміти, що це не був кінематограф в його сучасному розумінні, ба більше – це не було навіть схоже на стрічки з Чарлі Чапліном чи інші класичні приклади німого кіно.

Федецький знімав коротенькі сюжети про окремі події з життя тогочасного Харкова. Назви фільмів відображають канву змісту сюжетів, наприклад «Відхід потягу від Харківської станції» чи «Народні гуляння на Кінній площі в Харкові».

Багато хто бачив відомий 50-секундний кінофільм «Прибуття потяга на вокзал Ла-Сьота», знятий і показаний братами Люм’єр. Десь за схожим принципом фільмував події і Альфред Федецький. В ті часи народжувався кінематограф в усьому світі.

Ми пропонуємо умовний перелік «ТОП-10 фільмів, які має подивитись кожен українець». Українець за власним відчуттям, самоідентифікацією, усвідомленим вибором в житті.

Враховуючи, що ми відзначаємо День українського кіно, то і фільми в нашому переліку саме про Україну та українців.

Але, друзі, не обмежуйте себе лише цими 10-ма фільмами.

«Земля»
1930 рік

«Тіні забутих предків»
1965 рік

«Білий птах з чорною ознакою»
1971 рік

«Пропала грамота»
1972 рік

«Вавилон ХХ»
1979 рік

«Голод-33»
1991 рік

«Залізна сотня»
2005 рік

«Поводир»
2013 рік

«Кіборги. Герої не вмирають»
2017 рік

«Чорний ворон»
2019 рік

"Українська легенда театру та кіно". До 125 річниці від дня народження Наталії Ужвій

Наталія Ужвій – перша українська акторка, фільм за участі якої був відзначений Головним призом асоціації кінокритиків США і Вищою премією газети Daily News «За кращий іноземний фільм в американському прокаті 1944 року», а також призом Нацради кінооглядачів США.

А почалася творча дорога Наталії із епізодичної ролі квартирантки у п’єсі Габріелі Запольської «Мораль пані Дульської», яку вона зіграла в аматорському театрі у містечку Золотоноша, Черкаської обл. А коли у 1922-му році переїхала до Києва – відбулася її доленосна зустріч із Іваном Мар’яненком, де акторка-початківиця потрапила у допоміжний склад Київського українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка. Згодом був Одеський драматичний театр, а у 1926-му Лесь Курбас запросив її до свого театру «Березіль». Її репертуар складає більше як 30-ть персонажів, серед яких головні та другорядні ролі.

Її гра вражала глядача реалістичністю, Наталі вдавалося розкрити душевні переживання героїнь. Вона не просто грала, а немов наново створювала образи, наповнювала кожного персонажа почуттями, оживляла, зливалася в одне ціле із своїм образом. Її серце кохало, палало пристрастями й ненавистю, розривалося од розпуки й оживало, щонайменшу емоцію пропускала через свою душу.

Та не все так гладко було у її долі. Н. Ужвій довелося разом із іншими акторами «Березоля» стати заручниками режиму, яких змусили підписати листа та виступити із трибуни з обвинуваченнями проти свого наставника – Леся Курбаса. Після розгрому театру «Березіль» Наталя переїхала до Києва де вже до самої смерті працювала у Київському державному академічному театрі ім. Франка.

Її найкращими ролями стали: Єлизавета, «Дон Карлос» (Фрідріх Шіллер, 1936); Марина Мнішек, «Борис Годунов» (Олександр Пушкін, 1937); Софія, «Останні» (Максим Горький, 1937); Варка, «Безталанна» (Іван Карпенко-Карий, 1937); Маруся, «Ой, не ходи, Грицю» (Ольга Кобилянська, 1938); Ганна, «Украдене щастя» (Іван Франко, 1940) Беатріче, «Багато галасу з нічого» (Вільям Шекспір, 1940).

У період німецько-радянської війни її найбільшим досягненням у творчій кар’єрі стала героїчно-драматична роль у фільмі «Веселка», де вона зіграла роль партизанку Олену. Кінострічка стала успішною навіть в американському прокаті, її переглядав президент США Франклін Делано Рузвельт.

За свої 88 років акторка зіграла понад 200 ролей у театрі і знялася у понад 20-ти кінофільмах.

У Києві поблизу театру імені Івана Франка, на будинку по вулиці архітектора Городецького, 17 (там Наталя Ужвій мешкала останні роки життя) встановлено меморіальну дошку. У «Пущі-Водиці» діє створений нею Будинок ветеранів сцени, що має її ім’я. А відомий скульптор Матвій Манізер увічнив Наталію Ужвій в образі Катерини – героїні поеми Тараса Шевченка.

"Багатий зайчик". Відеоказка

Лазар Бродський. До 175-річчя від дня народження

Про Лазаря Бродського кияни із вдячністю згадують дивлячись на історичні споруди Бесарабського ринку, Театру оперети, Київської синагоги тощо. До їхнього будівництва причетна ця унікальна людина – успішний бізнесмен, філантроп, меценат, цукровий король та власник імперії «білого золота».

Отримавши в спадок цукрову імперію батька, він не тільки примножив її статки, а й зробив величезний внесок у суспільство та розвиток міста загалом.

Можна сміливо сказати, що найбільший талант Лазаря Бродського – це створювати. Неймовірно велика любов до міста, бажання його розвивати, освічувати людей, дбати про здоров’я містян - все це залишило величезний слід в історії Києва.

 

Народився Лазар Бродський 7 вересня 1848 року в сім’ї найавторитетнішого представника київського єврейства Ізраїля Бродського, відомого не тільки своїм багатством, а й широкою благодійною діяльністю. Його справу успішно перейняв син Лазар як у бізнесі, так і у меценацтві. У 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі Бродський отримав французький орден Почесного легіону за високу якість продукції своїх заводів. Та особливо вдячні кияни Лазару Бродському за благодійну діяльність, бо перелік його добрих справ нескінченний. Особливо значимі його пожертви на будівництво Київського Політехнічного інституту, на облаштування книгозбірні – читальні в Києві при Народному домі (нині Театр Оперети), на будівництво Протитуберкульозного санаторію у Пущі – Водиці. На його кошти було побудоване пологове відділення при гінекологічній клініці, дитяча поліклініка та лікарня для хронічно хворих дітей. Лазар Бродський був одним із засновників і головою Товариства боротьби із заразними хворобами. 

На його кошти в Києві створений найсучасніший на той час Бактеріологічний інститут (нині інститут епідеміології та інфекційних хвороб). У медичних закладах Бродського лікування хворих було безкоштовним не лише для єврейського населення, а й для всіх киян включно. Лазар Бродський дбав про поширення освіти серед євреїв, організував єврейське училище. На пожертви братів Бродських у Києві було збудоване Комерційне училище, Початкове технічне училище (з 1934 р. – Інститут електрозварювання ім.Є.Патона), а також Лазар Бродський збудував на свої кошти Чоловічу гімназію в Златопіллі.

Лазар Бродський помер 1904 року від цукрового діабету. Його смерть в якомусь сенсі можна назвати іронічною, адже власника цукрової імперії убив власний бізнес. Він залишив про себе чудову пам’ять успішної людини, яка досягала успіху в усьому, за що бралася: чи то в бізнесі, чи то в благодійності.

"Світлофор завжди на варті". Зустріч представників патрульної поліції зі школярами

5 вересня в Центральній бібліотеці Солом'янки відбулася цікава і пізнавальна зустріч для учнів 6 класу ліцею №144 ім. Ващенка.

Представники патрульної поліції, старший інспектор Микола та старша лейтенант Анастасія, провели зустріч під назвою "Світлофор завжди на варті". Під час цієї заходу діти отримали важливу інформацію про правила безпеки на дорозі, зокрема для велосипедистів, а також про правильний спосіб переходу пішохідних переходів.

Представники патрульної поліції розповіли учням про те, як важливо дотримуватися правил дорожнього руху , коли вони вирушають у подорож на велосипедах. Діти дізналися, як правильно користуватися світлофором, надавати пріоритет пішоходам та вчасно сигналізувати про поворот або зупинку.

Під час зустрічі діти задавали багато запитань, які стосувалися їхньої безпеки на дорозі. Патрульні інспектори поліції радо відповідали на всі питання і надали цінну інформацію, яка допоможе учням стати більш відповідальними учасниками дорожнього руху.

Зустріч "Світлофор завжди на варті" була корисною та пізнавальною для учнів, які тепер знають більше про безпеку на дорозі та правила ведення себе як велосипедисти.

Літературно-музична зустріч "Осінній день, осінній"

У ритмі осіннього вітру і гітарних акордів, 3 вересня у Центральній бібліотеці Солом’янки відбулася літературно-музична зустріч, для тих, хто хоче і любить співати. Перша зустріч після літньої перерви. І присвятили ми її осені.

Нагадуємо, що формат наших зустрічей дозволяє відвідувачам заходу, які не знають тексту пісні, мати змогу співати разом, адже ми завчасно друкуємо тексти пісень.

Тож, присутні із задоволенням підспівували бібліотекарю Ігорю Якубовському пісні на вірші Ліни Костенко, Данила Кулиняка, Бориса Олійника, Тетяни Яровициної, Ольги Ходацької, Леоніда Татаренка, Олександра Богачука та інших.

Ми раді, що наша бібліотека дає можливість розкриватися талантам. Постійна читачка і активна учасниця недільних музичних заходів Руслана дебютувала в якості співавторки музики до пісні на слова Ольги Ходацької, яку власне і виконала в дуеті з паном Ігорем Якубовським. Під кінець зустрічі читачка Анна, що прийшла на наші зустрічі вперше заспівала акапельно «Грона духмяні акації білої».

Також поетеси Ірина Лівобережна та Тетяна Лавинюкова зачитали кілька своїх осінніх віршів.

ВІДЕОЗАПИС

В наступну неділю, 10 вересня о 12:00 запрошуємо на музично-літературну зустріч «Квіти світу». Будемо розкривати тему квітів разом із спеціальними гостями, Світланою Грамм – художницею та Аліною Третяк – журналісткою, поетесою, драматургинею і казкаркою. Гості представлять програму літературно-пісенних творів, художніх картин присвячених квітам світу.

Перше заняття "Творчої майстерні" в Центральній бібліотеці Солом'янки

Творчість надзвичайно важлива складова розвитку дитини, адже допомагає виховати активну, креативну та щасливу особистість. Саме такими є відвідувачі нашої художньої студії для дітей та підлітків.

2 вересня «Творча майстерня» провела заняття до Свята Першого дзвоника. У комфортному та привітному просторі діти творчо розпочали навчальний рік.

Відповідно до теми заняття юні митці створили композиції з ілюструванням школи, навчальної атрибутики, школярів, а також отримали знання з основ композиції та живопису.

Заняття проходять щосуботи.

Обов'язковий попередній запис за телефоном: 044-243-74-90

Вулиця Освіти, 14а

Вхід вільний

Укриття є

Присвячується пам'яті захисників Донецького аеропорту

«Вони вистояли! Не витримав бетон!» – так кажуть про оборонців Донецького аеропорту, яких згодом почали називати «кіборгами».

Битва за Донецький аеропорт тривала 242 дні. Події розвивалися в два етапи: перший бій 26 травня 2014 року, коли збройні місцеві бойовики і російські військові увійшли на територію ДАП, та період боїв з вересня 2014 року до 21-22 січня 2015 року.

Показово, що найбільш драматичні події почали відбуватися на тлі підписаного Україною, Росією та представниками так званих ЛДНР, Мінського протоколу (який ще називають «Перша Мінська угода») 5 вересня 2014 року, а далі – 19 вересня - був підписаний відповідний Меморандум, який передбачав такі ключові моменти: припинення вогню, зупинку військ на поточній лінії зіткнення, встановлення 30-кілометрової зони безпеки, відведення важкого озброєння.

Паралельно в часі з цими нібито досягнутими домовленостями бойовики активізували спроби штурму Донецького аеропорту, використовуючи танки, РСЗВ, ствольну артилерію та міномети.

І потім були тижні та місяці кривавих боїв…

20 січня 2015 року проросійські бойовики підірвали термінал аеропорту. Бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилися, ховаючи під собою українських захисників. Водночас було здійснено кілька спроб доставити допомогу бійцям, але через повне оточення жодна з цих спроб не була вдалою, оскільки противник влучно розстрілював всю техніку, яка підходила до нового терміналу.

22 січня 2015 року вцілілі бійці відійшли з терміналу, однак багато поранених і контужених українських військових потрапили до полону.

З військової точки зору важливо те, що за час боїв українська армія встигла вибудувати оборону, створивши лінію укріплень навколо злітної смуги по периметру навколишніх населених пунктів.

Треба розуміти, що захисники вели найбільш важкі етапи оборони на морозі, фактично без води, окрім дощової чи талої. Вони мали лише піхотне озброєння, але піддавалися обстрілам з різноманітних видів зброї, у т.ч. важкої. Ця кількамісячна битва забрала життя близько 100 українських військових.

Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська!

Зустріч з отцем Андрієм Зелінським. До Дня пам'яті захисників України

Не існує більш потужного ресурсу в житті людини, аніж усвідомлений досвід. Усвідомлений досвід — найпотужніший капітал, який ми можемо інвестувати в проєкти нової якості себе і світу навколо нас.

Тільки тоді, коли моя свобода стає матеріальним (видимим) результатом — я можу відчути смак свободи і цей смак так важливо, аби батьки вчили дітей.

Смак перемоги — механізм, який дозволяє ніколи не приспати воїна в собі.

Такими (і не лише) життєвими орієнтирами ділився з аудиторією 29 серпня у День пам'яті захисників України голова Наглядової ради "Українського ветеранського фонду, викладач програми Етика-Політика-Економіка УКУ, співзасновник Української академії лідерства, отець Андрій Зелінський, презентувавши дві книги «Семенові зорі» та «Анатомія Воїна».

На зустрічі отець Андрій, спілкуючись із присутніми, простими словами та водночас дуже глибоко охарактеризував суть ідеї, яку він описав у книзі. Дав розгорнуті відповіді на запитання щодо символізму назви книги, часово-історичного виміру змальованих подій, про українську філософію софійності.

ВІДЕОЗАПИС

Книга «Семенові зорі» написана у новому жанрі казки з добрими очима, зміст якої якої полягає в тому, щоб ми змогли доторкнутись вічних цінностей та чеснот.

Для цього людина повинна збалансувати свій емоційний стан із раціональним зовнішнім і стати цілісною особистістю, яка здатна запалити зорі у іншій людині.

Книга писалася дев’ять років: у ній описані сенси нашого буття, життя, смерть, становлення особистості, служіння, свободу, вічність.

У основу філософської концепції книги автор ставить поняття Дивосвіту. Диво, подив як те, що спонукає людину розвиватися і в тому стані побачити реальність, це основна категорія, яку піднімає у своїй книзі.

Поняття Софійності народної мудрості, вітру, як волі, яка здатна запалювати зорі.

Серед образів Софійного Дивосвіту України є Іван Полюй, Іван Франко, Василь Стус, Григорій Піпський, Марія Приймаченко, Святослав Хоробрий, Григорій Сковорода.

 

Андрій Зелінський також підкреслив важливість питання відображення правдивої історії нашої землі, яку потрібно зараз по-справжньому вивчати, очистивши її від ідеологічних нашарувань, якою її нам подавали, ті, хто панували над українським народом.

 

У книзі «Анатомія воїна» автор показує про те з чого складається суть воїна, який живе у кожному із нас.

Воїн - це не тільки, і не стільки про військових.

За словами отця Андрія воїн, це — дух, який притаманний кожному з нас.

Однак, в багатьох цей воїн спить, і часто людина живе стереотипно, діє за чиїмись вставленими мірками, боїться ступити крок.

А воїн - це шлях. Не простий, однак дуже цікавий як знайти у своїй душі і розвивати себе, свою суть, свою ідентичність.

І наостанок декілька цитат:

Воїна не варто жаліти ним потрібно пишатися! 

Воїн повинен стати на захист правди і добра! 

Без віри воїна в собі ти легко приймаєш руйнівну брутальність!

Без прийняття воїна в собі тобі бракує повноти, цілісності, справжності, людяності!

Воїн живе у кожному проте не кожен у нього повірив!

Воїн, це твоя здатність до руху попри всі перепони! 

"Майстерня міста Києва 2023". До Дня Знань

До Дня Знань, 2 вересня, в рамках Київського форуму розвитку громадянського суспільства в парку "Відрадний" відбулась культурна акція "Майстерня міста Києва 2023".
Наші бібліотекарі вірять, що майстер-класи та конкурси вчать дітей сміливості робити власні вибори, розкривати свої здібності і покращувати навички.
Тож Публічні бібліотеки Солом'янки запропонували різноманітні культурно-просвітні активності, серед яких:
- виготовлення ляльок-мотанок
- витинанок
- браслетів
- книжкових закладинок
- конкурси за які можна було отримати призи.
Також під кінець заходу нашим майстриням-бібліотекарям було приємно отримати подяки за участь у "Майстерні міста Києва 2023".

  

"Українська - мова можливостей. Мовна стійкість.”

31 серпня в Центральній бібліотеці Солом’янки відбулася фінальна зустріч 16 хвилі розмовного клубу в рамках проєкту “Єдині”. Тема цього заняття була “Українська - мова можливостей. Мовна стійкість.”

На занятті була присутня учасниця пані Світлана, яка розповіла про свою особисту стійкість та наполегливість у переході на українську мову. 

Учасниця родом із Республіки Білорусь. Довгий час практикувала різні шляхи вивчення української, але, на жаль, російськомовне середовище та відсутність курсів української мови в Києві не сприяли покращенню навиків спілкування. Але пані Світлана не здавалась: наполегливо намагалася говорити українською в родині та продовжувала шукати курси української мови. Вона була дуже щаслива, коли натрапила на проєкт “Єдині”. Учасниця повідомила, що розмовний клуб став для неї чи не єдиною можливістю так багато спілкуватися українською, і не хвилюватися, що в співрозмовника не вистачить терпіння слухати її невпевнену мову.

Ми дивилися відео, де й інші люди розповідають про свої труднощі в переході на українську, про несприйняття друзів та оточуючих, про те, як інколи доводилося відстоювати своє право на спілкування державною мовою. Також ми розвінчували міти, придумані радянською та російською пропагандою, що стосуються української мови. 

Пані Світлана збагатила своє “мовне дерево” свіжими плодами: написала нові слова, якими тепер володіє завдяки проєкту “Єдині”. Завершили ми наш розмовний клуб теплою бесідою та смачним чаюванням.