Захід, присвячений Дню пам'яті жертв політичних репресій

День пам'яті жертв політичних репресій – національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня та відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року.

У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки».

Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом, це одне з найбільших в Україні місць масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. Свій останній спочинок тут знайшли тисячі осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВС у Києві.

У Центральній бібліотеці Солом'янки 21-го травня була проведена літературно-пісенна зустріч за творами поетів розстріляного відродження та поетів-шістдесятників, серед яких Євген Плужник, Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Володимир Сосюра, Василь Стус, Василь Симоненко та Ліна Костенко. У піснях були відображені теми про материнські очі, рідну Батьківщину, людські чесноти, філософські настрої та роздуми, кохання. Присутні не приховували своїх емоцій, які переходили від смутку до радості, від посмішки до печалі.

Заключним акордом зустрічі стало запрошення усіх охочих на наступну недільну імпрезу, яка відбудеться 28-го травня і буде присвячена Дню Києва. 

Спеціальний гість прийдешньої зустрічі - Максим Рильський, онук відомого класика української літератури.

ВІДЕОЗАПИС

Вражаючі факти про «Великий терор» в Україні

День пам'яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.

Вражаючі факти про «Великий терор» в Україні

1. Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших на території України. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян.
2. Інші місця масових поховань жертв «Великого терору» політичних репресій 1937–1938 років – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). У Західній Україні після 1939 року також з’явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).
3. Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкавидисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.
4. 27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.
5. НКВД УРСР розташовувався у Києві в 1934-1938 роках у будівлях колишнього Київського інституту шляхетних дівчат (згодом – Жовтневий палац), в 1938-1941 роках по вулиці Короленка (нині – Володимирська), 33. Київський міський відділ та управління НКВД по Київській області розміщувались по вулиці Р. Люксембург (нині – Липська, 16).
6. У 1955 році КҐБ при РМ СРСР направив в обласні управління держбезпеки директиву №108 сс, де дав вказівку повідомляти родичам розстріляних, що їхні рідні «померли в місцях позбавлення волі, а в необхідних випадках, при рішенні майнових або інших правових питань, реєструвати в загсах смерть розстріляних із видачею заявникам свідоцтв, в яких дати смерті вказувати у межах 10 років з дня арешту, а причини смерті – вигадані».
7. В рамках «Великого терору» НКВД організувало та провело серію масових національних операцій. Це т.зв. «німецька операція» (25 липня 1937 р.), «польська» (11 серпня 1937 р.), «румунська», «латиська», «грецька», «іранська», «харбінська», «афганська», «проти болгар і македонців».
8. Спогади катів-енкаведистів та результати ексгумації тіл свідчать про характерний «почерк» вбивць. Як правило, це були постріли у потилицю або в перший шийний хребець із револьверів системи «Наган». Наган вважався точним, безвідмовним та достатньо потужним для завдання смертельного поранення, несильна віддача берегла сили катів при масових розстрілах.
9. Влітку 1937 року було введено ряд нормативних документів, що посилили відповідальність членів родин репресованих. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей «ворогів народів», засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР. Показовою є доля колишнього Генерального секретаря харчових справ УНР Миколи Стасюка, який в 1931 р. був засуджений на 10 років, а потім дізнався що в 1937 році його дружина Марія була страчена «як дружина петлюрівського міністра».
10. Термін «Ворог народу» (латинське hostis publicus) має давньоримське походження. Він застосовувався до ворогів республіки, які прирівнювались до солдатів ворогуючої сторони та підлягали фізичному винищенню. Вдруге цей термін став загальновживаним в часи Великого терору якобінців у Франції в 1793-1794 рр. У СРСР цей термін був не лише розповсюдженим кліше політичної риторики, але і вписаним у Конституцію 1936 року, згідно 131 статті якої «ворогами народу» оголошувались особи, які вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність.

Матеріали Українського інституту національної пам'яті

Цикл онлайн-зустрічей у рамках спільного проєкту Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" та Публічних бібліотек Солом'янки

Відеолекція «Биківня: шлях до правди»

Лектори: Наталія Амонс і Микола Бривко - наукові співробітники НІМЗ "Биківнянські могили"

Правда про Биківнянські могили упродовж кількох десятиліть приховувалась від українського суспільства. Радянська влада наполегливо або не помічала поховання у Биківнянському лісі та мародерів, які робили свою чорну справу, або тиражувала брехливу інформацію про провину нацистів у масовій загибелі людей. Урядові комісії, що в різні роки розслідували факт віднайдення тіл у Биківні, перебували під жорстким контролем КДБ. А місцеві мешканці, якщо й знали щось про це трагічне місце, не наважувались згадувати спецділянку НКВС навіть пошепки. В який спосіб правда про місце поховання жертв сталінських репресій вийшла на поверхню, хто долучився до її поширення ви дізнаєтеся в онлайн-лекції.

Також ви довідаєтеся:

- хто з відомих українських діячів звертався до влади з вимогою правди про Биківню,

- якою була роль журналіста Сергія Кисельова в розслідуванні теми Биківнянських поховань,

- що поєднувало американського бізнесмена Артура Луковського з Биківнею

Онлайн-лекція «Розстріляна палітра. Репресовані українські художники, поховані в Биківні»

У Биківнянському мартирологу представлено чимало діячів Розстріляного відродження – літературно-мистецького покоління 1920-1930-х років, яке пов’язують з піднесенням та розквітом української культури. Окремою сторінкою в український ренесанс цього періоду вписана діяльність провідних українських художників, серед яких Володимир Гагенмейстер, Микола Івасюк, Михайло Бойчук, Василь Седляр та інші.

У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського живопису в 1920-х – 1930-х роках, лекторка Тамара Бойко, старший науковий співробітник НІМЗ «Биківнянські могили» розповідає про основні тенденції розвитку малярства цього періоду, знайомить із знаковими картинами митців та згадує важливі документи з архівно-кримінальних справ репресованих художників.

"Пам’ять заради життя: слово, обірване у Биківні" - історико-літературознавча лекція Тетяни Шептицької, заступника генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»

Онлайн-лекція Тетяни Шептицької "Вирок українському сміху: українські гумористи, які стали жертвамирепресій радянського терору" 

Український гумор і сатира 1920-х – 1930-х років відзначались модерними пошуками, появою нових жанрів та імен. У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського гумору в 1920-х – 1930-х роках, лекторка розповідає про основні тенденції розвитку цього жанру, ознайомлює з їхніми знаковими і репрезентативними творами та розкриває особливості роботи з архівно-кримінальними справами репресованих митців-гумористів.

Ви дізнаєтесь:

- як встановлювався партійний контроль за українським гумором;

- що сталося з членами редколегії «Червоного Перцю»;

- як народжувався «радянський сатирик»;

- які жарти Юрія Вухналя чекісти вважали антирадянськими;

- якими були подальші долі українських сатириків і гумористів 1920-х – 1930-х років.

Пам’ять заради життя: Биківнянський мартиролог: імена, викреслені з афіш

Важливі і трагічні сторінки історії українського театру 30-х років ХХ ст. відкриває нам лекторка, начальниця науково-дослідного відділу Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Олена Полідович.

Жертви червоного терору

День пам'яті жертв політичних репресій в Україні припадає на третю неділю травня. Відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року.

Внаслідок політичних репресій в Україні десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусове психіатричне лікування. Найвідоміші історики і джерелознавці сучасності проводять тривалі і ґрунтовні дослідження цього страшного явища в нашій історії. Серед них – Сергій Білоконь із своєю працею «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. 1917 – 1941 рр.»

У праці розглянуто перебіг соціальної революції, здійсненої в СРСР після 1917 року.

Внутрішня політика ставлення большевицької держави до населення, українського народу, була постійна і незмінна – починаючи з перших днів існування совєцької влади. Вона передбачала ліквідацію частини населення, і поставленої мети держава досягла. В Україні державна політика мала протиукраїнський характер де терористичну політику проти народу провадили большевики на чолі із комуністичною злочинною партією, внаслідок панування якої в СРСР загинуло приблизно 110 мільйонів людей. Протягом XX століття уся стара Європа, особливо східна, й частина Азії зазнали жахливих потрясінь. Європою прокотилися дві Світові війни. Що ж до українців та інших народів колишнього СРСР, то вони зазнали Катастрофи. Перед нашими очима – руїни старої культури і руїни націй. Нинішня криміналізація верхів і безпорадність низів – прямий наслідок нищення людської субстанції.

Настав крайній час рятувати нашу Віру, мову, нашу культуру, нашу націю.

Книга «Великий терор в Україні», «Куркульська операція» 1937 – 1938 років це збірник документів, що висвітлює одну із головних складових «Великого терору» – масові політичні репресії комуністичного режиму у 1937 – 1938 роках, проведені відповідно до оперативного наказу народного комісара внутрішніх справ СРСР М.І.Єжова №0047 від 30 липня 1937 року. Певну цінність має статистична обробка протоколів трійки Управління НКВС у Харківській області за 1937 рік. Документи розкривають механізм творення партійними та каральними органами масового терору та його соціально-політичну спрямованість проти сільського населення України, ілюструють жорстокість у проведенні операції: з понад 111 тисяч заарештованих де основну масу (понад 64 тисячі) було розстріляно, майже всі інші загинули пізніше у таборах ГУЛАГу.

У книзі «Пастка для еліти» від авторів О. Бантишева та А. Селюка можна детально ознайомитися з кримінальними справами, сфальсифікованими за часів сталінських репресій. Серед імен – Павло Губенко(Остап Вишня), Максим Рильський, Юрій Коцюбинський та інші. Книга написана на основі матеріалів архівно-облікових відділів обласних управлінь КДБ Херсонської, Харківської, Одеської Львівської та Миколаївської областей та інших джерел.

«Триста років самотності: український Донбас у пошуках смислів і батьківщини» – книга Станіслава Кульчицького і Лариси Якубової про те, як на тлі поворотних етапів політичної, соціально-економічної та етнокультурної історії нового й новітнього часу реконструйовано обставини колонізації Донеччини і Луганщинщини, участь окремих етнічних груп у суперечності, які вони генерували.

Один із трагічних символів тієї доби є київська Биківня. Об'єкт спеціального призначення НКВС, де у кінці 30-х-40-х років відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. За даними науковців, у Биківнянському лісі поховано близько 100 тисяч репресованих комуністичною владою.

У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки». У 2018 році Верховна Рада проголосувала за Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Закон суттєво розширює коло осіб, які підпадають під реабілітацію.

Джерела у ЦРБ ім. Ф.Достоєвського:

• Білокінь, С. І. (Сергій Іванович) Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. 1917 - 1941 рр. : [джерелознавче дослідження] / Сергій Білокінь. Київ : Українські пропілеї, 2016.
• Великий терор в Україні. "Куркульська операція" 1937-1938 рр. : у 2 ч. Ч. 1 / упоряд. Сергій Кокін, Марк Юнге. Київ : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2010.
• Бантишев, О. Ф. (Олександр Федорович) Пастка для еліти / О.Ф. Бантишев, А.В. Селюк. Київ: Нора-друк, 2004.
• Кульчицький, С. В. (Станіслав Владиславович) Триста років самотності: український Донбас у пошуках смислів і Батьківщини / Станіслав Кульчицький, Лариса Якубова. Київ: Кліо, 2016.

День пам’яті жертв політичних репресій

В День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні внаслідок політичних репресій комуністичного  режиму, бібліотека імені Достоєвського інформувала читачів про гіркі події недалекого минулого,  злочини тоталітаризму, та звитяжних  людей, які чинили йому опір.

Література, яка представлена на тематичній виставці «В жорнах свавілля» містить ґрунтовні  наукові дослідження істориків, проникливі особисті спогади і роздуми репресованих учасників  боротьби за свободу й справедливість. Зміст книг та брошур хронологічно охоплює великий часовий діапазон від доби колективізації  та голодомору до «шістдесятництва» й Української Гельсінської Спілки. Літературні примірники розраховані на широке коло читачів, які бажають знати правду  про трагічні сторінки в історії України.  

В жорнах свавілля

В ЦРБ імені Ф.М. Достоєвського на захід з нагоди Дня пам'яті жертв політичних репресій завітала студенська молодь, щоб згадати і вшанувати всіх, хто загинув від злочинів і свавілля тоталітарних режимів. Завідуюча читальною залою Віра Волинчук розповіла про письменників України, які стали жертвами політичних репресій і про депортацію з Криму татарського населення. Сьогодні Росія, як і 80 років тому, переслідує українців і кримських татар на окупованих територіях. Джамала, яка перемогла на Євробаченні, довела всьому світові, що Крим був, є і буде Батьківщиною кримських татар в складі незалежної України.