До 95 років від дня народження Івана Дзюби

Сьогодні виповнюється 95 років від дня народження Івана Дзюби (1931-2022) – дисидента, політв’язня, літературознавця, публіциста, академіка НАН України. Протягом усього життя він послідовно відстоював українську мову, культуру та право українців на власну історичну пам'ять.

Іван Дзюба народився в селі Миколаївка на Донеччині. Закінчив Донецький педагогічний інститут, а згодом навчався в аспірантурі київського Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Працював у редакціях журналів і видавництвах, досліджував творчість українських письменників та розвиток сучасної літератури.

Він був одним із найяскравіших представників покоління шістдесятників. У вересні 1965 року під час прем'єри фільму "Тіні забутих предків" у київському кінотеатрі "Україна" Дзюба разом із В'ячеславом Чорноволом і Василем Стусом відкрито виступив проти арештів української інтелігенції, що стало однією з перших публічних акцій опору радянській владі в Україні.

Того ж року Іван Дзюба написав працю "Інтернаціоналізм чи русифікація?", у якій проаналізував становище української мови й культури в умовах радянщини. Спочатку рукопис був адресований керівництву УРСР і СРСР, адже автор сподівався на відкритий діалог. Згодом текст розповсюджувався у самвидаві. Через нього Дзюба зазнав переслідувань, був заарештований у 1972 році і засуджений.

Після проголошення незалежності України Дзюба повернувся до активної роботи. У 1992-1994 роках очолював Міністерство культури, працював в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, був головним редактором журналу "Сучасність". Упродовж багатьох років публікував книжки й наукові статті, присвячені українській літературі, культурі та мовній політиці.

Цікаві факти:

• Виріс Дзюба у переважно російськомовному середовищі Донбасу, тому в юності називав себе росіянином – що навіть було зафіксовано в комсомольському квитку. Лише згодом, глибоко вивчаючи українську літературу, історію та культуру, він свідомо повернувся до своєї ідентичності.
• Памфлет "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вперше надрукований 1968 року за кордоном. Він вийшов не лише українською, а й англійською, китайською, французькою та італійською мовами. І лише у 1990-му році його текст опублікований у Києві – в журналі "Вітчизна".
• Через політичні переслідування Івана Дзюбу звільнили спочатку з посади завідувача відділу критики часопису "Вітчизна" (1962), а невдовзі, у 1965 році, з видавництва "Молодь". Упродовж тривалого часу він не мав можливості працювати за фахом. Після ув’язнення Дзюбі допоміг авіаконструктор Олег Антонов, який взяв дисидента коректором у багатотиражку Київського авіазаводу.
• У 2001 році Івана Дзюбу було вшановано званням Героя України – за визначний особистий внесок у розвиток української культури й державності.
• У 2023 році вийшов документальний фільм "Іван і Марта", присвячений життю Івана Дзюби, його громадській діяльності та багаторічному подружньому союзу з фізикинею Мартою Дзюбою (1943 р. н.)

Разом перемагаємо темряву!

Якщо перефразувати давню українську мудрість "готуй сани влітку" на сучасний манер, то "готуйся влітку до важкої зими" (читай: блекаутів) – це саме те, що відбувається зараз в нашій бібліотеці.

Дякуючи нашим неймовірним друзям Ukrainian Maker Association та Юрій Власюк у нас з'явилася такі ж неймовірно потужні (у всіх значеннях) партнери-меценати – компанія Атмосфера, розробник енергетичних рішень, які розбудовують енергосистему України через відновлювальні джерела енергії!

І це джерело енергії, ця Атмосферна диво установка у нас з'явилася!!!

Пам'ятаючи, як було непросто нам минулої зими, сказати, що радіємо такій новині – це майже не сказати нічого...

Ми щасливі!

Ми щасливі і безмежно вдячні усім цим прекрасним людям, а особливо Юрію Власюку, за те, що наші читачі, наші відвідувачі, наш креативний мейкерський простір буде зі світлом у навіть не дуже світлі часи!

Наша бібліотека pet-friendly!

У романі Кліффорда Саймака "Місто" автор описує розумну цивілізацію Псів, яка завдяки своєму миролюбству і гармонії з природою має успадкувати Землю після людей.

Здається, що один з її представників днями відвідав Бібліотеку Сковороди. Проінспектував, побігав за м'ячиком, погортав книжки. Хазяйка взяла собі Сару Джіо. А от песик зупинився на фантастиці, бо старий Саймак дійсно щось знав...

Чекаємо на продовження міжцивілізаційного контакту на вул. Освіти, 14-А!

120-та річниця від дня народження Олени Теліги

Сьогодні ми відзначаємо 120-ту річницю від дня народження однієї з найяскравіших постатей української літератури ХХ століття – поетеси, публіцистки та діячки ОУН Олени Теліги (1906-1942).

Народилася вона в Ільїнському під Москвою, у родині відомого інженера-гідротехніка Івана Шовгеніва. Дивовижно, але дитинство Олена провела в російськомовному середовищі, а її становлення як поетеси й, головне, як українки відбулося вже в еміграції – у чеських Подєбрадах, серед молодих українських поетів та колишніх вояків Армії УНР.

Життя Теліги було сповнене як буденності, так і випробувань. Разом із чоловіком Михайлом Телігою, студентом Української господарської академії, вони довгий час жили дуже бідно. Тож в еміграції Олена бралася за будь-яку роботу – вчителювала й навіть працювала моделлю в магазині.

У найтяжчі часи вона зробила свій головний вибір – служіння Україні. 22 жовтня 1941 року Олена Теліга прибула похідною групою ОУН до окупованого Києва в надії на національне відродження самостійної України (її чоловік Михайло приєднався до неї в місті наприкінці листопада). У Києві Теліга очолила Спілку українських письменників, редагувала літературно-мистецький тижневик "Літаври" й організувала пункт харчування для своїх соратників.

Вона знала, чим це може закінчитися, але не відступила. Друзі попереджали, що гестапо готує засідку в приміщенні Спілки, і радили їй туди не йти, проте вона свідомо пішла назустріч небезпеці. Вранці 9 лютого 1942 року, коли Олену заарештували, її чоловік Михайло, який до Спілки не належав і міг вільно піти, не скористався цією можливістю – і був заарештований разом із нею.

Точні місце й дата загибелі поетеси невідомі. Але оскільки в лютому 1942 року в Бабиному Яру відбувалися масові розстріли, днем пам'яті Олени Теліги, її чоловіка та інших членів ОУН заведено вважати 21 лютого 1942 року. Загинула вона на 35-му році життя.

Її поетична спадщина невелика – усього 38 віршів, – але кожен із них про мужність, вірність і незламність духу. Запрошуємо завітати до Бібліотеки Сковороди, щоб перечитати рядки Олени Теліги та вшанувати пам'ять цієї непересічної українки.

"Ми Є!"

19 липня, після безсонної ночі, кілька поколінь киян та мешканців Київщини зійшлися до Бібліотеки Сковороди на довгоочікувану літературно-музичну зустріч "МИ Є". Що змусило їх прийти цього тривожного недільного ранку після моторошної ночі, в яку увірвалися чотири десятки російських балістичних ракет? Що спрацювало: промовиста назва зустрічі, наші гості Таїсія Загоруйко (Taisiia Zahoruiko) та Дарина Охай чи непереборне бажання побути в колі однодумців у затишку улюбленої бібліотеки – ми достеменно не знаємо.

"МИ Є!" – своєю появою засвідчили не лише Тая і Дарина, а й зовсім юні мешканці Солом’янки, Лук’янівки та інших районів столиці. Віримо: для багатьох це виявилося надзвичайним викликом, і не всі охочі змогли доїхати.

Тож ми видихали цю ніч разом – проговорюючи свій біль, проживаючи страх, тривогу, жаль і злість, які вже давно стали супутниками українців. Допомогти знизити внутрішню напругу взялася наша колега, поетеса Тетяна Яровицина (Tenditna Syla). Її вірші, написані цьогоріч, відгукнулися багатьом.

Ця зустріч була справжнім проявом любові і вдячності всім людям, які дають сили триматися і підтримувати інших: бабусям-дідусям, мамам і татам, друзям, колегам і просто небайдужим людям. І особливо – захисникам української землі й неба!

А завдяки музиці вона була арттерапевтичною мандрівкою в часі й просторі, яка наповнювала нас чуттєвими сенсами. Юні музикантки привідкрили нам світ музичних уподобань сучасної молоді виконанням каверів:

• сучасних українських пісень "Місто весни" (спільної пісні гуртів "Океан Ельзи" та "Один в каное"), "Спи собі сама" та "Місця щасливих людей" гурту "Скрябін", музичних композицій "Ніжність" (на слова Ліни Костенко) та "Воля" бандуристки Марини Круть, "Вітрила" від Melovin;
• старої доброї української класики "Гуцулка Ксеня" та "Червона рута";
• а також світових хітів "Lovesong" від Adele та "Requiem" від Alma.

На прохання глядачів Таїсія також прочитала власний щемкий вірш "Повертатись додому", який давно завоював серця прихильників в Україні та за кордоном, адже допомагає відчути власне "українське ядро". Свої вірші також прочитала юна поетка і подруга дівчат Катерина Крючкова.

"Це було так світло, добрісно, красиво, що я перенеслася у той свій період молодості, особливої сили, музики, кохання, квітів і ніби перезавантажилася! Неймовірні дівчата! Я розумію, як то було непросто після такої ночі. Але знали б ви, як сильно ви підтримали людей!" – такий відгук залишила психологиня Тетяна Вишко, яка була присутня на цій зустрічі.

Ми також радіємо, що сучасна молодь виявляє довіру до бібліотеки. І добре пам’ятаємо, як юна жага до життя владна звернути гори!

Анонс заходу

25 липня о 15:00 у Бібліотеці Сковороди відбудеться вечір пам’яті Андрія Соснова – воїна, музиканта, поета, волонтера та керівника творчого об'єднання "Мак'Київська Русь".

Андрій Соснов (1973-2024) – молодший сержант 209-го батальйону 113-ї окремої бригади ТрО. З березня 2022 року боронив Україну від московитів.

За сумлінне виконання службових обов'язків, вірність військовій присязі, особисту мужність і самовідданість, виявлені під час відсічі збройної агресії, був нагороджений відзнакою командира 113-ї окремої бригади ТрО "За мужність в бою" III ступеня. 29 липня 2024 року помер від бойових поранень, отриманих біля Макіївки на Луганщині.

До роковин загибелі воїна Письменницький клуб рівна - рівному проведе літературно-музичну зустріч, присвячену Андрію. Запрошуємо долучитися та вшанувати пам’ять нашого Захисника!

#Бібліотека_80_років_разом

Продовжуючи гортати сторінки 80-річної історії Бібліотеки Сковороди, ми не могли пропустити сьогоднішню дату. 17 липня відзначає свій день народження Орися Чухрій, що була нашою керівницею у 1985-2016 роках.

Саме вона, ще за років пізнього Щербицького, почала створювати на Солом'янці справжній осередок українства. Чого це їй вартувало у тодішніх жорстких ідеологічних рамках, в яких працювали бібліотекарі, один тільки Бог знає.

І це саме пані Орися, ще до офіційного проголошення незалежності України, підняла наш синьо-жовтий прапор над тоді ще бібліотекою імені Достоєвського – першою серед столичних книгозбірень.

Разом з нею ми зростали, розширювалися, а 2008-го переїхали у нове і сучасне приміщення, створене спеціально для бібліотеки.

Вона ж, виходячи на пенсію, зуміла оцінити лідерські якості і характер Іванни Щербини (Ivanka Shcherbyna) та передала їй естафету керівництва, яку сама прийняла від легендарної Євдокії Ільченко.

Вісімдесяті, дев'яності та початок двотисячних як для України, так і для нашої бібліотечної системи видалися динамічними і дуже непростими. Про ці роки ви більш розлого зможете прочитати у двох статтях на нашому сайті. 

Посилання тут: 

про Орисю Іванівну Чухрій

історія бібліотеки кінця 1980-х - початку 2000-х

Анонс заходу

Даємо другий дзвоник! Тобто нагадуємо, що вже за 10 днів – 26 липня, о 12:00 – ми з вами обговорюємо на Читацькому клубі найзнаменитіший роман Халеда Госсейні "Ловець повітряних зміїв".

Книжка афганського, за походженням, лікаря, що вийшла у 2003 році, мала непростий шлях до читача. Спочатку це було оповідання про двох хлопчаків, що мирно запускають повітряних зміїв у Кабулі, і яким не зацікавилися видатні американські часописи The New Yorker та Esquire.

Кількома роками пізніше автор, амбіції якого не згасали, знайшов свій дебютний рукопис у гаражі і взявся переробляти його у справжній роман. Тема була розширена, конфлікти набули глибини, а ще додалося "нуару". На виході маємо книжку, яка понад 4 роки трималася у списку бестселерів The New York Times.

Чим вас ще зацікавити, щоб ви проковтнули "Ловця" за ті 10 днів, що лишаються до обговорення?

А чи знаєте ви, що у 2007 році режисер Марк Форстер екранізував роман в Голлівуді? Робота виявилися наче і непоганою, але за визначенням авторитетного рейтингового порталу Rotten Tomatoes: "Попри кілька чудових акторських робіт, фільм так і не зміг передати магію роману на великому екрані".

Тому Бібліотека Сковороди закликає вас саме до читання! Приходьте. Беріть участь в обговоренні. Висловлюйте свої власні і відверті думки з приводу прочитаного. Роман того вартий.

Модеруватиме зустріч Тетяна Яровицина (Tenditna Syla).