Сьогодні ми відзначаємо непересічну дату: 100 років від дня народження людини, яка вміла дивитися на розвиток країни ширше, ніж через цифри економічної статистики – Богдана-Володимира Гаврилишина.
Загалом біографія цього видатного українського економіста, мислителя та громадського діяча є досить відомою, але деякі факти все ж нагадаємо.
Народився він 19 жовтня 1926 року в містечку Коропець, яке належало тоді до Бучацького повіту Тернопільського воєводства Польської Республіки. Великий вплив на його формування, окрім родини, мала участь у пластунському русі, любов до якого зберіг на все життя.
У 1944 році, після закінчення Дрогобицької гімназії, 17-річного Богдана вивозять на примусові роботи до Австрії, а згодом до Німеччини. Після завершення Другої світової війни опиняється у таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена.
1947 року Гаврилишин виїжджає до Канади. Там спочатку працює лісорубом в таборі Мініпюка, разом з тим організовує вечірні класи для українців та бере участь у діяльності місцевих профспілок. А вже у 1948 році його прийняли на авіаційне відділення інженерного факультету в Торонтському університеті, який став його alma mater…
Отже, які ж основні ідеї та постулати Богдана Гаврилишина? У своїй праці "Дороговкази в майбутнє – До ефективних суспільств" (1980) він сформулював чотири важливі критерії суспільної ефективності:
- Політична свобода – людина повинна мати можливість впливати на життя країни, а не бути лише виконавцем чужих рішень.
- Економічний добробут – важливо не просто виробляти більше багатства, а забезпечувати прийнятні умови життя для всього населення.
- Соціальна справедливість – освіта, охорона здоров’я та соціальний захист мають бути складниками суспільного устрою.
- Гармонія з природою – економічний розвиток не повинен досягатися ціною руйнування довкілля.
Узагальнюючи думки одного із найвпливовіших українців у світі можемо зробити висновок, що високі доходи окремих людей не свідчать про успішність держави загалом.
Ще одна важлива ідея Гаврилишина полягала у неможливості побудувати зріле суспільство, якщо кожен вимагає дотримання власних прав, але не замислюється про свої обов’язки.
У 2014 році Богдан Дмитрович уклав свою видатну "Декларацію відповідальності людини". Її сенс полягає у звичайних повсякденних діях, а саме: бути відповідальним за власні рішення, поважати інших, дбати про родину й громаду, розвивати свої здібності та не залишатися байдужим до спільних проблем.
Ці принципи не мають за мету перекласти на громадян усю відповідальність держави. Радше вони є нагадуванням про те, що демократичні інституції не працюють повноцінно без активних, свідомих і відповідальних людей. Водночас автор пропонував оцінювати розвиток країни за тим, як змінюється життя людей та їхніми наявними можливостями для покращення цього життя.
"Людина світу" Богдан Гаврилишин залишив нам у спадок найголовніше – спосіб успішного мислення.
