Київські витоки медичної науки

185 років тому в Києві розпочалася ера сучасної медицини. Бо саме в 1841 році при Імператорському університеті святого Володимира (нині це КНУ імені Тараса Шевченка) було відкрито медичний факультет – осередок, навколо якого впродовж наступних десятиліть формувалася одна з найвідоміших медичних шкіл України.

У квітні 1840 року цар Микола I підписав рескрипт про відкриття медичного факультету в Києві. Передбачалося, що навчання розпочнеться 1842 року, тобто після завершення будівництва головного університетського корпусу.

Однак, активне поширення епідемій та гостра потреба в лікарях спонукали адміністрацію університету прискорити відкриття факультету. Для перших занять пристосували орендоване приміщення на вулиці Лютеранській.

У вересні 1841 року Рада професорів університету святого Володимира ухвалила рішення про відкриття медичного факультету. Цього ж місяця свої перші лекції провели професори Микола Козлов (анатомія) та Володимир Караваєв (хірургія). Перший набір складав 29 студентів.

За університетським Статутом було створено 10 кафедр, які охоплювали фундаментальні та клінічні дисципліни. Особливе значення мала кафедра патологічної фізіології з патологічною анатомією – вона стала першою такого профілю в Російській імперії.

1853 року було відкрито Анатомічний театр – так тоді називали спеціалізовані будівлі, призначені для проведення анатомічних розтинів, досліджень та лекцій з медицини. Його будівлю спорудили за проєктом архітектора Олександра Беретті. Збереглася вона і донині: в ній, на вулиці Богдана Хмельницького 37, зараз розташований Національний музей медицини України.

У 1920 році медичний факультет був реорганізований в окремий Київський медичний інститут. Сьогодні традиції київської медичної науки продовжує Національний медичний університет імені Олександра Богомольця. Ім’я видатного вченого інституту присвоїли 1946 року, майже одразу після його смерті.

Цікаво, що сам Олександр Богомолець похований не на Байковому кладовищі, а на території мальовничого Дендропарку, названого на його честь. Він закладений самим академіком у 1930-х роках і розташований в історичній київській місцевості Липки за адресою, яка, знов таки, має ім’я вченого – вулиця Олександра Богомольця, 2.

Анонс заходу

Уявіть, що одного дня казка просто вийде до вас назустріч… Із морських хвиль!

Так-так, це можливо. Не вірите?

Тоді завітайте в четвер, 24 вересня, до Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди.

Бо ми будемо мандрувати підводним світом, фантазувати й відкривати для себе пригоди маленької мушлі-мандрівниці разом з Аллою Шлапак, громадською діячкою, науковицею, авторкою дитячої книжки "Пригоди морської Білосніжки".

Пані Алла завітає до нас, щоб особисто презентувати свою книгу, розповісти про її створення та поспілкуватися з читачами.

Впевнені, ця добра й фантазійна історія, що відкриває дітям чарівний підводний світ, говорить про важливі речі – дружбу, турботу про природу, необхідність берегти довкілля – не залишить байдужими ні дорослих, ні маленьких відвідувачів.

Тож запрошуємо дітей, батьків і всіх, хто любить добрі казкові пригоди.

Приходьте – на вас чекає зустріч із казкою, яка живе між сторінками!

"Sound&Word: український код"

Щорічно у третю суботу вересня відзначається День української музики. 20 вересня Бібліотека Сковороди відзначила цю дату проведенням пісенної зустрічі "Sound&Word: український код".

Наш незмінний ведучий Ігор Якубовський цього разу запропонував зосередитися на піснях у жанрі української співаної поезії – унікальному культурному явищі, в якому першочергове значення мають текст і глибокий поетичний зміст, а музичний супровід підкреслює та підсилює слово.

Коріння цього жанру сягає глибин української культури, коли мандрівні кобзарі, бандуристи та лірники через слово та струни несли в люди тогочасні "новини" й філософські роздуми. А яскравим взірцем інтелектуальної "авторської пісні" XVIII століття є "Сад божественних пісень" нашого духовного покровителя Григорія Сковороди.

За часів УРСР, у другій половині ХХ ст., авторська (бардівська) пісня розвивалася як інтелектуальний опір радянській цензурі та масовій естраді. Однак переважна більшість пісень була навіяна соціалістичними настроями. Запит на український контент формувався в російськомовному вакуумі.

Українська авторська пісня почала кристалізуватися у 1960-х: перші такі твори рідною для нас мовою виникли в Києві та Львові. Але перші масштабні українськомовні концерти відбулися значно пізніше: у Молодіжному театрі (Київ, 1985) та в новоствореному театрі авторської пісні "Не журись!" (Львів, 1988).

Із андеґраунду українська авторська пісня вийшла на хвилі національного піднесення кінця 80-х років і розквітла на фестивалях "Червона рута" (Чернівці, 1989) та "Оберіг" (Луцьк, 1989). Багато хто пам’ятає ці події як прорив у самоідентичності.

Тоді ж серед плеяди яскравих творчих особистостей розгорілися й зорі авторів-виконавців Сергія Мороза (Serhii Moroz) та Ігор Якубовський.

Цим митцям однаково добре вдалося покласти на музику вірші Фрідріха Шиллера "Поділ землі" і Роберта Бернза "Чесна бідність" у перекладі Миколи Лукаша і створити незабутні пісні на слова Тараса Шевченка "І золотої, й дорогої", "Ваш такий наївний погляд" Євгена Плужника, "Біль розлуки" Володимира Сосюри, "Дві хмароньки" Олександра Олеся, "Найогидніші очі порожні" Василя Симоненка, "Як добре те, що смерті не боюсь я" Василя Стуса, "Буває мить якогось потрясіння Ліни Костенко, "Вечорова паризька зоря" й "Вітаю вас, білесенька княжна!" (обидві на слова Анатолія Тарана), "Зіграй мені мелодію дощу" Тетяни Яков’юк та інших.

Усе це змогли в сучасних реаліях відчути й ми. Навіть коли концертною залою через атаки російських дронів стає звичайнісінький паркінг.

Тішимося, що маємо змогу працювати опліч із такими талановитими й невтомними особистостями та запрошуємо на їхні майбутні концерти стінах бібліотеки, що на вулиці Освіти, 14-А!

Анонс заходу

Отже, як і обіцяли, анонсуємо День ремонту в Бібліотеці Сковороди, що пройде вже 24 вересня!

Ви ж пам’ятаєте, що днями ми відкрили перший у Києві бібліотечний мейкерспейс? Це простір для творчості, спільної роботи, реалізації ідей та нових можливостей. І вже наступного четверга спільнота нашої бібліотеки вперше долучається до глобальної ініціативи 𝐑𝐞𝐩𝐚𝐢𝐫 𝐃𝐚𝐲.

Вона об’єднує людей у різних країнах навколо простої ідеї: не викидати те, що можна відремонтувати. Це можливість продовжити життя улюблених речей, заощадити ресурси та на практиці почати втілювати більш сталий підхід до споживання.

Тож запрошуємо вас на День ремонту! 

Приносьте одяг та інші текстильні речі, які потребують ремонту, – будемо разом їх лагодити та дамо їм друге життя. Наш девіз: не викидай – відремонтуй!

А ще це прекрасна можливість познайомитися з новим простором бібліотеки та дізнатися, які ще активності ми готуємо для вас найближчим часом.

Нагадаємо, що подія відбудеться в рамках проєкту Make-a-thek – він отримав фінансування від програми Європейського Союзу Horizon Europe за грантовою угодою № 101177660.

Наші події наступного тижня

Вересень вже набрав обертів й огорнув нас золотим світлом і новими планами. А вже на цьому тижні щедро пригостить затяжними осінніми дощами. Бібліотека Сковороди запрошує вас сховатися від негоди у затишку серед книжок і цікавих людей, які можливо стануть вашими однодумцями.

Завітайте на такі унікальні заходи, що ми їх приготували для вас із найближчого понеділка:

• Вівторок, 22 вересня, 17:30 – Перше засідання розмовного 𝐄𝐧𝐠𝐥𝐢𝐬𝐡 𝐂𝐥𝐮𝐛 "Фантастичне в літературі", під час якого у живому діалозі відкриватимемо грані реального і нереального в книжкових сюжетах. Вестиме зустріч літературознавиця Віра Скуратова (Vira Skuratova).
• Четвер, 24 вересня, 14:00 – 𝐑𝐞𝐩𝐚𝐢𝐫 𝐃𝐚𝐲 (День ремонту) в Бібліотеці Сковороди. Запрошуємо всіх охочих до нашого мейкерспейсу, де на новісінькому обладнанні будемо лагодимо принесений вами одяг та створюємо щось новеньке.
• Неділя, 27 вересня, 12:00 – перший в новому сезоні Читацький Клуб на Освіти. Цього дня обговоримо книжку Ганни Крицької (Ganna Krytska) "Пульс пуповини. Анатомія почуттів в еміграції".

А ще не забуваймо, що ви завжди можете долучитися до наших регулярних щотижневих активностей:

• Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Український розмовний клуб "Мовосвіт на Освіти" з Людмила Єлякіна – щовівторка о 17:30.
• Майстер-клас з ляльки-мотанки від Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).
• Урок здоров’я з Ігор Якубовський – щонеділі о 10:15.

Тож нехай цей тиждень принесе вам нові відкриття, приємні розмови та відчуття тепла, яким хочеться ділитись з іншими. Адреса наша незмінна:

Де: вул. Освіти, 14-А

Телефон: ‪+38 063 240 6642

Вхід вільний

Укриття поруч

Запрошуємо на зустріч Читацького клубу!

Друзі, цим дописом хочемо нагадати вам про Читацький клуб, засідання якого відбудеться в Бібліотеці Сковороди у неділю 27 вересня!

Ми взяли в роботу збірку оповідань "Пульс пуповини. Анатомія почуттів еміграції" Ганни Крицької (Ganna Krytska), щоб проговорити суспільно важливу тему. Ставлення до цієї теми є неоднозначним і переважно залежить від джерел, з яких ми черпаємо інформацію про явище еміграції. Книжок, які б узагальнювали цей болючий досвід українців, небагато, але вони актуальні.

За офіційною статистикою, через війну з України емігрували близько 5 млн осіб (третина – це діти й підлітки до 18 років). І ця цифра становить майже половину демографічних втрат країни, друга половина яких – смертність та зниження народжуваності.

Люди, які вимушено залишали свої домівки й не знайшли належної підтримки всередині країни, свідчать: часом дуже зручно думати, що вони "зникають" разом зі своєю проблемою – зруйнованим будинком, містом-привидом, втратою, хворобою або станом, якого "не вивозять". Питання відповідальності за їхнє виживання відкрите.

Є й інший доконаний факт: багато хто з вимушених мігрантів повертається в Україну. Саме так повернулася старша донька Ганни Крицької.

Авторка, яка є також гештальт-терапевткою, наважилася говорити про те, що насправді відчуває людина, яка опинилася в еміграції. Чи справді вона все забула й відмежувалася? І до чого тут страх і провина? Чи можна рівняти всіх під один гребінець? Що ми втрачаємо, коли відштовхуємо одне одного та які є точки дотику в тих, хто виїхав, і тих, хто залишився?

Щойно книжка вийшла в Україні, пані Ганна надіслала примірник для бібліотеки. А потім ще три летіли до нас аж із Німеччини, бо російські дрони знищили частину накладу в Києві.

Тож запрошуємо вас до обговорення цієї чесної збірки оповідань та ділимося доброю новиною! Читачам, які зроблять найґрунтовніший аналіз книжки, у подарунок вже відкладені примірники з підписом авторки. Оповідання дуже легко читаються і дають широке поле для досліджень. Часу трохи більше ніж тиждень!

Дата: 27 вересня

Час: 12:00

Де: вул. Освіти, 14-А

Вхід вільний

Укриття поруч

Лекція Тетяни Шептицької "Вирок українському сміху"

16 вересня 2026 року в межах проєкту "Історична грамотність", у партнерській співпраці з Меморіальний заповідник "Биківнянські могили", у Бібліотеці Сковороди відбулася лекція "Вирок українському сміху".

Вже з самої назви зрозуміло, що йдеться про письменників-гумористів доби "Розстріляного відродження". Провела її Тетяна Шептицька, кандидатка філологічних наук, заступниця генерального директора з наукової роботи Заповідника.

А що, власне, ми знаємо про український гумор і сатиру 1920-30-х років? На превеликий жаль, перед лекцією багатьом вдалося пригадати лише прізвище письменника-гумориста Остапа Вишні. Невже за кілька десятиліть не з’являлося інших імен, талановитих авторів? Адже гумор, іронія і сатира були завжди притаманні нашій літературі. За відповідями на ці питання прийшли всі охочі.

Зустріч розпочалася з прочитання уривка про "весілля Гаврила Ратиці". Слухаючи його, ми були вражені, бо і мова, і динаміка оповіді, і дотепний гумор викликали відчуття, що перед нами сучасний гумористичний твір. Навіть важко повірити, що цей текст написаний близько 100 років тому! Так ми дізналися про Юрія Вухналя, майстра гострого слова, чиї жарти чекісти вважали антирадянськими.

Далі звучала історія виникнення у 1922 р. в Харкові гумористичного журналу "Червоний перець". На презентаційних слайдах з’являлися все нові й нові прізвища…

Василь Чечвянський, Юхим Ґедзь, Юрій Вухналь (Іван Ковтун), Кость Котко, Олександр Ковінько, Остап Вишня. От тільки всі ці імена (а більшість митців писала під псевдонімами) стають для нас відомими не з літературних джерел чи збережених творів, а з інших, моторошних – із матеріалів архівно-кримінальних справ НКВС проти цілої плеяди українських сатириків і гумористів. Майже всі вони в 1936–1937 рр. отримали абсурдні звинувачення в тероризмі і вищу міру покарання – розстріл.

Кожна сторінка кримінальних документів просочена жахом і безкарністю "червоного" терору – від опису вилучених речей, книжок із особистих бібліотек письменників до багатотижневих допитів, погроз, психологічного тиску, написання наклепів на колег і друзів під тортурами.

Завдяки дослідницькій роботі Тетяни Шептицької ми дізналися імена письменників, що перетворювали гостре слово на іронію, повсякденні ситуації – на дотепні сюжети, а українську мову – на потужний інструмент творчості. Їхня творчість була яскравою, сміливою, напрочуд живою. Та за легкістю й дотепністю творів поступово проступала похмура реальність епохи – цензура, переслідування, арешти й репресії.

Ось їхні імена.

Василь Чечвянський (Василь Губенко, 1888-1937) – український письменник-гуморист, старший брат Остапа Вишні. Багаторічний співредактор і секретар журналу "Червоний перець"; член літературних організацій "Плуг" і ВУСПП.

Остап Вишня (Павло Губенко, 1889-1956) – український письменник, класик сатиричної прози. Започаткував новий жанр – усмішка, різновид фейлетону та гуморески. У 1918–1919 рр. – офіцер медичної служби Армії УНР. Брав участь в організації та редагуванні перших двох номерів журнал«Червоний перець» (1922). У 1933–1943 рр. – репресований до табору ГУЛАГ.

Юхим Ґедзь (Олексій Савицький, 1896-1937) – український прозаїк-гуморист, поет, драматург. Під псевдонімом Юхим Ґедзь Олексій Савицький друкував сатиричні твори, а поезію та лірику — під псевдонімом Олесь Ясний.

Юрій Вухналь (Іван Ковтун, 1906-1937) – український письменник-гуморист і сатирик. Працював у редакціях газети "Комсомолець України", журналу "Червоний перець"; член літературних організацій "Плуг" і ВУСПП. Перший почав змальовувати в гуморесках негативного героя-комсомольця в найрізноманітніших обставинах.

Кость Котко (Микола Любченко, 1896-1937) – український прозаїк, журналіст. Його статті, фейлетони, памфлети, гуморески друкувалися у всіх республіканських газетах і журналах. Видав 20 книжок гумору і сатири.

Олександр Ковінько (1900-1985) – український письменник-гуморист. Опублікував понад 30 книг сатири й гумору. Постійно друкувався в журналах "Перець", "Україна", "Прапор", "Жовтень", вміло відтворював смішне в побуті. Письменник виробив власний стиль неквапливої, іронічної, мудрої оповіді, побудованої на фольклорно-розмовній основі. У 1935–1947 рр. – репресований до таборів Магадану без права повернення в Україну.

Ці імена та твори цілеспрямовано намагалися стерти з культурної пам’яті. Сьогодні вони повертаються до нас – як важлива частина української літератури та нашої історії.

Більше про них можна дізнатися на сайті Заповідника. У нашій бібліотеці ви можете знайти інформацію про них у літературознавчій праці Юрія Коваліва "Історія української літератури: кінець XIX – поч. XXI ст. : у 10 т. Т. 5. У сподіваннях і трагічних зламах : підручник для ВНЗ".

Ми щиро вдячні пані Тетяні за її кропітку дослідницьку роботу, під час якої проаналізовано десятки архівних документів! За цікаву, унікальну, проілюстровану документальними фотографіями просвітницьку лекцію.

"В'яжемо для Перемоги" в мейкерспейсі

Не встигли влягтися емоції від офіційного відкриття в Бібліотеці Сковороди першого в Києві мейкерського простору – а в нас уже перші активності!

Невтомні майстрині-волонтерки-в’язальниці з батальйону В'яжемо для Перемоги освоюють нову для себе територію.

Розміщуються комфортно. Плетуть-в’яжуть-спілкуються. І поруч, на професійній швейній машині, зручно й оперативно пришивають липучки до адаптивних шкарпеток, які вже дуже скоро потраплять до рук українських воїнів!

Під час зустрічі майстрині належно оцінили простір та окремі, зручні місця для матеріалів, інструментів і готових речей.

Окрім 26 адаптивних та теплових виробів для захисників (а це 7 пар адаптивних та 3 пари звичайних шкарпеток, 5 поясів, 1 жилет і 10 піддупників), що створила наша спільнота за минулий тиждень, ми мали і три маленькі радості:

Поповнення в команді – щиро радіємо пані Людмилі, яка долучилася до нас.

Матеріальна підтримка – дякуємо нашій читачці Олена Крохмаль та пані Наталі за подаровану вовняну пряжу, які дуже скоро перетворяться на теплесенькі речі.

І маленькі ювілеї – майстриня Любов Івко зв’язала свій пояс!

Тож, життя триває, і наша робота для Перемоги – теж.

Зустрічі відбуваються в рамках проєкту Make-a-thek , який отримав фінансування від програми Європейського Союзу Horizon Europe за грантовою угодою № 101177660.

І принагідно, запрошуємо разом творити у нашому новому мейкерському просторі! Щовівторка – в’яжемо. А рівно за тиждень, найближчого четверга, 24 вересня, у нас – 𝐑𝐞𝐩𝐚𝐢𝐫 𝐃𝐚𝐲 (День ремонтів).

Підписуйтеся на нашу сторінку і чекайте анонсів!