Ярослав Барнич і його "Гуцулка Ксеня"

Вчора, 30 вересня, виповнилось 130 років з дня народження Ярослава Барнича, українського композитора, диригента, скрипаля та педагога. Він побачив світ 1896 року в селі Балинці на Станіславщині.

Музичну освіту талановитий юнак здобув у Львівському вищому музичному інституті. У 1914 році добровольцем вступив до легіону Українських січових стрільців, в 1916–1917 роках був композитором і диригентом театру Легіону. Згодом працював у театрах Львова й Ужгорода, керував симфонічним оркестром у Станіславові, а в 1941-1944 роках, під час німецької окупації, працював диригентом Львівського оперного театру.

Барнич увійшов в історію передусім як один із творців української оперети XX сторіччя. Він звертався до тогочасної і близької йому галицької дійсності, української пісенної традиції та, водночас, європейської музичної форми. Його авторству належать оперети "Шаріка", "Пригода в Черчі", "Дівча з Маслосоюзу" та найвідоміша "Гуцулка Ксеня", музикознавці називають її одним із найяскравіших зразків модернової української оперети.

Сьогодні "Гуцулку Ксеню" знають насамперед як танго. Але з цією піснею пов'язана цікава й досі остаточно нез'ясована історія авторства.

Дослідники називають Ярослава Барнича творцем пісні, однак у радянський час її авторство приписували сільському вчителю Роману Савицькому та композитору Івану Недільскому. Водночас фахові наукові пошуки демонструють, що питання авторства залишається дискусійним, бо дійсно існують суттєві аргументи на користь Барнича, але документа, який остаточно поставив би крапку в цій історії, не знайдено.

За поширеною версією, прототипом Ксені була Ксенія Клиновська, учениця Барнича. Саме з нею пов'язують появу цього нестаріючого танго, яке уособлює почуття композитора до своєї учениці.

Хай там як, але у 1938 році Ярослав Барнич створив однойменну легендарну оперету на три дії, лейтмотивом якої стало популярне танго.

У 1944 році, коли почав окреслюватись майбутній фінал Другої світової війни, Барнич вирішив емігрувати до Німеччини, а 1949 року переїхав до США, де згодом багато років керував Українським хором імені Тараса Шевченка. Помер композитор у місті Клівленд в 1967 році.

"Гуцулка Ксеня" пережила свого автора (чи, можливо, авторів) і стала однією з найвідоміших українських пісень XX століття, історія її створення демонструє наскільки складною іноді буває доля української музичної спадщини.

(візуалізація Gemini)

Дякуємо!

Друзі, щиро дякуємо за кожне вітання та тепле слово, які ми почули від вас протягом усього цього дня!

Але маємо ще дещо: нам вдвічі приємніше, бо щоденна праця усіх наших 17-ти бібліотек отримує високі оцінки. Сьогодні жодна з наших бібліотек не залишилася без подяки! Ми отримали відзнаки від мера міста, від Департаменту культури та від нашого Управління.

Дякуємо за довіру та визнання! Пишаємось нашою неймовірною командою і продовжуємо натхненно працювати!

Пізнай себе. Пізнай світ. Створюй майбутнє!

Зі святом, друзі! Сьогодні Всеукраїнський день бібліотек, і ми підготували для вас дещо справді особливе!

Уявіть: 2026 рік, гамірний Київ, і тут... з'являється сам Григорій Сковорода. Куди б він, перш за все, подався у пошуках істини та своїх людей? Спойлер: звісно ж, на Солом’янку – до вашої улюбленої Бібліотеки Сковороди!

Світ летить уперед, технології розвиваються з шаленою швидкістю, але бібліотека залишається незмінним місцем сили. І тут давно вже не про "тишу в залі"! Тут спілкуються, дискутують, читають, майструють, шиють, грають на гітарі, знаходять друзів, обговорюють ідеї та просто живуть. 

До речі, цю відеоісторію ми створили в межах нашого творчого конкурсу бібліотекарів Публічні бібліотеки Солом'янки "AIмідж бібліотеки". Його мета – показати бібліотеку як сучасний, безбар'єрний та живий простір, залучивши до творчого процесу інструменти штучного інтелекту. Адже ми впевнені: сучасна бібліотека – це синергія традицій та інновацій!

"Пізнай себе. Пізнай світ. Створюй майбутнє!" – наш меседж сьогодні та завжди.

Тож ще раз зі святом! Дивіться наше відео, діліться враженнями в коментарях і приходьте творити майбутнє разом з нами! 

30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек

Це день тих, хто відчиняє перед вами двері бібліотеки навіть тоді, коли їм самим непросто.

Хто пам’ятає ваші книжкові смаки.

Хто знаходить потрібне слово, потрібну книгу, потрібну відповідь.

А іноді – просто щире: "Заходьте. Ми вам раді".

Сьогодні бібліотека може бути різною. Місцем, де знаходять свою книжку і навчаються нового. Де зустрічаються з друзями й однодумцями. Де народжуються ідеї, звучить музика, відбуваються розмови, майстер-класи та різноманітні події.

А головне – бібліотека є місцем сили, простором довіри, куточком, де серед тривог і болю можна хоча б ненадовго відчути спокій і тепло.

І за всім цим стоять бібліотекарі. Небайдужі, віддані своїй професії люди, які радять, допомагають, організовують, навчають, підтримують і щодня наповнюють бібліотеку життям.

Дякуємо вам, дорогі бібліотекарі, за вашу працю, терпіння, доброту й тихе світло, яке ви щодня тримаєте й творите для інших.

Ми вдячні кожному, хто приходить до бібліотеки – за книжкою, за емоцією, за порадою, на зустріч чи просто "на хвилинку".

Бо бібліотека живе не в стінах. Вона живе в людях. Вона живе в усіх нас!

Бережімо бібліотеки. Бережімо людей. Бережімо світло, яке ми разом запалюємо!

У цей день наша особлива вдячність – Силам оборони України, завдяки яким бібліотеки можуть залишатися відкритими, а ми – продовжувати свою роботу. І наша світла пам’ять усім, хто любив книги та бібліотеки, хто був їхнім читачем, другом чи працівником, але більше ніколи не прийде сюди через російську агресію.

Пам’ятаємо тих, кого ми втратили. Цінуємо тих, хто нас захищає. Працюємо заради тих, хто житиме й читатиме завтра.

Обговорення книги Ганни Крицької "Пульс пуповини. Анатомія почуттів еміграції"

Неспокійної неділі 27 вересня в укритті неподалік Бібліотеки Сковороди найзатятіші учасники Читацького клубу зібралися, щоб поділитися враженнями від збірки новел Ганни Крицької (Ganna Krytska) "Пульс пуповини. Анатомія почуттів еміграції", яка вийшла цьогоріч у видавництві Літературна брама.

На перший погляд, може здатися, що еміграція – це про обрив пуповини. А подібні книжки – про "поїхали й забули", як хотілося б думати жертвам кремлівської пропаганди.

Проте це не так. Ця книжка – про міцну пуповину, прокладену горизонтальними зв’язками між тими, хто "на місці" і хто "не на місці". Зв’язками, на яких ми, українці, тримаємось. Про те, як пережите стає досвідом, біль – скульптурним матеріалом, а людина – сильнішою, аніж думала.

Тут 26 новел про людей і події в Україні та за кордоном упродовж 2022-26 років. Тут про Київ (зокрема про Чоколівку і Лук’янівку) та Київщину. Тут про тих, хто віддає життя та останні сили заради того, щоб рідна країна встояла. Про тих, хто міг би прожити гідне життя, але не встиг. Про тих, хто мріяв про еміграцію і хто про неї ніколи не думав. І трішки про німецьке місто Кельн, у якому наразі мешкає авторка.

   

Ганна пише з двох своїх ідентичностей: гештальт-терапевта і письменника. Завдання психології – розгорнути, пояснити та втішити. А от мета художнього письма, особливо короткої прози, інша: загорнути, подати кількома мазками, лишивши читачеві простір... На перший погляд, тут є протиріччя. Утім, лише на перший.

Головне питання, на яке людина шукає відповідь усе життя, звучить так: "хто я"? Та кожен з тих, хто має досвід вимушеного чи свідомого переїзду за кордон, знає, що до цих двох слів додається ще одне: "хто я тут?" Або три: "хто я тут для вас?"

Ці питання на відстані множаться і трансформуються в: "хто я для себе, якщо...", "хто я для рідних, які...", "хто я для чоловіка, який...", "хто я для місцевих і для країни, в якій...", "хто я для України і для тих, хто став на її захист?" Хоча, звісно, насправді книжка значно ширша за почуття окремих людей. Вона – про Україну в багатьох її проявах.

Обговорення було глибинним. А фото двох усміхнених людей свідчить про те, що дві книжки, призначені читачам, які зроблять її найглибший та найтепліший розбір, офіційно знайшли своїх адресатів!

Якщо ви – з тих, хто через обстріли не зміг доїхати до бібліотеки, але готові поділитися своїми міркуваннями та враженнями, радо вас вислухаємо. Пишіть в коментарях!

🛟  А насамкінець – кілька цитат з книги:  

▪️ "Такі вже ми, українці. Не можна показувати, що боїшся. Бо як тоді витримати?" 

▪️ "Більшість стосунків поміж людьми зшивають і латають Провина і Сором".  

▪️ "Хтось має виплакувати біль війни. Я не можу жити так, ніби її нема, якщо вона є". 

▪️ "Як би чарівно нам не усміхалися європейські міста – в масках чи без, – ми тут не на своєму місці".  

▪️ "Важливо чути голоси інших, коли втрачаєш власний. Це дає надію колись відродитися". 

Наші події наступного тижня

Останні дні принесли нашому рідному Солом'янському району важкі випробування та гучні, безсонні ночі. У такі тривожні моменти як ніколи важливо гуртуватися, підтримувати одне одного і знаходити місця для відновлення.

Бібліотека Сковороди продовжує працювати для вас – як простір, де можна перевести подих, знайти внутрішню точку опори та відчути тепло від спілкування з однодумцями.

Завітайте на такі унікальні заходи, що ми їх приготували для вас на цьому тижні:

• Четвер, 1 жовтня, 17:30 – Друга зустріч із педіатром Альона Косташ на тему "Дитина хворіє: як допомогти та зберегти спокій". Актуальна і потрібна розмова для батьків, яка може допомогти опанувати себе та діяти зважено у стресових ситуаціях.
• Неділя, 4 жовтня, 12:00 – Літературно-музична зустріч "Тримаймо стрій!", присвячена Дню Захисників та Захисниць України. Згадаймо наших героїв, подякуємо їм та наповнимося силою, співаючи разом з Ігорем Якубовським.

І звісно, ви завжди можете долучитися до наших регулярних щотижневих активностей:

• Вчимося співати у "Вокальній студії на Освіти", чекаємо всіх охочих – щовівторка й щочетверга о 10:30.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Український розмовний клуб "Мовосвіт на Освіти" в межах Рух Єдині – щовівторка о 17:30.
• Майстер-клас з ляльки-мотанки від неперевершеної Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).
• Урок здоров’я з майстром східних практик Ігор Якубовський – щонеділі о 10:15.

Бережіть себе, не нехтуйте тривогами та пам'ятайте, що найтемніші часи завжди легше пережити разом. Чекаємо на вас у нашому затишному просторі!

Де: вул. Освіти, 14-А

Телефон: ‪+38 063 240 6642

Укриття поруч

#польськамова #językpolski

Хтось розхитує човник україно-польської дружби, а от Бібліотека Сковороди зайнята абсолютно протилежним. Ми ретельно плекаємо добросусідські відносини та, головне, закликаємо вас читати польською мовою!

По-перше, не забуваймо, що це мова Адама Міцкевича й Анджея Сапковского, Миколая Коперника і Барбари Брильської, Станіслава Лема і навіть самого Роберта Левандовського.

А ще читаючи польською, ми долучаємося до найвидатніших українців, які її досконало знали, вільно спілкувалися і майстерно перекладали з неї.

Як от, наприклад, Іван Франко, що знав цю мову як рідну і написав польською тисячі сторінок. Чи Тарас Шевченко, Ольга Кобилянська та Михайло Грушевський, які вільно спілкувалися польською мовою. Леся Українка, окрім такого ж вільного мовлення, блискуче перекладала. А Максим Рильський той взагалі був геніальним перекладачем-полоністом.

Про Мазепу з Хмельницьким й годі згадувати, бо навчалися вони в польських колегіумах, писали дипломатичні листи та вели переговори з польськими можновладцями віч-на-віч.

Польській мові властива надзвичайна чемність, ввічливість і дипломатичність. На слух вона м'яко і музично шелестить, особливо у гарному виконанні. Завдяки наголосу на передостанньому складі, польська дуже ритмічна. А ще вона, що рідкість для слов'янських мов, має носові голосні звуки, які надають польській мові неповторного шарму.

Здається, всі аргументи наведено… Залишається лише похвалитися нашими останніми надбаннями, які ви бачите на фото.

Це нещодавно отримані нами книжки польських авторів і переклади польською. Для жінок, чоловіків і їхніх дітей. Кожну з них можна відтепер взяти додому, завітавши на абонемент бібліотеки за добре вам знайомою адресою: вулиця Освіти, 14-А!

"Where Does the Impossible Begin? / Де починається неможливе?"

22 вересня у Бібліотеці Сковороди (а точніше, in the nearest shelter) відбулася перша англомовна зустріч 𝗘𝗻𝗴𝗹𝗶𝘀𝗵 𝗖𝗹𝘂𝗯 "𝗧𝗵𝗲 𝗙𝗮𝗻𝘁𝗮𝘀𝘁𝗶𝗰 𝗶𝗻 𝗟𝗶𝘁𝗲𝗿𝗮𝘁𝘂𝗿𝗲". Як і було задумано засновницею клубу, літературознавицею Вірою Скуратовою, вона виявилася захопливою! 

Привідкриємо таємницю: заняття клубу базуються на лексиці з ґрунтовної праці дослідника фантастичного жанру Цвєтана Тодорова "The Fantastic: A Structural Approach to a Literary Genre" та організовані так, що учасники з різним рівнем англійської змогли м’яко увійти в тему й розпочати невимушене спілкування.

Розмовляли на тему "Where Does the Impossible Begin? / Де починається неможливе?", використовуючи розділ "Definition of the Fantastic", де центральною є ідея вагання (hesitation): фантастичне виникає в момент невизначеності між можливим і неможливим, природним і надприродним поясненням.

Скориставшись цим фокусом бачення, ми поступово відкривали для себе грані фантастичного. Спершу – в реальності, розповідаючи одну з незвичайних історій із власного життя. Потім намагаючись змоделювати певну ситуацію, давши їй пояснення. А тоді плавно змістили акцент уваги на книжки, які ми любимо читати, і не згледілися, як промайнули майже дві години. Цікавість і справді робить людей розкутими!

Зацікавилися? Долучайтеся до нас 6 жовтня, спілкуватимемося на тему: "Strange, Wonderful, or Fantastic?". І не забувайте, що найкраща база для пошуку фантастичного в літературі – сучасна книгозбірня!

Форма для реєстрації: https://forms.gle/jDDG2rXpi6fPEvjaA 

Наостанок коротенько познайомимо вас з особистістю, чиї дослідження наштовхнули пані Віру на бібліотечний формат клубу:

Цвєта́н То́доров (1939-2017) – болгарський науковець, дослідження якого охоплюють широкий спектр наук. Автор багатьох праць із теорії літератури, культурології, соціології та історії інтелектуальної думки. Автор книжок "Теорія літератури" (1965), "Вступ до фантастичної літератури" (1970), "Обличчям до екстреми" (1991) та багатьох інших. Усебічно проаналізував жанр фантастики, теми колективної пам'яті, тоталітаризму та моралі в екстремальних умовах. Більшість праць Тодорова написано французькою, адже значну частину життя він провів у Парижі. Викладав у Національному центрі наукових досліджень (Франція), у Нью-Йоркському університеті, Колумбійському університеті, Єльському університеті та Університеті Берклі в Каліфорнії.