Анонс заходу

Наступного четверга, 5 березня, о 16:00 запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на шості емоційні читання у межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра".

Цього разу зануримося в родинну атмосферу книжки Христини Кішик "Ану бігом ходіть їсти!" Ні, це не кулінарна книга! Це – захоплива історія в поштівках про все, що відбувається в системі координат родини й роду. І так, "Ану бігом ідіть їсти!" – то не про їжу, то про любов.

Авторка книжки щиро, делікатно, а головне, цікаво дає відстежити, як історія і знання роду (випробування, таємниці, кохання, важка праця й життєвий досвід наших предків) допомагали цілим поколінням вижити і зберегти свободу та виплекати дітей з онуками. А ще залишали в нащадках певний поведінковий код, звичаєву та емоційну "прошивку".

Дослідниця етнопсихології та популяризаторка вільного духу й здорового мислення Христя Кішик створила цю книжку з вірою, що чуйний контакт із родом стане в пригоді й вам. І допоможе знайти внутрішні опори, яких бракувало. Бути щасливішими, а головне – вільними й зі своєю правдою у своїй хаті, на своїй землі.

Ми підберемо двійко-трійко оповідань, завдяки яким ви зможете відстежити вплив роду на вашу особистість, і просто й ненав’язливо побудемо поряд. Тож до зустрічі!

Запрошуємо до обговорення книжки у Читацькому клубі!

Друзі, ми довго думали, яку ж книжку запропонувати для обговорення на наступному Читацькому клубі. І вирішили, що найкращим варіантом буде "Гемінґвей нічого не знає" Артура Дроня!

Причин тому кілька. По-перше, про цю книжку багато говорять, і на нашому абонементі на неї вже сформувалася черга.

А ще вона варта того, щоб її прочитав, як мінімум, кожен європеєць, бо східний фронт Європи змінив усе. Через цю зміну класичне сприйняття війни, що міцно засіло в головах людства, втратило свою актуальність. І саме українцям випало змінити це.

Це пронизлива, чесна, сутнісна збірка есеїв про сліди війни на людях – військових і цивільних, дорослих і малих. Про життя на межі, де страх і смерть сусідять із великою любов’ю й обов'язком, на яких усе тримається. Глибоко особистісна, на рівні спогадів і, разом з тим, світоглядна, на рівні нових уявлень про світ і війну в ньому.

Молодий письменник, учасник російсько-української війни, ставить багато незручних запитань – до себе, до Окопного Господа, до часу, до друзів і побратимів. До старого світу, який застиг на рівні досвіду Другої світової. До класиків антивоєнної літератури Ремарка та Гемінґвея, якими колись захоплювався автор.

У четверті роковини Великої війни в Бібліотеці Сковороди завдяки нашій колезі Тетяні Яровициній (Tenditna Syla) з’явилося ще три примірники книги Дроня. Тож запрошуємо дізнатися про те, що саме міг би сказати один з наймолодших військових письменників класику Гемінґвею, якби вони зустрілися. Повірте, буде що переосмислити, і про що поговорити.

До березневого клубу – трохи більше місяця!

Зустріч про здоров'я

Нерідко ми відкладаємо турботу про себе на "після перемоги", на "після свят" чи на "наступний понеділок". Але внутрішня рівновага та міцний імунітет потрібні нам просто зараз. Саме тому Бібліотека Сковороди робить все можливе, щоб поступово, крок за кроком, перетворитися на справжній хаб здоров’я.

І ось черговий крок: 24 лютого до нас завітали фахівчині з Центру здоров’я і краси – нутриціологиня Тамара Гаярина (Gayarina Tamara) та провізорка Ольга Демешко.

Разом ми шукали відповіді на запитання: як залишатися здоровими в сучасних реаліях? Говорили про правильне харчування, зменшення впливу стресу, користь фізичних вправ і фітотерапію. Наведемо кілька важливих тез цієї розмови.

Чи знали ви, що легендарна "Гарвардська тарілка" (розроблена ще у 1948 році) нещодавно отримала масштабне оновлення? 7 січня 2026 року міжнародні експерти переглянули стандарти, і сьогодні ідеальний обід виглядає так:

50% – овочі та фрукти (вітамінна база);

25% – білки (з акцентом на якісне червоне м’ясо та рибу);

25% – складні вуглеводи (енергія на день).

До того ж фахівці радять мінімізувати цукор, обирати натуральні жири, повножирні молочні продукти та замінювати рафіновану олію запашною оливковою.

Окрема частина зустрічі була присвячена фітотерапії. Виявляється, бетулін із кори берези підтримує печінку та судини, корінь валеріани допомагає при тахікардії, а звичайний лопух – це справжнє джерело вітамінів. Навіть елементарне, але щоденне жування голочок та шишечок хвої може стати дієвим способом зміцнити імунітет і знизити рівень стресу.

Не забуваємо і про базові речі: 1,5 літра теплої води на день, якісний сон і регулярний рух. Саме цей мінімум формує фундамент нашого самопочуття.

Корисною стала інформація про індивідуальні консультації з фітотерапії. Запит на "природне перезавантаження" сьогодні дуже високий, і ця тема відгукується багатьом. Під час заходу й після його завершення запитань не бракувало. Адже доступ до якісної інформації – одна з умов того, щоб залишатися здоровими.

Дякуємо нашим гостям за знання, досвід і практичні поради. Це була зустріч, яка мотивує діяти вже сьогодні.

Емоційні Лесині читання

22 лютого в Бібліотеці Сковороди в межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра" відбувалися емоційні читання творів надзвичайно масштабної постаті – Лесі Українки.

Знаючи, що на кінець лютого припадає її 155-річний ювілей, ми подумали: а чом би й ні та взяли в роботу чотири її поезії, лист до коханої людини та пісню "До мого фортепіано", написані на межі XIX-XX століть.

А було все так. Цього дня ми багато що відчували. На початку – роздратування, злість і страшенний розфокус після нічних обстрілів. Але ж і щиру зацікавленість перед майбутньою зустріччю. Коли торкнулися Лесиних творів, то нас поглинув спектр різноманітних емоцій.

Щоб проілюструвати це, ми навіть розбилися на два табори:

"Теплий спектр" – віру, довіру, надію, любов, ніжність, мрійливість, захоплення, піднесення, турботу, доброту, прихильність відчула абсолютна більшість учасників.

"Холодний спектр" – сум, печаль, біль, прикрість, розчарування, самотність, ностальгію засвідчили троє учасниць.

І все це збурила Леся Українка та п’ять її невеличких творів з книжок, що на фото!

Читаючи по черзі її вірші та слухаючи пісню, ми відстежували наші відчуття, отримували хвилинку на фіксацію їх всередині себе. А далі на учасників чекали два кола обговорення: власних емоцій від текстів (і, ймовірно, закладених у них самою авторкою) та наших думок і вражень.

І що б ви гадали? На практиці виявилося дуже важко вирізнити емоції від читання з-поміж огрому наших попередніх знань про Лесю. Тож ми вчилися їх розрізняти.

Коли вступають у силу знання, емоції відступають: гору беруть думки і враження. Від цього зустріч стає не менш цікавою. Ба навіть перетворюється на захопливий освітній процес (спойлер: серед нас була вчителька української мови та літератури)!

Чи так працює метафоричність поезії, чи то ефект "перенесення" – нам достеменно невідомо. Та ми дійшли висновку: коли мова йде про емоції від маловідомих творів знаних постатей, багатий читацький досвід неминуче стає на заваді. Це майже як із близькими людьми: які б послання вони нам не транслювали, ми автоматично "знаємо", про що вони.

Тож фасилітаторці читань Tenditna Syla довелося добряче постаратися, аби рухатися в парадигмі проєкту.

Дякуємо Love for Livres та Bibliothèques Sans Frontières за емоційні "Лесині читання". Для багатьох цей незвичайний досвід був першим у житті!

Contra spem spero!

Сьогодні минає 155 років від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) – української поетеси, драматургині, перекладачки, культурної діячки, чий голос і сьогодні звучить сильно й актуально.

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Я співатиму пісню дзвінкую,

Розганятиму розпач тяжкий, –

Може, сам на ту гору крутую

Підійметься мій камінь важкий.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та нудьга,

Хоч я буду сама почувати,

Що на груди вже смерть наляга.

Смерть наляже на груди важенько,

Світ застеле суворая мла,

Але дужче заб'ється серденько,

Може, лютую смерть подола.

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та нудьга,

Хоч я буду сама почувати,

Що на груди вже смерть наляга.

Буде погляд мій вельми палати,

Може, згинуть всі хмари сумні,

Може, зірка, як буде сіяти,

Ясний промінь пошле і мені.

Смерть наляже на груди важенько,

Світ застеле суворая мла,

Але дужче заб'ється серденько,

Може, лютую смерть подола.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

2.05.1890

До четвертої річниці початку повномасштабної війни

Сьогодні – вже четверта річниця початку повномасштабної війни, яку проти нас розв'язала росія. Ті жахи, що ми проживаємо щодня, вже стали частиною світової історії. І щоб не забути злочини сусіда та пам'ятати, як усе починалося, ці події мають бути задокументовані фахово.

У межах великого поповнення бібліотечного фонду на мільйон гривень ми отримали особливу новинку – чотиритомник "Рік війни за свободу".

Це воєнно-історичний нарис про перший рік спротиву – від лютого 2022-го до лютого 2023-го. Над ним працювали історики НАН України, а робочу групу очолював Валерій Залужний.

У книгах зафіксовані перші години вторгнення, оборона Києва, складні рішення, наступальні операції й перелом на фронті. Тут немає пафосу, натомість є глибокий аналіз і чітка хронологія.

Якщо хочете зрозуміти ці роки, що вже здаються десятиліттям, через системний документальний погляд – чотиритомник чекає на вас на полицях бібліотеки.

Знання минулих етапів допомагає тверезо бачити шлях, який ми торуємо прямо зараз.

Зустріч із керівництвом Інституту комп’ютерних технологій Університету "Україна"

19 лютого у Бібліотеці Сковороди відбулася "двічі зустріч" з керівництвом Інституту комп’ютерних технологій Університету "Україна" – директоркою Наталія Одрібець та її заступницею Ольгою Веденєєвою (Olga Vedeneeva).

Спочатку почути про освітні можливості, які надає Інститут, виявили бажання дев’ятикласники з Ліцей 144. Багатьом із них уже час визначатися, де продовжувати навчання – у школі чи у фаховому коледжі.

Під час зустрічі юнаки та юнки не тільки отримали інформацію про спеціальності, які їх цікавлять. Вони дізналися про курси доуніверситетської підготовки, міжнародні навчальні програми та перспективи стажування у провідних IT-компаніях.

А щоб зберегти це все в пам’яті, сфотографували QR-коди та отримали інформаційні буклети. І на завершення навіть пограли в математичний квіз у Kahoot. Цікаво, що дівчата в безкомпромісній боротьбі таки здолали хлопців!

Сучасна молодь активно цікавиться ШІ та робототехнікою. В інституті на базі лабораторії кіберфізичних систем діє гурток роботизованих систем, який допомагає розвинути це зацікавлення у дещо більше.

Колись його створив великий друг нашої бібліотеки Максим Петренко – науковець, винахідник, доцент кафедри комп’ютерної інженерії Інституту. На превеликий жаль, у червні 2022 року він загинув, захищаючи Україну. Лабораторія має його ім’я, а справа його життя продовжує жити й надихати інших.

Наступну годину було присвячено зустрічі з дорослими. На ній йшлося про те, як здобути другу вищу освіту або ступінь PhD, поєднуючи навчання з роботою. Про соціальні освітні програми 45+, які частково фінансуються державою, а для ветеранів, людей з інвалідністю та деяких вразливих категорій – безплатні.

Оскільки дорослі – це чиїсь батьки та бабусі й дідусі, – вони уважно слухали все про умови вступу у 2026 році до коледжу чи інституту (на бакалаврат, магістратуру, до аспірантури).

Маємо надію, що ця зустріч у бібліотеці позитивно вплине на чиюсь долю. Нам буде дуже приємно про це дізнатися!

Афіша подій тижня

Друзі, плани на тиждень вже зверстані! У Бібліотеці Сковороди ми віднайшли рецепт ідеального очікування весни: трошки поезії, достатньо нових цікавих фактів, всі потрібні знання та безліч живого спілкування.

Згідно з ним ми приготували для вас, сподіваємося, дуже непогану програму.

Як вам, наприклад, унікальні події тижня, що сполучить зиму з весною:

• Вівторок, 24 лютого, 15:00 – "Як підтримати й зберегти своє здоров'я в сучасних реаліях?" Поговоримо про валеологію з експертами зі здоров’я Тамарою Гаяриною (Gayarina Tamara) та Ольгою Демешко.
• Середа, 25 лютого, 17:30 – Лекція Олександр Михайлик "Будинки та палаци культури Солом’янського району".
• Четвер, 26 лютого, 14:00 – Творча зустріч із поеткою Тетяною Власовою (Tetiana Vlasova). Так-так, та сама зірка.
• Неділя, 1 березня, 12:00 – Літературно-музична зустріч "Подих весни". Співаємо разом з Ігор Якубовський.

А ось і регулярні заняття, які в нас ніколи не проходять шаблонно:

• Курси української мови "МовоСвіт на Освіти" – щопонеділка о 12:30, щовівторка о 12:00.
• Тренінг "Творимо Українську Вікіпедію разом" – щопонеділка о 16:00.
• Розмовний клуб в межах проєкту Рух Єдині – щовівторка о 17:30. Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Навчання цифрової грамотності – щовівторка й щочетверга о 15:00.
• Клуб юного програміста "Кодик" – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 098 216 3552).
• Майстер-клас з ляльки-мотанки від Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).
• Урок здоров’я з Ігорем Якубовським – щонеділі о 10:15.