Українська фантастика набирає популярності, і це яскраво демонструють події в Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди. 13 жовтня тут презентували книжку Мії Марченко та Катерини Пекур «Діти вогненного часу». Зацікавленість аудиторії була настільки великою, що охочих придбати книжку виявилося більше, ніж самих примірників! Це чіткий сигнал про зростаючий попит на цей жанр.
24 листопада бібліотека знову стала місцем зустрічі з сучасною українською фантастикою: сюди завітали автори творчого об’єднання «ЛІТавиця». Спілкування з письменниками ще раз підтвердило: сучасна українська фантастика знаходить відгук серед різних поколінь, формуючи нове коло шанувальників.
Учасники зустрічі (а вона мала назву «Українська фантастика: на перехресті світів») розповіли про власні творчі шляхи, але чільне місце присвятили становленню української фантастики. За словами письменників, цей процес був нелегким: ще кілька років тому важко було уявити ситуацію, коли видавці наввипередки пропонують фантастам видатися, тиражі сягають десятків тисяч, а після публікації проводяться численні творчі зустрічі. Сьогодні це реальність, яка свідчить про нову епоху для жанру.
Довгий час українська фантастика, написана рідною мовою опинялася на периферії літературного процесу. До середини 2010-х років на книжковому ринку в Україні майже не було місця для українськомовних фантастів – все захоплювала російська книжка. Більшість відомих українських авторів, як-от Марина і Сергій Дяченки чи Тимур і Олена Литовченки, писали й видавалися російською – і в Україні, і в росії. Українськомовна фантастика в кращому випадку виходила мізерними накладами, її було важко знайти, а видавці одразу виносили цим книжкам вирок: «Це ніхто не буде читати».
Агресивне просування російських книжок на українському ринку не було випадковим. Це була частина спланованої політики, спрямованої на те, щоб не лише контролювати український книжковий простір, а й через літературу впливати на наші погляди та ідеї. Видавнича діяльність росії, хоч і подавалася як культурно-просвітницька, насправді була одним із інструментів для просування власної ідеології в Україні.
Після початку війни на Сході України у 2014 році ситуація почала змінюватися. Потік російської книжки поступово зменшувався, і вже того ж року, за словами учасників «ЛІТавиці», він скоротився на третину!
Автори й авторки літературної спільноти «ЛІТавиця» мають цікаву історію співпраці з РБЖ «Азимут» — українським науково-фантастичним альманахом, що виходив в Одесі з 2006 до 2021 року. За час свого існування «Азимут» став не лише майданчиком для публікацій, а й ініціатором літературних конкурсів, залучаючи письменників-фантастів з усієї України. З 2014 року альманах став двомовним, а у 2020 році остаточно перейшов на українську мову. Однак 2022 року навколо «Азимута» спалахнув конфлікт, що сколихнув літературну спільноту. Засновники вирішили провести конкурс, до участі в якому мали допускатися російськомовні твори. Це рішення викликало гостру реакцію збоку редакції альманаху та більшості авторів, які вже багато років працювали на підтримку української мови й культури. Вони виступили проти, вбачаючи в цьому крок, який суперечив україноцентричним принципам, що склалися за час існування «Азимута». У підсумку ця ситуація спричинила конфлікт між редакцією та більшістю авторів, які залишилися вірними своїм цінностям і обрали шлях, що не припускає компромісів щодо мовного питання, з одного боку, та засновниками альманаху — з іншого. Це яскравий приклад того, як літературний простір може стати полем не лише творчості, а й принципової боротьби за національну ідентичність.
За словами авторів творчого об’єднання «ЛІТавиця», навіть у 2019 році, попри стрімкий розвиток українськомовного книжкового ринку, російськомовна фантастика все ще трималася на плаву. Хоча її вплив уже не був таким домінуючим, як до 2014 року, вона продовжувала займати своє місце на полицях книгарень. Видавці ж за звичкою не поспішали підтримувати українську фантастику великими накладами, побоюючись, що ці книжки залишаться без читачів. Така ситуація, що склалася на ринку, стала каталізатором виникнення творчого об’єднання «ЛІТавиця» у 2020 році. Метою була передусім промоція української фантастики, створення належних умов для її розвитку.
Катерина Пекур поділилася цікавою історією походження назви об'єднання. Вибір назви «Літавиця» не був випадковим, адже цей образ глибоко коріниться в українській міфології. Літавиця – це вогненна змієподібна літаюча істота, яка має здатність перевтілюватися в прекрасну жінку, щоб спокушати молодих чоловіків. За іншою версією, Літавиця – це колишня добра душа, що повертається на землю, аби полегшити страждання людей.
Теми прадавніх легенд і міфів України стали основною темою творів письменників цього об'єднання. У їхніх текстах оживають міфічні образи, що переплітаються з глибокими філософськими та духовними роздумами, передаючи магічну атмосферу і таємничу силу української народної уяви.
Літавиця наразі - єдине літературне об’єднання в Україні, що проводить регулярні літературні конкурси творів у жанрі фантастики.
До складу «ЛІТавиці» входить 11 авторів, які живуть у різних містах і навіть країнах (тож частина з них особисто жодного разу не бачила інших авторів) і це також є цікавим феноменом. Така географічна різноманітність, на перший погляд, може здатися перепоною для спільної роботи, але насправді це стає ще одним важливим аспектом творчості, адже кожен автор приносить свій унікальний досвід, культурні впливи та погляди, що збагачують колективний досвід і спільні проєкти.
На полицях бібліотек і книгарень зараз справжній «літавецький» розмай — 22 книги, які стали важливим внеском у розвиток української фантастики. Творче об’єднання «ЛІТавиця» активно розвиває жанр, надаючи нові можливості для авторів та читачів. Ось як виглядає цей багатий літературний доробок:
Антологія сучасної української фантастики
Ця серія стала справжнім скарбом для шанувальників жанру. Шість книг об’єднують неординарні історії, сповнені пригод, несподіваних сюжетних поворотів і глибоких роздумів: «Хащі Чумацького шляху», «Все буде паляниця», «За виднокраєм», «Ковчег», «31».
Сучасне українське фантастичне оповідання
Оповідання, які потрапили до цієї серії, демонструють силу короткої форми, де кожне слово важливе. П’ять яскравих книг відкривають перед читачами нові грані фантастики: «Чумацькими шляхами» Юлеса Скели, «Рожевий светрик» Віри Балацької, «Ключі від всіх дверей» Катерини Пекур, «Вогонь, воді сталеві труби» Тетяни Левченко, «Спливе за водою» Вікторії Штепури.
Generation Next Української фантастики
Ця серія дарує голос новому поколінню українських авторів. Їхні книги вражають свіжістю підходів і сміливістю тем: «Найкращий кінь» Вікторії Штепури, «Третя клямка» Валерії Малахової, «Діалог з мумією» Морок Елл, «Коли Полум’я було мертвим» Ксенії Томашевої.
Фантастика в кишені
Для тих, хто любить читати на ходу, ця серія створена, щоб фантастика завжди була поруч. Книжка «Кришталеве сонце» Інни Тукалевської — ідеальний варіант для компактних літературних пригод.
Збірки та антології
Не залишать байдужими й тематичні збірки. Серед них — «Була в мене парова машина», «Через вогонь і воду», «Crime-Fi. Детективна фантастика», «Crime-Fi. Фентезійний детектив», «Пісня з орбіти», «Серце міста. Антологія сучасного міського фентезі» та збірка фантастичних казок «Одного Різдва в місті» Ксенії Томашевої.
Ці 22 книги стали справжньою візитівкою української фантастики, відкриваючи нові простори для читачів і даруючи захоплюючі історії. «ЛІТавиця» продовжує розвивати жанр, пропонуючи світу унікальне поєднання традицій і новаторства, що, без сумніву, допоможе фантастиці знайти своє місце в українській культурі.
Ще одна книжка, «Корчма на перехресті світів» стала хітом продажу на книжковому фестивалі «Книжкова країна», що відбувся у вересні 2024 року в Києві. А також вона є хітом продажу на фестивалі «Київбукфест». Відбуваються промотури. Видавці «розбирають» авторів оповідань, що публікуються у збірках «ЛІТавиці», пропонуючи їм видаватися, а наклади сягнули досі нечуваних цифр. На книжкових фестивалях – «Книжковий Арсенал», «БукФест», «Книжкова країна» великий відсоток покупців запитують саме українську фантастику. Надзвичайно великий запит з боку підлітків та молоді.
Книги авторів «ЛІТавиці», що є у фондах Центральної бібліотеки Солом’янки імені Григорія Скоіороди, також користується значним попитом. Вони майже завжди на руках.
В чому ж секрет такого успіху? Мабуть, в тому, що це проєкт, який відповідає на великий запит часу: підлітки й мололодь хочуть читати сучасну українську фантастику. А «ЛІТавиця» дарує їм цілий Всесвіт.
