120-та річниця від дня народження Олени Теліги

Сьогодні ми відзначаємо 120-ту річницю від дня народження однієї з найяскравіших постатей української літератури ХХ століття – поетеси, публіцистки та діячки ОУН Олени Теліги (1906-1942).

Народилася вона в Ільїнському під Москвою, у родині відомого інженера-гідротехніка Івана Шовгеніва. Дивовижно, але дитинство Олена провела в російськомовному середовищі, а її становлення як поетеси й, головне, як українки відбулося вже в еміграції – у чеських Подєбрадах, серед молодих українських поетів та колишніх вояків Армії УНР.

Життя Теліги було сповнене як буденності, так і випробувань. Разом із чоловіком Михайлом Телігою, студентом Української господарської академії, вони довгий час жили дуже бідно. Тож в еміграції Олена бралася за будь-яку роботу – вчителювала й навіть працювала моделлю в магазині.

У найтяжчі часи вона зробила свій головний вибір – служіння Україні. 22 жовтня 1941 року Олена Теліга прибула похідною групою ОУН до окупованого Києва в надії на національне відродження самостійної України (її чоловік Михайло приєднався до неї в місті наприкінці листопада). У Києві Теліга очолила Спілку українських письменників, редагувала літературно-мистецький тижневик "Літаври" й організувала пункт харчування для своїх соратників.

Вона знала, чим це може закінчитися, але не відступила. Друзі попереджали, що гестапо готує засідку в приміщенні Спілки, і радили їй туди не йти, проте вона свідомо пішла назустріч небезпеці. Вранці 9 лютого 1942 року, коли Олену заарештували, її чоловік Михайло, який до Спілки не належав і міг вільно піти, не скористався цією можливістю – і був заарештований разом із нею.

Точні місце й дата загибелі поетеси невідомі. Але оскільки в лютому 1942 року в Бабиному Яру відбувалися масові розстріли, днем пам'яті Олени Теліги, її чоловіка та інших членів ОУН заведено вважати 21 лютого 1942 року. Загинула вона на 35-му році життя.

Її поетична спадщина невелика – усього 38 віршів, – але кожен із них про мужність, вірність і незламність духу. Запрошуємо завітати до Бібліотеки Сковороди, щоб перечитати рядки Олени Теліги та вшанувати пам'ять цієї непересічної українки.

"Ми Є!"

19 липня, після безсонної ночі, кілька поколінь киян та мешканців Київщини зійшлися до Бібліотеки Сковороди на довгоочікувану літературно-музичну зустріч "МИ Є". Що змусило їх прийти цього тривожного недільного ранку після моторошної ночі, в яку увірвалися чотири десятки російських балістичних ракет? Що спрацювало: промовиста назва зустрічі, наші гості Таїсія Загоруйко (Taisiia Zahoruiko) та Дарина Охай чи непереборне бажання побути в колі однодумців у затишку улюбленої бібліотеки – ми достеменно не знаємо.

"МИ Є!" – своєю появою засвідчили не лише Тая і Дарина, а й зовсім юні мешканці Солом’янки, Лук’янівки та інших районів столиці. Віримо: для багатьох це виявилося надзвичайним викликом, і не всі охочі змогли доїхати.

Тож ми видихали цю ніч разом – проговорюючи свій біль, проживаючи страх, тривогу, жаль і злість, які вже давно стали супутниками українців. Допомогти знизити внутрішню напругу взялася наша колега, поетеса Тетяна Яровицина (Tenditna Syla). Її вірші, написані цьогоріч, відгукнулися багатьом.

Ця зустріч була справжнім проявом любові і вдячності всім людям, які дають сили триматися і підтримувати інших: бабусям-дідусям, мамам і татам, друзям, колегам і просто небайдужим людям. І особливо – захисникам української землі й неба!

А завдяки музиці вона була арттерапевтичною мандрівкою в часі й просторі, яка наповнювала нас чуттєвими сенсами. Юні музикантки привідкрили нам світ музичних уподобань сучасної молоді виконанням каверів:

• сучасних українських пісень "Місто весни" (спільної пісні гуртів "Океан Ельзи" та "Один в каное"), "Спи собі сама" та "Місця щасливих людей" гурту "Скрябін", музичних композицій "Ніжність" (на слова Ліни Костенко) та "Воля" бандуристки Марини Круть, "Вітрила" від Melovin;
• старої доброї української класики "Гуцулка Ксеня" та "Червона рута";
• а також світових хітів "Lovesong" від Adele та "Requiem" від Alma.

На прохання глядачів Таїсія також прочитала власний щемкий вірш "Повертатись додому", який давно завоював серця прихильників в Україні та за кордоном, адже допомагає відчути власне "українське ядро". Свої вірші також прочитала юна поетка і подруга дівчат Катерина Крючкова.

"Це було так світло, добрісно, красиво, що я перенеслася у той свій період молодості, особливої сили, музики, кохання, квітів і ніби перезавантажилася! Неймовірні дівчата! Я розумію, як то було непросто після такої ночі. Але знали б ви, як сильно ви підтримали людей!" – такий відгук залишила психологиня Тетяна Вишко, яка була присутня на цій зустрічі.

Ми також радіємо, що сучасна молодь виявляє довіру до бібліотеки. І добре пам’ятаємо, як юна жага до життя владна звернути гори!

Анонс заходу

25 липня о 15:00 у Бібліотеці Сковороди відбудеться вечір пам’яті Андрія Соснова – воїна, музиканта, поета, волонтера та керівника творчого об'єднання "Мак'Київська Русь".

Андрій Соснов (1973-2024) – молодший сержант 209-го батальйону 113-ї окремої бригади ТрО. З березня 2022 року боронив Україну від московитів.

За сумлінне виконання службових обов'язків, вірність військовій присязі, особисту мужність і самовідданість, виявлені під час відсічі збройної агресії, був нагороджений відзнакою командира 113-ї окремої бригади ТрО "За мужність в бою" III ступеня. 29 липня 2024 року помер від бойових поранень, отриманих біля Макіївки на Луганщині.

До роковин загибелі воїна Письменницький клуб рівна - рівному проведе літературно-музичну зустріч, присвячену Андрію. Запрошуємо долучитися та вшанувати пам’ять нашого Захисника!

#Бібліотека_80_років_разом

Продовжуючи гортати сторінки 80-річної історії Бібліотеки Сковороди, ми не могли пропустити сьогоднішню дату. 17 липня відзначає свій день народження Орися Чухрій, що була нашою керівницею у 1985-2016 роках.

Саме вона, ще за років пізнього Щербицького, почала створювати на Солом'янці справжній осередок українства. Чого це їй вартувало у тодішніх жорстких ідеологічних рамках, в яких працювали бібліотекарі, один тільки Бог знає.

І це саме пані Орися, ще до офіційного проголошення незалежності України, підняла наш синьо-жовтий прапор над тоді ще бібліотекою імені Достоєвського – першою серед столичних книгозбірень.

Разом з нею ми зростали, розширювалися, а 2008-го переїхали у нове і сучасне приміщення, створене спеціально для бібліотеки.

Вона ж, виходячи на пенсію, зуміла оцінити лідерські якості і характер Іванни Щербини (Ivanka Shcherbyna) та передала їй естафету керівництва, яку сама прийняла від легендарної Євдокії Ільченко.

Вісімдесяті, дев'яності та початок двотисячних як для України, так і для нашої бібліотечної системи видалися динамічними і дуже непростими. Про ці роки ви більш розлого зможете прочитати у двох статтях на нашому сайті. 

Посилання тут: 

про Орисю Іванівну Чухрій

історія бібліотеки кінця 1980-х - початку 2000-х

Анонс заходу

Даємо другий дзвоник! Тобто нагадуємо, що вже за 10 днів – 26 липня, о 12:00 – ми з вами обговорюємо на Читацькому клубі найзнаменитіший роман Халеда Госсейні "Ловець повітряних зміїв".

Книжка афганського, за походженням, лікаря, що вийшла у 2003 році, мала непростий шлях до читача. Спочатку це було оповідання про двох хлопчаків, що мирно запускають повітряних зміїв у Кабулі, і яким не зацікавилися видатні американські часописи The New Yorker та Esquire.

Кількома роками пізніше автор, амбіції якого не згасали, знайшов свій дебютний рукопис у гаражі і взявся переробляти його у справжній роман. Тема була розширена, конфлікти набули глибини, а ще додалося "нуару". На виході маємо книжку, яка понад 4 роки трималася у списку бестселерів The New York Times.

Чим вас ще зацікавити, щоб ви проковтнули "Ловця" за ті 10 днів, що лишаються до обговорення?

А чи знаєте ви, що у 2007 році режисер Марк Форстер екранізував роман в Голлівуді? Робота виявилися наче і непоганою, але за визначенням авторитетного рейтингового порталу Rotten Tomatoes: "Попри кілька чудових акторських робіт, фільм так і не зміг передати магію роману на великому екрані".

Тому Бібліотека Сковороди закликає вас саме до читання! Приходьте. Беріть участь в обговоренні. Висловлюйте свої власні і відверті думки з приводу прочитаного. Роман того вартий.

Модеруватиме зустріч Тетяна Яровицина (Tenditna Syla).

Презентація книжки письменниці і психологині Тетяни Вишко

Звичайна собі недільна зустріч у Бібліотеці Сковороди 12 липня перетворилася на магічне дійство. А все тому, що до нас із презентацією своєї нової книжки завітала клінічна психологиня, психотерапевтка, кризова терапевтка Тетяна Вишко

"Твоя зірка щастя. Повернути рівновагу, знайти сенс і силу жити" – так називається книжка, яка вийшла у Видавництво Ростислава Бурлаки. Вийшла нещодавно, а її вже відзначено міжнародною літературно-мистецькою премією імені Йоганна Вольфґанґа фон Ґете. А ще – тримаємо кулачки! – цю книжку планують перекласти англійською.

Насправді неймовірно, що в такий важкий час в Україні пишуться настільки потужні сутнісні книжки. І пишуться не просто так, а через біль, через досвід, через вдосконалення в горнилі українських реалій міжнародного фахового досвіду.

Дуже тішить, що ці книжки, пронизані плетивом особистих історій українців, у світі читаються, сприймаються і уважно вивчаються. Бо наш досвід надзвичайно цінний. І ось такі чуйні, делікатні фахівці, як пані Тетяна, невтомно опрацьовують усі ці наші "надбання" та примножують їх у книжках, щоб ми з вами в непрості моменти свого життя могли дати собі раду.

Ця книга написана доброю, щирою, ненав’язливою мовою та розповідає про те, що ж саме і як саме допомагає людині триматися: які сенси, звички і види діяльності дають людині силу; як творчість допомагає в саморефлексії; як слід перебудовувати звички, щоб набути ще більшої стійкості; як рідне, на якому ми виросли й сформувалися, дає нам точку опертя, навіть коли не тримають ноги й опускаються руки.

У нас багато вдячності пані Тетяні за те, що ми почули на цій презентації. І за те, що знаємо і практикуємо відтоді, як "Цілющі вечори" стали частиною життя Бібліотеки Сковороди.

Щодо нюансів, які зберігає кожна з 528 сторінок цієї книги, багато спойлерити не будемо. "Твоя зірка щастя" вже є на нашому абонементі. Займайте чергу і ставайте ближчими до себе самих та до зірок!

15 липня - День Української Державності

15 липня ми відзначаємо День Української Державності – свято, що символізує тяглість української історії, традицій державотворення та боротьби за незалежність. Воно нагадує, що сучасна Україна продовжує багатовікову традицію, започатковану ще за часів Русі.

Саме в Києві понад тисячу років тому формувалися основи управління, права, дипломатичних відносин і культури. Важливою подією стало запровадження князем Володимиром Великим християнства у 988 році. Цей крок визначив подальший розвиток Русі та зміцнив її зв'язки з європейським світом.

Історія української державності не обмежується княжою добою. Традицію Русі продовжили Галицько-Волинська держава, козацька Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава 1918 року, Карпатська Україна. У 1991 році Україна відновила незалежність, підтвердивши спадкоємність багатовікової історичної традиції.

День Української Державності нагадує, що наша країна має тисячолітню історію. Вона формувалася протягом століть, переживала періоди піднесення й випробувань. Але щоразу відроджувалася завдяки прагненню українців жити на своїй землі, зберігати власну культуру, мову та право самостійно визначати своє майбутнє.

Сьогодні, коли Україна знову боронить свою незалежність, особливо важливо пам'ятати про історичну тяглість. Знання минулого допомагає нам краще зрозуміти сучасність, усвідомити цінність свободи й незалежності та відчути відповідальність за майбутнє країни.

Запрошуємо вас до бібліотек Солом’янського району ознайомитися з книгами, що присвячені історії України та її державотворчій традиції. Щиро рекомендуємо такі праці як "Україна: Історія" Ореста Субтельного, "Ілюстрована історія України" Михайла Грушевського, "Брама Європи" Сергія Плохія та інші видання. Вони допоможуть глибше пізнати минуле України й простежити тяглість нашої історії від Русі до сучасності.

15 липня – День українських миротворців

Щороку 15 липня в Україні відзначають День українських миротворців. Саме цього дня у 1992 році перші наші військовослужбовці вирушили до Боснії і Герцеговини у складі миротворчої місії ООН. Відтоді понад 40 тисяч військових з України виконували небезпечні завдання в різних куточках світу – на Балканах, Близькому Сході, в Африці, Центральній Азії та в інших регіонах.

Українські миротворці охороняли цивільне населення, супроводжували гуманітарні вантажі, розміновували території, здійснювали авіаційні перевезення та рятувальні операції в складі місій ООН, ОБСЄ та сил підтримання миру KFOR НАТО.

Звісно, що миротворча служба не є безпечною. Під час виконання міжнародних місій Україна неодноразово втрачала своїх військових не тільки на землі, але і в небі. Серед таких найболючіших трагедій – збиття гвинтокрила у 2000 році в Ефіопії та військо-транспортного літака у 2005 році в Іраку.

Імена всіх полеглих внесено до Книги пам’яті, яка ведеться Українською асоціацією миротворців.

Після початку російської агресії у 2014 році багато наших миротворців стали на захист країни, а повномасштабна війна надала новий зміст миротворчому досвіду українців.

Отже, маємо нагоду висловити вдячність усім, хто представляв Україну у міжнародних миротворчих операціях, та вшанувати пам’ять героїв, які віддали життя заради миру й безпеки.