Заходи поточного тижня

Чи ви знаєте що саме у травні святкують свої дні народження такі відомі франшизи як Гаррі Поттер і Зоряні Війни? Обидві історії об'єднує те, що вони яскраво і переконливо: навіть одна людина може змінити світ, якщо має вірних друзів та світлу мету.

Ми в Бібліотеці Сковороди теж плекаємо свою спільноту друзів, де кожен – герой власної історії. Тому щоб навчитися змінювати світ, хоча б навколо себе, приєднуйтесь до наших зустрічей – і ви наповните цей травень змістом та підтримкою.

Запрошуємо вас завітати до нас з 4 по 10 травня на такі унікальні події:

• Четвер, 7 травня, 16:00 – Просвітницька зустріч "Аб’юз: де отримати допомогу безкоштовно" від фахівців Благодійний фонд «Рокада».
• Неділя, 10 травня, 12:00 – літературно-музична зустріч до Дня матері "Світ починається з мами". Співаємо разом з Ігор Якубовський.

Чи на не менш цікаві регулярні заняття:

• Курси української мови "МовоСвіт на Освіти" – щопонеділка о 12:30, щовівторка о 12:00.
• Тренінг "Творимо Українську Вікіпедію разом" – щопонеділка о 16:00.
• Розмовний клуб в межах проєкту Рух Єдині – щовівторка о 17:30.
• Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Навчання цифрової грамотності – щовівторка й щочетверга о 15:00.
• Клуб юного програміста "Кодик" – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 098 216 3552).
• Майстер-клас з ляльки-мотанки від Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).
• Урок здоров’я з Ігорем Якубовським – щонеділі о 10:15.

Яку б "сторону" ви не обрали: літературну, музичну чи волонтерську – у нас завжди знайдеться місце для кожного. Пам’ятайте: магія – у єдності, а сила – у знаннях!

Лекція проєкту "Історична грамотність"

29 квітня в Бібліотеці Сковороди відбулася чергова просвітницька лекція в межах проєкту "Історична грамотність". Присвятили ми її одній із найтрагічніших сторінок нашої історії – Биківнянським похованням.

Спікеркою зустрічі стала Олена Полідович, керівниця науково-дослідного відділу Меморіальний заповідник "Биківнянські могили".

Це була відверта розповідь про десятиліття замовчування, викривлення фактів і поступового повернення історичної правди про місця таємних поховань у Биківнянському лісі.

На початку лекції торкнулися часів десталінізації, зокрема доповіді Микити Хрущова "Про культ особи та його наслідки" на закритому засіданні XX з'їзду КПРС 1956 року. Критика Сталіна за репресії, терор і свавілля НКВС, що прозвучала в ньому, дала початок періоду "відлиги", реабілітації репресованих та послабленню режиму. Але посутньо відкинула суспільство назад, у не менш злочинний ленінізм.

Такий ідеологічний "клімат" панував за ранніх років життя шістдесятників Леся Танюка, Алли Горської та Василя Симоненка. Саме вони одними з перших у 1962 році відвідали Биківню й виявили місце трагедії – велику занедбану територію "колишніх артскладів" з людськими останками, які де-не-де проглядали в ґрунті.

Спроби домогтися розслідування придушували, а його ініціатори зазнавали переслідувань. Трагічно загинула Горська, замолоду обірвалося життя Симоненка. Але завдяки щоденнику Танюка збереглися важливі свідчення про Биківнянський ліс.

Лекція також окреслила шлях до відновлення історичної справедливості. Наприкінці 1980-х років громадськість знову порушила тему Биківні: відбувалися мітинги з вимогою вшанувати похованих і розсекретити походження таємних могил.

Реакцією влади стало встановлення пам’ятника із неправдивим написом про "жертв німецько-фашистських загарбників", хоча журналісти вже наводили докази радянського характеру злочину.

Згодом прокуратура відкрила кримінальну справу, розпочалися розслідування та пошуково-ексгумаційні роботи.

Знайдені особисті речі загиблих і архівні документи підтвердили факти розстрілів і допомогли встановити імена частини жертв, які в 1937-41 роках потрапили під репресивну машину радянської держави через політичні звинувачення.

Поступово правда про Биківню стала офіційно визнаватися. У 1995 році у Биківнянському лісі з’явилися перші меморіальні об’єкти, а у 2012 році там постав Міжнародний меморіал жертв тоталітаризму 1937-41 років.

За словами спікерки, дослідження тривають і сьогодні. Імена та долі людей, похованих у Биківні, поступово повертаються з небуття.

Дякуємо пані Олені та всім, хто проти історичної амнезії. Історія циклічна, про це варто пам'ятати.

До 135 років від дня народження Софії Галечко

3 травня 2026 року виповнюється 135 років від дня народження Софії Галечко – однієї з найяскравіших постатей початку ХХ століття, яка поєднала освіту, громадську діяльність і військову службу.

Вона являє собою приклад жінки, яка вийшла за межі звичних для свого часу соціальних ролей і стала активною учасницею українського національного руху та збройної боротьби.

Народилася Софія Галечко 3 травня 1891 року в місті Новий Сонч (нині Польща) у родині поштового урядовця та вчительки. Освіту здобувала в Самбірській гімназії, а згодом закінчила філософський факультет університету в Граці (Австрія).

Уже під час навчання активно долучалася до українського молодіжного руху, була членкинею "Пласту", очолювала гурток "Рідна школа", працювала в товаристві "Січ" і керувала організацією "Взаїмна поміч", що підтримувала українців у Граці.

На початку Першої світової війни Софія добровільно вступила до лав Українських січових стрільців. Пройшла шлях від санітарки й розвідниці до стрільця та командирки підрозділу. Брала участь у боях на Тернопільщині та в Карпатах, де проявила себе як рішуча командирка. За сміливість була нагороджена "Медаллю за хоробрість" і підвищена до звання хорунжої УСС.

Окреме місце в її спадщині посідають листи до полковника Романа Сушка, у яких вона осмислювала досвід жінки на війні та своє місце в армії – тему, яка тоді майже не мала публічного звучання.

31 серпня 1918 року Софія Галечко трагічно загинула в річці Бистриця Надвірнянська біля села Пасічна. Похована в урочищі Розтока.

Про неї залишилася пам’ять як про одну з перших жінок-офіцерок в українському війську. Бібліотека Сковороди пишається тим, що одна з вулиць у нашому районі носить її ім’я.

Новинки каталанської мовою

Як ви вважаєте, що поєднує Бібліотеку Сковороди та каталанську мову? Раніше, звісно, нічого. Але нещодавно ми познайомилися з героїнею Мікела Вальверде – невгамовною дівчинкою Ритою. Її пригоди, перекладені саме цією рідкісною мовою, поповнили нашу колекцію.

Впевнені, що нашим читачам незайвими будуть кілька цікавих фактів про каталанську:

Її називають як каталонською, так і каталанською. Обидва варіанти не містять помилки. Перший утворений від назви регіону Каталонія, і він поки зустрічається частіше. Але другий науково більш вірний, бо утворився від самоназви цієї древньої мови – 𝐜𝐚𝐭𝐚𝐥𝐚̀. Він є стандартним у мовознавстві та серед перекладачів, і за ним, як кажуть спеціалісти, майбутнє.

По-друге, що б хто не казав вам, каталанська не є діалектом іспанської. Дуже знайома українцям ситуація. Це абсолютно самостійна мова, що набагато ближча до окситанської, яка панувала колись на півдні Франції.

Каталанську мову розуміють майже 12 мільйонів осіб. Вона є офіційною не тільки в самій Каталонії, а й у Валенсії та на Балеарських островах. А от державною стала лише у карликовій державі – князівстві Андорра.

Окрім франко-іспанського регіону, каталанською й досі спілкуються на півночі італійського острова Сардинія – у місті Альгеро. Тому що непосидючі каталонці заселили його ще у XIV столітті.

В каталанській мові є унікальна літера – "𝐥·𝐥", що зветься "𝐞𝐥𝐚 𝐠𝐞𝐦𝐢𝐧𝐚𝐝𝐚". Ось цією крапочкою посередині позначається подовжений звук "л". Каталонці нею дуже пишаються. Ну, майже як українці своєю літерою "ї".

Й нарешті, каталонцям і каталанській мові ми зобов’язані Всесвітнім днем книги. Річ у тім, що на його започаткування ЮНЕСКО надихнула каталонська традиція у день Святого Георгія дарувати жінкам квіти, а чоловікам книжки. Тепер обидва вони святкуються 23 квітня.

Тож запрошуємо до читання! Шафи з книжками іноземними мовами очікують на вас за добре знайомою адресою – вул. Освіти, 14а.

Зустріч в марках проєкту "Здорові бібліотеки"

У понеділок, 27 квітня, до Бібліотеки Сковороди вже вдруге завітала нутриціологиня Тамара Гаярина (Gayarina Tamara) з Центру здоров’я і краси. Цього разу – щоб розповісти про очищення організму, яке навесні особливо актуальне.

Зустріч пройшла в межах ініціативи "Здорові бібліотеки", яку ми послідовно впроваджуємо як частину своєї стратегії розвитку за підтримки Жива сучасна бібліотека - БФ Бібліотечна країна у межах Українсько-швейцарський проєкт Діємо для здоров‘я.

Говорячи про те, як "перезапустити" себе після зими й повернути енергію, пані Тамара почала з того, що саме зараз організм кожного з нас природно потребує підтримки. В холоди ми недоотримали сонячного проміння й менше рухалися. Харчування було більш калорійним, плюс накопичилася загальна втома від стресів. Усе це не могло не позначитися на самопочутті. І тому весна – вдалий час, щоб допомогти внутрішнім системам очищення працювати ефективніше.

Йшлося і про те, як працюють основні природні "фільтри" нашого тіла – печінка, нирки, кишківник, лімфатична система та шкіра – і чому важливо їх не перевантажувати, а підтримувати щоденними корисними звичками.

Ось кілька з них, які є найпростішими, але надзвичайно ефективними: достатньо пити, збалансовано харчуватися з акцентом на клітковину, сезонні овочі та зелень, а також багато рухатися, щоб відновити енергетичний баланс.

Говорили й про те, як такі зміни впливають на самопочуття, зовнішній вигляд, – стан шкіри, рівень енергії та імунітет. Учасники ставили запитання, ділилися власним досвідом і отримали чимало корисних порад, які, сподіваємося, кожен впровадить у власне повсякденне життя.

Екологічні поетичні читання

26 квітня, у день 40-річчя Чорнобильської катастрофи, Бібліотека Сковороди провела не звичайні поетичні читання, а екологічні.

Хоча погода не надто сприяла великому зібранню, але зустріч вдалася. Бо була наповнена відвертими розмовами й спогадами про те, як і де кожного з нас застало чорнобильське лихо і як українці його переживали.

Усе це підкріплювалося емоційними віршами українських поетів та документальними історіями про людей, що дорогою ціною ліквідовували наслідки рукотворного лиха. Тож хвилиною мовчання вшанували всіх, хто в найважчі часи віддав життя за наше майбутнє.

Другу частину зустрічі присвятили шкоді довкіллю через напад росії на Україну. Хоч, на жаль, нині в суспільному інформаційному полі не так вже й багато текстів про екоцид під час війни, але ця тема кричущо актуальна.

Однак, за браком таких матеріалів, нас нерідко виручають відвідувачі, що ретельно готуються до поетичних читань. Одна з тих, чия підготовка завжди сумлінна і ґрунтовна, – Тетяна Лавинюкова. Спочатку вона прочитала власний переклад вірша американської поетеси Сари Тісдейл "There Will Come Soft Rains", що перегукується з темою ядерної катастрофи і який цитував у своїх "Марсіанських хроніках" сам Рей Бредбері.

До глибини душі вразив процитований пані Тетяною текст Раїси Полтавець із Херсона – про пса Боніфація, що кілька діб намагався дістатися берега, рятуючись від повені після підриву греблі Каховської ГЕС.

А емоційний твір Миколи Савки з Миколаївщини "Чи пустить нас земля в своє майбутнє?" змусив вкотре замислитися про прогнози.

Вдячні також Марії Морозовій (Mariia Mo-va) за чуттєве прочитання віршів поетеси з Волині Надії Красоткіної, яка багато пише на тему природи.

Наостанок розглянули добірку книжок з фондів Бібліотеки Сковороди, де ґрунтовно висвітлена воєнна екологічна тема. В її основу лягли поезії захисників України: Володимира Скоростецького зі Львова, Павла Вишебаби з Донеччини, Сашка Обрія з Миколаївщини – зі збірок, що на фото. Хто, як не вони, бачить найбільше лиха, спричиненого війною?

Вразили масштабністю екологічного мислення книжки "Хребет" і "Дихати" біолога й волонтера Євгена Єльпітіфорова з Київщини, у віршах якого природа тісно переплелася з людськими долями.

Таким чином, за дві години в нас склалася ціла екологічна мапа віршів. Дякуємо всім, хто зробив свій внесок!

Наші співчуття...

З сумом сповіщаємо, що 27 квітня помер друг нашої бібліотеки Анатолій Велімовський. Письменник, журналіст, людина яскравого і, головне, самостійного мислення.

Згадуємо останню зустріч у липні минулого року, коли він презентував у нас свій роман "Мій коханий кандидат", який ми щиро радимо кожному вдумливому читачеві. Адже цю книжку сміливо можна назвати першим українським художнім твором про вибори та їхні залаштунки.

Співчуваємо дружині пані Тетяні та близьким. Упокій Господь його душу.

Прощання з Анатолієм Велімовським відбудеться 29 квітня, о 13:30, у поховальному домі "Пам’ять" (вул. Чорних Запорожців, 26М) на території міської клінічної лікарні № 3.

"Емоційні читання": роман Халеда Госсейні "Тисяча осяйних сонць"

23 квітня Бібліотека Сковороди провела десяті емоційні читання в межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра" (Love for Livres)!

Цього разу ми разом занурилися в історичний роман "Тисяча осяйних сонць" американського письменника афганського походження Халеда Госсейні. І якщо раніше дехто з присутніх читав цю книгу, не зауважуючи багатьох деталей, то цього разу саме вони стали для нас визначальними.

З усіх можливих варіантів ми вибрали два невеликі фрагменти тексту. Перший зображує родинну вечерю під ракетним обстрілом, долю жінки в Афганістані на тлі війни та соціальних обмежень, накладених суспільним та релігійним устроєм. Другий свідчить про любов, відданість та бажання афганського юнака захистити кохану зі зброєю в руках.

Ці уривки дуже перегукуються з українським сьогоденням, хоча наші звичаї разюче відмінні. Відтак, за чуйної фасилітації Марини Чокас (Marina Chokas) розпочалася годинна дискусія – як спроба осягнути іншу країну, її історію та традиції.

Обговорення зрештою призвело до висновку, що жінка і попри власну незахищеність має силу залишатися собою та змушена протистояти викликам долі, щоб зберегти в собі жагу до життя.

Незалежно від культури, до якої ми належимо, завдяки таким історіям ми стаємо ближчими та зрозумілішими одне одному. Тож свої свідомі відчуття ми виразили словами, а підсвідомі – за допомогою спонтанної арттерапії.

Які відчуття панують під час знайомства з цією приголомшливою книгою, ви можете дізнатися, прочитавши її. Вона того варта! А захочете поділитися – радо вислухаємо ваші враження у коментарях.

До зустрічі на травневих емоційних читаннях. Тішимося, що до нас приходять нові учасники, а постійні не втрачають цікавості!