Твоя історія – це постріл по "шахеду"

Ми всі сьогодні живемо в одному ритмі – від тривоги до тривоги, від обстрілу до вранішнього звіту про роботу ППО. Але наші спогади – це теж зброя.

Бібліотека Сковороди знає про це не з новин. Ми відчули, що таке війна, ще з 2014 року, а з лютого 2022-го цей досвід став нашою щоденною реальністю. 6 червня 2025 року російська атака прийшла прямо в наш дім – шахед влучив у житловий будинок, де ми працюємо. У сусідів вщент зруйнувало кілька квартир, і хоча в самій бібліотеці, на щастя, жодна книжка не впала з полиці, ми бачили цей жах на власні очі.

Кожен подібний злочин має бути зафіксований. Ми як бібліотека документуємо та зберігаємо правду, яка не має права зникнути. Тому наш колега та краєзнавець Олександр Михайлик уже 270 днів веде щоденник опору на платформі Svidok.org, яка вже кілька років збирає свідчення українців для міжнародних судів та історичної пам’яті.

За цей час Олександр задокументував 7 свідчень: про влучання в наш будинок, про атаки на Київ та про власний досвід перших днів великої війни. З фото та фактами.

І досвід Олександра ми можемо перетворити на важливу справу, бо ваша власна історія сьогодні – це архівний документ завтра.

Зараз триває ініціатива "Твоя історія збиває шахеди", коли кожне ваше свідчення це 50 гривень на захист нашого неба: з 16 лютого по 16 березня Svidok спільно із Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, Українська бібліотечна асоціація/Ukrainian Library Association та благодійним Благодійний Фонд Сергія Притули збирають на "Єдинозбір".

Логіка проста: з вас – історія, з ініціативи – донат.

Це ще один, ваш особистий, постріл у ворога і реальний внесок у те, щоб наступний дрон не долетів до цілі.

Як долучитися? (Проста інструкція)

• Не обов'язково писати мемуари – головне ваша щирість і факти.
• Перейдіть на сайт Svidok.org.
• Зареєструйтеся (це анонімно та безпечно, дані захищені).
• Опишіть свій досвід: що ви бачили, чули або пережили під час атак.
• Додайте фото або відео (якщо маєте фіксацію руйнувань або наслідків).
• Опублікуйте.

Ваша історія автоматично конвертується у внесок на "Єдинозбір". Давайте зробимо так, щоб наші спогади працювали на перемогу!

На додаток важлива інформація для бібліотек:

Книгозбірня, яка залучить до написання свідчень якнайбільше користувачів, отримає ECOFLOW. Наголошуємо, що важливо у кожному свідченні вказувати назву бібліотеки, звідки відвідувач дізнався про ініціативу. Про переможців розіграшу буде повідомлено на порталі ВГО Українська бібліотечна асоціація після 20 березня 2026 року.

Краєзнавчі середи з Олександром Михайликом

Бібліотеки Солом’янки відкривають новий весняний краєзнавчий сезон (до речі, з весною нас!

Разом із письменником Олександр Михайлик ми підготували для вас справжній "вітамінний коктейль": 5 захопливих лекцій та 1 драйвову екскурсію! Вирішили не чекати травня – оскільки січневий тест-драйв пройшов "на ура", стартуємо з пішохідними екскурсіями вже в березні.

Чекаємо на вас у 4 бібліотеках Солом’янки. Обирайте теми до вподоби і обов’язково приходьте!

Творча зустріч з поеткою Тетяною Власовою

Можна тисячу разів говорити про важливість мови, але її справжню силу відчуваєш лише тоді, коли слово звучить наживо, яскраво й без пафосу.

Саме такою ми запланували зустріч – своєрідний урок літератури для учнівської молоді Солом’янки – з поеткою Тетяною Власовою (Tetiana Vlasova), що пройшла 26 лютого в Бібліотеці Сковороди й була присвячена Міжнародному дню рідної мови.

Пані Тетяна не вперше в нашій книгозбірні, минулого року вона з блиском презентувала свою другу збірку "Вільність" і буквально полонила своєю харизмою та проникливим словом всіх присутніх. Тому цього разу ми вели розмову вже як добрі друзі.

Почалася зустріч як продовження тієї літньої розмови про поезію, про її силу, про те як і що пише Тетяна Власова. І як це відгукується сьогодні мільйонам українців та людям інших країн, навіть, якщо вони не знають нашої мови.

Говорили, що сучасна поезія давно вийшла за межі книжкових полиць, і найчастіше звучить у коротких відео соцмереж. Саме так серед молоді стала впізнаваною знаменита власівська "Пташка". Колись цей текст обрала для виступу учасниця фестивалю "Міні Міс Україна" – і для авторки це було особливо зворушливо.

Торкнулися теми самоідентичності й того, як саме українське слово звучить сьогодні у світі. Авторка згадала про нещодавню участь у першому фестивалі української літератури в Японії "Голоси з України".

Важливо було почути, що японське суспільство уважно стежить за подіями в нашій країні й сприймає нас як окрему – без прив’язки до російської культури – державу. І що сучасне покоління має можливість формувати власний мовний простір без чужої культурної оптики.

Далі говорили про те, як через мову ми вчимося розуміти світ, як слово здатне об’єднувати й водночас вирізняти. І як влучна фраза іноді справді може змінити чиїсь погляди.

Коли "Пташка" пролунала в читальній залі наживо, запанувала тиша. А потім слухачі поділилися своїми думками: це вірш про любов до життя і силу волі, про українську жінку, про Україну загалом. Звучали й інші тексти – про болючі реалії сьогодення, про війну, про внутрішню стійкість і про те, як не втратити себе.

Насамкінець, молоді люди вголос міркували над тим, де в сучасному світі є місце поезії. Кого з українських авторів вивчають за шкільною програмою, а кого цікаво читати поза нею. Тішить, що знайшлися таки сміливці, які зізналися, що пишуть самі.

Ця зустріч ще раз підтвердила: рідна мова – це внутрішній стрижень. Те, що ідентифікує нас і формується змалку – у щирих розмовах, у живому звучанні слова.

Дякуємо Тетяні, і хочеться вірити, що її голос, який вже став для нас своїм, теплим і рідним, невдовзі знову прозвучить в стінах нашої бібліотеки. Тому слідкуйте за нашими анонсами!

Лекція "Палаци та будинки культури Солом’янського району"

25 лютого у Бібліотеці Сковороди відбулася лекція, під час якої наш колега Олександр Михайлик детально розповів про Палаци та будинки культури Солом’янського району. За сталою традицією, подаємо найцікавіше з того, що прозвучало того вечора.

Отже, найперший будинок культури (БК) на наших теренах з’явився ще у далекому 1934 році. Він був зведений для робітників тодішнього заводу "Більшовик" (нині Перший Київський машинобудівний завод). Збереглася будівля і донині й примітна тим, що з 1994 року в ній "мешкає" єдиний в Україні професійний циганський театр "Романс". Звісно, що зараз вона розташована у сусідів – в Шевченківському районі. Але ж оскільки споруджувався БК від підприємства з Солом’янського, ми не могли ним не похвалитися.

Втім, найдавніша "культурна" будівля, в якій з 1920-х діяв клуб Київського електровагоноремонтного заводу, зведена ще у 1870-х! Традиція розміщувати подібні осередки ще в імперському фонді була дуже розповсюджена в перші роки володарювання більшовиків.

Решта ж будинків та палаців культури – загалом 8 – з’явилися в нашому районі з 1950 до 1984 року. Серед них були як доволі скромні, накшталт БК селища Жиляни та вже втраченого клубу залізничників на Батиєвій горі, так і справжні палаци. До останніх належать будинок культури Українського товариства глухих (1955) та помпезний палац культури заводу "Точелектроприлад", зведений у 1957 році за проєктом архітектора Костянтина Барташевича.

Яскраві зразки радянського модернізму постали вже в 1970-80 роках. Передусім це Центр культури Авіаційного університету та БК Політехнічного інституту. 1984 року відкрив свої двері Палац культури заводу імені Корольова, автором проєкту якого став київський архітектор Валентин Єжов.

Є серед клубно-культурної спадщини і свій некролог. Ще у 1970-х знесли клуб імені Кірова, що знаходився на нинішньому Чоколівському бульварі. Цікаво, що надалі на його місці розташовувався кінотеатр "Єреван", який теж поповнив цей некролог у 2007 році.

До речі, історія клубу імені Кірова дотична і до бібліотек Солом’янки. Ще у його першій, тимчасовій, будівлі на 4 роки (1946-1950) знайшлося місце для "Третьої районової бібліотеки" (саме так в установчих документах називалася ваша улюблена Бібліотека Сковороди). Коли вже звели капітальну будівлю клубу, в ній у 1951-52 діяла дитяча бібліотека (нинішня "Преображенська").

Немає і колишніх клубів електровагоноремонтного заводу (знесли у 1980-х) та залізничників на Батиєвій горі. З останнього, до речі, у 1996 магічним чином виросла чиясь приватна будівля.

Підсумуємо: лекція була надзвичайно цікавою! А якщо ж ви хочете дізнатися про цю тему більше, радимо дві чудові книги Ігоря Однопозова "Тіні забутих" та "Квиток на останній сеанс". Обидві чекають на вас у нашій читальній залі на вул. Освіти, 14а!

Анонс заходу

Наступного четверга, 5 березня, о 16:00 запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на шості емоційні читання у межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра".

Цього разу зануримося в родинну атмосферу книжки Христини Кішик "Ану бігом ходіть їсти!" Ні, це не кулінарна книга! Це – захоплива історія в поштівках про все, що відбувається в системі координат родини й роду. І так, "Ану бігом ідіть їсти!" – то не про їжу, то про любов.

Авторка книжки щиро, делікатно, а головне, цікаво дає відстежити, як історія і знання роду (випробування, таємниці, кохання, важка праця й життєвий досвід наших предків) допомагали цілим поколінням вижити і зберегти свободу та виплекати дітей з онуками. А ще залишали в нащадках певний поведінковий код, звичаєву та емоційну "прошивку".

Дослідниця етнопсихології та популяризаторка вільного духу й здорового мислення Христя Кішик створила цю книжку з вірою, що чуйний контакт із родом стане в пригоді й вам. І допоможе знайти внутрішні опори, яких бракувало. Бути щасливішими, а головне – вільними й зі своєю правдою у своїй хаті, на своїй землі.

Ми підберемо двійко-трійко оповідань, завдяки яким ви зможете відстежити вплив роду на вашу особистість, і просто й ненав’язливо побудемо поряд. Тож до зустрічі!

Запрошуємо до обговорення книжки у Читацькому клубі!

Друзі, ми довго думали, яку ж книжку запропонувати для обговорення на наступному Читацькому клубі. І вирішили, що найкращим варіантом буде "Гемінґвей нічого не знає" Артура Дроня!

Причин тому кілька. По-перше, про цю книжку багато говорять, і на нашому абонементі на неї вже сформувалася черга.

А ще вона варта того, щоб її прочитав, як мінімум, кожен європеєць, бо східний фронт Європи змінив усе. Через цю зміну класичне сприйняття війни, що міцно засіло в головах людства, втратило свою актуальність. І саме українцям випало змінити це.

Це пронизлива, чесна, сутнісна збірка есеїв про сліди війни на людях – військових і цивільних, дорослих і малих. Про життя на межі, де страх і смерть сусідять із великою любов’ю й обов'язком, на яких усе тримається. Глибоко особистісна, на рівні спогадів і, разом з тим, світоглядна, на рівні нових уявлень про світ і війну в ньому.

Молодий письменник, учасник російсько-української війни, ставить багато незручних запитань – до себе, до Окопного Господа, до часу, до друзів і побратимів. До старого світу, який застиг на рівні досвіду Другої світової. До класиків антивоєнної літератури Ремарка та Гемінґвея, якими колись захоплювався автор.

У четверті роковини Великої війни в Бібліотеці Сковороди завдяки нашій колезі Тетяні Яровициній (Tenditna Syla) з’явилося ще три примірники книги Дроня. Тож запрошуємо дізнатися про те, що саме міг би сказати один з наймолодших військових письменників класику Гемінґвею, якби вони зустрілися. Повірте, буде що переосмислити, і про що поговорити.

До березневого клубу – трохи більше місяця!

Зустріч про здоров'я

Нерідко ми відкладаємо турботу про себе на "після перемоги", на "після свят" чи на "наступний понеділок". Але внутрішня рівновага та міцний імунітет потрібні нам просто зараз. Саме тому Бібліотека Сковороди робить все можливе, щоб поступово, крок за кроком, перетворитися на справжній хаб здоров’я.

І ось черговий крок: 24 лютого до нас завітали фахівчині з Центру здоров’я і краси – нутриціологиня Тамара Гаярина (Gayarina Tamara) та провізорка Ольга Демешко.

Разом ми шукали відповіді на запитання: як залишатися здоровими в сучасних реаліях? Говорили про правильне харчування, зменшення впливу стресу, користь фізичних вправ і фітотерапію. Наведемо кілька важливих тез цієї розмови.

Чи знали ви, що легендарна "Гарвардська тарілка" (розроблена ще у 1948 році) нещодавно отримала масштабне оновлення? 7 січня 2026 року міжнародні експерти переглянули стандарти, і сьогодні ідеальний обід виглядає так:

50% – овочі та фрукти (вітамінна база);

25% – білки (з акцентом на якісне червоне м’ясо та рибу);

25% – складні вуглеводи (енергія на день).

До того ж фахівці радять мінімізувати цукор, обирати натуральні жири, повножирні молочні продукти та замінювати рафіновану олію запашною оливковою.

Окрема частина зустрічі була присвячена фітотерапії. Виявляється, бетулін із кори берези підтримує печінку та судини, корінь валеріани допомагає при тахікардії, а звичайний лопух – це справжнє джерело вітамінів. Навіть елементарне, але щоденне жування голочок та шишечок хвої може стати дієвим способом зміцнити імунітет і знизити рівень стресу.

Не забуваємо і про базові речі: 1,5 літра теплої води на день, якісний сон і регулярний рух. Саме цей мінімум формує фундамент нашого самопочуття.

Корисною стала інформація про індивідуальні консультації з фітотерапії. Запит на "природне перезавантаження" сьогодні дуже високий, і ця тема відгукується багатьом. Під час заходу й після його завершення запитань не бракувало. Адже доступ до якісної інформації – одна з умов того, щоб залишатися здоровими.

Дякуємо нашим гостям за знання, досвід і практичні поради. Це була зустріч, яка мотивує діяти вже сьогодні.

Емоційні Лесині читання

22 лютого в Бібліотеці Сковороди в межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра" відбувалися емоційні читання творів надзвичайно масштабної постаті – Лесі Українки.

Знаючи, що на кінець лютого припадає її 155-річний ювілей, ми подумали: а чом би й ні та взяли в роботу чотири її поезії, лист до коханої людини та пісню "До мого фортепіано", написані на межі XIX-XX століть.

А було все так. Цього дня ми багато що відчували. На початку – роздратування, злість і страшенний розфокус після нічних обстрілів. Але ж і щиру зацікавленість перед майбутньою зустріччю. Коли торкнулися Лесиних творів, то нас поглинув спектр різноманітних емоцій.

Щоб проілюструвати це, ми навіть розбилися на два табори:

"Теплий спектр" – віру, довіру, надію, любов, ніжність, мрійливість, захоплення, піднесення, турботу, доброту, прихильність відчула абсолютна більшість учасників.

"Холодний спектр" – сум, печаль, біль, прикрість, розчарування, самотність, ностальгію засвідчили троє учасниць.

І все це збурила Леся Українка та п’ять її невеличких творів з книжок, що на фото!

Читаючи по черзі її вірші та слухаючи пісню, ми відстежували наші відчуття, отримували хвилинку на фіксацію їх всередині себе. А далі на учасників чекали два кола обговорення: власних емоцій від текстів (і, ймовірно, закладених у них самою авторкою) та наших думок і вражень.

І що б ви гадали? На практиці виявилося дуже важко вирізнити емоції від читання з-поміж огрому наших попередніх знань про Лесю. Тож ми вчилися їх розрізняти.

Коли вступають у силу знання, емоції відступають: гору беруть думки і враження. Від цього зустріч стає не менш цікавою. Ба навіть перетворюється на захопливий освітній процес (спойлер: серед нас була вчителька української мови та літератури)!

Чи так працює метафоричність поезії, чи то ефект "перенесення" – нам достеменно невідомо. Та ми дійшли висновку: коли мова йде про емоції від маловідомих творів знаних постатей, багатий читацький досвід неминуче стає на заваді. Це майже як із близькими людьми: які б послання вони нам не транслювали, ми автоматично "знаємо", про що вони.

Тож фасилітаторці читань Tenditna Syla довелося добряче постаратися, аби рухатися в парадигмі проєкту.

Дякуємо Love for Livres та Bibliothèques Sans Frontières за емоційні "Лесині читання". Для багатьох цей незвичайний досвід був першим у житті!