Творча зустріч та презентація книжок Дмитра Безверхнього

А ви колись замислювалися над тим, що письменникам часом доводиться вставати о четвертій ранку, щоб потрапити на зустріч із шанувальниками?!

Саме так вчинив 16 серпня Дмитро Безверхній щоб дістатися з Умані до Бібліотеки Сковороди. Адже на нього з нетерпінням чекали поціновувачі його детективів.

Зустріч вийшла надзвичайно цікавою і насиченою, адже Дмитро – письменник, фаховий історик, дослідник, вчитель і надзвичайно обізнана людина. У поєднанні з молодістю, виваженістю та вмінням вести розмову – це просто знахідка!

Дмитро в нас уперше. Тож розпочали, як водиться, зі знайомства, поспілкувалися про 3 ретродетективи з його уманського циклу, про поточні справи, майбутні плани і ще багато про що. Спробуємо дуже стисло переказати головне з цієї зустрічі.

Народився Дмитро на Черкащині – у селі Паланка Уманського району. Освіту здобув в Уманському педуніверситеті. Мешкає і працює вчителем історії та громадянської освіти в рідному селі. А паралельно успішно реалізує себе як письменник-детективіст.

Почалося все з коротких оповідань, які він написав ще в школі. Історія його публікацій бере початок із друку в літературному журналі "Дніпро" та першого гонорару, який отримав у 10-му класі. У 2015 році його оповідання "Дружина молочника" посіло 1 місце у всеукраїнському конкурсі короткої детективної прози "Це ж елементарно, сер!"

Згодом ці короткі захопливі історії Безверхнього стали частиною чогось більшого. 2020 року, під час пандемії, у Видавництво «Темпора» вийшла перша його книжка "Порцеляновий погляд", яку названо першим українським сучасним феміністичним детективом і яка наразі витримала вже 5 перевидань.

2022 року світ побачив другий ретродетектив "Порядні пані вмирають самітно", а у 2024 – "Імперія одноденок". Автор каже, що немає різниці, яку книжку читати першою, але "Імперію одноденок" треба читати після перших двох.

Усі книжки мають вишукане оформлення: на обкладинках зображено значущі для Умані будівлі, а на форзацах – мапу місцевості, на якій розгортаються події.

Дмитро зізнається, що завжди мріяв вивести рідну Уманщину на літературний рівень. Саме це йому й вдалося зробити, зберігши місця пам'яті та точки, пов'язані з рідним краєм. Адже у більшості українців Умань асоціюється лишень із Софіївкою та хасидами. Тож кожен читач має змогу насолодитися детективною історією та розширити власні знання про місто.

Щодо самого Дмитра, то в ньому завжди змагаються історик і письменник, і в результаті цього внутрішнього діалогу народилася ця трилогія, яка закриває арку пригод головної героїні, "пані поліціянтової" Софії Нрієвської.

І, що ще важливо, його яскрава жіноча персонажка компенсує певну гендерну невідповідність в українських детективах. Адже українські жінки були кмітливими, вольовими, вміли комунікувати і завжди мали чим здивувати чоловіків.

Пригоди Софії беруть початок в кінці XIX століття в тихому провінційному містечку, у якому в ті часи доволі продуктивно співіснували три великі національні спільноти: українці, євреї та поляки. Мультикультуралізм є певною унікальною особливістю Уманського району: він зміг об'єднати в собі багато елементів, які інакше були б різнорідними.

Дмитро стоїть на позиції, що детектив насамперед – це історія про торжество справедливості. І сам цікавиться творами, де існує життя до злочину, і які створюються не від злочину, а від мотивів. Уважний до деталей автор озвучив багато цікавих думок, про які зазвичай читач не замислюється, та зробив чимало фахових акцентів. Приміром, чому ми небагато знаємо якісних детективів радянських часів? Тому що в тоталітарній системі не може бути детективів, бо вони підривають засади її існування.

А ще ми встигли дізнатися про відмінність ретродетективу й історичного роману і плавно підійшли до його історичного роману "Хлібні діти", який невдовзі має побачити світ. Події в ньому розпочинаються 1918 року та охоплюють час, який фактично випав з української художньої літератури разом із цілою плеядою знищених талановитих митців. Не приховуємо, нам вже кортить прочитати!

Ми приємно здивовані, натхненні цією зустріччю і дуже й дуже сподіваємося на наступні!

Анонс заходу

Наступного вівторка, 25 серпня, о 17:30 у Бібліотеці Сковороди кияни мають унікальну нагоду зустрітися із гостею з Дніпра, колишньою жителькою Києва і Харкова Анною Щербак (Anna Shcherback) – на презентації її збірки поезій "Сертралін".

Назва книжки може здивувати чи бути до болю знайомою. Так, "Сертралін" – це антидепресант. Молекула, яка часом звільняє тіло від фізичного болю і дає можливість зібрати сили та сконцентруватися на важливому й позасвідомому. Тому що дійсно має сенс.

На жаль, складні історичні часи змушують нас проживати емоції і відчуття, що випалюють і не вміщаються в жодні доступні для людської свідомості мистецькі форми. Але авторка робить спроби опанувати їх завдяки метафоричності поезії, не впустити жодної деталі, жодного відтінку, жодного подиху і звуку.

Повірте, ця збірка – не лише про болюче. Вона про контакт з усім, що любить ця молода жінка, – з містами, річками, повітрям, землею... Ну і як же без вічної любовної лірики?!

Це – вже четверта книжка "хіміка і лірика", членкині НСПУ, очільниці літературного салону "Etterna" та організаторки фестивалю "У ритмі Дніпра". Тож приходьте, буде глибоко!

Рукодільна майстерня в бібліотеці

Минулої суботи Бібліотека Сковороди вже вкотре стала простором творчості та натхнення!

У межах міжнародного проєкту Make-a-thek та за підтримки Ukrainian Maker Association ми провели другу рукодільну майстерню зі створення лялькових будиночків.

Учасники ділилися матеріалами, охоче допомагали одне одному й раділи кожній новій "кімнаті" чи прикрасі. Особливо цінно, що ми використовували прості й доступні речі, що вже були у вжитку, – надаючи їм друге життя.

Ми черговий раз переконалися, що такі зустрічі – це не лише творчий простір, а й місце підтримки та відпочинку від буденних турбот.

Дякуємо всім, хто долучився до майстерні! Впевнені, що попереду – нові зустрічі, нові ідеї та ще більше натхнення. Підписуйтеся на нашу сторінку Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди, слідкуйте за анонсами й приходьте творити разом із нами!

До 190 років від дня народження Олександра Кониського

18 серпня виповнюється 190 років від дня народження Олександра Кониського (1836-1900) – письменника, педагога, правника й громадського діяча.

"Теорія малих діл" – саме за цією концепцією жив і працював Олександр Якович. І це не просто гучний девіз, а поступово сформована світоглядна й громадська позиція, яка полягає в тому, що національне відродження починається з щоденної, наполегливої праці кожної людини.

Літературну діяльність Кониський почав 1858 року. І вже у 1862 році видав "Українські прописи" – один із перших українськомовних навчальних посібників для народних шкіл, а у 1863 році – підручник "Арихметика, або Щотниця". В ці роки він активно викладав історію одразу в п'яти недільних школах Полтави, одна з яких була вечірньою школою для дорослих.

Навіть після видання у 1863 році Валуєвського циркуляра, Кониський не припинив просвітницької діяльності. За що й поплатився засланням до далекої від України Вологодської губернії.

Згодом, після звільнення та зняття поліційного нагляду, особливе місце в житті Олександра Яковича посів Київ. У 1872 році він став одним із провідних діячів місцевого культурного життя – був членом київської "Старої громади" та гласним Київської міської думи. Допомагав видавничим проєктам, співпрацював із Володимиром Антоновичем, Миколою Лисенком, Павлом Житецьким.

У 1882 році стає одним із засновників і активних авторів часопису української інтелігенції "Київська старовина", на шпальтах якого друкувалися матеріали з історії Києва, козацтва та української культури.

У співавторстві з композитором Миколою Лисенком 1885 року Кониський створив легендарну "Молитву за Україну" ("Боже великий, єдиний…"), що став духовним гімном України.

Останнє десятиліття свого життя присвятив написанню двотомної біографії "Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя", чим заклав основи українського наукового шевченкознавства.

Кониський також був одним з ініціаторів створення Літературного товариства імені Тараса Шевченка (згодом – Наукове товариство імені Шевченка). Він пожертвував на потреби товариства 1000 рублів, а згодом заповів йому свою бібліотеку, архів і частину статків.

Помер Олександр Кониський 1900 року, похований у Києві на Байковому кладовищі. Сьогодні, з-поміж іншого, про нього нагадує однойменна вулиця (у 1903-2023 роках мала назву Тургенєвська) в Шевченківському районі столиці.

Зустріч із письменником Василем Добрянським

У четвер, 13 серпня, у Бібліотеці Сковороди відбулася презентація нового детективного роману Василь Добрянський "Чапля осінь жде завзято".

Про що може розповісти читачеві назва твору, в основі якої – початок відомої української мнемонічної фрази для запам'ятовування кольорів веселки? Про щось піднесене?

Аж ні, це – напружений сучасний український детектив, події якого розгортаються на тлі війни, у містечку Козача Долина. А сім кольорів веселки перетворюються на моторошний сценарій серійних убивств.

Раз за разом стає зрозумілим, що орудує маніяк. Наступною жертвою і підозрюваним може стати будь-хто: містечко невелике, усі всіх знають, проте не так просто його вирахувати.

Хто він: стихійний чи усвідомлений серійний убивця? Що ним керує, яка його природа? Чому поліція отримує загадкові кольорові повідомлення, які стають передвісниками смертей? І чи вдасться його зупинити, поки він не полічив усі кольори веселки?

Майстер детективного жанру стверджує, що "намагається ходити там, де ще ніхто з сучасників не ходив", і прагне якомога правдивіше відобразити суспільство, яке живе сьогоднішнім днем, та проблеми, йому притаманні. Тому поєднує динамічний сюжет із психологічним протистоянням між слідчими, показуючи, як амбіції та недовіра часом небезпечніші за злочинця.

"Ти мусиш показати все як є. Якщо у читача ввімкнулася уява, то ти добре написав", – зізнається автор двох десятків детективів.

Окрім розмови про "Чаплю", читачі обмінювалися враженнями від інших його книжок. Ставили запитання, які виникли під час прочитання. З цікавістю слухали міркування автора про золоті стандарти літератури і про надважливу функцію книжки. Розпитували про плани. Наразі ще 5 романів Добрянського чекають на видання, яке ускладнюється рашистськими обстрілами.

Василь Добрянський знаний в Україні не лише як письменник. Це ще й досвідчений журналіст та редактор. У скрутні 90-ті він заснував видавництво "Просвіта" та журнал "Перевал", які випустили дуже багато якісного українського контенту.

"На книжці виростає ціле покоління. Це те, що є щитом нації. Не буде книги – не буде усвідомленого покоління. Тож читайте українське!" – закликає пан Василь, а ми підтримуємо!

Відтепер детективна скарбничка Бібліотеки на Освіти, 14-А поповнилася ще однією гостросюжетною книжкою. Чекаємо на наступні!

Заходи поточного тижня

Останні дні вкотре нагадали нам, наскільки важливо берегти те, що створює, зберігає та передає нашу культуру. Книжки, пам’ять, розмови й спільні пісні – речі, які залишаються з нами навіть у непрості часи. Тож цього тижня Бібліотека Сковороди продовжує свою роботу й запрошує вас на нові події.

Отже, що чекає на вас:

Середа, 19 серпня, о 16:00 – Лекція "Імена, викреслені з афіш. Репресовані театральні діячі". Про трагічні долі українських митців розповість Олена Полідович – співробітниця Меморіальний заповідник "Биківнянські могили".

Четвер, 20 серпня, о 15:30 – Зустріч з лікаркою-педіатром Альона Косташ: "Дитина хворіє: як допомогти та зберегти спокій".

Неділя, 23 серпня, о 16:00 – Літературно-музична зустріч "Пісні української державності": до Дня Державного прапора та Дня Незалежності України. Співаємо разом з Ігорем Якубовським.

І не забудьте, що ви завжди можете долучитися до наших регулярних активностей:

Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.

Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.

"Урок здоров’я" з Ігор Якубовський – щонеділі о 10:15.

Нехай навіть у непрості дні у вас знаходиться час для книжки, доброї розмови чи зустрічі, яка трохи змінює настрій. Бережімо те, що для нас важливе, підтримуймо одне одного й не забуваймо знаходити місце для життя поза щоденними турботами. До зустрічі в Бібліотеці Сковороди.

Анонс заходу

23 серпня, Бібліотека Сковороди запрошує вас на літературно-музичну зустріч "Пісні української державності", присвячену Дню Державного прапора та Дню Незалежності України.

Цього року наша держава відзначає 35-ту річницю свого відродження. Тринадцятий рік вона відстоює свою свободу і незалежність у війні з росією. Останні чотири з них – роки тяжкої повномасштабної війни.

Здавалося б, чи варто проводити пісенні зустрічі, коли Україна стікає кров’ю і потерпає від повітряних обстрілів та бомбардувань, де гинуть не тільки військові, а й цивільні люди, діти?! І все ж ми не тільки воюємо, ми ще трудимося, підтримуємо економіку, культуру, донатимо на ЗСУ.

Недільні літературно-музичні зустрічі підтримують нашу пісенну культуру, збереження ідентичності. А ще пісні – це антистресова терапія, релаксація, підтримка здоров’я та психологічна стабільність і чудова нагода зняти напругу і внутрішню втому після нічних обстрілів та тривог.

Ведучий заходу Ігор Якубовський та "Вокальна студія на Освіти" запрошують усіх охочих доєднатися до колективного співочого гурту, щоб разом заспівати пісні Незалежності. Обіцяємо, що буде не тільки урочисто і наповнено, а й життєствердно та по-домашньому тепло!

Анонс заходу

Дорогі друзі! 19 серпня, о 16:00, Бібліотека Сковороди запрошує вас на лекцію "Імена, викреслені з афіш. Репресовані театральні діячі", присвячену українським акторам і режисерам, розстріляним у Києві в період Великого терору 1937-1938 років.

Проведе її Олена Полідович – начальник відділу науково-дослідної, науково-виставкової та фондової роботи Меморіальний заповідник "Биківнянські могили".

Під час зустрічі, що пройде у межах проєкту "Історична грамотність", ми дізнаємося:

Як змінювався український театр у 20-30-х роках минулого століття.

Що спричинило ці зміни і призвело до втрати великої кількості митців – яскравих представників старої театральної традиції та нових, авангардних підходів.

Якими були обставини життя і творчі здобутки репресованих театральних діячів – Василя Верховинця, Йони Шевченка, Сергія Каргальського, Януарія Бортника, Степана Шагайди, Бориса Дробинського тощо.

Чим послуговувалися співробітники НКВС під час арешту акторів, режисерів, директорів театрів і чи відповідали дійсності висунуті проти них обвинувачення.

Тож скористайтеся унікальною можливістю відродити із забуття імена яскравих постатей українського театру та маловідомі сторінки його історії, які довгі роки приховувалися й замовчувалися.