Зустріч до Дня Києва з Максимом Рильським-онуком та Оленою О'Лір

День Києва в нинішній час набуває особливого значення і емоційного відгуку. Київ, як символ українського духу та незалежності, стає фокусом єднання, солідарності та мужності. Це день, коли мешканці Києва та всієї України вшановують своїх предків, героїв минулого і спільно протистоять загрозі, зміцнюючи братерство та солідарність.

28 травня в Центральній бібліотеці Солом'янки відбулась дуже особлива літературно-музична недільна зустріч, а саме: до бібліотеки завітали Максим Георгійович Рильський, онук великого поета Максима Тадейовича Рильського, та Олена О'Лір, провідний науковий співробітник Музею Максима Рильського.

Цей захід поєднав розповіді про життя та творчість Максима Рильського, презентацію його нової книги "Співучий Києве, дитя живих століть", а також виконання пісень на його слова нашим колегою Ігорем Якубовським. Зокрема "Києву", "Він наш", "Дім Городецького", "Гарячий брук, метелик жовтий" та інші. 

Також під час заходу Ігор Якубовський також виконав пісні "Я виросла у Київській Венеції", "Хрещатик", "Старий київський романс", "Києве Мій", зануривши аудиторію в мальовничу атмосферу столичного свята. Відчуття ностальгії та любові до Києва переплелися з враженнями від творчості видатного поета.

ВІДЕОЗАПИС

День Києва. Тематичні видання в бібліотеці

До Дня Києва працівники Центральної бібліотеки Солом'янки підготували добірку книг, які допоможуть киянам та гостям міста краще пізнати історію, культуру, архітектуру та інші особливості, які роблять Київ незабутнім містом.

Щоб жити. Розуміючи Київ. Благодійна книга спогадів.

Це збірка щирих історій з перших вуст про життя звичайних городян у різні періоди ХХ століття.

Де гуляли мешканці міста, яким був побут киян, що вони полюбляли - автори книги (а їх 22 найстаріших киянина) згадують різноманітні деталі київського життя. "Спогади простих, звичайних людей мають свою привабливість. Де мешкали? Що їли? Що пили? Подробиці - найцікавіше. Добра і щастя такій несподіваній книзі!" - Іван Драч.

Малаков Д., Прибєга А. Київ столітньої давнини.

Автори пропонують цікаву екскурсію в місто початку ХХ століття. Подорож читача побудована на ретельно підібраній колекції поштових листівок з краєвидами Києва столітньої давнини. Шауівальникам давнини присвячується

Київ у світлинах забутих фоторепортерів. Пам'яті Андрія Левченка.

Ця книга розповідає про талановитого київського фотохудожника Андрія Левченка. На святлинах митця найцікавіші миті життя повоєнного Києва, етапи відновлення міста. Творчість фотомитця припала на 50-60 роки ХХ століття. Книга зацікавить читача унікальними світлинами, по яких можна вивчати історію рідного міста.

Шаповаленко Таїсія. Спадок Григорія Гладинюка.

Кріпак, який подарував Києву палаци. Григорій Гладинюк, купець 1-ї гільдії, володар успішних готелей в центрі міста. Він народився в 1833 році в сім'ї кріпаків, але відміна кріпосного права подарувала Григорію шанс, який він використав.

Книга розповість читачеві цікавезну історію життя Григорія Гладинюка в Києві, про його підприємницьку діяльність, він першим в місті започаткував послугу трасферу. Гладинюк жертвував значні кошти на будівництво та обслуговування дитячих притулків, розвивав готельний бізнес, вкладав гроші в нерухомість. Був меценатом Києва.

Бекір Чобан-заде. Життя, доля, епоха

На честь цієї видатної людини в місті Карасубазар (сучасний Білогірськ) встановлено пам’ятник, його ім’ям названа одна з вулиць у столиці Азербайджану Баку, з 1990 року його ім’я носить премія Кримського фонду культури «за найкращий твір, дослідження в галузі літератури» і названо нещодавно створений Навчально-науковий інститут сходознавства, що є структурним підрозділом розташованого з 2016 році у Києві Державного закладу "Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського". І сьогодні в історії кримськотатарського народу немає більш видатного вченого-тюрколога, філолога-сходознавця, поета, класика не лише кримських татар, а й усіх тюркських народів, ніж Бекір Чобан-заде.

Бекір Ваапоглу народився 15 травня 1893 року в Криму, в Карасубазарі (нині Білогірськ), у бідній родині простого чабана. Батьки не мали освіти, але мріяли дати її своєму синові. Як знак любові і вдячності батькові, його прізвищем пізніше стане Чобан-заде – у перекладі «син пастуха». У 1904 –1908 роках Чобан-заде навчався в Карасубазарській школі-рушдії. По закінченні її, за кошти місцевого мусульманського благодійного товариства був відправлений для продовження навчання в Стамбул. Там Бекір навчався в престижному Галатасарайскому ліцеї на словесному відділенні. Паралельно з цим він закінчив і трирічні вищі курси арабської та французької мови при Стамбульському університеті і отримав право викладання цих мов у середній школі і в ліцеях. Під час навчання в Стамбулі Бекір опублікував свої перші вірші, які були підписані псевдонімом Чобан-заде.

У грудні 1915 року Бекір отримав позитивне рішення щодо свого прохання про навчання в Будапешті і подався до Угорщини, де вступив на історико-філологічний факультет Будапештського університету. Тут він увійшов у світ науки, почав вивчати «Кодекс Куманікус» - знаменитий пам’ятник кипчакської мови. Молодий вчений до закінчення навчання завершив свою наукову роботу і в 1920 році захистив докторську дисертацію. 

В студентські роки в Будапешті в Бекіра повною мірою розкривається талант поета. У своїх віршах Чобан-заде постає тонким ліриком і патріотом. У поетичному щоденнику «Къавалсеслери» («Звуки сопілки») молодий поет пише проникливі сумні вірші: («Анам») («Моя мама»), «Суванасы» («Русалка»), «Язакъшамы, уйалдында» («В літній вечір у дворі»), «Тувдымбируйде» («Народився в одному я домі»). Хрестоматійним став його знаменитий вірш «Тувгъантиль» («Рідна мова»). 

Після закінчення навчання Бекір викладав у Будапештському та Лозанському (Швейцарія) університетах і в 26 років став професором обох університетів. 

У 1920 року Бекір Чобан-заде повернувся на батьківщину. З цього часу для молодого вченого починається новий період в житті.

У 1921 році була проголошена Кримська АРСР, і Чобан-заде був обраний членом ЦВК Кримської АР, брав участь у процесі революційного оновлення суспільства. У наступному році став професором Кримського університету, а пізніше його ректором. У цей непростий період його діяльність була спрямована на служіння народу, розвиток його освіти та культури, збереження рідної мови, звичаїв і традицій від асиміляції, яку активно пропагувала радянська влада. За час перебування в Криму Бекір Чобан-заде дозрів як великий вчений-тюрколог. У 1925 році Чобан-заде на запрошення керівництва Азербайджану переїзджає до Баку і як професор Бакинського університету викладає введення в тюркологію, тюрко-татарську діалектологію, методику викладання азербайджанської мови та літератури. У 1927 році стає головою наукової ради Всесоюзного Центрального Комітету нового тюркського алфавіту. 

У ці роки сам Баку перетворюється в культурний центр всіх тюркських народів. Тут проводяться наукові конференції, куди запрошують фахівців з Європи. Сам Чобан-заде свої доповіді публікує в провідних сходознавчих журналах Франції. В Європі про нього знають як про видатного тюрколога з енциклопедичними знаннями.

У 1928 році в країні розгорнулася галаслива пропагандистська кампанія проти буржуазного націоналізму і пантюркізму. Вістря репресій було направлено проти національної інтелігенціі та особисто проти Бекіра Чобан-заде.Але, незважаючи на цькування у пресі, вчений зберіг високий авторитет у наукових колах. У 1930-1935 роках він завідував кафедрою узбецької мови в Ферганському педінституті, викладав у Ташкентському університеті, Бухарському педінституті, був обраний дійсним членом Азербайджанського філіалу АН СРСР, а в 1935 році - членом Паризького лінгвістичного товариства. На початку 1937 року Чобан-заде був професором Бакинського університету. 

Але регалії і величезний науковий авторитет не врятували його від арешту. Він був арештований в ніч на 28 січня 1937 року в Кисловодську, де перебував на лікуванні. Матеріали слідчої справи Чобан-заде складають 3 томи, понад тисячу сторінок. Всього вчений пережив 32 допити, причому деякі тривали по 2 доби. Пізніше були розкриті кричущі факти катувань ув’язнених бакинської в’язниці НКВС, перед якими тьмяніють жахи фашистських концтаборів.

Незадовго до загибелі під час допиту зломлений тортурами вчений так характеризував свою діяльність:

«1. Я є першим професором на Радянському Сході за своєю спеціальністю, який удостоєний цього звання радянською ж владою і читав перші лекції рідними мовами народів цих країн. Мною вперше розроблені університетські курси зі своєї спеціальності.

2. За весь період моєї наукової діяльності мною написані приблизно 150 наукових праць, з яких min. 100 є першими спробами наукового обгрунтування проблем азербайджанської мови і літератури азербайджанською мовою. Більшість цих робіт і тепер не втрачають свого наукового значення.

3. Мною підготовлені сотні фахівців мовознавців і літературознавців майже на порожньому місці; серед цих моїх учнів є десятки висококваліфікованих науковців-доцентів і асистентів, які зарекомендували себе своїми роботами за межами своєї країни».

Суд відбувся в Баку і тривав 20 хвилин. Видатному вченому Бекіру Чобан-заде був винесений смертний вирок без права оскарження. Вирок був приведений у виконання 13 жовтня 1937 року.

Справедливість восторжествувала лише через двадцять років – Бекір Чобан-заде був реабілітований рішенням Верховного Суду СРСР 25 червня 1957 року.

Квартет книг Елени Ферранте - в Центральній бібліотеці Солом'янки

В Центральній бібліотеці Солом'янки нещодавно з’явилася четверта книга “Неаполітанських романів” Елени Ферранте.

Отже, тепер ми нарешті маємо повний квартет із книг: “Моя неймовірна подруга”, “Історія втечі та повернення”, “Історія нового імені”, “Історія втраченої дитини”.

Усі ці книги - приголомшливі. Вони щирі, вишукані, подекуди кумедні. Та абсолютно унікальними їх робить тема дружби між Еленою та Лілою, що ніби полум’я, то слабшає, то розгоряється з новою силою. Ця дружба проходить через усі випробування життя: горе, кохання, щастя, жах і сором.

Серія романів піднімає багато важливих проблем, що були притаманні Італії в часи від 40-х років до початку цього століття: політика і корупція, насильство і бідність, жорстоке поводження з робітниками, поява технологій і персонального комп'ютера. Таким чином авторка нам розповідає довгу історію, що охоплює кілька десятиліть, починаючи ще з дитячих років, проведених у двориках передмістя Неаполя, до старості головних героїв.

Елена Ферранте пише простою, доступною мовою, але її письмо відрізняється особливим, ефектним стилем. Її персонажі виписані надзвичайно реалістично: немає «святих» і «героїв». Ми бачимо негідні і хороші вчинки кожного з них, інколи вони демонструють слабкість та двозначність (включаючи оповідача, який нічого не робить, щоб виглядати кращим або приховати суперечливі погляди).

“Неаполітанські романи” - чудовий приклад книжок, де можна почерпнути максимум інформації про життя італійської провінції післявоєнних років минулого століття. Авторка надзвичайно майстерно зуміла зробити прості факти звичайного життя захоплюючими, а також зосередила увагу на пристрасній і рішучій боротьбі жінок за право бути собою.

Друзі, запрошуємо до нашої бібліотеки!

Захід, присвячений Дню пам'яті жертв політичних репресій

День пам'яті жертв політичних репресій – національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня та відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року.

У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки».

Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом, це одне з найбільших в Україні місць масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. Свій останній спочинок тут знайшли тисячі осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВС у Києві.

У Центральній бібліотеці Солом'янки 21-го травня була проведена літературно-пісенна зустріч за творами поетів розстріляного відродження та поетів-шістдесятників, серед яких Євген Плужник, Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Володимир Сосюра, Василь Стус, Василь Симоненко та Ліна Костенко. У піснях були відображені теми про материнські очі, рідну Батьківщину, людські чесноти, філософські настрої та роздуми, кохання. Присутні не приховували своїх емоцій, які переходили від смутку до радості, від посмішки до печалі.

Заключним акордом зустрічі стало запрошення усіх охочих на наступну недільну імпрезу, яка відбудеться 28-го травня і буде присвячена Дню Києва. 

Спеціальний гість прийдешньої зустрічі - Максим Рильський, онук відомого класика української літератури.

ВІДЕОЗАПИС

Знайомимося з Європою на сторінках книг

Центральна бібліотека Солом’янки підготувала підбірку книжок, що ознайомлять вас з європейськими країнами, аби ви могли більше про них дізнатися, краще зрозуміти, а можливо і вперше познайомитися.

Клаудіо Лаґомарсіні “По тих, хто вижив стрілятимемо ще”

Почнемо мандри з подорожі в Італію. Та не в ту Італію, яку звикли бачити в туристичних журналах чи музичних кліпах. Тут вона постає іншою. Через різкий голос головного героя, щоденник якого знаходять через багато років, автор змальовує безжальний портрет італійської провінції та її жителів. Між сімейними вечерями та лютими сварками проглядається ретроградний, чоловічий та шовіністичний світ, що панує в містечку.

Багато уваги приділено дрібницям, що як пазли складаються в загальну картинку сюжету. Саме через такі деталі автор майстерно розкриває характер та вдачу кожного з персонажів.

Книжка є прикладом того, як приємне, легке читання може глибоко вразити та забезпечити відчуття шаленої наростаючої напруги, що вибухає у фіналі.

Катажина Ґрохоля “Г’юстоне, у нас проблеми”

Ця книжка знайомить нас з Польщею. Авторка показує нам цю країну очима тридцятидворічного чоловіка Єремія, чиє життя пішло шкереберть.

Він є чудовим кінематографістом, але занадто справедливий і безкомпромісний, щоб будувати кар'єру в кіно. У Єремії є матір, яка ним надто опікується, та іпотека - що створює йому додаткові проблеми. Зі своєю коханою хлопець розійшовся, проте жінки, що його оточують, відіграють в його житті важливу роль.

Книжка пронизана гумором та теплом, мова - барвиста, приправлена дотепами та смішними діалогами, а особливе задоволення приносить споглядання за прекрасною Варшавою, що дуже колоритно постає перед читачами.

Кейт Фокс “Спостерігаючи за англійцями”

Для тих, хто хоче відкрити для себе Англію, ця книжка стане універсальним посібником. Вона познайомить вас з англійцями, їх культурою та звичками у повсякденному житті.

Книжка поділена на дві великі частини. Перша це - лінгвістичні коди, правила спілкування з англійцями, чи то в пабі, чи на іподромі, чи на роботі, чи навіть у лондонському таксі. Друга частина присвячена правилам поведінки в дорозі, на роботі, в домашньому побуті, в сфері англійської культури, релігії тощо.

Книжка наповнена гумором, оскільки це також велика складова англійської культури. Авторці вдалося передати соціальні манери англійського суспільства настільки захоплююче, що іноді відчуваєш себе стороннім спостерігачем, що заворожено дивиться в бінокль, а іноді - далеким родичем, який відвідав сімейну зустріч.

Шон Байзел “Щоденник книгаря”

В цій книжці Шон Байзел ділиться своїм щоденником за 2014 рік, у якому пише про все, що відбувається в його книжковому магазині, що знаходиться в мальовничому шотландському містечку Віґтауні. Книгарня автора є найбільшим букіністичним магазином у Шотландії, а його повсякденне життя складається з часу, проведеного там разом з працівниками.

Автор ділиться як привабливими, так і буденними аспектами професії. Показує, як нелегко власникам книжкових магазинів “триматися на плаву” в епоху Amazon і AbeBooks. Він описує проблеми, з якими зіштовхуються продавці паперових книг, коли зростає популярність електронних. Шон Байзел дуже реалістично, подекуди з гумором зображує мешканців міста, а також клієнтів магазину. А ще тут є кіт, адже у всіх хороших книгарнях повинен бути постійний кіт та зручні крісла перед палаючим каміном.

Особливої уваги заслуговує те, як автор передає атмосферу книжкового містечка Віґтаун, де можна насолоджуватися риболовлею, катанням на човнах і скелелазінням. Шон Байзел також описує багатьох цікавих мешканців та місцевий фестиваль, що дає змогу познайомитися з багатьма авторами та письменниками.

Ірена Карпа “Добрі новини з Аральського моря”

Для тих, хто хоче з головою поринути в світ жіночих інтриг та секретів, оповитих колоритною атмосферою Парижа, ця книжка буде ідеальним варіантом. Роман можна назвати щоденником українок-емігранток, написаного про життя в такому прекрасному, але не завжди романтичному Парижі.

Авторка розповідає про чотирьох жінок, чиї долі в якийсь момент перетнуться. Серед них немає позитивних чи негативних персонажів, але є справжні психотипи людей, яких ми часто бачимо в реальному житті. Кожна з них будує власні плани та переживає особисті страхи. У романтичному Парижі вони прагнуть забути своє складне минуле та розпочати нове життя. Та чи буде воно таким казковим?

Ірена Карпа показує Париж з іншого погляду. Тут не лише чарівні тераси з кавою та круасанами, не лише бордо по вечорах, тут також і вкрадені чайові в офіціанта, вбогість орендованих квартир та вулична їжа.

Спільний проєкт Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" та Публічних бібліотек Солом'янки. Цикл відеолекцій

Відеолекція «Биківня: шлях до правди»

Лектори: Наталія Амонс і Микола Бривко - наукові співробітники НІМЗ "Биківнянські могили"

Правда про Биківнянські могили упродовж кількох десятиліть приховувалась від українського суспільства. Радянська влада наполегливо або не помічала поховання у Биківнянському лісі та мародерів, які робили свою чорну справу, або тиражувала брехливу інформацію про провину нацистів у масовій загибелі людей. Урядові комісії, що в різні роки розслідували факт віднайдення тіл у Биківні, перебували під жорстким контролем КДБ. А місцеві мешканці, якщо й знали щось про це трагічне місце, не наважувались згадувати спецділянку НКВС навіть пошепки. В який спосіб правда про місце поховання жертв сталінських репресій вийшла на поверхню, хто долучився до її поширення ви дізнаєтеся в онлайн-лекції.

Також ви довідаєтеся:
- хто з відомих українських діячів звертався до влади з вимогою правди про Биківню,
- якою була роль журналіста Сергія Кисельова в розслідуванні теми Биківнянських поховань,
- що поєднувало американського бізнесмена Артура Луковського з Биківнею

Онлайн-лекція «Розстріляна палітра. Репресовані українські художники, поховані в Биківні»

У Биківнянському мартирологу представлено чимало діячів Розстріляного відродження – літературно-мистецького покоління 1920-1930-х років, яке пов’язують з піднесенням та розквітом української культури. Окремою сторінкою в український ренесанс цього періоду вписана діяльність провідних українських художників, серед яких Володимир Гагенмейстер, Микола Івасюк, Михайло Бойчук, Василь Седляр та інші.

У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського живопису в 1920-х – 1930-х роках, лекторка Тамара Бойко, старший науковий співробітник НІМЗ «Биківнянські могили» розповідає про основні тенденції розвитку малярства цього періоду, знайомить із знаковими картинами митців та згадує важливі документи з архівно-кримінальних справ репресованих художників.

"Пам’ять заради життя: слово, обірване у Биківні" - історико-літературознавча лекція Тетяни Шептицької, заступника генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»

Онлайн-лекція Тетяни Шептицької "Вирок українському сміху: українські гумористи, які стали жертвамирепресій радянського терору"

Український гумор і сатира 1920-х – 1930-х років відзначались модерними пошуками, появою нових жанрів та імен. У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського гумору в 1920-х – 1930-х роках, лекторка розповідає про основні тенденції розвитку цього жанру, ознайомлює з їхніми знаковими і репрезентативними творами та розкриває особливості роботи з архівно-кримінальними справами репресованих митців-гумористів.

Ви дізнаєтесь:

- як встановлювався партійний контроль за українським гумором;

- що сталося з членами редколегії «Червоного Перцю»;

- як народжувався «радянський сатирик»;

- які жарти Юрія Вухналя чекісти вважали антирадянськими;

- якими були подальші долі українських сатириків і гумористів 1920-х – 1930-х років.

Пам’ять заради життя: Биківнянський мартиролог: імена, викреслені з афіш

Важливі і трагічні сторінки історії українського театру 30-х років ХХ ст. відкриває нам лекторка, начальниця науково-дослідного відділу Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Олена Полідович.

До Дня вишиванки - урок української літератури в бібліотеці

У четвер 18 травня, у День вишиванки, до Центральної бібліотеки Солом'янки завітали учні 8 класу ліцею "Універсум". Їхня вчителька Алла Шаматин провела в бібліотеці відкритий урок української літератури. Родзинкою якого було вивчення літературних жанрів за допомогою співаної поезії у виконанні нашого колеги Ігоря Якубовського. Серед віршів, покладених на музику прозвучали поезії Олександра Олеся, Василя Симоненка, Ольги Ходацької, Тризубого Стаса та інших.

А викладачка математики Olena Shkolna поділилась своїм секретом запам'ятовувати вірші — співати їх, заспівавши вірш, який вона вчила разом з своїм сином, коли той ходив до школи. Після уроку учні із задоволенням вивчали фонд нашої бібліотеки. Серед книг які зацікавили юних українців були "Українське барокко", "Ядерна фізика" та "Зазирни у мої сни" Макса Кідрука.