вівторок, 1 вересня 2026 р.

Англомовний клуб про фантастичне в літературі

Час від часу ми чуємо запити про вивчення англійської в бібліотеці, про розмовні англомовні клуби, про зустрічі на теми містичного-цікавенького. І от якось ми зустрілися з Вірою Скуратовою, літературознавицею та культурною менеджеркою, – і дізналися, що Віра – ще й вчителька англійської.

І понеслося… Спочатку була ідея: “а чом би й не створити Skovoroda Library Speaking Club?!”. Ця ідея трансформувалася в English Club "The Fantastic in Literature".

Це не клуб про фантастику і не обов’язково клуб для тих, хто читає фентезі. Ми говоритимемо про те, як література створює відчуття дивного, неможливого, моторошного, неймовірного чи надприродного  і що відбувається з текстом, коли реальність у ньому починає поводитися не зовсім як реальність.


Матеріалом для розмови може стати будь-яка книжка: від Шевченка чи Лесі Українки до сучасного роману, горору, магічного реалізму, фентезі або цілком реалістичної історії. Наприклад, ми можемо прочитати реалістичний роман і поговорити про те, що саме в ньому здається неймовірним, дивним або майже фантастичним.

Спільною теоретичною оптикою для клубу стане «Вступ до фантастичної літератури» Цвєтана Тодорова. Учасники отримають текст заздалегідь, але читати його повністю не обов’язково: на зустрічах ми працюватимемо з короткими фрагментами й окремими тезами з книги.

Основна мова клубу  англійська. При цьому ми працюватимемо не лише над розмовою: вправи й обговорення будуть побудовані на реальному мовному матеріалі  лексиці, collocations, phrasal verbs і граматиці рівня Intermediate. Мовна робота буде частиною занять, але не відокремлюватиме їх від розмови про літературу.

На кожній зустрічі учасники також матимуть можливість коротко представити книжку, яку вони прочитали, використовуючи лексику й мовні конструкції з конкретного заняття. Якщо не знаєте, що читати, бібліотека готуватиме тематичні добірки  наприклад, «що почитати моторошного», «що почитати про магічне», «що почитати про неможливе».

Спеціальна підготовка з літературознавства не потрібна. Так само немає формального обмеження за рівнем англійської: завдання будуть організовані так, щоб до розмови могли долучатися учасники з різним рівнем підготовки.

Для складних теоретичних питань передбачено короткий окремий час для розмови українською  щоб мовний бар’єр не заважав обговорити те, що справді хочеться обговорити.

Зустрічі: раз на два тижні
Тривалість: 1,5–2 години
Мова: переважно англійська



08.09 о 18:30 Вступна лекція. Фантастичне в українській літературі (українською мовою)

Що ми називаємо фантастичним у літературі? Чи обов’язково фантастичне пов’язане з магією, вигаданими світами або надприродними істотами?

Фантастичне може бути дуже різним. Це може бути моторошне, коли звичний світ раптом стає загрозливим; дивне, коли події порушують наші уявлення про те, як має працювати реальність; магічне, коли надприродне стає частиною повсякденного світу; чудесне, коли неможливе приймається як факт; або ж ситуація, в якій до останнього незрозуміло, чи сталося щось надприродне насправді, чи для цього є інше пояснення.

Саме ці відмінності дозволяють говорити про фантастичне не лише як про окремий жанр, а як про особливий спосіб побудови й сприйняття художнього тексту.

На лекції розглянемо, як різні форми фантастичного працюють в українській літературі  від Шевченкового «Великого льоху» та «Сну» і «Лісової пісні» Лесі Українки до сучасного українського фентезі та фантастики.

Однією з основних теоретичних оптик стане концепція фантастичного Цвєтана Тодорова з його «Вступу до фантастичної літератури». Тодоров пропонує розрізняти фантастичне, дивне та чудесне залежно від того, як текст змушує читача пояснювати неможливі або незвичайні події.

Тому говоритимемо не лише про тексти, де є привиди, відьми, боги чи магія. Фантастичне може виникати і в історії, яка загалом здається реалістичною, але в певний момент змушує засумніватися в самій природі того, що відбувається.

Лекція стане вступом до ширшої розмови про фантастичне в літературі: його різновиди, межі та способи взаємодії з реальністю, фольклором, історією та повсякденним досвідом.

Спеціальна підготовка з літературознавства не потрібна.

Тривалість: 1 година лекції + до 30 хвилин на запитання та обговорення.
Участь: безкоштовна.

понеділок, 31 серпня 2026 р.

Анонс заходу

Осінь на порозі. І вона спонукає нас зупинитися, помилуватися природою, поринути у спогади та подарувати собі трішки більше ніжності й затишку.

Тому 6 вересня, о 12:00, запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на літературно-музичну зустріч, яку ми назвали відповідно – "Осінні барви".
Разом із незмінним ведучим Ігор Якубовський ми помандруємо у світ вишуканої співаної поезії, яка торкнеться найтонших струн душі.

На вас чекає: класика та романтична лірика, серед яких неперевершена поезія Ліни Костенко у піснях "Двори стоять у хуртовині айстр" та "Осінній день, осінній день, осінній!"; легендарна й рідна серцю "Вона" Костя Москальця (Constantine Moskalets); чуттєві композиції на слова молодих поетес "Що ти робиш зі мною, осене?!" Тетяни Яровициної (Tenditna Syla) та "Жоржини" Аліна Третяк.  А ще історична правда про українську пісню – ми розвінчаємо міфи та розповімо вам правдиву історію про те, як росіяни привласнили нашу народну пісню "В саду осіннім айстри білі", переробивши її на "Вот кто-то с горочки спустился".

Також в цей день лунатимуть проникливі мелодії, написані на вірші Данила Кулиняка ("Палять листя"), Анатолія Тарана ("Журавлі") та багато інших світлих пісень.
Приходьте, щоб разом поспівати, помріяти, відволіктися від тривожних думок. Згадаймо найцінніше та наповнимо серця вже осіннім теплом у колі однодумців!

неділя, 30 серпня 2026 р.

31 серпня - санітарний день у бібліотеці

Помаранчеві рукавички у повній бойовій готовності! А це значить, що сьогодні, 31 серпня, у нашому книжковому королівстві санітарний день.
Наша чарівна фея чистоти – пані Алла Корчук – вже готова наводити казкову чистоту та дбати про те, щоб улюбленим книжкам було затишно.
Сьогодні бібліотека зачинена для відвідувачів, до зустрічі завтра у звичному режимі!

𝐏. 𝐒. Але якщо вам вкрай кортить здати книжки, дзвоніть +𝟑𝟖 𝟎𝟔𝟑 𝟐𝟒𝟎 𝟔𝟔𝟒𝟐, і цю проблему ми вирішимо

Рядки, що стали Вічністю

30 серпня на поетичних читаннях "Рядки, що стали вічністю" у Бібліотеці Сковороди вшанували пам'ять захисників України! Пам’ять тих, хто загинув у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, та тих, хто зник безвісти під час виконання бойового обов’язку.

Пам’ять болюча. Як говорити, коли бракує слів? Як виявити співчуття і глибоку повагу рідним Героїв? Чим підтримати? Про це щодня думає багато людей.

Думаємо про це і ми. Дбаємо та в міру сил діємо. І дуже зворушені тим, що саме цього дня до нас завітала Олександра Арещенко, мама Богдана Сагуна, та від імені ГО "Незламні матері України" вручила почесну подяку колективу бібліотеки за спільне плекання пам’яті.

А ми, своєю чергою, привітали пані Олександру з отриманням нагороди предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія – медалі "За жертовність і любов до України". Мама Героя особисто й тисячі таких неймовірних жінок не тільки мужньо тримаються самі. Вони активно підтримують інших і доносять світові правду про Україну.

Бібліотека Сковороди є тим місцем, де пам’ять стає живою, даючи силу тим, хто потребує справжніх сенсів. Наша полиця мілітарної літератури та добірка книжок полеглих і зниклих безвісти захисників, а також антології "#Фронтмени" та "#Голоси" – це внесок у збереження пам’яті про українських військових, які ціною власного життя відстояли право нації на майбутнє. Деякі з авторських книжок видані посмертно.

Ми вдячні нашим дорогим відвідувачам, які поміж щільними тривогами знайшли змогу власними голосами оживити поезії Героїв та принагідно прочитати вірші тих, хто нині в лавах Сил оборони України боронить рідну землю й тяжко переживає втрату побратимів.


Читання, як і багато що цими днями, перервала сирена. Проте ви завжди можете продовжити: за посиланням у коментарях – перелік імен українських поетів, які загинули на війні, та список книжок, які є в нашій бібліотеці й варті того, щоб їх читали. 

Згадаймо. Схилімо голови.

Поети, що загинули

🕯️Тарас Матвіїв «Сармат» (1989–2020)
🕯️Сергій Баламутовський «Скальд» (1979–2022)
🕯️Євген Баль (1943–2022)
🕯️Олександр Бережний (1965–2022)
🕯️Валерій Горбик (1971–2022)
🕯️Олександр Гошилик «Сто дев’ятий» (1995–2022)
🕯️Артем Довгополий (1994–2022)
🕯️Гліб Бабич «Лєнтяй» (1969–2022)
🕯️Юрій Дадак «Руф» (1980–2022)
🕯️Гліб Бабич «Лєнтяй» (1969–2022)
🕯️Юрій Дадак «Руф» (1980–2022)
🕯️Ілля Чернілевський «Дяк» (1991–2022)
🕯️Данило Подибайло «Наруто» (1996–2023)
🕯️Олександр Кузенков «Хорт» (1996–2023)
🕯️Василь Дорошенко «Паладін» (1995–2023)
🕯️Данило Конончук «Данте» (1991–2023)
🕯️Олексій Івакін «Ляпіс» (1988–2023)
🕯️Ігор Мисяк «Поет» (1993–2023)
🕯️Артем Нагайченко (1993–2023)
🕯️Олег Клюфас «Джаз» (1980–2023)
🕯️Максим Кривцов «Далі» (1990–2024)
🕯️Володимир Воліков (1974–2025).

Більше імен  у проєкті "Недописані" Проєкт опублікував опорний список людей літератури, які загинули внаслідок російсько-української війни. Від 2014 року він містить 289 імен. Серед загиблих – письменники, перекладачі, редактори, видавці, бібліотекарі та дослідники (як цивільні, так і військовослужбовці). 


Безвісти зниклими вважаються:

🕯️Володимир Коресандович – з 1 серпня 2022 року.
🕯️Борис Гуменюк – з грудня 2022 року.
🕯️Микола Леонович – з 27 квітня 2023 року.

Доля багатьох інших військовослужбовців-поетів тривалий час залишається невідомою через інтенсивність бойових дій та тимчасову окупацію.

Збірка #Фронтмени:

🕯️Артем Довгополий (1994–2022)
🕯️Гліб Бабич «Лєнтяй» (1969–2022)
🕯️Юрій Дадак «Руф» (1980–2022)
🕯️Ілля Чернілевський «Дяк» (1991–2022)
🕯️Олексій Івакін «Ляпіс» (1988–2023)
🕯️Ігор Мисяк «Поет» (1993–2023)
🕯️Артем Нагайченко (1993–2023)
🕯️Олег Клюфас «Джаз» (1980–2023)

Авторські збірки загиблих та зниклих безвісти поетів:

🕯️Тарас Матвіїв «Сармат» (1989–2020): "Мої думки: ритмопроза" (2022), "Мої думки: проза" (2022)
🕯️Гліб Бабич «Лєнтяй» (1969–2022): "Вірші та пісні" (2021)
🕯️Юрій Дадак «Руф» (1980–2022): "Багряна лірика" (2024)
🕯️Ілля Чернілевський «Дяк» (1991–2022): "Я птах між тенет" (2023)
🕯️Ігор Мисяк «Поет» (1993–2023): "Завод" (2022), "Діти жонглюють камінням" (2024)
🕯️Максим Кривцов «Далі» (1990–2024): "Вірші з бійниці" (2024), "На мінному полі пам’яті" (2025)
🕯️Борис Гуменюк (1965 р.н.): "Вірші з війни" (2014), "Блокпост" (2016)

Анонс заходу

Для Читацького клубу 27 вересня Бібліотека Сковороди обрала збірку новел Ганни Крицької (Ganna Krytska) "Пульс пуповини. Анатомія почуттів еміграції", яка вийшла у видавництві Літературна брама і тільки-но з’явилася в суспільному просторі.

Авторка порушує в своїй книзі дуже непросту соціальну тему. Ганна пише чесно і прозоро, промовляючи до світу не тільки як письменниця, а і як гештальт-терапевтка, що підтримує українців.

В її серці – безліч реальних людських історій. Вона говорить з власного досвіду – як жінка і мати, що знає ціну буття в чужій країні. І як особистість, що змушена стикатися із соціальною ізоляцією по обидва боки кордону та вчитися протистояти їй.

"Пульс пуповини" – це мандрівка судинами еміграції, де поруч живуть страх, провина, сором, співчуття і велика, вперта любов. У коротких, точних історіях переплітаються війна, дорослішання, стосунки й пошук себе "там" і "тут", у новій країні й у власному серці. Це книжка про те, як пережите стає досвідом, біль – скульптурним матеріалом, а людина – сильнішою, аніж думала.

Ось про це і взялася розповісти в книжці Ганна Крицька, присвятивши її двом своїм донькам: тій, що повернулася додому, і тій, що за кордоном через війну. Ставлячи перед читачем важливі питання, письменниця водночас зберігає внутрішній спокій та залишається гранично щирою і зрозумілою.

Все це, як мінімум, гарантує нам цікаве обговорення, що стане не тільки аналізом книги, а й спільною психологічною терапією. Тож читайте, готуйтеся – у вас в запасі майже місяць!

четвер, 27 серпня 2026 р.

Меморіальна акція "Стіл пам’яті"

Наприкінці серпня є день, коли ми зупиняємося у щоденному вирі справ, щоб згадати тих, хто віддав своє життя за Україну, за нашу можливість жити, мріяти, працювати й називати свою землю рідною. 29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, встановлений Указом Президента у 2019 році.

Дату 29 серпня обрано не випадково. Саме цього дня у 2014 році сталась одна з найтрагічніших сторінок російсько-української війни – підступний розстріл  українських військових, що виходили з оточення під Іловайськом так званим "зеленим коридором". 

 🌻Офіційний символ цього дня – жовтогарячий сонях як пам’ять про полеглих воїнів, бо ті трагічні події розгорталися на соняшникових полях, що вже достигали. 

Вже вчетверте 29 серпня проходить всеукраїнська акція "Стіл пам’яті",  започаткована у 2023 році Благодійним фондом імені Іллі Грабара спільно з Платформою пам’яті "Меморіал". Ми залишаємо за столом місце для тих, кого забрала війна. Для тих, хто мав би сьогодні сидіти поруч, говорити з нами, сміятися, мріяти й будувати плани на майбутнє…

🕯️Згадаймо разом полеглих Героїв, долучившись  до "Столу пам’яті" у нашій бібліотеці! Допомогли нам у цьому матусі Героїв з ГО "Незламні матері України". Також ми згадали дорогих серцю людей, які віддали власні життя за незалежність, державний суверенітет і цілісність України. Серед них як військовослужбовці, так і письменники й люди мистецтва, які з початком російсько-української війни у 2014-му та повномасштабного вторгнення у 2022-му вирушили боронити рідну землю від окупанта.



ЄВГЕН ХАРЧЕНКО «РЕД» 

01.02.1987 29.08.2014 

Доброволець, боєць батальйону «Донбас» Національної гвардії України. Юрист, підприємець, засновник власної юридичної фірми. Випускник ЗОШ №305 та Національної академії внутрішніх справ (факультет права та підприємництва). Захоплювався раритетними автомобілями. Після анексії Криму добровільно став на захист Батьківщини. Відповідально виконував військові обов’язки, діяв спокійно й виважено, допомагав і рятував побратимів. Загинув у «вогняному коридорі» під Іловайськом, прикриваючи пожежною машиною автомобіль із  пораненими. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ст. (посмертно).


МИКИТА НЕДОВОДІЄВ 

09.03.1981 – 09.02.2015 

Підполковник Збройних сил України (посмертно), начальник бронетанкової служби 101ї окремої бригади охорони Генерального штабу. Випускник Інституту танкових військ, у 20032005 роках проходив службу в «Десні». 9 лютого 2015 року вирушив у складі колони вантажних автомобілів із базового табору штабу сектору «С» (Дебальцеве) до Харкова по шини для БТРів. Виконував обов’язки старшого машини «КРАЗ 4310». Колона потрапила в засідку ДРГ у селі Логвинове, під потужним артилерійським та стрілецьким обстрілом техніка була знищена. Микита загинув разом із побратимами. У червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. Похований у Києві на Лук’янівському військовому кладовищі.  Кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІІ ст. (посмертно). 


В’ЯЧЕСЛАВ КУЦМАЙ  «ЦИНК»

07.11.1986 – 21.05.2018 

Доброволець, боєць батальйону «Донбас» Національної гвардії України, згодом військовослужбовець ЗСУ. Випускник 46ї школи та юридичного факультету КНЕУ. Учасник Революції Гідності 20132014 років. 2014 року добровольцем вступив до БСП «Донбас». Воював у зоні АТО кулеметником, старшим кулеметником та командиром відділення. Пройшов «зелений коридор» Іловайська, бої в Широкиному та Авдіївці. Загинув у бою з ворожою ДРГ на околиці смт Південне (Чигирі) біля окупованої Горлівки. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ст. (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани» (посмертно).                                     


АРТЕМ ТИМЧЕНКО  «ТІМ» 

11.02.1985 – 17.04.2022 

Молодший сержант Збройних сил України. Навідник-оператор, заступник командира бойової машини 25ї окремої повітрянодесантної бригади (1-й парашутно-десантний взвод 3-ї парашутно-десантної роти 1-го парашутно-десантного батальйону). Народився в Запоріжжі. Служив у Десантно-штурмових військах, пройшов численні бойові виходи, воював на найскладніших ділянках фронту.  У березні 2022 року під час бою у Волновасі разом із побратимами потрапив у часткове оточення, проте зміг вивести воїнів із небезпеки. За цю операцію був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2022). Загинув у бою на Авдіївському напрямку Донецької області під час відсічі окупантам.


ІЛЛЯ ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ

10.06.1991 – 07.05.2022

Український поет, співак, композитор, перекладач. Син поета й кінорежисера Станіслава Чернілевського та літредакторки й режисерки дубляжу Ольги Чернілевської. Закінчив КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого за фахом режисер кіно і телебачення. Працював перекладачем пісень для дубляжу кіно й анімації студій «Disney», «Universal», «Sony» та інших. Автор збірки поезій «Розділимо простір» (2011), понад 50 пісень. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до ТрО Києва, а згодом – до лав ЗСУ (110-та бригада). Загинув біля села Кам’янка Покровського району Донецької області під час мінометного обстрілу. Після смерті видано збірки його поезій: «Я птах між тенет» (2023) та «Час летіти мені» (2025).


ДМИТРО НЄКІПЄЛОВ «ЮРИСТ» 

28.02.1978 – 10.05.2022 

Старший сержант Збройних Сил України, командир бойової машини 110ї окремої механізованої бригади ім. генералхорунжого Марка Безручка. Народився у селі Крутоє (РФ), виріс у селі Славне, АР Крим. Працював у ТОВ «Фора», захоплювався футболом. 24 лютого 2022 року зі словами «я їм Крим не прощу» добровільно пішов до Дніпровського військкомату. Був мобілізований до 110ї бригади, після звільнення Києва та області. Боронив Донеччину. Під час кругової оборони у селі Новоселівка Друга Покровського району потрапив із побратимами в засідку та прийняв стрілецький бій. Загинув під час мінометного обстрілу. До листопада 2023 року  вважався безвісти зниклим. Похований на Лісовому кладовищі в Києві.


МАКСИМ ПЕТРЕНКО «ДОЦЕНТ» 

11.12.1983 – 01.06.2022

Науковець, кандидат технічних наук. Винахідник, доцент кафедри комп’ютерної інженерії Інституту комп’ютерних технологій Університету «Україна». Засновник лабораторії кіберфізичних систем. Автор книги «Спокійної ночі». Волонтер. Великий друг бібліотек Солом’янки. Стояв біля витоків Форуму військових письменників. Доброволець, боєць батальйону імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького НГУ. У 2014–2016 роках брав участь у боях за Дебальцеве та Слов’янськ. Від початку повномасштабного вторгнення обороняв Київ і область. Поліг у бою за Україну в селі Студенок на Харківщині. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ст. (посмертно). Похований на Алеї Героїв Лісового кладовища в Києві.


ІВАН КОНДРАШОВ «ПСИХОЛОГ» 

20.06.2000 – 20.06.2022 

Лейтенант Збройних сил України, офіцерпсихолог 14ї окремої механізованої бригади. Народився у місті Костянтинівка Донецької області. У 2017 році вступив до КНУ імені Тараса Шевченка на спеціальність «військовий психолог». У грудні 2021 року закінчив навчання, отримав диплом і був направлений на службу до міста Володимир Волинської області. З початком повномасштабної війни надавав психологічну допомогу побратимам, виконував завдання у Житомирській, Миколаївській, Дніпропетровській, Харківській та Донецькій областях. Був призначений заступником командира дивізії. 20 червня 2022 року, у свій день народження, загинув під час ракетного удару у місті Дружківка Донецької області. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ст. (посмертно). 


БОГДАН САГУН «ГУН» 

13.10.1996 – 26.06.2022 

Лейтенант Збройних сил України, командир мінометного взводу 111ї окремої бригади ТрО. Народився у Києві в родині військовослужбовця. Закінчив історичний факультет НПУ ім. М. П. Драгоманова, а також кафедру військової політології КНУ ім. Тараса Шевченка. Працював відеографом, займався спортом, був активним уболівальником та членом фанклубу ФК «Динамо» (Київ). 25 лютого 2022 року добровольцем приєднався до 111ї окремої бригади ТрО. Брав участь в обороні Києва, згодом очолив мінометний взвод і вирушив на Луганщину. Загинув поблизу Лисичанська під час ворожого обстрілу касетними боєприпасами. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ст. (посмертно).


В’ЯЧЕСЛАВ ЗАЙЦЕВ «ХОРТИЦЯ» 

06.09.1980 – 05.10.2022 

Український громадський діяч, історик, археолог, екскурсовод, бібліотекар, науковець. Депутат Запорізької міськради двох скликань, голова Запорізької ради ветеранів. Сержант Збройних сил України. Закінчив історичний факультет Запорізького національного університету (2008). З 2010 року працював екскурсоводом у музеї «Хортиця», згодом очолив інформаційновидавничий відділ Національного заповідника «Хортиця». Доброволець із 2014 року. Брав участь у звільненні Лиману, охороні Перекопського перешийка, боях у «Секторі Д» та за Донецький аеропорт у складі 79ї окремої аеромобільної бригади. Герой фільму Радіо Свобода «Січ». Загинув на Донецькому напрямку. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ст. (2014) та ІІ ст. (посмертно).


ІГОР МИСЯК «ПОЕТ» 

16.06.1993 – 01.04.2023

Поет, прозаїк, бойовий медик і санітарний інструктор 57ї окремої мотопіхотної бригади. Активний учасник Революції Гідності та російськоукраїнської війни. Головною пристрастю його життя була література. Автор роману «Завод», який вийшов за пів року до його загибелі, та понад двохсот поезій. Збірка «Діти жонглюють камінням» побачила світ уже після його смерті. Позивний «Поет» отримав ще під час служби в полку «Азов» у 2014–2015 роках. Загинув під Бахмутом, прямуючи на евакуацію поранених. Похований на Алеї Героїв Лісового кладовища в Києві.                                  


АНДРІЙ АЛЕКСЄЄНКО «МЕДОЇД» 

19.09.1994 – 17.10.2023 

Старший солдат, кулеметник підрозділу СП «Артан» ГУР Міністерства оборони України. Народився у селі Червоне Костянтинівського району Донецької області, жив у с. Молочарка. Здобув професію електрогазозварювальника у професійному училищі № 113 м. Костянтинівка. Працював водієм вантажівки та на кар’єрі. У 2018 році розпочав службу в патрульній поліції Краматорська. Згодом вступив до Донецького університету внутрішніх справ (спеціальність «Правоохоронна діяльність»). З 2022 року працював у поліції, їздив у гарячі точки, отримав сертифікат парамедика та надавав допомогу постраждалим. Був призваний Бучанським РТЦК, служив у штурмовому полку «Сафарі» та ОШБ «Лють» Національної поліції України. Згодом пройшов відбір до СП «Артан» ГУР МО України. Виконував бойові завдання, зокрема на острові Зміїний. Загинув біля села Іванівка Куп’янського району Харківщини, відбиваючи штурм російських військ. Похований у Києві на Лісовому кладовищі. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ст. (посмертно). Відзначений відзнакою ГУР «За бойові заслуги».


ОЛЕКСАНДР МЕНЬШОВ 

13.03.1977 – 17.11.2023 

Український письменник, активіст, волонтер національної скаутської організації «Пласт», військовослужбовець Збройних сил України. Працював інженеромтехнологом на АТ «Херсонські комбайни», згодом у комерційній сфері та продавцем-консультантом. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав ЗСУ. Пройшов військову підготовку в Україні та Німеччині. Молодший сержант 22ї ОМБр, боронив Україну на Донецькому напрямку. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Кліщіївка на Бахмутському напрямку. Автор книжок у жанрі детективу та альтернативної історії, лауреат літературних премій, учасник фестивалів. Його твори «Третя терція», «Репринти незакінчених чернеток», «Formicarium», «Я, Фокс та окупація» залишили слід у сучасній українській літературі.


ДАНИЛО СМОЛІГОВЕЦЬ «АНТЕЙ» 

04.07.2003 – 15.07.2024 

Старший солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов», згодом 27ї Печерської бригади. Студент Національного авіаційного університету. З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Брав участь у бойових діях на Запорізькому та Донецькому напрямках. Опановував кілька військовооблікових спеціальностей: радіотелефоніст, саперводолаз, старший стрілець, навідникоператор. У 2023 році отримав травму з втратою працездатності, але після реабілітації повернувся на фронт. Загинув, прикриваючи відхід побратимів під час оборони смт Стельмахівка Сватівського району на Луганщині. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ст. (посмертно). Ініційовано присвоєння звання Героя України (посмертно). 


ВАЛЕРІЙ ЛИТВИН «ПІТОН» 

16.12.1988 – 06.12.2026 

Доброволець, військовослужбовець Збройних сил України. Народився у родині музиканта, першої скрипки Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Григорія Верьовки. Навчався в Академії мистецтв ім. Павла Чубинського.  Скрипаль, звукорежисер Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня». Фронтмен музичного гурту «Фрайда». 24 лютого 2022 року добровільно став на захист України. З 2023 року служив разом із музикантом та військовослужбовцем Олександром Ярмаком на посаді головного інженера у підрозділі FPVдронів.

ВІРНІ ПРИСЯЗІ ДО КІНЦЯ. ЧЕСТЬ!