Літературно-музична зустріч до Всесвітнього дня вишиванки

17 травня у Бібліотеці Сковороди відбулася літературно-музична зустріч, присвячена Всесвітньому дню вишиванки.

Ми надзвичайно вдячні традиції, яка об’єднує українців у різних куточках світу, і пишаємося нею. Адже вишиванка – це не тільки персональний оберіг, це національний код і об’єднавчий символ усього народу.

Тож у виконанні Ігор Якубовський та "Вокальної студії на Освіти" прозвучали знамениті народні й авторські пісні – "Два кольори", "Мамина сорочка", "Вишиванка", "Дорогі ви мої, українці" та інші.

Слова до цих пісень написали як класики української літератури Микола Сом, Петро Перебийніс, Дмитро Павличко, так і сучасні автори – Наталія Май, Ольга Ходацька. А імена деяких авторів загубилися в часі, і їхні пісні стали народними.

Неважливо, чи ці твори долинули до нас із минулих століть, чи народилися в сьогоденні, вони утворюють цілісний образ України – ніжної, сильної, співучої, духовної.

Це – пісенні послання про:

• життєвий шлях людини, де вишиванка постає як метафора долі;
• материнську любов і рукотворне диво, що стає оберегом і символом доброти, чесності, любові до людей і землі;
• материнське благословення синові-захиснику України, молитву, віру, любов і надію на відродження країни;
• дівчину, яка вишиває сорочку коханому, вкладаючи в неї всі свої ніжні почуття;
• вишиванку як образ України, її краси, сили й незламності;
• нашу дійсність – Бучу, Донбас, Азов – яку не маємо права забувати.

Цього разу до зустрічі також долучилися музикантка, виконавиця Тамара Кармазіна (Тамара Тома) та поети Олексій Олейніков (Oleksii Oleinykov) й Ігор Рубцов (Ігор Р..). Вдячні дорогим гостям за талановиту синергію!

Зустріч із журналістом та письменником Максимом Бутченком

14 травня в Бібліотеці Сковороди відбулася зустріч з Максим Бутченко – журналістом та автором гостросюжетної історичної прози.

Центральною темою стала презентація його нового роману "Повернення", що написаний у жанрі містичного реалізму. Події книги розгортаються в перші місяці битви за Маріуполь у 2022 році.

Головний герой – маріуполець, батько й чоловік, який після трагічних подій починає прокидатися в чужих тілах. Різні країни, різні люди, різні обставини. І лише одне залишається незмінним – прагнення знайти свою родину.

Передусім це книга про людей, про внутрішню силу й про те, що тримає нас тоді, коли, здається, вже нічого не лишається.

Максим Анатолійович зізнався, що роман став для нього своєрідним внутрішнім зціленням – можливістю проговорити й осмислити пережите, адже родом він із Луганщини. Тож на наше прохання він поділився роздумами про свою малу батьківщину й людей, які залишилися на тимчасово окупованих територіях – у світі страху, мовчання та постійної невизначеності.

Також письменник розповів про своє шахтарське минуле, журналістську діяльність у провідних українських часописах. Розповів про першу, багато в чому автобіографічну, книжку "Художник війни" (2015). Згадав романи "Три години без війни" (2016), "Куркуль" (2017), "1918. Місто надій" (2018). "Червоний квадрат" (2020) та "Острів ГУР. Таємниці. Операції. Війна" (2025), п’ять із яких відтепер є в нашій бібліотеці.

Гості активно ставили запитання про творчість, журналістику, роботу над книжками та особистий досвід автора. Розмова вийшла щирою, емоційною й дуже живою. І сподіваємося, це була не остання презентація Максима в стінах Бібліотеки Сковороди на Освіти, 14-А.

Наші заходи на цьому тижні

Травень продовжує тішити нас визначними датами. Наприклад, чи знаєте ви, що 22 травня народилися дві абсолютно різні, але знакової ваги постаті? Це творець легендарного Шерлока Голмса – Артур Конан Дойл (1859), та один із найгероїчніших діячів української історії – Симон Петлюра (1879).

Бібліотека Сковороди підготувала теж досить знакові заходи, які гарантовано розвинуть вас, наситять корисною інформацією та наштовхнуть на цікаві роздуми. 

Отже, запрошуємо завітати до нас з 18 по 24 травня на такі унікальні події:

• Понеділок, 18 травня, 15:00 – Розмова на тему "Чому наш імунітет слабкий та як його зміцнити і підтримати?", яку проведе нутриціологиня Центру здоров’я і краси Тамара Гаярина (Gayarina Tamara).
• Середа, 20 травня, 17:30 – Чергова лекція-мандрівка Київщиною. Цього разу краєзнавець-ентузіаст В’ячеслав Жмихов розповість про містечка Обухівщини – Трипілля та Українку.
• Четвер, 21 травня, 16:00 – І знову "Емоційні читання", під час яких попрацюємо з оповіданнями Катерини Бабкіної, що склали книжку "Мій дідусь танцював краще за всіх". Допоможе нам осягнути емоції від прочитаного фасилітаторка Наталія Шевчук.
• Неділя, 24 травня, 12:00 – Зачекалися на "Читацький клуб" з Тетяною Яровициною (Tenditna Syla)? Тоді приходьте в передостанню неділю травня, обговорюватимемо чудову книгу спогадів Володимира Куліша "Слово про будинок «Слово»".

Чи відвідати наші регулярні заняття:

• Курси української мови "МовоСвіт на Освіти" – щопонеділка о 12:30, щовівторка о 12:00.
• Тренінг "Творимо Українську Вікіпедію разом" – щопонеділка о 16:00.
• Розмовний клуб в межах проєкту Рух Єдині – щовівторка о 17:30.
• Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Навчання цифрової грамотності – щовівторка й щочетверга о 15:00.
• Клуб юного програміста "Кодик" – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 098 216 3552).
• Майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки від Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).
• Урок здоров’я з Ігор Якубовський – щонеділі о 10:15.

Та й взагалі, нехай цей тиждень стане для вас маленьким детективом – із неочікуваними відкриттями, цікавими знайомствами та захопливими історіями. А Бібліотека Сковороди завжди радо допоможе знайти потрібну підказку серед книжкових полиць.

Захисники повертаються з полону

Друзі, не можемо не поділитись чудовою новиною – захисник Маріуполя та "Азовсталі" Дмитро Паскалов, чоловік доброї подруги нашої бібліотеки, маріупольської поетеси Оксана Стомина, після чотирьох років російського полону нарешті повернувся додому!

Любов і віра виявилися сильнішими за стіни й темряву. Дмитро вдома. Чекаємо на повернення кожного і кожної! 

Невимовно радіємо і пропонуємо вам відчути цю неймовірну силу любові через поезію. Вірші, якими ми ділимось нижче, – зі збірки поетеси "Лірика Маріупольських бомбосховищ". Вони створювалися як листи в полон, як молитва і запекла віра в те, що цей день обов'язково настане. І він настав!

ТАМ, ДЕ ТИ Є

листи в полон

Там, де ти є, весна не прийшла і досі.

Там, де ти є, приходить хіба що досвід,

Ламані рими, не дуже охайна проза,

Іноді безпорадність в великих дозах,

Ночі короткі, а ранок завжди похмурий.

Там, де ти є, мало сонця й високі мури…

Але є дещо велике і дуже цінне,

Здатне долати відстань й ламати стіни –

Честь. І любов. І надія. І гідність. Все це

Відняти у тебе можливо хіба що з серцем.

17.05.2023, 366-й день полону

***

ПЛЕЧЕ

листи в полон

Ми довго цілуємось проти ночі,

Аж поки ніч не заплющить очі,

І в світі не лишимось тільки ми.

А потім літаємо – вчимо рухи.

А потім тримаємося за руки,

Допоки не визирнем із пітьми.

А потім святкуємо добрий ранок.

Ти сьорбаєш "Моршинську" просто з крана.

І вся ця любов заживлює рани

І ллється на нас дощем.

І ти обіймаєш мене вологу,

Аж ковдра сповзатиме на підлогу.

Ти знов прокладаєш в мені дорогу,

Бо хочеться ще і ще.

Ми знову навчились цьому радіти,

Ми знову відверті й стрімкі, як діти,

Ми знов проросли в цей чарівний світ і

Торкаємось вічних тем.

І це триватиме тут довіку,

Бо море видно із наших вікон,

Бо небо видно із наших вікон,

Бо сонце сяє і хліб росте!

Ще трохи, мій хлопче, і буде все це.

Носи цей майбутній світанок в серці!

Тримайся за нього, бо в ньому сенс і

Прихована суть речей!

Тримайся за жовто-блакитні мрії,

За сонячний ранок над містом Марії,

За мир, що над обрієм майоріє,

За тепле моє плече!

17.05.2024, 732-й день полону

***

ЩОБ ТИ НЕ ЗНИК

листи в полон

Заплющую очі, як двері, щоб ти не зник.

Боюся, щоб пам'ять не вилилась крізь зіниці.

Не йди! Я кохаю ці спогади. Кожний з них,

Веселих і пристрасних, тихих і мовчазних,

До найменшої й невагомішої дрібниці –

Коштовність, яку я ховаю на дні очей.

Кохаю ці спогади, навіть коли пече!..

Змагання із часом – це надто нерівний бій.

І я тепер знаю, що першим зникає голос,

Що довге чекання виснажує, наче біль,

Якого тепер – як миттєвостей у добі,

Як кроків до обрію... Все це виходить горлом.

Втім, знаєш, я згодна на це, аби ти не зник.

Не йди! Я кохаю ці спогади! Кожний з них!

Ти знаєш, мій хлопче, життя попри все тече,

Хоча переважно впадає чомусь в нікуди.

Тоді я втикаюся носом в твоє плече,

Цілую чоло і лягаю тобі на груди.

Кохаю ці спогади, навіть коли пече!..

6.01.2024, 599-й день полону

***

ДУЖЧЕ

Сад завмер у самотності. Яблука перестиглі

Важко падають з гілок, а сливи побили оси.

Ми хотіли вернутись до серпня, але не встигли –

Скоро осінь…

Дім порожній, як тіло без серця, стоїть зомліло.

Третій рік нефарбовані ставні, не миті вікна.

Як він здужає все це, наразі не зрозуміло.

Буде видно.

Ну, а поки тут мешкає сум і ширяє втома,

Із прогірклого ґрунту туги проростає досвід.

Втім до кращої з дат ми, без сумніву, будем вдома!

Вже в дорозі.

Ми повернемось вранці. Чи ввечері. Не важливо.

Ми дістанемо з кишень і наплічників наші душі.

Ми проллємося ніжністю, наче серпнева злива.

Навіть дужче.

Ми зберемо врожай, що саджали діди і тати,

Ми прикрасимо двір жовто-синіми прапорцями,

Ми помиємо вікна і виметем бруд із хати.

Обіцяю.

24.08.2024

***

БЛИЗЬКО

Любов не перестає. Навіть під час війни.

Ми так близько! Ще ближче – і станем єдиним цілим.

Поки снайпер цілить, амур в нас уже поцілив.

А війна додала цим обіймам алмазної міцності й блиску.

Навіть Бог милується, як ми насправді близько.

І дивується: як так сталось, чому так сталось?

Адже Він посилав нам випробування, а бачить все це…

Бог, напевно, пригадує, що він поклав нам в серце,

І, звичайно, вирішує, скільки нам ще зосталось

Цих обіймів – життя вимірюється обіймами, не роками.

Тими, що зігрівають, запалюють світло й лікують рани.

І саме тому, що ти міцно тримаєш мене руками,

Господь усміхається і вмикає наступний ранок.

***

ПЕРЕДОСІННЄ

листи в полон

Моєму чоловікові і всім, хто в полоні, присвячується…

Вони відняли в тебе літо. Забрали назовсім.

Його не повернеш, бо літа зникають під осінь.

Лишається запах солоного вітру в волоссі,

Закохані спогади, рими солодкоголосі…

Але цього разу ти літа не бачив і досі.

Бо зграя чудовиськ на тебе давно полювала,

Бо зграя чудовиськ цю підлість давно готувала,

Бо зграя ввірвалась сюди й, не багато не мало,

Тебе убивала, завзято тебе убивала.

І знову тебе убивала. На щастя, невдало.

Ти вижив у пеклі, та звідти потрапив у... пекло.

Скажені створіння бояться, і тому запекло

Кусають. Підступно і зло, як налякані суки.

Бо зручно кусати того, в кого зв'язані руки.

Тим паче під схвальні поради й підбурливі гуки.

Бо зручно – ввірватися раптом, зненацька напасти,

Бо зручно – прийти до сусіда і дім його вкрасти,

Бо зручно – вивозити хліб і замовчувати втрати,

Бо легко – знаходити привід по людях стріляти,

Саджати своїх і чужих за паркани і ґрати.

Бо Світ заслабкий і дозволить не відповідати.

І саме тому це безумство і досі триває.

І плаче розгублена мама – про тебе питає.

І падають в землю нової ненависті зерна.

І літо, мій хлопче, тобі вже ніхто не поверне…

31 серпня 2022

***

ЧУЖЕ

Вимушеним переселенцям присвячується…

Бачу, цікавишся, як воно? Наче просто.

Десь за тридев'ять зречень, безсиль і втрат

Ось ти збентежено стелеш холодну постіль,

Мов відчуваєш на дотик метал гармат,

Ось замикаєш двері в чужу оселю,

Напередодні домовившись про ціну.

Спогади-тіні повзуть зі стіни на стелю.

Всі, як одна, – про безвихідь і про війну.

Тут ти ховаєш минуле. В чужому домі.

Всупереч. Негараздам наперекір.

Приводи надто вагомі. Такі вагомі,

Що неслухняно крапають на папір.

Надто повільно, інакше, мабуть, не можна,

Розпочинаєш. Перебираєш «за».

Кімната занадто простора і геть порожня,

Схожа скоріше на танцювальний зал.

Штори занадто важкі, аж ніяк не в моді,

В іншому вимірі ти до таких не звик.

А з величезного дзеркала на комоді

Дивиться геть розгублений чоловік.

Анонс заходу

Друзі, нагадуємо, що наступної неділі, 24 травня о 12:00 ми знову зустрічаємося в Читацькому клубі! Цього разу ділитимемося враженнями про книгу "Слово про будинок «Слово»" від видавництва Віхола.

На сторінках цієї книжки, у спогадах Володимира Куліша, сина письменника й драматурга Миколи Куліша, оживає приватне життя мешканців харківського будинку письменників "Слово". Тоді, на початку 1930-х років, хмари тоталітарного терору лише починали згущуватися.

Представники покоління українських літераторів, яке згодом назвуть Розстріляним відродженням, були прекрасні у своїй жазі до життя: дихали на повні груди, завзято жили, любили й творили в "першій столиці" України.

А про те, як це було, ви ще встигаєте прочитати! Книжка невелика за обсягом.

Вже маємо перші відгуки. Тож до зустрічі, буде цікаво!

Анонс заходу

Найближчого четверга, 21 травня, о 16:00 ми знову запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на захопливі та вже традиційні для нас емоційні читання!

Цього разу обговорюватимемо оповідання однієї з найяскравіших сучасних українських письменниць – Катерини Бабкіної – з її роману "Мій дід танцював краще за всіх".

Які важливі питання порушує авторка в книзі? Насамперед – прийняття минулого, осмислені й неосмислені втрати, самотність і потребу в любові, тяглість і зв'язок поколінь.

Висвітлюючи історію п’яти родин, діти яких товаришують, книга розповідає про те, як події та обставини впливають на нас незалежно від того, чи знаємо ми про них. І про те, що навіть самотнім, відкинутим і поламаним теж можна вижити й жити попри все.

Цього разу розібратися з власними почуттями нам допоможе досвідчена й делікатна фасилітаторка Наталія Шевчук.

Отже, приходьте читати, отримувати задоволення й рефлексувати разом!

Бібліотечні будні

Бувають дні, коли бібліотекарю і вгору глянути ніколи. Тільки в книгу, і в книгу. Втішає лише горнятко чаю та аскетичне печиво. Краще два...

Літературно-музична зустріч "Світ починається з мами"

10 травня, у День матері, в нашій бібліотеці відбулася літературно-музична зустріч "Світ починається з мами" за участю "Вокальної студії на Освіти". Назву їй дав вірш сучасної української поетеси Ольги Ходацької.

Про маму пишуть усі поети світу. Проте не кожний вірш стає піснею. А надто – піснею, яку підхоплюють і співають цілі покоління людей, як-от "Рідна мати моя", "Росте черешня в мами на городі", "Виростеш ти, сину", "Чорнобривці" та "Сину, качки летять".

Цього дня, коли всі згадують своїх матерів, завдяки ліричним пісням українських композиторів Платона Майбороди, Олександра Білаша, Анатолія Горчинського, Анатолія Пашкевича, Володимира Верменича та Ігор Якубовський кожен присутній пригадав, що мама – це:

🧡 безмежна любов, доброта, ніжність, тепло рук і серця;

🧡 турбота, праця й жертовність, що живуть у пам’яті дітей;

🧡 велич, духовна сила берегині роду і людини, що творить зв’язок поколінь;

🧡 перша колискова для маляти й молитва за дорослу дитину, що вирушає в дорогу, за сина-воїна;

🧡 пісня, що зберігає душу й пам’ять про дитинство;

🧡 нерозривний зв’язок із Батьківщиною і символ України що оберігає й надихає.

Тож у цей непростий час ми дякуємо всім матерям, які наповнюють цей світ любов’ю. І дуже хочемо, щоб у них не боліло серце. А тим, кого вже немає з нами, обіцяємо пам’ятати їх вічно.