"На перехресті долі обнялись"

18 жовтня в Бібліотеці Сковороди відбулася поетична зустріч "На перехресті долі обнялись".

Її історія торкає до глибини душі. Добра подруга бібліотеки Ірина Бондар-Лівобережна звернула нашу увагу на поетичну збірку Тетяни Вишко "Твоя щаслива пора року" – найпершу її книжку, яка побачила світ ще під дівочим прізвищем Тетяна Зінченко в період між пандемією та великою війною.

Хтозна, як би воно склалося в інший час, проте нині пані Тетяна вкрай рідко проявляється у суспільному полі як поетка. Здебільшого її знають як психотерапевтку, філологиню та авторку книжок про здоров’я душі. Часи складні, люди потребують підтримки, і у психологів нині купа роботи. А це, як відомо, неабияк виснажує.

Відповідно, авторські поетичні зустрічі за її участю трапляються нечасто. Тож у пані Ірини виникла ідея запросити пані Тетяну ще й у ліричній іпостасі. Нині так бракує доброї, чуйної, сердечної лірики!

І це, повірте, було того варте, адже поезії, які читала пані Тетяна, та прем’єри пісень на її вірші, які представив світові Ігор Якубовський, були неймовірно цілющими!

Як учасницю тріо було запрошено й іншу пані Тетяну – Лавинюкову, також добру подругу нашої бібліотеки, яка, здається, настільки вільно купається в словах і римах, що їй під силу навіть написання славнів!

Пані Тетяна Лавинюкова з притаманним їй гумором розповіла про свій життєвий і творчий шлях і здивувала багатьох цікавими моментами з біографії – авторством підручника з математики, співавторством у ювілейному виданні кафедри, де вона працювала, редагуванням газети "Нафтовик"...

Поетеса прочитала свої вірші, розповіла про конкурс "Тюльпани кольору тривоги", у якому брала участь цьогоріч, та запропонувала переглянути фото символічних київських клумб, які фотографувала особисто з 2022 року. Попри елегантний вік, пані Тетяна – велика трудівниця, волонтерка і людина з небайдужим серцем, тож пісні на її вірші звучали дуже життєствердно!

А ось пані Ірина Лівобережна, яка виплекала задум цієї зустрічі та все ретельно продумала й організувала, на жаль, не змогла бути на цьому маленькому святі. У ніч проти вівторка уламок рашистської ракети пошкодив її оселю і змусив давати раду наслідкам прильоту та шукати прихистку деінде. Саму ж її врятували дві стіни. Після події вона написала вірш "Цикламени живі", який озвучив Ігор Якубовський.

Проте незримо Ірина все одно була з нами: на зустрічі прозвучало кілька пісень на її вірші, які майже напам’ять знають усі наші студійці. Ми зичимо їй якнайшвидшого відновлення і повернення до творчого життя, адже в ньому – неабиякий ресурс!

Бібліотечні події наступного тижня

Цей тиждень для Бібліотеки Сковороди святковий – нам виповнюється рівно 80 років!

Упродовж восьми десятиліть історію бібліотеки творили колеги, друзі, партнери й читачі. Кожен із вас залишив тут частинку свого тепла, знань і натхнення. Дякуємо всім, хто був і залишається поруч!

Цього тижня запрошуємо вас на такі події:

• Вівторок, 20 жовтня, 14:00 – урочиста академія "Районна мама", присвячена дню народження видатної солом’янчанки, багаторічної заступниці голови Спілки жінок нашого району Марії Волошиної.
• Вівторок, 20 жовтня, 17:30 – вже третя зустріч розмовного 𝗘𝗻𝗴𝗹𝗶𝘀𝗵 𝗖𝗹𝘂𝗯 "𝗧𝗵𝗲 𝗙𝗮𝗻𝘁𝗮𝘀𝘁𝗶𝗰 𝗶𝗻 𝗟𝗶𝘁𝗲𝗿𝗮𝘁𝘂𝗿𝗲" з літературознавицею Вірою Скуратовою (Vira Skuratova). Цього разу у живому діалозі дослідимо те, як література працює з неможливим – від казок і фентезі до наукової фантастики та абсурду.
• Четвер, 22 жовтня, 16:00 – лекція завідувачки Музей шістдесятництва Олени Лодзинської, тема якої ідеально підходить для ювілейного тижня – "Бібліотека на Освіти і шістдесятники". Поговоримо про історію нашої книгозбірні та її зв’язок із середовищем українських патріотів.
• Неділя, 25 жовтня, 12:00 – літературно-музична зустріч "Бібліотеці – 80! Згадуємо і мріємо". Разом з вами перегорнемо сторінки нашої історії, поділимося теплими спогадами та помріємо про майбутнє.

І не забувайте, що упродовж тижня тривають наші регулярні активності:

• "Вокальна студія на Освіти" під керівництвом Ігор Якубовський – щовівторка й щочетверга о 10:30 вчимо співати всіх, хто має таке бажання.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Український розмовний клуб Рух Єдині "Мовосвіт на Освіти" – щовівторка о 17:30.
• Урок здоров’я – щонеділі о 10:15 наша традиційна руханка й заспокійливе дихання з елементами тай чі, йоги та цигун.

80 років – це тисячі книжок, сотні подій, важливі знайомства й теплі спогади. Дякуємо усім, хто наповнює Бібліотеку Сковороди життям. Приходьте святкувати, згадувати й мріяти разом із нами!

Де: вул. Освіти, 14-А

Телефон: +38 063 240 6642

Вхід вільний

Укриття поруч

Наш ювілей – ваші історії

У тендітній красі золотавої осені та її тихому смутку є щось особливе. Вона ніби запрошує нас сповільнитися, озирнутися назад, згадати дороге серцю.

Для нас ця пора особлива ще й тим, що наприкінці жовтня Центральна бібліотека Солом'янки відзначатиме свій 80-й день народження!

Вісім десятиліть… За ними – сотні тисяч читачів, мільйони прочитаних сторінок, безліч зустрічей та людських історій. Змінювалися часи, адреси, покоління. Змінювалася бібліотека. Змінювалися й ми разом із нею.

І сьогодні, коли ми особливо гостро відчуваємо цінність кожної миті та кожного людського слова, такі дорогі серцю спогади набувають ще глибшого сенсу.

Напередодні ювілею ми пригадували події, історії й моменти, що колись здавалися звичайними, а з відстані років набули особливого значення.

Їх ми зібрали докупи, записали й оформили в статті на нашому сайті:

https://soloma.libraries.kyiv.ua/.../ljudi-pro-ljudejj...

https://soloma.libraries.kyiv.ua/.../spogadi-koleg-pro...

https://soloma.libraries.kyiv.ua/.../biblioteka-kincja-80...

https://soloma.libraries.kyiv.ua/cikavi-fakti-pro.../

Але бібліотека з її книжками, полицями й читацькими квитками живе насамперед завдяки вам – нашим читачам. Тим, хто був з нами колись, хто поруч сьогодні й хто ще тільки відкриє наші двері.

Тож, всі ці 80 років ми пишемо спільну історію разом із вами. І дуже хочемо зберегти якомога більше ваших голосів і спогадів.

Якою була бібліотека на вулиці Освіти, коли ви вперше переступили її поріг? А якими тоді були ви? Можливо, приходили сюди ще школярами, шукали книжки для навчання, знайомилися, відкривали для себе нові світи? А сьогодні вже приводите до нас своїх дітей чи онуків?

А може, від чогось залишилися й не надто приємні спогади? Що ж, і таке буває! Адже справжня історія складається з різних сторінок.

Друзі, ми з нетерпінням чекаємо на ваші бібліотечні історії! Великі й маленькі, давні й зовсім свіжі. Ті, від яких усміхаєшся, і ті, від яких трохи щемить у серці.

Не залишайте свої спогади лише у пам'яті. Надішліть нам листа на 𝗯𝗶𝗯𝗹𝗶𝗼𝘁𝗲𝗸𝗶𝘀𝗼𝗹𝗼𝗺𝘆𝗮𝗻𝗸𝗶@𝗴𝗺𝗮𝗶𝗹.𝗰𝗼𝗺 або приходьте 25 жовтня о 12:00 на нашу ювілейну зустріч, щоб поділитися ними особисто.

"Текстильна трансформація: нове життя старих, але улюблених речей"

Друзі, мабуть, ви вже знаєте, що в Бібліотеці Сковороди відкрито сучасний мейкерський простір, де можна втілювати свої найнеймовірніші задуми. І ми це з вами вже робимо!

Торбинки з джинсів під час Українського кліматичного тижня викликали справжній фурор серед відвідувачів. Й не дивно, бо це чудова нагода спробувати себе у шитті, дізнатися більше про апсайклінг та створити власну стильну неповторну річ.

Тож ми вирішили продовжувати такі воркшопи регулярно щопонеділка – з 15:00 до 17:00.

Нагадаємо, що перший воркшоп відбувся 12 жовтня, і фото розкажуть вам, як це відбувалося. Наступний плануємо вже 19 жовтня!

Наші креативні події проводяться за попереднім записом. Кількість місць обмежена! Якщо ви зацікавлені, покваптеся зареєструватися ось за цим посиланням: https://forms.gle/M6KnFQ1nEiomhQeF7

Ми чекаємо на вас за добре знайомою адресою:

Де: вул. Освіти, 14-А

Укриття поруч

Анонс заходу

Друзі, для вас вже не секрет, що надходить дата 80-річчя з дня офіційного заснування нашої Бібліотеки!

З цієї нагоди запрошуємо вас 22 жовтня, о 16:00, на просвітницьку лекцію "Бібліотека на Освіти і шістдесятники", яку проведе завідувачка Музей шістдесятництва, історикиня, авторка-упорядниця багатьох книжок Олена Лодзинська.

Цей рік ми прожили з усвідомленням важливості ролі бібліотеки у становленні особистості людини. Пишаємося, що в залах нашої книгозбірні навчалася майбутня еліта України, класики літератури, визначні діячі журналістики, культури, політики, що мешкали у гуртожитках на вулиці Освіти: Василь Симоненко, Борис Олійник, Іван Дзюба, Микола Сом, Анатоль Перепадя, Іван Сподаренко, Тамара Коломієць, Володимир Коломієць та багато інших.

А дружина Івана Світличного – Леоніда Світлична – до кінця свого життя була добрим другом і бажаним гостем бібліотеки, навідувалася до відділу україніки, що діяв у 1990-х.

Напередодні ювілею дуже важливо поновити знання про різні віхи становлення рідного закладу, і ми докладаємо до цього чимало зусиль. Впевнені, зустріч Бібліотеки на Освіти та Музею шістдесятництва прокладе місток між минулим і сучасним!

Третій сезон "Цілющих вечорів" розпочато!

13 жовтня в Бібліотеці Сковороди відбулася зустріч із психотерапевткою Тетяна Вишко, яка відкрила третій сезон "Цілющих вечорів".

Щоразу, коли ми зустрічаємося з пані Тетяною, вона переконливо доводить, що наше буття більше, ніж тривоги, та вчить триматися ниточки життя. Головне – усвідомлено проживати події власного життя і щоденно дбати про свій стан. І ми їй за це безмежно вдячні!

Спілкувалися про те, що допомагає залишатися "на плаву" попри всі виклики. Згадували крилатий вислів Віктора Франкла: "Якщо знаєш «навіщо», подолаєш будь-яке «як»"! Шукали власні опори, розмірковували про щастя як здатність помічати красу, любов і маленькі радощі навіть у непростих обставинах. Ця навичка робить життя більш збалансованим.

Щодня 100% своєї енергії ми віддаємо як плату за це життя. На що йдуть ці сто відсотків, особливо коли нас затискає поміж стресових факторів? Коли всередині все завмерло, чи здатні ми розгледіти або створити собі ті 5% щастя, щоб відштовхнутися від живої частинки?

А й справді, чи часто ми запитуємо себе: "Як я почуваюся? Що я собі дам сьогодні? Як я себе підтримаю зараз?" А це дуже й дуже важливі запитання, без постановки яких наш мозок не в змозі дати притомну відповідь.

То як давати "завдання" власному мозку, що схильний розуміти щастя не як усталене поняття, а завжди налаштований на процес його досягнення? Як розсунути вузькі проміжки між травмами, наповнити їх світлом і сконцентруватися на тому, що ми справді можемо?

Коли нам важко, варто нагадувати собі, що, окрім обумовленої долі (обставин, які перебувають поза нашим контролем), людина має і зумовлену долю. От на неї ми й можемо впливати.

Поціновувачі ресурсних зустрічей разом з новими учасниками працювали з метафоричними картками, творили власні символи підтримки: складали конвертики в техніці оригамі, малювали "вітростійкі дерева" з елементами нейрографіки. Час у затишку читальної зали – та ще й за наявності електричного світла – сплинув непомітно. Чим це не 5% щастя?

Наступний цілющий понеділок ми запланували для вас вже на початку листопада. А ось творча поетична зустріч із Тетяною Вишко відбудеться вже цієї неділі. Щиро запрошуємо!

Анонс заходу

20 жовтня, о 14:00, у Бібліотеці Сковороди відбудеться урочиста академія з нагоди вшанування пам’яті громадської діячки Марії Волошиної – під теплою родинною назвою "Районна мама".

Саме так на Солом’янці називали жінку, покликанням якої було допомагати людям. Понад три десятиліття вона була заступницею голови Спілки жінок Солом’янського району, у якому налічувалося понад 50 осередків жіночих організацій, один з яких наш – бібліотечний.

Під час зустрічі, напередодні 97-го дня народження Марії Тимофіївни, згадаємо її життєвий шлях, сповнений людяності, доброти та неформального підходу до людей і справ.

Наша бібліотека пишається багаторічною співпрацею з пані Марією та очолюваною нею спілкою та запрошує зібратися разом, аби вшанувати пам'ять жінки, яка встигла зробити для інших так багато!

Захід відбудеться за участю рідних пані Марії та представниць ГО "Спілка жінок міста Києва", членкинею президії якої вона також була. Голова Спілки Лідія Москаленко оголосить імена перших переможниць "Конкурсу імені Марії Волошиної" для найкращих громадських діячок та розповість про її роль у суспільстві.

Зустріч «Між розпачем і вірою» до 85-х роковин трагедії в Бабиному Яру

10 жовтня в Бібліотеці Сковороди відбулася зустріч із київським поетом Денисом Голубицьким під назвою «Між розпачем і вірою», присвячена 85-м роковинам початку трагедії в Бабиному Яру.

Атмосфера була камерною та довірливою. Ця подія не мала на меті стати історичною лекцією про Голокост, адже тема надто об’ємна й болісна. Натомість автор представив українську частину свого єврейського циклу – поетичне осмислення трагедії, що поєднує особисті родинні історії із загальнолюдським болем.

Наш гість підкреслив: причетність до теми Бабиного Яру не визначається національністю чи місцем проживання. Це трагедія, яка стосується кожного, адже на українській землі відбувалася частина великої катастрофи. Він нагадав про події вересня 1941 року, коли після входу німців до Києва було ретельно сплановано масові розстріли, що забрали життя понад 33 тисяч людей лише за дві доби.

За словами Каті Петровської, авторки книги «Мабуть Естер» запитання: «чи в тебе в Бабиному Ярі лежать родичі» є найбезглуздішим питанням, яке можна почути. Неважливо, хто ти й чи сумуєш за своїми небіжчиками – це питання порядності. Бабин Яр може бути частиною власної історії, втім, не через це ми приходимо до Яру, чи не лише через це. Щось веде сюди, бо немає чужих, коли йдеться про жертви. В кожної людини хтось тут є».

Особливе місце у виступі посіли спогади про родину поета, яка врятувалася завдяки евакуації родин працівників Київського заводу електротехнічної апаратури до Омська влітку 1941 року. Саме цим близьким він присвячує свій єврейський цикл: батькові Аркадію Голубицькому (1940–2022), знаному барду-шістдесятнику, та його сестрам, а також бабусі з дідусем.

У програмі прозвучало близько тридцяти віршів, написаних з притаманною автору глибиною протягом останніх п’ятнадцяти років. Родинні тексти стали світлою нотою зустрічі, додаючи особистого тепла до складної теми.

Денис Голубицький – корінний киянин, поет і бард, автор шести книжок та трьох музичних дисків. Його творчість останнього десятиліття він сам називає найпліднішою. До єврейської теми, яка є для нього генетично й емоційно близькою, він прийшов у зрілому віці, і нині вона стала одним із головних напрямів його поетичного шляху.

*
За ярами яри, а тоді за ярами ти, яре,
І ніяке жертовне ягня не долатиме хмари,
Щоб пройти замість нас тим шляхом вереснево-жовтневим.
Ми течемо як час, наче соки, ми вірні деревам.


За хорами хори, а тоді за хорами ти, хоре,
Я плекаю в долонях ярів серце музики хворе.
І якого не клич кардіолога чи диригента,
А лишається тільки моє розпорошене гето.


Я хотів би кричати: хвороба ота виліковна,
Але час над ярами як чорна-пречорна ікона.
Це юдейська журба із Христовою тугою в парі,
Бо я страчений був і народжений в Бабинім Ярі.


*
Цією вулицею до мене підіймалася бабуся.
Їй доводилося час від часу зупинятися –
серце вже підводило мою золоту.
А я, сорокарічна дитина, підйомів поки що не боюся,
і досить легко долаю вулицю не круту.
І я розумію: в цьому логіка явна є,
що знову вертаюсь до себе,
до власного дитинства, до пра-світу, бачу бабусю Міру.
І нехай ця вулиця зветься, скажімо, Янгеля
чи Польова, і знов на ній дали квартиру
єврейській родині,
яка ще анітрохи не здогадується, що згодом я в ній з’явлюся,
живе в післявоєнному, повсякденному, посеред клопотів,
ростить дітей як усі та не як усі.
До мене підходить грішна свята моя бабуся,
бере мене за руку,
і каже: гайда кататися на ко-ле-сі.
Ви, звісно, подумали, що я про оглядове колесо,
яке й в минулих парках, і в теперішніх
дозволяє на життя подивитися звисока.
А насправді, це дорослішання колесо, колесо прозріння,
тільки не колесо злоби.
І я відчуваю, яка надійна, яка тендітна,
яка неповторна бабусина рука.

*
Янкелю, Янкелю,
Де твоя Лея?
Ранками, ранками
пустка-алея
живиться росами,
болем сповита.
Осене, осене,
Янкеля вбито.
Міреле, Міреле,
Де твої рідні?
Вірили, вірили
В доньку у квітні,
В сина у лютому...
Леє-Лілеє,
квітни спокутою,
краплями глею,
пам'яттю, прихистком,
тим, що не зрадить,
проліском, прилісом,
квітами з рани.


** Між розпачем і вірою перлини слів визбирую. Де, справді, розташовані скарби мої віршовані? Як на папері викласти, що народився вихрестом? За півстоліття з мовами свою не опановую… Як часто серце крається – усе в мені стікається. А хочеться зі світом помовчати івритом.

Денис Голубицький