Літературно-музична зустріч "Ти ж мене підманула"

Після суботньої проливної зливи, яка, мабуть, була напророчена минулим недільним заходом "Нехай тобі розкаже дощ", на літературно-музичну зустріч "Ти ж мене підманула" 9 серпня у Бібліотеку Сковороди завітали не тільки постійні відвідувачі, ай дещиця новеньких. Від чого тішимося не менш ніж від омріяної прохолоди.

Цього разу репертуар склався з українських жартівливих та гумористичних пісень – у виконанні Ігор Якубовський, учасників "Вокальної студії на Освіти" та усіх охочих підспівувати.

Розпочали з легендарної "Ти ж мене підманула", яка дала назву зустрічі й одразу налаштувала присутніх на щиру, теплу і, навіть, грайливу атмосферу. У цьому ж ключі проспівали хіт усіх часів "Ой під вишнею" з опери Миколи Лисенка "Наталка Полтавка".

Продовжили актуальною пародією на дитячу пісеньку "Ходить гарбуз по городу". У її тексті йдеться про те, як кожен район Києва мужньо витримує нічні рашистські обстріли та тривоги й по-українськи вперто стоїть на своїх міцних ногах.

Деякі пісні в рок-н-рольній стилістиці підбурювали слухачів підвестися з місць і підтанцьовувати вокалістам. Саме та подіяли "Оптимістичні куплети" (слова Миколи Лукаша, музика Ігоря Якубовського) та "Козацьке весілля" (слова і музика Ігоря Якубовського).

Традиційно на "ура" присутні сприйняли дотепні й іронічні твори Тризубого Стаса "Я люблю тебе як…", "Глобус України", "Жири, ковбаси та сири". І справжній шквал аплодисментів викликав славетний народний "гімн популізму" – "Коли б я був полтавський соцький"!

Приємною несподіванкою стала присутність на заході поетки Лесі Пронь, яка не тільки виступила з вітальним словом, а й подарувала нашій бібліотеці збірку власних віршів. Про неї, до речі, ми ще напишемо. Тому підписуйтеся на сторінку Центральна бібліотека Солом'янки та радьте її друзями!

"Україна. Книга для стійкості"

Майже рік у книгозбірнях столиці тривали активності проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра", який подарував незабутній досвід спільного проживання емоцій 245 унікальним учасникам, серед яких – бібліотекарі та відвідувачі. 

У липні до України приїхали партнери – знімальна група на чолі з журналістом Огюстеном Трапенаром, одним із найвідоміших культурних оглядачів Франції, що багато років співпрацює з асоціацією "Бібліотеки без кордонів" (Bibliothèques Sans Frontières), висвітлюючи результати її діяльності.

Знімаючи репортаж про життя київських бібліотек під час війни, 13 липня гості відвідали й Бібліотеку Сковороди. А наступного дня наші колеги разом із бібліотекарями 4-х книгозбірень столиці стали учасницями підсумкової бібліотерапевтичної сесії в головній бібліотеці країни – Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого.

Нагадаємо лише, що до листопада 2026 року пан Огюстен та його команда мають відвідати бібліотеки кожної з долучених до проєкту країн – України, Польщі, Литви, Бельгії, Тунісу та Словенії. І вже цієї осені ми побачимо цікавий документальний фільм про нашу спільну роботу над проєктом, якому ми приділяли багато уваги.

Наведемо тут лише ключові висновки з відеорепортажу пана Огюстена "Україна. Книга для стійкості", яким він поділився на своїй сторінці у фейсбуці. 

"Кажуть, що книги переносять нас в інше місце, але сьогодні я побачив ідею про те, що книги повертають нас до самих себе, що вони висловлюють словами те, що ми не можемо висловити. Бо в країні, охопленій війною, де так багато було зруйновано, книги насправді допомагають нам залишатися сильними: є люди, які збираються навколо тексту, які встановлюють зв'язки, які дають відчуття меншої самотності. Книги не зупиняють бомби, це точно, але вони дозволяють нам стояти високо, говорити про себе, ділитися, бути разом, будувати сім'ю та спільноту. Ось що важливо."

Емоції на відео говорять більше, ніж слова. З повною версією транскрибованого перекладу ви можете ознайомитися нижче.

«Привіт, це Августин. Я в Польщі, на українському кордоні, де збираюся сісти на нічний поїзд, який доставить нас до Києва. Я працюю з "Бібліотеками без кордонів", які мені пощастило спонсорувати протягом останніх восьми років, і ми разом відвідаємо одну з наших найпрекрасніших програм. З перших тижнів повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року "Бібліотеки без кордонів" активно мобілізувалися. Бібліотеки та ініціатива Idea-Box були розгорнуті на кордонах у Польщі та Молдові, щоб прийняти сім’ї, які тікали від бойових дій, зокрема жінок і дітей. Згодом усередині країни, у Львові та Києві, ми працювали з переміщеними особами, і навіть у Бучі — місті, спустошеному війною, де школа, зруйнована конфліктом, змогла знову відкрити свої двері для дітей завдяки нашим зусиллям. З лютого 2022 року Україна переживає те, що ми називаємо надзвичайно інтенсивною та яскравою культурною весною. Наприклад, театри та опера процвітають. Книгарні та бібліотеки популярніші, ніж будь-коли. Тексти пишуться та резонують у всьому світі завдяки перекладам, як і поезія та музика. Можна було б подумати, що в часи страху, війни та бомбардувань культура зазнає краху. Навпаки, вона існує, вона чинить опір. Тут культуру навіть обговорюють як інструмент національної безпеки. У контексті культурної деколонізації та фактичного вилучення російських і радянських книг ми бачимо цей витвір мистецтва в самому серці бібліотеки, де зібрані книжки, написані російською мовою, що, як кажуть нам бібліотекарі, більше не потрібні. А якщо зазирнути всередину крізь гру дзеркал, це як вихор, абсолютно нескінченний, як зверху, так і знизу. Ніби книги множаться. Це досить вражаюче. Галино, дякуємо, що запросили нас. Ви бібліотекарка у цій чудовій книгозбірні в Києві. Чому, на вашу думку, книгозбірні такі важливі в Києві сьогодні, в контексті війни? Галина Куценко, директорка бібліотеки Ліцею №240: "Тому що література допомагає нам розібратися зі своїми страхами та емоціями. І, звичайно, ми знаходимо відповіді на питання, з якими стикаємося щодня". Я відвідав близько десяти публічних бібліотек у Києві; їх майже 150. Це вдвічі більше, ніж у Парижі. І це багато говорить про те значення, яке Україна надає читанню, зокрема книжкам. З початку війни вони стали набагато більшим, ніж просто місцями для читання. Вони є прихистками, а також місцями зустрічей, місцями відбудови, місцями дії. І в цьому вся суть наших програм в Україні, з бібліотеками на кордоні, а також по всьому Союзу. Сьогодні я запрошую вас до Бібліотеки імені Ярослава Мудрого, найстарішої бібліотеки Києва, на семінар, де книги призначені не лише для втечі чи відбудови, а й для стійкості, висловлення того, що ми переживаємо, та турботи про себе. Це називається бібліотерапією, і в країні, що охоплена війною, це не просто черговий семінар, це необхідність.

Сеанс бібліотерапії починається з книги, яку прочитали всі учасниці. Організаторка цього сеансу почала говорити про це вчора ввечері, коли була тривога і більшість українців у Києві були змушені сховатися в укриттях. Ці жінки зможуть розповісти про те, що вони переживають сьогодні, про травми, які їх переслідують, і як вони можуть з ними впоратися, жити з ними. Наталія Шевчук, бібліотекарка ЦРБ імені Г. Сковороди: "Звісно, багато залежить від того, в якому ти настрої. Якщо дивишся, що колега усміхається, то одна усмішка може осяяти день. А сьогодні, звичайно, я йшла, було сумно, і ніч непроста, і наші меморіали… Але побачила знайомі обличчя, та ще дехто мені комплімент сказав, то я квітну і пахну. Дякую всім!" Отже, що таке бібліотерапія? Це ідея про те, що книги можуть буквально зцілювати. Ця практика розвинулася у військових шпиталях під час Першої світової війни, щоб допомогти солдатам впоратися з травмами. Тут, в Україні, "Бібліотеки без кордонів" адаптували її як частину європейської програми під назвою "Бібліотека емоцій", яка обертається навколо трьох простих кроків, пов’язаних із читанням тексту. Розуміння того, що ви відчуваєте, вираження цього словами, а потім трансформація через живопис, письмо чи малюнок. Світлана Ковальчук, бібліотекарка Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого: "Коли ти читаєш текст, ти занурюєшся і починаєш жити життям героя або опинятися в місці, про яке ти читаєш. І часом несподівані люди і місця, які зустрічаються в тексті, розкривають у тобі те, що ти сам би просто так не відкрив і не зміг би висловити". Основним інструментом у цих сеансах бібліотерапії є "Бібліотека емоцій". Насправді вона надзвичайно проста. Ви бачите деякі емоції, представлені тут: здивування, радість, любов, страх, гнів, смуток. І ми обираємо книгу, щоб поділитися своїми емоціями. І через обмін, через слова, що вивільняються, через розкутість мовлення, ми досягнемо успіху в обміні емоціями. Таїсія Загоруйко, учасниця читань, студентка психології: "Нам вдається говорити про себе, нам вдається впоратися. Я думаю, що як майбутньому психологу мені важливо знати, як говорити про свої емоції, звільняти акумульований стрес і мати той момент, коли ми можемо зібратися разом і відчути підтримку, розуміння. Це дуже важливо, тому що саме так ми розвиваємо свою стійкість. Ми додаємо щось нове до нашої і без того складної рутини. Ми додаємо речі, які можуть нас зарядити. Якби у нас не було цих можливостей говорити, ділитися, переживати емоції, дихати, надихати, досягати чогось нового, це було б сумно." Тетяна Яровицина, бібліотекарка ЦРБ імені Г. Сковороди: "Я прийшла сюди з любов’ю і вдячністю, що ми дожили, що ми пережили таку важку зиму, ми пережили те, що відбувається поряд із нами, ми ходимо і дивимося на руїни… Але якби у нас не було можливості ось так виговорюватися, обмінюватися емоціями, відчуттями, видихати, наповнюватися чимось новим, це було би якось… бідненько. Тому я дуже дякую всім учасникам проєкту". Я дуже вдячний. Кажуть, що книги переносять нас в інше місце, але сьогодні я побачив ідею про те, що книги повертають нас до самих себе, що вони висловлюють словами те, що ми не можемо висловити. Бо в країні, охопленій війною, де так багато було зруйновано, книги насправді допомагають нам залишатися сильними. Є люди, які збираються навколо тексту, які встановлюють зв'язки, які дають відчуття меншої самотності. Книги не зупиняють бомби, це точно, але вони дозволяють нам стояти високо, говорити про себе, ділитися, бути разом, будувати сім'ю та спільноту. Ось що важливо.»

Заходи поточного тижня

Історії можна записувати на папері, розповідати вголос за чашкою кави, створювати власноруч або навіть знаходити у речах, які, здається, давно пора було викинути. Адже справжня творчість починається там, де закінчується звичний та рутинний погляд на світ.

Цього тижня Бібліотеці Сковороди подарує вам декілька яскравих можливостей подивитися на те, що нас оточує, по-новому.

Отже, ви маєте шанс:

У четвер, 13 серпня, о 18:00 – відвідати презентацію нового роману Василь Добрянський "Чапля осінь жде завзято" та задати авторові будь-які запитання, які допоможуть розкрити злочин, навіть не читаючи книги.

У суботу, 15 серпня, о 12:00 – завітати на майстер-клас "Повторне використання текстилю і традиційні рукодільні практики" й насолодитися терапевтичним ефектом, який ви створите власними руками.

У неділю, 16 серпня, о 12:00 – особисто познайомитися з уманським автором ретро-детективів Дмитро Безверхній, книжки якого підкорили читачів нашого абонемента. І звісно, отримати автограф, яким потім, можливо, пишатимуться ваші нащадки.

І не забудьте, що ви завжди можете долучитися до наших регулярних активностей:

Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.

Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.

"Урок здоров’я" з Ігор Якубовський – щонеділі о 10:15.

Нехай серпень не минає поспіхом: залишайте час для книжок, рукоділля, розмов і маленьких радощів, які роблять наші будні теплішими. Гарного тижня й до зустрічі!

Адреса: вул. Освіти, 14-А

Телефон: ‪+38 063 240 6642

До дня народження Пантелеймона Куліша

Сьогодні відзначаємо річницю від дня народження Пантелеймона Куліша – письменника, перекладача, етнографа й мовознавця, одного з ключових діячів українського відродження ХІХ століття.

Народився він 7 серпня 1819 року в містечку Вороніж на Чернігівщині (нині Сумщина), у родині нащадків козацької старшини. Дитинство майбутнього літератора минуло серед народних пісень, казок і легенд – саме вони сформували його світогляд.

Куліш був автором "кулішівки" – першої фонетичної абетки української мови (тобто такої, де слова пишуться так, як вони звучать), що лягла в основу сучасного правопису. А ще він написав "Чорну раду" – перший український історичний роман про боротьбу за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького.

Його перекладацька праця вражає. Куліш переклав українською майже всього Шекспіра, а також твори Байрона, Гете, Шиллера й Гейне. Разом з Іваном Нечуєм-Левицьким та Іваном Пулюєм він здійснив перший повний переклад Біблії українською мовою.

Шлях Куліша не був простим. За участь у Кирило-Мефодіївському товаристві його заарештували й відправили на заслання до Тули. Дружкою на його весіллі, до речі, був Тарас Шевченко – їх єднала любов до України.

Останні роки Пантелеймон Куліш провів на хуторі Мотронівка, де повністю віддався літературній праці. Помер 14 лютого 1897 року. Його вірним другом і опорою до кінця залишалася дружина – письменниця Ганна Барвінок.

"Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся", – ці слова Куліша актуальні й сьогодні. Тому запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди – в нас його твори завжди є!

КнигоNEWS: книжкові новинки липня

Спекотний липень пролетів наче одна мить, і за вікнами вже не менш пекучий серпень. Але сподіваємося на те, що в цю п’ятницю спеку змиє дощем і ніщо не завадить нам читати з комфортом.

Бібліотека Сковороди підготувала для вас книжкові новинки минулого місяця на будь-який смак. Від напруженого шпигунського екшену та класичних паризьких пристрастей до глибоких психологічних новел і літописних казок.

Усі липневі надходження ми дбайливо зібрали в новому випуску альманаху КнигоNEWS.

Шукайте повний список на нашому сайті

Гортайте добірку, обирайте "ту саму" книжку і мерщій за нею до нас – на вулицю Освіти, 14-А. Працюємо з понеділка по четвер – до 19:00, у суботу – до 18:00, а у неділю – до 17:00.

Анонс заходу

У неділю, 16 серпня, о 12:00, Бібліотека Сковороди запрошує вас завітати до нашої читальної зали. Адже саме в цей час і в цьому місці розпочнеться зустріч зі справжнім майстром детективного жанру Дмитро Безверхній.

Одразу зізнаємося: наші читачі буквально закохалися в героїню його "уманського циклу" – кмітливу розслідувачку Софію Нрієвську. На три романи про її пригоди, що починаються у 1899 році, завжди черга. Отже, поговоримо про них і не тільки…

Але розпочнемо з короткого досьє. Народився Дмитро на Черкащині – у селі Паланка, в Уманському районі. Вчився в Уманському педуніверситеті. Мешкає, як неважко здогадатися, в Умані. Друкується з 2013 року. Ще у 21 рік завдяки яскравим оповіданням його назвали найперспективнішим детективістом України.

А ще він прекрасно розбирається в жіночий психології, зачісках та моді кінця XIX століття. Кохається на кулінарії і спеціалізується на солодкій випічці.

Вам мало інтриги? Буквально днями у Видавництво «Темпора» вийшов новий роман Безверхнього – "Хлібні діти". Це теж ретро, бо дія розпочинається у 1918 році. Але ж чи детектив? Розгадати цю загадку ви зможете тільки, якщо прийдете на зустріч.

"Нехай тобі розкаже дощ"

У минулу неділю, 2 серпня, в Бібліотеки Сковороди стартував новий музичний сезон. І розпочався він з улюбленого нашими читачами формату – з літературно-пісенної зустрічі "Нехай тобі розкаже дощ".

Наче у противагу неймовірній спеці, що панує за вікнами, у читальній залі цього дня царювали вітер, дощ, дерева, квіти, гаї, озера та не палюче, а лагідне сонечко. Адже наш колега Ігор Якубовський, що лише кілька днів тому вийшов з відпустки, підготував пісенну програму, яку присвятив силам природи.

Перш за все, ведучий звернув увагу присутніх на символіку образів природи в українській пісні, показуючи, як вони передають людські почуття. В одних творах вітер приносить звістки, в інших дощ стає співрозмовником людини, а сонце й місяць супроводжують закоханих героїв пісень.

Потім кожний, за традицією, отримав роздруківку з текстами пісень (наступного разу вистачить і на вас!), і розпочалися співи. У виконанні Ігоря Якубовського, "Вокальної студії на Освіти" та всіх присутніх прозвучали пісні "Віють вітри, віють буйні", "Липнева Україна", "Сидить дівча над бистрою водою", "Повіяв вітер степовий", "Спогад про дощ" та інші.

І ще маємо новину! До добре вам знайомої шестиструнної гітари Walden, що супроводжує наші музичні зустрічі, додався синтезатор Yamaha. А це вже не просто акомпанемент. Це справжній оркестровий супровід кожної пісні, під який не тільки гарно співається, а й хочеться танцювати!

Наступної неділі, о 12:00, ми проведемо для вас музичну зустріч "Ти ж мене підманула", присвячену українським жартівливим пісням. Приходьте всі, звучання обіцяємо просто концертне!

Анонс заходу

Дорогі друзі! У неділю, 9 серпня, о 12:00 запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на літературно-музичну зустріч "Ти ж мене підманула", присвячену українським жартівливим, гумористичним і просто веселим пісням.

Цього дня гарний настрій для всіх присутніх створюватимуть Ігор Якубовський та його "Вокальна студія на Освіти". Разом з вами вони виконають добірку народних і авторських пісень, повних дотепів, кумедних історій, веселих суперечок між закоханими та кепкування з ледарів і хвальків.

Серед іншого звучатимуть такі всенародні й вічні хіти, як "Ти ж мене підманула", "А в сусіда хата біла", "Коли б я був полтавський соцький", "Ой під вишнею, під черешнею" Івана Котляревського, "Всякому городу нрав і права" Григорія Сковороди.

А ще на вас чекають сучасні гумористичні пісні: "Глобус України" (автор Тризубий Стас), "Козацьке весілля" (слова і музика Ігоря Якубовського), "Книжковий черв'ячок" (все той же маестро Якубовський на вірш Ольга Ходацька) та інші.

Тож приходьте провести недільний день у гарній компанії, послухати українські пісні, посміятися, поспівати разом і просто відпочити.