Нашим сучасникам відкриваються імена славетних синів України, які довгі роки були маловідомими, хоча свого часу ними пишалися, як в Україні, так і у світі. До таких імен належить Микола Філянський - самобутній поет-лірик початку 20-го століття.
Народився Філянський 19 грудня 1873 року на Полтавщині в родині священика. Закінчив гімназію в Лубнах, пізніше – відділення природничих наук Московського університету. Всебічно обдарований юнак цікавився живописом, ґрунтовно вивчав історію національного та світового мистецтва, багато мандрував Україною. На основі дослідження давніх рукописів, історичних пам’яток, предметів старовини з’явилась його наукова праця «Спадщина України», яка вийшла друком у 1905 році. Микола Філянський відомий як організатор музейної справи в Україні. Письменник – патріот прагнув зберегти для нащадків сторінки героїчної історії України і за свою патріотичну діяльність був заарештований і розстріляний у 1938 році.
Найбільшу славу і пошану сучасників Микола Філянський здобув як поет-лірик. Олена Пчілка відзначала у його поезіях музичність, багату палітру настроїв, ніжність чуття, тонке відображення «життя серця з його жадобою світла, щастя». За життя Миколи Філянського вийшло три збірки його поезій: «Лірика» (1906 р.), «Calendarium» (1911р.) та «Цілую землю» (1928 р.). Літературні критики відзначають його як ніжного, самозаглибленого лірика із тихим, елегійним тембром поетичного голосу.
Микола Філянський увійшов у світ національного письменства як поет-мислитель і співець невичерпних щедрот землі. Він міцно вріс у культурний грунт української духовності, органічно поєднався з літературним життям раннього модернізму як справжньо національний поет.
Немає коментарів:
Дописати коментар