пʼятниця, 27 листопада 2020 р.

Кожна книжка як свято!

На платформі Публічні бібліотеки Солом’янки 26 листопада о 15:00 відбулася онлайн-зустріч із Іриною Білоцерковською, директоркою креативного видавництва "БІЛКА"!

На початку зустрічі п.Ірина розповіла про себе, зробивши акценти на важливі події, які відбулися в її житті. Вона є волонтеркою, активною учасницею подій Революції Гідності 2013–2014 рр. З початком війни на Сході України постачала бійцям грілки. 
В 2017 році інформаційна війна з російським окупантом спонукала її до видавництва книжок саме про війну на Сході, авторами яких здебільшого є учасники бойових подій. 
Не менш цікавими та привабливими є інші сюжети, відображені у книгах видавництва «Білка». 
З великою дивовижною прискіпливістю та ніжним трепетом розказала п.Ірина про роботу над випуском книги. Не залишає байдужим, як щиро, з любов’ю та повагою ставиться пані директорка до авторів. Відчувається, що вона глибоко обізнана з їх життєвим та творчим шляхом. 

В бібліотеках Солом’янки (див. ЕК ЦРБ імені Ф.Достоєвського) та в інших бібліотеках Києва і України є книги цього видавництва. Бажаємо всім приємного читання.


четвер, 26 листопада 2020 р.

Онлайн-перегляд літератури "...Рік 33-й Голод... Голод..."

В останню суботу листопада ми вшановуємо пам'ять жертв Голодомору... Спланованого геноциду, направленого на винищення українського селянства - життєдайної основи української нації. Хто організував Голодомор? Як знищували "куркуля" як клас? В чому полягає відмінність Голодомору українців від голодування в регіонах СРСР, населених іншими народами? Скільки людей було вбито голодом? На ці та інші болючі питання ви знайдете відповіді в книжках, які є в нашій бібліотеці.

У книзі на основі матеріалів усної історії розкривається глибина трагедії українського народу під час Голодомору-геноциду у 1932-1933 роках. Усні свідчення неспростовно доводять, що акція геноциду українських селян була чітко спланованою більшовицькою владою Кремля.






Ця книга є спільним проектом Центру українознавства Киівського національного університету імені Тараса Шевченка і Київської міської організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. На основі невідомих документів з колишніх таємних архівів простежено геноцид українського народу в 1932-1933 роках через експорт нашого хліба та куди витрачалися кошти за нього отримані.













У монографії розглядаються складні правові аспекти Голодомору 1932-1933 років в Україні, а саме: методологія його правової оцінки, історико-порівняльний аспект Голодомору, питання правової кваліфікації Голодомору як геноциду, визначення суб’єктів злочину та потерпілих від нього, а також відповідальності за Голодомор 1932-1933 рр. Окремий розділ присвячений аналізу Голодомору в ширшому контексті радянського геноциду проти української нації.











У книзі трагедія Голодомору 1932-1933 років висвітлюється як у загальноукраїнському, так і регіональних аспектах. Авторський аналіз органічно доповнюється численними архівними документами, спогадами очевидців страшної трагедії.

Працю сфокусовано на такому аспекті Голодомору, як вилучення незер-нових запасів, їжі й одягу в селян, адже загальноусталеною є думка про конфіскацію саме зерна для виконання плану хлібозаготівель. Упорядник на прикладі свідчень, зібраних у різних країнах і роках, наводить читачеві картину тотального охоплення України вилученням будь-чого, що могло бути використане в їжу: від картоплі і кваснини до жмені квасолі й сушки. Подано аналіз політики радянської влади напередодні та під час Голодомору з точки зору підготовки до конфіскації їжі, іншими словами - позбавлення українського села засобів існування.

Титанічна праця Джеймса Мейса - відомого американського дослідника історії України, видатного громадського діяча - присвячена розкриттю цілісності, повноти історичної правди про найжахливіші сторінки тоталітарного минулого, яке до сьогодні паралізує політичне, економічне, освітнє, морально-етичне життя українського соціуму. У статтях, поданих у цьому виданні, проведено ґрунтовний аналіз причин невдач національно-визвольних змагань українців на початку XX століття, розкрито страхітливу механіку тоталітарної сталінської машини влади. Автор, яскравий науковець західного стандарту, обстоює істину про штучність та антиукраїнську спрямованість одного з найбільших геноцидів в історії - Голодомору 1932-1933 років, документально підтверджує нерозривний взаємозв'язок між минулим, теперішнім і майбутнім України, який характеризується прагненням до державної незалежності, соціального прогресу. Він доносить до нас голос покоління наших співвітчизників, які розповідають, як нищилася українська нація-держава, розкриває характер, масштаби і причини здійснюваної Кремлем терористичної політики щодо України.

Про порядок притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно жінок

25 листопада на платформі Публічні бібліотеки Солом'янки відбувся правоосвітній вебінар Сергія Бреуса «Порядок притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно жінок» до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.
В ході розмови пан Сергій нагадав про минулу зустріч, на якій відбувалось обговорення теми добросусідських відносин між власниками земельних ділянок, наголошувалось на питанні толерантного ставлення між сусідами, а саме, щоб були встановленні на території ділянок землі туалети, щоб не проводилось спалення сміття та листя, не відбувалось самовільного захоплення земельних ділянок тощо. За ці порушення законом України передбачена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність. 

Далі п.Сергій перейшов до обговорення теми, якій і була присвячена зустріч, - «16 днів протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі». Він розпочав зі статистики звернень щодо насильста на офіційному сайті за жовтень. Як виявилось, до поліції звернулось 1900 осіб стосовно домашнього насильства як кримінального правопорушення, і з них 1576 матеріалів було передано до суду. 

Далі піднімалось питання про різні види правопорушень - цивільне, адміністративне та кримінальне. За скоєне домашнє насильство можуть застосовуватись різні види відповідальності. Все залежить від важкості злочину. Основне завдання - відновити права постраждалої людини. Пан Сергій зазначив, що у кодексі законів адміністративного правопорушення були внесені зміни, а саме: ст.173 з позначкою 2. Завдання поліції полягає в тому, щоб припинити акт правопорушення і скласти протокол по факту домашнього насильства, потім матеріали передати до суду, який вже вирішує чи накласти штраф, чи призначити громадські роботи від 30 до 40 год., чи заарештувати на сім діб.
Головне, щоб постраждалі особи не мовчали, а зверталися за допомогою до відповідних органів, щоб захистити свої права.
Гарячі лінії: 
  • Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103
  • Національна "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного)
  • Національна дитяча “гаряча лінія” 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)
Запис етеру. ЧАСТИНА 1


середа, 25 листопада 2020 р.

Літературні імена. Іван Нечуй Левицький


Іван Нечуй-Левицький народився 13(25) листопада в сім’ї сільського священника на Черкащині в Стеблеві нині селище міського типу Корсунь-Шевченківського району. Його батько Семен Степанович був освіченою людиною, мав велику власну бібліотеку, а також власним коштом створив школу для сільських дітей. В цій школі навчався малий Іванко, і там же отримав перші знання з історії України. Далі, навчаючись в дяка, опанував грецьку та церковнослов’янську мови, а в чотирнадцять поступив до Київської духовної семінарії. Деякий час працював викладачем церковнослов’янської мови в Богуславському духовному училищі. А в 1861 році вступає на навчання до київської духовної академії. Знаннями в академії не обмежується і самотужки вивчає німецьку та французьку мови опановує українську, російську та світову літературу, вивчає прогресивних філософів того часу. 
Працює викладачем у Королівстві польському в гімназіях Каліша та Седлеця. Після придушення січневого повстання 1863 року в зв’язку з розгортанням русифікації, особливо в закладах освіти, попросився на інше місце служби, оскільки викладав російську. 
Його творча складова. У 1860-х народжується комедія «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря». Працюючи в Полтавській семінарії у 1865 році створює повість «Дві московки». Згодом пише оповідання «Панас Круть» та велику статтю «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності» в 1874 році роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки». У 1885 році переїжджає до Києва де присвячує себе повністю літературній діяльності. Створює оповідання «Пропащі» (1888) та «Афонський пройдисвіт» (1890), казку «Скривджені» (1892), повість «Поміж ворогами» (1893). Малі форми прози, здебільшого статті, нариси, зокрема «Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906) та «Українська поезія». 
Мав тверді життєві переконання. Вважав, що російська література потрібна для Росії, а українцям потрібна своя, написавши працю «Про непотрібність великоруської літератури для України та Слов'янщини». Був категоричним щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Тому не терпів літеру «ї», писав не «їх», а «йих» і т. ін. 
До кінця свого подальшого життя жив майже у злиднях, у маленькій квартирі в Києві на Пушкінській вулиці, там же 2 квітня 1918 року помер. 

Літературні джерела в ЦРБ імені Ф.Достоєвського

понеділок, 23 листопада 2020 р.

Грибочок-боровичок

Друзі! Пропонуємо сьогодні авторський майстер-клас від @Оксана Молчанова 🤗 з в'язання грибочка-боровичка 🍄 Майструйте з нами!

Відеозапис

Які результати Майдану?

20 листопада о 15:00 на інтернет-сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки говорили про результати Майдану до Дня Гідності та Свободи, що від 2013 року щоразу відзначається 21 листопада. Онлайн-зустріч відбулася із викладачем історії та права, активістом Майдану, добровольцем і ветераном АТО, громадським діячем Ігорем Пилявцем.

Запис етеру. Частина 1


середа, 18 листопада 2020 р.

"Капітошка"

Сьогодні пропонуємо вам поринути в дитинство і зробити разом з нами улюбленого літературного персонажа Капітошку. 


Образи – на обрАзи й не образИ

17 листопада о 15:00 відбулася презентація творчості журналістки Наталі Куліш «Образи – не обрАзи й не образИ» як відповідь на питання: «Про що і навіщо пишуть журналісти?». 
Наталя Куліш авторка книжок «Танок самотнього метелика» (2016), Календаря-збірки верлібрів «Біжу я берегом життя» (2017, 2018), самвидавів «Чому танцює богомол» (2019) та «Візаві. Галерея портретів» (2019); перекладів творів Бориса Петровича «Спочатку була темрява» (2016), Афаг Масуд «Свобода» (2017), Андрія Дмитрієва «Закрита книга» (2017), Чингіза Айтматова «Тавро Кассандри» (2018), Валентина Дубатовки «Чужий» (2019). 
Деякі можна взяти на прочитання у #Бібліотеці_наОсвіти14а.


Дрібниці життя

16 листопада о 15:00 на платформі Публічні бібліотеки Солом'янки у рамках проєкту з особистісного розвитку «ReСтарт» вчергове (уже рік поспіль!) відбувся вебінар практичного психолога, КПТ-терапевта, засновника Тренінгової агенції «PRO Trainings» Злати Біневич. Пані Злата радила, як не зациклюватися на дрібницях.


Художники Криму. Лев Лагоріо

Лев Феліксович Лагоріо (09.12.1826 - 17.11.1905) — відомий художник-мариніст. Перший учень І.Айвазовського, його підмайстер, представник кіммерійської школи живопису.
Лев Феліксович народився у Феодосії в родині неаполітанського віце-консула. Рано виявивши здібності і потяг до малювання, потрапив до майстерні І. К. Айвазовського.
Навчався Лев Лагоріо у Петербурзькій Академії мистецтв у пейзажному класі М.Н.Воробйова. Одночасно Лагоріо вправлявся у А. І. Зауервейда, а пізніше у Б. П. Віллевальде. 
Юнака особливо захоплювало зображення моря. З метою вдосконалення майстерності мариніста Лагоріо здійснив подорож на військовому фрегаті «Грозящий», а рік по тому на власному човні плавав по Фінській затоці.
З 1853 по 1860 рік Лев Лагоріо перебував за кордоном в пенсіонерській поїздці, звідки привіз близько 30 картин. «За особенное искусство и познания в художествах» и за картины «Фонтан Аннибала в Рокка-ди-Папа близ Рима», «Вид Капо-ди-Монте в Сорренто», «Вид Понтийских болот», минаючи звання академіка, Лагоріо отримав звання профессора пейзажного живопису.
З 1870-х років однією з найчастіших у творчості Лагоріо стає тема Криму. В Судаку він мав майстерню, куди щоліта виїжджав на етюди. Для російських художників останньої третини XIX ст. Крим став Меккою, замінивши собою колись жадану, але далеку Італію, куди посилали пенсіонерами тільки найкращих учнів Академії мистецтв. Причому якщо побувати за кордоном за казенний рахунок могли тільки найздібніші майстри, які закінчили Академію як класні художники першого ступеня, то до Криму на етюди їздили незалежно від рівня майстерності. Однак дуже небагатьом художникам вдалося передати неповторний кримський дух.
Як і багато російських художників, брав участь як кореспондент в російсько-турецькій війні 1877—1878 рр. Свої враження висловив в полотнах, які закарбували епізоди цієї трагіко-драматичної для будь-якого художника події.
Багато картин художника дійшли до нас без авторських назв. Між тим кримські пейзажі Лагоріо завжди конкретні: вони зображують добре знайомі пам'ятки, а відсутність назв зайвий раз підкреслює їх популярність: митець не вважав за необхідне спеціально вказувати місце — глядачі і так повинні були його знати.
Такий, наприклад, «Вид на кримський берег» (1887), що виставлявся на аукціоні Christie's. Лагоріо зобразив найвідомішу пам'ятку Сімеїзу — скелі Чернець, Диву і Кішку.

В 1880-1890-ті роки Лагоріо написав серію картин, що зображують міста Криму, а також Кавказу і Константинополя з боку рейду в штиль. Багато картин цієї серії об'єднані як близькими розмірами полотен, так і схожими ефектами і манерою виконання. Художника приваблювало бліде ранкове освітлення, що створює несподівані, часом ледь вловимі ефекти на зразок сонячного променя, що випадково прорвався крізь туман. З іншого боку, Лагоріо, безсумнівно, прагнув написати велику галерею приморських міст. Подібні картини користувалися успіхом у багатьох замовників, які будували собі палаци та дачі в різних куточках узбережжя і що заходили на своїх яхтах в чорноморські порти. Кораблі, що стоять на рейді, будинки, що ховаються в серпанку біля підніжжя гір, затишні і гостинні бухти виглядали нерукотворними візитними картками чорноморських міст. До числа таких картин відноситься «Морський пейзаж. Вид на Лівадію» (інші картини серії, що зберігаються в державних музеях Росії та України, — «Алушта», "Золотий Ріг"та інші).

Починаючи з 1880-х років Лев Лагоріо багато працював аквареллю. Подібне захоплення було пов'язано, з одного боку, з розумінням цінності етюду як самостійного твору, до чого прийшли багато художників після того, як на XIII пересувній виставці в 1885 році В. Д. Полєнов показав велику серію палестинських етюдів. З іншого боку, з 1880 року щорічно проводились виставки Гуртка російських акварелістів (з 1887 р — Товариство російських акварелістів), дійсним членом якого був Лагоріо, що стимулювало його роботу в цій техніці.
В останні п'ять років життя Лагоріо більше працював аквареллю, ніж олією: давався взнаки вік. Звикнувши одного разу до ретельної і довгої роботи над картинами, він все рідше звертався до «довгої» олії, воліючи «швидку» акварель тому, що йому хотілося закарбувати все нові і нові морські мотиви. Тим більш несподіваною здається картина Лагоріо «Новий світ» (1903), показана на XI виставці Товариства петербурзьких художників. Картина стала одним з останніх шедеврів художника. Величні гори, оповиті прозорою повітряної пеленою, підносяться над штильною блакиттю моря, створюють ефект справжнього царства дикої, чи не підкореної людиною природи і одночасно затишного будинку для людини. Невипадково генуезці називали цю місцевість «Парадиз» («Рай»). На початку ХХ ст. селище отримало назву Новий Світ.

Популярність Лагоріо, однак, не приводила його до матеріального достатку. Художник неодноразово звертався з проханнями про видачу йому грошових авансів в рахунок майбутніх картин, а також для поїздок з «художньою метою». Не можна не відзначити і надзвичайну копіткість Лагоріо в роботі над замовними батальними композиціями: на деякі з них він витрачав кілька років, що явно не сприяло його спроможності.

Лев Лагоріо був обраний почесним членом Академії мистецтв — своєрідний знак гідного внеску в живопис.
Сучасники високо цінували творчість Лагоріо, що виразилося, наприклад, в одному з некрологів:
"М'який "оксамитовий" пензлик Л.Ф. Лагоріо немов якимось чарами переносив на полотно мінливі фарби моря, сизі тони скель і повітряний серпанок далини. Це був справжній поет півдня, південного моря і неба, поет Криму і Кавказу, зображенню яких він з особливою любов'ю присвячував своє дозвілля"
Помер Лев Феліксович Лагоріо в 1905 році в Петербурзі.

Художники Криму. Микола Барсамов

Микола Степанович Барсамов
(04.11.1892 - 10.03.1976) - український живописець і мистецтвознавець, член Спілки художників України, чоловік Софії Барсамової. 
Навчався в Ростовській рисувальній школі, в приватній студії Іллі Машкова у Москві і у Московськом училищі живопису, скульптури і зодчества Абрама Архипова, Миколи Касаткіна, Сергія Малютіна та Костянтина Коровіна.
Працював викладачем малювання в місті Ізюм, у Самарі, художником-ретушером у Москві.
Від 1923 року жив у Феодосії. Був директором Феодосійського історико-археологічного музею та Феодосійської картинної галереї імені І.Айвазовського. Вів педагогічну роботу в народній студії й дитячій художній школі при картинній галереї. Його учнями були Степан Мамчич, Володимир Соколов, Петро Столяренко, Микола Шорін та інші. Значно розширив колекцію галереї творами І.Айвазовського та інших художників-мариністів.
Микола Степанович цікавився історією та археологією Східного Криму, міста Феодосія, в якому жив. На відстані 4 км на північ від Коктебеля художник проводив власні розкопки та виявив стоянку первісних людей, дослідив кременеві знаряддя праці епохи мезоліту. В результаті археологічних розкопок видав дві книги, ілюстровані власними малюнками: видання «Повідомлення про археологічні розкопки середньовічного городища в Коктебелі в 1929—1931 рр.» та путівник «Феодосія та її околиці».
Микола Барсамов був одним із засновників Севастопольської асоціації художників. 
Як художник працював у жанрах натюрморту, інтер'єра, портрета, пейзажу, тематичних картин. Брав участь у виставках картин: всеукраїнських, всесоюзних. Провів персональні виставки у Феодосії, В Сімферополі, Єревані та Києві.
Автор мистецтвознавчих праць "Иван Костантинович Айвазовский", "45 лет в галерее Айвазовского" та інших, історико-краєзнавчого нарису «Феодосія». 
Твори Миколи Барсамова зберігаються в Державному російському музеї у Санкт-Петербурзі, Національному художньому музеї України у Києві, Феодосійській національній картинній галереї, Сімферопольському і Харківському художніх музеях.
Твори М.Барсамова: "Фрукти" (1937), "Ворог прийшов" (1945), "Повернення" (1946), "Схід місяця у Феодосії", "Художник О. В. Купрін" (обидва – 1948), "Ранок у Феодосійському порту" (1958), "Білі троянди" (1962), "Ніхто не забутий, ніщо не забуте" (1967), "Автопортрет" (1968), "Чашка кави" (1973).

понеділок, 16 листопада 2020 р.

Бібліотека затишного дня

12 листопада о 19:00 відбулися поетичні онлайн-читання з книжок «Оптика Бога» та «Русла зап’ясть». Це був вечір на два голоси: Мар’яна Савка та Ольга Ольхова – українська поетеса, головна редакторкою і співзасновниця «Видавництва Старого Лева» & поетеса, журналістка, літературна редакторка відповідно. Це творчий проєкт «бібліотека затишного дня», якому не стали на заваді ані відстань між рідними містами авторок, ані карантинні обмеження, ані тривоги цієї осені! 
Отож до вашої уваги поетичні онлайн-читання.


четвер, 12 листопада 2020 р.

Добросусідство на земельних ділянках

10 листопада о 15:00 відбувся правоосвітній вебінар із Сергієм Бреусом (Serhiy Breus), директором Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Тема вебінару: «Особливості добросусідства між власниками земельних ділянок».


Сам собі коуч

9 листопада об 11:00 на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбувся вебінар тренера Освітнього Хабу міста Києва з персональної ефективності, емоційного інтелекту та комунікацій Вікторії Дівоньки. Темою обговорення «Сам собі коуч» стало питання – як внутрішній діалог допомагає рухатись уперед.


вівторок, 10 листопада 2020 р.

"Українські імена у світовій науці" - онлайн-огляд літератури

10 листопада - Всесвітній день науки в ім'я миру та розвитку
Українська земля подарувала людству цілу плеяду науковців, які збагатили світову скарбницю культури і науки. В нашій бібліотеці читачі мають можливість познайомитися з тими українськими творцями науки, які своїми науковими розвідками внесли вагомий вклад в розвиток світової науки і техніки. Ось лише деякі імена:
Михайло Кравчук - великий український математик. Його доля - це слава і визнання, світова велич і жорна сталінських репресій. За свою світлу мрію його спіткала жорстока відплата. Три роки каторжної праці, після якої він навіки залишився у колимській мерзлоті, поряд з тисячами знаних і незнаних, закатованих і убитих українців. 


Юрій Кондратюк
- видатний український винахідник, творець космічної траси. Геній з Полтави Юрій Васильович Кондратюк - скарб усієї науки, національне надбання українського народу. 
Іван Пулюй - український фізик, електротехнік, теолог, громадсько-політичний діяч. Він першим пояснив природу виникнення Х-променів, встановив здатність Х-променів іонізувати газ. Незважаючи на такі визначні результати Івана Пулюя, Нобелівська премія була присуджена Конраду Рентгену. 
Ігор Сікорський - геніальний український авіаконструктор. Видатний вчений ХХ століття залишив світові неоціненну наукову спадщину. Кожне з його досягнень в авіабудуванні окремо могло б обезсмертити його ім'я. 
Володимир Вернадський - великий український природознавець, мінералог, геохімік, біогеохімік, перший президент Української Академії Наук. Володимир Вернадський був і назавжди залишиться в історії людства геніальним вченим, великим сином українського народу, людиною, чиє ім'я навічно вписане в історію світової науки. 
   
Сто портретів видатних представників українського народу - це долі ста непересічних постатей, які присвятили себе боротьбі за українську державу, її розбудові, ратним подвигам і політичній діяльності, створенню художніх шедеврів, унікальних літературних творів і чудес техніки. 
Читайте про світочів української науки, про велич наших надбань і про їхню загальнолюдську цінність.

понеділок, 9 листопада 2020 р.

"Є-Мова"

6 листопада о 15:00 відбулася зустріч із менеджеркою першої онлайнової платформи Є-Мова з вивчення української Ольгою Андрусенко, координаторкою безкоштовних мовних курсів у Києві.

Напередодні Дня української писемності і мови говорили про можливості й бажання вивчення мови в інтернеті. «Є-мова» – це освітня онлайнова платформа громадської організації «Український світ», метою якої є створення позитивного україномовного культурного простору через популяризацію та навчання української всіх охочих. З’ясувалося, що ці безкоштовні курси української мови розпочали свій шлях 2012 року в Криму як відповідь на Мовний Закон Колесніченка-Ківалова. То чи можна вивчити нині українську на платформі Є-Мова?


"Час народу"

4 листопада о 15:00 на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбулася онлайн-зустріч із В’ячеславом Купрієнком, офіцером запасу, учасником бойових дій в Афганістані, волонтером російсько-української війни на Донбасі, котрий незліченну кількість разів концертував на передовій, автор пісень, лауреат фестивалю «Пісні, народжені війною», письменник.

Фокус зустрічі – «ЧАС НАРОДУ» – тема національної самоідентифікації та дієвості, яка є на вістрі нашої доби. За словами пана В’ячеслава: «Нашому поколінню випала доля жити в буремні революційні, воєнні часи – драматичні й криваві… Водночас цікаві й творчі. Драми відбуваються в душі кожного, у кожній родині та у суспільстві в цілому. Паралельно йде декілька основних процесів, які рухають коло історії: збройна боротьба за вихід з колоніальної залежності, зміна цивілізаційного вектора за віссю свій-чужий, народження нації, мовне відродження, державне будівництво та особиста національна само ідентифікація». Поет Станіслав Чернілевський (на слова якого звучали пісні) назвав цю годину – Час народу. Саме так називається і музичний альбом В’ячеслава Купрієнка, саме таку назву має його щорічний «звітній» концерт, який мав би втретє відбутися у Центральному будинку офіцерів (до речі, є у планах на грудень). А поки «Час народу» під гітару бард В’ячеслав Купрієнко виконав свій концерт онлайн під крилами Солом’янської бібліотеки.


понеділок, 2 листопада 2020 р.

Як мрія стає метою

2 листопада о 15:00 на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбувся відбувся вебінар тренера з персональної ефективності, емоційного інтелекту та комунікацій Освітнього Хабу міста Києва у рамках проєкту з особистісного розвитку «ReСтарт» Вікторії Дівоньки на тему: «Як з мрії створити мету: у чому різниця, формування, емоційні складові».






Сокира сатири від Сашка Обрія

30 жовтня о 15:00 відбулася онлайн-зустріч у скверику Музею книги і друкарства із молодим талановитим українським поетом Сашком Обрієм (Кучеренком) – на підтримку четвертої збірки поезій Сашка «Сокира сатири». 
Сашко Обрій – уродженець Миколаївщини, лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Василя Симоненка (2015), член Національної спілки письменників України, автор трьох збірок поезії: «Абетка юності» (2015), «І.ДЕ.Я» (2016), «БУСОЛ» (2019). 
Сашко пише громадянську, філософську, пейзажну та інтимну лірику, гумор та сатиру.