Після Всеукраїнського дня бібліотек, починається новий бібліотечний рік.
Ми почали його за традицією - з навчання!
І нехай поки на корпоративні тренінги чи тімбілдінги у нас ні сил, ні ресурсу немає, але руку на пульсі тримаємо.
Тож, перша відкрита зустріч - "Культурний тил. Мої знання - моя зброя" або, якщо простіше, то це дискусія про те, ким і де ми, бібліотекарі, є зараз у цій війні.
Ось декілька думок:
Ми є тією частиною тилу, діяльність чи бездіяльність якого і формує атмосферу в суспільстві.
Знання, досвід, щоденну роботу важливо конвертувати у правильну комунікацію.
Людська психіка втомлюється від картинок із жахіттями війни, але людська психіка приймає інформацію, яка подана піснею, пензлем, поезією, мелодією чи будь-якими іншими творчими способами. І ми це зараз активно робимо. Ми війну перетравлюємо, ми її рефлексуємо через культуру.
Наша зброя сьогодні - це наша обізнаність.
Це вміння розрізнити фейк від пропаганди;
це здатність вчасно зупинитися, проаналізувати, не піддатися на емоції коли бачимо інформаційні вкиди на болючі для суспільства теми;
це професійна відповідальність і вміння працювати з людьми в умовах метавійни, коли сенси стають такою ж потужною зброєю як хаймарси.
Півтори року великої війни довели, що бібліотекарі то зовсім не нещасні "бідосі", які десь там на маргінесі, а це проактивні, згуртовані, впевнені у своїх силах люди, які багато можуть і роблять, щоб українська ідентичність була сформована і збережена, а українська держава вистояла та перемогла!
Працюємо далі.
Немає коментарів:
Дописати коментар