7-го січня у Центральній бібліотеці Солом’янки ім. Г. Сковороди відбулася перша недільна музично-літературна зустріч 2024 року, присвячена дню народження видатного українського поета-шістдесятника та борця за незалежність України XX століття Василя Стуса.
Ані вранішня тривога не завадила зібратися товариству, ані звуки сирен напочатку зустрічі не скасували його планів. Тож ми змінили затишну локацію на менш комфортні умови укриття - і продовжили спілкування. Саме був час виступу української поетеси, перекладачки, філологині й талановитої, надзвичайно інтелігентної оповідачки Олени О'Лір, яка з легкістю перенесла усіх присутніх у часи, за яких жив і боровся легендарний українець, розкрила глибину й силу духу генія попри трагізм обставин його життя.
Холодне бомбосховище якнайкраще сприяло усвідомленню гірких реалій тогочасся, адже понад 10 років свого життя Стус провів у схожих, ба набагато гірших умовах радянських концтаборів. І поряд з ним був не гурт однодумців, а сама лише осібна віра в Україну, яка допомагала йому вистояти.
Згадували ми й про те, що Коляда та народні звичаї мали неабияке значення для українського генія, адже саме через неї на поета почалося гоніння. І перший свій арешт він відбував через виконання українських колядок у Львові.
Щемко й реалістично звучали Стусові вірші у виконанні пані Олени, зокрема й їхній переклад англійською. За яких обставин ще ми могли б почути Стуса англійською у бомбосховищі?
Варто згадати, що саме завдяки перекладацьким здібностям Олени О’Лір пломінке Стусове слово може бути почутим і зрозумілим у багатьох куточках планети. А ми маємо чудові переклади творів Джона Толкіна українською в її виконанні!
Серед нас були й дітки, які зовсім інакше уявляли цю зустріч, але уважно слухали і стійко чекали, допоки тривога вщухне. Цікавим доповненням були авторські пісні на вірші Василя Стуса, які виконав Ігор Якубовський. А ось колядувати й віншувати ми повернулися до бібліотеки.
“Незабутня зустріч! - напише пізніше пані Олена. - Такий дух високої згуртованости, така святочна радість поєднала нас і в холодному бомбосховищі, і в теплій бібліотечній залі. Дякую, Ruslana Pyatnitska та Ігор Якубовський за чудові, такі рідні колядки та щедрівки - я залюбки співала разом з усіма, а пані Руслані - ще й за чарівну пісню на мої слова, а пану Ігорю - за акомпанемент до романсу "Причарувала ти мого коня", який колись прилетів до мене, як солодка обіцянка миру…”
Під завершення були й інші виступи - вокального фольклорного тріо “Славень”, користувачів бібліотеки Максима Кірсанова та Тетяни Лавинюкової. А наприкінці прозвучала відома колядка «Нова радість стала» у виконанні діток Руслани П’ятницької - це було надзвичайно зворушливо!
Немає коментарів:
Дописати коментар