6 січня: Водохреще

У цього свята багато назв. У народі воно зветься Водо́хреще, Водо́хреща, Водохрестя, Водощі, Йордань, Ордань, Йордан, Ардан церква іменує його Богоявленням, або Явленням (Епіфанією) та Хрещенням Господнім.

Народні святкування, що проходять цього дня, в Україні мають назву Водохреще (також Водо́хрещі, Водо́хрища). Це свято увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займають обряди, пов'язані з водою.

Богоявлення, або Явлення (Епіфанія) — християнське свято, присвячене хрещенню Іваном Хрестителем Ісуса Христа в річці Йордан, де Христос об'являє себе людям як Месію і Спасителя. Одне з найдавніших християнських свят. У католицькій церкві Богоявлення має найвищий статус торжества.

У християн візантійського обряду Богоявлення збігається зі святом Хрещення Господнього, однак ці свята слід розрізняти, хоча дві події цих двох свят відбувалися на одному місці з тими ж самими особами.

Хрещення Господнє трактується як одна з п'яти важливих подій Ісусового життя поряд із Преображенням, Розп'яттям, Воскресінням і Вознесінням. У східнохристиянській традиції — одне з 12 великих свят. На згадку про Хрещення християни щорічно відзначають велике свято, одне з різдвяно-новорічного циклу.

У римо-католицькій церкві, протестантських і більшості Східних церков (у Православній церкві України - від 2024 р) це свято відзначається 6 січня – за новоюліанським календарем. Деякі Східні церкви, зокрема, московського підпорядкування, продовжують святкувати 19 січня за старим юліанським.

Хрещенські купання

Народна традиція, що існує в Україні, а також Білорусі, росії та в деяких інших країнах, пов'язана з купанням в ополонці (йордані) або у відкритих водоймах на свято Хрещення Господнього.

Ще в давнину виникли народні обряди очищення водою, які Церква увела до великого свята хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. 

На думку митрополита Іларіона Огієнка, «…обряди купання, обливання, збирання роси й т. ін. дуже старі й різноманітні… Християнство спочатку сильно боролося з цим шануванням води, але не змогло його перемогти, і в кінці прийняло й освятило його, і в нас тепер ставлять каплички над криничками, джерельцями, потоками й т. ін., і власне тут часто появляються чудотворні Ікони…»

Один із перших фактів традиції Водохреща на українських землях зафіксоване 9 січня 1149 року в Літописі Руському.

Традиція купання на Водохреще стала більш популярною на рубежі XIX—XX ст. Зокрема, за інформацією митрополита Іларіона Огієнка «…в Києві щороку Йордан справлявся високо врочисто, і на Дніпро на Освячення води сходилось пів Києва…». Масового поширення традиція набула після розпаду СРСР.

У пресслужбі Православної церкви України звернули увагу, що для купання в ополонках на Водохреще немає жодного церковного припису в Українській Церкві, а традиція занурення у зимову воду не має нічого спільного зі «змиванням» гріхів:

«Священники звершують Чин освячення води відкритих водойм у свято Богоявлення не для того, щоби в ній купатися, а саму воду освячують зовсім не „іони срібла“ хреста, який у неї занурюють»

Сайт “Локальна історія” свідчить:

“Згідно з християнською традицією, головна подія Водохреща – водосвяття на річці або озері. В етнографічних записах другої половини ХІХ століття згадано, що напередодні свята на водоймах вирізали ополонку у формі хреста. На Закарпатті вірили, що такий проріз і навіть місце довкола нього має чудодійну силу. Також з льоду вирубували хрест. Часто його обливали буряковим квасом, і він ставав яскраво-червоним. Іноді хрест обкладали ялинковими гілочками…

...Купання у водоймах на Водохреще не було поширеним явищем на українських етнічних землях. Зрештою цей звичай і сьогодні не є масовим. І все ж, свідчення низки українських народознавців доводять, що традиція купань на Водохреще таки існувала. Занурення в йорданську ополонку були поширені в центральних та східних областях України. Зазвичай в освячену воду стрибали найсміливіші чоловіки й парубки. Згідно з народними уявленнями, вони на весь рік могли вберегтись від різних хвороб.

Купання в ополонці фіксували науковці в різних історико-етнографічних районах України: на Волині та Поділлі, Середньому Подніпров’ї, Закарпатті та Буковині. Обряди різнилися залежно від конкретної локальної традиції”.

Традиція купання на Водохреще крім України та сусідніх держав розвинута також і в інших, переважно, православних, народів. У католицькій традиції це свято має цілком іншу суть.

У Греції урочисте водосвяття (Епіфанія) відбувається у морі, воду якого з човнів освячують священники. За традицією молоді чоловіки мають з берега доплисти до дерев'яного хреста, зануреного священником, та впіймати його.

У Болгарії занурення у воду (Йордановден) відбувається у крижаній воді. Лише чоловіки в національному одязі виконують традиційний танець-хоровод (так званий — «горо»).

Зазвичай, після церковної літургії на свято Богоявлення у Греції, Болгарії, Румунії, деяких регіонах Македонії, Чорногорії та Сербії люди рушають хресним ходом до найближчої водойми та пірнають у воду.

Історія свята

Перші згадки про свято припадають на злам II і III ст. і пов'язані з регіоном Єгипту. На початку IV ст. святкування Богоявлення набуло масового характеру на Сході, а трохи пізніше і на Заході.

Спочатку свято було присвячене спогаду трьох євангельських подій: Різдва Христа, поклоніння волхвів, а також Хрещення Христа в Йордані на початку Його служіння. Датою святкування майже повсюдно було 6 січня.

У IV–V століття в церкві з'явилася традиція окремого святкування Різдва Христового 25 грудня, а Богоявлення 6 січня стали святкувати як спогад приходу трьох волхвів і Хрещення Господнього. У Середні віки в православ'ї свято іменувалося також Теофанія (грецький еквівалент слова «Богоявлення»), а в католицизмі — Явлення.

Подальша еволюція сенсу свята йшла в православ'ї та католицизмі різними шляхами.

У православ'ї свято Богоявлення все більше пов'язувалося за змістом із Хрещенням, втрачаючи зв'язок з різдвяними подіями. У сучасному православ'ї Богоявлення і Хрещення — різні назви одного свята. У зв'язку з цим з'явилося й нове тлумачення слова «Богоявлення» (яке було відсутнє в давнину), як явлення Бога під час Хрещення в повноті Трійці (Бог-Син хрестився, Бог-Отець говорив з небес, Бог-Святий Дух сходив у вигляді голуба).

У католицизмі, навпаки, свято Богоявлення все більше і більше пов'язувалося з євангельськими подіями після Різдва, насамперед поклонінням волхвів. У XX ст. свято Хрещення в латинському обряді повністю відокремилося від свята Богоявлення і святкується в наступну неділю за Богоявленням.