Коли ми згадуємо Водохреще, яке від 2024 року відзначатимемо 6 січня (за Новоюліанським / Григоріанським календарем), першим на думку спадає Хрещення Ісуса Христа в Йордані, проте це свято наповнене й іншими сенсами і традиціями, про які хочеться вам нагадати.
Передує Водохрещу день суворого посту й насичений обрядами Хрещенський Святвечір (Водохрещенський вечір або Голодна кутя). У народі це - останній день колядування й останні святкові ворожіння.
У східних слов'ян більшість назв дня термінологічно замикається з назвами Різдвяного Святвечора і багато в чому повторює різдвяно-новорічні звичаї.
Обрядова трапеза у Водохрещенський Святвечір проходила за звичаями «колядних» (святкових) вечерь. Святкову вечерю у Хрещенський Святвечір називали «голодною кутею». Обов'язковою стравою цієї трапези були кутя, млинці, вівсяний кисіль. Східні слов'яни готували страви з гороху або бобів, узвар із сухофруктів та хлібні вироби.
За вечерею повторювалися деякі різдвяні звичаї: запрошували «мороз» («вовка», «птах», «звірів» та інших персонажів) на вечерю: “Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!”; підкидали до стелі першу ложку куті; запалювали свічку «для мертвих»; відкладали з кожної страви частину для душ предків. Готували непарну кількість пісних страв.
Після вечері ж примовляли: «Геть, кутя, з покуття, а, ти, узвар, йди на базар!»
Із соломи, що лежала зі Святвечора під скатертиною, робили перев'ясла та обв'язували фруктові дерева, щоб краще плодоносили. На Поліссі на Водяну коляду (є ще й така назва!) господар ходив босоніж до саду й перев'язував дерева, щоб «не боялися морозу» і примовляв: «Я босий прийшов, не боячись морозу, і ти не бійся».
Виставляли також на ніч у чашках різні види зерна і вранці оглядали — на яке зерно випав іній: тому і народитися цього року.
Щоб «побачити» Хрещення Господнє ставили чашу з водою і дивилися, чи вода колихнеться опівночі. Якщо опівночі вода колихнулася, то бігли дивитись «розгорнуті небеса».
Опівночі ходили на річку, до джерела чи колодязя набрати води, якій приписують цілющі властивості, і яку ретельно оберігають. Святоводохрещеною водою вмивалися і зберігали її про запас, аби освятити оселю, підтримати хворого або окропити вулики під час збирання роїв.
Сніг цього Святвечора також уважався цілющим. Тож його копали за околицею, у чистому полі, і ранком у день Хрещення вмивалися сніговою водою. Зібраний сніг насипали у криницю, аби води в ній завжди було вдосталь і вона ніколи не загнивала.
Для захисту від нечисті креслилии хрести на дверях та віконних рамах, на притолоці, на дверях хлівів, комор, млинів і насипали на пічну загнетку снігу, зібраного в хрещенський вечір.
Молодь у хрещенську ніч проводила останню святкову вечірку з піснями, ворожіннями та іншими розвагами, ганяла нечисть. Натовп молодих хлопців верхи на конях носився по всіх дворах, бив мітлами і батогами по всіх темних кутах і закутках із заклинаннями, криком та вереском. Особливо небезпечним уважався цієї ночі перевертень «Перелесник», який являвся дівчатам у вигляді прекрасного юнака. Казали, якщо Перелесник покохає дівчину, то вона невиліковна повік.
Немає коментарів:
Дописати коментар