Гості етеру: В’ячеслав Купрієнко - командир групи спецназу 177-ого окремого загону спеціального призначення (Газні-Кабул, 1987-1989 рр.) та Ігор Рубцов - рядовий, пізніше старшина надстрокової служби (Шинданд-Герат, 1984 - 1988 рр.).
Війна в Афганістані — збройний конфлікт, у якому брали учать урядові війська Афганістану і Радянського Союзу проти повстанських груп моджахедів. Хто повернувся після «служби в Афганістані» додому, хоч і підписували документи «про нерозголошення», однак з часом почали розповідати де вони були і що там довелося пережити. У народі їх назвали «афганцями», а радянська влада – «воїнами-інтернаціоналістами».
Онлайн-зустріч - це погляд на війну в Афганістані очима безпосередніх учасників з відстані прожитих років і пам’яті.
Гості розповіли кожен про свій шлях до Афганістану – Ігор Рубцов як солдат строкової служби служив на сході країни, а В’ячеслав Купрієнко – як офіцер радянської армії – на заході Афганістану.
Дали визначення і аналіз поняття інтернаціоналізм відносно імперської політики СРСР. Розповіли про причини і початок війни в Афганістані. Висловили свої думки про відчуття солдата на чужій війні, про психологічне і фізичне напруження молодих хлопців, фактично дітей, яких імперія кинула у вкрай тяжкі умови і вороже оточення.
Цікавою була розповідь про контакти радянських військових з місцевим населенням, про місцевий колорит, про корупцію в армії.
Тяжкими для учасників тієї війни є спогади про те, як потрапляли в полон радянські солдати, як гинули їхні товариші.
Що схожого випало на долю «воїнів-інтернаціоналістів» і сучасних учасників бойових дій? Що їх відрізняє? На цю тему також говорили наші гості.
Як сказав Ігор Рубцов: «Свідомість так швидко не повертається з війни». Це про нелегку адаптацію до мирного життя після повернення додому. Ігор Рубцов прочитав свій вірш «Аеропорт Кабула», В’ячеслав Купрієнко прочитав своє есе «Возвращение с войны». А насамкінець зустрічі пролунала пісня В’ячеслава Купрієнка «Февральская звезда», присвячена виводу радянських військ з Афганістану.
Історія — суворий суддя, який показав, що СРСР виявився не готовим до сучасної локальної війни, бо воювати треба було не з НАТО, а з дикими феодальними племенами, які відстоювали свою територію, свій дім. Війна була зовсім непотрібною, тактика - помилковою. У політичній рулетці мільйони життів виявилися для імперії лише жменею розмінних монет.
Немає коментарів:
Дописати коментар