Посмішка і сльози – не потребують перекладу

29 травня о 15:00 з Публічними бібліотеками Солом’янки на зв’язку онлайн була Маріна Ліферова. Тема зустрічі «Жестомовні серед нас! Про кого йдеться?». 

Маріна Ліферова, президент Спілки України перекладачів жестовою мовою (від заснування 2007), мешканка Відрадного і гостя «БібліоПідвальчика». Вона народилася в родині глухих, але у неї була бабуся і дитячий садочок. Так вона й навчилася розмовляти. Нині пані МарІна (саме на такому написанні власного імені вона наполягає) працює на телебаченні – канал «Прямий», – де перекладає жестовою мовою. Слово «сурдопереклад» – не любить і не бажає, щоб його застосовували до означення її професії, адже дослівно це означає – глухий переклад – німота?! Тому вірно називати професію – інтерпретер, а дублювання сказаного – синхронний переклад жестовою мовою і, знову ж таки, не мовою жестів, адже останньою послуговуються в емоційних випадках.

Маріна Ліферова детально розповіла, як ведеться нечуючим людям в Україні: ст. 4 Закону про державну мову щодо жестомовних; про посібники для дітей, щоб вивчити жестову мову; про різні абетки жестової мови; і чому у світі основою є французька жестова мова; про трансляцію лівою та правою руками абетки жестомови; і чому обличчя має бути задіяне, а не скам’яніле. Також пані Марина розповіла про свою участь у Дефлімпійських іграх, про обов’язковість в Америці знати жестову мову медикам і поліцейським, про емблему перекладачів жестовою мовою в різних спілках, про Українське товариство глухих. Пояснила чим відрізняються сучасні слухові апарати для дітей і дорослих. Розповіла про своїх учнів – батьків глухих дітей. Але пані Марина вважає, що викладач жестової мови має бути її носій, тобто з глухих чи слабкочуючих. А для складання іспитів на знання жестової мови треба знати 1800 знаків, це оптимальний словниковий запас жестомови, але вона постійно розвивається, у зв’язку з новими технологіями (нові слова: інтернет, коронавірус тощо). Марина Ліферова має професію, що зобов’язує задіювати в роботі дві півкулі головного мозку – це потребує постійного вдосконалення, а перекладачка мріє про безбар’єрність у спілкуванні українських іншомовних (глухих).

Запис етеру

Бути здоровим – позбутися залежності

28 травня о 19:00 до Всесвітнього дня проти тютюну відбулася онлайн-зустріч «Як кинути курити?» з експертами зі здорового способу життя Іриною Цісар, соціальним працівником Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та Отто Стойкою, лікарем-методистом, к.мед.н. (Київський міський Центр громадського здоров’я).

Експерти зі здорового способу життя прокоментували ситуацію в Україні з курінням. Нині з’явилися новомодні залежності: електронні сигарети (вейпинг), кальяни тощо. Але це не значить що куріння стало безпечним, адже складовою є нікотин. А нікотин, за міжнародною класифікацією – це наркотична речовина, що і спричиняє залежність. Якщо частота куріння від 5 до 30 хв – це високий ступінь залежності; від 30 хв до 1 год. – середній; більше години – легкий ступінь залежності. Але, у будь-якому випадку, куріння – це повільне втрачання здоров’я, це ризик спричинення інфарктів, це ракові захворювання тощо. Особливо небезпечним куріння є для дітей і молоді. Отто Стойка та Ірина Цісар мають багаторічний досвід у пропагуванні відмови від куріння. На їхніх особистих і робочих сторінках у Фейсбуку можна замовити три книжки для підлітків, де є змога пройти тест на залежність, після чого зважитися зробити перший крок, щоб кинути курити і позбутися нікотинової залежності. І це буде символічно, якщо зробити це 31 травня – у Всесвітній день проти тютюну.

Запис етеру

Вірити в себе, у свою країну!

28 травня о 15:00 відбулося онлайн- спілкування на тему «Медіа і пандемія» з українським журналістом, волонтером, головним редактором часопису «Український тиждень» Дмитром Крапивенком. 

«Український тиждень» передплачується бібліотеками Солом’янки, і (з аналізу читацького попиту) є найпопулярнішим суспільно-політичним виданням в Україні. Чому? Про це говорили з паном Дмитром. На його думку, «друковані медіа виживають в умовах пандемії й виживуть як вид мистецтва». Це, звісно, будуть менші наклади елітарних часописів, котрі за багато років завоювали довіру у читача. І головними критеріями контенту стане достовірність інформації, журналістська компетентність, не продажність і патріотизм. «Український тиждень» завжди дбав про свою добру репутацію і ніколи собі не дозволив би сумнівні інтерв’ю. «Адже інтерв’юючи ворогів України, надається майданчик для їхнього піару», так прокоментував Дмитро Крапивенко недавні скандальні події у ЗМІ. Зі слів головного редактора часопису «УТ», незалежна журналістика – це коли не працюють «за дзвінком згори» і без репресивного тиску. На жаль, в Україні преса і книговидавництво не в полі зору нинішнього міністерства культури.

Пандемія зробила чергову перевірку на духовні цінності. І медіа, які залишилися на культурних барикадах і не втратили обличчя, нині формують порядок денний у просвіті населення. Ті журналісти, хто захворів на цинізм, зіштовхнуться з природним відбором. Дмитро Крапивенко прибічник того, що в сфері кібербезпеки варто орієнтуватися на Фінляндію, тобто: «Історія успіху в інформаційній гігієні як історія країни!».

Запис етеру

Держава має дбати про кіно, видання книжок – про культуру…

27 травня о 19:00 відбулася онлайн-зустріч із українським письменником, сценаристом, журналістом Євгеном Положієм, сином письменника Віктора Положія. 

Євген Положій – батько трьох синів мешкає в місті Суми. Свого часу, філолог за освітою, він був головним редактором кількох часописів, пише книжки і сценарії до фільмів. Його критичне мислення та жвавий розум вилилися у цікаву бесіду зі запитаннями і відповідями. Говорили про проблеми мізантропічного гуманізму в умовах карантину. 

Він є автором більше 10 книжок романів і віршів. Найвідоміша книжка пана Євгена – це «Іловайськ» (2015). Зі слів автора: «Було важливо показати зіткнення цивілізацій – української та російської». Щодо улюблених авторів письменника, то це: Борхес, Кортасар, Маркес, Желязни та інші. Із сучасних письменників знається на творах Василя Шкляра, оскільки він друг його батька. 

А щодо кіно, то, на думку пана Євгена, українське кіно має свій голос, набуває епічного розвитку, є багато цікавих режисерів, котрі були відзначені на міжнародному рівні. І сучасна ера цифри дає більше можливостей для втілення мрій митців. Єдине що зв’язує руки як кінематографу, так і видавничій справі – це недофінансування з боку держави, незацікавлення влади в розвитку вітчизняної культури… «Згадайте тільки вигляд сучасного письменника – він має їздити по містах з наплічником, набитим своїми книжками, які сам і презентує, і продає. Таке ось виживання…» 

Зараз Євген Положій пише роман-епоху про чоловіка, який виховує 32 прийомних дітей. Планує презентувати у 2021 році на книжкових форумах. Але більше все-таки Євген займається написанням сценаріїв. Отож – до зустрічі на мистецьких майданчиках!

Запис етеру

Олександр Козинець: Не бійтеся падати в небо

27 травня о 15:00 відбулася онлайн-зустріч «В очікуванні літа» із музикантом, викладачем, автором тетралогії «Сезони» – «Осінь», «Зима», «Весна», «Літо» – Олександром Козинцем. Олександр завжди при справі. Окрім написання віршів та прози, співає в хорі, пише пісні, викладає в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова, тому, як він іронізує, у нього «день – для роботи, а ніч – для життя».

Під час зустрічі Олександр читав свої вірші, здебільшого за мотивами інших поетів. Так була згадана творчість Сергія Жадана, Тані-Марії Литвинюк, Олександри Малаш та інші. Олександр прочитав напам’ять про літо своє: про поїздку на фестиваль у Грецію, «Відриваються слова…» (зі книжки «Літо»), «Голоси. Диптих» (присвячено було вагітній подрузі), «Він шепоче про себе» тощо. 

Іще Олександр Козинець розповів про літературно-мистецький проект «Щоденник», де три теми: Тіло, Кохання, Час, а також про проект «Продайте їсти». Це як себе почуває молоко й ікра (!?). Автор зізнався, що запланував збірку «366» як фіксацію на папері емоцій за щодень. Авторський слоган проекту: «Пишіть олівцем», а побажання – щоб внутрішня радість пульсувала в унісон гармонії світу. 

Олександр вимогливий до себе, тому вірить, «кому багато дається, з того спитають у рази», але «не бійтеся падати в небо!».

Запис етеру

Про немайнові права людини

26 травня о 15:00 відбулась учергова онлайн-зустріч «Карантин. Правовий вимір», присвячена захисту прав людини. Говорили про особистісні немайнові права фізичної особи, пов’язані з доступом до інформації. Правознавець Сергій Бреус проконсультував щодо поширення недостовірної інформації, про строки спростування її, про базові права людини: право на життя, про донорство, про право на трансплантацію органів тощо. 

Також у онлайн консультації йшлося про соціальні права людини: про зміну ім’я, прізвища, про авторське право щодо творчої діяльності, про фото-відео-аудіо-фільмування – де можна, де треба мати дозвіл, і як спрацьовують етичні норми. 

З особистих питань консультування звертайтеся до Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з понеділка по п’ятницю з 9.00 – 18.00 за номером: (044) 593 97 60. 

Детально дізнатися про вище написане можете, переглянувши відео.

Запис етеру

«Солдат може залишити війну, але війна в ньому – назавжди»

25 травня о 19:00 відбулася онлайн-зустріч із Оксаною Чорною – авторкою книжки «Позивний Кассандра: Літо 2015», волонтеркою, водієм-санітаром, кандидатом економічних наук, професором університету... 

Волонтеркою Оксана потрапила в зону бойових дій на Донбасі як водій авто медичної допомоги. Евакуйовувала поранених солдатів з поля бою в 2014–2015 рр. У 2015 році прийняла присягу і (зі зором -5!) стала першою жінкою на передовій. Уже в якості солдата-медика-водія 28 бригади продовжувала служити до літа 2017 року. Побачене на війні за три роки (2014– 2017 рр.) і лягло в основу документальної книжки «Позивний Кассандра: Літо 2015». Фактично, 100 сторінок твору присвячені одному дню – 03.06.2015 року – бій під Краснополівкою. 

Книжка видана коштом авторки в Україні в 2019 році накладом 2300 примірників видавцем Марком Мельником та була представлена на Книжковому Арсеналі в Києві, Бук Фесті в Дніпрі, та Львівському форумі видавців. Книга складається з документальних історій з авторськими світлинами як пам’ять про бійців, які захищали свою країну. У кінці кожної оповіді є таблиця імен-позивних загиблих побратимів, про кого авторка розповіла. Книга написана з власного досвіду російською мовою, оскільки авторка (саме її позивний «Кассандра») пише рідною для неї мовою. Про найбільш складні та болючі моменти Оксана Чорна зачитала уривки з книжки й прокоментувала.

На даний момент Оксана проживає в Омані, де викладає економіку та є професором в університеті MCBS. Не написати книжку авторка не могла, до цього її підштовхнув громадянський обов’язок і крик душі: «Про війну на Донбасі й її не названих героїв мають знати якомога більше людей – і в Україні, і за її межами. Як повідала Оксана Чорна, у книжці є й романтичні історії, одна з них – її власна, адже зі своїм чоловіком вона познайомилася на війні, побралися, і він став її військовим консультантом у написанні книжки.

У найближчих планах авторки – видання книжки англійською мовою, бо є запит на цей твір. Так англомовний світ зможе прочитати «Позивний Кассандра. Літо 2015». Нині переклад виконує американський морський піхотинець, котрий воював у Іраку.

Оксана Чорна зауважила, що українське суспільство треба вчити жити з ветеранами війни на Донбасі. Важливо, щоб була психологічна підтримка з боку держави. «Адже солдат отримує на війні щеплення – загострене відчуття справедливості», каже Оксана. Книжки можна придбати у авторки, написавши їй у приват ФБ. 

Запис етеру

Сексуальна освіта в Україні

Психологічні тренінги та семінари в рамках проєкту «ReСтарт» тривають. Уже за традицією, сьогодні, останнього понеділка місяця о 15:00 відбувся вебінар від практикуючого психолога, КПТ-терапевта, засновника Тренінгової агенції «PRO Trainings» Злати Біневич. Тема зустрічі: «Як сексуальна освіта формує усвідомлене материнство». 

Але обговорювали питання сексуальної освіти зі всіх аспектів. Значною мірою в цьому допомогла колега Злати Біневич – Ольга Куркіна, котра науково і ґрунтовно дослідила, як у школах України впроваджують сексуальну освіту, чи потрібна вона і на якому етапі розвитку дитини формується сексуальна культура людини загалом.

З’ясувалося, що Україні варто орієнтуватися в цьому питанні на фінську освітянську систему. Адже комплексна сексуальна освіта на даний час в українських школах не проводиться. І це не тільки розмови з підлітками про контрацепцію, аборти тощо. Діти мають знати про психічне і фізичне насильство, котре зароджується в родині. Щоб убезпечити дитину від зґвалтувань, варто з нею говорити про інтимні речі вдома, але в момент одночасної готовності. Вельми важливо виховувати дитину без насилля над її волею, у першу чергу: не бити, не порушувати її інтимні кордони. І вірогідно дитина не підпустить до себе на вулиці, поза домом насильника. Отож про статевий розвиток хлопчика з ним має говорити батько або родич, якому дитина довіряє. З дівчинкою частіше говорять про інтимні речі матері-бабусі. Але ключовим моментом має бути – довіра і готовність вислухати. Такі розмови будуть на користь. І поки на українських теренах не сформувалася культура сексуальної освіти для дітей, психологи разом із родинами будуть вибудовувати цей хиткий місток до дитячих душ.

Запис етеру

Концерт у Zoom форматі

Недільного дня, 24 травня о 15.00, «концерт» прийшов до нас додому. Отак Публічні бібліотеки Солом’янки освоюють нові формати спілкування. 

Zoom-концерт зібрав аудиторію з 25 осіб, які насолоджувалися українською фортепіанною музикою до Дня вишиванки. І всі виконавці були святково вбрані у вишиванки. Це було зворушливо, адже кожен був у себе вдома за інструментом. Виконання концерту відбулося під керівництвом викладачки КДШМ№1 Ганни Корнєвої. У програмі прозвучали музичні твори: «Ноктюрн» композитора Олександра Лизогуба; «Джульєтта» композитора Олександра Красотова; «Елегія» (І.Якименко). А випускниця КДШМ№1 Юлія Школяренко (клас Ганни Корнєвої) виконала твір композитора Михайла Жербіна. Також прозвучали три п’єси зі збірки «Музична скринька»: «Моя маленька квіточка», «Чарівне місто Раданглен» та «Зимовий вальс».

 Слухачів уразило віртуозне виконання на флейті Олексієм Крамаренком «Карпатського пейзажу» композитора Володимира Губи. Юний музикант при метелику майстерною грою відтворив звуки Карпат: спів пташок і дзюрчання струмків! Також всі прослухали музичні мініатюри «Зимовий вечір» Людмили Сухощєєвої та «Український романс» Оксани Бордюгової. 

Наостанок, Ганна Корнєва виконала на фортепіано джазові обробки українських народних пісень Олександра Саратського «Розпрягайте хлопці коней» та «Коломийка».

Під час запитань-відповідей слухачі дізналися, що Ганна Корнєва учасниця проекту «Бейбі-Моцарт», коли діткам від 0 до 3 років грають класичну музику! На запитання «Який у неї улюблений композитор?», викладачка музичної школи і композиторка, котра практикує грати на фортепіано в чотири руки, Ганна Корнєва сказала, що грає музику, яка торкає її душу. А слухачі після Zoom-Концерту висловили своє захоплення грою викладачів і талановитих учнів. Вони (слухачі) зізналися, що мріють зустрітися наживо у концертній залі з тепер улюбленими виконавцями української музики.

   

Україно-індійський духовний зв’язок

22 травня о 15.00 відбулася онлайн-зустріч «Дорога додому 100 років тому» із Мрідулою Гош, правознавцем, політологом, істориком-міжнародником (з науковим ступенем кандидата наук), журналістом, головою правління Східно-Європейського Інституту Розвитку. Мрідула Гош заснувала в Україні Центр Рабіндраната Тагора. Вона відкрила своїй Батьківщині поезію 45 українських авторів, переклавши їх мовою бенгалі. До Антології увійшли твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Олександра Олеся, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Бориса Олійника, Ігоря Римарука, Володимира Свідзинського, Леоніда Кисельова, Софії Майданської, Людмили Скирди та ін. «Антологія української поезії» вийшла друком в Індії. Також пані Мрідула є авторкою власних творів, зокрема дитячих казок, – бенгальською мовою. Вільно володіє українською, російською, англійською, французькою мовами. З 1984 року живе і працює в Україні.

Під час етеру пані Мрідула багато розповідала про культурні, зокрема літературні, зв’язки Індія-Україна, про дружбу з родиною Дмитра Павличка, про Тетяну Яблонську, про виставку «Очі» у квартирі-музеї Павла Тичини, про клан Ганді та єдиного з Індії лауреата Нобелівської премії (1913) Рабіндраната Тагора. Також розповідала про зв’язок міфології «Лісової пісні» Лесі Українки з індійською «Рігведою», про те, що любила читати казки народів світу, про ставлення до творів Марка Вовчка і Тараса Шевченка.

Відповідаючи на запитання слухачів, пані Мрідула зауважила, що танці будь-якого народу – це його пульс. Також вона вважає, що домотканий одяг – це символізм, а без символів немає життя. І що вельми важлива роль народу в міжкультурній дипломатії. Пані Мрідула повідала про своє знайомство із письменницею-гуцулкою з Карпат Параскою Горицвіт, яка написала казку «Пригоди гуцулів в Індії». І на прохання допитливих і майбутніх туристів спростувала стереотипи щодо міжбрівної цятки індусів, розповіла про обов’язковість усмішки індусів і зняття взуття, коли заходите в приміщення в Індії. А ще, детально про туристичні стежки своєї Батьківщини. Наостанок, гостя відповіла, чим подібні наші народи. Це дух, адже ми сильні народи!

«Знайомство з такою великою, багатонаціональною, мультикультурною країною може відбуватися протягом всього життя. Індія варта всіх європейських країн разом взятих». І це переконливо.

Запис етеру

Три кити здорового способу життя

21.05 о 19.00, традиційно о цій порі відбувся вебінар експертів зі здорового способу життя Отто Стойки та Ірини Цісар. Темою дня став «Режим праці та відпочинку. Де знайти 25-ту годину?» у контексті виходу з карантину. 

Нагадаємо, хто наші спікери. Ірина Цісар є психологом, соціальним працівником Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а Отто Стойка – кандидат медицинських наук, лікар-методист при Київському міському Центрі громадського здоров’я. 

У попередніх зустрічах спікери вже окремо торкалися питань здорового харчування, здорового сну і рухової активності. Це і є три кити здорового способу життя кожного із нас, на чому вони й наголосили. Експерти ділилися своїми лайфхаками режиму дня та відпочинку, радили бестселер «Чудовий ранок. Як не проспати життя», мотивуючу книжку яку радили мати як настільну кожному. 

І якщо у вас є питання щодо власного способу життя і здоров’я, можете звертатися до наших експертів у їхні Центри. У разі поганого самопочуття за телефонами медконсультацій: 

15-83 або 044 235 01 01.

Але був День Вишиванки. І наш експерт Отто Стойка під час зустрічі консультував у вишиванці. На його думку, вишиванка – це символ історичної свободи, культурний QR-код, матриця нашого народу. А це вже – здоров’я нації. 

Запис етеру

Вишиті сорочки - це капітал

21 травня до Дня вишиванки відбулася онлайн-зустріч «Вишиваємо словом» із етнологом, провідним зберігачем фонду «Народна тканина» Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (Львів) і поетесою Галиною Виноградською. 

У Музеї етнографії художнього промислу понад 100 тисяч експонатів, серед них – давні гапти 19 століття Фонду вишивки. Під час відео-зустрічі етнологиня розповіла про власну колекцію вишиванок – з буковинської бабусиної-дідусевої скрині й придбані у нас час, також про своє вміння гаптувати й значення вишиваної символіки. Характерною ознакою вишиванок Галини Виноградської є гаптування тканини бісером, для довговічності.

Поміж тим пані Галина читала власну поезію – це найулюбленіший вірш «Автопортрет», громадянську лірику, вірші-присвяти бабусі-писанкарці-ткалі. Г. Виноградська розповіла про збірку «Кольорове Різдво», куди ввійшли її твори, а також про вірш «Небесній сотні», опублікований у журналі «Дзвін» та про мультик на Канівському кінофестивалі на її вірш «Вимкнути війну». З’ясувалося, що є кілька пісень на слова поетеси, зокрема на вірш «Відлуння».

Вишиванка, зі слів пані Галини, це своєрідний паспорт людини, який виказує соціальний стан, походження і про одруження. Слухачі етеру дізналися, що найдавнішими орнаментами є геометричні, більш сучасні – рослинно-квіткові. Етнолог розтлумачила, чому вишита сорочка є оберегом. І якщо ви хочете детальніше дізнатися про зразки вишитого одягу, їхню сакральну функцію, слухайте наш етер.

Запис етеру

Віршоване попурі

20.05 о 19.00 відбулася онлайн-зустріч із поетесою і нашою колежанкою Танею Яровициною. Авторка підготувала віршоване «попурі» з усіх своїх збірок 2011 – 202_ рр., а також щиро і відверто поспілкувалася в етері з прихильниками її творчості. 

На початку пані Тетяна нагадала про значення французького слова pot-pourri (від pot — горщик та pourri — зів’ялий) — горщик з отворами, до якого складалися сухі пелюстки зів’ялих квітів. Таке означення власної поезії тому, що авторка вельми самокритична, шліфує Слово до яскравого сяйва. І її Слово саме таке – ніжно-ліричне, патріотичне, щемке, аж до сліз і мурах по тілу. Про це були відгуки слухачів етеру.

Перша збірка Тетяни Яровициної «Контрасти» вийшла 2011 року й була двомовна. Зі слів поетеси, до українського Слова вона прийшла 6 років тому, після того, як взяла в бібліотеці Солом’янки, на Кавказькій, «Вибране» Михайла Стельмаха. Її вразила багата мова письменника, і вона, читачка, довго не повертала книжку, «продовжувала» її, бо в цей час занотовувала дві тисячі українських слів: малознайомих і маловживаних. Так збагачувала свій поетичний словарний запас... Оскільки бракувало їх у застосуванні синонімічного ряду, адже взялася перекладати з російської твір В’ячеслава Купрієнка «Мишасько і розгардіяш». Нині україномовна дитяча книжка набула слави серед читачів не тільки в Бібліотеках Солом’янки, її знають у різних куточках України, де автор її презентував. 

Поетеса проникливим голосом читала напам’ять! вірші зі своїх збірок «Тендітна Сила» (2017), крайньої – «Я буду тінню твоєю, Світе!..» (2019), а також кілька – з новосформованої й не опублікованої збірки. Тому поетичне попурі й означене 2011–202_ рр. 

І ви послухайте багату епітетами образів і милозвучне Слово поетеси й бібліотекарки Тетяни Яровициної.

Запис етеру

Ретророман як жанр Андрія Кокотюхи

«Щоб зрозуміти майбутнє, треба знати минуле», вважає сучасний український письменник і кіносценарист, автор 75 книжок Андрій Кокотюха. Про це він наголосив під час онлайн-презентації нової ретросерії своїх романів «Вигнанець і чорна вдова» та «Вигнанець і навчена відьма». Це відбулося 19.05 о 19.00, у переддень офіційного початку Книжкового Арсеналу 2020, який у звичному форматі через карантин проведуть у 2021 році.

Андрій Кокотюха детально дав характеристику ретророману і відповів на запитання аудиторії слухачів-глядачів-читачів. 

Отже, ретророман – це цікава іторія, яку подає автор, відтворюючи атмосферу історичної доби. Події такого роману повинні мати живих свідків, або свідчення (світлини, одяг, звичаї, страви, театри тощо). Цим ретроромани різняться від історичних романів, метою останніх є відтворення дійсних історичних подій, історичних осіб. Також письменник зауважив, що надає великого значення ідеології твору. Тобто йдеться не про страшну комуністичну ідеологію, а про вибір головного героя – «за кого» він у тексті автора.

А ще мешканець району Андрій Кокотюха – частий гість Бібліотек Солом’янки – зізнався, що завжди мріяв бути бібліотекарем, щоб уволю насититися читанням. Письменник багато читає казок і науково-публіцистичних текстів, з яких черпає ідеї на нові книжки. Обов’язковою умовою для автора має бути прив’язка до України. Детально про онлайн-зустріч у записі етеру. 

Відеозапис

Інтерв'ю з Андрієм Кокотюхою, записане Наталкою Капустянською, можна прочитати тут.

Компетентно про пенсії

У рамках покращення правової обізнаності населення, на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбувся тематичний правоосвітній вебінар «Карантин. Правовий вимір». Його провела юристка Олена Маньківська, яка консультувала з актуальних питань призначення, отримання та перерахунку пенсій. Було закцентовано увагу на основних аспектах пенсійного віку (60 років), пенсійного стажу (28 років), видах пенсій (за віком, за вислугою, за інвалідністю, пільгові тощо) й індексації (через кожні 2 роки відбувається). 

Пані Олена відповідала на запитання: чи можна працювати і отримувати пенсію, чи можливо перейти з пенсії наукової на пенсію за віком. З’ясувалося, що наукові пенсії – це відкрите питання на законодавчому рівні. Але приємно те, що при переході з пенсії науковця на пенсію за віком, вона (пенсія) не може бути зменшеною! Важливо знати, що при відмові у наданні пенсії, термін оскарження – півроку. 

Щодо чорнобильських пенсій Правобережний київський місцевий центр з надання безоплатної правової допомоги готовий консультувати під час спеціального вебінару. Якщо у вас є питання щодо пенсій звертайтеся до Правобережний київський місцевий центр з надання БВПД з понеділка по п’ятницю з 9.00 – 18.00 за номером: 044 593 97 60

Запис етеру

Вишиванка як символ України

Публічні бібліотеки Солом’янки на власній інтернет платформі влаштували онлайн-концерт «Вишиванка як символ України» від знаного композитора, музиканта і виконавця, учасника пісенного дуету «Простір музики» Ігоря Якубовського. 

Здавна вишиванка служила прикрасою і оберегом людині, вишиванка виказувала благополуччя і була щастям для того, хто її носив. Під час концерту Ігор Якубовський був у своїй, пошитій і подарованій Іванною Щербиною вишиванці, адже вважається, що одягати чужу вишиванку – перебрати на себе чужу долю. На думку музиканта, у слові «сорочка» закодовано 40 божественних енергій. Він і сам родом із села Сороки на Тернопільщині… 

Музикант співав пісень і тлумачив слухачам символіку української вишиванки. Так, прозвучали пісні: «Рідна мати моя», «Якби могли ми пісню доспівати», «Ой по горі роман цвіте», лірична ‑ «Гороскоп любові», «Зійшлися дві долі», «Метелики», жартівлива ‑ «Глобус України», «Вірю в тебе, моя Україно» та інші. А закінчив зустріч Ігор Якубовський на позитивній ноті ‑ «Вечоровою паризькою зорею». 

Нагадуємо, сакральне для українців «Свято Вишиванки» цьогоріч ‑ 21 травня. 

Запис етеру 

Навчитися читати складне і запам’ятовувати

Сьогодні відбувся вебінар Вікторії Дівоньки, під час якого говорили на теми: «Де знайти час для читання, як працювати зі складною літературою, великим обсягом інформації, як підготуватись до презентації чи сесії. Тренер з персональної ефективності Вікторія Дівонька розповіла про різноманітні техніки, які допоможуть набути навичок читання. Коуч розтлумачила, як з великого обсягу інформації «витягнути своє». Говорили про роботу з науковою і художньою літературою, а також ‑ з документами, складними для сприйняття. Ці знання стануть в пригоді не тільки школярам і студентам, а й фахівцям у різних наукових галузях, хто частенько готує доповіді для виступу. 

Основні лайфхаки від Вікторії Дівоньки: як покроково опановувати й запам’ятовувати нову інформацію з книжок, якою є наша зорова і слухова пам’ять, як не перевантажувати мозок і правильно запам’ятовувати, і чому шкільна методологія запам’ятовування не підходить. Психолог розповіла про дві техніки запам’ятовування: 3D-техніку й власновинайдену – техніку порожньої склянки, яку треба наповнити. Як? і чим?, кожен навчиться, якщо прослухає етер.

Відеозапис

Об’єднані Прапором

На платформі ‎Публічні бібліотеки Солом'янки‎ відбулася онлайн-зустріч із Миколою Круциком (Mykola Krutsyk) ‑ головою Асоціації українців в Ірландії, координатором й одним із засновників глобальної мережі «Об’єднані Прапором», членом багатьох патріотичних світових рухів і об’єднань, сином Романа Круцика, засновника в Україні Музею совєтської окупації. Від початку війни з Росією пан Микола активно допомагає українським добровольцям. Побував з допомогою у всіх куточках лінії фронту. Микола Круцик – українець, який 20 років мешкає в Ірландії, але весь час підтримує українську культуру. 4 роки тому він разом з однодумцями створили мережу, яка об’єднує всі українські громади світу: різні спілки, церкви тощо. Наразі це 36 країн світу – волонтери, військові, музиканти, артисти та інші небайдужі до українського прапора, який обрано об’єднавчим символ. Микола Круцик вважає, що позитивною об’єднавчою рисою українців світу має бути – повага. В Україні її не вистачає, це помітно на відстані. Під час онлайн-зустрічі слухали етер і волонтери-однодумці пана Миколи не тільки з Ірландії, Англії, а й з Латвії, Канади, Ізраїля. Микола Круцик запропонував провести зум-конференцію, під час якої волонтери «Об’єднані прапором» змогли б також розповісти про роботу в своїй країні. 

Запис етеру

Роман "Доця"

15 травня о 15:00 відбулася online-зустріч із українською письменницею, волонтеркою Тамарою Горіха Зерня, під час якої вона презентувала книжку «Доця» (видавництво «Білка», 2019). Роман був відзначений як книга року, за версією BBC. Зі слів авторки, вона «...із тих щасливчиків, яким війна більше дала, ніж забрала. Вона подарувала чудових людей, допомогла пізнати себе і переоцінити життя», а «коли ми відсікаємо тему війни, ми зраджуємо себе, друзів, воїнів і Україну». «Те, що війна триває 7-й рік – це, на мій досвід, перемога, адже росіяни планували знищити Україну за 2 місяці і навіть наштампували собі медалі «За взяття України». «Україні приліпили ярлик «гарячої точки», наших людей тримають у концтаборах і катують на території підконтрольній росіянам. Тому тему війни не можна замовчувати». 

«Роман можна розглядати як машину часу, адже прочитання повертає в 2014 рік, у рік великих уроків, хоча українці, на жаль, досі не зробили з них висновків». Авторка прочитала уривок з роману «Доця», який заінтригував і спонукав до прочитання книжки. За словами пані Тамари, іншомовні версіїї роману будуть електронними версіями, щоб більша кількість діаспорян (особливо в Канаді) змогли прочитати «Доцю» і дізнатися, що відбувається на Донбасі, де війна. На думку авторки, продати книжку можна як детектив, як роман про жінку-волонтерку, як екшн – так! А як книжку про війну – ні! 

Адже книжка про те, що жінка теж людина, і про те, що хоробрість, сарказм, цинічність, ніжність не мають статі. Роман «Доця» Тамари Горіха Зерня нагадує, що кожна хвиля українського відродження починалася з Донбасу… 

Запис етеру 

Рухова активність

14 травня, 19:00. І знову у нас вебінар з експертами зі здорового способу життя Отто Стойкою та Іриною Цісар. Цього разу на тему «Рухова активність». Нагадаємо, що Ірина Цісар – психолог, соціальний працівник (Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді), а Отто Стойка ‑ лікар-методист, к.мед.н. (Київський міський Центр громадського здоров’я). 

Експерти розповіли скільки кроків треба робити за день, як зняти напругу з плечей під час довгого перебування за комп’ютером, чому корисно ходити по каштанах і горіхах. Які вправи корисно робити з TRX-петлями, колесом, гантелями й палицею, а також на фітболі й скакалці? 

З’ясувалося, що дуже важливо рахувати свій пульс за такою формулою: 

220 ‑ ваш вік = максимальний пульс здорової людини; 

220 ‑ ваш вік/2 = оптимальний пульс здорової людини. 

Тому спробувавши організувати себе на фізичні вправи один раз, можна виробити під час карантину нові позитивні звички. Детально рухову активність заради здоров’я у відео. 

Запис етеру

Прем’єра пісні «Дочекайся мене»

14 травня о 15:00 відбулася online-зустріч із Юрієм Звонарем, талановитим, креативним артистом з Дніпра, сучасним виконавцем, який працює в унікальному жанрі «альтернативний інді-поп-рок». Митець пише яскраві пісні, які змушують замислитися і зануритися в свою душу, торкають серце. Також виконує пісні на слова Лілії Ніколенко. 

Основна робота Юрія Звонаря – це композитор в театрі «Актор», адже довгий час артист писав музику для різних театрів. Юрій зізнався, що йому цікаво працювати з акторами, бо вони все роблять з душею. Під час зустрічі слухачі дізналися від артиста, що він долучився до проекту зйомок кліпів, і щоразу це експеримент. Старт проекту ‑ 1 червня. Але раніше – 25 травня – пообіцяв прем’єру пісні «Оля». 

Відповідаючи на запитання, сказав, що пишається собою, коли працював у гурті «Скрябіна». А про пісню «Голоси» прокоментував, що його роль була не тільки як співака, композитора, а й як частинки команди однодумців, хто представляв твір. Адже Юрій Звонар мріє, щоб життя було кращим і була змога популяризувати українську культуру й світові. А обіцяним музично-поетичним сюрпризом, стала прем’єра пісні «Дочекайся мене!»

Запис етеру 

«Ніч надворі ‑ палають зорі»

13 травня о 15.00 відбулася онлайнова зустріч «Міфологічна Весна: пробудження» із Лесею Рой ‑ солісткою та засновницею відомого музичного гурту «Телері», викладачкою музики, невтомною волонтеркою, яка не дає занепасти духом нашим бійцям. Від 2014 року арсенал її пісень переважно воєнний. Співає також пісні на слова Артема Полежаки про добровольців, де вороги ‑ як містичні істоти. Леся Рой вважає, що бити по суспільних недоліках треба сатирою. 

Назва події «Міфологічна Весна: пробудження» не випадкова: гостя родом із Бесарабії, знається на українському фольклорі, адже з дитинства ним цікавилась, а в 80-х роках ХХ століття колядувала в Криму з батьком-кобзарем. Тож аби не заблукати у хащах українських легенд – слухачі почули пісенний тлумачник від Лесі Рой про персонажів міфології. Як от – хто такі «потерчата» і «нявки». А також веселу пісню «Як жаба зажує комара». 

Бардиня співала в етері пісень різними мовами. Каже, що в її арсеналі виконавиці – до 25 різних мов. Музикантка також володіє різними інструментами, оскільки за фахом ‑ диригент оркестру. Слухачі почули її гру на гітарі й сопілці, а в деяких місцях Леся Рой насвистувала… І звісно, що в її репертуарі є пісня, де ніхто не вмирає: «Ніч надворі ‑ палають зорі». Це як мрія про закінчення війни… 

Запис етеру 

Правовий семінар "Про обов'язок дітей утримувати своїх батьків"

12 травня під час юридичної консультації очільника Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Сергія Бреуса слухачам був наданий ґрунтовний, доступний для різних категорій громадян, правовий лікбез. 

Правознавець Сергій Бреус консультував на тему – «Про обов’язок дітей утримувати своїх батьків», а також відповідав на запитання онлайн. Зокрема, нагадав і про питання з попередньої консультації, коли говорили про Єдиний реєстр боржників і про час позивного провадження. Юрист-консультант наголосив, що у будь-яких цивільно-процесуальних і судових справах важливо перевіряти інформацію дзвінків і погроз. 

І щоб грамотно дати відсіч рекетирам, Сергій Бреус радить звертатися за безоплатною консультацією до Правобережний київський місцевий центр з надання БВПД 

з понеділка по п’ятницю з 9.00 – 18.00 за номером: 044 593 97 60

Запис етеру

"Святиня"

Користувачі Бібліотек Солом’янки вже добре знайомі із подружжям – Златою Біневич і Назаром Розлуцьким. Разом з Ігорем Двигало подружжя у 2017 заснувало мистецько-просвітницький проект «ЗНАЙ НАШИХ», який спрямований на популяризацію української поезії різних епох і стилів. Назар Розлуцький не тільки поет, прозаїк і мандрівник, він – дослідник українського визвольного руху (захистив дисертацію), учасник російсько-української гібридної війни. У 2014 став волонтером полку «Азов», збирав гуманітарну допомогу в Івано-Франківських супермаркетах. У 2015 році був мобілізований у ЗСУ, й опинився в АТО в складі артилерійської бригади «Запорізька Січ». Від 2016 працює науковим співробітником у Музеї української діаспори (Київ). 

11 травня відбулася зустріч «Світ фентезі», під час якої Назар Розлуцький читав оповідання «Святиня». З’ясувалося, що до карантину мала б вийти книжка у співавторстві з Олександром Фріменом і Оксаною Якубович, де Назар Розлуцький ще й редактор-перекладач. «Святиня» ‑ це політичне фентезі «про похмуру російську дійсність, від якої треба відірватися». У «Святині» йдеться про мавзолей, Леніна, Путіна, ФБР тощо. 

Запис етеру

Сам собі нумеролог

11.05 о 15:00 відбулася онлайн-зустріч з практикуючим нумерологом Ксенією Руденченко. Пані Ксенія, історик-етнолог за фахом, уже 12 продовжує вивчати людей, але як нумеролог. Вона є консультанткою з позитивної психології й ведучою двох трансформаційних ігор. На платформі Публічні бібліотеки Солом’янки Ксенія Руденченко говорила про нумерологію, але не з точки зору езотерики, – а про нумерологію повсякденності. І спростовувала міфи, що дата народження визначає долю. Зізналася, що працювала з двійнятами, і їхні долі – не під копірку. Звісно, доля і події в життя людини залежать від дати народження, країни, виховання, ім’я, але…

Нумеролог не має надздібностей чарівника, він оперує числами – від 1 до 9, але не дає готових рецептів на всі випадки життя. Нумеролог під час консультації може професійно зв’язати вібрацію чисел. На практиці в етері всі змогли вирахувати особисте календарне число і про сподівання, приміром, на 2020. Як це було, дізнаєтеся за посиланням: 

Запис етеру

10 травня - День Матері

Мама – найтепліше, найніжніше слово, яке ми цінуємо в нашому житті! Материнська любов світить людині все життя. 

10 травня о 15:00 говорили разом із Ірен Роздобудько та Ігорем Жуком (Igor Zhuk) саме про найріднішу для кожного – маму – і родинні стосунки.

Ірен Роздобудько, письменниця, ілюстраторка й сценаристка (родом з Донецька), майже всі книжки якої є в бібліотеках Солом’янки, під час онлайн-зустрічі поділилася цікавими лайфхаками щодо використання вільного часу на карантині. Дітям пані Ірена радить переписувати власноруч у зошит твори улюблених письменників. Так робила вона в дитинстві й тренувала літературний стиль. До речі, зізналася, що на карантині знайшла залежі таких власних зошитів. І згадала, що любила Камю і «Маленького принца». 

Також Ірен Роздобудько відповідала на запитання в етері про сценарії до фільмів, про переклади її книжок англійською, польською і навіть арабською.

Увесь час етеру пан Ігор Жук, український бард, поет-пісняр, театральний та кінодраматург (за освітою фізик зі Львівщини), чоловік Ірен Роздобудько – перемежовував розмову піснями під гітару. Звісно, пісні були про маму, сина. Це направду був родинний дует Сходу-Заходу. Отож, слухачі відчули затишок і тепло оселі митців, ніби побували вдома, у власної мами.

Запис етеру

"Щоб Україні заново родитись..."

8 травня, у переддень його 58-ліття, на інтернет-платформі Публічні бібліотеки Солом’янки користувачі прослухали в авторському виконанні вірші Миколи Гриценка, поета з Сумщини, журналіста, очільника Фонду сприяння ініціативам газети «День». Це 9 поетичних відеочитань, які склали портрет письменника і громадянина. Адже поезія Миколи Гриценка – про наболіле і вічне, це філософія автора і звернення до кожного із нас, щоб уберегти Україну. Отож слухайте:

«Спішити любить, не чекаючи літа»;

«І останні будуть – не останні»;

«Не дайте ошукать себе на свято»;

«Електрику проводили прудку»;

«Ряба труба перед очима» – (з Чорнобильського «Щоденника» Миколи Гриценка), де є слова актуальні нині: «Пелюстка біла на обличчі» – це про маску…

«Мій син росте!»;

«Моя мати не була в Софії»;

«Просинаються в лісі дуби»;

«Треба кинути все». 

Наприкінці відео-зустрічі Микола Гриценко закликає нас «…сонце шукати всю ніч», «щоб Україні заново родитися самій!».

Запис авторського відеочитання

Позитивна мелодія поезії

Четверговим гостем бібліотек Солом’янки став Дмитро Луняка, поет і перекладач, словом, письменник-початківець. Він вивчає філологію в КНУ імені Тараса Шевченка. Захоплюється українською та світовою літературою, а ще подорожує – бо це найкраща база для творів. Мріє стати фаховим літературознавцем. Цінує найбільше щирість, бо її хронічно не вистачає, намагається про це писати. Любить котів. 

Це інформація до знайомства з Дмитром. Під час онлайну Дмитро Луняка читав свою громадянську і інтимну лірику, коментував її й відповідав на запитання слухачів етеру. 

Його поезія, читана чеканним методом, інколи іронічна, самокритична і свіжа сучасним баченням світу. 

Поет наостанок прочитав вірші Гете у власному перекладі й побажав всім оптимізму й не заглиблення у карантинну сірість.

Детально слухайте етер

Закладки власноруч

Традиційно для майстрування в середу відбувся авторський майстер-клас з в’язання закладки для книжки «олівець» від Оксана Кальченко. 

«Виготовлена своїми руками річ сприятиме активнішому читанню, особливо дітей», наголошує майстриня. Як це було, дивитися тут:

Відеозапис

Сон - це повільний танець при енцефалограмі

Під час онлайн-зустрічі із подружжям лікарів Отто Стойкою та Іриною Цісар говорили про сон – найкращий еліксир природи – і його відновлювальну силу. Чи правильно ми вкладаємося спати? Що заважає повноцінному сну? Коли виробляється мелатонін? Про наш внутрішній тайм менеджер? І чи можна знайти 25 годину у добі? 

Цінні лайфхаки щодо сну дізнаєтеся з цього відео. 

Відеозапис 

Чи правомірно обнулити борги?

Відбувся вчергове правоосвітній семінар «Карантин: правовий вимір» від Сергія Бреуса (Serhiy Breus), директора Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги.

Пан Сергій запропонував повернутися до попереднього правового семінару про чотири форми захисту прав людини. Запропонував згадати: що таке самозахист, як написати лист-претензію, про третейський суд, нотаріальний захист та про адміністративну й судову форми судочинства. І головною темою онлайн-зустрічі було про строки виконання судочинства під час карантину й на період перебування на території військових дій. 

Тож, чи можливо зупинити судочинство і як обнулити борги, дізнаєтеся, переглянувши відео.

Відеозапис семінару

Що буде після карантину? Онлайн-зустріч з письменником Яном Валетовим

Відбулася онлайн-зустріч з українським письменником-фантастом і журналістом Яном Валетовим. Ян Михайлович народився в Дніпрі, де в 1986 році закінчив фізико-технічний факультет Дніпровського національного університету. Він був капітаном університетської команди КВН, а також членом Всесоюзного Клубу «Что? Где? Когда?». Саме Ян Валетов є одним із творців гри «Брейн-Рінг». 

Іще в радянські часи – від 1987 ‑ почав займатися бізнесом. Його журналістська діяльність охоплює й теми політики. Свою публіцистику й статті на економічну тематику, зокрема в газеті «Бізнес», він оприлюднює під псевдонімом Борис Бітнер. Вважає «економіку ‑ квінтесенцією політики і навпаки», а методом об’єднання українців – спільне нещастя. 

Ян Валетов передбачив імперство Путіна та протистояння Росія-Грузія. Має ліберальні погляди й, чесно зізнався, що не радісно сприйняв Революцію Гідності. 

Художні твори письменник пише російською мовою у стилі трилера, але змінює жанри. Зустріч відбувалася в довірливому спілкуванні. Цікаво було слухати точку зору Яна Валетова на літературу, політику й самовдосконалення. То чи можуть українці об’єднатися навколо ідеї? І що буде після Карантину?

Слухайте етер