Друзі, ми довго думали, яку ж книжку запропонувати для обговорення на наступному Читацькому клубі. І вирішили, що найкращим варіантом буде "Гемінґвей нічого не знає" Артура Дроня!
Причин тому кілька. По-перше, про цю книжку багато говорять, і на нашому абонементі на неї вже сформувалася черга.
А ще вона варта того, щоб її прочитав, як мінімум, кожен європеєць, бо східний фронт Європи змінив усе. Через цю зміну класичне сприйняття війни, що міцно засіло в головах людства, втратило свою актуальність. І саме українцям випало змінити це.
Це пронизлива, чесна, сутнісна збірка есеїв про сліди війни на людях – військових і цивільних, дорослих і малих. Про життя на межі, де страх і смерть сусідять із великою любов’ю й обов'язком, на яких усе тримається. Глибоко особистісна, на рівні спогадів і, разом з тим, світоглядна, на рівні нових уявлень про світ і війну в ньому.
Молодий письменник, учасник російсько-української війни, ставить багато незручних запитань – до себе, до Окопного Господа, до часу, до друзів і побратимів. До старого світу, який застиг на рівні досвіду Другої світової. До класиків антивоєнної літератури Ремарка та Гемінґвея, якими колись захоплювався автор.
У четверті роковини Великої війни в Бібліотеці Сковороди завдяки нашій колезі Тетяні Яровициній (Tenditna Syla) з’явилося ще три примірники книги Дроня. Тож запрошуємо дізнатися про те, що саме міг би сказати один з наймолодших військових письменників класику Гемінґвею, якби вони зустрілися. Повірте, буде що переосмислити, і про що поговорити.
До березневого клубу – трохи більше місяця!
Немає коментарів:
Дописати коментар