22 лютого в Бібліотеці Сковороди в межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра" відбувалися емоційні читання творів надзвичайно масштабної постаті – Лесі Українки.
Знаючи, що на кінець лютого припадає її 155-річний ювілей, ми подумали: а чом би й ні та взяли в роботу чотири її поезії, лист до коханої людини та пісню "До мого фортепіано", написані на межі XIX-XX століть.
А було все так. Цього дня ми багато що відчували. На початку – роздратування, злість і страшенний розфокус після нічних обстрілів. Але ж і щиру зацікавленість перед майбутньою зустріччю. Коли торкнулися Лесиних творів, то нас поглинув спектр різноманітних емоцій.
Щоб проілюструвати це, ми навіть розбилися на два табори:
"Теплий спектр" – віру, довіру, надію, любов, ніжність, мрійливість, захоплення, піднесення, турботу, доброту, прихильність відчула абсолютна більшість учасників.
"Холодний спектр" – сум, печаль, біль, прикрість, розчарування, самотність, ностальгію засвідчили троє учасниць.
І все це збурила Леся Українка та п’ять її невеличких творів з книжок, що на фото!
Читаючи по черзі її вірші та слухаючи пісню, ми відстежували наші відчуття, отримували хвилинку на фіксацію їх всередині себе. А далі на учасників чекали два кола обговорення: власних емоцій від текстів (і, ймовірно, закладених у них самою авторкою) та наших думок і вражень.
І що б ви гадали? На практиці виявилося дуже важко вирізнити емоції від читання з-поміж огрому наших попередніх знань про Лесю. Тож ми вчилися їх розрізняти.
Коли вступають у силу знання, емоції відступають: гору беруть думки і враження. Від цього зустріч стає не менш цікавою. Ба навіть перетворюється на захопливий освітній процес (спойлер: серед нас була вчителька української мови та літератури)!
Чи так працює метафоричність поезії, чи то ефект "перенесення" – нам достеменно невідомо. Та ми дійшли висновку: коли мова йде про емоції від маловідомих творів знаних постатей, багатий читацький досвід неминуче стає на заваді. Це майже як із близькими людьми: які б послання вони нам не транслювали, ми автоматично "знаємо", про що вони.
Тож фасилітаторці читань Tenditna Syla довелося добряче постаратися, аби рухатися в парадигмі проєкту.
Дякуємо Love for Livres та Bibliothèques Sans Frontières за емоційні "Лесині читання". Для багатьох цей незвичайний досвід був першим у житті!
Немає коментарів:
Дописати коментар