Анонс заходу

Наступного четверга, 5 березня, о 16:00 запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на шості емоційні читання у межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра".

Цього разу зануримося в родинну атмосферу книжки Христини Кішик "Ану бігом ходіть їсти!" Ні, це не кулінарна книга! Це – захоплива історія в поштівках про все, що відбувається в системі координат родини й роду. І так, "Ану бігом ідіть їсти!" – то не про їжу, то про любов.

Авторка книжки щиро, делікатно, а головне, цікаво дає відстежити, як історія і знання роду (випробування, таємниці, кохання, важка праця й життєвий досвід наших предків) допомагали цілим поколінням вижити і зберегти свободу та виплекати дітей з онуками. А ще залишали в нащадках певний поведінковий код, звичаєву та емоційну "прошивку".

Дослідниця етнопсихології та популяризаторка вільного духу й здорового мислення Христя Кішик створила цю книжку з вірою, що чуйний контакт із родом стане в пригоді й вам. І допоможе знайти внутрішні опори, яких бракувало. Бути щасливішими, а головне – вільними й зі своєю правдою у своїй хаті, на своїй землі.

Ми підберемо двійко-трійко оповідань, завдяки яким ви зможете відстежити вплив роду на вашу особистість, і просто й ненав’язливо побудемо поряд. Тож до зустрічі!

Запрошуємо до обговорення книжки у Читацькому клубі!

Друзі, ми довго думали, яку ж книжку запропонувати для обговорення на наступному Читацькому клубі. І вирішили, що найкращим варіантом буде "Гемінґвей нічого не знає" Артура Дроня!

Причин тому кілька. По-перше, про цю книжку багато говорять, і на нашому абонементі на неї вже сформувалася черга.

А ще вона варта того, щоб її прочитав, як мінімум, кожен європеєць, бо східний фронт Європи змінив усе. Через цю зміну класичне сприйняття війни, що міцно засіло в головах людства, втратило свою актуальність. І саме українцям випало змінити це.

Це пронизлива, чесна, сутнісна збірка есеїв про сліди війни на людях – військових і цивільних, дорослих і малих. Про життя на межі, де страх і смерть сусідять із великою любов’ю й обов'язком, на яких усе тримається. Глибоко особистісна, на рівні спогадів і, разом з тим, світоглядна, на рівні нових уявлень про світ і війну в ньому.

Молодий письменник, учасник російсько-української війни, ставить багато незручних запитань – до себе, до Окопного Господа, до часу, до друзів і побратимів. До старого світу, який застиг на рівні досвіду Другої світової. До класиків антивоєнної літератури Ремарка та Гемінґвея, якими колись захоплювався автор.

У четверті роковини Великої війни в Бібліотеці Сковороди завдяки нашій колезі Тетяні Яровициній (Tenditna Syla) з’явилося ще три примірники книги Дроня. Тож запрошуємо дізнатися про те, що саме міг би сказати один з наймолодших військових письменників класику Гемінґвею, якби вони зустрілися. Повірте, буде що переосмислити, і про що поговорити.

До березневого клубу – трохи більше місяця!

Зустріч про здоров'я

Нерідко ми відкладаємо турботу про себе на "після перемоги", на "після свят" чи на "наступний понеділок". Але внутрішня рівновага та міцний імунітет потрібні нам просто зараз. Саме тому Бібліотека Сковороди робить все можливе, щоб поступово, крок за кроком, перетворитися на справжній хаб здоров’я.

І ось черговий крок: 24 лютого до нас завітали фахівчині з Центру здоров’я і краси – нутриціологиня Тамара Гаярина (Gayarina Tamara) та провізорка Ольга Демешко.

Разом ми шукали відповіді на запитання: як залишатися здоровими в сучасних реаліях? Говорили про правильне харчування, зменшення впливу стресу, користь фізичних вправ і фітотерапію. Наведемо кілька важливих тез цієї розмови.

Чи знали ви, що легендарна "Гарвардська тарілка" (розроблена ще у 1948 році) нещодавно отримала масштабне оновлення? 7 січня 2026 року міжнародні експерти переглянули стандарти, і сьогодні ідеальний обід виглядає так:

50% – овочі та фрукти (вітамінна база);

25% – білки (з акцентом на якісне червоне м’ясо та рибу);

25% – складні вуглеводи (енергія на день).

До того ж фахівці радять мінімізувати цукор, обирати натуральні жири, повножирні молочні продукти та замінювати рафіновану олію запашною оливковою.

Окрема частина зустрічі була присвячена фітотерапії. Виявляється, бетулін із кори берези підтримує печінку та судини, корінь валеріани допомагає при тахікардії, а звичайний лопух – це справжнє джерело вітамінів. Навіть елементарне, але щоденне жування голочок та шишечок хвої може стати дієвим способом зміцнити імунітет і знизити рівень стресу.

Не забуваємо і про базові речі: 1,5 літра теплої води на день, якісний сон і регулярний рух. Саме цей мінімум формує фундамент нашого самопочуття.

Корисною стала інформація про індивідуальні консультації з фітотерапії. Запит на "природне перезавантаження" сьогодні дуже високий, і ця тема відгукується багатьом. Під час заходу й після його завершення запитань не бракувало. Адже доступ до якісної інформації – одна з умов того, щоб залишатися здоровими.

Дякуємо нашим гостям за знання, досвід і практичні поради. Це була зустріч, яка мотивує діяти вже сьогодні.

Емоційні Лесині читання

22 лютого в Бібліотеці Сковороди в межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра" відбувалися емоційні читання творів надзвичайно масштабної постаті – Лесі Українки.

Знаючи, що на кінець лютого припадає її 155-річний ювілей, ми подумали: а чом би й ні та взяли в роботу чотири її поезії, лист до коханої людини та пісню "До мого фортепіано", написані на межі XIX-XX століть.

А було все так. Цього дня ми багато що відчували. На початку – роздратування, злість і страшенний розфокус після нічних обстрілів. Але ж і щиру зацікавленість перед майбутньою зустріччю. Коли торкнулися Лесиних творів, то нас поглинув спектр різноманітних емоцій.

Щоб проілюструвати це, ми навіть розбилися на два табори:

"Теплий спектр" – віру, довіру, надію, любов, ніжність, мрійливість, захоплення, піднесення, турботу, доброту, прихильність відчула абсолютна більшість учасників.

"Холодний спектр" – сум, печаль, біль, прикрість, розчарування, самотність, ностальгію засвідчили троє учасниць.

І все це збурила Леся Українка та п’ять її невеличких творів з книжок, що на фото!

Читаючи по черзі її вірші та слухаючи пісню, ми відстежували наші відчуття, отримували хвилинку на фіксацію їх всередині себе. А далі на учасників чекали два кола обговорення: власних емоцій від текстів (і, ймовірно, закладених у них самою авторкою) та наших думок і вражень.

І що б ви гадали? На практиці виявилося дуже важко вирізнити емоції від читання з-поміж огрому наших попередніх знань про Лесю. Тож ми вчилися їх розрізняти.

Коли вступають у силу знання, емоції відступають: гору беруть думки і враження. Від цього зустріч стає не менш цікавою. Ба навіть перетворюється на захопливий освітній процес (спойлер: серед нас була вчителька української мови та літератури)!

Чи так працює метафоричність поезії, чи то ефект "перенесення" – нам достеменно невідомо. Та ми дійшли висновку: коли мова йде про емоції від маловідомих творів знаних постатей, багатий читацький досвід неминуче стає на заваді. Це майже як із близькими людьми: які б послання вони нам не транслювали, ми автоматично "знаємо", про що вони.

Тож фасилітаторці читань Tenditna Syla довелося добряче постаратися, аби рухатися в парадигмі проєкту.

Дякуємо Love for Livres та Bibliothèques Sans Frontières за емоційні "Лесині читання". Для багатьох цей незвичайний досвід був першим у житті!

Contra spem spero!

Сьогодні минає 155 років від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) – української поетеси, драматургині, перекладачки, культурної діячки, чий голос і сьогодні звучить сильно й актуально.

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Я співатиму пісню дзвінкую,

Розганятиму розпач тяжкий, –

Може, сам на ту гору крутую

Підійметься мій камінь важкий.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та нудьга,

Хоч я буду сама почувати,

Що на груди вже смерть наляга.

Смерть наляже на груди важенько,

Світ застеле суворая мла,

Але дужче заб'ється серденько,

Може, лютую смерть подола.

Я не дам свому серденьку спати,

Хоч кругом буде тьма та нудьга,

Хоч я буду сама почувати,

Що на груди вже смерть наляга.

Буде погляд мій вельми палати,

Може, згинуть всі хмари сумні,

Може, зірка, як буде сіяти,

Ясний промінь пошле і мені.

Смерть наляже на груди важенько,

Світ застеле суворая мла,

Але дужче заб'ється серденько,

Може, лютую смерть подола.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

2.05.1890

До четвертої річниці початку повномасштабної війни

Сьогодні – вже четверта річниця початку повномасштабної війни, яку проти нас розв'язала росія. Ті жахи, що ми проживаємо щодня, вже стали частиною світової історії. І щоб не забути злочини сусіда та пам'ятати, як усе починалося, ці події мають бути задокументовані фахово.

У межах великого поповнення бібліотечного фонду на мільйон гривень ми отримали особливу новинку – чотиритомник "Рік війни за свободу".

Це воєнно-історичний нарис про перший рік спротиву – від лютого 2022-го до лютого 2023-го. Над ним працювали історики НАН України, а робочу групу очолював Валерій Залужний.

У книгах зафіксовані перші години вторгнення, оборона Києва, складні рішення, наступальні операції й перелом на фронті. Тут немає пафосу, натомість є глибокий аналіз і чітка хронологія.

Якщо хочете зрозуміти ці роки, що вже здаються десятиліттям, через системний документальний погляд – чотиритомник чекає на вас на полицях бібліотеки.

Знання минулих етапів допомагає тверезо бачити шлях, який ми торуємо прямо зараз.

Зустріч із керівництвом Інституту комп’ютерних технологій Університету "Україна"

19 лютого у Бібліотеці Сковороди відбулася "двічі зустріч" з керівництвом Інституту комп’ютерних технологій Університету "Україна" – директоркою Наталія Одрібець та її заступницею Ольгою Веденєєвою (Olga Vedeneeva).

Спочатку почути про освітні можливості, які надає Інститут, виявили бажання дев’ятикласники з Ліцей 144. Багатьом із них уже час визначатися, де продовжувати навчання – у школі чи у фаховому коледжі.

Під час зустрічі юнаки та юнки не тільки отримали інформацію про спеціальності, які їх цікавлять. Вони дізналися про курси доуніверситетської підготовки, міжнародні навчальні програми та перспективи стажування у провідних IT-компаніях.

А щоб зберегти це все в пам’яті, сфотографували QR-коди та отримали інформаційні буклети. І на завершення навіть пограли в математичний квіз у Kahoot. Цікаво, що дівчата в безкомпромісній боротьбі таки здолали хлопців!

Сучасна молодь активно цікавиться ШІ та робототехнікою. В інституті на базі лабораторії кіберфізичних систем діє гурток роботизованих систем, який допомагає розвинути це зацікавлення у дещо більше.

Колись його створив великий друг нашої бібліотеки Максим Петренко – науковець, винахідник, доцент кафедри комп’ютерної інженерії Інституту. На превеликий жаль, у червні 2022 року він загинув, захищаючи Україну. Лабораторія має його ім’я, а справа його життя продовжує жити й надихати інших.

Наступну годину було присвячено зустрічі з дорослими. На ній йшлося про те, як здобути другу вищу освіту або ступінь PhD, поєднуючи навчання з роботою. Про соціальні освітні програми 45+, які частково фінансуються державою, а для ветеранів, людей з інвалідністю та деяких вразливих категорій – безплатні.

Оскільки дорослі – це чиїсь батьки та бабусі й дідусі, – вони уважно слухали все про умови вступу у 2026 році до коледжу чи інституту (на бакалаврат, магістратуру, до аспірантури).

Маємо надію, що ця зустріч у бібліотеці позитивно вплине на чиюсь долю. Нам буде дуже приємно про це дізнатися!

Афіша подій тижня

Друзі, плани на тиждень вже зверстані! У Бібліотеці Сковороди ми віднайшли рецепт ідеального очікування весни: трошки поезії, достатньо нових цікавих фактів, всі потрібні знання та безліч живого спілкування.

Згідно з ним ми приготували для вас, сподіваємося, дуже непогану програму.

Як вам, наприклад, унікальні події тижня, що сполучить зиму з весною:

• Вівторок, 24 лютого, 15:00 – "Як підтримати й зберегти своє здоров'я в сучасних реаліях?" Поговоримо про валеологію з експертами зі здоров’я Тамарою Гаяриною (Gayarina Tamara) та Ольгою Демешко.
• Середа, 25 лютого, 17:30 – Лекція Олександр Михайлик "Будинки та палаци культури Солом’янського району".
• Четвер, 26 лютого, 14:00 – Творча зустріч із поеткою Тетяною Власовою (Tetiana Vlasova). Так-так, та сама зірка.
• Неділя, 1 березня, 12:00 – Літературно-музична зустріч "Подих весни". Співаємо разом з Ігор Якубовський.

А ось і регулярні заняття, які в нас ніколи не проходять шаблонно:

• Курси української мови "МовоСвіт на Освіти" – щопонеділка о 12:30, щовівторка о 12:00.
• Тренінг "Творимо Українську Вікіпедію разом" – щопонеділка о 16:00.
• Розмовний клуб в межах проєкту Рух Єдині – щовівторка о 17:30. Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Навчання цифрової грамотності – щовівторка й щочетверга о 15:00.
• Клуб юного програміста "Кодик" – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 098 216 3552).
• Майстер-клас з ляльки-мотанки від Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).
• Урок здоров’я з Ігорем Якубовським – щонеділі о 10:15.

Анонс заходу

Дорогі друзі! Уже цієї неділі, 1 березня, о 12:00 Бібліотека Сковороди скликає всіх на літературно-музичну зустріч "Подих весни".

Запрошуємо шанувальників української пісні долучитися до спільного пробудження весни – тієї, на яку ми так чекаємо і про яку так марилося нам у холодних оселях.

Зануримося разом у теми любові й кохання, перемоги тепла над кригою, світла над мороком, у надію на щось чисте, добре, життєдайне.

Для вас у виконанні Ігор Якубовський та "Вокальної студії на Освіти" прозвучать життєствердні ліричні й авторські пісні на вірші класиків – Григорія Сковороди, Лесі Українки, Дмитра Луценка, а також сучасних українських поетів.

До зустрічі на боці Весни!

Анонс заходу

26 лютого, о 14:00, до Міжнародного дня рідної мови у Бібліотеці Сковороди учнівська молодь Солом’янки зустрінеться з зірковою поеткою та культурною менеджеркою Тетяною Власовою (Tetiana Vlasova). Її твори стали безперечним здобутком нашого часу. Їх цитують, співають, слухають у відео та сторіз, ними діляться в мережі...

Кожна молода людина в житті неодмінно ставить собі глобальні, але разом із тим дуже особисті запитання: "Хто я? Який я? Що вирізняє мене з-поміж інших і дає силу бути українцем?"

Безперечно, про це свого часу запитувала себе й майбутня поетка, авторка книжок "Ефект близькості" (2021), "Вільність" (2025), співавторка видань "Поміж сирен. Нові вірші війни", "КнигаLove 3.0. Любов, що перемагає", "Contemporary Ukrainian prose and poetry in Vogue" і надзвичайно харизматична медійна особа, яка добре знається на ролі мови в масовій культурі й надихає своїм прикладом багатьох.

Можна тисячу разів говорити про важливість мови в нашому житті, а можна раз побачити, почути й відчути глибокі тексти та владу слова. Відчути й замислитися. І наважитися на зміни в собі. Впевнені, цього разу буде саме так!

Якщо ви давно мріяли зустрітися з авторкою або отримати її автограф, ласкаво просимо!

Виставка "Околиця звалася Солом’янкою"

За багато років Бібліотека Сковороди зібрала чималеньку колекцію артефактів з історії району. Тож ми трошки почаклували у наших архівах й підготували для вас нову виставку, яку назвали "Околиця звалася Солом’янкою".

Завітавши на неї, ви зможете на власні очі побачити унікальні світлини, малюнки різних епох, фотокопії старовинних карт, рідкісні видання і навіть логарифмічну лінійку, якою користувалися студенти Політехніки ще у 1950-х.

Обов’язково зверніть увагу на копію плану Олександрівської Слобідки 1913 року – бо ж саме тут розташована наша бібліотека. А ще на копії малюнків 1854 року – на них дуже реалістично зображено тогочасні Жиляни та Совки.

Виставка триває до кінця березня і розташована в холі бібліотеки, за добре знайомою вам адресою – вул. Освіти, 14а.

Анонс заходу

В жовтні минулого року Бібліотека Сковороди почастувала своїх відвідувачів лекцією про кінотеатри Солом'янського району (лінк на звіт про неї – в коментарях). Набула вони неабиякого розголосу – бо ж тему наших місцевих закладів культури досліджували мало. А публічно, здається, ніколи й не висвітлювали.

Хто ж має "відповісти" за це й надолужити прогаяне? Звісно, що провідний краєзнавець бібліотеки Олександр Михайлик. Вже 25 лютого він проведе для вас лекцію на споріднену тему з урочистою назвою "Будинки та палаци культури Солом’янського району".

Відомо, що протягом 1950-80-х років на наших теренах було зведено низку таких осередків – як доволі скромних будівель, так і дійсно справжніх палаців.

Про них і йтиме мова. Ви дізнаєтеся, скільки було зведено, які вціліли, а які назавжди зникли з мапи. Почуєте прізвища архітекторів, які створювали їх проєкти, та багато чого іншого.

Але тільки, якщо ви прийдете до нас найближчої середи. Бо без слухачів нам не впоратися.

Чекаємо на вас!

20 лютого – День пам’яті Героїв Небесної Сотні

Павло Коробчук

вечір. зима. дві тисячі чотирнадцятий рік.
замість помади на дівочих вустах – трішки сажі.
поміж барабанними ударами чоловік на ліхтарі
розглядає палаючі автозаки та інші пейзажі.

у місті – війна. десятки людей поранено.
менеджер готує запальну суміш із пінопласту.
між криками та вибухами – чути пісні з Майдану.
пенсіонерка хреститься в будівельній касці.

свого однокласника, з яким носив мішки зимові
на барикади, ти впізнав згодом, за чашкою кави,
коли вдивився при першій розмові
у розріз його балаклави.

зараз ви воюєте там, де не здатні померти,
пробігаєте площею, серед гарячих гільз,
і кидаєте бруківку, яка виражає відверту
політичну позицію і є способом стримання сліз.

через кілька годин сутичок, десятків спалених шин,
після отримання рани на стегні та легкої контузії,
ви просто потиснете руки й розбіжитеся до дружин.
ті, хто разом близько були біля смерті – до смерті друзі.

а вдома, удвох із коханою, скільки б років не минуло,
ви назавжди зрозумієте, й істина ця проста –
найпалкіший поцілунок
той, що з присмаком газу на вустах.

найщиріша війна – без присутності злості.
найсердешніші люди – серед нас.
Боже, врятуй переможців.
кохана, подай протигаз.

Анонс заходу

Найближчого вівторка, 24 лютого, о 15:00 у Бібліотеці Сковороди говоритимемо про валеологію – напрям медицини, що вчить завжди та в будь-яких обставинах залишатися здоровим.

І розповідатимуть про це наші спеціальні гості, експерти по здоров’ю – нутриціологиня Тамара Гаярина (Gayarina Tamara) та провізорка Ольга Демешко.

Під час зустрічі спробуємо навчитися "чути" свій організм та відповімо, як мінімум на 5 "як":

• Як, незважаючи на стреси війни, зберегти, а то й підвищити рівень здоров’я?
• Як здорові звички впливають на нашу енергію та витривалість?
• Які симптоми в тілі свідчать про дефіцити поживних речовин?
• Який спосіб життя вести та як харчуватися, щоб почуватися краще щодня, а не колись там, у перспективі?
• Як зосередитися на профілактиці, підтримці та оптимізації власного способу життя замість того, щоб постійно лікуватися?

І звісно ж, ви зможете поставити нашим гостям будь-які власні запитання, що стосуються цієї головної для кожної людини теми.

Запрошуємо до бібліотечної волонтерської спільноти!

І попри холоди в Бібліотеці Сковороди вирує життя. Ані на мить не зупиняємося: чи є світло, чи немає – працюємо з ранку і до ночі. Ще більше в'яжемо для поранених і для хлопців в окопи, бо самі відчуваємо, як це, коли холодно!

Перед вами – результат роботи волонтерської ініціативи В'яжемо для Перемоги за минулий тиждень:

• 6 адаптивних шкарпеток;
• 10 поясів;
• 11 тепликів для культі.

Усі вироби яскраві, від них віє теплом, навіть коли просто дивишся. Бо зв'язані вони з турботою і любов'ю. Доземний уклін майстриням, чиї руки створили цю красу. Хай ці руки ніколи не болять!

Ну й запрошуємо долучатися до нас щовівторка о 14:00! 

Зустріч пам'яті Небесної Сотні

У неділю, 15 лютого, у Бібліотеці Сковороди відбулася щемка й тепла зустріч, присвячена пам’яті Небесної Сотні – "Любов породжує Героїв".

Наш гість, священник УГКЦ Іван Вихор (Ivan Vykhor) – людина непересічних знань і неабиякого ораторського мистецтва – у своїй розповіді поєднав вчення, що для нас зберегла Церква з багатьма свідченнями світської історії.

Посилаючись передусім на вчення Христа, оповіді євангелістів, цитуючи древніх та модернових філософів і письменників, він з теологічного погляду розтлумачив феномен Революції Гідності та Небесної Сотні.

Жертва героїв Майдану, на його думку, зробила весь світ свідком того, що завжди перемагає справжня любов – віддана, діяльна, що проявляється у вчинках та словах і без якої ми не відчуваємо себе гідними людьми.

Про це найточніше нагадує цитата з Євангелія: "Бо де скарб твій, там буде й серце твоє" (Матвія 6:21).

Учасниками Революції стали люди, які звикли використовувати свободу заради добра. На Майдан Їх привела небайдужість й активна позиція. Від тримання оборони до приготування їжі в наметі, від самоорганізації до підтримки – кожен там служив іншому. Так народжувалася сила, що нині дарує мужність і сміливість боротися з кричущою несправедливістю.

Разом з усіма присутніми ми відверто говорили про любов, яка кличе до зростання від людськості до людяності. Про любов, що виходить за межі самозбереження і перемагає страх, беручи над ним гору. Про любов, яка вимірюється жертвою та в ній знаходить свій сенс. Саме тому ця жертва не є даремною: вона є продовженням любові у вічності. А пролита кров засвідчує: блажен той, хто віддає життя за друзів своїх.

У короткі, переконливі, влучні промови отця Івана органічно впліталися відомі пісні, що лунали під час Революції Гідності й спонукали до боротьби. Дякуємо Ігор Якубовський та учасникам "Вокальної студії на Освіти" за чудове виконання незабутніх композицій. У залі не було жодного, хто б не співав разом з усіма!

Усе це підтверджувало, що зародки чеснот у людині є завжди, вона задумана Творцем для того, щоб йти шляхом розвитку, шляхом зростання, шляхом плекання. А ось занедбана любов дає місце іншому, і це інше – не від Бога. Тому плекаймо Любов!

"МовоСвіт на Освіти" про Софію Русову

Курси української мови в Бібліотеці Сковороди вирішили вам трохи нагадати про себе.

Цього тижня ми вшановували Софію Русову – видатну педагогиню й одну з фундаторок української дошкільної освіти, 170-та річниця від дня народження якої відзначається саме сьогодні.

Її ідеї в наш час звучать не просто актуально, а й зайвий раз спонукають замислитися про те, як важливо відстояти та зберегти власну культуру й передати її нащадкам.

Працювали над усним переказом тексту Софії Федорівни, обговорювали її думки. Але поступово розмова стала значно ширшою за вправи. Розмовляли про головне – про право дитини навчатися рідною мовою.

Наші курсанти – бабусі й дідусі – ділилися особистим болем. У багатьох онуки через війну навчаються за кордоном чужою мовою. Це нові можливості – й водночас ризик втратити зв’язок з традиціями, родинною пам’яттю та культурою.

Софія Русова понад сто років тому писала те ж саме: без рідної мови немає повноцінного розвитку дитини й немає майбутнього нації.

Ця зустріч була щирою, теплою та емоційною. І ще раз підтвердила: українська мова – це не просто навчальний предмет. Це наше коріння, родинна пам’ять і живий зв’язок поколінь.

Тож приєднуйтеся до нас, всі заняття абсолютно безоплатні:

• Понеділок: 12:30
• Вівторок: 12:00 (початковий рівень)
• Розмовний клуб теж у вівторок: 17:30
• Де: вул. Освіти, 14а

Заходи поточного тижня

Новий тиждень – це ще сім можливостей навчитися чомусь новому, зустріти однодумців або просто трохи видихнути й заспокоїтися у затишному куточку.

У Бібліотеці Сковороди ми вже відчули перші ознаки наближення тепла, тому підготували для вас програму, де кожна подія додає відповідного настрою.

Знайдіть своє серед наших унікальних заходів з 16 по 22 лютого:

• Середа, 18 лютого, 17:30 – Краєзнавча зустріч, яку проведе дослідник Київщини В’ячеслав Жмихов: "Межигірський Спасо-Преображенський монастир".
• Четвер, 19 лютого, 15:00 – Як вступити на IT-спеціальність у 2026 році? Відповідає на запитання Наталія Одрібець, директорка Інституту комп’ютерних технологій Університету "Україна".
• Неділя, 15 лютого, 12:00 – "Лесині читання" + "Бібліотеки емоцій заради добра". До 155-ї річниці з дня народження Лесі Українки. Зустріч 5.

Чи на регулярних заняттях:

• Курси української мови "МовоСвіт на Освіти" – щопонеділка о 12:30, щовівторка о 12:00.
• Тренінг "Творимо Українську Вікіпедію разом" – щопонеділка о 16:00.
• Розмовний клуб в межах проєкту Рух Єдині – щовівторка о 17:30.
• Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Навчання цифрової грамотності – щовівторка й щочетверга о 15:00.
• Клуб юного програміста "Кодик" – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 098 216 3552).
• Майстер-клас з ляльки-мотанки від Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).
• Урок здоров’я з Ігор Якубовський – щонеділі о 10:15.

Обирайте те, що відгукується саме вам, і додайте яскравих фарб у свій лютневий графік. Ми завжди поруч – щоб підтримати, навчити або просто вислухати. Чекаємо на вас!

Адреса: вул. Освіти, 14а

Телефон: ‪+38 063 240 6642

Ми любимо, коли до нас у Бібліотеку Сковороди приходять на екскурсію!

А приходять тому, що хтось колись у нас побував і надихнувся, став нашим відданим шанувальником й порадив іншим.

Зимного і тривожного дня 11 лютого група активістів зі столичного Територіального центру соціального обслуговування Голосіївського району на чолі з кураторкою Тетяною Кобзар відвідала бібліотеку. Бо активне дозвілля в наш час – найкращий і доступний всім спосіб підзарядитися енергією.

І ми плідно провели дві години опліч. Розповіли про наш (не хочемо хвалитися, але) солідний та сучасний книжковий фонд. Про чудових колег, кожен з яких – цінність! Про розмаїтий спектр послуг, які надаємо з душею і в максимально креативний спосіб. І звісно, відвідали наш краєзнавчий музей та навіть влаштували імпровізований концерт.

Очі наших гостей світилися і вселяли віру в те, що коли потепліє, у нас прибуде відданих читачів з цієї славної й вічно молодої когорти!

Дякуємо за візит і завжди вам раді! Ваша бібліотека на Освіти.

Флешмоб до Міжнародного дня дарування книг

Сьогодні, 14 лютого, у Міжнародний день дарування книг, ми дивимося на наші полиці й радіємо. Бо бачимо, скільки чудових книжок ви вже нам подарували!

Якби ви знали, яка ж то насолода – спостерігати, як завдяки вам фонди Бібліотеки Сковороди поповнюються цікавезною літературою. Сучасні романи, нон-фікшн, поезія, дитячі видання – за ними стають у чергу, про них говорять, їх охоче радять одне одному.

І щоб цей магічний марафон дарування тривав й цьогоріч, пошепки промовимо чарівне заклинання: "Зберігай спокій та подаруй книгу бібліотеці!"

Якщо після цього у вас з’явилося нестерпне бажання просто зараз, забувши про все, з торбою книжок нестися за адресою вул. Освіти, 14а – ні в якому разі не стримуйте себе! У нас вони точно не припадуть пилом, а навпаки – знайдуть нових та вдячних читачів.

А кожен, хто даруватиме з 14 по 21 лютого, отримає читацький комплімент – закладинку з індивідуальним передбаченням!

Ще ж, завдяки щедрості нашої підписниці, ми хочемо потішити когось із вас прямо сьогодні. 

Саме зараз у нашому Instagram серед підписників триває розіграш трьох класних видань:

1. "Вівці цілі" – Євгенія Кузнєцова
2. "Щастя в моїх руках" – Аньєс Мартен-Люган
3. "Моя неймовірна подруга" – Елена Ферранте

Щоб взяти участь, потрібно:

· Бути підписаними на нашу Instagram-сторінку.

· Поширити допис про розіграш у себе в сторіс з відміткою сторінки бібліотеки в Instagram – @skovoroda_library.

· У коментарях позначити когось із ваших друзів-книголюбів.

Переходьте за цим посиланням, виконуйте умови та беріть участь. Чиясь домашня бібліотечка сьогодні неодмінно збагатиться!

Розігрування відбудеться після 19:00.

Анонс заходу

Останньої неділі зими, 22 лютого, о 12:00 Бібліотека Сковороди запрошує вас на емоційні "Лесині читання" до 155-річчя з дня народження видатної української поетеси, драматургині й культурної діячки Лесі Українки.

У межах проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра" разом із поціновувачами поезії та фасилітаторкою Тетяною Яровициною (Tenditna Syla) спробуємо на рівні емоцій розібратися, які чуттєві послання адресувала світові ця надзвичайно освічена, гонорова й талановита життєлюбка з непростою долею.

В цьому нам допоможуть кілька Лесиних ліричних, громадянських та прозових текстів зі збірок "Горить моє серце" та "На крилах пісень". Звісно ж, не обійдеться і без музичного сюрпризу від маестро Ігор Якубовський!

Дякуємо ініціативі "Бібліотеки без кордонів" (Bibliothèques Sans Frontières та Love for Livres) за змогу збиратися та експериментувати в такому незвичному форматі.

Анонс заходу

В наступну середу, 18 лютого, В’ячеслав Жмихов знову запрошує в Бібліотеку Сковороди всіх закоханих в Київщину. І розповідатиме він про оповитий легендами Межигірський Спасо-Преображенський монастир.

Ця обитель, заснована греками, що приїхали з першим київським митрополитом Михаїлом, ще у кінці X століття, мала другу, теплу й символічну назву – Білий Спас. Започатковувалася як чоловіча, але й був короткий період, коли населяли її монахині.

Поговоримо про те, хто приклав руку до будування та відновлення монастиря, а хто й руйнував його стіни, привласнював землі та ділив майно. Бо ж тисячолітня історія Білого Спасу дуже нагадує історію людства, де все повторюється.

Будемо раді й гостинно зустрінемо вас усіх! Бо ж віртуальні "мандрівки" з паном В’ячеславом серед книжкових полиць вже стали справжньою візитівкою бібліотеки на Освіти!

Хочете в ІТ, але не знаєте, з чого почати?

Є чудова нагода дізнатися про все 19 лютого у Бібліотеці Сковороди особисто від представників Інституту комп’ютерних технологій Університету "Україна", який вже багато років готує фахівців у ІТ-сфері!

Ця зустріч – саме для вас, якщо ви (чи ваші діти) мрієте пов’язати своє життя з ІТ. Інститут пропонує такі спеціальності: інженерія програмного забезпечення, комп’ютерні науки, комп’ютерна інженерія, автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка.

Тут діють: фаховий коледж, бакалаврат, магістратура, аспірантура. Це один з небагатьох інститутів, що може провести здобувача освіти від шкільної парти (повних 9 чи 11 класів) і до ступеня доктора філософії (PhD).

На зустрічі з директоркою Інституту Наталія Одрібець та її заступницею Ольгою Веденєєвою (Olga Vedeneeva) ви зможете поставити будь-яке запитання та отримаєте роз’яснення з таких тем:

• Що потрібно у 2026 році, аби вступити до коледжу та інституту (на бакалаврат, магістратуру, до аспірантури), та чи існують соціальні програми для певних категорій вступників?
• Як отримати другу вищу освіту або ступінь PhD, поєднуючи навчання з роботою?
• Як досягти успіху в ІТ-сфері й що саме додає ваги кар’єрі ІТ-вця?

За технологіями – майбутнє. І так, неважливо, скільки вам років. "Вчитися в IT ніколи не пізно і ніколи не рано!" – стверджують фахівці Інституту. Тож знайдіть вільну годинку і просто приходьте. А раптом це шанс?

Четверті Емоційні читання в нашій бібліотеці

9 лютого на четвертих Емоційних читаннях в рамках міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра" ми працювали з книжкою "Жираф Монс. Харківська історія воєнної весни" від Олега Михайлова, Костянтина Зоркіна та Оксани Дмітрієвої.

Її ми вибрали не навмання, а на знак солідарності з містом Харковом, яке чотири роки поспіль потерпає від війни й мерзне просто зараз, після підступних атак росіян на критичну інфраструктуру. Але при цьому Харків не просто витримує, а й живе своє непросте життя, чинить спротив і… ставить вистави в укриттях. Як ця вистава лялькового театру, про Монса. Та й книжкою ми дорожимо: це – подарунок харківської колеги Марії Цибрій!

А ще ми взяли в роботу артбук із чорними сторінками, світлим текстом і виразними малюнками для того, щоб через казку в присутності @Тетяна Вишко, психологині, якій довіряємо, пропрацювати темний бік емоцій, пов’язаних з війною.

Це дуже непроста казка, яка збурила багато різних почуттів, адже вона є доволі реалістичним відображенням українського сьогодення. Можливо, хтось її прочитає як просто книжку. Ми ж вбачаємо в ній витвір мистецтва під час війни.

Сьогодення Жирафчика Монса – це каміння, яке падає з неба. Образ, що символізує авіабомби, снаряди, ракети і дрони. Пустеля на малюнку – екологічна катастрофа, від якої потерпають люди, звірі й довкілля. Люди, які "кидають каміння" по місту що пів століття – вороги; їхня національність може різнитися, але суть нищівна. Навіть мова людей, які вбивають, проартикульована особливим чином. Людина, яка одного дня не прийшла годувати жирафчика, – ймовірно, втрата. Удод-одинак, що волею обставин опинився поряд, – символ підтримки й колективної пам’яті. Жираф, який застудився і захворів у цьому ж зоопарку під час Другої світової, – чим не алюзія на нинішній Холодомор? Старенький ветеринар – той, хто завжди турбується про інших. Аж раптом його не стало. Як бути? І як це – лягти, замружитись і не відкривати очі ніколи-ніколи? Український солдат, який рятує Жирафчика зі зруйнованого вольєра, – образ довіри та надії.

Учасники відзначили емоції суму, страху, самотності, безпорадності, жалю, співчуття, злості від несправедливості, болю втрати, і водночас – цікавості, надії, радості й розчулення від підтримки. Деколи виникав сміх, бо життя є життя, у ньому є і страшне, і кумедне. Усі відчували щось глибоко своє, але в більшості зійшлися на непереборному бажанні захистити дитинча від лиха під назвою "війна".

Пані Тетяна разом з усіма долучилася до читань, спостерігала за власними емоціями і ділилася ними, наголосивши, що у світі дорослих не заведено проговорювати свої почуття на людях, але для збереження психічного благополуччя і уникнення психосоматики необхідно вміти відкриватися. Тож ми вчилися на її прикладі.

Цього дня ми дружно та обережно, як ніколи, пройшли всі важливі етапи сесії "Психологія емоцій": занурення в текст, визначення й усвідомлення емоцій, вираження й перетворення та безпечне завершення. Це було непросто, але ми цього потребували.

Дякуємо ініціативі "Бібліотеки без кордонів" (@Bibliothèques Sans Frontières та @Love for Livres) за цей незвичний досвід глибокого спільного проживання книги.

Літературно-музична зустріч "Очі чорнії"

У неділю, 8 лютого, на зустріч у Бібліотеці Сковороди нас зібрала річниця з дня народження класика української літератури Євгена Гребінки. Цей поет-байкар, автор романів та повістей, пісняр та педагог за своє коротке 35-річне життя (1812-1848) залишив яскравий слід у культурі та історії України.

Ліричний талант Гребінки подарував світові впізнаваний з перших акордів романс "Очі чорнії", про історію створення якого ми хотіли б вам розповісти.

Романс виник у середовищі української інтелігенції Петербурга, де жив і працював на той час Євген Павлович. Російськомовний текст романсу він написав у 1843 році, натхненний великим коханням до своєї майбутньої дружини Марії Ростенберг.

За рік Марія та Євген одружилися, однак щасливе подружнє життя тривало лише 4 роки. Письменник захворів на сухоти й невдовзі помер, встигнувши дати життя донечці Надії. Дружина пережила поета на 49 років, а твір продовжив жити своїм життям.

Першу музику до романсу створив у 1843 році Микола де Вітте. Проте сучасна та загальновідома мелодія – це вальс композитора Флоріана Германа ("Hommage Valse", 1884 рік), яку музикант С. Гердель поєднав його зі словами Гребінки для виконання в одному з московських ресторанів. Саме там пісня увійшла до репертуару циганських співаків, які надали їй характерного емоційного та пристрасного звучання.

Згодом романс набув світової слави в авторській інтерпретації Федора Шаляпіна, який у 1911 році на честь своєї дружини, італійської балерини, трохи переробив його, додавши до трьох гребінківських строф ще дві.

У 1998 році поет Юрій Татаренко створив український варіант тексту, переклавши його рідною мовою славетного поета. І Бібліотека Сковороди надзвичайно пишається тим, що його вперше виконав зі сцени наш колега Ігор Якубовський.

Про все це Ігор Петрович розповів під час недільної зустрічі, а ще заспівав "Очі чорнії" разом з "Вокальною студією на Освіти" та усіма присутніми. Окрім відомого романсу, у залі звучали й інші українські романтичні пісні XVII–XIX століття, що також потішило аудиторію цієї морозної днини!

Анонс заходу

Друзі, найближчої неділі, 15 лютого, о 12:00 Бібліотека Сковороди запрошує вас на зустріч "Любов породжує Героїв", присвячену пам’яті Небесної Сотні.

Наш спеціальний гість Іван Вихор (Ivan Vykhor), священник Української греко-католицької церкви, пропонує разом дати відповіді на запитання, які бентежать багатьох людей. Серед іншого, торкнемося таких важливих тем:

• Хто такий герой насправді у християнському розумінні?
• Чому любов здатна народжувати героїв – і чи можливе геройство у щоденному, "непомітному" житті?
• Чи можна назвати Майдан простором живої віри та любові в дії – "церквою поза стінами"?
• Чому справжня любов завжди вимагає вчинку, а не лише красивих слів?
• Чому пам’ять про Небесну Сотню – це не лише про минуле, а й про наше сьогодення і майбутнє?

Приходьте усі, кого зацікавили ці питання, а також ті, хто хоче поставити власні! Віримо, разом легше шукати шлях до істини.

Також на зустрічі прозвучать пісні, що лунали на Майдані під час Революції Гідності й спонукали до боротьби за одвічні людські цінності.

Книжково-ілюстративна виставка "Пам'ять, що не має кордонів"

Війна змінює мапи, але найбільше — людські долі. Вона не має чітких меж у часі й просторі, бо пам’ять про пережите живе в словах, спогадах і книжках. Саме література зберігає голоси тих, хто служив, воював, чекав, втрачав і знаходив у собі сили жити далі.

У Бібліотеці Сковороди зібрано чимало видань, присвячених темі війни, військової служби та долям захисників. Це художні романи й документальні свідчення, щоденники та спогади, книги про фронт і про тил, про вибір, страх, відповідальність і людяність у нелюдських обставинах.

У цій віртуальній добірці ми пропонуємо 8 книжок, які по-різному, але щиро й глибоко говорять про війну та людину на війні. 

Зокрема: 

Національна гвардія України. Герої України 2014-2024

Максим Петренко "Спокійної ночі!)"

Тетяна Польченко "Потерті війною душі: Феномен Української Стійкості"

Максим Парфіненко "Майже війна: обміть"

Богдан Сагун "Завжди усміхнений у вічності" (серія Нескорені Українці)

Народні Герої України. Історії справжніх

Людмила Батанова "Війна і спогади"

Дана Ярова "Герої України"

І це лише частина тематичного фонду: в бібліотеці ви знайдете значно більше видань, що продовжують цю розмову й допомагають зберегти пам’ять без кордонів.

Запрошуємо читати, осмислювати й пам’ятати.

Олег Антонов. До 120 річниці з дня народження авіаконструктора

Сьогодні ми відзначаємо 120-ту річницю від дня народження видатного літакобудівника Олега Антонова, який потрапив у Київ 46-літнім, але надовго став одним з символів нашого міста.

Саме у 1952 році дослідно-конструкторське бюро (нині авіаційне підприємство "Антонов"), яке очолював Олег Костянтинович, перевели до столиці України. Майже одразу він почав читати курс конструкції літаків у Київському інституті інженерів повітряного флоту. Згодом став навіть членом Ради інституту.

За десять років ударної праці Антонов отримав найвищий "титул" у радянському авіапромі – генеральний конструктор. Загалом під його керівництвом розроблено 22 моделі літаків АН. Від легендарного "кукурудзника" АН-2 та АН-22 "Антей", на якому встановлено 41 світовий рекорд, до гордості України – найбільшого, найважчого і найбільш вантажопідйомного літака у світі АН-225 "Мрія".

Не всі знають, але генеральний конструктор мав і стійку громадянську позицію. У листопаді 1965 року він підписав відкритий лист до ЦК КПРС (так званий "лист 78-ми") з протестом проти політичних репресій щодо представників творчої інтелігенції УРСР та дискримінації української літератури. А коли після звільнення з-під арешту Іван Дзюба не мав роботи, йому підставив плече саме Антонов, влаштувавши 1973-го в багатотиражну газету авіазаводу.

Цікаво, що жив він не одним лише небом. З дитинства любив малювати і залишив по собі понад 40 живописних полотен.

А ще буквально фанатів від великого тенісу. Займався ним професійно та системно. Антонов вважав теніс найкращим видом спорту не тільки для фізичного, а й для інтелектуального тренування особистості. Заохочував до цієї гри всіх колег по конструкторському бюро та, оскільки ненавидів субординацію, вільно обговорював навіть з наймолодшими будь-які питання.

Пішов з життя Олег Антонов несподівано для всіх 4 квітня 1984 року – адже майже до останнього був у хорошій формі. Похований на Байковому кладовищі.

Ім’я авіаконструктора з 1985 року має колишня вулиця Авіації, яка пролягає неподалік Бібліотеки Сковороди. Ще один важливий об’єкт у нашому районі, а саме Державний музей авіації, також – імені Антонова.