Наталія Ужвій – перша українська акторка, фільм за участі якої був відзначений Головним призом асоціації кінокритиків США і Вищою премією газети Daily News «За кращий іноземний фільм в американському прокаті 1944 року», а також призом Нацради кінооглядачів США.
А почалася творча дорога Наталії із епізодичної ролі квартирантки у п’єсі Габріелі Запольської «Мораль пані Дульської», яку вона зіграла в аматорському театрі у містечку Золотоноша, Черкаської обл. А коли у 1922-му році переїхала до Києва – відбулася її доленосна зустріч із Іваном Мар’яненком, де акторка-початківиця потрапила у допоміжний склад Київського українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка. Згодом був Одеський драматичний театр, а у 1926-му Лесь Курбас запросив її до свого театру «Березіль». Її репертуар складає більше як 30-ть персонажів, серед яких головні та другорядні ролі.
Її гра вражала глядача реалістичністю, Наталі вдавалося розкрити душевні переживання героїнь. Вона не просто грала, а немов наново створювала образи, наповнювала кожного персонажа почуттями, оживляла, зливалася в одне ціле із своїм образом. Її серце кохало, палало пристрастями й ненавистю, розривалося од розпуки й оживало, щонайменшу емоцію пропускала через свою душу.
Та не все так гладко було у її долі. Н. Ужвій довелося разом із іншими акторами «Березоля» стати заручниками режиму, яких змусили підписати листа та виступити із трибуни з обвинуваченнями проти свого наставника – Леся Курбаса. Після розгрому театру «Березіль» Наталя переїхала до Києва де вже до самої смерті працювала у Київському державному академічному театрі ім. Франка.
Її найкращими ролями стали: Єлизавета, «Дон Карлос» (Фрідріх Шіллер, 1936); Марина Мнішек, «Борис Годунов» (Олександр Пушкін, 1937); Софія, «Останні» (Максим Горький, 1937); Варка, «Безталанна» (Іван Карпенко-Карий, 1937); Маруся, «Ой, не ходи, Грицю» (Ольга Кобилянська, 1938); Ганна, «Украдене щастя» (Іван Франко, 1940) Беатріче, «Багато галасу з нічого» (Вільям Шекспір, 1940).
У період німецько-радянської війни її найбільшим досягненням у творчій кар’єрі стала героїчно-драматична роль у фільмі «Веселка», де вона зіграла роль партизанку Олену. Кінострічка стала успішною навіть в американському прокаті, її переглядав президент США Франклін Делано Рузвельт.
За свої 88 років акторка зіграла понад 200 ролей у театрі і знялася у понад 20-ти кінофільмах.
У Києві поблизу театру імені Івана Франка, на будинку по вулиці архітектора Городецького, 17 (там Наталя Ужвій мешкала останні роки життя) встановлено меморіальну дошку. У «Пущі-Водиці» діє створений нею Будинок ветеранів сцени, що має її ім’я. А відомий скульптор Матвій Манізер увічнив Наталію Ужвій в образі Катерини – героїні поеми Тараса Шевченка.
Немає коментарів:
Дописати коментар