До Дня театру ми поспілкувалися із експертом-театролюбом Олесею Кривопишею, зустріч із якою під назвою "Книголюби-театрали" планували на сьогодні."Театральне мистецтво - це магія і, водночас, це велика системна робота. - Каже пані Олеся, яка з дитинства долучена до театрального світу. - За лаштунками залишається віддана праця режисерів, театральних декораторів, звукорежисерів, костюмерів, освітлювачів, адміністраторів, технічного персоналу, людей, які створюють затишок, настрій, комфорт і безпеку в театрах. День Театру - це не тільки професійне свято митців сцени, а це свято мільйонів глядачів! Ми не лише проводимо свій час у театрі, ми долучаємося до великого дива, до культурного надбання минулого та сьогодення.
В усі часи Театральне мистецтво не лише розважало, а й давало відповіді на складні питання, надихало та спонукало до дій! Перевірено на собі: іноді важливі рішення у моєму житті я приймала саме під впливом вистав, які спонукали до переосмислень.
Театр є також важливим для психологічного перезавантаження та соціальної реабілітації. І саме з театром Франка та «Сузір'я» мене, як Волонтера дитячого центру та Наставника, пов'язує кількарічна співпраця із долучення дітей, позбавлених батьківського піклування, до театру. Бракує слів, щоб передати щирі позитивні емоції дітей від перегляду вистав!
Актори та режисери знаходили час для зустрічей та спілкування з дітьми, тим самим демонструючи не тільки високе мистецтво та таїну театрального перевтілення, а й приклад любові та відкритості у житті. "Самотня леді", "Шельменко-денщик", "Мартин Боруля", "Наталка Полтавка", "Назар Стодоля", "Оскар - Богу", дитячі вистави театру - стали улюбленими для багатьох дітей. Виходи у театр ставали подією, до них готувалися, обираючи найкраще вбрання. Також це ставало прикладом, як цікаво, насичено та красиво можна проводити свій вільний час.
Я щаслива людина! Адже багато разів ставала свідком Чуда: впливу Театрального Мистецтва на поранені душі тих, хто у своєму житті стикнувся із зовсім недитячими проблемами та несправедливістю. Низько вклоняюся творчим людям за їх талант та небайдужість! З ДНЕМ ТЕАТРУ, ДРУЗІ!"
Трішки історії театру
"Театр має давню історію. Театральні вистави Стародавньої Греції, які з'явилися у давньогрецьких містах-державах ще в 5 ст. до н.е., були всенародним святом: на гігантських амфітеатрах, просто неба збиралися десятки тисяч глядачів. Був популярним театр і в Давньому Римі. Античні театри мали величезний вплив на подальший розвиток європейського театрального мистецтва.
Український театр бере свій початок з українських традицій та обрядів. Українцям було важливо зберігати свою ідентичність та мову. Потім з'явився шкільний театр. У 2019 році в Україні відзначали 2 важливі театральні ювілеї: 400 років українського театру та 200-річчя першої української драми "Наталка Полтавка" Івана Котляревського (1819 р.).
Українські театральні діячі зробили свій значний внесок у розвиток світової театральної культури. Варто згадати розстріляного радянським режимом Леся Курбаса, фундатора модерного вітчизняного театру, Марію Заньковецьку, провідну зірку українського театру кінця ХІХ і початку ХХ століть, Соломію Крушельницьку, знану у світі українську співачку.
У 2020 році 100-річний ювілей Київського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, одного з найулюбленіших серед театралів. "Кайдашева сім'я", "Наталка Полтавка", "Поминальна молитва", "Грек Зорба", "Перехресні стежки", "Річард ІІІ", "Коріолан", "Незрівнянна" - це вистави, на які глядачі викуповують квитки за кілька місяців наперед!
Також захоплення викликає діяльність українських театрів за кордоном: Українського драматичного театру Івана Бернацького у Нью-Йорку, США, та Українського театру Канади "Заграва" (м.Торонто, худ. керівник та режисер Йосип Терлецький), які своїми постановками підтримують культурний зв'язок з батьківщиною для багатьох діаспорян. Ці театри можна внести до книги рекордів України: театр Бернацького здійснив найбільшу кількість театральних звернень до Шевченкіани: 16. А театр "Заграва" є найстаршим діючим театром закордоння - цьогоріч він святкуватиме 57-й рік з дня заснування (у 1953 р.)." - зауважила Олеся Кривопиша.
27 березня – Міжнародний день театру! Найкращий театр, який я знаю, - це, звісно, мій «рідний» Івано-Франківський академічний музично-драматичний театр ім. Івана Франка. Я є його шанувальницею понад 40 років. Бачила, як приходили на його сцену дебютанти, як вони, вважай, на моїх очах ставали досвідченими майстрами, здобували звання заслужених і народних. На моїх очах змінювалися режисери і адміністратори, театр переселявся в нове красиве приміщення (воно тепер уже давно не нове, але таке ж красиве), багаторазово оновлювався репертуар…
ВідповістиВидалитиЯ дуже люблю наш театр! Багато років поспіль не пропускала театральних капусників «Театроманія» на честь Міжнародного дня театру в нашому місті. Кожного року цей театральний концерт дарує глядачам щось нове і особливе. Ведучі «традиційні»: наші красені Олексій Гнатковський, Роман Луцький, Євгеній Холодняк, Ігор Захарчук, які невимушено залучають до своїх номерів глядачів, і від цього багато веселих несподіванок. Як завжди, нагороджують кількох найвідданіших глядачів спеціальним призом «Глядацьке око». Одного разу серед них була маленька дівчинка Ангеліночка, яка переглянула понад 30 вистав театру і написала на них відгуки!
Тепер я мешкаю у Києві. Тут я теж намагаюся бувати в театрах, але, певна річ, це вже не той «фанатизм», з яким відвідувалися прем’єри рідного театру. Я сумую за ним. Його ніяк не можна назвати провінційним. З теперішнім директором та головним режисером Ростиславом Держипільським це новаторський, сміливий, «зухвалий» сучасний театр, вистави якого йдуть з аншлагом і в Києві, і в Америці…
Я щиро вітаю з Міжнародним днем театру мій дорогий Івано-Франківський театр, а також всі театри України і всього світу, всіх театральних діячів від білетерів до акторів і режисерів. Найкращих всім вам творчих успіхів! Нехай ніякий вірус не стане на заваді.