понеділок, 14 червня 2021 р.

"Чи варто чекати "великий роман": сучасна українська воєнна проза"

11 червня на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася онлайн-зустріч із Мариною Рябченко, кандидаткою філологічних наук, літературознавицею, викладачкою української літератури Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Чи варто чекати "великий роман": сучасна українська воєнна проза".

Воєнна проза досить активно розвивається останні роки в нашому літературному просторі. Можна сказати, що на наших очах твориться цілий напрям в сучасній українській літературі. Упродовж останніх років в українському літературному просторі з'явилася велика кількість різножанрових текстів, що звертаються до опису сучасних воєнних дій на Сході країни. Поняття "воєнна проза" досить широке, зазвичай об’єднує різноманітні твори, що описують баталії та дотичні події. Доцільно виокремити комбатантську прозу (фр. combattant – воїн, боєць), різновид воєнної, автори якої – це винятково учасники бойових дій (воюють нині або ж перебувають у військовому резерві після демобілізації). Цим творам властива автобіографічність, фактологічна достовірність, вони можуть містити елементи документального чи мемуарного письма. Такі твори належать до різних прозових жанрів (як художніх, так і документальних), але обов’язково висвітлюють особистий воєнний досвід. Серед авторів цих творів кількісно переважають ті, які до війни не мали письменницького досвіду. Сучасна комбатантська проза жанрово різноманітна. До її творення долучаються й професійні письменники, які пройшли через горнило війни, і ті, хто ніколи до цього часу не видавався.

Марина Рябченко - кандидатка філологічних наук, асистент кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості. Марина Рябченко є волонтером ГО «Долоні ангела» і бере участь у програмах реабілітації військових у госпіталях.
Вона упродовж кількох останніх років досліджує сучасну українську воєнну прозу, зокрема ветеранську, має ряд наукових публікацій відповідної тематики у фахових українських та зарубіжних виданнях, авторка лекцій, присвячених сучасній українській комбатантській прозі.
Літературознавиця торкнулася питання, чи потрібне штучне протистояння цивільних письменників та комбатантів і дала відповідь на головне питання зустрічі, яке винесене у назву "Чи варто чекати "великий роман"?


субота, 12 червня 2021 р.

Всесвітній день морозива

10 червня у світі відзначається День морозива. Саме цього дня 1786 року в США стартували масові продажі цих ласощів.
Точна ж дата появи морозива не відома, бо ще в стародавні часи люди навчилися змішувати фруктовий сік із льодом, що теж можна назвати одним із різновидів морозива.
Існує легенда, що під час перських походів морозивом ласував сам Олександр Македонський. Не гребував цими ласощами і Марко Поло, який захопився ними в Китаї. Потім він став поширювати рецепти серед земляків-кулінарів.
Один із цих кулінарів згодом готував морозиво для гостей, присутніх на прийомах Катерини Медичі. Відомо, що до складу цих солодощів входив мандариновий сік, сам же рецепт суворо охоронявся. Незважаючи на це, морозиво незабаром стало поширеним.
Цікаві факти про морозиво
  1. Холодні десерти подавали до столу ще три тисячі років тому в Стародавньому Китаї. Вони представляли собою суміш льоду, снігу та скибочок фруктів. Пізніше лід стали змішувати з молоком, але рецепт такої страви тримали в суворій таємниці.
  2. Морозиво готували також у Стародавніх Греції та Ізраїлі – із замороженого соку.
  3. Заморожене молоко кулінари Європи стали використовувати лише в 14 столітті. Вважається, що вперше це зробили в Італії.
  4. Перше класичне морозиво на основі молока з'явилося у 18 столітті у Франції. Слово "пломбір" – також родом з цієї країни (від назви місця походження – Пломб'єр-ле-Бем). У 19 столітті тут були популярні також стаканчики з морозивом.
  5. Ескімо створили в США на початку 20 століття. Його винайшов Християн Нельсон. Покрите шоколадом морозиво він назвав "пиріжком ескімоса". У США набули поширення і вафельні стаканчики. Перше шоколадне морозиво з'явилося в Австрії, а сорбет – в Італії.
  6. Морозиво до якого ми звикли з’явилось відносно недавно. У вафельному ріжку його подають лише з 1896 року, до того морозиво як правило їли з маленьких паперових тарілочок.
Джерело: OBOZREVATEL

Віртуальна вікторина "ДЕНЬ МОРОЗИВА"

Розстріляна палітра. Репресовані українські художники, поховані в Биківні

9 червня на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася онлайн-лекція на тему «Розстріляна палітра. Репресовані українські художники, поховані в Биківні» у рамках спільного проєкту НІМЗ «Биківнянські могили» та «Публічних бібліотек Солом’янки». Лекторка - Тамара Бойко, старший науковий співробітник НІМЗ «Биківнянські могили».

У Биківнянському мартирологу представлено чимало діячів Розстріляного відродження – літературно-мистецького покоління 1920-1930-х років, яке пов’язують з піднесенням та розквітом української культури. Окремою сторінкою в український ренесанс цього періоду вписана діяльність провідних українських художників, серед яких Володимир Гагенмейстер, Микола Івасюк, Михайло Бойчук, Василь Седляр та інші. 
Українські художники 1920-х – 1930-х років презентували різні стилі й напрямки образотворчого мистецтва, різні мистецькі школи й світоглядні платформи, але були поєднані національним спрямуванням у творчості. Безперечний талант митців та україноцентризм у творчості в поєднанні зі свободою мислення та почасти європейською освітою стали підґрунтям як для їхнього визнання, так і для того, аби художні здобутки митців назавжди залишилися у скарбниці української культури.
Проте радянська влада, зорієнтована на обслуговування диктатури пролетаріату, не змогла дозволити вільно розвиватися яскравим і самобутнім українським художникам. Володимир Гагенмейстер, Микола Івасюк, Михайло Бойчук були знищені сталінським режимом, як багато інший, причетних до українського національного самоствердження та відродження. 
Глядачі мали можливість дізнатися безліч корисної інформації, до якої не всі мають доступ і яку ретельно досліждують, трепетно зберігають і діляться із зацікавленими в музеї «Биківнянські могили»:
  • як представник відомого дворянського роду, що належав до гербу Гаген, став українським художником і педагогом;
  • чому Микола Івасюк повернувся до радянської України та в чому його звинуватили співробітники НКВС;
  • хто із художників-бойчукістів похований у Биківні;
  • якою була доля Софії Налепинської.
У своїй розповіді про долі тих, хто формував обличчя українського живопису в 1920-х – 1930-х роках, Тамара Бойко розповідає про основні тенденції розвитку малярства цього періоду, ознайомить із знаковими картинами митців та згадає важливі документи з архівно-кримінальних справ репресованих художників.
Лекція дуже цікава, заснована на архівних документах. 


середа, 9 червня 2021 р.

«Спадкування земельної ділянки, земельних часток паїв. Порядок оформлення спадщини на земельні ділянки»

8 червня на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбувся правоосвітній вебінар Антоніни Загури, начальника відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «Спадкування земельної ділянки, земельних часток паїв. Порядок оформлення спадщини на земельні ділянки» в рамках проєкту «Право на право».

Верховна Рада України IX скликання прийняла законопроект, який запускає ринок землі сільськогосподарського призначення з 1 липня 2021 року. Тому великої актуальності набуває питання набуття права власності на землю — спадкування. Як відбувається процедура на законодавчому рівні? Які особливості спадкування земельної ділянки та проблеми, з якими можна зіткнутися на цьому шляху?
Цивільним кодексом України передбачено два види спадкування: за заповітом та за законом. Щоб отримати земельну ділянку чи земельний пай у спадок, спадкоємцям необхідно протягом шести місяців із дня відкриття спадщини звернутися до нотаріуса за місцем проживання спадкодавця особисто, з заявою про прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку в порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Зі спливом шестимісячного терміну з дня смерті спадкодавця, необхідно звернутися до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Юристка розповіла про особливості спадкування земельних ділянок, про колізії, які можуть виникати в ході спадкування. Які документи повинні мати спадкоємці або люди, що претендують на спадок? Яка процедура оформлення таких документів?
Якщо ви маєте питання щодо спадкування земельної ділянки, ви маєте можливість отримати детальну інформацію у відео.


Запис етеру 


Богдан Красавцев. "Еко-історії для моїх маленьких друзів"

8 червня на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася онлайн-зустріч з письменником і журналістом Богданом Красавцевим, автором книжки "Еко-історії для моїх маленьких друзів" та збірки "Еко-віршики", керівником ГО "Екологічна нація".

Богдан Красавцев — український письменник, журналіст. Пише для дітей та дорослих. У своїх творах пропагує цінності дбайливого ставлення до природи, взаємоповаги між людьми та любові до Світу. Кредо автора — саджай дерева, попри дроворубів.
Громадська організація Екологічна нація - неприбуткове об'єднання однодумців, яке просуває екологічний світогляд серед українців та землян через творчість, любов до людей і добрі справи. Екологічна нація існує з жовтня 2020 року. Головний фокус організації спрямований на дітей та молодь.

Як Богдан Красавцев відчув поклик стати еко-просвітником? Як створювалась громадська організація "Екологічна нація"? Чи легко створити екологічну організацію? Як виховати еко-мислення? З чого треба починати і як діяти для цього? Як виховати у людей еко-звички? Еко шлях – це любов і повага до всього навкруги. Найлегшим і найпершим кроком в напрямку до еко-свідомості - свідомий вибір людей не купляти поліетиленові пакети. Ось такий на перший погляд легкий крок, який реально може зробити кожна людина вже сьогодні.
Богдан Красавцев розпочав свій творчий і професійний шлях з роботи журналіста, який писав на екологічні теми. І це стало поштовхом до розвитку й прогресування його еко-свідомості. І це стало справою його життя. Він написав книжку на екологічну тему для дітей, тому що діти – це чиста дошка, на якій можливо й потрібно написати екологічні програми на майбутнє.
Богдан Красавцев розповів про діяльність ГО "Екологічна нація" та про електронну збірку "ЕКО-ВІРШИКИ".


вівторок, 8 червня 2021 р.

10 причин відпочити за будь-яких умов!

7 червня на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася онлайн-зустріч «10 причин відпочити за будь-яких умов!». Вебінар, присвячений активному відпочинку, від тренерки з м'яких навичок, коуча, методологині освітніх програм Вікторії Дівоньки у рамках проєкту з особистісного розвитку «ReСтарт».

Психологиня детально розповіла про 10 причин, які показують, що час відкласти справи, відпочити. Які ж це причини:
  • ми відчуваємо втому (які є критерії фізичної, психологічної та моральної втоми і що відбувається з нашим організмом);
  • ми маємо проблеми зі сном;
  • ми маємо проблеми з апетитом;
  • ми не можемо зосередитися;
  • ми невиправдано дратівливі;
  • нав’язливі думки;
  • бажання побути на самоті;
  • ми не відчуваємо радості від тих речей, від яких раніше ми отримували задоволення;
  • безлад навколо (в квартирі, на робочому столі тощо);
  • повна відсутність мотивації й амбіцій.
Вказавши причини, за якими людський організм «кричить» і «благає» про відпочинок, Вікторія Дівонька дала конкретні поради для допомоги своєму організму і звернула увагу на корисні дрібниці, які треба мати на увазі кожному.
Адже літа ніхто не скасовував і потреби організму у повноцінному відпочинку теж! Основне завдання відпочинку – наповнити нас енергією й дати нам задоволення.


субота, 5 червня 2021 р.

Книги про війну АТО/ООС: читати чи відкласти на потім?

4 червня на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася онлайн-зустріч із Ганною Скоріною, незалежною дослідницею книг про російсько-українську війну, блогеркою, авторкою проєкту #Книги_про_війну "Книги про війну АТО/ООС: читати чи відкласти на потім?"

У межах просвітницького проєкту "Перечитати війну" на вшанування подвигу українських вояків укотре згадуємо події російсько-української війни, відображені в книжках учасників бойових дій, волонтерів, журналістів та простих очевидців.
7 років тому, протягом червня–липня 2014 року українське військо, що складалось із регулярної армії та добровольчих загонів, зупинило просування російської окупації та звільнило від бойовиків частину захоплених територій Донеччини та Луганщини. Звільнення розпочалося 3 червня 2014 року. До цієї дати і приурочено серію зустрічей на тему російсько-української війни.
Тема війни на Донбасі болюча та викликає багато суперечок. Так само і книжки про неї. Хтось не готовий читати про АТО, бо «не витримує психіка». Комусь важко, бо «як пости у соцмережах ці тексти — норм, але до літератури їм далеко». Інші вважають, що такі книжки — скоріше інструмент реабілітації для бійців, які пройшли всі кола пекла. Про російсько-українську війну пишуть не тільки військові, а й журналісти та письменники. Література про війну - це література фактажу, вона заснована на реальних подіях, на власному досвіді. І цим вона цікава й цінна.
З чого почалася цікавість Ганни Скоріної до книжок про війну? Що дало поштовх для цього? Як вона це робить? Які результати її важливих досліджень? Які прогалини є в українському літературознавстві щодо книг про війну? Які має розвиватися література такого напрямку і що для цього треба зробити?
Письменниця побудувала свою розповідь, спираючись на книги про російсько-українську війну, які є фондах бібліотек Солом'янського району.
Ганна Скоріна - бібліотекар за освітою, власним ентузіазмом вивчення сучасної мілітарної літератури надихає бібліотекарів Солом’янки і не тільки.