#Що_Читати

Таня-Марія Литвинюк

Очевидно, усе колись станеться:
сніг розтане, і бажане збудеться,
хтось зустрінеться, хтось розстанеться,
хтось згадається, хтось забудеться…
Очевидно, усе колись зміниться:
одяг зноситься, крейда змиється…
Хтось прийме все як дань – і змириться.
В когось море в очах поміститься.
Очевидно, усе десь зазначиться:
день мине – і важливе відбудеться.
Різні люди нитками по вулицях –
десь зав'яжеться, десь розпуститься…
І на кожному кроці тишею:
"Хтось загубиться, хтось залишиться..."

***
знаєш а я по вівторках думаю про високе
перетасовую ноти октави бажання стільці пересовую
перефразовую речення переміксовую
літери рими валети валізи зорі
перефарбовую
жовте червоне біле
світло до світла так ніби тіло до тіла
знаєш а я по вівторках людям в метро підморгую
просто прикольно дивитись в зіниці здивовані
сонні веселі сумні у обличчя потомлені
очі зелені блакитні пусті відсторонені
знаєш а я по вівторках як гудзик відірвана
навпіл поділена дійсність — монета розмінна
міряю кроки з промінням поперемінно
місто моє ніби жінка з обличчям зміненим
пошепки майже навпомацки майже ехом
місто моє дим цигарок відхекує…

***
БЛИЗЬКО (з помилками)
Близько не той, хто близько, а той, хто близький.
Тільки ніхто не близький і ні з ким не близько.
Люди ще вірять, що я малолітнє дівчисько –
люди мені пробачають мої помилки.
Так і живемо – тільки мені занизько.
Вкотре підводжу риску під тим, що вже.
Люди ковтають мене, як солодке драже.
Люди вивчають мене, ніби мову англійську.
Сонце до сонця – два сонця, безсоння моє.
В цьому мінливому світі усе перемінне.
Той, хто уміє програти, уже виграє.
Я заплітаю волосся, неначе проміння.
Світ мені світлом, кожен, хто близько – близький.
Світ мені словом, кожен далекий – далеко.
Люди цитують мене як найкращі книжки.
Можна здуріти – як їм зі мною нелегко.
Літо торкається липнем, було-не було?
Близько не той, хто далеко, а той, хто неблизько.
Люди сприймають мене, як сигнал НЛО.
Люди чекають чудес, ніби дами валетів.
В цьому мінливому світі – усе помилки.
Близько не той, хто неблизько, а той, хто близький…

***
одягаєш свою безтурботність як сукню – усе тобі легко,
усе тобі добре, усе тобі завжди на краще…
а коли починається тиша – повітря важчає,
осідає на плечі мовчанням і світлим сумом.
ти щаслива людина – оця твоя чесність підшкірна
приростає до тиші, гартує дівчачу природу…
а коли починається вічність – каміння у воду;
ти щаслива людина – ти носиш під серцем покірність.
відчувай себе морем: прибоям ніколи не боляче,
між всіма берегами найлегше – собою залишитись;
а коли починається небо, потрібна тиша,
а коли починається вітер – потрібна свобода.
***
давай про хороше
так ніби цукерки випрошую
пришли мені смайлик хоча б електронною поштою
мені вже все рівно що далі хто далі і скільки я коштую
читай між рядків
у мене волосся коротшає
давай про хороше
про хмари дахи дні народження
про ввімкнені фари вночі і усіх перехожих
про те що невдовзі ми просто зустрітися можемо
читай між рядків
у мене волосся коротшає

***
Миру тобі, миру, мій світе…
Миру тобі, миру, мій світе, милості,
Божої милості, милий, людської мудрості.
Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять.
Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть.
Миру тобі, миру, мій світлий, милості,
змучений мій, сили тобі, мужності.
Хай твої ріки наші гріхи вихрестять,
хай твої води стануть нової міцності.
Миру тобі, миру, мій світе, милості.
Музики, милий, чистої, поруч – людяних.
Хай тобі стане неба на всіх зневірених.
Хай тобі стане віри на всіх розлюблених.

Бажаєте прочитати збірку повністю та знайти свої улюблені рядки? Книга Тані-Марії Литвинюк "Містами" чекає вас на абонементі Бібліотеки Сковороди за добре вам знайомою адресою: вул. Освіти, 14-А.

Працюємо для вас з понеділка по четвер до 19:00, в суботу до 18:00, а в неділю до 17:00.