Обмін досвідом в рамках проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра"

12 березня Бібліотека Сковороди взяла участь в обміні досвідом фасилітаторів міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра", що відбувся у медіацентрі Французький інститут в Україні.

Нагадаємо, кілька столичних бібліотек, серед них і наша, з вересня минулого року є партнерами міжнародної ініціативи "Бібліотеки без кордонів" (Bibliothèques Sans Frontières, Love for Livres) та проводять сесії з бібліотерапії. Ми провели вже шість Емоційних читань – тож знаходимося на самому екваторі проєкту.

Досвід у всіх колег різний, але цікавий. І його важливо було проговорити в присутності представників проєкту: пані Каміль та психологині, що наразі курує цей напрям, – Оксани Матвєєвої.

Розпочали з екскурсії інститутом, його бібліотекою, яка містить перекладені українською мовою твори французьких письменників та найвідоміші твори українських письменників французькою. І зветься проєкт культурного обміну не абияк, а "Сковорода"!

Обговорення напрацьованого досвіду було бурхливим та плідним. І дійсно було чим поділитися! Організатори проєкту з великим зацікавленням і увагою дослухалися до нашого досвіду, адже більшість сесій проводилися за досить складних умов.

На запрошення організаторів Бібліотека Сковороди як волонтер провела коротеньку сесію "Психологія емоцій". Оскільки фокус-темою сесії була суспільна стійкість, а зустріч відбувалася напередодні Дня добровольця, ми вирішили представити європейським колегам сучасну українську, добре проартикульовану світоглядну книгу про російсько-українську війну.

Такою, на наш погляд, є збірка есеїв військового письменника Артура Дроня "Гемінґвей нічого не знає". Нею ми мали намір висвітлити точки перетину цивільного і військового світів, єдність і взаємопідтримку людей у складних умовах, людяність під час війни.

Фасилітатори на годинку посіли місця учасників проєкту. Працювали з есеєм "Фотографіями в телефоні", в центрі якого щемка тема – дитина і війна. Разом з тим, він прекрасно ілюструє, що й на війні є місце справжньому життю та справжнім почуттям.

Материнські емоції зашкалювали, адже йшлося про теплі взаємини військових та 9-річного хлопчика в сірій зоні на Донеччині. Але водночас це принесло розуміння того, як краще в майбутньому всім нам працювати з емоційно непростими темами.

Щиро дякуємо всім колегам за відкритість і зворотний зв’язок!