Емоційні читання: уривки з оповідань дослідниці етнопсихології Христя Кішик

5 березня у Бібліотеці Сковороди відбулися шості емоційні читання в межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра". Щоб попрацювати з родинними сценаріями та емоційною пам’яттю, ми взяли три уривки з оповідань "Мармуляда", "Молитва" та "Розмова" від дослідниці етнопсихології Христя Кішик.

О, книжка "Ану бігом ходіть їсти!" – це був дуже вдалий вибір! Притаманний авторці тонкий гумор та спостережливість допомогли розслабитися та щиро посміятися, що в наш час вдається нечасто.

У книзі добре опрацьовані жіночі ролі та зв’язок поколінь, де є все – від материнського тепла й опіки їжею як форми турботи до підсвідомого газлайтингу старшими жінками молодших, які постійно ризикують заморити голодом дітей і чоловіків. Чого тільки варта звичка казати "ходи їсти!" замість "я тебе люблю", "пробач", "дякую".

Багато хто з нас вийшов у світ зі стриманої родинної моделі. І відчуває на собі, як емоційна відстороненість батьків вплинула на особистість. А відсутність словесного вираження любові й ніжності та слабкий тактильний контакт болісно озивається в кризові моменти життя.

Ми проговорили приховані страхи, пов’язані з війною: від реального жаху (коли людина стає свідком) до екзистенційної тривоги за інших або перед невідомістю. Усі люди бояться смерті, втрати контролю, самотності й відкинутості, але відчувають це по-різному. Й оповідання "Молитва" допомогло це зрозуміти.

Оскільки на зустрічі йшлося про родину і про причетність людини до чогось більшого, це об’єднувало і працювало терапевтично. Ця тема невичерпна. Як не крути, всі ми черпаємо сили зі свого роду, за яким – тисячолітній досвід виживання й адаптації.

Розійшлися дещо схвильованими, але радісними. Чи не диво: прочитали три невеличкі тексти, а видихнули багаторічну напругу, біль і радість.

А ще цього разу в залі було світло і майже тепло! Невеличка зміна локації через ремонтні роботи додала новизни відчуттям. Тож емоційна втома від складної зими й робочого дня швидко відступила. А це саме те, чого ми прагнемо.

Дякуємо Love for Livres та Bibliothèques Sans Frontières за те, що допомагають у непростий час зробити звичне незвичним і ресурсним!