У неділю 26 жовтня читальна зала Бібліотеки Григорія Сковороди перетворилася на поетичну творчу майстерню, до якої завітали сучасні українські поети, редактори, перекладачі й поціновувачі віршованого слова – Тетяна Шпичук, Інна Ковальчук, Оксана Стоміна, Ігор Рубцов, Ірина Лівобережна, Тетяна Лавинюкова, Леся Шаповал та інші.
В живому діалозі спілкувалися про те, що таке справжня поезія, які її ознаки, і чим вона відрізняється від звичайного віршування. Теми цього разу були розмаїті – від математики й логіки до музики й естетики в поезії. Звісно ж, не оминули й теми штучного інтелекту!
Думки в чомусь збігалися, десь різнилися. Однак усі зійшлися на тому, що дізнаватися щось нове завжди цікаво!
Поезія – це не просто слова. Це ритм, гармонія, внутрішня робота, що формує людину. Це думка, яка не ховається в глибинах, а дає ясність читачеві. Як каже поетеса і редакторка Тетяна Шпичук, поет зростає на книжках – і це зростання вимагає зусиль, щирості, майстерності. А й справді: кожен поет є найперше читачем!
Поетеса й перекладачка Інна Ковальчук нагадує: художнє слово не описує – воно показує. Через метафору, через настрій. Поет мусить мати поетичне чуття, як композитор має музикальний слух. А перекладач мусить спершу досконало володіти рідною мовою, а тоді вже – мовою, з якої перекладає.
Ольга, філософиня за освітою, говорить про глибину і внутрішню логіку тексту. Поезія – це свідчення, це мука від фізично пережитого, це досвід, адже творити поза матрицею свого часу неможливо. Пані Оля каже, що в цифрову епоху світ “заходить вглиб себе”, люди розкомуніковані. Це – колосальний досвід і виклик для людства. Змінюється швидкість, мислення, глибина, спосіб розкриття автора у творах. Ви замислювалися, якими будуть твори майбутнього?
Поетеса Оксана Стоміна стверджує: справжня поезія – це та, що викликає мурахи, легко запам’ятовується, ллється в душу навіть у перекладі іноземною, має небанальність і музичність, а збірку поезій автора таких рядків хочеться "схопити і побігти додому читати". Сама ж вона, за її відчуттями, пише заради участі в процесі творення поезії про пережитий досвід.
Поет Ігор Рубцов говорить про високі зразки поезії та про правдиві вірші-свідчення. Потреба є в різних творах, проте перші можуть бути недосяжними, а другі – недосконалими за формою, але потужними за суттю. Поезія – це трансформація, це спільне переживання автора і читача.
Поетеса Ірина Лівобережна вважає, що начитаність і чуттєвість – те, що робить авторську поезію неповторною. Взірцем для себе називає сучасну поетесу Інесу Доленник, зачитує два її вірші й дарує бібліотеці антологію "Обпалені крила", де є вірші обох поетес.
Леся Шаповал згадує батька Івана Шаповала – поета, який писав потай. Його збірка «Напившись з срібного ковша» була видана вже після його смерті та стала діалогом між поколіннями. Вірші – глибокі, проникливі, справжні. Також Леся говорить про прикру закономірність – недооціненість низки поетів, які справді варті того, щоб їх читали, і звертає увагу на їхні імена.
Тетяна Лавинюкова говорить про улюблені сонети, "вінки" і "корони" сонетів та про майстрів форми. Її улюблений поет – Максим Рильський. Поціновує вона також творчість сонетярів, таких як молодий поет Артур Курдіновський із Харкова. Завдяки пані Тетяні ми пригадали, що таке «вінок сонетів» і «корона сонетів», і чим вони відрізняються
Поетеса Тетяна Яровицина (вона ж модераторка зустрічі) згадує про сонетярку та перекладачку Надію Чорноморець, яка нещодавно відійшла у вічність. Остання її книга "Доріг лабіринти, думок витинанки" є в фондах нашої бібліотеки, її подарувала онука Віра незадовго до смерті бабусі. Пані Надія неодноразово відвідувала наші поетичні зустрічі, і ми з великим теплом говоримо про її талант, чуйність і делікатність. Тетяна також ділиться власними спостереженнями щодо поезії, але більше слухає і фіксує думки інших, щоб нічого важливого не пропустити.
Пан Іван, перекладач, ставить запитання: чи несе перекладач відповідальність за авторизований переклад? А як щодо актуальності популярних свого часу бардів та перекладів українською їхніх текстів? – і ми намагаємося спільно знайти відповіді.
Пані Альбіна, читачка й завсідниця наших зустрічей, відгукується: поет може висловитися так, що перехоплює подих! Іншій нашій постійній відвідувачці, пані Людмилі, справжня поезія навіює музику сфер, і вона готова заплакати. А пані Наталя з усмішкою резюмує: наш народ талановитий — і поплачеш, і посмієшся!
Улюблені автори та джерела натхнення наших гостей – Ліна Костенко, Борис Олійник, Вадим Крищенко, Максим Рильський, Ірина Жиленко, Віталій Іващенко, Надія Чорноморець, Інесса Доленник, Сергій Осока, Наталка Фурса, Сергій Татчин, Станіслав Чернілевський, Ілля Чернілевський, Оксана Стоміна, Артур Дронь, Клубук Василь, Олег Криворот, Артур Курдіновський… А ваші?
Наступного разу (це буде вже у січні) продовжимо знайомитися з тонкощами поетичного письма й виконаємо цікаве завдання, яке нині, за браком часу, зробити не встигли. Якщо ви також небайдужі до поетичного слова, долучайтеся до нашого кола!
#Поетичні_читання_на_Освіти
Немає коментарів:
Дописати коментар