Відеоказка: В.Сухомлинський "Гавеня і Соловей"

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек

Сьогодні, 30 вересня, ми відзначаємо Всеукраїнський день бібліотек!

Ми, зіткнувшись з екстремальними умовами після повномасштабного вторгнення, стали вартовими нашої культурної спадщини. Ми показали, що наша місія — це не лише зберігати знання, але й захищати їх від рук агресора.

З професійним святом нас!

29 вересня - День пам'яті жертв трагедії Бабиного Яру

29 вересня - День пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру, один із найжахливіших злочинів нацистів часів Другої світової війни.

Пропонуємо літературно-історичну відеокомпозицію-спомин «Бабин Яр: історія мовою насилля».

ВІДЕО

Анонс недільної зустрічі 1 жовтня

1 жовтня, о 12:00 Центральна бібліотека Солом'янки вже традиційно запрошує на чергову літературно-музичну зустріч для тих, хто хоче і любить співати.

Цього разу пісні будуть присвячені Дню захисників і захисниць України, Покрові Пресвятої Богородиці Марії захисниці Українського козацтва, дню створення УПА та дню музики.

Спеціальний гість — Дмитро Лінартович, той, хто пройшов крізь справжній вогонь війни. Актор театру, кіно й дубляжу, співак, а з серпня 2022 року — військовослужбовець Збройних Сил України. 

Дмитро виконає свої словоспіви і презентує свою першу книгу «Словоспіви».

Недільна літературно-музична зустріч "Квіти, як символ незламності"

У неділю, 24 вересня Центральна бібліотека Солом’янки, що на Освіти, 14а провела літературно-музичну зустріч на тему: «Квіти, як символ незламності».

Спеціальною гостею зустрічі була поетеса, активістка та волонтерка – Тетяна Лавинюкова, яка представила літературно-музичні твори присвячені квітам, як символу незламності і свободи України. Пані Тетяна підготувала об’ємний матеріал, а саме вірші, пісні, фото та відео квіткових арт-інсталяцій на яких були висаджені дивовижні квіти, як символи незламності та незборимості духу України. Ці дивовижні композиції живих квітів Тетяна Лавинюкова збирала по всіх районах м. Києва, серед них: маки, тюльпани, волошки, мальви, троянди (ружі), чорнобривці, хризантеми, барвінок і звичайно найголовніший символ України – Червона Калина.

Учасники зустрічі виконували різні пісні присвячені квітам, а також постійні відвідувачі бібліотеки, а особливо літературно-пісенних зустрічей Руслана П’ятницька та Максим Кірсанов, як солісти, виконали наступні пісенні твори: «Бузкове щастя», «Троянди кохання» на вірші Т. Лавинюкової, «Мальви» Володимира Івасюка та інші.

Наступної неділі, 1 жовтня, запрошуємо на літературно-музичну зустріч, що буде присвячена Дню захисників і захисниць України, Покрові Пресвятої Богородиці Марії захисниці Українського козацтва, день створення УПА та дню музики. Запрошений спеціальний гість Заслужений актор України, актор театру, кіно і дубляжу, військовий ЗСУ, учасник бойових дій Дмитро Лінартович, який виконає свої словоспіви і презентує свою першу книгу «Словоспіви».

ВІДЕОЗАПИС

"Подорож як сенс життя". Відеокомпозиція до Всесвітнього дня туризму

27 вересня, з метою популяризації туризму, висвітлення його внеску в економіку світової спільноти, розвитку зв'язків між народами різних країн, відзначається Всесвітній день туризму та День туризму в Україні.

Для всіх любителів подорожей пропонуємо відеокомпозицію про унікальні та неймовірно гарні кар'єри Житомирщини "Подорож як сенс життя".

ВІДЕО

Міжнародний бібліотечний форум-2023 у Львові

Вже багато років поспіль двічі на рік культурна спільнота України збирається, щоб обмінятися досвідом та свіжими думками, зробити підсумки минулого та визначити тренди бібліотечного майбутнього: спочатку це була Щорічна конференція Української бібліотечної асоціації в листопаді у Києві, а з 2010 року додався Міжнародний бібліотечний форум у вересні у Львові.

Щороку ці події мають свій присмак і свою особливість. Бо ж, чим живе суспільство - тим живуть і бібліотеки. Але не просто живуть, а працюють та розвиваються з огляду на суспільні інтереси.

19-22 вересня Львів жив під гаслом "Бібліотека вільних людей" - Центр Митрополита Андрея Шептицького, Бібліотека Українського католицького університету, Львівська обласна бібліотека для дітей, Науково-технічна бібліотека Національного університету "Львівська політехніка" приймали ХІІІ Львівський бібліотечний форум.

Працівники публічних бібліотек нашого району долучилися до роботи форуму: завідувачі бібліотек та відповідальні працівники брали онлайн участь у роботі різних тематичних секцій та панелей; завідувачка бібліотеки "Солом'янська" Оксана Овчарова взяла участь у підготовці та проведенні дискусії "Як розмовляти з дітьми про війну" з письменницню, арт терапевтом Катерини Єгорушкіної під час панелі "Бібліотеки у психологічній підтримці"; а директор ЦБС Солом'янського району Іванна Щербина, будучи у складі програмного комітету форуму, була співорганізатором панелі "Бібліотеки у психологічній підтримці" та модерувала панелі "Бібліотеки (для) майбутнього", де відбулися мотиваційна лекція "Мистецтво запалювати зорі" за участі голови Наглядової ради "Українського ветеранського фонду", військового капелана, письменника Андрія Зелінського та відкрита професійна розмова "Відновлювати не треба змінювати".

То про що ж, власне йшлося на форумі, порядок денний якого формували ті, хто тримає руку на пульсі викликів сьогодення?

В перший день українські та міжнародні гості та учасники форуму говорили про культурний тил, його стійкість, незламність, опір окупантам та про бібліотеки як вагому складову національної безпеки.

 

Другий день був присвячений бібліотекам України як хабам цифрової освіти та осередкам волонтерського руху, які не чекаючи вказівок, працюють на випередження, забезпечуючи запити та потреби людей у інформаційно-осаітніх та соціокультурних послугах.

У третій день говорили про психологічну підтримку. Важко переоцінити значення бібліотерапії у житті людей. Мільйони українців знаходять підтримку та розраду в таких простих речах як книга, творчі та культурні заходи, просте людське спілкування які сьогодні пропонуються бібліотеками.

І останній день форуму був присвячений майбутньому. Мотиваційні лекції та професійні дискусії були спрямовані на пошук відповідей, як в умовах війни знаходити можливості, сили, натхнення щоб працювати на перемогу, відповідати на виклики майбутнього, розвивати бібліотечну галузь України та бути гідними учасниками світової бібліотечної спільноти.

Ярослав Мудрий - Великий князь Київський

За наявними літописними даними, цього року виповнюється 1045 років з часу народження Ярослава Мудрого – князя з династії Рюриковичів.

Звісно, що шлях «нагору» до князівського палацу в Києві не був легким і простим. Він почався ще у десятирічному віці, коли батько – князь Володимир - призначив Ярослава керівником Суздальської землі. Через п’ять років, у 1015-му, дізнавшись про смерть батька, Ярослав вирішив взяти на себе київський престол. І йому це згодом вдалося, пройшовши через тернистий шлях поразок, перемог та перемовин.

Біографія Ярослава Мудрого налічує багато державницьких досягнень, серед яких: укладання перших писаних збірок законів «Руська правда» та «Правда Ярослава», започаткування практики перекладів іноземних рукописів і книг на давньоруську мову, заснування школи і бібліотеки при Софійському соборі в Києві, спорудження фортифікаційної частини давнього Києва (простими словами – «місто Ярослава»), сприяння заснуванню перших монастирів на Русі, тощо.

За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: у 1039-му документально затверджено існування Київської митрополії.

Але головне – Великий князь Київський заклав основу для подальшого об’єднання руських князівств в єдину велику державу. Отже, київські нащадки давнього князя-варяга Рюрика зміцнили владу і правили, зокрема, і на великій території сучасних Росії та Білорусі – у князівствах Новгородське (яке тягнулося на північ до Білого моря), Ростово-Суздальське, Смоленське, Муромо-Рязанське, Полоцьке.

Хоча в подальшому, на жаль, ця форма передачі влади все одно не врятувала велике князівство від братовбивчого кровопролиття.

Ярослав Мудрий вивів на новий рівень міжнародну політику тогочасної Київської Русі. Він вважав династичні шлюби дуже корисними для зовнішньої політики і на прикладі своєї родини довів це.

Дружиною самого князя була шведська принцеса. Усі п’ятеро синів князя взяли шлюби з представницями європейських правлячих династій з Англії, Данії, Німеччини, Польщі, Візантії.

Доньки Ярослава - Єлизавета, Анастасія, Анна і Агата - стали королевами Норвегії, Словаччини, Франції та Англії.

Чому ж саме Ярослава Володимировича назвали «Мудрим»? Серед істориків переважає думка, що через його законотворчу та просвітницьку діяльність.

Є літописні дані про те, що князь мав величезну власну бібліотеку, але яка згодом зникла.

До речі, в Києві є вулиця Ярославів Вал, де нині немає ніякого валу чи хоча б насипу. Однак до середини ХІХ ст. вздовж лінії цієї вулиці існували залишки оборонних укріплень часів Київської Русі, звідки згодом і виникла назва цієї дуже атмосферної столичної вулиці.

А ми запрошуємо вас до Центральної бібліотеки Солом’янки, де з книг можна дізнатись ще багато цікавого про Ярослава Мудрого та період його князювання у Київській Русі.

"Сакральні квіти України". Недільна зустріч в Центральній бібліотеці Солом'янки

"Сакральні квіти України" – тема, яку розкрили учасники літературно-пісенної зустрічі, що відбулася у неділю, 17 вересня у Центральній бібліотеці Солом’янки

І знову цього разу головними героїнями були спеціальні гості Світлана Грамм – художниця та Аліна Третяк – журналістка, поетеса, драматургиня і казкарка, які цікаво розповіли про те, які саме квіти і трави ростуть в Україні і чому ми їх називаємо сакральними.

Серед цих квітів: маки, чорнобривці, барвінок, волошки, матіоли, папороть, рута-м’ята та інші. Через поезію, пісні, художні картини, історії учасники зібрання дізнавались сакральну суть походження неповторних українських квітів. 

Прозвучали три прем’єри пісень «Льонок», «Червоні маки» та «Веселі чорнобривці» у виконанні постійної відвідувачки недільних зустрічей та користувачки бібліотеки Руслани П’ятницької та нашого працівника Ігоря Якубовського на вірші Аліни Третяк, а також інші народні та авторські пісні.

Поетичними були розповіді художниці Світлани Грамм про квіти із показом своїх картин на яких були намальовані квіти, і поетеси Аліни Грамм, яка розлого розповіла про трави України, описавши про них у своїх віршах.

Не обійшлося також без яскравих виступів наших незмінних постійних друзів-користувачок бібліотеки поеток Тетяни Лавинюкової та Ірини Лівобережної.

На святі були присутні нові гості, які із дивуванням сприймали все, що відбувалося у читальній залі бібліотеки, отримавши заряд позитивних емоцій, а також активно долучались до колективного співу.

ВІДЕОЗАПИС

Осіння пора - час одружень

В двадцять першому столітті одруження стаються протягом усього року. Але в недалекому минулому наші предки, які хотіли створити сім'ю, чекали на осінь. 

Чим не привід додати собі життєвої мудрості з цієї теми, прочитавши щось із підбірки книг про стосунки в парі:

• "Збудуй міцну сім'ю". Ґері Чепмен ("Bookchef", 2020) - паралель між спорудженням будинку і розбудовою стосунків з ідеями, як зробити сімейне життя затишним і комфортним.
• "Любов та бюджет", Любомир Остапів ("Yakaboo", 2020) - для тих, хто вчиться керувати спільним сімейним бюджетом.
• "Люби без ілюзій", Анна Топіліна ("Yakaboo", 2021) - про те, які саме марні очікування заважають розвитку здорових стосунків
• "Кохана, коханий, а може мир", Марек та Марта Бабік ("Свічадо", 2023) - про те, що фанатичне прагнення досконалості в стосунках - глухий шлях, і про важливість емоційної присутності.
• "Секрети успішних сімей", Артем Толоконін ("Bookchef ", 2019) - про те, що всі ми родом із сім'ї, і як окремі взяті звідти моделі впливають на наші подружні стосунки.
• "Рецепт ідеальної дружини", Карма Браун ("Книголав", 2022) - художня книга, в якій через сюжет передаються найрозповсюдженіші складнощі в стосунках пар.
• "Тільки нікому про це не кажи", Ірена Карпа ("Книголав, 2022) - художня книга, в сюжеті якої піднімається питання домашнього насильства і всього, що не прийнято "виносити на люди".
• "Жінки які кохають до нестями", Робін Норвуд ("Vivat", 2017) - про нездорові "жертви", на які йдуть жінки, щоб заслужити любов чоловіка.

Книги про стосунки з дітьми та виховний процес

Виховання дитини - тема, яка завжди актуальна.

Пропонуємо вам добірку книг для кращого розуміння як наші погляди на життя, сімейні традиції, шкідливі звички та інше впливають на формування характеру дітей. 

А також у деяких книгах розшифровка дитячих незрозумілих емоцій.

Насправді, книжок, вартих уваги, набагато більше...

1. "Як не зіпсувати життя своїм дітям", Ліндсі Паверс (Vivat, 2022).
2.  "Зі мною все гаразд", Катерина Чурсіна (Література та мистецтво, 2022).
3. "Неідеальний тато", Володимир Багненко (видавництво Мандрівниць, 2019).
4. "Як говорити, щоб діти нас слухали. Як слухати, щоб діти з нами говорили", Адель Фабер, Елайн Мазліш (видавництво Свічадо).
5. "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", Ліндсі К. Гібсон (видавництво Наталії Переверзєвої, 2021).
6. "Чого не вчать у школі", збірник з 10-ти книг (Моноліт-Bizz, 2022).
7. "Батьки 24/7. Як зберегти здоровий глузд", (Основа, 2021).
8. "Управління гнівом. Як реагувати на дитячі істерики", Мадонн Дені (Артбукс, 2020).
9. "Стосунки в родині", Вікторія Боярина, Юлія Твєрітіна (Yakaboo Publishing, 2022).
10. "Я спробувала все", Ізабель Фрільоза, (4МАМАS, 2023).

"Творча майстерня" в Цетральній бібліотеці Солом'янки

Червоний! Жовтий! Синій!

16 вересня наша «Творча майстерня» провела заняття присвячене вивченню змішування кольорів. Дітки дізнались, що будь який колір можна створити маючи в палітрі лише три основні фарби – червону, жовту та синю.

Творчою темою було завдання - створення композиції «Квіти для мами». Малята майстерно впорались з завданням, засвоїли нову тему та привітали мам яскравими листівками.

До 120-річчя з часу народження Юрія Перевузника

Цього року виповнюється 120-ть років із часу народження Юрія Перевузника – українського громадського та політичного діяча, міністра внутрішніх справ Карпатської України. У 1945-му році заарештований радянськими спецслужбами, відбув 11-ть років каторги у Сибіру, після чого важко хворим повернувся до Праги.

Він був один із засновників і провідних діячів української секції Чехо-Словацької Аграрної Партії, яка гуртувалася навколо газети «Земля і Воля» (виходила в 1934–1938; редактор С. Клочурак). 3 8-го березня 1939-го року очолював політичну організацію закарпатських українців – Українське Національне Об'єднання.

Після офіційного проголошення незалежності Карпатської України 15-го березня 1939-го року – міністр внутрішніх справ в уряді Ю. Ревая. Хоч і Карпатська Україна, як держава проіснувала тоді дуже короткотривалий період, але це була важлива історична подія продемонструвавши всьому світові, що на Закарпатті живуть українці, які бажають мати свою державність.

З початком окупації Карпатської України Юрій Перевузник разом з іншими керівниками на чолі з президентом Карпатської України Августином Волошином емігрував через Румунію, Югославію в Прагу, окуповану німецькими військами. З того часу працював у Празі в судових органах. У 1945-му році, після окупації Праги заарештований радянськими спецслужбами, вивезений до СРСР і засланий. Після звільнення жив у Празі, де і помер 17-го вересня 1966-го року.

15 вересня - Міжнародний день демократії

«Демократія – врядування іменем народу, силами народу і для народу»

За рішенням Генеральної Асамблеї ООН щорічно 15 вересня в світі відзначається Міжнародний день демократії. Це надзвичайно важлива дата і для України, наша держава ось уже кілька десятиліть рухається шляхом утвердження принципів народовладдя.

Демократія – універсальна суспільна загальнолюдська цінність, яка є фундаментальною основою для побудови принципів всіх провідних держав, співтовариств та союзів. Головними її ідеями є свобода та рівноправ’я, а принципи базуються на верховенстві прав людини. З грецької мови це слово перекладається як влада народу. У сьогоденному розумінні демократія – це політичний режим, за якого народ визнається єдиним легітимним джерелом влади.

Україна має власну тривалу та глибоко закорінену демократичну традицію. Елементи демократії були ще у Київській Русі, у козацькому самоврядуванні та організації міського життя на принципах магдебурзького права. Протягом століть українці зберігали свої автентичні риси, народну багату культуру, демократичні традиції та національну гідність.

Сучасна українська держава є демократичною за всіма юридичними ознаками. У Конституції України записано, що «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ».

На думку багатьох експертів війна в Україні в геополітичному плані – це протистояння демократичних держав, з одного боку, та автократичних, з іншого. Збройні Сили України та наші героїчні співвітчизники тримають небо над вільним світом. Ми воюємо за цінності свободи та демократії і висловлюємо вдячність іншим цивілізованим країнам світу за підтримку у цій боротьбі.

Літературно-музична зустріч "Квіти світу"

У неділю, 10 вересня Центральна бібліотека Солом’янки провела літературно-музичну зустріч, де присутні дізнавались про чудодійні «Квіти світу».

А допомагали розкривати тему спеціальні гості, Світлана Грамм – художниця, та Аліна Третяк – журналістка, поетеса, драматургиня і казкарка. Гості представили програму літературно-пісенних творів, художніх картин присвячених квітам світу.

Наповненими та цікавими були виступи наших постійних учасників зустрічі, поеток Ірини Лівобережної та Тетяни Лавинюкової. На вірші пані Тетяни прозвучала пісня на музику Ігоря Якубовського «Три квітки», яку представили Руслана П’ятницька та Ігор Якубовський. 

І цікаво усіх здивувала співачка із містечка Боярка Наталя Горенко, яка виконала три пісні серед яких «Акації білі», «Айстри» та «Троянди».

ВІДЕОЗАПИС

Анонсуючи наступну недільну зустріч хочемо запросити усіх охочих 17 вересня на чергову зустріч, тема якої «Сакральні квіти України», яку знову проведе творчий дует у складі Світлани Грамм та Аліни Третяк.

Друге заняття "Творчої мастерні" в Центральній бібліотеці Солом'янки

9 вересня пройшло друге заняття нашої художньої студії для дітей та підлітків «Творча майстерня».

Творчий розвиток дитини має починатись з простих кроків, так само як і шлях у велике мистецтво. Саме тому темою нашого заняття була «Геометрична композиція». Сьогодні дітки дізнались, що в основі професійної творчості лежать прості форми – коло,квадрат, трикутник.

Цікавою і самобутньою картину роблять базові художні засоби – лінія, крапка, пляма та дитяча фантазія. Пропонуємо ознайомитись з магією геометрії наших гуртківців на світлинах.

Іван Котляревський. До 254 річниці від дня народження

9 вересня святкує день народження класик української літератури - Іван Петрович Котляревський. Він відомий своїми славнозвісними творами "Енеїда" та "Наталка Полтавка".

Центральна бібліотека Солом'янки підготувала допис для дорослих і малих про цікавий та насичений життєвий шлях письменника та про його твір-зачинатель нової української літератури.

Актуальний графік роботи Центральної бібліотеки Солом'янки

 

9 вересня - День українського кіно

12 січня 1996 року Президент України своїм указом офіційно заснував відзначення Дня українського кіно.

Перша українська кінострічка була знята у вересні 1896 року в Харкові. Фотограф Альфред Федецький став першим українським оператором хроніко-документальних фільмів, знявши декілька сюжетів. Згодом в грудні того ж року в Харківському оперному театрі він влаштував перший публічний кіносеанс на території тогочасної Російської імперії.

Загалом у 1896-1897 роках Федецький зняв 5 фільмів. Однак треба розуміти, що це не був кінематограф в його сучасному розумінні, ба більше – це не було навіть схоже на стрічки з Чарлі Чапліном чи інші класичні приклади німого кіно.

Федецький знімав коротенькі сюжети про окремі події з життя тогочасного Харкова. Назви фільмів відображають канву змісту сюжетів, наприклад «Відхід потягу від Харківської станції» чи «Народні гуляння на Кінній площі в Харкові».

Багато хто бачив відомий 50-секундний кінофільм «Прибуття потяга на вокзал Ла-Сьота», знятий і показаний братами Люм’єр. Десь за схожим принципом фільмував події і Альфред Федецький. В ті часи народжувався кінематограф в усьому світі.

Ми пропонуємо умовний перелік «ТОП-10 фільмів, які має подивитись кожен українець». Українець за власним відчуттям, самоідентифікацією, усвідомленим вибором в житті.

Враховуючи, що ми відзначаємо День українського кіно, то і фільми в нашому переліку саме про Україну та українців.

Але, друзі, не обмежуйте себе лише цими 10-ма фільмами.

«Земля»
1930 рік

«Тіні забутих предків»
1965 рік

«Білий птах з чорною ознакою»
1971 рік

«Пропала грамота»
1972 рік

«Вавилон ХХ»
1979 рік

«Голод-33»
1991 рік

«Залізна сотня»
2005 рік

«Поводир»
2013 рік

«Кіборги. Герої не вмирають»
2017 рік

«Чорний ворон»
2019 рік

"Українська легенда театру та кіно". До 125 річниці від дня народження Наталії Ужвій

Наталія Ужвій – перша українська акторка, фільм за участі якої був відзначений Головним призом асоціації кінокритиків США і Вищою премією газети Daily News «За кращий іноземний фільм в американському прокаті 1944 року», а також призом Нацради кінооглядачів США.

А почалася творча дорога Наталії із епізодичної ролі квартирантки у п’єсі Габріелі Запольської «Мораль пані Дульської», яку вона зіграла в аматорському театрі у містечку Золотоноша, Черкаської обл. А коли у 1922-му році переїхала до Києва – відбулася її доленосна зустріч із Іваном Мар’яненком, де акторка-початківиця потрапила у допоміжний склад Київського українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка. Згодом був Одеський драматичний театр, а у 1926-му Лесь Курбас запросив її до свого театру «Березіль». Її репертуар складає більше як 30-ть персонажів, серед яких головні та другорядні ролі.

Її гра вражала глядача реалістичністю, Наталі вдавалося розкрити душевні переживання героїнь. Вона не просто грала, а немов наново створювала образи, наповнювала кожного персонажа почуттями, оживляла, зливалася в одне ціле із своїм образом. Її серце кохало, палало пристрастями й ненавистю, розривалося од розпуки й оживало, щонайменшу емоцію пропускала через свою душу.

Та не все так гладко було у її долі. Н. Ужвій довелося разом із іншими акторами «Березоля» стати заручниками режиму, яких змусили підписати листа та виступити із трибуни з обвинуваченнями проти свого наставника – Леся Курбаса. Після розгрому театру «Березіль» Наталя переїхала до Києва де вже до самої смерті працювала у Київському державному академічному театрі ім. Франка.

Її найкращими ролями стали: Єлизавета, «Дон Карлос» (Фрідріх Шіллер, 1936); Марина Мнішек, «Борис Годунов» (Олександр Пушкін, 1937); Софія, «Останні» (Максим Горький, 1937); Варка, «Безталанна» (Іван Карпенко-Карий, 1937); Маруся, «Ой, не ходи, Грицю» (Ольга Кобилянська, 1938); Ганна, «Украдене щастя» (Іван Франко, 1940) Беатріче, «Багато галасу з нічого» (Вільям Шекспір, 1940).

У період німецько-радянської війни її найбільшим досягненням у творчій кар’єрі стала героїчно-драматична роль у фільмі «Веселка», де вона зіграла роль партизанку Олену. Кінострічка стала успішною навіть в американському прокаті, її переглядав президент США Франклін Делано Рузвельт.

За свої 88 років акторка зіграла понад 200 ролей у театрі і знялася у понад 20-ти кінофільмах.

У Києві поблизу театру імені Івана Франка, на будинку по вулиці архітектора Городецького, 17 (там Наталя Ужвій мешкала останні роки життя) встановлено меморіальну дошку. У «Пущі-Водиці» діє створений нею Будинок ветеранів сцени, що має її ім’я. А відомий скульптор Матвій Манізер увічнив Наталію Ужвій в образі Катерини – героїні поеми Тараса Шевченка.

"Багатий зайчик". Відеоказка

Лазар Бродський. До 175-річчя від дня народження

Про Лазаря Бродського кияни із вдячністю згадують дивлячись на історичні споруди Бесарабського ринку, Театру оперети, Київської синагоги тощо. До їхнього будівництва причетна ця унікальна людина – успішний бізнесмен, філантроп, меценат, цукровий король та власник імперії «білого золота».

Отримавши в спадок цукрову імперію батька, він не тільки примножив її статки, а й зробив величезний внесок у суспільство та розвиток міста загалом.

Можна сміливо сказати, що найбільший талант Лазаря Бродського – це створювати. Неймовірно велика любов до міста, бажання його розвивати, освічувати людей, дбати про здоров’я містян - все це залишило величезний слід в історії Києва.

 

Народився Лазар Бродський 7 вересня 1848 року в сім’ї найавторитетнішого представника київського єврейства Ізраїля Бродського, відомого не тільки своїм багатством, а й широкою благодійною діяльністю. Його справу успішно перейняв син Лазар як у бізнесі, так і у меценацтві. У 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі Бродський отримав французький орден Почесного легіону за високу якість продукції своїх заводів. Та особливо вдячні кияни Лазару Бродському за благодійну діяльність, бо перелік його добрих справ нескінченний. Особливо значимі його пожертви на будівництво Київського Політехнічного інституту, на облаштування книгозбірні – читальні в Києві при Народному домі (нині Театр Оперети), на будівництво Протитуберкульозного санаторію у Пущі – Водиці. На його кошти було побудоване пологове відділення при гінекологічній клініці, дитяча поліклініка та лікарня для хронічно хворих дітей. Лазар Бродський був одним із засновників і головою Товариства боротьби із заразними хворобами. 

На його кошти в Києві створений найсучасніший на той час Бактеріологічний інститут (нині інститут епідеміології та інфекційних хвороб). У медичних закладах Бродського лікування хворих було безкоштовним не лише для єврейського населення, а й для всіх киян включно. Лазар Бродський дбав про поширення освіти серед євреїв, організував єврейське училище. На пожертви братів Бродських у Києві було збудоване Комерційне училище, Початкове технічне училище (з 1934 р. – Інститут електрозварювання ім.Є.Патона), а також Лазар Бродський збудував на свої кошти Чоловічу гімназію в Златопіллі.

Лазар Бродський помер 1904 року від цукрового діабету. Його смерть в якомусь сенсі можна назвати іронічною, адже власника цукрової імперії убив власний бізнес. Він залишив про себе чудову пам’ять успішної людини, яка досягала успіху в усьому, за що бралася: чи то в бізнесі, чи то в благодійності.

"Світлофор завжди на варті". Зустріч представників патрульної поліції зі школярами

5 вересня в Центральній бібліотеці Солом'янки відбулася цікава і пізнавальна зустріч для учнів 6 класу ліцею №144 ім. Ващенка.

Представники патрульної поліції, старший інспектор Микола та старша лейтенант Анастасія, провели зустріч під назвою "Світлофор завжди на варті". Під час цієї заходу діти отримали важливу інформацію про правила безпеки на дорозі, зокрема для велосипедистів, а також про правильний спосіб переходу пішохідних переходів.

Представники патрульної поліції розповіли учням про те, як важливо дотримуватися правил дорожнього руху , коли вони вирушають у подорож на велосипедах. Діти дізналися, як правильно користуватися світлофором, надавати пріоритет пішоходам та вчасно сигналізувати про поворот або зупинку.

Під час зустрічі діти задавали багато запитань, які стосувалися їхньої безпеки на дорозі. Патрульні інспектори поліції радо відповідали на всі питання і надали цінну інформацію, яка допоможе учням стати більш відповідальними учасниками дорожнього руху.

Зустріч "Світлофор завжди на варті" була корисною та пізнавальною для учнів, які тепер знають більше про безпеку на дорозі та правила ведення себе як велосипедисти.

Літературно-музична зустріч "Осінній день, осінній"

У ритмі осіннього вітру і гітарних акордів, 3 вересня у Центральній бібліотеці Солом’янки відбулася літературно-музична зустріч, для тих, хто хоче і любить співати. Перша зустріч після літньої перерви. І присвятили ми її осені.

Нагадуємо, що формат наших зустрічей дозволяє відвідувачам заходу, які не знають тексту пісні, мати змогу співати разом, адже ми завчасно друкуємо тексти пісень.

Тож, присутні із задоволенням підспівували бібліотекарю Ігорю Якубовському пісні на вірші Ліни Костенко, Данила Кулиняка, Бориса Олійника, Тетяни Яровициної, Ольги Ходацької, Леоніда Татаренка, Олександра Богачука та інших.

Ми раді, що наша бібліотека дає можливість розкриватися талантам. Постійна читачка і активна учасниця недільних музичних заходів Руслана дебютувала в якості співавторки музики до пісні на слова Ольги Ходацької, яку власне і виконала в дуеті з паном Ігорем Якубовським. Під кінець зустрічі читачка Анна, що прийшла на наші зустрічі вперше заспівала акапельно «Грона духмяні акації білої».

Також поетеси Ірина Лівобережна та Тетяна Лавинюкова зачитали кілька своїх осінніх віршів.

ВІДЕОЗАПИС

В наступну неділю, 10 вересня о 12:00 запрошуємо на музично-літературну зустріч «Квіти світу». Будемо розкривати тему квітів разом із спеціальними гостями, Світланою Грамм – художницею та Аліною Третяк – журналісткою, поетесою, драматургинею і казкаркою. Гості представлять програму літературно-пісенних творів, художніх картин присвячених квітам світу.

Перше заняття "Творчої майстерні" в Центральній бібліотеці Солом'янки

Творчість надзвичайно важлива складова розвитку дитини, адже допомагає виховати активну, креативну та щасливу особистість. Саме такими є відвідувачі нашої художньої студії для дітей та підлітків.

2 вересня «Творча майстерня» провела заняття до Свята Першого дзвоника. У комфортному та привітному просторі діти творчо розпочали навчальний рік.

Відповідно до теми заняття юні митці створили композиції з ілюструванням школи, навчальної атрибутики, школярів, а також отримали знання з основ композиції та живопису.

Заняття проходять щосуботи.

Обов'язковий попередній запис за телефоном: 044-243-74-90

Вулиця Освіти, 14а

Вхід вільний

Укриття є

Присвячується пам'яті захисників Донецького аеропорту

«Вони вистояли! Не витримав бетон!» – так кажуть про оборонців Донецького аеропорту, яких згодом почали називати «кіборгами».

Битва за Донецький аеропорт тривала 242 дні. Події розвивалися в два етапи: перший бій 26 травня 2014 року, коли збройні місцеві бойовики і російські військові увійшли на територію ДАП, та період боїв з вересня 2014 року до 21-22 січня 2015 року.

Показово, що найбільш драматичні події почали відбуватися на тлі підписаного Україною, Росією та представниками так званих ЛДНР, Мінського протоколу (який ще називають «Перша Мінська угода») 5 вересня 2014 року, а далі – 19 вересня - був підписаний відповідний Меморандум, який передбачав такі ключові моменти: припинення вогню, зупинку військ на поточній лінії зіткнення, встановлення 30-кілометрової зони безпеки, відведення важкого озброєння.

Паралельно в часі з цими нібито досягнутими домовленостями бойовики активізували спроби штурму Донецького аеропорту, використовуючи танки, РСЗВ, ствольну артилерію та міномети.

І потім були тижні та місяці кривавих боїв…

20 січня 2015 року проросійські бойовики підірвали термінал аеропорту. Бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилися, ховаючи під собою українських захисників. Водночас було здійснено кілька спроб доставити допомогу бійцям, але через повне оточення жодна з цих спроб не була вдалою, оскільки противник влучно розстрілював всю техніку, яка підходила до нового терміналу.

22 січня 2015 року вцілілі бійці відійшли з терміналу, однак багато поранених і контужених українських військових потрапили до полону.

З військової точки зору важливо те, що за час боїв українська армія встигла вибудувати оборону, створивши лінію укріплень навколо злітної смуги по периметру навколишніх населених пунктів.

Треба розуміти, що захисники вели найбільш важкі етапи оборони на морозі, фактично без води, окрім дощової чи талої. Вони мали лише піхотне озброєння, але піддавалися обстрілам з різноманітних видів зброї, у т.ч. важкої. Ця кількамісячна битва забрала життя близько 100 українських військових.

Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська!

Зустріч з отцем Андрієм Зелінським. До Дня пам'яті захисників України

Не існує більш потужного ресурсу в житті людини, аніж усвідомлений досвід. Усвідомлений досвід — найпотужніший капітал, який ми можемо інвестувати в проєкти нової якості себе і світу навколо нас.

Тільки тоді, коли моя свобода стає матеріальним (видимим) результатом — я можу відчути смак свободи і цей смак так важливо, аби батьки вчили дітей.

Смак перемоги — механізм, який дозволяє ніколи не приспати воїна в собі.

Такими (і не лише) життєвими орієнтирами ділився з аудиторією 29 серпня у День пам'яті захисників України голова Наглядової ради "Українського ветеранського фонду, викладач програми Етика-Політика-Економіка УКУ, співзасновник Української академії лідерства, отець Андрій Зелінський, презентувавши дві книги «Семенові зорі» та «Анатомія Воїна».

На зустрічі отець Андрій, спілкуючись із присутніми, простими словами та водночас дуже глибоко охарактеризував суть ідеї, яку він описав у книзі. Дав розгорнуті відповіді на запитання щодо символізму назви книги, часово-історичного виміру змальованих подій, про українську філософію софійності.

ВІДЕОЗАПИС

Книга «Семенові зорі» написана у новому жанрі казки з добрими очима, зміст якої якої полягає в тому, щоб ми змогли доторкнутись вічних цінностей та чеснот.

Для цього людина повинна збалансувати свій емоційний стан із раціональним зовнішнім і стати цілісною особистістю, яка здатна запалити зорі у іншій людині.

Книга писалася дев’ять років: у ній описані сенси нашого буття, життя, смерть, становлення особистості, служіння, свободу, вічність.

У основу філософської концепції книги автор ставить поняття Дивосвіту. Диво, подив як те, що спонукає людину розвиватися і в тому стані побачити реальність, це основна категорія, яку піднімає у своїй книзі.

Поняття Софійності народної мудрості, вітру, як волі, яка здатна запалювати зорі.

Серед образів Софійного Дивосвіту України є Іван Полюй, Іван Франко, Василь Стус, Григорій Піпський, Марія Приймаченко, Святослав Хоробрий, Григорій Сковорода.

 

Андрій Зелінський також підкреслив важливість питання відображення правдивої історії нашої землі, яку потрібно зараз по-справжньому вивчати, очистивши її від ідеологічних нашарувань, якою її нам подавали, ті, хто панували над українським народом.

 

У книзі «Анатомія воїна» автор показує про те з чого складається суть воїна, який живе у кожному із нас.

Воїн - це не тільки, і не стільки про військових.

За словами отця Андрія воїн, це — дух, який притаманний кожному з нас.

Однак, в багатьох цей воїн спить, і часто людина живе стереотипно, діє за чиїмись вставленими мірками, боїться ступити крок.

А воїн - це шлях. Не простий, однак дуже цікавий як знайти у своїй душі і розвивати себе, свою суть, свою ідентичність.

І наостанок декілька цитат:

Воїна не варто жаліти ним потрібно пишатися! 

Воїн повинен стати на захист правди і добра! 

Без віри воїна в собі ти легко приймаєш руйнівну брутальність!

Без прийняття воїна в собі тобі бракує повноти, цілісності, справжності, людяності!

Воїн живе у кожному проте не кожен у нього повірив!

Воїн, це твоя здатність до руху попри всі перепони! 

"Майстерня міста Києва 2023". До Дня Знань

До Дня Знань, 2 вересня, в рамках Київського форуму розвитку громадянського суспільства в парку "Відрадний" відбулась культурна акція "Майстерня міста Києва 2023".
Наші бібліотекарі вірять, що майстер-класи та конкурси вчать дітей сміливості робити власні вибори, розкривати свої здібності і покращувати навички.
Тож Публічні бібліотеки Солом'янки запропонували різноманітні культурно-просвітні активності, серед яких:
- виготовлення ляльок-мотанок
- витинанок
- браслетів
- книжкових закладинок
- конкурси за які можна було отримати призи.
Також під кінець заходу нашим майстриням-бібліотекарям було приємно отримати подяки за участь у "Майстерні міста Києва 2023".

  

"Українська - мова можливостей. Мовна стійкість.”

31 серпня в Центральній бібліотеці Солом’янки відбулася фінальна зустріч 16 хвилі розмовного клубу в рамках проєкту “Єдині”. Тема цього заняття була “Українська - мова можливостей. Мовна стійкість.”

На занятті була присутня учасниця пані Світлана, яка розповіла про свою особисту стійкість та наполегливість у переході на українську мову. 

Учасниця родом із Республіки Білорусь. Довгий час практикувала різні шляхи вивчення української, але, на жаль, російськомовне середовище та відсутність курсів української мови в Києві не сприяли покращенню навиків спілкування. Але пані Світлана не здавалась: наполегливо намагалася говорити українською в родині та продовжувала шукати курси української мови. Вона була дуже щаслива, коли натрапила на проєкт “Єдині”. Учасниця повідомила, що розмовний клуб став для неї чи не єдиною можливістю так багато спілкуватися українською, і не хвилюватися, що в співрозмовника не вистачить терпіння слухати її невпевнену мову.

Ми дивилися відео, де й інші люди розповідають про свої труднощі в переході на українську, про несприйняття друзів та оточуючих, про те, як інколи доводилося відстоювати своє право на спілкування державною мовою. Також ми розвінчували міти, придумані радянською та російською пропагандою, що стосуються української мови. 

Пані Світлана збагатила своє “мовне дерево” свіжими плодами: написала нові слова, якими тепер володіє завдяки проєкту “Єдині”. Завершили ми наш розмовний клуб теплою бесідою та смачним чаюванням.