"Її врода з першого погляду вражала всіх - і чоловіків і жінок". Зірка німого кіно Віра Холодна

"Вона була не просто вродливою, у ній була якась незвичайна привабливість, повна очарування й принад, що кінокамера тільки підсилювала"

Віра Холодна - українська акторка німого кіно. Народилася Віра в Полтаві 5 серпня (за деякими даними 1893 року. Вона прожила лише 26 років, але її життя було неймовірно яскравим. Навіть її смерть у лютому 1919-го була напрочуд загадковою. Ходили легенди та плітки, що Віру отруїли або застрелили, нібито вона була французькою шпигункою (або ж працювала на чекістів), говорили також, що Холодна взагалі інсценувала свою смерть, а сама втекла за кордон.

 

Акторкою Віра вирішила стати ще в 10 років, вона вмовила батьків віддати її до балетного училища. Ще в дитинстві Віра Левченко вражала своєю оригінальністю. Вона була ерудованою та могла нарівні спілкуватися навіть з дорослими. Одного разу Віра потрапила на виставу, де грала Віра Комісаржевська в головній ролі. Дівчина була настільки вражена грою примадонни, що у неї прокинулася величезна жага до театру.

У 1910 році Віра Левченко закінчила гімназію, а на випускному вечорі вона познайомилася з молодим студентом-юристом Володимиром Холодним. Вони закохалися один в одного з першого погляду та вирішили одружитися, незважаючи на несхвалення від обох родин. Їхнє весілля було скромним, адже Віра вирізнялася любов’ю до лаконічності та простоти. Володимир Холодний був азартним автогонщиком. Брав участь в автоперегонах та був видавцем першої в імперії спортивної газети "Авто". У 1912 році у Холодних народилася донька Євгенія, через рік подружжя взяло ще й прийомну дівчинку Нонну.

В ті часи кіноакторами могли стати різні люди, навіть не знайомі зі сценою та її умовностями, головне було мати природну міміку. Понад усе у цій сфері цінувалася ефектна зовнішність, вміння носити вишукані туалети та приймати красиві пози. Вважають, що під впливом великої Асти Нільсен Віра Холодна у 1914 року з’явилася на кінофабриці "Талдикін і Компанія". Та перший візит на студію закінчився лише пробами.

З початком Першої світової війни Володимира Холодного мобілізували. Віра, щоб покращити матеріальне становище родини, звернулася до режисера Владислава Гардіна і зіграла два невеликі епізоди, а потім їй дали рекомендаційного листа до фірми-конкурента, кіноательє "О.Ханжонков і Компанія". Там вона відразу знялася в головній ролі у "Пісні торжествуючого кохання" за повістю Івана Тургенєва. Це був великий успіх. Уже за рік після цього Віра Холодна знялася у 13 фільмах. Щоб подивитися на Холодну, перед театрами утворювалися величезні черги, а її шанувальники штурмували зали, виламуючи вікна та двері.

Закордонні режисери з Голівуда та Берліна пропонували Холодній великі гонорари, щоб вона погодилася зніматися у їхніх проєктах, проте вона відмовлялася, бо вже мала усе, про що мріяла. У квітні 1918 р. Віра із кіностудією Ханжонкова переїхали до Одеси. Крім зйомок в кіно, вона часто виступала на естраді. Ходили чутки, що у неї були закохані Мішка Япончик та Олександр Вертинський.

8 лютого Віра Холодна виступала на благодійному концерті в театрі. У цей день в Одесі було дуже холодно, глядачі сиділи в шубах, а акторка була лише в концертній сукні. Після цього вона почувалася дуже зле. Пізніше її застуда ускладнилася запаленням легенів, і через дев’ять днів акторка померла. Поховали Віру Холодну в Одесі, на Першому Християнському кладовищі. Нині її могила втрачена, бо на місці цвинтаря у 1937 комуністи облаштували "Парк імені Ілліча".

 

У спадок від Віри Холодної лишилося 4-5 більш-менш збережених кінофільмів, кілька уривків з інших стрічок, документальні зйомки похорону та фотографії.

Щоб дізнатися більше про яскраве життя та кохання королеви екрану, пропонуємо в Центральній бібліотеці Солом'янки взяти книжку Валентина Чемериса "Ваші пальці пахнуть ладаном".