Онлайн-презентація книжки Павла Степанова «Обратно»

17 лютого на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася онлайн-презентація книжки Павла Степанова «Обратно».

Це - перша українськомовна презентація молодого російськомовного письменника - уродженця міста Луганська Павла Степанова. Для Павла Степанова досвід (як позитивний, так і негативний) – необхідна реальність, яку він приймав і робив висновки.

Роман «Обратно» - друга книга молодого автора. Назва «Обратно» не перекладається українською (втрачається сенс з точки зору концепції твору). Автор розповів про довгий шлях до книги, про свій досвід, про філософські й літературні шукання.

Автор писав книгу цілий рік. І сам не може одним реченням розповісти, про що ця книга. В романі є три сюжетні лінії: детективна, побутова, любовна. Дія відбувається в американському місті. Але таке могло статися будь-де. Це місце автор обрав тому, що йому подобається ця культура, американський колорит. Концепція твору прийшла авторові уві сні: він побачив Олену – головну героїню роману, яка вільна від усіх соціальних зв’язків. Вона є результатом експерименту групи вчених, одержимих ідеєю створити свідомість, що існуватиме поза фізичним тілом. Вона - головна загадка міста, що застрягла між двома світами, диво і прокляття одночасно. Вона проникне в голову кожного, хто стане на її шляху. Вона змусить сумніватися у власній реальності. Що ж із цього вийшло – читайте в романі. Кожна репліка, кожна дія, кожен результат, що відбувається на сторінках твору – переосмислення того, що відбулося з автором. Автор демонструє, наскільки феноменальними і водночас реальними є можливості людського розуму.

Детальніше про роман «Обратно» дивіться у відео.

Запис етеру

"Моя чужа війна"

16 лютого на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулося онлайн-спілкування з учасниками бойових дій в Афганістані "Моя чужа війна" до Дня виводу радянських військ з території Афганістану.

Гості етеру: В’ячеслав Купрієнко - командир групи спецназу 177-ого окремого загону спеціального призначення (Газні-Кабул, 1987-1989 рр.) та Ігор Рубцов - рядовий, пізніше старшина надстрокової служби (Шинданд-Герат, 1984 - 1988 рр.).

Війна в Афганістані — збройний конфлікт, у якому брали учать урядові війська Афганістану і Радянського Союзу проти повстанських груп моджахедів. Хто повернувся після «служби в Афганістані» додому, хоч і підписували документи «про нерозголошення», однак з часом почали розповідати де вони були і що там довелося пережити. У народі їх назвали «афганцями», а радянська влада – «воїнами-інтернаціоналістами».

Онлайн-зустріч  - це погляд на війну в Афганістані очима безпосередніх учасників з відстані прожитих років і пам’яті.

Гості розповіли кожен про свій шлях до Афганістану – Ігор Рубцов як солдат строкової служби служив на сході країни, а В’ячеслав Купрієнко – як офіцер радянської армії – на заході Афганістану. 

Дали визначення і аналіз поняття інтернаціоналізм відносно імперської політики СРСР. Розповіли про причини і початок війни в Афганістані. Висловили свої думки про відчуття солдата на чужій війні, про психологічне і фізичне напруження молодих хлопців, фактично дітей, яких імперія кинула у вкрай тяжкі умови і вороже оточення. 

Цікавою була розповідь про контакти радянських військових з місцевим населенням, про місцевий колорит, про корупцію в армії.

Тяжкими для учасників тієї війни є спогади про те, як потрапляли в полон радянські солдати, як гинули їхні товариші. 

Що схожого випало на долю «воїнів-інтернаціоналістів» і сучасних учасників бойових дій? Що їх відрізняє? На цю тему також говорили наші гості.

Як сказав Ігор Рубцов: «Свідомість так швидко не повертається з війни». Це про нелегку адаптацію до мирного життя після повернення додому. Ігор Рубцов прочитав свій вірш «Аеропорт Кабула», В’ячеслав Купрієнко прочитав своє есе «Возвращение с войны». А насамкінець зустрічі пролунала пісня В’ячеслава Купрієнка «Февральская звезда», присвячена виводу радянських військ з Афганістану.

Історія — суворий суддя, який показав, що СРСР виявився не готовим до сучасної локальної війни, бо воювати треба було не з НАТО, а з дикими феодальними племенами, які відстоювали свою територію, свій дім. Війна була зовсім непотрібною, тактика - помилковою. У політичній рулетці мільйони життів виявилися для імперії лише жменею розмінних монет.

Запис етеру

Зустріч з автором. Сергій Сингаївський

15 лютого на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook у рамках Міжнародного десятиліття зближення культур та до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав відбулася онлайн-зустріч «Збройні конфлікти на території інших країн» із Сергієм Сингаївським, автором книжки «Дорога на Асмару».

Сергій Сингаївський – киянин, в 1979 році закінчив факультет романо-германської філології. За фахом - військовий перекладач. Мріяв перекладати твори української літератури англійською. Переклав історико-пригодницьку тетралогію Володимира Малика «Посол Урус -Шайтана», «Вершники» Юрія Яновського, роман Юрія Щербака «Причини і наслідки», працював перекладачем. Задум книги виник 35 років тому, роботу над книгою автор розпочав у 2008 році, надруковано її було в 2016 році.

Автор «Дороги на Асмару» розповідає про книгу, про історію її написання, про перебування автора «в одній із братніх країн» як військового перекладача. Воїни-інтернаціоналісти – так їх називали тоді. Вони потрапили в криваву гру Радянського Союзу, яка називалася «інтернаціоналізм в дії». Це було прямим продовженням імперією СРСР політики Російської імперії з нерозбірливої колонізації нових земель. Інструментом цієї колонізації була армія. СРСР був потужним експортером зброї до «гарячих» точок світу. Додатком до експорту зброї був експорт військового досвіду. І все це називалося «інтернаціональним обов’язком».

Сергій Сингаївський розповів як потрапив до Ефіопії, детально й фахово розповів про радянську «братню допомогу» народу Ефіопії, про жахи виснажливої братовбивчої війни в цій африканській країні. Автор розповів, як у нього виник задум написання книги - історії кохання у далекій країні серед голоду та війни. За словами автора, ця книга не про війну, хоча є думки, що це перший український роман на тему імперіалістичних війн Радянського Союзу в країнах «третього світу», ця книга про любов , що протистоїть нелюдинолюбству.

Детальніше про книгу автор розповідає у відео.

Запис етеру

Як полегшити адаптацію до нового режиму при народженні дитини? Поради майбутнім батькам

15 лютого на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook у рамках проєкту з особистісного розвитку «ReСтарт» відбувся вебінар тренерки з м'яких навичок, коуча, методологині освітніх програм, експертки з лідерства, співзасновниці Тренінгової агенції «PRO Trainings» Вікторії Дівоньки «Як полегшити адаптацію до нового режиму при народженні дитини? Поради майбутнім батькам».

З появою дитини життя виходить на новий рівень віртуозного балансування. Поява дитини — водночас і щастя, і виклик для подружжя. Перший рік після народження дитини – найскладніший у фізичному й емоційному плані. 

Як успішно адаптуватися до нового розкладу життя? Як раціонально організувати свій день? Як полегшити собі побут? Як подружжю не віддалитися одне від одного з появою немовляти? Як молодій мамі пережити зміни гормонального фону? 

Складним і негативним явищем є післяпологова депресія, внаслідок якої може запуститися режим самознищення. Для подолання таких криз необхідно звертатися до фахівця. Головне – не мовчати!

Психолог дала конкретні, дієві й насправді нескладні у виконанні поради для збереження балансу сил, енергії, ресурсності, які допоможуть молодим батькам отримувати від батьківства тільки позитивні моменти і пережити кризові моменти «дорослішання». І запам’ятаймо головне правило: «Щаслива мама – щаслива дитина».

Запис етеру

15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Сьогодні, 15 лютого, відзначаємо пам’ятну дату — День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Як повідомляє Національна агенція “Укрінформ”, День вшанування встановлено згідно з Указом Президента від 11 лютого 2004 року. 

Ця дата вибрана не випадково: 15 лютого 1989 року завершилась радянська військова інтервенція в Афганістані. Через горнило тієї війни пройшли 160 тисяч українців, 12 тисяч з них отримали поранення, контузії, були скалічені, а 3360 – не повернулися до своїх домівок.

Окрім афганської, за часів СРСР, українські військові брали участь і в інших локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав - вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, Сирії, Анголі, Мозамбіку на острові Куба та в інших «гарячих» точках.

Після здобуття Україною незалежності наші військові фахівці стали учасниками миротворчих місій під егідою ООН, НАТО та інших міжнародних організацій. За даними Міністерства оборони України, з 1992 року понад 44 тисячі військовослужбовців ЗСУ взяли участь у 27 міжнародних операціях та місіях у різних регіонах планети.

Від самого початку війни на сході України тисячі ветеранів, насамперед «афганців», виступили на захист рідної землі. Нині вони проходять службу у складі Збройних сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ та інших силових підрозділах.

Цього дня зазвичай відбувається низка урочистих заходів і церемоній – покладання квітів до пам’ятних знаків, проведення мітингів-реквіємів, зустрічей з учасниками бойових дій на території інших держав. У храмах і монастирях звершуватимуться панахиди за загиблими та померлими учасниками бойових дій на території інших держав.

Бібліотеки Солом’янки також пам’ятають та долучаються до вшанування низкою заходів, серед яких дві зустрічі онлайн на тему війни за чужі сенси:

15.02 о 19:00 — зі свідком війни в Ефіопії, перекладачем, письменником Сергієм Сингаївським, автором роману «Дорога на Асмару»:

https://www.facebook.com/events/427278851661662 

16.02 о 15:00 — із учасниками бойових дій в Афганістані: В’ячеславом Купрієнком, командиром групи спецназ 177-ого окремого загону спеціального призначення (Газні-Кабул, 1987-1989 рр.) та Ігорем Рубцовим, рядовим, пізніше старшиною надстрокової служби (Шинданд-Герат, 1984 - 1988 рр.), а нині — письменниками сучасності.

https://www.facebook.com/events/727220157941098

Обидві зустрічі відбудуться на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки.

Майстерклас з фотографування від Ганни Семенової

12 лютого на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбувся майстер-клас з фотографування «Чарівні локації для фотозйомки у вашому місті» від Ганни Семенової, фотографині, засновниці видавництва листівок «Фотофабрика».

Професійна фотозйомка – це не тільки технічний результат роботи, а також і творчий. Для того, щоб фотографії були гарними й ефектними, окрім спеціальної техніки і кваліфікованого фотографа, важливу роль грає і правильно вибране місце зйомки.

Насправді знайти локацію для фотозйомки досить просто. Ганна Семенова радить частіше гуляти рідним містом і намагатися побачити цікаве у звичайному. На прикладі власних робіт майстриня демонструє, як правильно використовувати ті чи інші локації для створення неповторних фотографій. На фотознімках власного виробництва фотографиня дала корисні поради щодо принципів побудови композиції та освітлення.

Любите фотографувати або фотографуватися, але не знаєте, як робити знімки так, щоб вони виходили неповторними й цікавими? Уважно подивившись майстер-клас, ви зможете навчитися робити творчі знімки, які допоможуть вам зберегти найяскравіші моменти швидкоплинного життя.

Детальніше про тонкощі й секрети майстерного фотографування дивіться у відео.

Запис етеру

Презентація книги Наталки Позняк-Хоменко «Волонтери: сила небайдужих»

10 лютого на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбулася презентація книги Наталки Позняк-Хоменко «Волонтери: сила небайдужих».

Волонтерство — добровільна безкорисна суспільно важлива діяльність. Виникнення волонтерського руху в Україні стало одним із значущих результатів Революції Гідності. З початком війни на Донбасі волонтерство піднялось на найвищий рівень розвитку за весь час незалежності України. До волонтерського руху в 2015 році долучилося 47% українців. У надзвичайно складний період саме цей рух об’єднав суспільство, створив дієву структуру громадських організацій, груп людей, готових взяти на себе вирішення найбільш нагальних і болючих проблем держави.

Книга «Волонтери: сила небайдужих» розповідає про звичайних людей, які стали волонтерами. Це і пенсіонери, і навіть діти 11 років. Книга, за словами автора, про кожного з нас, тому що ледве не кожен українець долучився до волонтерства в часи Революції Гідності й війни на сході України. Кожна людина, про яку йдеться в книзі – унікальна.

Автор книги запросила представників двох частин України – сходу і заходу: волонтера з Донецька Наталю Герасименко, яка стала прототипом героїні книга «Доця» Тамари Горіха-Зерня, і волонтера зі Львова – Андрія Салюка.

Андрій Салюк закликав долучатися до волонтерства, тому що зараз, на жаль, волонтерів поменшало з різних причин. 

Волонтери – це люди, для яких немає нічого неможливого. Волонтерство – це справа совісті й громадянського обов’язку в наш нелегкий час.

Детальніше про книгу і про український волонтерський рух дивіться у відео.

Запис етеру

Як не втратити земельні паї після 2025 року: поради юриста

9 лютого на сторінці Публічні бібліотеки Солом’янки у facebook відбувся правоосвітній вебінар "Як не втратити земельні паї після 2025 року: поради юриста" в рамках проєкту «Право на право». Вебінар провела Антоніна Загура, начальник відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Сьогоднішній вебінар розкрив особливості розпаювання державних земель сільськогосподарського призначення в Україні відповідно до діючого в Україні земельного законодавства.

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Необхідно зазначити, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай), що визначається законом, прийнятим 2003 року «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». 

Якщо власники сертифікатів не отримали акт на землю до 1 січня 2025 року, така земля вважається не витребуваною і переходить у комунальну власність відповідної територіальної громади. За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. Але протягом 7 років (відповідно до ст. 13 «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)») власник сертифікату може повернути собі цю ділянку. 

Юрист розповіла чим відрізняється сертифікат на отримання паю і акт на право власності на земельний пай. Як отримати акт на земельну ділянку? Як успадкувати пай? Які дії спадкоємця в разі отримання земельного сертифікату в спадок? Які документи потрібні для оформлення і спадкування сертифікатів і актів на паї? На ці питання юрист дала вичерпну відповідь і розробила чіткий алгоритм дій для особи, зацікавленої темою. Детальніше про це – у відео.

Відеозапис етеру