3 травня 2026 року виповнюється 135 років від дня народження Софії Галечко – однієї з найяскравіших постатей початку ХХ століття, яка поєднала освіту, громадську діяльність і військову службу.
Вона являє собою приклад жінки, яка вийшла за межі звичних для свого часу соціальних ролей і стала активною учасницею українського національного руху та збройної боротьби.
Народилася Софія Галечко 3 травня 1891 року в місті Новий Сонч (нині Польща) у родині поштового урядовця та вчительки. Освіту здобувала в Самбірській гімназії, а згодом закінчила філософський факультет університету в Граці (Австрія).
Уже під час навчання активно долучалася до українського молодіжного руху, була членкинею "Пласту", очолювала гурток "Рідна школа", працювала в товаристві "Січ" і керувала організацією "Взаїмна поміч", що підтримувала українців у Граці.
На початку Першої світової війни Софія добровільно вступила до лав Українських січових стрільців. Пройшла шлях від санітарки й розвідниці до стрільця та командирки підрозділу. Брала участь у боях на Тернопільщині та в Карпатах, де проявила себе як рішуча командирка. За сміливість була нагороджена "Медаллю за хоробрість" і підвищена до звання хорунжої УСС.
Окреме місце в її спадщині посідають листи до полковника Романа Сушка, у яких вона осмислювала досвід жінки на війні та своє місце в армії – тему, яка тоді майже не мала публічного звучання.
31 серпня 1918 року Софія Галечко трагічно загинула в річці Бистриця Надвірнянська біля села Пасічна. Похована в урочищі Розтока.
Про неї залишилася пам’ять як про одну з перших жінок-офіцерок в українському війську. Бібліотека Сковороди пишається тим, що одна з вулиць у нашому районі носить її ім’я.
Немає коментарів:
Дописати коментар