Виставка "Околиця звалася Солом’янкою"

За багато років Бібліотека Сковороди зібрала чималеньку колекцію артефактів з історії району. Тож ми трошки почаклували у наших архівах й підготували для вас нову виставку, яку назвали "Околиця звалася Солом’янкою".

Завітавши на неї, ви зможете на власні очі побачити унікальні світлини, малюнки різних епох, фотокопії старовинних карт, рідкісні видання і навіть логарифмічну лінійку, якою користувалися студенти Політехніки ще у 1950-х.

Обов’язково зверніть увагу на копію плану Олександрівської Слобідки 1913 року – бо ж саме тут розташована наша бібліотека. А ще на копії малюнків 1854 року – на них дуже реалістично зображено тогочасні Жиляни та Совки.

Виставка триває до кінця березня і розташована в холі бібліотеки, за добре знайомою вам адресою – вул. Освіти, 14а.

20 лютого – День пам’яті Героїв Небесної Сотні

Павло Коробчук

вечір. зима. дві тисячі чотирнадцятий рік.
замість помади на дівочих вустах – трішки сажі.
поміж барабанними ударами чоловік на ліхтарі
розглядає палаючі автозаки та інші пейзажі.

у місті – війна. десятки людей поранено.
менеджер готує запальну суміш із пінопласту.
між криками та вибухами – чути пісні з Майдану.
пенсіонерка хреститься в будівельній касці.

свого однокласника, з яким носив мішки зимові
на барикади, ти впізнав згодом, за чашкою кави,
коли вдивився при першій розмові
у розріз його балаклави.

зараз ви воюєте там, де не здатні померти,
пробігаєте площею, серед гарячих гільз,
і кидаєте бруківку, яка виражає відверту
політичну позицію і є способом стримання сліз.

через кілька годин сутичок, десятків спалених шин,
після отримання рани на стегні та легкої контузії,
ви просто потиснете руки й розбіжитеся до дружин.
ті, хто разом близько були біля смерті – до смерті друзі.

а вдома, удвох із коханою, скільки б років не минуло,
ви назавжди зрозумієте, й істина ця проста –
найпалкіший поцілунок
той, що з присмаком газу на вустах.

найщиріша війна – без присутності злості.
найсердешніші люди – серед нас.
Боже, врятуй переможців.
кохана, подай протигаз.

Анонс заходу

Найближчого вівторка, 24 лютого, о 15:00 у Бібліотеці Сковороди говоритимемо про валеологію – напрям медицини, що вчить завжди та в будь-яких обставинах залишатися здоровим.

І розповідатимуть про це наші спеціальні гості, експерти по здоров’ю – нутриціологиня Тамара Гаярина (Gayarina Tamara) та провізорка Ольга Демешко.

Під час зустрічі спробуємо навчитися "чути" свій організм та відповімо, як мінімум на 5 "як":

• Як, незважаючи на стреси війни, зберегти, а то й підвищити рівень здоров’я?
• Як здорові звички впливають на нашу енергію та витривалість?
• Які симптоми в тілі свідчать про дефіцити поживних речовин?
• Який спосіб життя вести та як харчуватися, щоб почуватися краще щодня, а не колись там, у перспективі?
• Як зосередитися на профілактиці, підтримці та оптимізації власного способу життя замість того, щоб постійно лікуватися?

І звісно ж, ви зможете поставити нашим гостям будь-які власні запитання, що стосуються цієї головної для кожної людини теми.

Запрошуємо до бібліотечної волонтерської спільноти!

І попри холоди в Бібліотеці Сковороди вирує життя. Ані на мить не зупиняємося: чи є світло, чи немає – працюємо з ранку і до ночі. Ще більше в'яжемо для поранених і для хлопців в окопи, бо самі відчуваємо, як це, коли холодно!

Перед вами – результат роботи волонтерської ініціативи В'яжемо для Перемоги за минулий тиждень:

• 6 адаптивних шкарпеток;
• 10 поясів;
• 11 тепликів для культі.

Усі вироби яскраві, від них віє теплом, навіть коли просто дивишся. Бо зв'язані вони з турботою і любов'ю. Доземний уклін майстриням, чиї руки створили цю красу. Хай ці руки ніколи не болять!

Ну й запрошуємо долучатися до нас щовівторка о 14:00! 

Зустріч пам'яті Небесної Сотні

У неділю, 15 лютого, у Бібліотеці Сковороди відбулася щемка й тепла зустріч, присвячена пам’яті Небесної Сотні – "Любов породжує Героїв".

Наш гість, священник УГКЦ Іван Вихор (Ivan Vykhor) – людина непересічних знань і неабиякого ораторського мистецтва – у своїй розповіді поєднав вчення, що для нас зберегла Церква з багатьма свідченнями світської історії.

Посилаючись передусім на вчення Христа, оповіді євангелістів, цитуючи древніх та модернових філософів і письменників, він з теологічного погляду розтлумачив феномен Революції Гідності та Небесної Сотні.

Жертва героїв Майдану, на його думку, зробила весь світ свідком того, що завжди перемагає справжня любов – віддана, діяльна, що проявляється у вчинках та словах і без якої ми не відчуваємо себе гідними людьми.

Про це найточніше нагадує цитата з Євангелія: "Бо де скарб твій, там буде й серце твоє" (Матвія 6:21).

Учасниками Революції стали люди, які звикли використовувати свободу заради добра. На Майдан Їх привела небайдужість й активна позиція. Від тримання оборони до приготування їжі в наметі, від самоорганізації до підтримки – кожен там служив іншому. Так народжувалася сила, що нині дарує мужність і сміливість боротися з кричущою несправедливістю.

Разом з усіма присутніми ми відверто говорили про любов, яка кличе до зростання від людськості до людяності. Про любов, що виходить за межі самозбереження і перемагає страх, беручи над ним гору. Про любов, яка вимірюється жертвою та в ній знаходить свій сенс. Саме тому ця жертва не є даремною: вона є продовженням любові у вічності. А пролита кров засвідчує: блажен той, хто віддає життя за друзів своїх.

У короткі, переконливі, влучні промови отця Івана органічно впліталися відомі пісні, що лунали під час Революції Гідності й спонукали до боротьби. Дякуємо Ігор Якубовський та учасникам "Вокальної студії на Освіти" за чудове виконання незабутніх композицій. У залі не було жодного, хто б не співав разом з усіма!

Усе це підтверджувало, що зародки чеснот у людині є завжди, вона задумана Творцем для того, щоб йти шляхом розвитку, шляхом зростання, шляхом плекання. А ось занедбана любов дає місце іншому, і це інше – не від Бога. Тому плекаймо Любов!

"МовоСвіт на Освіти" про Софію Русову

Курси української мови в Бібліотеці Сковороди вирішили вам трохи нагадати про себе.

Цього тижня ми вшановували Софію Русову – видатну педагогиню й одну з фундаторок української дошкільної освіти, 170-та річниця від дня народження якої відзначається саме сьогодні.

Її ідеї в наш час звучать не просто актуально, а й зайвий раз спонукають замислитися про те, як важливо відстояти та зберегти власну культуру й передати її нащадкам.

Працювали над усним переказом тексту Софії Федорівни, обговорювали її думки. Але поступово розмова стала значно ширшою за вправи. Розмовляли про головне – про право дитини навчатися рідною мовою.

Наші курсанти – бабусі й дідусі – ділилися особистим болем. У багатьох онуки через війну навчаються за кордоном чужою мовою. Це нові можливості – й водночас ризик втратити зв’язок з традиціями, родинною пам’яттю та культурою.

Софія Русова понад сто років тому писала те ж саме: без рідної мови немає повноцінного розвитку дитини й немає майбутнього нації.

Ця зустріч була щирою, теплою та емоційною. І ще раз підтвердила: українська мова – це не просто навчальний предмет. Це наше коріння, родинна пам’ять і живий зв’язок поколінь.

Тож приєднуйтеся до нас, всі заняття абсолютно безоплатні:

• Понеділок: 12:30
• Вівторок: 12:00 (початковий рівень)
• Розмовний клуб теж у вівторок: 17:30
• Де: вул. Освіти, 14а

Заходи поточного тижня

Новий тиждень – це ще сім можливостей навчитися чомусь новому, зустріти однодумців або просто трохи видихнути й заспокоїтися у затишному куточку.

У Бібліотеці Сковороди ми вже відчули перші ознаки наближення тепла, тому підготували для вас програму, де кожна подія додає відповідного настрою.

Знайдіть своє серед наших унікальних заходів з 16 по 22 лютого:

• Середа, 18 лютого, 17:30 – Краєзнавча зустріч, яку проведе дослідник Київщини В’ячеслав Жмихов: "Межигірський Спасо-Преображенський монастир".
• Четвер, 19 лютого, 15:00 – Як вступити на IT-спеціальність у 2026 році? Відповідає на запитання Наталія Одрібець, директорка Інституту комп’ютерних технологій Університету "Україна".
• Неділя, 15 лютого, 12:00 – "Лесині читання" + "Бібліотеки емоцій заради добра". До 155-ї річниці з дня народження Лесі Українки. Зустріч 5.

Чи на регулярних заняттях:

• Курси української мови "МовоСвіт на Освіти" – щопонеділка о 12:30, щовівторка о 12:00.
• Тренінг "Творимо Українську Вікіпедію разом" – щопонеділка о 16:00.
• Розмовний клуб в межах проєкту Рух Єдині – щовівторка о 17:30.
• Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Навчання цифрової грамотності – щовівторка й щочетверга о 15:00.
• Клуб юного програміста "Кодик" – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 098 216 3552).
• Майстер-клас з ляльки-мотанки від Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).
• Урок здоров’я з Ігор Якубовський – щонеділі о 10:15.

Обирайте те, що відгукується саме вам, і додайте яскравих фарб у свій лютневий графік. Ми завжди поруч – щоб підтримати, навчити або просто вислухати. Чекаємо на вас!

Адреса: вул. Освіти, 14а

Телефон: ‪+38 063 240 6642

Ми любимо, коли до нас у Бібліотеку Сковороди приходять на екскурсію!

А приходять тому, що хтось колись у нас побував і надихнувся, став нашим відданим шанувальником й порадив іншим.

Зимного і тривожного дня 11 лютого група активістів зі столичного Територіального центру соціального обслуговування Голосіївського району на чолі з кураторкою Тетяною Кобзар відвідала бібліотеку. Бо активне дозвілля в наш час – найкращий і доступний всім спосіб підзарядитися енергією.

І ми плідно провели дві години опліч. Розповіли про наш (не хочемо хвалитися, але) солідний та сучасний книжковий фонд. Про чудових колег, кожен з яких – цінність! Про розмаїтий спектр послуг, які надаємо з душею і в максимально креативний спосіб. І звісно, відвідали наш краєзнавчий музей та навіть влаштували імпровізований концерт.

Очі наших гостей світилися і вселяли віру в те, що коли потепліє, у нас прибуде відданих читачів з цієї славної й вічно молодої когорти!

Дякуємо за візит і завжди вам раді! Ваша бібліотека на Освіти.

Флешмоб до Міжнародного дня дарування книг

Сьогодні, 14 лютого, у Міжнародний день дарування книг, ми дивимося на наші полиці й радіємо. Бо бачимо, скільки чудових книжок ви вже нам подарували!

Якби ви знали, яка ж то насолода – спостерігати, як завдяки вам фонди Бібліотеки Сковороди поповнюються цікавезною літературою. Сучасні романи, нон-фікшн, поезія, дитячі видання – за ними стають у чергу, про них говорять, їх охоче радять одне одному.

І щоб цей магічний марафон дарування тривав й цьогоріч, пошепки промовимо чарівне заклинання: "Зберігай спокій та подаруй книгу бібліотеці!"

Якщо після цього у вас з’явилося нестерпне бажання просто зараз, забувши про все, з торбою книжок нестися за адресою вул. Освіти, 14а – ні в якому разі не стримуйте себе! У нас вони точно не припадуть пилом, а навпаки – знайдуть нових та вдячних читачів.

А кожен, хто даруватиме з 14 по 21 лютого, отримає читацький комплімент – закладинку з індивідуальним передбаченням!

Ще ж, завдяки щедрості нашої підписниці, ми хочемо потішити когось із вас прямо сьогодні. 

Саме зараз у нашому Instagram серед підписників триває розіграш трьох класних видань:

1. "Вівці цілі" – Євгенія Кузнєцова
2. "Щастя в моїх руках" – Аньєс Мартен-Люган
3. "Моя неймовірна подруга" – Елена Ферранте

Щоб взяти участь, потрібно:

· Бути підписаними на нашу Instagram-сторінку.

· Поширити допис про розіграш у себе в сторіс з відміткою сторінки бібліотеки в Instagram – @skovoroda_library.

· У коментарях позначити когось із ваших друзів-книголюбів.

Переходьте за цим посиланням, виконуйте умови та беріть участь. Чиясь домашня бібліотечка сьогодні неодмінно збагатиться!

Розігрування відбудеться після 19:00.

Анонс заходу

Останньої неділі зими, 22 лютого, о 12:00 Бібліотека Сковороди запрошує вас на емоційні "Лесині читання" до 155-річчя з дня народження видатної української поетеси, драматургині й культурної діячки Лесі Українки.

У межах проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра" разом із поціновувачами поезії та фасилітаторкою Тетяною Яровициною (Tenditna Syla) спробуємо на рівні емоцій розібратися, які чуттєві послання адресувала світові ця надзвичайно освічена, гонорова й талановита життєлюбка з непростою долею.

В цьому нам допоможуть кілька Лесиних ліричних, громадянських та прозових текстів зі збірок "Горить моє серце" та "На крилах пісень". Звісно ж, не обійдеться і без музичного сюрпризу від маестро Ігор Якубовський!

Дякуємо ініціативі "Бібліотеки без кордонів" (Bibliothèques Sans Frontières та Love for Livres) за змогу збиратися та експериментувати в такому незвичному форматі.

Анонс заходу

В наступну середу, 18 лютого, В’ячеслав Жмихов знову запрошує в Бібліотеку Сковороди всіх закоханих в Київщину. І розповідатиме він про оповитий легендами Межигірський Спасо-Преображенський монастир.

Ця обитель, заснована греками, що приїхали з першим київським митрополитом Михаїлом, ще у кінці X століття, мала другу, теплу й символічну назву – Білий Спас. Започатковувалася як чоловіча, але й був короткий період, коли населяли її монахині.

Поговоримо про те, хто приклав руку до будування та відновлення монастиря, а хто й руйнував його стіни, привласнював землі та ділив майно. Бо ж тисячолітня історія Білого Спасу дуже нагадує історію людства, де все повторюється.

Будемо раді й гостинно зустрінемо вас усіх! Бо ж віртуальні "мандрівки" з паном В’ячеславом серед книжкових полиць вже стали справжньою візитівкою бібліотеки на Освіти!

Хочете в ІТ, але не знаєте, з чого почати?

Є чудова нагода дізнатися про все 19 лютого у Бібліотеці Сковороди особисто від представників Інституту комп’ютерних технологій Університету "Україна", який вже багато років готує фахівців у ІТ-сфері!

Ця зустріч – саме для вас, якщо ви (чи ваші діти) мрієте пов’язати своє життя з ІТ. Інститут пропонує такі спеціальності: інженерія програмного забезпечення, комп’ютерні науки, комп’ютерна інженерія, автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка.

Тут діють: фаховий коледж, бакалаврат, магістратура, аспірантура. Це один з небагатьох інститутів, що може провести здобувача освіти від шкільної парти (повних 9 чи 11 класів) і до ступеня доктора філософії (PhD).

На зустрічі з директоркою Інституту Наталія Одрібець та її заступницею Ольгою Веденєєвою (Olga Vedeneeva) ви зможете поставити будь-яке запитання та отримаєте роз’яснення з таких тем:

• Що потрібно у 2026 році, аби вступити до коледжу та інституту (на бакалаврат, магістратуру, до аспірантури), та чи існують соціальні програми для певних категорій вступників?
• Як отримати другу вищу освіту або ступінь PhD, поєднуючи навчання з роботою?
• Як досягти успіху в ІТ-сфері й що саме додає ваги кар’єрі ІТ-вця?

За технологіями – майбутнє. І так, неважливо, скільки вам років. "Вчитися в IT ніколи не пізно і ніколи не рано!" – стверджують фахівці Інституту. Тож знайдіть вільну годинку і просто приходьте. А раптом це шанс?

Четверті Емоційні читання в нашій бібліотеці

9 лютого на четвертих Емоційних читаннях в рамках міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра" ми працювали з книжкою "Жираф Монс. Харківська історія воєнної весни" від Олега Михайлова, Костянтина Зоркіна та Оксани Дмітрієвої.

Її ми вибрали не навмання, а на знак солідарності з містом Харковом, яке чотири роки поспіль потерпає від війни й мерзне просто зараз, після підступних атак росіян на критичну інфраструктуру. Але при цьому Харків не просто витримує, а й живе своє непросте життя, чинить спротив і… ставить вистави в укриттях. Як ця вистава лялькового театру, про Монса. Та й книжкою ми дорожимо: це – подарунок харківської колеги Марії Цибрій!

А ще ми взяли в роботу артбук із чорними сторінками, світлим текстом і виразними малюнками для того, щоб через казку в присутності @Тетяна Вишко, психологині, якій довіряємо, пропрацювати темний бік емоцій, пов’язаних з війною.

Це дуже непроста казка, яка збурила багато різних почуттів, адже вона є доволі реалістичним відображенням українського сьогодення. Можливо, хтось її прочитає як просто книжку. Ми ж вбачаємо в ній витвір мистецтва під час війни.

Сьогодення Жирафчика Монса – це каміння, яке падає з неба. Образ, що символізує авіабомби, снаряди, ракети і дрони. Пустеля на малюнку – екологічна катастрофа, від якої потерпають люди, звірі й довкілля. Люди, які "кидають каміння" по місту що пів століття – вороги; їхня національність може різнитися, але суть нищівна. Навіть мова людей, які вбивають, проартикульована особливим чином. Людина, яка одного дня не прийшла годувати жирафчика, – ймовірно, втрата. Удод-одинак, що волею обставин опинився поряд, – символ підтримки й колективної пам’яті. Жираф, який застудився і захворів у цьому ж зоопарку під час Другої світової, – чим не алюзія на нинішній Холодомор? Старенький ветеринар – той, хто завжди турбується про інших. Аж раптом його не стало. Як бути? І як це – лягти, замружитись і не відкривати очі ніколи-ніколи? Український солдат, який рятує Жирафчика зі зруйнованого вольєра, – образ довіри та надії.

Учасники відзначили емоції суму, страху, самотності, безпорадності, жалю, співчуття, злості від несправедливості, болю втрати, і водночас – цікавості, надії, радості й розчулення від підтримки. Деколи виникав сміх, бо життя є життя, у ньому є і страшне, і кумедне. Усі відчували щось глибоко своє, але в більшості зійшлися на непереборному бажанні захистити дитинча від лиха під назвою "війна".

Пані Тетяна разом з усіма долучилася до читань, спостерігала за власними емоціями і ділилася ними, наголосивши, що у світі дорослих не заведено проговорювати свої почуття на людях, але для збереження психічного благополуччя і уникнення психосоматики необхідно вміти відкриватися. Тож ми вчилися на її прикладі.

Цього дня ми дружно та обережно, як ніколи, пройшли всі важливі етапи сесії "Психологія емоцій": занурення в текст, визначення й усвідомлення емоцій, вираження й перетворення та безпечне завершення. Це було непросто, але ми цього потребували.

Дякуємо ініціативі "Бібліотеки без кордонів" (@Bibliothèques Sans Frontières та @Love for Livres) за цей незвичний досвід глибокого спільного проживання книги.

Літературно-музична зустріч "Очі чорнії"

У неділю, 8 лютого, на зустріч у Бібліотеці Сковороди нас зібрала річниця з дня народження класика української літератури Євгена Гребінки. Цей поет-байкар, автор романів та повістей, пісняр та педагог за своє коротке 35-річне життя (1812-1848) залишив яскравий слід у культурі та історії України.

Ліричний талант Гребінки подарував світові впізнаваний з перших акордів романс "Очі чорнії", про історію створення якого ми хотіли б вам розповісти.

Романс виник у середовищі української інтелігенції Петербурга, де жив і працював на той час Євген Павлович. Російськомовний текст романсу він написав у 1843 році, натхненний великим коханням до своєї майбутньої дружини Марії Ростенберг.

За рік Марія та Євген одружилися, однак щасливе подружнє життя тривало лише 4 роки. Письменник захворів на сухоти й невдовзі помер, встигнувши дати життя донечці Надії. Дружина пережила поета на 49 років, а твір продовжив жити своїм життям.

Першу музику до романсу створив у 1843 році Микола де Вітте. Проте сучасна та загальновідома мелодія – це вальс композитора Флоріана Германа ("Hommage Valse", 1884 рік), яку музикант С. Гердель поєднав його зі словами Гребінки для виконання в одному з московських ресторанів. Саме там пісня увійшла до репертуару циганських співаків, які надали їй характерного емоційного та пристрасного звучання.

Згодом романс набув світової слави в авторській інтерпретації Федора Шаляпіна, який у 1911 році на честь своєї дружини, італійської балерини, трохи переробив його, додавши до трьох гребінківських строф ще дві.

У 1998 році поет Юрій Татаренко створив український варіант тексту, переклавши його рідною мовою славетного поета. І Бібліотека Сковороди надзвичайно пишається тим, що його вперше виконав зі сцени наш колега Ігор Якубовський.

Про все це Ігор Петрович розповів під час недільної зустрічі, а ще заспівав "Очі чорнії" разом з "Вокальною студією на Освіти" та усіма присутніми. Окрім відомого романсу, у залі звучали й інші українські романтичні пісні XVII–XIX століття, що також потішило аудиторію цієї морозної днини!

Анонс заходу

Друзі, найближчої неділі, 15 лютого, о 12:00 Бібліотека Сковороди запрошує вас на зустріч "Любов породжує Героїв", присвячену пам’яті Небесної Сотні.

Наш спеціальний гість Іван Вихор (Ivan Vykhor), священник Української греко-католицької церкви, пропонує разом дати відповіді на запитання, які бентежать багатьох людей. Серед іншого, торкнемося таких важливих тем:

• Хто такий герой насправді у християнському розумінні?
• Чому любов здатна народжувати героїв – і чи можливе геройство у щоденному, "непомітному" житті?
• Чи можна назвати Майдан простором живої віри та любові в дії – "церквою поза стінами"?
• Чому справжня любов завжди вимагає вчинку, а не лише красивих слів?
• Чому пам’ять про Небесну Сотню – це не лише про минуле, а й про наше сьогодення і майбутнє?

Приходьте усі, кого зацікавили ці питання, а також ті, хто хоче поставити власні! Віримо, разом легше шукати шлях до істини.

Також на зустрічі прозвучать пісні, що лунали на Майдані під час Революції Гідності й спонукали до боротьби за одвічні людські цінності.

Книжково-ілюстративна виставка "Пам'ять, що не має кордонів"

Війна змінює мапи, але найбільше — людські долі. Вона не має чітких меж у часі й просторі, бо пам’ять про пережите живе в словах, спогадах і книжках. Саме література зберігає голоси тих, хто служив, воював, чекав, втрачав і знаходив у собі сили жити далі.

У Бібліотеці Сковороди зібрано чимало видань, присвячених темі війни, військової служби та долям захисників. Це художні романи й документальні свідчення, щоденники та спогади, книги про фронт і про тил, про вибір, страх, відповідальність і людяність у нелюдських обставинах.

У цій віртуальній добірці ми пропонуємо 8 книжок, які по-різному, але щиро й глибоко говорять про війну та людину на війні. 

Зокрема: 

Національна гвардія України. Герої України 2014-2024

Максим Петренко "Спокійної ночі!)"

Тетяна Польченко "Потерті війною душі: Феномен Української Стійкості"

Максим Парфіненко "Майже війна: обміть"

Богдан Сагун "Завжди усміхнений у вічності" (серія Нескорені Українці)

Народні Герої України. Історії справжніх

Людмила Батанова "Війна і спогади"

Дана Ярова "Герої України"

І це лише частина тематичного фонду: в бібліотеці ви знайдете значно більше видань, що продовжують цю розмову й допомагають зберегти пам’ять без кордонів.

Запрошуємо читати, осмислювати й пам’ятати.

Олег Антонов. До 120 річниці з дня народження авіаконструктора

Сьогодні ми відзначаємо 120-ту річницю від дня народження видатного літакобудівника Олега Антонова, який потрапив у Київ 46-літнім, але надовго став одним з символів нашого міста.

Саме у 1952 році дослідно-конструкторське бюро (нині авіаційне підприємство "Антонов"), яке очолював Олег Костянтинович, перевели до столиці України. Майже одразу він почав читати курс конструкції літаків у Київському інституті інженерів повітряного флоту. Згодом став навіть членом Ради інституту.

За десять років ударної праці Антонов отримав найвищий "титул" у радянському авіапромі – генеральний конструктор. Загалом під його керівництвом розроблено 22 моделі літаків АН. Від легендарного "кукурудзника" АН-2 та АН-22 "Антей", на якому встановлено 41 світовий рекорд, до гордості України – найбільшого, найважчого і найбільш вантажопідйомного літака у світі АН-225 "Мрія".

Не всі знають, але генеральний конструктор мав і стійку громадянську позицію. У листопаді 1965 року він підписав відкритий лист до ЦК КПРС (так званий "лист 78-ми") з протестом проти політичних репресій щодо представників творчої інтелігенції УРСР та дискримінації української літератури. А коли після звільнення з-під арешту Іван Дзюба не мав роботи, йому підставив плече саме Антонов, влаштувавши 1973-го в багатотиражну газету авіазаводу.

Цікаво, що жив він не одним лише небом. З дитинства любив малювати і залишив по собі понад 40 живописних полотен.

А ще буквально фанатів від великого тенісу. Займався ним професійно та системно. Антонов вважав теніс найкращим видом спорту не тільки для фізичного, а й для інтелектуального тренування особистості. Заохочував до цієї гри всіх колег по конструкторському бюро та, оскільки ненавидів субординацію, вільно обговорював навіть з наймолодшими будь-які питання.

Пішов з життя Олег Антонов несподівано для всіх 4 квітня 1984 року – адже майже до останнього був у хорошій формі. Похований на Байковому кладовищі.

Ім’я авіаконструктора з 1985 року має колишня вулиця Авіації, яка пролягає неподалік Бібліотеки Сковороди. Ще один важливий об’єкт у нашому районі, а саме Державний музей авіації, також – імені Антонова.

Лекція "Іван Сенченко"

Увечері 4 лютого у Бібліотеці Сковороди ми завзято повертали із забуття ім’я письменника Івана Сенченка. Звучить дещо пафосно, розуміємо. Але ж це чистісінька правда.

Про цього літератора сьогодні дійсно мало згадують. Остання окрема збірка датована аж 1990-м роком. Й лише у 2023-му крига навколо його імені почала скресати. Саме в цьому році в антологію української воєнної прози XX століття "Коли говорять гармати" було включено повість Сенченка "Кінчався вересень 1941-го року".

Тож для нашого колеги Олександр Михайлик цей факт став поштовхом, щоб дослідити біографію письменника і познайомити з нею усіх охочих. Тим більше, що Івана Юхимовича сміливо можна назвати співцем Солом’янки. Але про все своєю чергою…

Народився він 12 лютого 1901 року у селі Наталине, біля тодішнього Костянтинограда на Полтавщині (нині місто Берестин Харківської області). З 1921-го жив в Харкові, де здобув філологічну освіту. Змолоду потрапив у вир літературного життя – належав до письменницьких об’єднань "Плуг", "Гарт" та надзвичайно відомого ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури).

1930 року оселився у легендарному харківському будинку "Слово". Пережив арешти та загибель більшості своїх сусідів-літературних побратимів. Сталінські репресії дивом оминули Сенченка, хоч доноси сипалися на нього один за одним. Цікаво, що попри перенесення у 1934-му столиці з Харкова до Києва, письменник, на відміну від багатьох колег, залишився у "першій столиці". І згодом написав цікаві спогади про місцеве літературне життя 1920-40-х.

За все доводилося платити – як мінімум, лояльністю. І на початку 1933-го письменник вирушив у відрядження на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Під враженнями від нього написав книжку "Право на героїзм" (1934) про в'язнів-будівників.

У 1944-му Сенченко переїздить до Києва та оселяється у не менш легендарному будинку РОЛІТ, де мешкав 16 років. Працює відповідальним секретарем журналу "Україна". Рукописи багатьох молодих письменників у 1950-60-х роках пройшли через його руки як редактора і доброзичливого порадника. Сам за цей час він видав близько десятка книжок для дітей.

Але справжнім відкриттям для читачів став цикл "Солом’янські оповідання", написаний у 1957 році. Його герої – стара Солом’янка та її мешканці, переважно звичайні залізничники, їхній побут і життя.

Під час лекції звучали уривки з усіх шістьох оповідань циклу: "Рубін на Солом’янці", "На Калиновім мості", "На Батиєвій горі", "Про лист із крапками", "Денис Сірко" та "Син Дмитрій". Соковиті описи краєвидів, природи, багаторазові згадки не лише про Солом’янку та Батиєву гору, а й про Чоколівку, Олександрівську слобідку не залишили жодного з присутніх байдужим до почутого.

Цікаво, що вже після виходу циклу у світ у 1960-му письменник і сам перебрався на Солом’янку. До самої смерті у 1975 році він мешкав на вулиці Мокрій, яку раніше згадував у своїх оповіданнях.

Варто зазначити, що Іван Сенченко чимало перекладав з російської. Про його здобутки у цій царині свідчить хоча б те, що знамениті гоголівські "Вечір проти Івана Купала" та "Страшна помста" й досі видають саме в його перекладах.

В фондах нашої бібліотеки є як ці переклади, так і двотомне видання його творів, що вийшло 1981 року – до 80-річчя від дня народження. Тому, як завжди, запрошуємо вас взяти якусь з цих книжок на нашому абонементі й самостійно скласти враження про творчість цього непересічного митця.

Адреса наша незмінна – вул. Освіти, 14а. Працюємо з понеділка до четверга до 19:00, в суботу до 18:00, а у неділю до 17:00.

Вас вже 21.000!

І це означає, що в нас вже двадцять одна тисяча причин не стояти на місці й рухатися вперед.

Для Бібліотеки Сковороди кожен із її читачів та підписників – це окремий розділ у нашій великій спільній книзі. Дякуємо, що розділяєте з нами цей шлях, довіряєте нашому вибору та наповнюєте наш простір своїм теплом.

Ми знаємо: бібліотека – це не стіни. Це люди, які тут зустрічаються, мріють і творять майбутнє.

До речі, якщо ви вже вподобали нашу сторінку та стежите за нею, ви можете запросити зробити те ж саме і ваших друзів. Це елементарно:

1. Зайдіть на сторінку Центральна бібліотека Солом'янки.
2. Під обкладинкою знайдіть кнопку "…" (три крапочки) та натисніть її.
3. У меню, що після цього відкрилося, оберіть останній рядочок "Запросити друзів".
4. Далі оберіть "Вибрати всі" чи позначте галочками когось зі списку. Та після цього натисніть "Надіслати запрошення".

Вдячні кожному! Ми раді бути поруч та обіцяємо, що далі буде ще цікавіше!

"Ой у лузі червона калина" з Ігорем Якубовським

1 лютого Бібліотека Сковороди зустріччю "Ой у лузі червона калина" відзначила 145-річчя від дня народження Степана Чарнецького, одного з авторів легендарного гімну січових стрільців.

Історія свідчить, що цей талановитий поет і режисер написав "Калину" у Львові 1914 року за мотивами козацької пісні XVII ст. "Розлилися круті бережечки", дещо адаптувавши її слова до змісту вистави про гетьмана Дорошенка "Сонце Руїни". Останній та найвідоміший куплет автор залишив без змін і дав нову, споріднену з народною, мелодію.

Існує кілька варіантів тексту, та найвідомішою версією завдячуємо чотарю Українських січових стрільців, отцю Григорію Труху. Він уперше почув її від одного зі стрільців у Стрию, а той – від артистів львівського театру. Зрештою, священник до першої строфи "Ой у лузі…" додав ще три рядки, які й склали сучасну "Червону калину".

Вже в якості стрілецької ця пісня стрімко поширилася в Галичині та на всіх українських теренах. Пізніше її полюбили й бійці УПА, тож вона знову з легкістю перетворилася на народну.

А ось строфу "Не хилися, червона калино…" вже наприкінці 1980-х років додали до класичного варіанту композитор Леопольд Ященко та Надія Світлична, сестра Івана Світличного.

Відтоді пісню виконували багато славетних колективів, серед яких Національний народний хор ім. Григорія Верьовки, Капела бандуристів ім. Георгія Майбороди, львівський хор "Гомін", гурт "Гайдамаки" та інші.

Зараз наш дух підіймає кавер-версія пісні, яка на початку повномасштабного вторгнення потужно зазвучала в серцях українців завдяки лідеру "Бумбоксу" Андрію Хливнюку, що одним із перших став до лав захисників. Відео з його виконанням, викладене в інстаграмі, миттєво стало вірусним та розповіло про напад росіян на Україну мільйонам у всьому світі.

Так пісня стає історією, стає опорою і підтримкою. Тож і цього дня стрілецьку версію пісні разом з нашим колегою Ігор Якубовський заспівали абсолютно всі присутні. Дякуємо всім за присутність на цій пам'ятній зустрічі й за чудову, теплу, творчу атмосферу!

Анонс заходу

Друзі, наступного понеділка, 9 лютого, Бібліотека Сковороди знову запрошує вас одночасно поєднати користь від двох проєктів – "Цілющі вечори" та "Бібліотеки емоцій заради добра".

Цього разу разом із психотерапевткою Тетяна Вишко ми з’ясовуватимемо, яким чином мистецтво і творчість впливають на психологічний стан людини та допомагають перетворювати біль через катарсис і внутрішній діалог.

А під час "Емоційних читань", завдяки артбуку "Жираф Монс. Харківська історія воєнної весни" зможемо водночас перевірити, як саме це працює. А ще – дізнаємося про:

Жирафа, що живе під обстрілами у харківському зоопарку, та про його попередника, який жив тут в роки Другої світової війни.

Харківських митців, які, попри обстріли, продовжують готувати вистави й проводити їх в укриттях для невеликої кількості глядачів, зцілюючи спраглі мистецтва душі.

Спільні зусилля драматурга Олега Михайлова, художника Костянтина Зоркіна, режисерки Оксани Дмітрієвої та акторів і працівників Харківський театр ляльок, які дали життя новій виставі.

"Якщо ви всередині, як камінчик, ця книжка – для вас", – написали автори книги. І, повірте, вони мають рацію!

Звісно, ми спершу перевірили вплив книжки на собі: читали з вологими очима і дякували, що прийшла вона в нашу книгозбірню так вчасно!

Віримо, ця історія допоможе й вам через емоції виразити те, що всі ці роки нуртує всередині, але ніяк не знаходить виходу. А присутність психолога допоможе нам конструктивно прожити й перетворити емоції та присвоїти їх як досвід.

КнигоNEWS: січень

Чому в перших великих словниках зникли слова, що описували жіночий досвід? Коли і за яких обставин ті святкові традиції, які ми вважаємо "давніми", набули сучасного вигляду? Що насправді відбувається в мозку під час панічної атаки й чому тіло реагує так, ніби небезпека реальна?

Відповіді на ці й багато інших запитань ви знайдете у наших січневих новинках – майже 200 найменуваннях книжок, які ми залучили до Публічні бібліотеки Солом'янки.

Ми дбайливо зібрали всі видання в альманасі КнигоNEWS. Прочитати його можна на сайті бібліотеки, а посилання ТУТ

Гортайте, придивляйтеся й обирайте ту історію, яка відгукнеться саме вам.

Літературно-музична зустріч "Очі чорнії"

8 лютого запрошуємо вас на літературно-музичну зустріч "Очі чорнії", яку Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди присвячує 214-й річниці від дня народження Євгена Гребінки – українського письменника, поета й автора романсу, що підкорив увесь світ.

На вас чекає історія створення легендарного твору, його шлях від кількох поетичних рядків до світового музичного хіта. І звісно ж розповідь про реальне кохання Євгена Павловича, що стало джерелом цього романсу.

У програмі – виконання "Очей чорних" у музичному втіленні Флоріана Германа та українському перекладі Юрія Татаренко й спільне співання інших знаних і маловідомих українських романсів.

Разом з Ігор Якубовський, "Вокальною студією на Освіти" та всіма відвідувачами будемо співати, слухати й занурюватися у витончену атмосферу романсу – від класики до сучасних творів.

До дня народження письменника Валер'яна Підмогильного

2 лютого – день народження Валер'яна Підмогильного, українського письменника, перекладача, одного з представників Розстріляного відродження та автора першого вітчизняного урбаністичного роману "Місто".

Виходець із бідної селянської родини, самоучка з феноменальним інтелектом, перекладач французької класики й автор першого українського урбаністичного роману, Підмогильний випередив свій час на десятиліття. Те, що європейський екзистенціалізм проговорить після Другої світової, він відчув і описав ще у 1920-х.

З нагоди дня народження пропонуємо добірку з 7 цікавих фактів з життя й творчості письменника:

"Місто" мало бути комедією

Роман, який ми читаємо як драму про самотність і амбіції, спершу задумувався… як кіносценарій комедії. Від задуму лишився "імпульс" – і він став першим українським урбаністичним романом.

Перший текст – про інтимне

У 16 років Підмогильний написав оповідання "Важке питання" – про дорослішання у фізіологічному сенсі. Згодом саме це критики використали як привід для цькування.

Дебютував у 19 – одразу з "Томом I"

Його перша книжка називалась "Твори. Том І". Зухвало? Так. Але за кілька років він довів, що це не випадковість.

Сам вивчив французьку – і перекладав класиків

Бальзак, Мопассан, Флобер, Вольтер, Дідро, Гюґо – його переклади й сьогодні вважають еталонними.

Писав під псевдонімом Лорд Лістер

У школі захоплювався детективами й підписував тексти "аристократичним" псевдонімом. Згодом інтерес до пригод змінився на глибоку психологію.

Був математиком і вчителем

Навчався на математичному факультеті, викладав математику та українську мову. Раціональність мислення дуже відчутна в його прозі.

Побився… за стілець

У Лівадії Підмогильний ударив комсомольця, який зайняв його місце в їдальні. Про це з іронією написав у листі до Євгена Плужника – сцена, гідна окремого оповідання.

У 1934 році Валер’яна Підмогильного було заарештовано за сфабрикованими звинуваченнями. У 1937 році його розстріляли в урочищі Сандармох. Письменникові було лише 36 років. Реабілітований посмертно у 1956 році.

Твори Валер’яна Підмогильного повернулися до читача через десятиліття й сьогодні залишаються джерелом для осмислення людини, міста та доби.

Тож якщо ви давно хотіли познайомитись із творчістю автора, або ж перечитати його твори, завітайте до абонемента Бібліотеки Сковороди за добре вам знайомою адресою – вул. Освіти, 14а.

Читацький клуб за участі письменниці Теї Саніної

25 січня в Бібліотеці Сковороди відбувся перший цього року Читацький Клуб. На ньому, в присутності авторки Теї Саніної (Тетяна Саніна), завзято обговорювали її трилогію "Танець дикобразів", "Коли відлітають серпокрильці" та "Мурашині кола".

Ми знали, що розмова буде теплою, легкою й цікавою, тому й скликали всіх на зустріч у цей морозний час! Адже книга здатна об’єднувати й зігрівати людей.

Дискусія була жвава й нестримна, бо ж вподобання, емоційні стани, читацький і життєвий досвід у всіх різні. Книжки ці непрості – на тему проблемних стосунків у подружній парі, між батьками й дітьми, друзями, бізнес-партнерами і колегами. А ще про шанс дійти згоди завдяки фахівцям з порозуміння – медіаторам.

Звісно, серед нас знайшлися і ті, хто проковтнув усі три книжки; і ті, хто прочитав дві; і ті, хто почав одну, відчув спротив, відклав і почав читати другу, а та "заколисала". Були й ті, хто не встиг прочитати жодної, але щойно завершився клуб, потягнувся до першої книжки й побіг на абонемент. Бо цікаво ж, а як це все "спрацює" у нього!

Іноді присутність автора на засіданнях Клубу може стримувати. З Теєю ж, що напрочуд відкрита до думок інших, не уникає гострих запитань і уважно досліджує через читацький відгук вплив своїх книжок на людину, було приємно поділитися враженнями. А учасники клубу тепер знатимуть, що означає, коли книжки (теми або персонажі) тригерять!

Отже, наші книголюби відзначили глибинне і дбайливе подання особистих драм героїв, багату й вільну сучасну українську мову. А також авторське вміння завдяки мистецтву, природі та її геніальній простоті показати, що вихід зі складного становища є і що його варто шукати.

Щиро дякуємо Теї за цю чудову зустріч і за подаровані примірники "Танцю дикобразів". Впевнені, охочих почитати їх додасться!

Чи знаєте ви де знаходиться Арканзас і чим він знаменитий?

Перше, що спадає на думку – це американський штат, який знаходиться в самісінькому серці США. Хтось згадає, що там народився і був його губернатором майбутній президент Білл Клінтон.

Книголюби та поціновувачі трилерів, а таких у Бібліотеки Сковороди чимало, впевнено скажуть, що це батьківщина письменника Джона Грішема.

Ті ж, хто розуміється в бізнесі, точно згадають місто Бентонвілл. Там розташований офіс найзнаменитіших супермаркетів 𝐖𝐚𝐥𝐦𝐚𝐫𝐭. Але не тільки…

Бо саме в Бентонвіллі ми тепер маємо друзів. Hugs From Friends – американська некомерційна організація, яку створив у 2022 році Тревор Дейн (Trevor Dane).

Її мета – заохотити американських дітей малювати та збирати книжки на підтримку українських дітей та сімей, які постраждали від російської навали. І днями ми отримали велику посилку з Арканзасу з купою чудових книг, м’яких іграшок і, головне, малюнків від місцевої малечі.

"Вірю в тебе!" та "Май надію!" – ці побажання найчастіше повторюються в дитячих роботах. Тому ми віримо і сподіваємося на те, що солідарність з Україною не згасне в серцях юних американців.

Всі отримані подарунки ми розподілимо серед бібліотек Солом’янського району, щоб найширше коло дізналося про наших нових друзів!

Дякуємо Наталії Чаповській (Nataliya Chapovska) за те, що знайшла нас. Приємно відчувати, що 𝐒𝐨𝐦𝐞𝐛𝐨𝐝𝐲 𝐢𝐧 𝐀𝐫𝐤𝐚𝐧𝐳𝐚𝐬 𝐥𝐨𝐯𝐞𝐬 𝐦𝐞!