Є люди-епохи, а є люди – кількох епох. Такою особистістю був останній командир УПА Василь Кук, який був головою проводу ОУН на сході України та останнім командиром УПА, саме завдяки його організаторським здібностям повстанська армія проіснувала досить довго.
Василь Кук цікавий тим, що народився під час Першої світової війни, у 1913-му, жив під час Другої світової та дожив до Незалежності України. Це людина, яка у своїй долі вмістила буремні історичні перепитії XX століття.
Він був еталонним представником свого покоління, а також – син селянки й робітника. І якщо порівнювати Кука і Шухевича, який був львів’янином і походив фактично з аристократичної родини: його дядько був знаним адвокатом, дідусь – відомим етнографом, батьки – інтелігенти, то Василь був якраз тим звичайним хлопцем, яких в УПА було 90 відсотків. Тож саме завдяки йому ми можемо проаналізувати, ким були ці люди, звідки вони походили, що їх надихало йти в УПА.
Історикиня та дослідниця українського національно-визвольного руху Аліна Понипаляк написала книгу про Василя Кука «Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука». «Якщо поставити собі за мету знайти еталонну постать для української історії “короткого XX століття”, то, мабуть, складно буде відшукати вдалішу кандидатуру, ніж Василь Кук. Він примудрився пережити дві світові війни, стати свідком появи й краху першої спроби створення модерної української держави, бути співтворцем і співкерівником націоналістичного руху під знаменами ОУН, стояти біля витоків формування УПА та, врешті-решт, очолити останніх повстанців», – ідеться на початку книги Аліни Понипаляк. Далі у книзі – Василь Кук переживав розквіт і згортання діяльності УПА, потрапив у радянський полон і разом з Україною отримав омріяну свободу в 1991-му. Як сімейна скрута вплинула на його погляди, коли він загорівся ідеєю збройної боротьби? Як пережив смерть братів Ілька й Іларія, яких стратили за українську державність та, як вибудовував мережу ОУН у Дніпропетровську й перебував у підпіллі на Волині й Галичині? Як продовжував тиху боротьбу в 1970–1980 роки й отримав «друге дихання» після незалежності?
Аліну Понипаляк запитували «Чому Ви вирішили зробити акцент на визвольному русі у східній частині України?» Вона відповіла: «Річ у тім, що мало хто знає, що Організація українських націоналістів діяла на території Донецької, Луганської областей, на півдні України, у Криму. Тому хотілося показати, що коли говорять “бандерівець”, то це не лише про якихось окремих людей, а про всіх українців, які боряться за свою державу. Я знаю, що на сході та півдні країни слово “бандерівець” тривалий час мало якийсь негативний штамп. Але, якщо подивитися, його можна застосовувати й до тих людей, які мешкають саме в цих регіонах, бо Організація українських націоналістів діяла по всій Україні. Це те, що нас об’єднує, і ми повинні це зрозуміти…Українці – це ті люди, які під час Другої світової війни намагалися відновити свою державність та вийти з “тюрми народів” – Совєцького союзу. І якраз головною метою ОУН було об’єднати українців, аби це здійснити».
Відвідавши Центральну бібліотеку Солом’янки на Освіти, 14а усі охочі зможуть познайомитись із книгою Аліни Понипаляк «Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука».
Понипаляк, А. (Аліна) Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука / Аліна Понипаляк.Київ : Наш формат, 2021.
Посилання на електронний каталог: http://surl.li/eiolg
Немає коментарів:
Дописати коментар