Анонс заходу

20 жовтня, о 14:00, у Бібліотеці Сковороди відбудеться урочиста академія з нагоди вшанування пам’яті громадської діячки Марії Волошиної – під теплою родинною назвою "Районна мама".

Саме так на Солом’янці називали жінку, покликанням якої було допомагати людям. Понад три десятиліття вона була заступницею голови Спілки жінок Солом’янського району, у якому налічувалося понад 50 осередків жіночих організацій, один з яких наш – бібліотечний.

Під час зустрічі, напередодні 97-го дня народження Марії Тимофіївни, згадаємо її життєвий шлях, сповнений людяності, доброти та неформального підходу до людей і справ.

Наша бібліотека пишається багаторічною співпрацею з пані Марією та очолюваною нею спілкою та запрошує зібратися разом, аби вшанувати пам'ять жінки, яка встигла зробити для інших так багато!

Захід відбудеться за участю рідних пані Марії та представниць ГО "Спілка жінок міста Києва", членкинею президії якої вона також була. Голова Спілки Лідія Москаленко оголосить імена перших переможниць "Конкурсу імені Марії Волошиної" для найкращих громадських діячок та розповість про її роль у суспільстві.

Зустріч «Між розпачем і вірою» до 85-х роковин трагедії в Бабиному Яру

10 жовтня в Бібліотеці Сковороди відбулася зустріч із київським поетом Денисом Голубицьким під назвою «Між розпачем і вірою», присвячена 85-м роковинам початку трагедії в Бабиному Яру.

Атмосфера була камерною та довірливою. Ця подія не мала на меті стати історичною лекцією про Голокост, адже тема надто об’ємна й болісна. Натомість автор представив українську частину свого єврейського циклу – поетичне осмислення трагедії, що поєднує особисті родинні історії із загальнолюдським болем.

Наш гість підкреслив: причетність до теми Бабиного Яру не визначається національністю чи місцем проживання. Це трагедія, яка стосується кожного, адже на українській землі відбувалася частина великої катастрофи. Він нагадав про події вересня 1941 року, коли після входу німців до Києва було ретельно сплановано масові розстріли, що забрали життя понад 33 тисяч людей лише за дві доби.

За словами Каті Петровської, авторки книги «Мабуть Естер» запитання: «чи в тебе в Бабиному Ярі лежать родичі» є найбезглуздішим питанням, яке можна почути. Неважливо, хто ти й чи сумуєш за своїми небіжчиками – це питання порядності. Бабин Яр може бути частиною власної історії, втім, не через це ми приходимо до Яру, чи не лише через це. Щось веде сюди, бо немає чужих, коли йдеться про жертви. В кожної людини хтось тут є».

Особливе місце у виступі посіли спогади про родину поета, яка врятувалася завдяки евакуації родин працівників Київського заводу електротехнічної апаратури до Омська влітку 1941 року. Саме цим близьким він присвячує свій єврейський цикл: батькові Аркадію Голубицькому (1940–2022), знаному барду-шістдесятнику, та його сестрам, а також бабусі з дідусем.

У програмі прозвучало близько тридцяти віршів, написаних з притаманною автору глибиною протягом останніх п’ятнадцяти років. Родинні тексти стали світлою нотою зустрічі, додаючи особистого тепла до складної теми.

Денис Голубицький – корінний киянин, поет і бард, автор шести книжок та трьох музичних дисків. Його творчість останнього десятиліття він сам називає найпліднішою. До єврейської теми, яка є для нього генетично й емоційно близькою, він прийшов у зрілому віці, і нині вона стала одним із головних напрямів його поетичного шляху.

*
За ярами яри, а тоді за ярами ти, яре,
І ніяке жертовне ягня не долатиме хмари,
Щоб пройти замість нас тим шляхом вереснево-жовтневим.
Ми течемо як час, наче соки, ми вірні деревам.


За хорами хори, а тоді за хорами ти, хоре,
Я плекаю в долонях ярів серце музики хворе.
І якого не клич кардіолога чи диригента,
А лишається тільки моє розпорошене гето.


Я хотів би кричати: хвороба ота виліковна,
Але час над ярами як чорна-пречорна ікона.
Це юдейська журба із Христовою тугою в парі,
Бо я страчений був і народжений в Бабинім Ярі.


*
Цією вулицею до мене підіймалася бабуся.
Їй доводилося час від часу зупинятися –
серце вже підводило мою золоту.
А я, сорокарічна дитина, підйомів поки що не боюся,
і досить легко долаю вулицю не круту.
І я розумію: в цьому логіка явна є,
що знову вертаюсь до себе,
до власного дитинства, до пра-світу, бачу бабусю Міру.
І нехай ця вулиця зветься, скажімо, Янгеля
чи Польова, і знов на ній дали квартиру
єврейській родині,
яка ще анітрохи не здогадується, що згодом я в ній з’явлюся,
живе в післявоєнному, повсякденному, посеред клопотів,
ростить дітей як усі та не як усі.
До мене підходить грішна свята моя бабуся,
бере мене за руку,
і каже: гайда кататися на ко-ле-сі.
Ви, звісно, подумали, що я про оглядове колесо,
яке й в минулих парках, і в теперішніх
дозволяє на життя подивитися звисока.
А насправді, це дорослішання колесо, колесо прозріння,
тільки не колесо злоби.
І я відчуваю, яка надійна, яка тендітна,
яка неповторна бабусина рука.

*
Янкелю, Янкелю,
Де твоя Лея?
Ранками, ранками
пустка-алея
живиться росами,
болем сповита.
Осене, осене,
Янкеля вбито.
Міреле, Міреле,
Де твої рідні?
Вірили, вірили
В доньку у квітні,
В сина у лютому...
Леє-Лілеє,
квітни спокутою,
краплями глею,
пам'яттю, прихистком,
тим, що не зрадить,
проліском, прилісом,
квітами з рани.


** Між розпачем і вірою перлини слів визбирую. Де, справді, розташовані скарби мої віршовані? Як на папері викласти, що народився вихрестом? За півстоліття з мовами свою не опановую… Як часто серце крається – усе в мені стікається. А хочеться зі світом помовчати івритом.

Денис Голубицький

Анонс заходу

Друзі, 𝗘𝗻𝗴𝗹𝗶𝘀𝗵 𝗖𝗹𝘂𝗯 "𝗧𝗵𝗲 𝗙𝗮𝗻𝘁𝗮𝘀𝘁𝗶𝗰 𝗶𝗻 𝗟𝗶𝘁𝗲𝗿𝗮𝘁𝘂𝗿𝗲" у Бібліотеці Сковороди знову запрошує вас!

Наступного вівторка, 20 жовтня, о 17:30 на нашій клубній зустрічі досліджуватимемо тему "How Does the Impossible Work? / Як працює неможливе?"

Разом із літературознавицею Вірою Скуратовою (Vira Skuratova) поговоримо про те, як література поводиться з неможливим. Чи мусить незвичайна подія мати пояснення? Чи завжди магія потребує правил? І чому в одних історіях неможливе здається абсурдним, в інших – цілком природним, а в третіх для розуміння історії від нас вимагається ледь не магістерський рівень володіння природничими науками?

На прикладах казок, фентезі, наукової фантастики й абсурдистської літератури спробуємо розібратися, як працюють різні світи: від тих, чиї правила нам незрозумілі, до тих, де магія, незвичайні істоти або неймовірні технології є звичайною частиною реальності.

Чому в казці ми не запитуємо, як гарбуз перетворився на карету? Як магія у Harry Potter стає системою правил, а фантастичні технології Star Wars – частиною світу, в якому відбувається історія? І що змінюється, коли текст усе-таки пропонує нам пояснити незвичайне?

Допоможуть нам у цьому знайомі літературні приклади та окремі ідеї Цвєтана Тодорова з його Introduction to Fantastic Literature. Але головне – власний читацький досвід і спільна розмова про те, що робить неможливе переконливим, зрозумілим або незбагненним.

Інґіґерда та її словосвіт

11 жовтня до Бібліотеки Сковороди на зустріч завітала Ірина Рудика, яка має літературний псевдонім Інґіґерда (Ingigerda IG) – поетка, прозаїкиня, авторка власних поетичних книжок та співавторка колективних збірок.

Також її знають як популяризаторку сучасної української літератури, організаторку просвітницьких подій: засновницю мистецького проєкту "Літературні забави", співзасновницю фестивалю "Поверхи". Крім того, вона працює у сфері неформальної освіти та є амбасадоркою концепції Life Long Learning в Україні. Усі ці сутності сприяють багатому синтезу ідей, думок і, головне, — творчих втілень!

Це була надзвичайно цікава, плідна розмова про українську літературу та культуру як фундамент самоцінності. У час, коли ворог намагається знищити або спростити все наше, українські творці вплітають рідне слово в ДНК ще глибше, щоб зберегти тяглість поколінь.

Гості зачудовано слухали глибокі щирі вірші у виконанні авторки, а після дізнавалися багато цікавого про неї саму і про те, що її надихає. 

Традиційно звернулися до історій про народження її книжок, у кожній з яких закладено потужну й виразну ідею, що об’єднує авторський талант, стиль і смак до життя.

Ірина розповіла про свою «Смачненьку абетку» (2023) – єдину в Україні дитячу книжку, видану «Рутенією» – автентичним давньоукраїнським шрифтом. Яскраве пізнавальне видання не тільки розповідає про улюблені страви українських дітлахів та про сучасні імена. Завдяки цій книжці діти зацікавлюються відчуттям автентичного графічного прояву української мови. Століттями нашу справжню українську абетку не визнавали, заперечували, приховували, переписували, як і пізніше все українське.

Особливо торкнулася серця історія створення книжки: спершу у 2022 році набули довершеної форми смачні авторські чотиривірші, згодом юна художниця Валерія Сирота намалювала ілюстрації до віршів (деякі – в умовах укриття). Неабияку роль у виданні книжки зіграв автор національної абетки «Рутенія», визначний український каліграф, професор, лауреат Шевченківської премії Василь Чебаник (1933-2025), що свого часу дослідив історичні руські графеми та козацькі скорописи та на їх основі створив проєкт національної абетки; кожна літера якого наповнена глибоким символізмом. Пан Василь не тільки допоміг підібрати шрифти, а й намалював обкладинку до книжки і створив персональний логотип авторки! Не кожен український письменник може похвалитися таким благословенням!

Дізналися про народження поетичного артбуку «Уламки» (2024), у якому головні героїні, українки різного віку, втратили когось або щось на російсько-українській війні. Кожна має ім’я і персональне горе. Історія кожної настільки болюча, що схожа на оголений нерв. Кожна історія – про втрати і травми, кожна впізнавана і не має хепі-енду. Але водночас кожна назавжди залишиться у серцях та пам’яті людській. Ця книга-трилінгва видана українською, англійською та польською мовами. А ілюструвала видання знана українська художниця та поетка Ірина Сажинська. Розповісти про цю книжку неможливо – з нею треба залишитися на самоті, щоб прожити і відпустити те, що болить.

Говорили також про тетралогію «Коло року», упорядником якої є письменник і педагог Олександр Козинець, а авторами – сучасні українські письменники з різних областей України. Серед них – Ірина як представниця Рівненщини, де народилася й виросла. Тож здобутком нашої бібліотеки стали і дві книжки: літня – «На Івана Купала» та осіння – «Кожному свої жнива». Об’єднує ці книжки в серію ідея про те, як автентичність, колорит традицій стають духовною опорою сучасників, а смачні слова, притаманні різним регіонам України, дозволяють відчути живе дихання мови, яке не почуєш щодня. 

Присутні щиро дивувалися прагненню авторки до розвитку, глибині її мислення та ґрунтовності бачення літературного процесу, під час війни, зокрема. Ми згодні з Іриною в тому, що найважливіша культурна робота часто непомітна й не має швидких результатів, але саме вона забезпечує довге життя культури. І справді, бібліотеки та незалежні проєкти часто тримаються на ентузіазмі й самовідданості, хоча суспільство рідко створює для цього достатні умови. 

Менше з тим, щиро зичимо нашій гості сил і підтримки на її впевненому творчому шляху. Дякуємо за книжки, які поповнили нашу скарбничку, і чекаємо на новий нонфікшн "Сімейний код", який готується до друку!

Відкриваємо краєзнавчий сезон із В'ячеславом Жмиховим!

8 жовтня у Бібліотеці Сковороди відбулася зустріч з краєзнавцем та популяризатором мандрівок Київською областю В’ячеслав Жмихов. Ми присвятили її справжнім туристичним перлинкам Вишгородського району.

Оскільки цього дня ми відкривали третій сезон краєзнавчих лекцій, то спочатку скористалися нагодою згадати попередні зустрічі. А дослідили ми за два роки шість інших районів Київщини, розташованих вздовж Дніпра, здебільшого на Правобережжі.

Нагадаємо, що в Київській області налічується 7 районів, 69 територіальних громад, які об’єднують 1182 населені пункти. І всюди є безліч цікавинок, про які не тільки варто знати, а ще треба вміти до них дістатися!

Вишгородський район – другий за величиною та сьомий за населенням на Київщині. Раніше ці терени мали інший адмінустрій, проте з 2020 року він складається з Вишгородської та Славутицької міських, Димерської, Іванківської, Поліської селищних, Петрівської та Пірнівської сільських територіальних громад.

Велика розбіжність між площею та густотою населеності району зумовлена географічними особливостями: рельєфом, розташуванням у басейні середньої течії Дніпра, наявністю штучно створеного Київського моря та унікальністю екосистеми Полісся. А також тим, що північну частину району площею близько 2 тис. км² займає Чорнобильська зона відчуження.

Тож тем для обговорення було багато: від екологічних питань – історії створення Київського водосховища, наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, міста-ексклава Славутич (яке фізично розташоване на теренах Чернігівщини), і до перлин Вишгородщини – парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва "Межигір’я", сафарі-парку "Медвин" та інших.

Було дуже цікаво й пізнавально. Всього переповідати не будемо – краще приходьте на наші наступні зустрічі!

Заходи поточного тижня в бібліотеці

Осінь нагадує нам, що зміни – природна частина життя. Та навіть у час великих випробувань важливо знаходити опору, берегти внутрішню рівновагу й залишати місце для творчості та живого спілкування.

Цього тижня Бібліотека Сковороди запрошує вас поговорити про мистецтво жити у непрості часи, долучитися до культури відповідального ремонту та провести недільний день із поезією та музикою.

На вас чекають такі події:

• Понеділок, 12 жовтня, 16:00 – "Цілющі вечори" з психологинею Тетяною Вишко. Тема цієї зустрічі: "Мистецтво жити у час великих викликів". Поговоримо про внутрішні опори та способи зберегти себе в часи, коли світ довкола постійно змінюється.
• Четвер, 15 жовтня, 15:00 – "Repair Day" у мейкерспейсі Бібліотеки Сковороди, присвячений Міжнародному дню ремонту. Приносьте речі, яким хочете подарувати нове життя, – лагодитимемо, навчатимемося й підтримуватимемо культуру відповідального споживання.
• Неділя, 18 жовтня, 12:00 – літературно-музична зустріч "На роздоріжжі долі обнялись". 

Запрошуємо провести недільний день у затишній атмосфері слова, музики та щирого спілкування. Наші гості: Тетяна Лавинюкова, Ірина Бондар-Лівобережна й Тетяна Вишко.

А ще ви завжди можете долучитися до наших регулярних щотижневих активностей:

• Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Український розмовний клуб Рух Єдині "Мовосвіт на Освіти" – щовівторка о 17:30.
• Урок здоров’я з Ігор Якубовський – щонеділі о 10:15.

Нехай цей тиждень подарує вам трохи більше внутрішньої рівноваги, теплих зустрічей і натхнення. А ми подбаємо про затишний простір, де можна перевести подих, навчитися нового та побути серед своїх.

Анонс заходу

Дорогі друзі, 18 жовтня, о 12:00 ми запрошуємо вас на зустріч "На роздоріжжі долі обнялись" – з трьома поетками та, за щасливим збігом, шанувальницями Бібліотеки Сковороди.

Для вас розкриватимуть свої поетичні світи Ірина Бондар-Лівобережна, Тетяна Вишко й Тетяна Лавинюкова. Вони неодмінно розкажуть про себе, про поезію і своє творче коло, про Україну і війну – кожна окремо і в діалозі.

Такі різні, але надзвичайно ліричні й жіночні, наші гості вирішили назвати цю зустріч рядком із відомого вірша видатної української поетеси Ліни Костенко "Не говори печальними очима".

Тетяну Вишко ви знаєте як психологиню й авторку книжок про здоров’я душі та поетичного збірника "Твоя щаслива пора року". Ірина Бондар-Лівобережна є авторкою збірки поезій "По обидва береги любові". Тетяна Лавинюкова – авторка збірки поезій "Цінуймо мить". Усі троє є учасницями численних віршованих альманахів.

Як і більшість недільних заходів, цей не обійдеться без нашого колеги Ігор Якубовський. Він неодмінно здивує вас прем’єрами та потішить старими добрими улюбленими піснями на слова наших спеціальних гостей.

До зустрічі у наступну неділю!

Друга англомовна зустріч "Фантастичне в літературі"

Друга англомовна зустріч 𝗘𝗻𝗴𝗹𝗶𝘀𝗵 𝗖𝗹𝘂𝗯 "𝗧𝗵𝗲 𝗙𝗮𝗻𝘁𝗮𝘀𝘁𝗶𝗰 𝗶𝗻 𝗟𝗶𝘁𝗲𝗿𝗮𝘁𝘂𝗿𝗲" відбулася 6 жовтня не у сховищі, а в затишній Library Reading Room, що у Бібліотеці Сковороди.

Під керівництвом вчительки англійської, літературознавиці й поціновувачки фантастики Віри Скуратової (Vira Skuratova) ми з цікавістю відкривали для себе тему "Strange, Wonderful, or Fantastic?" А саме відповідали на ключове притання: "What does the impossible make us feel?"

А робили ми це…

Обговорюючи власні відчуття від дивовижних ситуацій, до яких колись додумалися знані письменники.

Працюючи в парах і довигадуючи продовження чи пояснення цих ситуацій – позитивне і негативне – на 3-4 речення.

Спостерігаючи, що ж робить із нами текст – дивує, зацікавлює чи відштовхує. Та завдяки яким усталеним літературним технікам він із нами це виробляє.

Намагаючись пригадати улюблені книжки або фільми (чи улюблених авторів) – чим же вони нас так захопили?

Отже, що ми винесли з цього заняття?

Впевненість, що одна й та сама неможлива подія може бути: frightening, strange, beautifu, funny, disturbing, wonderful. А після прочитання книги читач може почуватися як nervous, anxious, scared, frightened, terrified, confused, surprised, curious, amazed, excited, fascinated…

І все чому? Бо письменник або сценарист добре постаралися і створили ситуації, які цьому сприяли!

А ще завдяки нашій читачці та учасниці клубу Наталія Чернікова в бібліотеці з’явилася неймовірна книжка "Корені та паростки. Український генеалогікон"! Там серед сакральних речей 100% причаїлося щось дивовижне!

Захопливо, скажемо вам, удосконалювати знання англійської, одночасно осягаючи щось нове! Наступна наша зустріч в бібліотеці на вул. Освіти, 14-А відбудеться за два тижні, 20 жовтня.

Тож слідкуйте за анонсами та долучайтеся!