Читацький клуб за участі письменниці Теї Саніної

25 січня в Бібліотеці Сковороди відбувся перший цього року Читацький Клуб. На ньому, в присутності авторки Теї Саніної (Тетяна Саніна), завзято обговорювали її трилогію "Танець дикобразів", "Коли відлітають серпокрильці" та "Мурашині кола".

Ми знали, що розмова буде теплою, легкою й цікавою, тому й скликали всіх на зустріч у цей морозний час! Адже книга здатна об’єднувати й зігрівати людей.

Дискусія була жвава й нестримна, бо ж вподобання, емоційні стани, читацький і життєвий досвід у всіх різні. Книжки ці непрості – на тему проблемних стосунків у подружній парі, між батьками й дітьми, друзями, бізнес-партнерами і колегами. А ще про шанс дійти згоди завдяки фахівцям з порозуміння – медіаторам.

Звісно, серед нас знайшлися і ті, хто проковтнув усі три книжки; і ті, хто прочитав дві; і ті, хто почав одну, відчув спротив, відклав і почав читати другу, а та "заколисала". Були й ті, хто не встиг прочитати жодної, але щойно завершився клуб, потягнувся до першої книжки й побіг на абонемент. Бо цікаво ж, а як це все "спрацює" у нього!

Іноді присутність автора на засіданнях Клубу може стримувати. З Теєю ж, що напрочуд відкрита до думок інших, не уникає гострих запитань і уважно досліджує через читацький відгук вплив своїх книжок на людину, було приємно поділитися враженнями. А учасники клубу тепер знатимуть, що означає, коли книжки (теми або персонажі) тригерять!

Отже, наші книголюби відзначили глибинне і дбайливе подання особистих драм героїв, багату й вільну сучасну українську мову. А також авторське вміння завдяки мистецтву, природі та її геніальній простоті показати, що вихід зі складного становища є і що його варто шукати.

Щиро дякуємо Теї за цю чудову зустріч і за подаровані примірники "Танцю дикобразів". Впевнені, охочих почитати їх додасться!

Чи знаєте ви де знаходиться Арканзас і чим він знаменитий?

Перше, що спадає на думку – це американський штат, який знаходиться в самісінькому серці США. Хтось згадає, що там народився і був його губернатором майбутній президент Білл Клінтон.

Книголюби та поціновувачі трилерів, а таких у Бібліотеки Сковороди чимало, впевнено скажуть, що це батьківщина письменника Джона Грішема.

Ті ж, хто розуміється в бізнесі, точно згадають місто Бентонвілл. Там розташований офіс найзнаменитіших супермаркетів 𝐖𝐚𝐥𝐦𝐚𝐫𝐭. Але не тільки…

Бо саме в Бентонвіллі ми тепер маємо друзів. Hugs From Friends – американська некомерційна організація, яку створив у 2022 році Тревор Дейн (Trevor Dane).

Її мета – заохотити американських дітей малювати та збирати книжки на підтримку українських дітей та сімей, які постраждали від російської навали. І днями ми отримали велику посилку з Арканзасу з купою чудових книг, м’яких іграшок і, головне, малюнків від місцевої малечі.

"Вірю в тебе!" та "Май надію!" – ці побажання найчастіше повторюються в дитячих роботах. Тому ми віримо і сподіваємося на те, що солідарність з Україною не згасне в серцях юних американців.

Всі отримані подарунки ми розподілимо серед бібліотек Солом’янського району, щоб найширше коло дізналося про наших нових друзів!

Дякуємо Наталії Чаповській (Nataliya Chapovska) за те, що знайшла нас. Приємно відчувати, що 𝐒𝐨𝐦𝐞𝐛𝐨𝐝𝐲 𝐢𝐧 𝐀𝐫𝐤𝐚𝐧𝐳𝐚𝐬 𝐥𝐨𝐯𝐞𝐬 𝐦𝐞!

Друзі, а чи знаєте ви щось про медіа-каву?

Це як звичайна кава, але з медійною особою, й тільки через донат!

Минулого року ми мали вже два такі кавування, а насправді знайомства з прекрасними людьми, тепер вже друзями нашої бібліотеки – Катею Білохвіст та Майя Тульчинська.

Медіа-кава – це благодійний проєкт, що діє за допомогою фейсбук-групи, створеної Мирославом Ватащуком (Myroslav Vatashchuk), де за допомогою донат-аукціону можна "купити" зустріч за філіжанкою кави з відомою людиною та водночас підтримати наших захисників та захисниць.

І от вчора до нас на каву знову завітав дуже бажаний, довгоочікуваний гість – Дмитро Пшеничнюк (Dima Pshenishnyuk). У довоєнному житті Дмитро – мандрівник, альпініст, волонтер. В останні 4 роки він – морський піхотинець, воїн, що захищає Україну!

Кажемо довгоочікуваний, бо наше донатно-аукціонне знайомство відбулося ще наприкінці серпня минулого року. Але тоді Дмитро виконував бойові завдання, і зустрітися змоги не було. Аж ось, нарешті, він – гість Бібліотеки Сковороди!

Ми показали-розказали, як і чим живемо, якою є і якою прагнемо зробити сучасну книгозбірню, як і що робимо, щоб підтримувати наше військо та мотивувати людей не бути байдужими.А Дмитро, по-військовому небагатослівно, але цікаво й змістовно розповів про себе, свій шлях у ЗСУ, волонтерську та активістську діяльність.

Саме в цьому, напевно, і є суть медіа-кави – у знайомствах, живих цікавих розмовах, що народжуються з донату. А головне, в підтримці, яка працює на Перемогу. Дякуємо Дмитрові за час, відвертість і цю розмову. Такі зустрічі нагадують, заради чого ми всі тримаємося разом пліч-о-пліч – наче в одному строю.

Тижневий анонс заходів в бібліотеці

Попри всі труднощі й випробування ми щоденно намагаємося створювати простір тепла, світла і затишку.

Ви запитаєте чому? Мабуть, тому, що Бібліотека Сковороди просто так звикла – працювати для своїх читачів та відвідувачів. А опускати руки – ні.

Тому пропонуємо вам завітати до нас на цьому тижні – з 26 січня до 1 лютого. Унікальні події цієї семиденки ось такі:

Середа, 28 січня, 17:30 – Лекція бібліотечного краєзнавця Олександр Михайлик "Річка Либідь та її притоки".

Неділя, 1 лютого, 12:00 – Музична зустріч "Ой у лузі червона калина", присвячена 145-річчю автора легендарної пісні Степана Чарнецького. Співаємо разом з Ігор Якубовський.

Постійні заняття у бібліотеці:

Курси української мови "МовоСвіт на Освіти" – щопонеділка о 12:30, щовівторка о 12:00. Тренінг "Творимо Українську Вікіпедію разом" – щопонеділка о 16:00.

Розмовний клуб в межах проєкту Рух Єдині – щовівторка о 17:30.

Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.

Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.

Навчання цифрової грамотності – щовівторка й щочетверга о 15:00.

Клуб юного програміста "Кодик" – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 098 216 3552).

Майстер-клас з ляльки-мотанки від Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).

Урок здоров’я з Ігорем Якубовським – щонеділі о 10:15.

Приходьте грітися, заряджати телефон та батарею власної душі таким необхідним зараз оптимізмом!

Адреса: вул. Освіти, 14а

Телефон: ‪+38 063 240 6642

Ми світимося!

Оцими світлинами, друзі, хочемо поділитися, щоб ви побачили, як ми проводимо ці холодні дні. Хотіли написати ще й темні, але ж ні – попри повну відсутність світла у робочий час – ми світимося! Лампами, ліхтариками, гірляндами та різними гаджетами-світлячками.

А ще більше – добром, любов'ю, прийняттям, милосердям. Ми робимо все можливе, щоб люди, котрі приходять до нас, наповнювалися теплом та надією. І йшли від нас хоч трішечки та радісніші.

Ми працюємо як і працювали, а часто навіть й більше, бо Бібліотека Сковороди зараз перетворилася на пункт обігріву.

До нас йдуть зарядити телефони, попити чаю чи просто посидіти-погрітися у дружній, привітній атмосфері та хоч трохи, але теплішому, ніж вдома, просторі.

У нас відбуваються всі заплановані заходи та події. Ми щиро радіємо кожному гостю, кожній людині, що приходить до нас і разом з нами проживає цей непростий час.

Багато ми дати, звісно, не можемо, але у нас завжди є гаряча вода у термосах, заряджені павербанки та бензин у генераторі.

А головне – у нас є прекрасні люди! Читачі, друзі бібліотеки, колеги, які щодня вперто йдуть на вулицю Освіти, 14А і своєю присутністю, своїми руками, думками, золотими серцями творять цей український феномен, цю спільність і єдність, яка вже не раз допомагала нам вистояти та витримати важкі й складні часи.

"Биківня – територія пам’яті"

22 січня, з нагоди Дня Соборності України, у Бібліотеці Сковороди відбулася просвітницька зустріч "Биківня – територія пам’яті", перша із запланованих у партнерстві з Меморіальний заповідник "Биківнянські могили".

До нас завітав пан Микола Бривко, начальник відділу науково-освітньої, організаційної та пам’яткоохоронної роботи меморіалу та один із дослідників масових розстрілів 1937-1941 років у Биківнянських лісах.

Ми вдячні лектору за надзвичайне володіння словом та вмінням пояснити, чому лекція про Биківню в День Соборності – це не оксюморон, а історичні факти, на які зазвичай не надто зважають люди, – ланцюжки єдиного карального механізму.

Більшовицька влада від початку демонструвала антигуманний характер. В Україні терор розпочався в січні 1918-го з приходом загонів Муравйова. 5 вересня того ж року більшовики узаконили свої репресії Декретом "Про червоний терор".

Далі комуністичний режим утверджувався через послідовну політику нищення: масові арешти інтелігенції як "буржуазних націоналістів" (1924-34), "ліквідацію куркульства як класу" (1929), Голодомор (1932-33), боротьбу з поплічниками "контрреволюції" (1934), "Великий терор" (1937-38) й репресії проти поляків, німців, греків та інших національних меншин (1937-41).

Наша розмова точилася довкола захоронень на так званій "Спецділянці НКВС УРСР" площею 5,3 га, де радянська влада таємно ховала жертв політичних репресій. За оцінками істориків, кількість їх у Биківні може сягати від 20.000 до 100.000 осіб.

Митці, священники, управлінці, селяни, робітники та представники нацменшин… Страчували за сфабрикованими справами не тільки "ідейних", а й випадкових громадян – для внутрішньої чекістської статистики. Найвища міра цинізму совітів полягала в тому, що вони встановлювали "норми розстрілу", які сягали десятків тисяч. Не дивно, що довгі десятиліття жахливу правду про ці злочини приховували під грифом "секретно".

Правда про ці поховання відкривалася поступово й болісно. Вперше про жертв НКВС в газетах написали 1941 року нацистські окупанти. А вже у 1960-х про Биківню заговорили в УРСР завдяки Лесю Танюку, Аллі Горській та Василю Симоненку – людям, чиї долі теж стали трагічними символами боротьби за пам’ять і правду.

Щиро дякуємо адміністрації заповідника за подарований інформаційний буклет "Биківня. Від території смерті до місця пам’яті", що містить стислі й точні історичні дані про жертв і організаторів політичних репресій.

Пам’ятаємо, що знання історії – найліпше щеплення від наївної недалекоглядності. Тож упродовж 2026 року ми плануємо серію зустрічей в межах проєкту "Історична грамотність" одразу в декількох бібліотеках Солом’янки.

Світоглядна зустріч в бібліотеці

21 січня у Бібліотеці Сковороди відбулася зустріч з настоятелем храму ікони Божої Матері "Знамення" (ПЦУ) протоієреєм Григорій Фоя, тема якої була надзвичайно актуальною – "Як традиції та забобони впливають на суспільну поведінку".

Попри холоднечу, охочих послухати священника виявилося чимало. Адже багатьом нашим читачам вже встигли полюбитися камерні просвітницькі зустрічі в бібліотеці, де можна поставити священнослужителю будь-яке запитання, на яке нема часу під час сповіді.

Усім відомо, що на тему забобонів можна говорити аж до ранку. Кожен з нас отримав у спадок цілу купу пересторог, які загороджують щоденний шлях і Шлях до Бога. Але якщо добре розібратися, то більшість з них – або від лукавого, або взагалі не мають сенсу, надто в сучасному світі.

Зустріч була тематично насичена: від розвінчання забобонів і сумнівних традицій до історії становлення Православної церкви України, від бездіяльності до благодійності й волонтерства в ім’я святої справи – захисту Вітчизни.

Ми щиро дякуємо отцю Григорію за те, що не забуває про церковну та читацьку громаду й завжди відкритий до спілкування!

Анонс заходу

Хто нині не чув легендарної стрілецької пісні "Ой у лузі червона калина"? Однак не кожний знає, що вона, маючи авторське походження, швидко отримала статус народної.

Є декілька версій її походження, про які ви дізнаєтеся, якщо в неділю 1 лютого, о 12:00, завітаєте на пісенно-музичну зустріч в Бібліотеку Сковороди.

Присвятимо ми її 145-річчю поета, директора і режисера Українського театру "Руська бесіда" Степана Чарнецького. За однією з версій, саме він у 1914 році написав "Червону калину" як фінальну пісню до постановки трагедії про гетьмана Дорошенка "Сонце руїни".

Відтоді "Калину" виконували безліч колективів та солістів. Особливо пам’ятним став переспів фронтмена гурту "Бумбокс" Андрія Хливнюка, що 27 лютого 2022 року виконав її на Софіїській площі, чим прославив на весь світ. Після цього навіть легендарний "Pink Floyd", що вже багато років не давав концертів, вирішив зібратись і записати свій варіант українського хіта.

Не однією "Калиною" житиме цього дня наша читальна зала. Звучатимуть й інші стрілецькі народні пісні – маршові, бойові, любовні та жартівливі, створені Романом Купчинським, Левком Лепким, Михайлом Гайворонським.

Тож приходьте на нашу недільну зустріч, щоб разом із Ігор Якубовський та "Вокальною студією на Освіти" поспівати разом і відчути силу національного піднесення!

Книги на мільйон: "Рік війни за свободу"

Для тих, хто цікавиться подіями першого року війни: у бібліотеці доступне чотиритомне видання “Рік війни за свободу”. Це документальна хроніка та аналіз повномасштабного вторгнення, підготовлена військовими істориками та фахівцями Інституту історії України НАН України під керівництвом Валерія Залужного. Книга допомагає зрозуміти, як країна жила й тримала оборону у 2022–2023 роках.

Рік війни за свободу: воєнно-історичний нарис російсько-української війни (24.02.2022–24.02.2023) . У 4 книгах.

Книга 1.

Початок. Напередодні великої війни й перші місяці після 24 лютого 2022 року.

Чому вторгнення стало можливим? Якою була ситуація до нього? Як країна тримала удар у найважчі дні - від шоку до спротиву.

Книга 2.

Весна й літо 2022 року. Тут - про другий етап широкомасштабної агресії: зміни на фронті, політичні й економічні виклики, життя в умовах тривалої напруги. Книга для тих, хто хоче зрозуміти, чому саме цей час став переломним у багатьох сенсах.

Книга 3. 

Осінь 2022 року й подальші місяці - період стратегічних наступальних операцій.

Автори детально зупиняються на перебігу подій, пояснюють, як змінювалася ситуація на фронті, які фактори впливали на хід подій.

Книга 4.

Останній том - як підсумок року війни. Тут зібрано ключові події, тенденції й висновки періоду з 24 лютого 2022 до 24 лютого 2023 року. Для читачів, яким важливо мати перед очима цілісну картину прожитого року.

22 січня – День Соборності України

Олександр Олесь

Дух наш пречистий, дух наш народний,

Над нами сходить в сю мить сьогодні.

На крилах в’ється,

В сльозах сміється.

І сльози щастя, обмивши рани,

Пливуть потоком, несуть кайдани.

Сьогодні дух наш зійшов над нами,

Ввійшов, влетів нам в серця пташками.

У душах б’ється,

У слові ллється.

О день преславний, блаженні миті,

Сьогодні з духом святим ми злиті!

О, поведи ж нас, лицарський духу,

По вільній стежці життя і руху.

На тихі води,

На ясні зорі.

І в цю велику, [страшну] годину

З’єднай в єдину всю Україну!

19 грудня 1918 р.

Фото: Проголошення "Акту злуки" на Софійській площі Києва.

Анонс заходу

У цьому році Бібліотека Сковороди вирішила розширити власні горизонти. І звісно ж, робимо ми це за підказкою наших читачів, які запропонували проводити лекції не тільки про видатних солом’янців. А й про видатні дерева, парки, заповідники та водойми нашого затишного району.

Розпочинаємо ми вже наступної середи – 28 січня, о 17:30. В цей вечір запрошуємо вас на лекцію "Річка Либідь та її притоки", яку за традицією проведе наш співробітник Олександр Михайлик.

Чому ж саме Либідь ми вважаємо видатною річкою саме Солом’янського району? По-перше, у нас вона бере свій початок. Мало того, тече тут понад третину своєї довжини. Й нарешті, половину своїх приток Либідь, по-жіночому ніжно, приймає теж у нас.

Обіцяємо, що ви дізнаєтеся багато нового. Наприклад, де конкретно розташовано витоки річки? Як змінювалося її русло і коли Либідь набула сучасного вигляду каналу в бетонному річищі? З’ясуємо, яку господарську роль вона відігравала в минулому і як вплинула на трасування київської залізниці, коли та будувалася.

І обов’язково розвінчаємо деякі усталені міфи про Либідь, які міцно засіли в головах киян.

Презентація виставки художниці Надії Харт

18 січня у Бібліотеці Сковороди відбулося відкриття виставки талановитої художниці-графікеси Надії Харт (Nadia Heart) "Якою була б наша література, якби не русифікація?"

Книжки й плакати Надії вже давно стали окрасою нашої читальної зали, однак з певних обставин ця значуща для нас подія відбулася лише тепер. Усі роботи є частиною масштабного артпроєкту "Ukraine forever". Виставка мандрувала Україною, а тепер опинилася в Києві – рідному місті художниці.

В цьому проєкті Надія розмірковує, який вигляд мала б домашня бібліотека українців, якби не політика русифікації. Кожен, хто застав радянські часи, пам’ятає зросійщені домашні бібліотеки українців, які носили суто декоративну функцію. Сьогодні бібліотека нашого сучасника втрачає функцію декору і стає символом набуття національної свідомості.

Виразні, сміливі, магнетичні роботи Надії, виконані в ахроматичних кольорах і техніках інкарту, лайнарту (імітації гравюри), покликані допомагати в цьому.

За кожною книгою – непроста, а часом і трагічна історія життя багатьох українських світочів. Викреслені з історії, мистецтва, літератури, заміщені чужинцями, вони через багато років повертаються до нас. І ми з подивом дізнаємося, які вони насправді були і є: вільні, прекрасні... і небезпечні для тоталітарної системи.

Історія проєкту вражає: 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, Надія, на основі домашньої бібліотеки своїх бабусі-дідуся розпочала роботу над сміливим задумом. А саме: через історичну пам'ять нації викрити наслідки багатовікового зросійщення та запропонувати українцям зануритись у власний спадок завдяки серії книжок відродженої бібліотеки.

Перед відкриттям виставки ми розмістили на нашому сайті інформацію про неї і постаті, зображені на плакатах та інсталяції. А ще запропонували найновіші книжки з нашого фонду, які відкриють вам їхній неймовірний світ. Посилання на них – в коментарях, а QR-код – на анотації до експозиції.

На груповому фото ви можете побачити результат: наші гості вже потренувалися й дібрали пари книжок – з виставки та з абонемента, які найбільше припали їм до серця.

Кожен наш читач – ви також! – може зробити те саме, здійснивши мрію Надії: "Якщо хоч одна з моїх робіт спонукатиме дізнатися про цих неймовірних людей більше, я вже буду щасливою".

Анонс заходу

25 січня, о 12:00, Бібліотека Сковороди запрошує всіх, хто любить читати, на перший цього року недільний Читацький Клуб!

Приходьте й дізнаєтеся, чому важливо говорити про книгу в різних аспектах:як про довершений літературний твір, що справляє враження;

• як про носій цінної інформації, що розширює горизонти;
• як про провідника у світ емоцій, що дає читачеві шанс перепрожити щось важливе для нього самого;
• і, звісно, – як про явище, що об’єднує людей у спільноту.

Завдяки творам "Танець дикобразів", "Коли відлітають серпокрильці" чи "Мурашині кола" Теї Саніної (Тетяна Саніна) – письменниці й медіаторки відносин, ми спробуємо разом відчути, як життєві історії незнайомих людей, описані фахово і легко водночас, допомагають "просканувати" не тільки власне ставлення до теми та емоційний фон, а й мотивують до конструктиву. 

Багато хто з вас, щойно почавши читати одну з книжок, непомітно для себе прочитав усю трилогію. Уся вона – про людей різної статі, віку, фаху і досвіду. Але кожна з її частин засвідчує спільне: те, що в житті людина робить, чого шукає й прагне, зумовлено її внутрішніми потребами, попереднім досвідом та вмінням узгоджувати їх з оточенням. 

В другій половині зустрічі ми запропонуємо прочитати уривок з однієї з книжок та присвятити час власне емоціям довкола нього. Спробуємо назвати їх, відрефлексувати й трансформувати, скориставшись порадами міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра".
Допоможе в тім фасилітаторка читань Тетяна Яровицина (Tenditna Syla), а текст підбере сама авторка, яка цього дня буде разом з нами!

Якщо ж ви гадаєте, що, не прочитавши жодної з цих книжок, приходити не варто, то це не так! Завітайте просто з цікавості. Гарантуємо: буде надзвичайно плідно й пізнавально.

Анонс заходу

Друзі, у 2026 році Бібліотека Сковороди започатковує цикл просвітницьких зустрічей у межах проєкту "Історична грамотність". Теми спілкування будуть щоразу різні, але всі вони стосуватимуться історичної пам’яті як фундаментальної цінності держави. Першу зустріч під назвою "Биківня – територія пам’яті" 22 січня о 13:00, з нагоди Дня Соборності України, проведе науковий співробітник Меморіальний заповідник "Биківнянські могили" Микола Бривко.

Масові політичні репресії 1937-1941 років, розв’язані сталінським режимом, були однією з найтрагічніших сторінок української історії ХХ століття. Величезна кількість жертв, похованих у Биківнянському лісі, не лише засвідчила антигуманістичний характер тоталітарної ідеології, а й продемонструвала світові злочинну суть комуністичної системи.

Пам'ять про репресованих і розстріляних має нагадувати, яку високу ціну заплатили українці, виборюючи державну незалежність, соборність і самостійність.

Під час лекції ми дізнаємося:
у чому особливість таємної спецділянки НКВС у Биківнянському лісі;
як совєтська влада реалізовувала політику масового терору щодо власних громадян;
коли і ким була вперше виявлена спецділянка та якими були етапи виборювання правди про злочини Великого терору;
хто із відомих діячів української культури був закопаний нквсниками у Биківні;
що можна прочитати в архівно-кримінальних справах репресованих, а що ще залишається загадкою.

Чому важливо про це говорити? Тому що багатьом трагедіям можна було б запобігти, якби ідея Соборності вистояла 100 років тому, а розбіжності в поглядах українців не призвели до політичного устрою, що влаштував на наших землях кривавий червоний терор.

 

Зустріч з письменником-фантастом Олексієм Деканем

У понеділок, 12 січня, до Центральної бібліотеки Солом’янки з дружнім візитом завітав письменник-фантаст Олексій Декань (Oleksiy Dekan). 

Цікаво, що хоч сам він частенько мандрує – народився в Полтаві, довго мешкав у Харкові, нині живе у Мукачево, – презентує свою творчість у Києві вперше. Приємно, що стався цей дебют саме в нашій читальній залі.

 

Творча зустріч була насиченою, від відвідувачів запитання сипалися одне за одним. Як і коли почали писати? Чому такі сюжети? Що плануєте? Відповіді на деякі з них подаємо нижче…

Як виявилося, писати Олексій почав у шкільні роки. Втім, майже все зі створеного у юності він згодом викинув. Єдина річ, яка через роки воскресла вже під пером професійного письменника – "Нурлінь".

 

Лише 2014 року, після 30-річчя, Декань наважився подати фантастичне оповідання "Гіркі сливи" на літературний конкурс. Друзі не схвалили твір, а от журі присудило винагороду. Відтоді в доробку автора – 15 книг плюс участь у 5 міжавторських збірках.

Для творчості письменника характерне жанрове різноманіття: фантастика, фентезі, трилер, детектив і містика. А ще він перший, хто в Україні пише в жанрі "мешап" (змішування), коли в класичний сюжет інтегруються фантастичні події.

Саме так Олексій створив цикл романів, де нечуєвська Кайдашева сім’я змагається з навалою зомбі й упирів. І зізнався, що спочатку очікував на цілковите несприйняття, особливо з боку освітян. Проте знайшлися викладачі, що порадили ці книжки власним учням. А дехто навіть написав невеличкі наукові роботи про них!

 

Що ще додати? Цей письменник – надзвичайно багатогранна особистість. Проілюстрував більшість своїх книг, три з яких особисто переклав англійською. Чудово знається на рок-музиці й був колись солістом гурту Sarah Said. А ще служить пастором у євангельській церкві.

 

Проєкт "книжки на мільйон", про який ми нещодавно писали, приніс нам книгу Деканя "Хроніки ШІ : Алфавіт для андроїда. Коріння Всесвіту : фантастична антологія". А сам письменник під час зустрічі подарував інші свої хіти – "Нурлінь", "Кайдашева сім’я проти зомбі" та "Кайдашева сім’я проти упирів".

Тож невдовзі шукайте їх на полицях абонемента бібліотеки на вул. Освіти, 14А. Та ще й з автографами автора!

Анонс заходу

21 січня, о 15:00, Бібліотека Сковороди запрошує вас на зустріч з настоятелем храму ікони Божої Матері "Знамення" (ПЦУ) протоієреєм Григорій Фоя, яку ми назвали розлого, але дуже конкретно – "Як традиції та забобони впливають на суспільну поведінку".

Забобони, з одного боку, давно мали б стати архаїзмом. Проте вони стійко зберігаються в сучасному світі як частина "магічного мислення" чи адаптаційної системи людини.

 

З одного боку, забобони та віра в прикмети забезпечують нібито відчуття контролю над непередбачуваними обставинами. Але, разом із тим, вони продиктовані страхом перед невідомим: "Не роби так, бо це вже десь колись трапилося". Пов’язані з ними побутові заборони спонукають радше до бездіяльності, аби не "накликати біду". В умовах стресу ці явища можуть посилюватися, і все більше людей стають забобонними.З традиціями те саме: їхнє дотримання допомагає людині втримати впевненість. З іншого боку, люди часто дотримуються забобонно-ритуальних дій через прагнення відповідати очікуванням групи, навіть якщо особисто в них не вірять. Упередження можуть негативно впливати на гідність та самооцінку особистості, створюючи бар'єри у спілкуванні з іншими. 

 

Про те, як зберегти ясний розум за непевних обставин, вже наступного вівторка поспілкуємося з отцем Григорієм. Готуйте ваші запитання, приходьте! Наш діяльний гість вміє мотивувати!

Емоційні читання

12 січня в Бібліотеці Сковороди відбулися другі "Емоційні читання" в межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра", до якого ми долучилися завдяки ініціативі Bibliothèques Sans Frontières

 

Що ми робили під час цих читань?

 

Під керівництвом нашої колеги-фасилітаторки Марини Чокас (Marina Chokas) учасники зафіксували свій внутрішній стан, з яким прийшли на зустріч.

Далі, працюючи в групах і в колі довіри, ми:
• читали два невеличкі різнопланові оповідання психологині Тетяна Вишко на тему ментального добробуту (обидва сутнісні: про виклики війни, про вічне та людське);
• рефлексували й висловлювали емоції та асоціації під час читання;
• згадували співзвучні моменти з власного життя.

 

Сама ж авторка з цікавістю взяла участь в цих активностях і, на наше прохання, уважно спостерігала за коректністю процесу.

 

Наприкінці зустрічі ми трішки покреативили:

Оскільки оповідання початково були без назви, ми спільно шукали найменування, які їм пасують. Зійшлися на таких варіантах: "Надія є!", "Світло в кінці тунелю", "Точки опори" та просто "Світле оповідання".

Емоції, які відчули при прочитанні текстів, ми відтворили у сценках.

Проживаючи емоції через обрані ролі, знімали напругу, яка вже давно стала звичкою.

Усе це спонукало ближче познайомитися з власними ментальними потребами й відкрило багато ресурсів для розуміння себе, свого стану і того, як можна підтримати інших.

 

Дякуємо за залученість! Попереду ще близько десяти емоційних читань і довколакнижкових активностей. Тож слідкуйте за анонсами!

"Цілющий понеділок" з Тетяною Вишко

Темою січневого "Цілющого понеділка" стало зцілення книгою та як саме читання впливає на внутрішній світ людини.

 

12 січня наша незмінна ведуча, психотерапевтка і письменниця, Тетяна Вишко підготувала презентацію на цю тему та захопливо й доступно пояснила, чому книжки – сила! Ми ж з вами поділимося найважливішим з почутого.

Отже, дослідження показують, що:
• Під час читання активізуються аж 17 ділянок мозку.
• Лише 6 хвилин читання знижують рівень кортизолу (гормону стресу) на 68%.
• Читання «розпаковує» емоції, допомагає самопізнанню та формує здорову емпатію.
• Для дорослої людини книга є безпечним простором для переживання складних тем без загрози для себе.
• Мозок не відрізняє вигадане від прожитого: під час читання активуються ті ж ділянки, що й у реальному досвіді – емоції, пам’ять, тілесні реакції.
• Читання є своєрідним тренуванням мозку, яке змінює емоційне навантаження досвіду та відкриває шлях до внутрішнього зцілення.

 

Що дає читання:
• Покращення настрою.
• Ментальну втечу – відпочинок для мозку.
• Самопізнання та внутрішній діалог.
• Навички критичного й аналітичного мислення.
• Тренує концентрацію, увагу та уяву.
• Допомагає в боротьбі з депресивними станами.
• Профілактує численні захворювання, зокрема старечу деменцію.

 

Книга як дзеркало
• Наші читацькі уподобання – мова внутрішнього світу.
• Ми обираємо історії, які резонують із теперішнім станом, дають форму непроговореному й допомагають назвати те, що складно висловити словами.
• Ми оминаємо історії, щодо яких є певні внутрішні блоки (страхи, заборони), а це – також важливі знання про себе.
• Книга називає те, що довго жило без слів та допомагає побачити власну історію збоку, створює відчуття "я не один/одна".

 

Щиро вдячні пані Тетяні за ці структуровані знання. І хоча книжкова тема у колі бібліофілів є невичерпною, на нас ще чекав сюрприз – Емоційні читання! 

Зустріч із легендарною Галиною Яблонською

Щиро тішимося причетності Бібліотеки Сковороди до відзначення 98-річчя легендарної українки Галини Яблонської, культурологічна зустріч з якою відбулася 11 січня!

Просто так не збираються у прохолодній залі понад півсотні охочих побачити іменинницю. Просто так не їдуть у лютий мороз та ожеледь з лівого й правого берегів Києва та його передмість. Просто так не приходять на зустріч захисники України – щоб подякувати за те, що в юності їм відкрили силу українського слова. 

 

Справа навіть не у поважному віці. Це означає лише одне – в усіх цих людей Halyna Yablonska вклала часточку душі, тепла, уваги, віри й великого таланту надихати. А ще – вміння зупинити час, аби поділитися спогадами, роздумами, зблиснути гумором та... подарувати спокій.

 

Адже за своє непросте життя пані Галина пережила й побачила так багато, що й не здивуєш. І змогла зберегти себе, залишитися справжньою, доброю до людей, вольовою й дієвою – завдяки та всупереч обставинам. Крізь її роки проходили історичні віхи, люди й події, але це тільки додавало їй сили й людяності.

 

Усі ці люди приїхали за натхненням! Їм довелося почекати з годинку, адже пані Галина не звикла з’являтися на публіці абияк. Тож, в очікуванні часу, коли вона зайде до зали – красива, ошатна, модно вбрана і... на підборах, ми розмовляли про неї. І було про що!

 

У пригоді стала презентація про її плідний життєвий шлях і про найвідоміші ролі в театрі та кіно (а їх понад сотню!), до створення якої ми в травні 2025 року долучалися, опрацьовуючи архів легенди, а також розширюючи статтю у Вікіпедії.

 

 Зала зустрічала Галину Яблонську стоячи. Було багато запитань, промов, подяк, побажань, пісень. До всіх її звань і статусів з’явився ще один – поетеса-піснярка! Наш колега Ігор Якубовський довів це, виконавши 7 пісень на слова пані Галини та віршовані присвяти.

 

Була розділена радість від того, що серед лауреатів Всеукраїнської літературно-мистецької премії "Київська книга року – 2025" в номінації "Поезія" – збірка поезій Галини Яблонської "Всього бувало у житті…", яку друзі видали на честь її 97-річчя, і яку ми велелюдно презентували рік тому!А розпочалася розмова словами: "Ми, українці, дуже багато плакали. Я хочу, щоб ми навчилися радіти, попри все… Дякую вам, що ви прийшли!" 

Екскурсія по вулиці Освіти

Суботній ранок 10 січня зібрав біля Книгарні "Є" на початку вулиці Освіти понад 20 екскурсантів. Морозний, але й добряче сонячний ранок, після чергового варварського обстрілу Києва росіянами, збадьорив і довів кожному, що поряд є плече однодумця і Бібліотека Сковороди, місія якої – єднати.

 

Мандрували ми під проводом краєзнавця Олександр Михайлик тією самою вулицею Освіти, з якої у 2024 році й розпочалися наші бібліоекскурсії.

 

Що ж цікавого довідалися, про що згадали та що побачили екскурсанти цього разу?

Вулиця народилася ще наприкінці 1930-х. Першою її назвою була Нова 6-та. Сучасне ім’я носить з 1953 року, адже тут були зведені гуртожитки Університету імені Тараса Шевченка.

 

У одному з них – за адресою Освіти, 4 – в студентські роки мешкало чимало юнаків та дівчат, які згодом стали видатними письменниками. Ось найвідоміші імена – Василь Симоненко, Микола Сом, Юрій Мушкетик, Тамара Коломієць, Борис Олійник, Василь Діденко і навіть майбутній класик білоруської літератури Володимир Короткевич!

 

Найстарішою ж будівлею, давнішою за саму вулицю, є гуртожиток за № 5. Його побудували ще 1932 року. Адже з 1931 по 1941 роки на місці сучасного КНУБА існував Інститут харчової промисловості. Восени 1943-го головну будівлю було зруйновано. А от всі навколишні споруди вціліли і згодом перейшли до інших вишів.

 

Дуже цікавою є й забудова другого кварталу вулиці. Це 4-поверхові будинки та гуртожитки 1950 року авторства архітекторів Миколи Шила та Людмили Шкаруби. Як відрізнити, де чиї? Елементарно: якщо мансардні поверхи, схожі на шпаківні, відсутні – це Шило, якщо є, то Шкаруба.

Звісно, ми не могли не завітати до рідної бібліотеки. В приміщенні, яке головна книгозбірня Солом’янського району займає з 2008 року, екскурсанти почули її історію, що почалася у жовтні далекого 1946-го.

 

Відпочивши ж у гостинній читальній залі, незамерзущі мандрівники продовжили подорож. І недаремно. Бо між будинками № 16 та 18 знайшли точне місце, де у 1958 році знімали сцени зараз забутого, а колись досить відомого фільму "Вулиця молодості".

Фінішували ми біля колишнього кінотеатру "Зірка". Збудований 1953 року за індивідуальним проєктом (це рідкість тоді!) архітектора Яхненка, він крутив кіно понад 4 десятиліття. А з кінця 1990-х у приміщенні діє розважальний клуб. І попри надбудову, фасад будівлі майже не змінився.

 

Друзі, ми попрощалися з пішохідними екскурсіями до весни. Але Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди відкрита для вас завжди – і як місце, де можна взяти цікаву книжку, і як культурний хаб району, що постійно проводить зустрічі з письменниками, концерти та мовні курси, і як такий потрібний сьогодні пункт незламності!

Тижневий анонс заходів

Блекаути та мороз – не проблема для Бібліотеки Сковороди. Тут життя вирує, а ментальна допомога всім, кому потрібний заряд бадьорості, здійснюється чітко за графіком.

Анонс заходу

18 січня, о 12:00, запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на відкриття виставки "Якою була б наша література, якби не русифікація?" української художниці Надії Харт (Nadia Heart).

Відвідуючи нашу читальну залу, ви, напевне, звертали увагу на книжкову інсталяцію та серію плакатів, присвячених українським письменникам, митцям, культурним і державним діячам, яка є частиною масштабного артпроєкту “Ukraine forever“.

Талановита молода художниця показує, як упродовж десятиліть українську літературу не просто забороняли, а брутально замінювали – іншими іменами, іншими текстами, іншими сенсами. Постаті, які не боялися творити українське, говорити власним голосом, виступаючи проти радянської влади та системного знищення української культури, – знищувалися. А позбавлена ґрунту нація залишалася обкраденою.

Проєкт звертається до питання втраченої тяглості: якою могла б бути українська література, якби її розвиток не переривали заборони, репресії та фізичне усунення авторів.

Якби Леся Курбаса не розстріляли у 50 років, Аллу Горську не вбили у 41, Михайля Семенка не заарештували 1937 року, а Василя Симоненка не довели до смертельної хвороби побиттям, українському суспільству не довелося б десятиліттями долати вакуум несвідомості й зневіри.

Тож чекаємо на вас! Буде про що дізнатися і поговорити.