26 червня в Україні відзначається День кримськотатарського прапора - символу гідності, національної єдності та незламної боротьби кримських татар за право бути вільними на своїй землі. Цей день має особливе звучання саме сьогодні - у час, коли вся країна протистоїть російській агресії, коли Крим залишається окупованим, а корінний народ півострова переживає репресії, тиск і вимушене переселення.
Блакитне полотнище з золотою тамгою - не просто національний знак. Це візуалізований код пам’яті, культури й історичної тяглості. У час війни прапор стає ще більш значущим - як прапор кримськотатарського народу, так і державний прапор України. Бо в умовах загрози кожен символ державності - не лише офіційна емблема, це виклик агресору! Це заява про те, що народ живе, бореться, пам’ятає.
Державні та національні прапори сьогодні - це наші мітинги без слів. Вони майорять на фронті, на визволених територіях, у волонтерських центрах, у руках людей на протестах і в буденних побутових інтер'єрах. Вони говорять замість тих, хто вже не може говорити. Вони не потребують перекладу, лише підтримки й пошани.
День кримськотатарського прапора - це нагадування про те, що Крим - це Україна. І що жоден прапор, піднятий над цим півостровом без згоди його корінного народу й української держави, не має легітимності. Майбутнє Криму - в свободі, у повазі до ідентичності, у рівності й спільному прагненні до миру.
Сьогодні ми згадуємо не лише прапор, а й усіх тих, хто під цим прапором вийшов на мітинги в 2014 році. Хто постраждав, хто сидить у в’язницях окупанта. І ми впевнені - той день, коли блакитний прапор кримських татар знову вільно майорітиме в українському Криму обов’язково настане. Бо це прапор боротьби і надії.
Немає коментарів:
Дописати коментар