Зустріч з циклу "Цілющі вечори"

Непроста тема зібрала нас 19 червня у Центральній бібліотеці Солом’янки на чергову зустріч циклу "Цілющі вечори".

Під керівництвом психологині Тетяна Вишко ми вчилися переживати великий стрес без надмірної шкоди для себе. Разом відповідали на питання: що робити, коли страшно? чим можна тут і зараз собі допомогти? що не спрацює миттєво, але подіє потім? як зрозуміти, що час надати собі допомогу або звернутися по неї?

У нас усіх зараз непрості ночі, тому вкрай важливо зберігати контакт із собою. Отже, звернімося до конкретних рекомендацій пані Тетяни:

1. У перші хвилини стресу весь удар бере на себе тіло. Воно хоче вижити та знає, що робити. Ми ж лише допомагаємо. Звертаємося до тіла: "Я тебе чую. Я дихаю. Я живу". Прикладаємо руки до серця: "Я з тобою, навіть якщо ти так сильно б'єшся. Навіть якщо я не знаю, що буде далі, ми разом".
2. Далі після стресу – завершуємо цикл напруги: стискаємо м'язи і розтискаємо.
3. Дбайливо зігріваємо себе: теплий напій, ковдра, спокійний відпочинок. Навіть проста фізична вправа – вже спосіб сказати собі: "я дбаю про тебе". Це і є перезавантаження.

А ще ми проходили арт-терапію, створюючи листівку підтримки для себе та тішачи власну сенситивність – працювали з пір’ячком, багато хто з нас вперше в житті!

Наостанок, спочатку розспівувалися з Ігор Якубовський й, нарешті, хором співали терапевтичних українських пісень – як це робимо з усіма охочими на "Вокальній студії на Освіти" щовівторка і щочетверга об 11:00 та щонеділі о 12:00.

Завершити наш звіт хочеться словами пані Тетяни:

"У бібліотеці Сковороди стіни, на жаль, зранені, але від того вони стали ще міцніші: ще більше людей знаходять у ній внутрішню рівновагу, ще більше книг і ще більше любові… Вчора ми говорили про те, як твориться наша стійкість. Про те, що людина не народжується відразу стійкою, а плекає у собі стійкість, як м'яз. І що наша стійкість – це наша духовність, наші спільні цінності, дія, приклад, те, що ми разом."