Як зареєструватися в ChatGPT

Віртуальна книжкова виставка до Дня Української Державності

Цього року 28 липня Україна вже вдруге буде відзначати свято День Української Державності. Символічно це свято пов’язане з Днем хрещення Київської Русі. Воно запроваджене на утвердження спадкоємності тисячолітньої історії українського народу, що засвідчується згадками про самобутній багатовіковий державотворчий та культурний досвід українців. Також цей день запроваджений і для протидії російській пропаганді та історичним фейкам про начебто спільне походження українського та російського народів.

Ми дуже хочемо, щоб всі українці знали правдиву історію нашої державності та переосмислили сфальсифіковані росією її факти, адже знання “історичного підґрунтя” - ключ до Перемоги.

В Центральній бібліотеці Солом'янки є великий вибір нових книжок сучасних істориків, які допоможуть розібратися, що ж таке - держава Україна, де та коли вона виникла, а також спростують російські постулати, на яких тримається їхня пропаганда. 

Сергій Плохій 

“Брама Європи”

Автор книжки - професор історії та директор Українського наукового інституту Гарвардського університету. Він є одним з кращих світових знавців історії Східної Європи.

“Брама Європи” – одна з найпопулярніших праць з історії України на сьогоднішній день. Це подорож від скіфських воєн до часів незалежності, що охоплює величезний період, починаючи від часів Геродота до сьогодення. Зміст книжки частково розкритий ще з її назви, адже автор акцентує увагу на тому, що через територію сучасної України постійно пролягала міграція різних народів на шляху з Азії у Європу або навпаки. Така ситуація сприяла формуванню особливого менталітету, що відрізнявся волелюбністю місцевих мешканців.

У «Брамі Європи» Сергій Плохій обґрунтовує фактами те, що Україна не молодший брат, а самодостатня держава, яка має особисту давню та багату історію. Виклад інформації автор робить настільки професійно, філігранно та цікаво, що навіть загальновідомі моменти читаються з великим захватом. Ця книжка є прикладом того, що вивчення історії України можна зробити доступним та легким для широкого кола читачів.

 

Петро Кралюк 

“Історія України “без брому”. Розвиток державності на українських землях”

Володимир Винниченко колись сказав, що не можна українську історію читати без брому, тобто заспокійливого. То ж автор цієї книжки Петро Кралюк, на противагу Винниченку, показує, що українці були далеко не єдиним народом, який не мав своєї національної держави, навпаки, моноетнічні держави були швидше винятком, ніж правилом, а бездержавність - явище характерне для багатьох народів. Також автор наголошує, що були далекі часи, коли українці-русини таки могли писати свою історію “без брому”.

В цій праці автор робить нам екскурс в історію починаючи з перших ранніх держав, що були на теренах нинішньої України. Розповідає як про державні утворення на сучасних українських землях у різні часи, так і про Українську державу як самостійну одиницю. Автор зосереджує увагу і на тому, що українці мали великий вплив на розвиток інших держав: Російської імперії, Речі Посполитої, Молдавського князівства, Угорського королівства, Османської імперії, а також підкреслює те, що українці свою державу сьогодні таки мають, незважаючи ні на що.

Автори-упорядники Максим Главацький, Ніна Наумова 

“Творці державного престижу”

До свого минулого треба бути дуже уважним, щоб уникнути його помилок. Зараз, коли українська держава проходить дуже важкий шлях, важливо вивчати історичні уроки, адже багато подій повторюються. А ще це дає можливість пройнятися духом боротьби, що надихає і підсилює в складні часи.

Книжка “Творці державного престижу” якнайкраще підійде для того, щоб вивчати уроки державотворення від одинадцяти величних історичних постатей: Володлимира Великого, Ярослава Мудрого, Данила Галицького, Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Павла Скоропадського та Вячеслава Чорновола.

Ярослав Грицак 

“Подолати минуле: глобальна історія України”

Як зазначив сам автор, книжка “Подолати минуле: глобальна історія України” написана з метою з’ясувати, чи можна подолати минуле, і якщо так, то як. Автор роздумує над тим, що українці, на перший погляд, не відрізняються від громадян будь-яких інших країн - вони мають якісний одяг, авто та смартфони, але коли йдеться про непомітні речі: рівень довіри та моральний клімат, то українці часом - суттєво інші. Ці риси є наслідком нашого історичного минулого, яке лежить тягарем та перешкоджає нормальному державному розвитку.

Ця книжка написана, насамперед, для молоді, бо саме в їхніх руках майбутнє нашої держави. Автор демонструє виклики, з якими боролися національні лідери попередніх поколінь, щоб вибороти незалежність України, та наголошує на тому, що завдання сучасників - перетворити її на європейську державу з пристойними стандартами життя. Ярослав Грицак вважає, що не варто забувати чи переписувати минуле, його варто прийняти, зрозуміти та проаналізувати, бо саме глобальна історія створила українську державу такою, яка вона є. Для цього й написана була книжка — вивчити минуле аби створити нове майбутнє.

Бібліотекарі Солом'янки поповнюють ряди "Просвіти"

Центральна бібліотека Солом'янки тісно співпрацює з Всеукраїнським товариством «Просвіта» імені Тараса Шевченка Просвіта Київ.

Ми раді повідомити, що якісного просування української культури та освіти стане ще більше. Днями на засіданні президії під головуванням Київської «Просвіти» Кирила Стеценка ще двоє наших колег стали частиною легендарного товариства!

Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка – історична організація, заснована у 1868 році в Львові, стала центром національної діяльності та сприяла розвитку української культури. Вона і досі активно зберігає та просуває національні цінності.

Кримський роман А. Левкової "За Перекопом є земля" вже в нашій бібліотеці!

Друзі, в Центральній бібліотеці Солом'янки, нарешті, з’явилась книжка, про яку ви не один раз запитували, і яка очолила топ продажів художньої літератури на цьогорічному Книжковому Арсеналі.

Кримський роман “За Перекопом є земля” Анастасії Левкової уже на полиці нашої бібліотеки чекає своїх читачів.

Серед жителів Криму побутував вислів: «За Перекопом землі немає», вживаючи який підкреслювали неважливість того, що там діється на материку, за Перекопом, а також умовно розділяючи материкову частину України та півострів Крим. Роман Анастасії Левкової - це спроба порозумітися, відкрити півострів для материка, а материк для півострова, показати, що земля є по обидва боки, а люди здатні один одного зрозуміти, варто лише докласти багато зусиль.

Через життя головної героїні роману та її подруги Аліє авторка показує як на одній землі уживалися нащадки жертв та нащадки їхніх вбивць, як співіснували між собою кримськотатарська культура, українська історія та нещадна сила російської пропаганди. Спостерігаючи за життєвим шляхом героїнь ще від їхнього раннього дитинства, ми бачимо не лише взаємовідношення різних етнічних груп та національностей Криму, а й розкриваємо ретельно заховані родинні таємниці.

Хаб цифрової освіти в Центральній бібліотеці Солом'янки

 

Розумовий тренажер

Шахи - давня настільна гра, яка має довгу історію та велику популярність у всьому світі. Шахи відомі своєю складністю, тактичністю і стратегічністю.

Починаючи з 1966 року, щорічно 20 липня відзначається міжнародне свято, присвячене грі в шахи. Ініціатива створення такого свята належить Всесвітній шаховій федерації (ФІДЕ). Цього дня під її егідою проводяться різноманітні тематичні заходи та змагання.

Назва гри походить з персидського: шах мат - володар помер. А, батьківщиною шахів є Індія. Там у V столітті з’явилася попередниця шахів - гра чатуранга. У Київський Русі шахи з’явилися приблизно в IX-X ст. 

Шахи - це настільна гра на 64-клітинній дошці, на якій розташовуються 32 фігури (по 16 фігур білого і чорного кольору). Грають 2 партнера. Мета гри полягає в тому, щоб поставити мат королю супротивника. 

Гра має свою філософію. Це відмінний тренажер для гнучкості розуму та поліпшення пам’яті. Багато хто вважає, що регулярне заняття шахами — це психологічна школа успіху. Тож не дивно, що вона високо цінується і відзначається у 178 країнах світу.

З моменту проголошення незалежності України український шаховий світ отримав змогу діяти самостійно. Нині в Україні щорічно проводиться власна першість серед чоловіків і жінок. У 1992 році було засновано Федерацію Шахів України (ФШУ). З цього ж року Україна виступає на Міжнародних шахових турнірах. Загалом за цей час за збірну України зіграло 44 шахістів, з них 27 чоловіків та 17 жінок.

Деякі люди вважають, що шахи — гра для тих, хто від природи володіє високим інтелектом. Це частково так, але дослідження довели, що шахи активізують обидві півкулі головного мозку, поліпшують творчі здібності, концентрацію, критичне мислення і навички навчання. 

Тож граймо у шахи!

Життєві цінності, які відстоював Нельсон Мандела

18 липня відзначається Міжнародний день Нельсона Мандели, який присвятив своє життя справі миру та гуманізму, просуванню соціальної справедливості та заохоченню до примирення.

Ще під час навчання в коледжі Мандела почав боротися за права темношкірих людей, у далекому 1944 році брав участь у створенні студентської ліги Африканського національного конгресу.

Нельсон Мандела, який очолював боротьбу африканської більшості проти режиму апартеїду, 27 років провів у в'язниці за свою діяльність із захисту прав людини, а саме - прав корінного населення Африки. 17 із 27 років ув'язнення Мандела провів в одиночній камері, де мав право на один візит та один лист раз на півроку.

Під час ув'язнення Мандела заочно пройшов навчання у Лондонському університеті та отримав ступінь бакалавра юридичних наук.

У 1990 році уряд ПАР випустив Манделу на волю. Мандела був обраний першим демократичним і першим темношкірим президентом ПАР у 1994 році та обіймав посаду до 1999 року.

Цінності, які відстоював Нельсон Мандела, найкраще виражені в його висловлюваннях, наведемо деякі з них, що і сьогодні актуальні не тільки на африканському континенті, але й в усьому світі:

✔ «В основі гідної праці лежить захист людської гідності, демократія на користь людей і економічне зростання, завдяки якому з'являються нові можливості для продуктивної праці та розвитку підприємств»

✔ «Воювати і руйнувати дуже легко. Справжні герої — ті, хто встановлюють мир і починають будувати»

✔ «Ніхто не народжується з ненавистю до іншої людини через колір шкіри, походження чи релігію. Люди вчаться ненавидіти, і якщо вони можуть навчитися ненавидіти, потрібно намагатися вчити їх любові, тому що любов набагато ближча до людського серця»

✔ «Однією з головних ознак щастя та гармонії є повна відсутність потреби комусь щось доводити»

✔ «Я зневажаю расизм, тому що вважаю його варварством, незалежно від кого він виходить ― темношкірої чи білошкірої людини»

✔ «Освіта – великий рушій особистого розвитку. Одну людину відрізняє від іншої не щось дане їй, а те, що вона робить із тим, що має»

✔ «Ви досягнете більшого у цьому світі за допомогою милосердя, аніж за допомогою відплати»

В Центральній бібліотеці Солом'янки є книга Тома Батлера-Боудона «50 видатних творів. Політика», окремий розділ якої присвячений Нельсону Манделі.

https://www.facebook.com/biblioteka.na.osvity/posts/291944530073176 

До Всесвітнього дня навичок молоді

У грудні 2014 року ООН проголосила 15 липня «Всесвітнім Днем навичок молоді». Мета цієї щорічної події - допомогти у вирішенні проблем безробіття сучасної молоді, донесення стратегічної важливості навчання молодих людей навичкам для працевлаштування і підприємництва. Саме розвиток навичок є основним інструментом для молоді зробити комфортним перехід до роботи і успішної кар’єри.

За оцінками Міжнародної організації праці, більшість безробітних проживають у країнах, що розвиваються. Загалом 25% робочої сили в світі – це молодь. Як і всі попередні покоління, нинішня глобальна молодь стурбована пошуком роботи.

Звісно, російсько-українська війна внесла свої жахливі корективи в життя молодих людей та їх родин. Однак і без цього, однією з негативних рис в Україні була відсутність у роботодавців чіткого бачення щодо навичок і професій, які будуть затребуваними у майбутньому. Переважно це пов'язано з відсутністю можливості будувати довгострокові стратегії розвитку бізнесу.

Разом з тим, роботодавці відзначають дефіцит необхідних навичок серед молоді, особливо у високотехнологічних сферах, що потребують відповідних фахівців для складних технологічних завдань в сферах багатозадачного виробничого процесу.

Звісно (і це надважливо!) - роботодавці цілком розуміють певну відсутність досвіду і ґрунтовних практичних навичок у випускників, але вони готові витримати баланс між лояльністю до цих недоліків і наявністю у молодої людини націленості до навчання на робочому місці та орієнтацією на поставлений результат.

За узагальненими даними, роботодавці бачать затребуваними для початку успішної кар’єри такі вміння та якості для молоді, яка знаходиться на початку трудового шляху:

• володіння ПК (і бажано не тільки стандартні офісні програми);
• якісне знання хоча б однієї іноземної мови;
• володіння навичками роботи з масивами інформації;
• вміння виконувати початкові основні професійні функції за профілем та водночас не лякатися багатозадачності;
• базові знання законодавчо-нормативної бази;
• дисциплінованість;
• вміння працювати як індивідуально, так і в команді;
• уміння чітко формулювати власну думку, мислення поза шаблонами;
• відданість корпоративному духу.

Зараз для України викликом і головним завданням цього напрямку є максимальне стримання тенденцій появи втраченого молодого покоління через війну та економічну кризу.

Леся Мовчун "Як чепурили їжачка". Відеоказка

Битва за Київ

82 роки тому, 11 липня 1941 року, почалася героїчна оборона Києва, що тривала до 19 вересня 1941 року. Трагедію київського котла називають однією з найбільших в історії Другої світової війни. Північний бік був завдовжки 190 км, південний - 390 км. Пастка, до якої потрапили оточені вермахтом 665 тисяч радянських солдатів, випустила лише 21 тисячу бійців і командирів.

Столиця України з самого початку війни стала прифронтовим містом. Вже на світанку 22 червня вона зазнала нападу фашистських бомбардувальників, та всупереч планам гітлерівського командування, місто-герой на Дніпрі відбивало атаки ворога більше 70 днів.

11 липня 1941-го німецькі війська 6-ї армії під командуванням генерала Паулюса підійшли до північно-західної околиці Києва. На підступах до річки Ірпінь, сіл Білогородка, Буча, Ірпінь, Мостище розгорнулися жорстокі бої. Але взяти Київ відразу не вдалося.

Ворог рушив в обхід, прориваючись до Києва через Фастів і Васильків. Щоб захистити столицю, 200 тис. киян влилося до лав Червоної Армії, 90 тис. – у народне ополчення і винищувальні батальйони. На заводах і фабриках вироблялася бойова техніка, боєприпаси, ремонтувалася зброя. В тилу ворога на Київщині розгорнули боротьбу 20 партизанських загонів. Разом з воїнами Південно-Західного фронту вони в першій половині серпня 1941-го зуміли зупинити ворожий наступ на Київ.

Втративши понад 100 тис. солдат і офіцерів, німецька армія призупинила наступ. На превеликий жаль, у так званому «Київському котлі» загинуло близько 700 тис. (за неповними даними, не рахуючи мирного населення) оборонців Києва.

10 вересня розпочали форсування Дніпра. А в ніч на 15 вересня німецькі війська в районі Лохвиці з’єдналися, замкнувши кільце оточення. Тільки 17 вересня Ставка дозволила залишити Київ, а 19 вересня, після відходу радянських військ, гітлерівці зайняли Київ.

Найбільше оборонялися такі райони Києва: Святошино, Феофанія. Голосієво, район Конча-Заспи. Та найжорстокіші бої точилися в Голосієво аж до села Віта-Поштова (особливо на ділянці Юрівка – Гатне-Чабани) та поблизу хутора Мриги.

Упродовж 1929-1941 років уздовж західного кордону СРСР будувалися укріпрайони. Цей ланцюг укріплень довжиною 1200 км. називався «Лінією Сталіна». Найкрупнішою і найбільш складною в інженерному плані спорудою КиУР був підземний командний пункт (далі – КП) завглибшки 65 м, побудований у Святошино. Цікаво, що за деякими відомостями дослідників, німці за два з гаком роки окупації Києва КП так і не знайшли.

На той час Південно-Західним фронтом командував генерал-полковник Кирпонос – досвідчений воєначальник, вмілі дії якого не призвели в перші місяці війни до оточення військ фронту і здачі Києва. Організована у найкоротші терміни оборона міста розладнала план блискавичної війни, розроблений німецьким командуванням. Київ героїчно бився більше двох місяців. Відмова здати Київ навряд чи мала під собою ідеологічне чи політичне підґрунтя. Очевидно, Сталін не міг повірити у можливість взяття Києва, як і взагалі не вірив у можливість гітлерівського нападу. Можливо, як колись казав один дотепник, це було гірше за злочин – це була помилка.

"Шоколадні" книги

Щорічно 11 липня любителі ласощів відзначають Всесвітній день шоколаду або World Chocolate Day. Це молоде свято виникло у Франції лише 1995 року, але його популярність широко зростає з року в рік. День шоколаду святкують у Італії, Німеччині, Швейцарії, Україні та інших країнах Європи.

Пам’ятайте, що споживання шоколаду сприяє відпочинку та психологічному відновленню, а якщо його споживати, читаючи хорошу книжку, то ця комбінація гарантовано покращить настрій. Ми теж долучилися до святкування Дня шоколаду і підібрали для вас найкращі “шоколадні книги”.

“Хліб і Шоколад” Мирослав Дочинець

“Щоб відчути смак хліба, не треба їсти цілу паляницю, досить окрайця, навіть крихти. І ти розрізниш, де м’якуш, а де скоринка. Так і з прозою. Нерідко я зумисне відламую від цілісної картини ощипок і подаю його скупим начерком. Може, інколи він здається гіркуватим і черствим, але це - хліб душі.

Схоже щось і з шоколадом…” - так сам автор характеризує власну збірку новел.

І це справді так. Щойно починаєш читати будь-яку новелу, незалежно від її розміру, чи вона має кілька сторінок, чи лише пів сторінки, - ловиш себе на тому, що вже не читаєш, а споглядаєш за живими людьми, що звертаються до тебе зі своїм багажем, оголюють душу та діляться тим, що мало найбільший сенс.

Кожна новела Мирослава Дочинця ніби маленька драма, що написана дуже талановито і тонко. Автор мовби навмисно не хоче нас зворушити, пише про буденні речі, що трапляються з кожним із нас. А враження - просто неймовірне. В цьому і є великий талант письменника - писати про буденні речі так, щоб зворушити до потрясіння.

“Шоколад із чилі” Йоанна Яґелло

Книжка “Шоколад із чилі” - це довгоочікуване продовження циклу про Халіну Барську. У другій частині Лінці уже 17 років. Вона навчається в ліцеї, зустрічається з коханим хлопцем, відшукала втрачену сестру, яку мама свого часу віддала в дитячий будинок. Одного разу вітчим виїжджає з дому, залишаючи матері Лінки кредит і двох дітей.

Сімнадцятирічна дівчина опинилася в новій реальності, де довелося поєднати навчання з пошуком роботи, аби оплатити освіту в ліцеї своєї мрії. Дівчині доводиться нелегко, тим паче, що Адріан, хлопець Лінки, їде вчитися до Лондона, і єдине, що залишається молодим людям, — зв’язуватися по електронній пошті.

Чи вдасться Лінці знайти роботу та заплатити за навчання в школі своєї мрії? Чи витримають стосунки з Адріаном випробування дистанцією між закоханими? Чи Оскар і Лукаш, яких доля ставить на шляху дівчини, заповнять порожнечу, що залишилася через відсутність хлопця? Чи витримає сім'я Лінки випробування і возз'єднається? Як нова ситуація вплине на стосунки підлітка з найкращою подругою?

Рекомендуємо книжку “Шоколад із чилі” всім, хто шукає захопливий роман із типовими для більшості підлітків проблемами, де є криза перших стосунків, дружба та складні сімейні стосунки.

“Львів, шоколад, кам’яниці” укладач Ніка Нікалео

Це неймовірно прониклива збірка оповідань від десяти талановитих українських письменниць. Тут написано десять надзвичайно теплих історій, які зігрівають холодними вечорами. Збірка написана в дусі легенд, історичних таємниць та привидів. Вона присвячена старовинній архітектурі, кав’ярням, палацам, проклятим маєткам, закинутим мармеладним фабрикам та старовинним ратушам, що були перетворені в музеї.

Авторки в своїх оповіданнях зобразили різних героїв з абсолютно різних епох, яких об’єднує архітектура. Деякі споруди були збудовані як данина коханню, деякі були використані як місце для злочинів, а деякі, навпаки, стали захистом для цілої родини.

Якщо ви хочете прогулятися мощеною бруківкою Львова, розчинитися в історіях його старовинних будинків, а також відчути аромати гарячого шоколаду, терпкого вина і солодкого мармеладу - вам обов’язково потрібно прочитати цю збірку.

«На Івана, на Купала квітка щастя розквітала»

Свято Івана Купала у 2023 році припадає на звичні для нас дати – із 6 на 7 липня. Утім, вже наступного разу будуть зміни, адже ПЦУ переходить на новоюліанський календар уже з першого дня осені. Тобто, свято Івана Купала зміститься на 13 днів назад – на 24 червня. Така доля чекає й на інші неперехідні свята, і багато з них зміняться уже цієї осені. Примітно, що Івана Купала стане ближче до Дня літнього сонцестояння, з яким пов’язували свято за дохристиянськими традиціями. Втім, традиції на свято залишилися колишніми. Обряди на Івана Купала сповнені містики, як і багато інших подій, які прийшли до нас із язичництва.

День Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями. Головні персонажі свята – Купало та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. У ніч на Івана Купала хлопці та дівчата збираються у веселі компанії та розважаються на берегах озер та річок.

Купальська ніч – найчарівніша та особлива ніч року. Коли вечоріло, дівчата з хлопцями збиралися окремо і йшли до лісу. Дівчата плетуть вінки, а хлопці встановлюють на галявині купальське дерево – Купайлицю (велику вербову гілку). Купайлицю прикрашають стрічками, квітами, співають пісень:

Купала на Івана.

Купався Йван,

доведеться й нам.

Купальське дерево – це символ дівочості. Навколо нього водять танці та хороводи.

Існує традиція, крім Купайлиці, робити Марену – опудало жінки. Біля неї ставлять опудало Купайла з соломи і водять хороводи коло них. Наприкінці святкування Купайла та Марену спалюють або топлять.

На Купала обов’язково розпалюють вогнище, яке є основним стрижнем свята. Воно має горіти цілу ніч – від заходу Сонця-Ярила до сходу (народження) Купала. Хлопці й дівчата через вогнище перестрибують парами. Якщо під час стрибка не розірвуть рук – будуть разом щасливі.

На Івана Купала незаміжні дівчата ворожили на вінках, опускаючи їх у річку. Дівчата беруть віночки, заходять у воду помаленьку, щоб не скаламутити, і пускають. А самі виходять на берег і, жартуючи, дивляться, куди віночок попливе. Якщо поплив далі за інших – його власниця буде найщасливішою, потонув – ще рік весілля чекати не варто.

Існує Купальська легенда, яка свідчить, що той, хто знайде міфічну Квітку Папороті, отримає бажане – це може бути як багатство, так і любов, тому на його пошуки вирушали парами. Ця квітка розквітає лише раз у році – у ніч на Івана Купала –і знайти її вкрай важко. Крім того не лише люди шукають магічну квітку, але і нечисті сили, які намагаються перешкодити людині. А знайшовши цвіт, потрібно сховати за пазуху і прожогом бігти додому.

Дізнайтесь про Івана Купала більше з наступних книжок:

• «Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис» Олекса Воропай
• «Веселих свят» Брати Капранови
• «Українські предвічні вірування: ключі від Раю-Ирію» Іван Просяник
• «Рідна моя Україна» укладач І. І. Сметана
• «Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників» «Місяцелік: Український народний календар» В. Скуратівський
• «Українські традиції та звичаї: Для дітей середнього шкільного віку» упорядники В. М. Скляренко, А. С. Шуклінова, В. В. Сядро
• «Український фольклор: Хрестоматія для 5-11 кл.» упорядники О. Ю. Бріцина, Г. В. Довженок, Н. С. Шумада

Чекаємо вас в Центральній бібліотеці Солом’янки на вул. Освіти, 14а.

Віртуальна вікторина до Дня родини

ТЕМА СІМ'Ї В ХУДОЖНІХ ТВОРАХ

Пзнавальна вікторина

«Поезія – це завжди неповторність»

1 липня, в суботу, в нашій бібліотеці розпочав свою роботу простір переходу на українську мову. Темою першої розмови стали відомі слова з поезії Ліни Костенко: «Поезія – це завжди неповторність». Співробітниця бібліотеки Світлана Булава провела цікаву бесіду, присвячену поезії.

Під час заходу пролунали вірші видатних поетів, таких як Василь Симоненко , Максим Рильський, Ліна Костенко, Олександр Козинець, Кость Москалець. Прочитана поезія зачарувала присутніх своєю актуальністю. Кожен відвідувач поділився улюбленими віршами та власними враженнями.

Також всі змогли насолодитися піснями Ігоря Якубовського, який майстерно поєднав музику та поезію, передаючи їхню глибину та власну інтерпретацію.

Зустріч у бібліотеці стала не лише досвідом насолоди поезією, а й можливістю розвивати мовлення та обмінюватися враженнями з іншими людьми.

Творча зустріч з Костянтином Москальцем

“Ти втретє цього літа зацвітеш
Такою квіткою тендітною, п'янкою...”

“Лиш вона лиш вона
Сидітиме сумна
Буде пити не п’яніти від дешевого вина...”

Мабуть, кожен з нас наспівував ці рядки, або хоч раз у житті чув ці пісні. Та не всім випадало зустріти їх автора. А нам таки пощастило!

Вчора ми мали нагоду приймати в стінах нашої Центральної бібліотеки Солом'янки поета, музиканта, прозаїка, перекладача, літературного критика, людину-легенду Костянтина Москальця.

Це була, без перебільшення, історична зустріч, адже, як зазначив сам письменник, він дуже рідко відвідує публічні зібрання. А в нашому сьогоденні будь-які заходи, це - попри все, а не завдяки, тому ми особливо вдячні пану Костянтину за те, що відвідав нашу бібліотеку і потішив своїх шанувальників.

Зустрічі з такими глибокими та духовними людьми як Костянтин Москалець саме зараз - дуже необхідні, адже в складні часи ми тягнемося якраз до них, бо вони дають силу емоційно вистояти та рухатись далі. Пан Кость ділився з нами своїми спогадами про жахи життя в окупації та про те, що його рятувало і заспокоювало.

Також він розповів про життя у своїй Келії Чайної Троянди, про літературні вподобання, авторів, що вплинули на його формування як письменника, улюблених філософів та поділився секретами створення своїх легендарних пісень.

Дуже дякуємо пану Костянтину, що привідкрив нам частинку своєї ліричної душі та залишив по собі дуже теплий та приємний слід.

ВІДЕОЗАПИС

Сліпий Гомер України

Літературно-музична відеокомпозиція до 220-річчя з часу народження Остапа Вересая "Сліпий Гомер України".

Наталя Громико "Як місяць у криниці купався"