Культурологічний захід "Поговоримо про Сковороду?"

3 грудня, у день 303-ї річниці від дня народження Григорія Сковороди, в читальній залі Центральної бібліотеки Солом’янки відбулася зустріч-лекція-концерт-розмова (бо ж важко визначити її формат), що ми присвятили людині, ім’я якої прикрашає нашу повсякденну роботу та наш логотип.

В лекційній частині Олександр Михайлик торкнувся теми надзвичайної актуальності видатного шукача істини саме для сучасників. Бо ж чи багато є філософів XVIII ст., зображення яких молодь нині носить на футболках? А пам’ятник якому ще мислителю тих часів з таким завзяттям регулярно миють студенти Могилянки?

Усе, про що писав Григорій Савич, було спрямоване на пошук досконалого людського щастя. "Пізнай себе, тобто Бога в собі", закликав він. А якою важливою й актуальною залишається ідея "сродної праці", тобто праці, що приносить людині щастя і задоволення!

Великий просвітник, що штудіював науки цілих 12 років, але так і не завершив курсу Могилянської академії, зрештою став справжнім мандрівним "університетом". Він розумів: не всі мають змогу потрапити на навчання, тож слід іти до учнів самому!

До речі, його "Байки Харківські" – це, фактично, адаптований університетський курс, що веде від простого до складнішого. У них він прагнув спочатку наче розсмішити, а потім навчити найширше коло читачів.

Розповідь про Сковороду, як ви розумієте, неможлива без пісень. Тому Ігор Якубовський з блиском співав про ювіляра (на вірші Тетяна Лавинюкова та Юрія Тімофєєва), та на глибокі й надзвичайно світоглядні сковородинські слова – "О спокою наш коханий" і "Всякому місту – звичай і права".

Останні прозвучали в чудовому перекладі Валерія Шевчука, що багато років мешкав в нашому районі – на вул. Кавказькій, 11. Спогадами про нього поділилася наша читачка Наталія Байдак. І це був дивовижний місток між філософом та його чи не найвідомішим дослідником і перекладачем.

А наш особистий місток – це символічна в контексті Сковороди назва вулиці, на якій ми працюємо більше ніж півстоліття – Освіти. А ще найбажаніша назва, за яку ми довго й щиро вболівали, і яку майже три роки як отримали – "Центральна районна бібліотека імені Григорія Сковороди".

Ми й самі не знаємо, як це працює, але заступництво іменитого патрона дійсно допомагає нам жити, працювати, притягує цікавезні книжки та фантастичних людей!