У четвер, 6 листопада на презентацію книжки "Песиголовець" Олександра Завари завітали старшокласники з Ліцей 144! І не тільки вони: зацікавлені дорослі читачі також були присутні в залі!
Ті, хто хоч раз був на презентаціях пана Олександра, знають дві речі:
- по-перше, Завара – це "горорний" псевдонім Олександра Бабінського (Oleksandr Babinskyi), письменника, психолога, викладача;
- по-друге, його зустрічі радше нагадують психологічні бесіди, ніж класичні розмови про книгу.
Такі зустрічі – на межі розмови про людську сутність і про саму книгу. Автор ніби готує публіку до розуміння своїх героїв, і заохочує до розуміння самих себе і людей довкола. Він багато працює з дітьми і підлітками – тож знає, про що і як із ними говорити.
Цього разу автор дотримав свого стилю, і розмова розпочалася із запитань, одне з яких: “Чому люди люблять горор, детективи, страшні казки?” Відповідь: вони допомагають краще познайомитися зі своєю тінню – темною стороною кожного, у якій панують страх, агресія, заздрість, сором, провина та інші негативні емоції та вчинки, про які людина боїться зізнатися іншим, а іноді й собі самій. А ще тому, що люди підсвідомо люблять трагедії, і вся світова література, за великим рахунком, базується на трагедії. Бо без цього цікавий сюжет не клеїться.
А на цьому пішло найцікавіше: на прикладі шкали емоційних тонів пан Олександр схематично візуалізував людське буття, яке постійно перемикається між верхнім і нижнім регістром в діапазоні між безумовним щастям і психологічним вмиранням: від любові, радості, захоплення, цікавості, прийняття – через нудьгу (умовний нуль) – до незадоволення, зверхності, ненависті, прихованої або явної агресії, залежностей, депресії, апатії і самознищення. І те, в якому регістрі ми перебуваємо більшість нашого часу доби, багато говорить про нас іншим. А ось ми самі можемо цього не усвідомлювати.
"Якщо ви нудитеся, або вам "усе по цимбалах", – ви в ризику. А перспектива людини, яка не хоче дослухатися до інших – консервація, втрата кола спілкування і тотальна безвихідь. «Я такий, який я є!» – кепська позиція, якщо вона в домінанті," – застерігає підлітків пан Олександр.
Юнаки і юнки довірилися гостю і просто закидали його неймовірною кількістю запитань, які тривожать у їхньому віці. Не без запитань провокативних, про які домовилися на початку.
Коли ж мова зайшла про книгу "Песиголовець", стало зрозуміло, що все проговорене так чи інакше стосувалося внутрішнього конфлікту головного персонажа Юрка Побивана – письменника, позиції якого падають. Він, мріючи написати бестселер, відправляється досліджувати закарпатські легенди про людину з головою пса, після чого з його родиною починають траплятися містичні речі. Законсервований у своєму світі, він починає втрачати контакт з родиною і світом, а ситуація погіршується.
"Якби ж Юрко з дружиною могли просто сісти і нормально поговорити на десятій сторінці, то можна було б відвернути трагедію і цієї книжки б не було", – каже автор.
А ось до чого тут недитяча версія казки "Червоний Капелюшок", казкарі Шарль Перро і брати Грімм – не спойлеритимемо. Ті, хто прочитає книжку, неодмінно знатимуть усі таємниці!
