Письменники, які стали голосом України під час війни

3 березня – Всесвітній день письменника. 

Для багатьох українських авторів слово стало не лише мистецтвом, а й зброєю. Дехто взяв до рук автомат, інші документують злочини, а хтось загинув, захищаючи Україну.

Вони пишуть історію не лише словами:

Максим Кривцов («Далі») – поет, фотограф, військовий.

Брав участь у боях ще з 2014 року, після 24 лютого 2022-го повернувся на фронт. Автор книги «Вірші з бійниці». Загинув у січні 2024 року на Харківщині.

Максим Петренко («Доцент») – письменник, науковець, аеророзвідник.

Воював із 2014-го, у 2022 році знову взяв до рук зброю. Автор книги «Спокійної ночі». Загинув у червні 2022-го під час боїв на Харківщині.

Артем Чех – письменник, військовий.

Пішов на фронт після початку повномасштабного вторгнення, продовжує служити у ЗСУ та писати про війну.

Сергій Жадан – письменник, музикант, волонтер.

Залишився в Харкові, допомагав військовим. У 2024 році мобілізувався до бригади «Хартія» НГУ, заснував «Радіо Хартія».

Вікторія Амеліна – письменниця, документаторка воєнних злочинів.

Збирала докази російських звірств, співпрацювала з Truth Hounds. Загинула після ракетного удару по Краматорську в липні 2023 року.

Єлизавета Жарікова – поетка, співачка, парамедикиня.

Бойова медикиня ЗСУ, авторка збірок «Мурахи Йоганна Себастьяна» та «Між любов’ю і любов’ю». Отримала поранення під Бахмутом, після реабілітації повернулася на фронт.

Валерій Пузік – письменник, художник, військовий.

Автор книг та художніх робіт, з початком повномасштабного вторгнення став до лав ЗСУ.

Павло Вишебаба – поет, музикант, військовослужбовець.

Відомий своїми віршами та піснями, які підтримують бойовий дух українців; служить у ЗСУ.

Артем Чапай – письменник, перекладач, військовослужбовець.

Автор численних книг, зокрема про війну; з 2022 року захищає Україну в лавах ЗСУ.

Валерій Маркус – письменник, блогер, військовий.

Автор книги «Сліди на дорозі», ветеран російсько-української війни, з початком повномасштабного вторгнення повернувся на фронт.

Ярина Чорногуз – поетеса, військовослужбовиця.

Авторка поетичних збірок, з 2019 року служить у ЗСУ як бойовий медик, а згодом як розвідниця.

Їхня підтримка наближає перемогу:

Оксана Забужко – письменниця, публічний інтелектуал.

З перших днів війни доносить правду про Україну на міжнародному рівні.

Андрій Любка – письменник, волонтер.

Станом на грудень 2024 року він придбав 325 автомобілів для ЗСУ.

Оксана Стоміна – письменниця, волонтерка.

Допомагає військовим та цивільним, займається збором коштів і гуманітарної допомоги, активно висвітлює події війни у своїх текстах.

Олена Герасим’юк та Євген Лір – письменники, дослідники, волонтери.

Створили проєкт «Недописані», у межах якого зібрали список імен митців, чиї життя забрала Росія. Документують історії загиблих, щоб зберегти їхню пам’ять і творчість.

Олександр Михед – письменник, культуролог.

Автор книги «Позивний для Йова», у якій осмислює війну через власний досвід та історії українців. Працює з архівами та документує сучасні події.

Тамара Горіха Зерня – письменниця, волонтерка.

Авторка роману «Доця», який став культовим текстом про війну. Підтримує військових та документує історії боротьби.

Тетяна Череп-Пероганич – письменниця, волонтерка.

Координаторка волонтерської ініціативи «Столичні батончики», що виготовляє енергетичні вітамінні батончики для українських воїнів.

Любов Єремічева – письменниця, журналістка, волонтерка.

Співзасновниця волонтерської ініціативи «Культ_о_Во», яка підтримує українських військових і розвиває культуру в умовах війни.

Ми не можемо згадати всіх, хто боронить і підтримує Україну, але вдячні кожному і кожній, хто своїми діями і словами наближає нашу Перемогу. І пам’ятаємо про тих, хто віддав життя за свободу України.

Віртуальна книжкова виставка "Кулінарні книги, які варто прочитати"

Сьогодні знайти рецепт страви – справа кількох секунд: YouTube, Instagram, TikTok – і перед нами десятки варіантів. Але кулінарні книги не втрачають своєї цінності. Чому?

Перевірені рецепти.

Автори кулінарних книг ретельно тестують рецепти, а не просто імпровізують перед камерою. Ви отримуєте точні пропорції, пояснення технології приготування та варіанти подачі.

Глибше розуміння кулінарії.

Хороші кулінарні книги не просто дають рецепт, а й розповідають про походження страви, поєднання продуктів, правильний вибір інгредієнтів. Це допомагає вам не лише готувати, а й розвивати смак і навички.

Зручність та естетика.

У книзі легко перегортати сторінки, робити позначки та відповідні закладки. До того ж, красиві фото й якісний друк додають натхнення у процес приготування.

Менше хаосу, більше концентрації. Переглядаючи відео, ми часто відволікаємося на коментарі, рекламу або інші відео. Книга допомагає зосередитися саме на процесі приготування.

Отже, кулінарна книга – це дещо більше, ніж інструкція з приготування страви. Це розвиток смаку, уваги до деталей і передчуття справжнього гастрономічного задоволення!

Анонс наших подій на поточний тиждень

ПОНЕДІЛОК, 3 березня

16:00 - тренінг "Творимо Вікіпедію разом". На ньому розповідаємо про все, що потрібно знати для правильного написання статті. Приєднуйтесь!

ВІВТОРОК, 4 березня

14:00 - волонтерська ініціатива з в'язання теплих та адаптивних речей для наших поранених Захисників.

16:00 - "Творчі Читання" для дітей від 6 років. Пропонуємо знайомство з романом-бестселером Елеонор Портер "Поліанна".

СЕРЕДА, 5 березня

15:00 - за попереднім записом запрошуємо відвідати майстер-клас з виготовлення автентичної ляльки-мотанки (дзвоніть +380632406642).

16:00 - лекція, або ж віртуальна краєзнавча подорож, В'ячеслава Жмихова про Бориспіль, його тисячолітню історію та сучасні цікавинки.

16:00 - початковий курс програмування для дітей "Кодик" (8-12 років), реєстрація: +380982163552.

ЧЕТВЕР, 6 березня

10:30 - "Вокальна студія на Освіти" (також у той самий час у вівторок). Для всіх, хто вміє чи любить співати.

15:00 - заняття з покращення цифрової грамотності на порталі "Дія".

16:00 - зустріч з письменницею, блогеркою та знавчинею стилю Майєю Тульчинською.

СУБОТА, 8 березня

13:00 - "Творчі читання" з дітьми від 6 років.

НЕДІЛЯ, 9 березня

12:00 - показ конопляного одягу Людмили Зоряни, виставка авторських прикрас і українських рушників. Прекрасна нагода відчути зв'язок між минулим і сучасним. Музичний супровід - Наталя Полтавець.

Також нагадуємо, що на постійній основі діють безоплатні мовні курси "МовоСвіт":

Понеділок - 12:00

Вівторок - 12:00

Середа - 14:00

Анонс заходу

Українська культура – це жива спадщина, що передається через покоління. Вишиті рушники, традиційний одяг, прикраси – кожен елемент несе в собі символи сили, любові та благополуччя. Але чи достатньо ми знаємо про ці скарби?

9 березня о 12:00 запрошуємо на показ конопляного одягу Людмили Зоряни та виставку українських рушників. Також будуть представлені авторські прикраси. Це можливість побачити, як традиція живе й змінюється. Представляти одяг будуть моделі з "Елеганс груп".

В експозиції:

• Клембівські рушники з Вінниччини, вишиті на дві сторони
• Кролевецькі рушники з Чернігівщини – витончені ткані орнаменти
• Рушники Київщини та Полтавщини

Музичну атмосферу під гітару створить Наталя Полтавець.

Це прекрасна нагода відчути зв’язок між минулим і сучасним, доторкнутися до спадщини, що живе в орнаменті. 

Приходьте!

Анонс заходу

Наші віртуальні краєзнавчі подорожі Київщиною тривають! Цього разу разом із бувалим мандрівником В'ячеславом Жмиховим ми запрошуємо вас 5 березня до нашої бібліотеки на захопливу лекцію про Бориспіль.

Чи знали ви, що Бориспіль – одне з найдавніших міст Київщини, історія якого сягає тисячолітньої давнини? Його назва вшановує князя Бориса, єдиний в Україні монумент якому є родзинкою міста. Хоча стародавні пам’ятки до наших днів не дійшли, Бориспіль може пишатися залізничним вокзалом 1901 року та земською школою початку ХХ ст.

Місто нерозривно пов’язане із постаттю Павла Чубинського, автора слів Гімну України. Тут він жив, тут і похований на Книшовому кладовищі.

А ще Бориспіль вражає сучасною архітектурою. Наприклад, Покровський собор, будівництво якого розпочалося у 1990 році. Його неовізантійський стиль, мозаїки та розписи – це своєрідна данина пам’яті старовинній церкві Летська божниця на честь святих Бориса і Гліба, що височила тут з XII до XVII ст.

В’ячеслав Жмихов неодноразово відвідував Бориспіль та готовий поділитися з вами своїми відкриттями! Приходьте послухати розповідь про це самобутнє місто. Обіцяємо, буде цікаво!

Читацький клуб: обговорюємо книжку Євгенії Кузнєцової "Драбина"

На Читацькому Клубі 27 лютого було драйвово: точилася жвава дискусія щодо книжки Євгенії Кузнєцової "Драбина".

Ми знали, що книжка вартує, аби її читали й обговорювали. Та виявилося, що вона достойна цілої інсталяції! Наші невгамовні колеги створили маленький книжково-побутовий шедевр, який ще більше надихав на обговорення!

"Драбина" – дуже легка за поданням і водночас непроста книга. Як і все, що пов'язане з війною, з відчуттям родини і дому, з пошуком точок опори в розгойданому світі.

Впевнені, кожен читач дерся на власну драбину разом із головним героєм і споглядав за самим собою пильними очима всеприсутніх родичів. Кожен, питаючи напочатку, нащо йому та драбина, наприкінці розумів, що то – його зовнішня (чи внутрішня?) – опора.

Вдумливі читачі намагалися проаналізувати: драбина – це про втечу від реальності чи намагання піднятися над собою? А може, навпаки, – деградація на кшталт "Я в домику"?

Питань багато. І вони не обмежуються лише замкненим простором будинку, де тимчасово мешкає така собі українська діаспора в мініатюрі. Питання накопичуються у міру комунікації з іноземцями, з кожною спробою пояснити їм Україну, що бореться з ворогом, і переконати у необхідності допомагати українцям.

Ця книжка (ну, майже серіал!) – про те, хто такі українці, і якими нас бачить світ. Ми маємо різні досвіди, тож тлумачення сюжету й персонажів може викликати несхожі враження та емоції. В цьому і полягає цінність "Драбини".

Головною спікеркою була досвідчена читачка пані Тетяна Лавинюкова. Представляючи книгу, вона прояснила багато нюансів авторського задуму (про що почула від самої Євгенії Кузнєцової) та з теплом схарактеризувала кожного героя, спонукаючи інших читачів переосмислити їхні особисті, часом полярні, враження про персонажів і сюжет книги.

А опоненти, своєю чергою, гаряче висловлювали власні думки та залюбки слухали невеличкі уривки з книги. Модерувала дискусію і також ставила чимало гострих запитань наша колега Тетяна Яровицина.

Так, дослухаючись до вражень одне одного, ми ніби прочитували книжку ще раз. Але більш уважно і вдумливо. Вийшло дуже цікаво, органічно і по-читацькому затято. Усі зійшлися на думці, що перекласти цей глибоко ментальний колорит іншими мовами буде дуже складно.

Розходитися не хотілося, аж поки не визначимося з книжкою березня. І, повірте, вона буде не менш цікавою. Стежте за анонсами!

Чи знаєте ви, на честь кого названо вулиці вашого району?

Наша бібліотека намагається не просто інформувати про це, а й оживляти історію через постаті, що змінили Україну. Саме тому ми започаткували цикл лекцій "Видатні імена Солом'янки", де розповідаємо про особистостей, чиї імена увійшли в історію.

26 лютого ми говорили про Олексу Тихого – людину, яка не просто любила свою землю, а боролася за її душу – за мову. Учитель, публіцист, дисидент, один із засновників Української Гельсінської групи, політв’язень радянських таборів. Він все життя виступав проти тотальної русифікації Донеччини, яку любив понад усе.

Рефреном зустрічі став уривок зі статті Тихого "Думки про рідний Донецький край" (1972): "Мова – одна з основних ознак нації. Мова – фундамент культури. Рідна мова – найдорожчий скарб народу, підвалина інтелекту, основа патріотизму. Вмирає мова – вмирає культура. Вмирає культура – припиняється прогрес..."

Якщо ця тема вам близька, обов’язково візьміть в нашій бібліотеці книгу Олекси Тихого "Мова – народ". Його оригінальні думки про національну ідентичність здатні пробудити кожного.

Хоча Олекса Тихий не був киянином, він часто приїздив до столиці, гостював у сина, зустрічався з однодумцями. Помер у неволі в 1984 році. Але 1989-го його прах разом із Василем Стусом і Юрієм Литвином повернувся до України – їх перепоховали на Байковому кладовищі. А 2019 року вулицю Виборзьку в Солом’янському районі було перейменовано на честь Олекси Тихого.

Доповнив лекцію наш колега, музикант та композитор Ігор Якубовський, що виконав пісні на слова Василя Симоненка та Василя Стуса. Це був ще один нагадування: їхній голос – це і наш голос.

Дякуємо всім, хто був з нами! І запрошуємо на наступні зустрічі, адже історія оживає, коли ми про неї пам’ятаємо.

Анонс заходу

Стиль вічний бібліотечний: зустріч із Майєю Тульчинською.

Бібліотека – це не лише книги, а й люди, які їх оживлюють. Як візуальний стиль бібліотекарів впливає на сприйняття бібліотеки? Чи існує вічний бібліотечний стиль? І як поєднати професіоналізм, комфорт та елегантність у щоденному образі?

Про це говоритимемо з письменницею, блогеркою та знавчинею стилю Майєю Тульчинською!

Майя Тульчинська – авторка книг "Балачки навколо шафи" та "Я забула труси", популярна блогерка та експертка зі стилю. Вона руйнує модні стереотипи та допомагає знайти баланс між трендами й індивідуальністю.

Запрошуємо на стильну розмову!