До 85-річчя від дня народження Івана Миколайчука

Видатний актор, режисер та сценарист Іван Миколайчук назавжди увійшов в історію як душа українського поетичного кіно, і саме сьогодні виповнюється 85 років від дня його народження.

Його ім’я стало брендом після виходу фільму "Тіні забутих предків" (1964), де він зіграв Івана Палійчука. Ця роль принесла світове визнання і утвердила його як людину великої внутрішньої сили й справжності.

Серед найважливіших робіт цього ж періоду – "Камінний хрест" та "Білий птах з чорною ознакою", де він виступив не тільки як актор, а і як співавтор сценарію.

Окреме місце в творчості Миколайчука займають режисерські роботи "Вавилон ХХ" і "Така пізня, така тепла осінь" – поетичні стрічки, що увійшли у золотий фонд українського кіномистецтва.

За своє коротке життя актор зіграв 34 ролі в кіно, залишивши нам у спадок фільми, що стали живим відображенням України – її болю, краси й сили.

Цікаві факти з життя Івана Миколайчука:

• Першу роль – старого Івана, батька Софії – зіграв у 12 років у виставі "Безталанна" за Михайлом Старицьким на сцені сільського самодіяльного театру.
• Навчався на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва, де потрапив до творчої майстерні режисера Віктора Івченка. Саме він запропонував Сергію Параджанову спробувати 21-річного студента на головну роль у "Тінях забутих предків".
• Пізніше Параджанов назвав Миколайчука своїм учителем і сказав про нього так: "Я не знаю більш національного народного генія. До нього то був Довженко".
• "Тіні забутих предків" увійшли до Книги рекордів Гіннесса, здобувши 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них 24 Гран-прі) у 21 країні.
• Гарвардський університет вніс стрічку "Тіні забутих предків" до списку обов’язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.
• Швидко опановував різні музичні інструменти. Він не тільки гарно співав, а й грав на сопілці, роялі, цимбалах, скрипці, баяні, трубі та арфі.
• Зі своєю майбутньою дружиною і музою познайомився, коли обом було по 17 років. Побралися, коли йому виповнився 21, і в злагоді щасливо прожили разом 25 літ.

Помер 3 серпня 1987 року та похований на ділянці 33 нового Байкового кладовища. У 2023 році там же поховано його дружину Марію. На могилі встановлено козацький хрест з пісковика з барельєфом Богородиці та словами з народної пісні "Посію я рожу, полию сльозами", яку любив Іван.