28 травня у Бібліотеці Сковороди відбулася зустріч із літературознавицею, кандидаткою філологічних наук Людмила Даниленко. Ми назвали її "Рідна домівка в ліриці Тараса Шевченка: погляд крізь новітню війну" і присвятили 165-річчю перепоховання Кобзаря в Україні.
У центрі розмови опинився один із найпроникливіших творів Шевченка – вірш "І досі сниться: під горою…", написаний поетом на засланні. Разом із лекторкою учасники зустрічі по-новому прочитали цей добре знаний текст, відкриваючи в ньому сенси, які особливо гостро звучать сьогодні, під час російсько-української війни.
Пані Людмила проаналізувала образи біленької хати, верб над водою, трьох поколінь родини, які в поезії постають, на перший погляд, як картина щасливого домашнього життя. Проте проникливий читач помітить тут і архетипні символи батьківщини, пам’яті та духовної опори. Провідне місце в розмові посіли мотиви розлуки, втрати домівки, очікування рідних і повернення – тем, що болісно відгукуються багатьом українцям сьогодні.
Надзвичайно зворушливим стало особисте прочитання вірша нашою гостею. Як людина, яка через війну втратила рідну домівку, вона поділилася власним баченням твору та своїми роздумами про його сучасне звучання.
Зустріч ще раз засвідчила: поезія Тараса Шевченка не належить лише минулому. Вона продовжує підтримувати, надихати й об’єднувати українців, допомагаючи осмислювати сьогодення та знаходити сили для майбутнього.
Немає коментарів:
Дописати коментар