16 квітня у нашій бібліотеці відбулася лекція, присвячена Василю Овсієнку – побратиму Василя Стуса та багаторічному в’язню радянських таборів, іменем якого у 2024 році було названо вулицю в Солом’янському районі.
Відкрив захід наш колега, бібліотекар-музикант Ігор Якубовський, що виконав кілька власних пісень на слова Василя Стуса: "Сто років як сконала січ", "Весь обшир мій – чотири на чотири" та "Як добре, що смерті не боюсь я".
Потім слово взяв краєзнавець Олександр Михайлик і докладно познайомив присутніх із життєвим шляхом Василя Овсієнка. Від сільського хлопця з Житомирщини, що навчався на філолога та вчителював, він простягнувся до оголошеного радянською владою "особливо небезпечного рецидивіста" і знаного літописця українського дисидентського руху.
Після свого звільнення у 1988 році Василь Васильович працював у рідному селі художником-оформлювачем, до вчительської праці його не допустили. Однак, зі здобуттям незалежності, він одразу ж пішов до молоді – у школи, інститути, університети, – розповідаючи про своїх товаришів, особливо про Василя Стуса, з яким карався.
Цікаво, що саме Овсієнко виніс із вже колишньої колонії Перм-36 ключі від камери, де загинув поет та його тюремну робу.
Якщо ви бажаєте більше дізнатися про діячів українського дисидентства, рекомендуємо взяти в нашій бібліотеці наступні книжки: збірник спогадів "Василь Стус. Поет і громадянин", спомини Євгена Сверстюка "На полі честі" та працю Василя Овсієнка "Життя як покута".
Немає коментарів:
Дописати коментар