Ріднота важлива. Вона наповнює наше життя сенсами. Сенси пробуджують інтерес та усвідомлення життя, чуття приналежності до спільноти, до країни, спонукають генерувати спільні цінності й погляди – те, чого українці тривалий час були позбавлені.
І це – одна з причин, чому вже понад рік щомісяця у нашій бібліотеці на поетичні читання збираються поціновувачі поезії та сучасні поети. Збираються аби створити безбар’єрну атмосферу, у якій хочеться спільно досліджувати наш віршований родовід.
23 березня на читаннях з нагоди Всесвітнього дня поезії було розмаїто. На столі лежала добірка новітніх поетичних видань, переважно 2020-2025 років. І кожен охочий міг, узявши до рук книжку одного з сучасних авторів, зачитати кілька поезій з неї. Тож для нас прозвучали такі різні Ліна Костенко, Юрко Іздрик, Олександр Козинець, Ігор Мисяк…
Але поезія сучасної України – не лише про видані книжки. Ми не знаємо точної кількості талановитих поетів, що не мають змоги або шукають спосіб видати власну книгу. Однак вони є і мають свій голос. Допомагають їм знайти читача літературні сайти, журнали та антології. А ще – ті, хто вміє відчути, належно поцінувати їхню глибину та розповісти про неї іншим.
Щиро дякуємо поетесам Тетяні Лавинюковій, Ірині Лівобережній, Тусі Трач та пані Світлані (Svitla-ya), завдяки яким ми змогли сягнути поетичних світів Раїси Полтавець, Валентини Курило, Олени Музики, Ірини Сітковської, Ореста Ніщанчука…
І ще хотілося б поділитися історією, яка зворушила присутніх, – щодо створення «Словника українських рим», над яким упродовж багатьох років працював мовознавець, поет, перекладач та політв’язень з 30-річним "стажем" Святослав Караванський.
Свою унікальну працю, а це 1000 сторінок і близько 60000 римованих пар, він присвятив дружині, сподвижниці, українській науковиці Ніні Строкатій, яка теж відбувала покарання в радянських таборах.
Украй рідко можна побачити на початку словників поетичні присвяти. Тут – аж дві! У самісіньке серце влучають рядки з вірша “Дружині”, написані у Володимирській в’язниці 1968 року:
“Ти ж мовиш просто:
– В час безбожний
Душі моєї враг не взяв.”
А з мордовських таборів 1978 року Караванський з надією звертається до сучасників і нащадків:
“Всі, хто в живому кохається слові!
Цю недописану вивершіть казку!
Хай Вам щастить на цій стежці жертовній
Більше від мене уміння докласти!”
Тож, дорогі поети, якщо потрібна рима ну ніяк не знаходиться, "не бійтесь зазирати у словник"!
Немає коментарів:
Дописати коментар