Тортури незнання про долю близької людини – найжорстокіші

Щороку 30 серпня Міжнародний комітет Червоного Хреста нагадує світовій спільноті про право родичів людей, які зникли безвісти, знати про долю близьких – це одне з головних положень міжнародного гуманітарного права і прав людини. Воно діє незалежно від того, коли і за яких обставин людина зникла безвісти. З огляду на російську окупацію Криму та воєнні дії на сході, Міжнародний день жертв насильницьких зникнень набув актуальності для нас.

Тортури незнання про долю близької людини – найжорстокіші. Безнадія, повна втрата контролю над ситуацією, неможливість вплинути на хід подій наносять психічної шкоди всьому оточенню зниклої людини. Неможливість «поставити крапку» в цій жахливій історії (знайти чи поховати, відімстити винуватцям чи простити їм) подовжує страждання, бо ж не дає позбутися надії на чудо Господнє.

Про все це обережно але невідворотньо у книзі Станіслава Асєєва «В ізоляції. Дописи про Донбас». 

Свідчення очевидця подій, людини, яку було викрадено та ув’язнено. Свідчення заради того, щоби цінувати кожну мить миру, щоби знати, що буває по-іншому. Задля того, щоби боронити все, що любиш вже просто тепер, у звичайній простоті щоденної праці. З надією, що всі ми таки навчимося об’єднуватися навколо бажання розвитку України, яку в середині себе назвемо і признаємо своєю.