Лев Феліксович Лагоріо (09.12.1826 - 17.11.1905) — відомий художник-мариніст. Перший учень І.Айвазовського, його підмайстер, представник кіммерійської школи живопису.
Лев Феліксович народився у Феодосії в родині неаполітанського віце-консула. Рано виявивши здібності і потяг до малювання, потрапив до майстерні І. К. Айвазовського.
Навчався Лев Лагоріо у Петербурзькій Академії мистецтв у пейзажному класі М.Н.Воробйова. Одночасно Лагоріо вправлявся у А. І. Зауервейда, а пізніше у Б. П. Віллевальде.
Юнака особливо захоплювало зображення моря. З метою вдосконалення майстерності мариніста Лагоріо здійснив подорож на військовому фрегаті «Грозящий», а рік по тому на власному човні плавав по Фінській затоці.
З 1853 по 1860 рік Лев Лагоріо перебував за кордоном в пенсіонерській поїздці, звідки привіз близько 30 картин. «За особенное искусство и познания в художествах» и за картины «Фонтан Аннибала в Рокка-ди-Папа близ Рима», «Вид Капо-ди-Монте в Сорренто», «Вид Понтийских болот», минаючи звання академіка, Лагоріо отримав звання профессора пейзажного живопису.
З 1870-х років однією з найчастіших у творчості Лагоріо стає тема Криму. В Судаку він мав майстерню, куди щоліта виїжджав на етюди. Для російських художників останньої третини XIX ст. Крим став Меккою, замінивши собою колись жадану, але далеку Італію, куди посилали пенсіонерами тільки найкращих учнів Академії мистецтв. Причому якщо побувати за кордоном за казенний рахунок могли тільки найздібніші майстри, які закінчили Академію як класні художники першого ступеня, то до Криму на етюди їздили незалежно від рівня майстерності. Однак дуже небагатьом художникам вдалося передати неповторний кримський дух.
Як і багато російських художників, брав участь як кореспондент в російсько-турецькій війні 1877—1878 рр. Свої враження висловив в полотнах, які закарбували епізоди цієї трагіко-драматичної для будь-якого художника події.
Багато картин художника дійшли до нас без авторських назв. Між тим кримські пейзажі Лагоріо завжди конкретні: вони зображують добре знайомі пам'ятки, а відсутність назв зайвий раз підкреслює їх популярність: митець не вважав за необхідне спеціально вказувати місце — глядачі і так повинні були його знати.
Такий, наприклад, «Вид на кримський берег» (1887), що виставлявся на аукціоні Christie's. Лагоріо зобразив найвідомішу пам'ятку Сімеїзу — скелі Чернець, Диву і Кішку.
В 1880-1890-ті роки Лагоріо написав серію картин, що зображують міста Криму, а також Кавказу і Константинополя з боку рейду в штиль. Багато картин цієї серії об'єднані як близькими розмірами полотен, так і схожими ефектами і манерою виконання. Художника приваблювало бліде ранкове освітлення, що створює несподівані, часом ледь вловимі ефекти на зразок сонячного променя, що випадково прорвався крізь туман. З іншого боку, Лагоріо, безсумнівно, прагнув написати велику галерею приморських міст. Подібні картини користувалися успіхом у багатьох замовників, які будували собі палаци та дачі в різних куточках узбережжя і що заходили на своїх яхтах в чорноморські порти. Кораблі, що стоять на рейді, будинки, що ховаються в серпанку біля підніжжя гір, затишні і гостинні бухти виглядали нерукотворними візитними картками чорноморських міст. До числа таких картин відноситься «Морський пейзаж. Вид на Лівадію» (інші картини серії, що зберігаються в державних музеях Росії та України, — «Алушта», "Золотий Ріг"та інші).
Починаючи з 1880-х років Лев Лагоріо багато працював аквареллю. Подібне захоплення було пов'язано, з одного боку, з розумінням цінності етюду як самостійного твору, до чого прийшли багато художників після того, як на XIII пересувній виставці в 1885 році В. Д. Полєнов показав велику серію палестинських етюдів. З іншого боку, з 1880 року щорічно проводились виставки Гуртка російських акварелістів (з 1887 р — Товариство російських акварелістів), дійсним членом якого був Лагоріо, що стимулювало його роботу в цій техніці.
В останні п'ять років життя Лагоріо більше працював аквареллю, ніж олією: давався взнаки вік. Звикнувши одного разу до ретельної і довгої роботи над картинами, він все рідше звертався до «довгої» олії, воліючи «швидку» акварель тому, що йому хотілося закарбувати все нові і нові морські мотиви. Тим більш несподіваною здається картина Лагоріо «Новий світ» (1903), показана на XI виставці Товариства петербурзьких художників. Картина стала одним з останніх шедеврів художника. Величні гори, оповиті прозорою повітряної пеленою, підносяться над штильною блакиттю моря, створюють ефект справжнього царства дикої, чи не підкореної людиною природи і одночасно затишного будинку для людини. Невипадково генуезці називали цю місцевість «Парадиз» («Рай»). На початку ХХ ст. селище отримало назву Новий Світ.
Популярність Лагоріо, однак, не приводила його до матеріального достатку. Художник неодноразово звертався з проханнями про видачу йому грошових авансів в рахунок майбутніх картин, а також для поїздок з «художньою метою». Не можна не відзначити і надзвичайну копіткість Лагоріо в роботі над замовними батальними композиціями: на деякі з них він витрачав кілька років, що явно не сприяло його спроможності.
Лев Лагоріо був обраний почесним членом Академії мистецтв — своєрідний знак гідного внеску в живопис.
Сучасники високо цінували творчість Лагоріо, що виразилося, наприклад, в одному з некрологів:
"М'який "оксамитовий" пензлик Л.Ф. Лагоріо немов якимось чарами переносив на полотно мінливі фарби моря, сизі тони скель і повітряний серпанок далини. Це був справжній поет півдня, південного моря і неба, поет Криму і Кавказу, зображенню яких він з особливою любов'ю присвячував своє дозвілля"
Помер Лев Феліксович Лагоріо в 1905 році в Петербурзі.
