четвер, 6 лютого 2020 р.

"Світло на дні бліндажа" книга Олени Іськової-Миклащук


На тому боці набирають номер.
Це за сьогодні, певно, сотий раз. 
Та на екрані ймення незнайоме
Так і зникає із букетом фраз. 

Побажання Світла та Миру у книжці від цієї поетеси - не слова з набору шаблонів, що напоготові у авторів, які підписують сотні своїх книжок. Якби Олена не знала війни і темряви, вона добрала би інших слів. Тільки спочатку були би написані інші вірші, а книжка мала би якусь ліричну назву. Наприклад, перша називалася "Рветься душа у небо". Романтично, правда? А от друга вже - "Небо в окопах". Яким чином війна залишила глибокий розчерк на серці випускниці факультету філології, шкільної вчительки з красивим подвійним прізвищем? Одна частина, як я розумію, - прізвище її чоловіка. Це він пішов на війну захищати країну. Таким чином негода увійшла прямо до оселі на Хмельниччині, як у багато інших осель. Відразу зніму напругу: по певнім періоді цілодобових тривог чоловік повернувся до родини, адаптувався до цивільного життя. А я читаю вірші Олени. Здається, вона знає про війну все, навіть частину поезій створено від імені воїна чоловічої статі. У поетеси є творчий побратим - В'ячеслав Купрієнко. Багатогранність його таланту, помножена на енергійність і постійний пошук співзвучних гітарі виконавця рим, знайшла точки дотику з літературним даром Олени: два вірші, отримавши подвійну силу, стали піснями. 

Немає коментарів:

Дописати коментар