В Міжнародний день чаю згадаємо, як ставилися до чаю деякі відомі письменники.
Чай був улюбленим напоєм Федора Михайловича Достоєвського. Чай Федір Михайлович пив міцний та солодкий, по декілька склянок в день, сидячи за письмовим столом. До чаю Достоєвський був таким примхливим, що навіть сама Анна Григорівна не могла йому догодити і нарешті відступилась від заварювання для нього чаю: вдома він завжди наливав його собі сам.
Анна Григорівна згадувала: "Заварюючи чай, спочатку ополіскував чайник гарячою водою, клав 3 ложки чаю (причому неодмінно вимагав "свою" ложку, вона так і називалась "папина ложечка") й наливав лише 1/3 чайника та накривав серветкою; потім хвилини через 3 доповнював чайник і знову накривав. Наливав чай лише тоді, коли самовар переставав кипіти. Наливаючи собі чай, батько неодмінно дивився на колір чаю, йому доводилось дуже часто то додавати чаю, то зливати в полоскальну чашку чай і додавати кип'яток; часто траплялось, що забере склянку в свій кабінет і знову повернеться, щоб долити чи розбавити чай. Запевняв: "Наллєш чай, здається гарного кольору, а принесеш до кабінету, колір не такий". Клав 2 кубики цукру.
У Анни Ахматової був улюблений тест для нових знайомих: чай чи кава? Кішка чи собака? Пастернак чи Мандельштам?
Тут у повній мірі позначився властивий їй потяг до простих і точних рішень. Два полюси людської натури насправді легко визначити за допомогою цих трьох діхотомій: два найбільш виражених варіанта - "Чай, собака, Пастернак" та "Кава, кішка, Мандельштам" - в усьому протистоять один одному.
Ахматова вважала, що всі люди поділяються на два типи, - ті, що люблять чай, собак та Пастернака, і тих, хто віддає перевагу каві, кішкам та Мандельштаму.
Авжеж, все в житті не так однозначно, але у поетесси був особистий погляд на людську натуру, і два варіанта відповіді вона розглядала як два полюси людської натури, котрі в усьому протистоять один одному, такий собі ахматовський "Інь" та "Янь".
Полюбляв себе побалувати вечірнім чаюванням й письменник Лев Миколайович Толстой. Валентин Федорович Булгаков, друг і останній секретар Толстого, згадував: "Вечірній чай... Свічки на столі запалювались не завжди, і сидячи за столом, зазвичай задовольнялися розсіяним світлом, яке надходило від розміщених вдалині, в інших кутках кімнати, гасових ламп. Було затишно та просто. Сідали хто де хотів. Частування звичайне: сухе (куплене) чайне печиво, мед, варення. Самовар муркотів свою пісню. І навіть Софія Андріївна не господарювала, надаючи розливання чаю кому-небудь іншому та підсідала до столу збоку як одна із "звичайних смертних".
Немає коментарів:
Дописати коментар