пʼятниця, 20 лютого 2015 р.

Чи розмовляти з дітьми про війну?

Чи розмовляти з дітьми про війну, і як саме це робити, про відмінність сприйняття дитячого й дорослого ділилися думками автори книжки «Війна, що змінила Рондо» Романа Романишин та Андрій Лесів на презентації, котра нещодавно відбулася в столичній «Книгарні Є».
Книжка-картинка розповідає історію трьох друзів, мешканців утопічного міста Рондо, в яке прийшла війна. Це тендітні створіння, не схожі на людей: Фабіян — песик з надувної кульки,який нагадує роботи американського дизайнера й скульптора Джеффа Кунса, Зірка — журавлик-орігамі, символ надії на мир, відомий завдяки дівчинці Садако Сасакі з Хіросіми, та Данко — скляний чоловічок, що світиться. Головні герої для дитини зрозумілі й легкі у сприйнятті, бо схожі на дитячі іграшки. Водночас у книзі вони виступають прототипами міських активістів. «Діти існують не в інформаційному вакуумі, вони все розуміють. Ми намагалися уникати репортажності й документальності, а тому зобразили утопічне місто Рондо — кругле, як ідеал, і схоже на бульбашку,—говорить одна з авторів книги Романа Романишин — Крім того, ми не проводили прямих аналогій з подіями в Україні. Вони з’являються лише пунктиром, зокрема, коли герой кидає каміння (як на Грушевського) чи на зображенні «апендикса» до круглого міста, що схожий на Крим. Натяком цьому є й обпалені і підшиті краї Рондо (східні регіони України)».
Ілюстрації доповнюють, а не дублюють зміст тексту, вони створюють додатковий емоційний фон, вчать читати між рядків і сприяють роздумам. Зокрема дітям може стати цікаво, а чому танки мають очі, чи що може стати тим світлом, якеза сюжетом допомагає перемогти. «Книжка радше не про те, як говорити з дітьми про війну, вона розрахована на родинне читання, провокує щиру розмову,— вважає автор Андрій Лесів.— Адже асистенти дітей — батьки. Тем табу не має бути, має бути правильно обрана мова, якою про них говорити».
Хоча в процесі роботи автори не радилися з дитячими психологами, а діяли інтуїтивно, книжка насичена важливими психотерапевтичними моментами. Це і спів, що дозволяє зменшити стрес та наблизити перемогу, і активна спільна діяльність як протиставлення пасивному спогляданню, і значення пам’яті (образ червоних маків), і поствоєнний синдром. Адже війна назавжди змінює і героїв, і місто — все стає інакшим.
«Ми навмисне зробили наших персонажів не людьми, а досить крихкими істотами, щоб показати: коли приходить війна, ми усі стаємо безпомічними, нас легко зламати,—підкреслює Романа Романишин.— Війна — теж окремий, персонаж. Адже ворог для кожного інший, а війна — це зло, незалежно від того, що стоїть за цим поняттям. З часом з’явиться і література, яка називатиме все своїми іменами, але для цього потрібен час, в Україні має бути випрацюваний цілий пласт літератури про війну для всіх вікових категорій». Днями стало відомо, що книжка «Війна, що змінила Рондо» отримала спеціальну відзнаку в номінації «New Horizon» на Болонській книжковій виставці.

Джерело: Коваль, Н. Війна і діти: як говорити на непрості теми? / Наталка Коваль // Хрещатик. - 2015. - 19 лютого. - С. 23. 

Немає коментарів:

Дописати коментар